Реферат: Бюджетна система України

--PAGE_BREAK---       100% плати за землю – для бюджетів м. Києва і Севастополя, 75% плати за землю – для бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, 60% плати за землю – для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення;
-       податок з власників транспортних засобів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
-       надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
-       податок на промисел;
-       плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
-       фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
-       плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
-       надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
-       власні надходження бюджетних установ;
-       платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.
Ці доходи формують кошик доходів №2 і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
До закріплених доходів на рівні районних бюджетів, які використовуються для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать:
-       50% податку на доходи громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення;
-       15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення;
-       плата за ліцензії та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
-       плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;
-       надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями.
До закріплених доходів за бюджетами місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:
– податок на доходи громадян на основі відповідних нормативів відрахувань;
-       державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
-       плата за ліцензії та сертифікати, що видаються виконкомами відповідних рад;
-       плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконкомами відповідних рад;
-       плата за торговий патент на право здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
-       надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконкомами відповідних рад;
-       єдиний податок від суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Перераховані податки і збори складають кошик доходів №1, що закріплюються на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов’язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.
Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.
Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на три групи.
До І групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які найближче розташовані до споживача. Ці видатки здійснюються із бюджетів сіл, селищ, міст і призначені для фінансування:
-       органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
-       дошкільної та загальної середньої освіти;
-       первинної медико-санітарної, амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги;
-       сільських, селищних та міських палаців культури, клубів та бібліотек.
До ІІ групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг і здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Це видатки на:
-       державне управління;
-       освіту;
-       охорону здоров’я;
-       соціальний захист та соціальне забезпечення; державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми;
-       державні програми розвитку фізичної культури і спорту.
До ІІІ групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій населення, потреба в яких існує в усіх регіонах України, і здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
Перелічені групи видатків враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
-       місцеву пожежну охорону;
-       позашкільну освіту;
-       місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
-       культурно-мистецькі програми місцевого значення;
-       місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
-       типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення;
-       транспорт, дорожнє господарство;
-       заходи з організації рятування на водах;
-       обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
-       програми природоохоронних заходів місцевого значення;
-       управління комунальним майном;
-       регулювання земельних відносин.
Розглянемо розрахунки доходів районного бюджету на 2009 рік (додаток 4). За даними розрахунками бюджет за 2009 рік має отримати дохдів в сумі 88765419 грн. Найбільшу частину в доходах районного бюджету займають офіційні трансферти, ця сума становить 82314666 грн., а податкові надходження становлять 5802125 грн. На цьому пркладі видно наскільки в державі потрібний розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту.
За розрахунками видатки районного бюджету на 2009 рік становлять 88765419 грн. (додаток 5). Найбільшу частку займають видатки на освіту, вони становлять 29462282 грн. Видатки на охорону здоровя становлять 22669819 грн. та на соціальних захист та соціальне забезпечення виділяється 21575129 грн.
3. Міжбюджетні відносини в Україні і система бюджетного вирівнювання
Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами й бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
У міжбюджетних відносинах важливу роль відіграють міжбюджетні трансферти. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти поділяються на:
-            дотацію вирівнювання;
-            субвенцію;
-            кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
-            інші дотації.
Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, бюджетів республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, районних та обласних бюджетів, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.
Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість і повноту перерахування трансфертів.
Відповідно до положень Бюджетного кодексу обсяг трансфертів місцевим бюджетам має обраховуватись виключно на основі формульного порядку.
У Бюджетному кодексі міжбюджетні трансферти поділені на три групи.
До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків. Це дотація вирівнювання доходної спроможності бюджету та трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
До другої групи належать трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Це субвенція на: здійснення програм соціального захисту; компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг; виконання інвестиційних проектів; утримання об¢єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об¢єктів спільного користування; виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об¢єднань; інші субвенції.
До третьої групи належать інші безумовні трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.
Міжбюджетні трансферти, що належать до першої групи, розраховуються на формульній основі як різниця між середньодушовими видатковими потребами (обчислюються на основі єдиних фінансових нормативів бюджетної забезпеченості) та середньодушовою податкоспроможністю, помножена на кількість населення відповідної території.
