Реферат: Бюджетный дефицит

 

ВСТУП

Зміна інфляції на 1 відсотокзмінює бюджет на декілька мільйонів гривень, авід розміру податкового тягаря залежитьробота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетногодефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує(повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобівекономіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разівменше, чим таж гривня, інвестованаприватним сектором. З іншого боку, фіскальна політика, заснована на кейнсіанській теорії, допомогла уряду США вийти з найжорстокішої депресії, щовибухнула у тридцятих роках двадцятого сторіччя.

Отже, рівень державних витрат іподатків, безсумнівно, грає головну роль увизначенні обсягу випуску продукції йзайнятості в економіці. Різниця ж між витратамий прибутками уряду, а зокрема засіб покриття цієї різниці має не менш серйознінаслідки для макроекономіки країни.

1.  СУТЬБЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ЙОГО ФОРМИ ТА РОЛЬ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Бюджетний дефіцитвиражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасникамисуспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріпленихджерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва.  Такі засобиутворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії,  продажіоблігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів,здійснення великомасштабних зовнішніх позик.  Визначені дії, що призводять додефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програмифінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошукуефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком,визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Іншими словамидефіцит бюджету — перевищення видатків над до­ходами, а профіцит бюджету, всвою чергу, перевищення доходів над ви­датками.

По своїйприроді бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретнийінтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості(капіталу), а з інший законами інфляції.  Якщо бюджетний дефіцит тяжіє дозаконів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму,якщо ж до законів інфляції — то пасивну.  Змістом регулювання бюджетногодефіциту саме і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогоюфінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тількиефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва,але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни .  Оволодіння цією політикоюдозволяє товариству в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалугрошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, до початку 90-х рр. бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджетуФранції складав 9,6%, США- 11,6%, ФРГ- 14%, Японії — 15,6%, Італії -  25,2%.

Важливовідзначити, що в закордонній літературі, розрізняють: реально щоспостерігається, структурний і циклічний дефіцит бюджету.

Під реальнощо спостерігається розуміється дефіцит, обсяг якого дорівнює загальнимприбуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат надержавні закупівлі і трансферні платежі.  (Наприклад, у США до кінця 80-х роківдефіцит федерального бюджету склав біля 50% валового національного продукту, щоявилося максимальним розміром за будь-який попередній період, не пов'язаний зекономічним спадом).

Структурнийдефіцит являє собою обчислену різницю між федеральними прибутками і витратами,при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточнихвитрат), і базовому рівні безробіття (6%).  Коли економічна система входить уперіод спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально щоспостерігається дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, щовідбувається частково через зростання виплати допомоги по безробіттю й іншимсоціальним програмам, а також частково через падіння прибутків населення. Різниця між реально що спостерігається дефіцитом бюджету і структурногодефіциту прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

З поняттям дефіциту бюджету тісно пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетівфедерального уряду за відрахуванням усіх дефіцитів, що мали місце в країні.

При цьому розрізняють внутрішній і зовнішній борг держави.  Першийвиступає, як правило, у вигляді заборгованості по банківських кредитах, ікоштів, отриманих від розміщення облігацій державної позики, невиплаченихпенсій, соціальної допомоги і т.д.

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованостібюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них дляфінансування всього необхідного обсягу державних видатків.  Тимчасованезбалансованість бюджетів, в основному пов'язана з циклічним характеромвиробництва, а також надзвичайними подіями, мала місце й у домонополістичнийперіод розвитку суспільного виробництва.

Проте в даний часдефіцитність державних бюджетів і наявність державного боргу перестало бутифеноменом суспільного розвитку і перетворилося в регулярне, стабільнеекономічне явище в країнах із розвитою ринковою економікою.  Це пов'язано зтим, що за останні два десятиліття в цих країнах повторюються кризові явища в економіцій у політику.  Циклічні кризи, доповнені структурними, а також значних коштів,що йдуть на забезпечення обороноздатності країн, викликають велику напругувсієї системи державних фінансів і особливо її центральної ланки державногобюджету.  Це й обумовлює бюджетний дефіцит.  Так, у США, Німеччини,Великобританії і Франції, починаючи з 1974 р. не було жодного державногобюджету, що не мав дефіциту.

Бюджетний дефіцитможе бути пов'язаний також із свідомо проведеної в цих країнах політикою«дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й узначних розмірах, можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки,оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансуваннядержавних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу.

