Реферат: Аналіз сучасної системи оподаткування

--PAGE_BREAK--Чинний Цивільний кодекс України виділяє чотири групи цінних паперів:
·        пайові цінні папери,
·        боргові цінні папери,
·        похідні цінні папери,
·        товаророзпорядчі цінні папери.
При цьому необхідно зауважити, що з наведених груп цінних паперів до корпоративних прав відносяться лише пайові цінні папери, а саме акції.
Згідно ст. 4 Закону № 1201-ХІІ, акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді (капіталі) акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Щодо корпоративного права у формі частки у господарському товаристві – це право власності на статутний фонд або його частку.
Цінні папери у податковому обліку, як правило, розглядаються в якості товару, а їх відчуження визнають продажем таких товарів. Але існують винятки. Так, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, цінні папери, які використовують в операціях з первинного випуску (розміщення) та операцій з кінцевого погашення (ліквідації) цінного паперу не є товарами. Доходи від здійснення таких операцій, у відповідності до пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не включаються до валового доходу підприємства — емітента. А от доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, згідно пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, включаються до складу валового доходу. Із зазначеного висновок, що податкове законодавство розмежовує операції з цінним папером на господарські операції з цінним папером інвестиційного характеру (операції з цінними папером здійснюються на первинному ринку) та господарські операції з цінними паперами торгівельного (спекулятивного) характеру (операції з цінними паперами здійснюються на вторинному ринку).
Особливі норми оподаткування господарських операцій з цінними паперами торгівельного (спекулятивного) характеру визначені в п. 7.6 та п. 7.9 (оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями) ст. 7 Закону № 283/97-ВР.
1.2. Стягнення податку за емісію цінних паперів Положеннями чинного законодавства про цінні папери передбачено можливість емісії (випуску) акцій виходячи з розміру статутного фонду акціонерного товариства (що відповідає номінальній вартості таких акцій) та їх розміщення (продажу) учасникам товариства за договірною чи ринковою ціною (тобто за номінальною вартістю чи за ціною вище за номінал).
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) валовий дохід включає, зокрема, доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валового доходу включаються, зокрема, доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Водночас, абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону, яким визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, передбачено, що норми вказаного пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
Таким чином, операція з випуску (власної емісії) акції платником податку на прибуток не відноситься до операцій з цінними паперами, що відображаються у податковому обліку за правилами п. 7.6 ст. 7 Закону, а також відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону.
Разом з тим, Законом передбачено отримання емітентом — платником податку на прибуток такого виду доходу від здійснення операцій з розміщення (продажу) цінних паперів як «емісійний дохід» — сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів (п. 1.27 ст. 1 Закону).
Враховуючи вищевикладене, сума перевищення надходжень, отриманих емітентом при розміщенні власних акцій нової емісії над номінальною вартістю таких акцій, включається до валового доходу емітента — платника податку на прибуток як дохід з інших джерел згідно з пп 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону.

1.3. Первісне придбання цінних паперів Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зокрема, зазначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку). Також слід зазначити, що товари — це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пункт 1.6 ст. 1 Закону).
Водночас відповідно до абзацу п’ятого підпункту 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону норми пункту 7.6, який регламентує окремий облік доходів і витрат від операцій з цінними паперами, не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником.
Отже, оскільки операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів та їх первинного розміщення мають спеціальний статус, емісійний дохід, отриманий платником податку від продажу акцій при їх первинному розміщенні, не включається до складу валового доходу такого платника.

2. Оподаткування професійної діяльності на ринку цінних паперів На ринку цінних паперів можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:
-         торгівля цінними паперами — здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність) крім випадків передбачених законодавством;
-         депозитарна діяльність — діяльність з надання послуг щодо Зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;
-         розрахунково-клірингова діяльність — діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;
-         діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;
-         діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів — збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;
-         діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів — надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).
Ліцензування професійної  діяльності здійснює Державна комісія з  цінних  паперів  та  фондового  ринку відповідно до законів України,  що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів,  прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог статей 13 та 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Кабінет Міністрів України постановою від 07.06.2006 р. № 802 встановив строк дії ліцензій на провадження окремих видів діяльності на ринку цінних паперів та погодився з рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про встановлення розміру плати за видачу ліцензій. Установлено, що строк дії ліцензії на провадження: депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів, діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку та розрахунково-клірингової діяльності становить 10 років; брокерської, дилерської діяльності, андеррайтингу, діяльності з управління цінними паперами, з управління активами, з управління іпотечним покриттям, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів становить п’ять років. 