Індекс податкоспроможності бюджетів місцевого самоврядування визначається як відношення середньодушового кошика доходів, які враховуються при визначенні обсягу трансфертів бюджету, до аналогічного кошика в середньому по місцевих бюджетах України. Після того, як індекси відносної податкоспроможності визначено, їх не можна переглядати частіше ніж раз на три роки: це має стимулювати органи місцевого самоврядування до нарощування доходів.
У статті 98 Бюджетного кодексу визначено, що розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами визначається на основі формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Окрім цього, у статті встановлено ключові параметри, що мають бути враховані у формулі, а саме:
-       фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
-       кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
-       індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;
-       прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування;
-       коефіцієнт вирівнювання.
Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Ті), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (Vі) та прогнозним показником обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на її території (Dі) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (aі) за єдиним типом формули, формула (3.1):
Ті = аі (Vі – Dі) (3.1)
Прогнозні показники видатків (Vі), що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, визначаються як добуток від множення кількості мешканців чи споживачів соціальних послуг на відповідний єдиний фінансовий норматив бюджетної забезпеченості зі застосуванням коригуючих коефіцієнтів по кожному окремому бюджету.
Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (Dі) здійснюється шляхом перемноження загального прогнозного обсягу доходів у цілому по місцевих бюджетах (кошик №1) у розрахунку на одного мешканця на затверджений індивідуальний індекс відносної податкоспроможності та кількість населення відповідного місцевого бюджету.
Коефіцієнт вирівнювання (аі), який застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і коштів, що передаються до державного бюджету, визначається в межах від 0,60 до одиниці.
Згідно плану регулювання бюджету на 2009 рік (без врахування альфи) обсяг дотації з державного бюджету в Хмільницькому районні склала 60776,1 тис. грн. (додаток 6). Це можна розрахувати за формулою (3.1):
60776,1 тис. грн. = 1*(69609,5 тис. грн. – 8833,4 тис. грн.)
При цьому прогнозні показники видатків (Vі), що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів становлять 69609,5 тис. грн. А розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (Dі) становить 8833,4 тис.грн. В нашому випадку коефіцієнт вирівнювання (аі) становить 1.
Отже, перерозподіл доходів здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, природного стану відповідних адміністративних територій і має дуже важливе значення для них.
4. Видатки бюджету на економічну діяльність держави
За ринкових умов господарювання роль бюджету в економічному розвитку держави є досить важливою. Незважаючи на заходи, що провадяться урядом щодо роздержавлення та приватизації, у державній формі власності в Україні ще залишається значна кількість підприємств сфери матеріального виробництва, які потребують фінансової підтримки. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування виробництва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн. Однак обсяг державної власності в Україні повинен відповідати оптимальним межам, які визначаються специфікою певного історичного етапу розвитку суспільства, станом економіки, завданнями, які вирішує держава та її фінансовими можливостями.
Видатки бюджетів на розвиток економіки повинні спрямовуватись насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави, використання бюджетних коштів повинно бути максимально ефективним.
За сучасних умов господарювання видатки бюджету на розвиток економіки спрямовуються на фінансування галузей інфраструктури; пріоритетних галузей, які мають стратегічне значення; збиткових галузей; галузей, які потребують великих фінансових вкладень і мають великий термін окупності; сільського господарства.
    продолжение
--PAGE_BREAK--За функціональним призначенням видатки на розвиток економіки поділяться на:
— видатки на житлово-комунальне господарство, які включають фінансування житлового і комунального господарства, підприємств і організацій побутового обслуговування комунальної власності;
— видатки на промисловість та енергетику, які включають видатки на паливно-енергетичний комплекс, конверсію та розвиток підприємств оборонного та машинобудівного комплексів, відтворення мінерально-сировинної бази, фінансування золотодобувної промисловості, реконструкцію гірничо-рудних підприємств;
— видатки на будівництво;
— видатки на сільське, лісове господарство, рибальство і мисливство, які включають фінансування земельних ресурсів, водне господарство, заготівлю і зберігання сільськогосподарської продукції, проведення пільгової політики в галузі цін у сільському господарстві;
— видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, які включають фінансування автомобільного, залізничного, повітряного, трубопровідного транспорту, будівництво та утримання доріг загального користування державного значення, експлуатацію дорожньої системи;
— видатки на інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю, які включають фінансування Державної космічної програми, Національної програми досліджень використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, Державної програми «Гідрографія».