Водночас слідзазначити, що дефіцит бюджету не настільки «необразливе» явище.  Бюджетнідефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликаютьзростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентнихставок.  Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межінаціональної політики.  Так, високий позичковий відсоток, встановлений у США всередині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи.  Пооцінках західних економістів, у даний час США поглинає до 15% усіх накопиченькапіталістичного світу.

Прагнучиперешкодити відтокові капіталу, західноєвропейські країни також змушеніпідвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостейнаціональної промисловості у відношенні розширення виробництва.  Так, за данимиКонференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1%обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів у рік.

Високі процентніставки викликають негативний ефект у валютній області, призводять доподорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть до скорочення виробництва наекспорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідкина ринку праці.  За даними американських економістів, кожний мільярд доларівдефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць.  Економічнашкода в експортних галузях тяжко відбивається на банківській системі, приводячидо банкрутства деяких банків.

Таким чином,бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних і соціальних проблем не тількиу конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

Внаслідок цьогонайважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціональногофінансування бюджетних дефіцитів.

Вперіод побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питаннядефіциту бюджету, не інфляційних джерел фінансування видатків, фінансуваннявитрат на соціально-культурну сферу та соціальний за­хист населення,стабілізації економіки, удосконалення податкової політики відповідно до стануекономіки і не­обхідності реального зростання валового внутрішнього продукту.

Вирішенняцих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунокнаповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюд­жетних коштів,скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління.Необхідною умовою є зменшення навантаження на дохідну частину бюджету зарахунок залучення позабюджетних джерел фінансування.

На виконання якдержавного, так і місцевих бюд­жетів впливають такі чинники: зростання валовоговнутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягіввипуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупоксільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, щофінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи позабезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видаткибюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

 2.  ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ,  ТА ЇХНАСЛІДКИ2.1. Кейнсіанська теорія

Кейнсіанська теорія нестабільності прямо припускаєнеобхідність проведення державної економічної політики.З погляду  кейнсіанства недостатність валових витрат призводитьдо збільшення безробіття, надмірність же валових витратпороджує інфляцію. У такий спосіб урядунеобхідно зменшувати сукупні витрати векономіці, коли вони занадто великі і навпаки, збільшувати ці витрати, коли вони занадто низькі.

Отже, фіскальна політика базується на двох основних висновках економічної науки.

— По-перше, рістдержавних витрат збільшує сукупний попит і,отже, веде до розширення обсягу випуску продукції і рівня зайнятості.

— По-друге, збільшення суми податків скорочує особистий прибуток домашніхгосподарств і, отже, призводить до скорочення витрат, обсягу випускупродукції і зайнятості.

Фіскальна політика може як благотворно, так і достатньо болісно впливати на стабільність національної економіки.Якщо уряд використовує міри фіскальної і/або грошової політики,намагаючись наблизити об’єм випуску продукції до його потенційного рівня іпідтримати стабільність цін, це називається політикою стабілізації.

Політика стабілізації являє собою дії уряду по контролю над економічною ситуацією з метоюмаксимально наблизити об’єм ВВП до його потенційного рівня і підтримати низькі істабільні темпи інфляції. Ціллю політикиекономічного росту є збільшення фактичних обсягів ВВП.Політика обмеження ділової активності, навпроти, спрямована на зменшенняреального обсягу ВВП у порівнянні з йогопотенційним рівнем. Бюджет — це докладний опис витрат,а також фінансових планів окремих людей, компаній або уряду.

Якій же вплив розміру і динаміки бюджетного дефіциту на розвиток всієї економіки в цілому й окремих її показникахзокрема? Для початку відзначу, що бюджетнийдефіцит потребуває у фінансуванні, і, якправило, це фінансування проводиться задопомогою запозичень, як на внутрішньому, такі на зовнішньому ринках.Безсумнівно, іноді уряди удають і до інших методів фінансування, серед котрихнайбільше згубним для економіки в цілому єінфляційне фінансування.

2.2 Чисті податки

Для початку коротко роздивимося теоретичниймеханізм функціонування фіскальної політики, аконкретно — як податки, трансферти і державні закупівлі впливають на економічнуситуацію в країні.

У якості моделі візьмемо класичну математичну модель, у якому ВВП (Y) =витратам на споживання ( C ) + витратам на інвестиції (I) + державнізакупівлі (G). Для простоти не будемо брати до уваги частку чистогоекспорту.