Плату за видачу ліцензій встановлено в розмірі: 10 000 грн. — на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів та розрахунково-клірингової діяльності; 8500 грн. — на провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку; 2000 грн. — на провадження андеррайтингу, діяльності з управління цінними паперами, з управління активами, з управління іпотечним покриттям та депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; 1700 грн. — на провадження брокерської, дилерської діяльності та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
В Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР (далі Закон № 448). визначено два види професійних торговців цінними паперами, якими є брокери (здійснюють свою «комісійну» посередницьку діяльність за рахунок клієнта, на підставі договорів доручення або комісії, відповідно, від імені клієнта або від свого імені) і дилери (здійснюють свою «комерційну» діяльність на підставі непосередницьких договорів (наприклад, договорів купівлі-продажу цінних паперів) від свого імені та за свій рахунок.
Розглянемо особливості оподаткування їхньої діяльності. Так у пп. 3.2.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168), зокрема, зазначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з «надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг» з торгівлі й/або керування цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями. При порівнянні зазначених нами норм Закону № 448 і Закону № 168 напрошується висновок про те, що в першому нормативно-правовому акті посередниками визначені тільки торговці цінним паперами, якими є брокери, а в другому — посередниками визначені торговці цінним паперами, якими є і брокери, і дилери. Але насправді зазначене в пп. 3.2.7 Закону № 168 необхідно трактувати таким чином: не є об’єктом оподаткування ПДВ операції торговців цінним паперами (будь-то брокери або дилери, пов’язані з наданням іншим особам комісійних послуг в торгівлі (тобто, у нашому випадку — купівлі-продажу) і/або управлінню цінним паперами. Таким чином, стає зрозуміло, що торговці цінними паперами — дилери можуть надавати й брокерські, посередницькі (комісійні) послуги з купівлі-продажу цінних паперів, а отримана ними комісійна винагорода за такі послуги не є базою оподаткування ПДВ.
Зазначимо, що торговці цінними паперами часто здійснюють свою діяльність з продажу-купівлі цінних паперів, використовуючи для цього такі структури, як фондова та валютна біржа, позабіржові фондові системи. При цьому будь-які грошові виплати (наприклад, комісійні), здійснювані на користь зазначених структур або їхніх членів і пов’язані з організацією та торгівлею цінним паперами (деривативами, валютними цінностями), не є об’єктом оподаткування ПДВ (вимога того самого пп. 3.2.7 Закону № 168).
Розглянемо особливості прямих операцій з купівлі-продажу цінних паперів на території України. Під «прямими» операціями, пов’язаними з купівлею або продажем цінних паперів, варто розуміти операції торговців цінними паперами, здійснювані ними від свого імені та за свій рахунок (дилерська діяльність). Розглянемо, чи підлягають такі операції оподаткуванню ПДВ. Для цього необхідно провести аналіз норм Закону № 283 і Закону № 168. 
Так, у пп. 1.17 Закону № 168, зокрема, зазначено, що термін «товари» для цілей оподаткування ПДВ варто розуміти в значенні, визначеному в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР )далі Закон №283). Відповідно до п. 1.6 Закону № 283 до товарів відносяться і цінні папери, і деривативи. При цьому, щоб цінні папери і деривативи були «товаром», вони повинні використовуватися в операціях інших, ніж операції, пов’язані з їхнім випуском (емісією) та погашенням. 
Об’єктом оподаткування ПДВ, відповідно до п. 3.1 Закону № 168, є операції з поставки товарів на митній території України. Під терміном «поставка товарів» варто розуміти операції, здійснювані (п. 1.4 Закону № 168):
-         за договорами купівлі товарів, їхнього продажу та міни (наприклад, обмін одних цінних паперів на інші і т.д.);
-         за іншими цивільно-правовими договорами, крім зазначених нами в п. 1, які передбачають передачу прав на товари в обмін на одержання певної компенсації їхньої вартості (незалежно від строків одержання компенсації);
-         за договорами, які передбачають безкоштовну передачу (поставку) товарів.
Таким чином, з усього вищесказаного виходить, що певні види цінних паперів і деривативів для торговців цінними паперами будуть видами товару, при продажі (поставці) якого в нього виникають податкові зобов’язання з ПДВ. При цьому при купівлі цінних паперів і деривативів в інших торговців цінним паперами у цього торговця цінними паперами виникає податковий кредит з ПДВ на суму ПДВ, нараховану на продажну вартість таких товарів (яка дорівнює покупній). Дата виникнення податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ у торговців цінним паперами, які здійснюють дилерську діяльність (купівля-продаж цінних паперів від свого імені та за свій рахунок), визначається за правилом «першої події».