За цільовим призначенням видатки на розвиток економіки поділяються на конкретні види затрат, які включають дослідження, розробки та державні програми; субсидії сільськогосподарським підприємствам, збитковим підприємствам; придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво і капітальний ремонт, внутрішні капітальні трансферти та операційні видатки.
Розглянемо фінансування житлово-комунального господарства на прикладі Уланівського ЖКГ на основі затвердженого кошторису на 2009 рік (додаток 7) та плану асигнувань (додаток 8). На документах ми бачимо, що держава не виділяє кошти на поточний ремонт та будівництво і не виділяє грошові кошти на капітальні видатки. Це є негативним оскільки не має розвитку в житлово-комунальному секторі, тобто жилі приміщення, які знаходять у комунальній власності не ремонтуються, а термін їхнього використання скоро закінчується.
5. Видатки бюджету на соціальний захист населення
Соціальний захист – це продукт розвитку ринкової економіки. В умовах державної власності йому немає місця у взаємовідносинах держави і населення, оскільки держава не може захищати громадян від самої себе.
Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна правова демократична держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідними для підтримання здоров’я, власного добробуту та добробуту сім’ї; право на соціальне забезпечення у випадку безробіття, хвороби, інвалідності, старості та інших випадків втрати засобів до існування з незалежних від людини обставин.
Соціально-економічні гарантії — це методи забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадян – це об’єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом її цивілізованості.
В умовах незалежної держави створення системи соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право:
– на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
– на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
– на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;
– на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного всім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;
– на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надає державні стипендії та пільги учням і студентам.
Здійснення перелічених заходів потребує чіткого визначення джерел їхнього фінансування. Очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення.
В Україні держава встановлює гарантований рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей, який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до цього призначаються такі види державної допомоги сім’ям з дітьми:
– допомога у зв’язку з вагітністю і пологами;
– одноразова допомога при народженні дитини;
– допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
– допомога на дітей одиноким матерям.
Всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).
Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають жінки, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів.
У разі народження мертвої дитини ця допомога виплачується на загальних підставах, а у разі викидня – не виплачується.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю) жінки, але не менш як 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Цей вид соціальної допомоги розглянемо на прикладі особової справи Камендяк Оксани Григорівни, яка подала заяву до Хмільницької РДА (додаток 9).
До заяви були додані такі документи: довідка про склад сім`ї (додаток 10), копія паспорта (додаток 11), лікарняне, копія трудової книжки (додаток 12). На основі даних які були представлені особою Камендяк О.Г. за протоколом 404866 від 20.01.2009 р. їй була призначена допомога з 01.01.2009 оп 31.01.2009 допомога в сумі 701,37 грн.
Одноразова допомога при народженні дитининадається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Розглянемо цей вид допомоги також на прикладі особової справи Камедяк Оксани Григорівни, яка подала заяву до Хмільницької РДА (додаток 13).
До заяви були додані наступні документи: довідка про склад сім`ї (додаток 14), довідка про одноразову допомогу, довідка на о/м, копія свідоцтва про народження дитини (додаток 15), декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (додаток 16), в якій зазначена інформація про членів сімї якіі зареєстровані у житловому приміщенні, доходи членів сімї зареєстрованих у житловому приміщенні, відомості про житлові приміщення, що перебувають у власності зареєстрованих у житловому приміщенні, відомості про транспортні засоби, що перебувають у власності членів сімї, відомості про земельні ділянки, що перебувають у власності членів сімї та ін.
На основі цих даних особі призначено допомогу за розпорядженням 404866 від 07.05.2009 р. (додаток 17). Отже, Комендяк О.Г. отримає допомогу з 01.04. 2009 по 30.04.2009 в розмірі 4800 грн., а в подальшому з 01.05.2009 по 30.04. 2010 по 620 грн. щомісячно.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до дня досягнення дитиною вказаного віку включно.