Можна сказати, що державні витратискладаються з державних закупівель (попит уряду на товари і послуги), а таксамо з трансфертів (платежів, здійснюваних без відповідного надання їхніми одержувачами яких-небудь товарів або послуг). Уідеальній ситуації розмір податків, що складає прибутки бюджету, повинні рівнятися державним витратам,тобто  розміру державних закупівель +трансферти. Але оскільки трансферти являють собою лише перерозподільні відношення, тобто  в остаточному підсумку прибутки приватного (на противагу державному)сектора в розмірі трансфертів повертаються приватному ж сектору,варто використовувати таке поняття, як чисті податки. Чисті податки — цесума, що приватний сектор сплачує уряду після урахуваннярозміру всіхтрансфертів, одержуваних їм від уряду. У даномувипадку нас цікавить сукупний прибуток, а трансферти на його розмір невпливають.

2.3 Наслідкизміни розмірів витраті прибутків бюджету

Як же вплинуть на економічну ситуацію збільшення податків і збільшенняурядових витрат? Очевидно, що ріст обсягу державних закупівель збільшуєрівноважний рівень випуску продукції,причому приріст цей дорівнює розміру державних закупівель, помноженої на  розмірмультиплікатора. Оподатковування у свою чергу скорочує розмір споживчихприбутків і відповідно витрат. Так якмультиплікатор дорівнює 1/(1- Гранична схильністьдо споживання), то сукупний попит призбільшенні податків зменшиться на розмір, рівний добуткуграничної схильності до споживання і сумискорочення прибутку. У такий спосіб ми одержуємо знаменитийефект дії мультиплікатора збалансованого бюджету. Мультиплікаторзбалансованого бюджету встановлює, що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівнимпо розміру приростом податків, має своїмрезультатом збільшення випуску продукції.Тобто  заощадження, що є головним джереломфінансування збільшення витрат уряду черезмеханізм внутрішнього державного боргу,пускаються в оборот і тим самим збільшують сукупнийпопит.

2.4 Стратегіїфіскальної політики

Як уже було відзначено, розмір валових витрат в економіці повноїзайнятості не завжди збігається з обсягом зробленоїв економіці повної зайнятості продукції(товарів і послуг). Якщо валові витрати меншеобсягу випущеної в країні продукції, товиникає «рецесіонний розрив» (recessionary gap) .  Така ситуаціявиникає через існування «граничної схильності до заощадження» — визначену частину своїх прибутків люди витрачають на заощадження,і саме вони, заощадження, і є джереломфінансування збільшення державних витрат.

Отже, у держави є 2 варіанта — або терміново збільшувати об’єм випуску продукції, або терміново збільшувативалові витрати. Саме останнєі досягається за допомогою збільшення державних витрат.А тому якщо державні закупівлі ефективніші державних трансфертів, саме перше іповинно застосовуватися. Таким чином, збільшення державних витрат врівноважує збиток розмірувалових витрат, викликаних заощадженнями,податками або імпортом.

Може скластися й обернена ситуація — виникнення «інфляційного розриву» (inflationarygap) — коли валові витрати економіки повноїзайнятості перевищують валовий об’єм випущеної продукції економіки повноїзайнятості. Для недопущення інфляції державі припадаєзменшити валові витрати саме на розмір цього інфляційного розриву.Це можна проробити декількома засобами. Можназменшити державні витрати (трансферти або витрати на товари і послуги), або споживчі витрати за допомогою збільшення податків. Протетреба пам'ятати, що збільшення податків на гривнюпризведе до зменшеннявитрат менше, ніж на гривню.

Отже, складемо зведену таблицю усьоговищесказаного стосовно фіскальної політики.

Джерела зменшення валових витрат

Заощадження, податки, імпорт

Джерела збільшення валових витрат

Інвестиції, державні витрати, експорт

Рівноважний рівень ВВП

Рівень випуску продукції, при якому бажаний рівень валових витрат рівняється  рівню виробництва. У умовах рівноваги сума розмірів, що збільшують валові витрати, дорівнює сумі розмірів, що зменшують валові витрати. Таким чином, бажані інвестиції + державні витрати + експорт = бажаним заощадженням + податкам + імпорту

ВВПповної зайнятості

Загальна вартість кінцевих товарів і послуг, що можна зробити у визначений період часу при повній зайнятості. Цей розмір називається потенційним ВВП.