Виникає питання, чи буде в торговця цінним паперами податковий кредит з ПДВ, якщо цінні папери купуються в їхнього емітента, а не в іншого торговця цінними паперами. В даному випадку податкового кредиту не буде. Це пов’язане з тим, що відповідно до пп. 3.2.1 Закону № 168 не є об’єктом оподаткування ПДВ такі операції з цінним паперами (у т.ч. з іпотечними та інвестиційними сертифікатами, сертифікатами фондів операцій з нерухомістю, похідними цінним паперами — деривативами):
а) з випуску (емісії) емітентом цінних паперів;
б) з розміщення емітентом у будь-які форми керування зазначених нами в п. «а» ЦП;
в) пов’язані зі зворотною купівлею (погашенням, викупом) емітентом цінних паперів за кошти, раніше ним випущених (емітованих);
г) з обміну емітентом випущених (емітованих) ним цінних паперів на інші.
Виходячи із зазначеного, якщо торговець цінним паперами продає цінні папери їхньому емітенту (операція погашення, викупу для емітента), то в нього не виникає податкових зобов’язань з ПДВ. Як бачимо, розглянутий нами пункт Закону № 168 не стосується операцій, пов’язаних з «прямою» торгівлею цінними паперами (тобто, купівля-продаж цінних паперів між торговцями цінним паперами).
Отже, виходить що торговець цінним паперами, використовуючи положення пп. 3.2.1 Закону № 168, може придбати акції в їхніх емітентів за однією ціною, зберігати їх у себе, а потім продавати знову ж емітентам, але вже за іншою, більш високою, ціною, не сплачуючи при цьому ПДВ. Виходячи з вимог Закону № 168, це так. Але відзначимо, що положеннями ст. 28 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” введене, зокрема, наступне обмеження — торговцям цінних паперів заборонено здійснювати торгівлю цінними паперами акціями емітента, які дають йому право на володіння майном у розмірі понад 5% статутного фонду такого емітента. Таким чином, торговець цінними паперами може купувати тільки відносно незначну кількість таких цінних паперів, як акції, в їхніх емітентів для наступного зворотного продажу їх зазначеному емітенту, і, природно, не оподатковувані ПДВ операції з такими акціями будуть мати невеликий обсяг.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Одним з активних учасників ринку цінних паперів в Україні є інститути спільного інвестування (ІСІ). На рисунку 2.1 зображено динаміку створення інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні за останні роки.
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><shape id="_x0000_i1025" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«7.files/image001.emz» o:><img width=«623» height=«260» src=«dopb80805.zip» v:shapes="_x0000_i1025">\sРис. 2.1 Кількість інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній*
Розглянемо особливості оподаткування діяльності інвестиційних фондів на ринку цінних паперів. Так, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стаття 4 пункт 4.2 підпункт 4.2.8. кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутами спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані по активах ІСІ, не включаються до складу валового доходу ІСІ.
Таким чином, інвестиційні фонди звільнені від сплати податку на прибуток.
Якщо інвестор (фіз. особа, що володіє цінними паперами) інтервального або закритого інвестиційного фонду відчужує (продає) цінні папери фонду третім особам, то інвестиційний прибуток, отриманий від продажу цих паперів, обкладається за ставкою 13% (з 1 січня 2005 року 15 %). Інвестиційний прибуток — позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу цінних паперів фонду і його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат пов'язаних із придбанням даних цінних паперів.
Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» пункт 7.2, при виплаті інвестиційного доходу (дивідендів) по цінних паперах ІСІ компанією по управлінню активами фізична особа платить податок у розмірі 5%.
Якщо цінні папери інвестиційного фонду переходять третім особам шляхом дарування або спадщини, то оподатковування в такому випадку відбувається відповідно до загальних принципів оподатковування майна у випадку дарування (спадщини).
Якщо інвестором виступає фізична особа — нерезидент України, то оподаткування доходів, отриманих від інвестування у фонди, відбувається відповідно до правил оподаткування для резидентів. 
Інвестор (юридична особа), може вийти з інвестиційного фонду (залежно від типу фонду) двома способами:
-         шляхом продажу цінних паперів інвестиційного фонду компанії, що проводить викуп цінних паперів інвестиційного фонду (компанія по управлінню активами або агент);
-         шляхом продажу цінних паперів інвестиційного фонду третім особам
Оподаткування операцій із цінними паперами (у тому числі із цінними паперами інвестиційного фонду) ведеться відокремлено від оподаткування звичайної діяльності, у розрізі їхніх видів (акції, корпоративні права, інші цінні папери). 