Розглянемо цей вид допомоги на попередній особові справі Камендяк О.Г., яка подала заяву (додаток 13) до якої були додані довідка про склад сім`ї (додаток 14), довідка про одноразову допомогу, довідка на о/м, копія свідоцтва про народження дитини (додаток 15), декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (додаток 16). На основі зазначених документів відповідно до розпорядження 404866 від 07.05. 2009 р. особа отримає допомогу з 21.05.2009 по 01.04.2012 щомісячно по 130 грн.
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ямпризначається і виплачується у грошовій формі сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї. Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Соціальна допомога призначається на шість місяців.
Цей вид допомоги розглянемо на прикладі заяви Комендяк О.Г. яка подала заяву (додаток 13) до якої приклала такі документи: до якої були додані довідка про склад сім`ї (додаток 14), декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (додаток 16) також були представлені такі розрахунки: розрахунок середньомісячного сукупного доходу сімї для призначення державної соціальної допомоги (додаток 18), розрахунок державної соціальної допомоги (додаток 19). На основі цих розрахунків було винесено рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сімї з 01.04.2009 по 30.09.2009 в розмірі 268,50 грн.
Існування державних соціальних допоміг покращує матеріальне становище малозабезпечених верств населення.
6. Видатки бюджету на соціальну сферу
Освіта – це суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства. Вона є специфічною галуззю сфери духовного виробництва, яка займається формуванням знань та вмінь підростаючого покоління, його вихованням, підготовкою кадрів.
Саме завдяки постійному зростанню витрат на освіту розвинені країни зберігають провідне становище у світовій економіці.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, збагачення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Структура освіти в Україні включає:
-       дошкільну освіту;
-       загальну середню освіту;
-       позашкільну освіту;
-       професійно-технічну освіту;
-       вищу освіту;
-       післядипломну освіту;
-       аспірантуру;
-       докторантуру;
-       самоосвіту.
Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї, дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психо-логічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. До дошкільних закладів освіти належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психіч-ного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобо-вим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші. Прийом дітей проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.
Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперебійної освіти в Україні.
Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на:
-       забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;
-       формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.
Дошкільний вік – базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.
Дошкільний навчальний заклад – це заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.
Фінансово-господарська діяльність дошкільних навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту», законів про бюджет, власність, місцеве самоврядування та інших номативно-правових актів.
Джерелами фінансування дошкільного навчального закладу є кошти:
-       засновника (власника);
-       відповідних бюджетів (для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів);
-       батьків або осіб, які їх замінюють;
-       добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб;
-       інші кошти, не заборонені законодавством України.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника у сфері дошкільної освіти – час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить:
-       вихователя групи загального типу – 30 годин;
-       музичного керівника – 24 години;
-       інструктора з фізкультури – 30 годин;
-       вихователя-методиста – 36 годин на тиждень, що відповідає тарифній ставці.
Педагогічним працівникам щомісячно здійснюється надбавка за вислугу років залежно від стажу педагогічної роботи в таких розмірах: понад 3 роки – 10%, понад 10 років – 20%, понад 20 років – 30% посадового окладу.
Основним виробничим показником ДНЗ є дітодень, який визначається шляхом множення середньорічної кількості дітей на кількість днів функціонування установи в рік. Середньорічну кількість дітей по дитячому дошкільному закладу визначають враховуючи зміни кількості протягом року.
Розглянемо фінансування дошкільних навчальних закладів на прикладі Великомитницького ДНЗ на підставі таких документів: кошторис на 2009 р. (додаток 20) в якому заплановано, що витрати на рік в ДНЗ повинні становити 340500 грн., а власні надходження за послуги тільки 17000 грн., тобто надходження із загального фонду бюджету становлять 323500 грн. та план асигнувань загального фонду бюджету на 2009 р. (додаток 21) та тарифікаційний список працівників дитячих установ на 1 вересня 2008 р. (додаток 22).
    продолжение
--PAGE_BREAK--