Цільфіскальної політики

Зрівняти рівноважний ВВП із ВВП повної зайнятості.

Стратегії фіскальної політики

-     Розмір бажаного збільшення валових витрат =  розміру рецесіонного розриву;

-     Розмір бажаного зменшення валових витрат = розміру інфляційного розриву.

2.5 Автоматичні стабілізатори

Здавалося б, що може бути простіше — скоротити видаткову частину бюджету,якщо дохідна недостатня, і справа з кінцем.Проте в реальному житті видаткову частинускорочувати не тільки достатньо складно, але й іноді не можливо. Наприклад, неможна з економічної точки зору скорочувати витрати на страхування, капітальну амортизацію; ізполітичної точки зору — на соціальні потреби, на озброєння і т.п. Лише мала частина витрат бюджету залежить від рішень,прийнятих саме цього року. Велика ж їхня частина необхідна для виконання затверджених раніше програм, як ось поміч інвалідам, учасникам війн,різноманітних федеральних програм.  Крім того, хоча існування захищених статей витрат бюджету і скорочує можливості варіюванняфіскальної політики, ці витрати часто єстабілізаторами економічного положення вкраїні. Візьмемо, приміром, виплати по безробіттю.Витрати по цій статті збільшуються саме  тоді,коли сукупних витрат в економіці не вистачає для забезпечення зайнятості всіх наявних ресурсів у повномуобсязі. Люди, що одержують ці трансферти, починають більше витрачати,збільшуючи тим самим сукупні витрати економіки. З іншого боку, такі автоматичністабілізатори є й у дохідній частинібюджету. Зокрема прибутковий податок так само приносить коли більше, коли меншеприбутків у бюджет у залежності від розмірусукупних витрат і прибутків. Коли прибутки і,відповідно, витрати йдутьнагору, прибутковий податок стримує рісткупівельної спроможності населення, запобігаючи тим самимдодаткові передумови до виникнення інфляції. У такий спосіб автоматичністабілізатори (урядові прибутки або витрати,що автоматично змінюються в протилежну змінам у національномудоході сторону, наприклад допомога по безробіттю або прибутковий податок) згладжують флуктуація кривоїсукупних витрат і прибутків, запобігаючи зайворізкі і слабко контрольовані зміни розмірів макроекономічних показників.

Таким чином, можна сказати, що розмір витрат, а, отже, і розмірсальдо збалансованого бюджету, зафіксованийприблизно на визначеному рівні. Звідси можназробити висновок, що при пропорційній системіоподатковування розмір бюджетного дефіцитунасамперед залежить від рівня прибутків.

Таким чином завдяки пану Кейнсу із середини тридцятих років дефіцитдержавного бюджету став застосовуватися в якості джерела можливостей державногорегулювання економіки, наприкінці двадцятого сторіччяне залишилося практично жодної країни, що може похвастатися відсутністюбюджетного дефіциту.

Варто пам'ятати, що яка б не була міцьфіскальної політики, не одна вона впливає на розмір дефіциту держбюджету. Розмір дефіциту пов'язаний ізциклічним прямуванням макроекономіки. Цеобумовлено насамперед  існуванням автоматичних стабілізаторів.

З вищенаведених даних можна зробити таківисновки:

1. Нізаконодавча, ні виконавча влада не має повний контроль над розміром бюджетного дефіциту.

2. Реальнийрозмір бюджетного дефіциту або надлишкузмінюється як під впливом фіскальної політики,так і під впливом економічної ситуації в країні.

2.6  Дефіцитповної зайнятості

Оскільки другий висновок має місце, нампотрібно якийсь інший,більш точний індикатор фіскальної політики, щоне залежить від фази економічного циклу. Для вивчення ефективності фіскальної політики реальний дефіцит ділиться на циклічну іструктурну складові. Циклічна складова відбиває зміни, викликані фазоюекономічного циклу, якось зміни в податкових надходженнях і державнихтрансфертах. Структурний дефіцит відбиває вплив фіскальної політики. Замість порівняння реальних витрат і прибутків бюджету, при обчисленняструктурного дефіциту дорівнюються витрати іприбутки бюджету в умовах повної зайнятості.(Структурний дефіцит іноді називають дефіцитом повної зайнятості).