На звітну дату компанія підводить підсумки здійснення операцій із цінними паперами в розрізі видів цінних паперів і формує сукупний прибуток або збиток від цих операцій. При цьому прибуток або збиток звітного періоду корегується на збитки минулих періодів і формує, таким чином, базу оподаткування. Якщо компанія одержала збитки, вони не включаються до складу валових витрат і переносяться на наступні періоди. 
Якщо компанія одержує прибуток від операцій з цінними паперами, то він зараховується до складу валових доходів юридичної особи. Надалі розрахунок сум податку на прибуток здійснюється на загальних підставах.
Якщо інвестором виступає юридична особа — нерезидент України, тоді згідно ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» c доходу, отриманого нерезидентом в Україні, утримується податок у розмірі 15% від суми доходу.
        
3. Оподаткування доходів нерезидентів від операцій з цінними паперами Нормативною базою сплати нерезидентами податку на прибуток від операцій з цінними паперами є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями (далі – Закон про прибуток).
Будь-які доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і по ставках, визначених статтею 13 Закону про прибуток.  Під доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, розуміється, серед іншого, «прибуток від здійснення операцій по торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами», визначена відповідно до норм Закону про прибуток.
Закон про прибуток називає двох суб'єктів виплати нерезиденту прибутку від операцій з цінним паперами:
1)               постійне представництво цього нерезидента;
2)               резидента.
У свою чергу, різний податковий статус мають резиденти, що виплачують нерезидентам прибуток від операцій з цінним паперами.  Об'єм податкових зобов'язань таких резидентів залежить від того, чи виступають вони в операціях, що приносять нерезиденту дохід:
1)      від імені нерезидента і за його рахунок;
2)      від свого імені і за рахунок нерезидента;
3)      від свого імені і за свій рахунок.
Пункт 2.5. Закону про прибуток вимагає від постійного представництва до початку своєї господарської діяльності стати на облік в податковому органі по своєму місцезнаходженню.  Відповідна процедура встановлена Положенням про порядок реєстрації і обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженим наказом Головної податкової адміністрації України (далі – ГНАУ) від 16 січня 1998 р. Постійне представництво нерезидента, який розпочав свою господарську діяльність до реєстрації в податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отримані їм прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Згідно пункту 13.8 Закону про прибуток «суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку».  При цьому таке постійне представництво нерезидента прирівнюється в цілях оподаткування до платника податків, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Стосовно торгівлі цінним паперами вказаний загальний порядок оподаткування для постійного представництва нерезидента припускає, зокрема, 25% ставку податку на прибуток і визначення об'єкту оподаткування згідно спеціальним правилам пункту 7.6 Закону про прибуток (Оподаткування операцій по торгівлі цінними паперами і дериватами).  При цьому прибутком від операцій по торгівлі цінними паперами вважається позитивна різниця між доходом, тобто сумою коштів або вартістю майна, отриманого постійним представництвом нерезидента від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшеної на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, які передаються постійному представництву нерезидента у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням, а також сумою будь-якої заборгованості постійного представництва нерезидента, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням; і витратами, під якими розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) постійним представництвом нерезидента продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості, а також сума будь-якої заборгованості постійному представництву нерезидента, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Оподаткування в Україні дивідендів, які отримують нерезиденти, відбувається згідно з нормами п. 13.7 Закону про оподаткування прибутку. Дивіденди фізичних осіб-нерезидентів мають обкладатися прибутковим податком за ставкою 13%, а також податком на дивіденди за ставкою 25%, якщо інше не передбачено конвенціями.
Фізичні особи — нерезиденти держав з якими укладено відповідні договори можуть розраховувати, що загальна сума утримань із дивідендів згідно з конвенціями переважно не перевищує 15%. А доходи громадян інших країн (з якими відповідних угод не укладено) оподатковуються як передбачено вітчизняним законодавством — 13% прибуткового + 25% податку на дивіденди: згідно зі ст. 15 Декрету, «з доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується… за ставкою, наведеною у пункті 3 статті 7 цього Декрету, без виключення з доходу… встановлених цим Декретом пільг». Тому й не діє пільга, згідно з якою не включаються до сукупного оподатковуваного доходу «суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств“.