Відомо, що рівень державних витрат іставка оподатковування можуть впливати   на рівень сукупного попиту, і, отже,на розмір ВВП.Зрослий обсяг державних закупівель товарів і послуг збільшує рівень прибутків ітим самим збільшується загальна сума податків, одержуваних урядом. Виникає питання:  чи може приріст державних витрат, замість збільшення бюджетного дефіциту, призвести до йогоскорочення.

На основі вищесказаного можна стверджувати, що заощадження + чисті податки =урядовим закупівлям + інвестиціям, або, заощадження — інвестиції =бюджетний дефіцит. До речі цією формулою ілюструється так називаємий ефектзаміщення державними зобов'язаннями зобов'язань реального сектора, тобто за рахунок фінансування держбюджету недофінансуєтся реальний сектор.

Отже, якщо буде відбуватися дефіцитне збільшення урядових закупівель, то, хоча при цьому і буде збільшуватися рівеньприбутків, а отже і податкові надходження, валовий прибуток бюджету не зможе зрости настільки, щоб зрештою   призвести до скорочення дефіциту.

2.7  Дефіцит,внутрішній і зовнішній борг.

Зараз йде багато суперечок про негативніі позитивні риси дефіциту з погляду ростувнутрішнього і зовнішнього боргу. Проте можна виділити такі2 домінуючі позиції.

Перша ґрунтуєтьсяна незнанні економіки і поверхневому здоровому глузді.Наявність боргу призводитьобивателя в страхітливість, абсолютний ріст боргусприймається як знак прийдешньої катастрофи.

Друга ж ґрунтуєтьсяна детальному аналізі усіх за і проти. Отосновні положення другої позиції.

Отже,національний державний борг будується збюджетних дефіцитів. Для покриття дефіциту державаудає до запозичень як на внутрішньому, так і на зовнішньомуринках… Національний борг,з одного боку, є пасивом для держави й активомтримачів держоблігацій (цінних паперівдержавного запозичення). У такий спосіб вартість у результаті держзаймів не губиться.

І усе ж, хто несеабо буде нести тягар боргу, створеногохронічно незбалансованими бюджетами? Які ж негативні наслідки наявності державного боргу?

По-перше,необхідність обслуговування боргу обмежуєможливості уряду балансувати поточний бюджет або витрачати засобу, що спрямовуютьсяна обслуговування боргу та інші потреби. Хочаз іншого боку, велика частина процесуобслуговування боргу (внутрішнього)є лише формою перерозподілу, коли засобу платників податків переходять власникамдержавних цінних паперів.

По-друге, хочаобслуговування боргу не має істотної альтернативноївартості, ефект заміщення (витиснення) істотновпливає на майбутнє. За рахунок фінансуваннядефіциту на фінансовому ринку залишаються недофінансованимиякісь проекти приватного сектора, знижуютьсяінвестиції. Саме тут і виявляється висока альтернативна вартість як самихзапозичень, так і всього процесуобслуговування боргу в цілому.

Треба зауважити, що борг,викликаний необхідністю фінансуваннятрансферів, не накладає ні на кого реального прямого тягаря.

По-третє, існуєпроблема співвідношення розміру державногосектора і приватного. Внаслідок збільшених витрат держави ростедержавний сектор, а внаслідок ефекту витисненняскорочується приватний сектор. Якщо жпідвищені державні витрати, крім того, несполучені з підвищеними державними інвестиціями, то через скорочення інвестиційпостраждають майбутні покоління.

Найбільше тяжким для майбутніх поколінь є зовнішній борг, тому що його виплата не буде лишеперерозподілом прибутків між громадянами держави. З іншого боку, зовнішнєфінансування дозволяє країні розширити державнийсектор без скорочення приватногосектора.

3.  ВЗАЄМОДІЇБЮДЖЕТНОЇ ТА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Зароки незалежності Україна пройшла щонайменше два основних етапи свогомакроекономічного розвитку. На першому етапі (упродовж 1992—1995 років) урядупроваджував м'яку фіскальну політику, що підтримувалася м'я­кою монетарною.Значні обсяги бюджетного дефіциту покривалися тільки за рахунок кредитнихемісій Національного банку. Зовнішнє фінансування йшло переважно на поточнівидатки — усе це зумовлювало розкручування інфляції до гіперінфляції,вибувалося значне зниження реального валового внутріш­нього продукту (табл.1).

Таблиця1

1992 1993 1994 1995 Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП -13,8 -5.1 -8,9 -6,6 Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити 1 купівля ОВДП), у % до ВВП 6,55 7,89 10,97 5,40 Реальний ВВП 90.1 85,8 77.1 87,8 Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року 100 85,8 66,15 58,08 Інфляція, у %, грудень до грудня 2100 10257 501 281.7 Державний борг, у % до ВВП 41,6 45,6 60,7 55,9* Державний борг, у % до видатків державного бюджету 183,3 181,2 193,1 257,7*

*Без вирахування списаної заборгованості перед НБУ (7747,98 мли. грн.).

Другийетап (із 1995 року) був пов'язаний з уведенням національної гро­шової одиниці —гривні й характеризувався переходом до жорсткої монетар­ної політики. Завдякицьому вдалося стримати інфляцію, стабілізувати грошо­ву одиницю і довіру донеї. Поряд із цим м'яка фіскальна політика, при про­веденні якої існував ііснує значний бюджетний дефіцит, призводить до зрос­тання державного боргу, втому числі зовнішнього, одночасно зростають обся­ги виплат за боргом, щопотребує значних валютних коштів для його обслуго­вування. Стрімке зростаннядержавного боргу на фоні продовження економіч­ного спаду знижує довіру до Українияк держави, спроможної платити за своїми боргами. Крім того, щорічнінедонадходження грошових платежів до бюджету з одночасною необхідністюспрямування значних обсягів коштів на розрахунки за боргами призвели донакопичення боргу із заробітної плати і соціальних виплат, недофінансуваннямайже всіх державних програм. Тобто існував як наявний, так і прихованийдефіцит (табл.2).

 Таблиця2

1995 1996 1997 1998 1999 2000 Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП -6,6 -4,9 -6,6 -2 -1 1,1 Приріст прихованого дефіциту (оцінка), у % до ВВП — 1,8 2,1 3,2 1.1** 0** Фінансування бюджетного дефіциту НБУ 5,40 2,62 2,68 5,69 1,89** 1,75** Реальний ВВП 87,8 90 97 98,3 99 102 Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року 58,08 52,27 50,70 49,84 49,34 50,33 Інфляція, у %, грудень до грудня 281,7 139,7 110,1 120 119,1 110 Державний борг, у % до ВВП 41,7* 25 30,4 50,9 52,1 47,7 Державний борг, у % до видатків державного бюджету 192,2* 124,7 122,7 287,6 297,1 279,49 Обслуговування та погашення державного боргу, у % до ВВП 4,53 4,88 8,11 12,17 6,5 11,68 Обслуговування та погашення державного боргу, у % до видатків державного бюджету 20,86 24,28 32,77 68.8 37,06 68,45

* 3урахуванням списаної перед НБУ заборгованості (7747,98 мли. гри.).

**Планове залучення коштів на фінансування дефіциту бюджету від НБУ.

Проведенням'якої бюджетної політики протягом семи років незалеж­ності разом із м'якою іжорсткою монетарною політикою призвело до хроніч­ного економічного спаду,створення тромбів у фінансовій системі, низької по­даткової дисципліни,зростання недоїмки за платежами у бюджет та накопи­чення небезпечного рівнядержавного боргу (табл. 3).

ТаблицяЗ

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Реальний ВВП 90,1 85,8 77,1 87,8 90 97 98,3 99 102 Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року 100 85,8 66,15 58,08 52.27 50,70 49,84 49,34 50,33

Кредиторська заборгованість

підприємств, у % до ВВП

¾ ¾ ¾ ¾ 89,8 109,8 132,5 159,34 207,92

Дебіторська заборгованість

підприємств, у % до ВВП

¾ ¾ ¾ ¾ 58,9 79,4 99,1 135,95 202,27 Податкова недоїмка до зведеного бюджету кумулятивне, млн. грн. ¾ ¾ 52,7 545 1364,6 2327,17 10301,74 14000 17000 Приріст податкової недоїмки до зведеного бюджету за рік, у % до доходів зведеного бюджету ¾ ¾ 1,23 2,98 3,56 3,42 27,58 10,80 9,28 Податкова недоїмка до зведеного бюджету кумулятивне, у % до ВВП ¾ ¾ 0,438 1,00 1,674 2,493 9,918 10,786 11,371

Длястворення умов тривалого економічного зростання виникла нагальна потреба упереході до жорсткої бюджетної політики й одночасного обережно­го пом'якшеннямонетарної. Обов'язковою передумовою пожвавлення еконо­мічного зростанняповинен бути профіцит бюджету, який дасть змогу обме­жити частку держави уперерозподілі кредитних ресурсів і спрямувати їх на ринкових засадах черезбанківську систему у реальну економіку. Розвиток реального сектора економікизавжди передбачає створення нових робочих місць, існування конкурентногосередовища, які, у свою чергу, сприяють роз­ширенню податкової бази, збільшеннюкількості прибуткових підприємств і галузей,поліпшенню добробуту населення (табл.4).