Платник податку, в т. ч. нерезидент, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента (пп. 9.6.9 п. 9.6 ст. 9 Закону про прибуток).
Разом з тим цінні папери (у т. ч. акції) як об'єкт оподаткування відносяться до рухомого майна (згідно із п. 1.18 ст. 1 Закону про прибуток рухоме майно — це все майно, відмінне від нерухомого).
Відповідно до ст. 12 Закону про прибуток, яка регламентує оподаткування рухомого майна, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. 
Таким чином, підприємство, яке купує у нерезидента акції (цінні папери), повинно виконати всі функції податкового агента, визначені у п. 1.15 ст. 1 Закону про прибуток, по відношенню до виплачених нерезиденту доходів, тобто утримати податок з інвестиційного прибутку, який утворився у платника податку — нерезидента у зв'язку з даною операцією продажу цінних паперів. Податковий агент у даному випадку, зокрема, зобов'язаний розрахувати інвестиційний прибуток такому нерезиденту на підставі пред'явлених документів, що підтверджують витрати на попереднє придбання цих цінних паперів, та утримати з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.3 ст. 7 Закону (26 % до 01.01.2007 року).
Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п. 9.11 ст. 9 Закону про прибуток, згідно із пп. 9.11.1 якого доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.
4. Оподаткування доходів  фізичних осіб від операцій з цінним паперами Відповідно до п. 7.1 та п. 22.3 Закону загальна ставка податку на доходи фізичних осіб становить з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року 13 %, а з 1 січня 2007 року – 15 % від об’єкта оподаткування.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До загального місячного оподатковуваного доходу включається, дивідендний доход, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (крім доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України та дивідендів, які нараховуються у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів);
Дивіденди, які виплачуються за привілейованими акціями на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів), оподатковуються так само, як заробітна плата (підпункт 7.8.7 п.7.8 ст.7 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб”). Звичайно, зазначені зміни також змусили окремі акціонерні товариства та їх учасників замислитися над тим, як здійснювати розподіл заробленого прибутку без виплати дивідендів.
Згідно з нормами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) інвестиційний прибуток визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. Інвестиційні активи, подаровані платнику чи успадковані ним, вважаються придбаними за нульовою вартістю.
Придбанням інвестиційного активу вважаються, зокрема, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
5. Оподаткування операцій з цінними паперами податком на додану вартість Стосовно оподаткування операцій з цінними паперами податком на додану вартість, то тут слід відзначити наступне. Відповідно до закону  “Про податок на додану вартість”, статті 3, пункту 3.2 не є об’єктом оподаткування операції: а) з випуску(емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що були емітовані (випущені в обіг) суб’єктами підприємницької діяльності, НБУ, Міністерством фінансів України, Держказначейством, органами місцевого самоврядування; розрахунково-клірингової, реєстраторської, депозитарної діяльності з цінних паперів; обміну цінних паперів на інші цінні папери б) з обігу валютних цінностей, а оскільки цінні папери належать до валютних цінностей відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 (валютні цінності це: валюта України, платіжні документи та інші цінні папери у валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери в іноземній валюті), операції з цінними паперами, як українських так і іноземних емітентів, не належать до об’єктів оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до листа державної податкової адміністрації від 16.01.1998р.  “Про податок на додану вартість”  професійні учасники ринку цінних паперів не відносять до об’єкта оподаткування ПДВ і комісійну винагороду за здійснення операцій з випуску, розміщення і продажу за кошти цінних паперів.
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість“ (із урахуванням змін та доповнень, Закон) не є об'єктом оподаткування операції з реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.   Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів з договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.
У  разі  коли  платник  податку  здійснює  операції  з поставки товарів (послуг),  які є об'єктом оподаткування згідно  з пунктом  3.1  статті Закону про ПДВ,  під забезпечення боргових зобов'язань  покупця,  надане  такому  платнику  податку  у  формі простого  або  переказного векселя або інших боргових інструментів,  випущених таким покупцем  або  третьою  особою, базою  оподаткування  є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів  або  інших знижок  з  номіналу  такого  векселя,  а  за процентними векселями — договірна вартість таких  товарів  (послуг),  але  не  нижче  за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі   коли   платник   податку    здійснює    за    згодою векселедержателя   зустрічну  поставку  товарів  (послуг)  замість грошового погашення  суми  боргу,  зазначеного  у  векселі,  базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг),  але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого  векселя,  а  за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг),  але не нижче за  звичайні  ціни, збільшена на суму процентів,  нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
    продолжение
--PAGE_BREAK--