Таблиця4

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 100 85,8 66,15 58,08 52,27 50,70 49,84 49,34 50,33 Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП -13,8 -5,1 -8,9 -6,6 -4,9 -6,6 -2 -1 1,1 фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити та ОВДП), у % до ВВП 6,55 7,89 10,97 5,4 2,62 2,68 5,69 1,89 1,75 Розподіл кредитних ресурсів монетарної системи: 100 100 100 100 100 100 100 100 100 частка кредитування уряду, % 35,80 9,39 31,64 47,15 49,62 50,83 60,85 61,02 60,00 частка кредитування економіки, % 64,20 90,61 68,36 52,85 50,38 49,17 39,15 38,98 40,00

Попередніроки характеризувалися завищеними обсягами дохідної частини бюджету, якихекономіка не бажала сплачувати. Нерівноправність умов для платників податків,одні з яких мали як галузеві, так і штучні пільги, а інші по­винні булисплачувати податки за двох, сприяла поширенню бартеризації і взаємозаліків,кризі неплатежів, низькій податковій дисципліні, зростанню не­доїмки, що, усвою чергу, викликало необхідність збільшувати бюджетні ресур­си череззапозичення (тобто бюджетний дефіцит), що призвело до зростання об­сягубюджетних коштів, спрямованих на обслуговування та погашення держав­них боргів.Тут є прорахунки як уряду, так і Верховної Ради України (табл. 5).

Таблиця5

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року 100 85,8 66,15 58,08 52,27 50,70 49,84 49,34 50,33 Рівень бартеризації, % від загального обсягу операцій ¾ ¾ ¾ ¾ ¾ 42,4 42,5 40,8 39,7 Доходи зведеного бюджету, у % до ВВП 24,39 33,47 35,62 30,27 28,24 30,12 27,84 25,55 21,62 У т.ч. готівкові надходження до зведеного бюджету, % ¾ ¾ ¾ ¾ ¾ 80,79 81,45 95,48 97,22 Обсяг взаємозаліків у зведеному бюджеті, млн. грн. ¾ ¾ ¾ ¾ ¾ 5400,15 5362,62 1500 900 Обсяг взаємозаліків у зведеному бюджеті, у % до доходів зведеного бюджету ¾ ¾ ¾ ¾ ¾ 19,21 18,55 4,52 2,78 Податкова недоїмка до доходів зведеного бюджету кумулятивне, млн. грн. ¾ ¾ 52,7 545 1364,6 2327,17 10301,7 14000 17000 Податкова недоїмка до доходів зведеного бюджету кумулятивне, у % до ВВП ¾ ¾ 0,438 1,00 1,674 2,493 9,918 10,786 11,371 Приріст податкової недоїмки до доходів зведеного бюджету, у % до ВВП ¾ ¾ 0,438 0,90 1,01 1,03 7,68 2,85 2,01 Обслуговування та погашення зовнішнього державного боргу, у % до експорту товарів і послуг ¾ 1 2,4 7,3 5,7 5,7 8,3 10,2 17,9

 Природноюреакцією на зовнішні й внутрішні шокові економічні явища 1997—1998 років урозвинутих країнах було зменшення державного споживан­ня, збільшеннябезробіття. Однак Україна пішла іншим шляхом, поставивши за головну мету захиствітчизняного виробника через надання податкових пільг і звільнень, уведеннябагатьох вільних економічних зон, реструктуриза­цію і списання податковоїзаборгованості, що тільки руйнувало новостворене слабке конкурентне середовище.

Такізаходи не привели до позитивного результату: реальний ВВП і далі знижується,обсяги виробництва падають, зростає кількість збиткових під­приємств, взаємнінеплатежі та бартерний обмін між підприємствами, поши­рюються очікуванняподаткової амністії і нових звільнень, тому зростає і не­доїмка за належними добюджету платежами. Стан виконання бюджету погір­шується: залишаєтьсянебезпечним рівень бюджетної заборгованості із заро­бітної плати й соціальнихвиплат, критичним є стан розрахунків бюджетних організацій за спожиту енергію,товари і послуги. Борги бюджетних установ створюють перешкоди у виконаннівітчизняними підприємствами зовнішніх зобов'язань перед постачальниками газу,нафти й іншої імпортної продукції, що також не поліпшує іміджу держави (табл. 6).

Таблиця6

1997 1998 1999 2000 Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП -6,6 -2 -1 1,1 Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і купівля ОВДП), у % до ВВП 2,68 5,69 1,89 1,75 Видатки зведеного бюджету, у % до ВВП 35,71 29,37 26,00 21,61 Реальний випуск валової продукції, % 98,8 97,4 99,2 103,1

Кількість збиткових підприємств, % від загальної кількості

(на 01.03.99)

53,4 52 53,6 54,3 Рівень бартеризації, у % до загального обсягу операцій 42,4 42,5 40,8 39,7 Обсяг реструктуризованих і списаних податкових боргів перед бюджетом, млн. грн. 1876,2 277,3 7478 — Рівень безробіття, у % до чисельності населення 2,33 3,69 5,95 7,3 Податкова недоїмка до бюджету (кумулятивної, млн. грн. 2327,17 10301,74 14000 17000 Приріст недоїмки надходжень до бюджету за рік, у % до ВВП 1,03 7,68 2,85 2,01 Заборгованість із заробітної плати і соціальних виплат бюджетних установ, млн. грн. 2613,8 2899 2100 — Заборгованість за енергоносії бюджетних установ, у % до ВВП 3,64 5,34 3,1 —

Якщоми ставимо за мету економічне зростання, перелом довгострокових негативнихтенденцій економічного розвитку, це потребує впровадження жор­сткоїнепопулярної бюджетної політики. Передусім бюджет повинен базувати­ся нареально існуючих ресурсах: обсяг видатків, які може собі дозволити дер­жава,залежить від можливого рівня реальних доходів і можливостей фінансу­ваннядефіциту бюджету. Завищені показники ресурсів однозначно ведуть до зростаннядержавного боргу у будь-яких його проявах. Як результат такої по­літики —процентні платежі за боргом витісняють усі інші бюджетні платежі, в тому числівиплати заробітної плати і соціальні трансферти.

Позичатидешеві кредитні кошти практично неможливо — внутрішній кредитний ринокзруйновано вимушеною конверсією, крім того, жорстка мо­нетарна політика обмежуєпропозицію грошей, відповідно і можливості кре­дитування як бюджету, так іреального сектора економіки. Зовнішні ринки капіталу для країн із перехідноюекономікою майже закриті (великі процент­ні ставки за ризик інвестування), завинятком «підтримуючого» фінансування від міжнародних фінансовихорганізацій (МВФ, Світовий банк. Європейський Союз тощо).

Якщобюджет 2000 року складати в умовах, які існували в поточному ро­ці, то розривміж можливим обсягом доходів і видатками (розрахованими за принципами, щопокладені в основу лімітів) становитиме 5,5 млрд. грн., що потребуватимеглобального перегляду структури бюджетних видатків, тобто всіх програм, якіфінансуються за рахунок бюджетних коштів. (табл. 7).

Таблиця7

1997 1998 1999 2000 Обслуговування державного боргу, у % до видатків державного бюджету 12,97 13,11 15,27 13,43 Обслуговування та погашення державного боргу, у % до видатків державного бюджету 32,77 68.80 37,06 68.45 Обслуговування державного боргу, у % до ВВП 3.21 2,32 2,68 2,87 Обслуговування та погашення державного боргу, у % до ВВП 8,11 12,17 6,50 11,68 Ставка за урядовими кредитами, %: мінімальна за ОВДП 19,47 37,19 29,46 - максимальна за ОВДП 61,34 76,9 35,01 - мінімальна за зовнішніми кредитами 4,656 5,35 - - максимальна за зовнішніми кредитами 10,25 16 - - Дефіцит бюджету, у % до ВВП -6,6 -2 -1 1,1 фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і купівля ОВДП), у % до ВВП 2,68 5.69 1,89 1,75

Затаких умов найдоцільнішим для уряду є підвищення рівня доходів і можливостейфінансування бюджетних витрат за рахунок валютної приватиза­ції, яке дає змогуутримуватися від залучення додаткових боргових коштів, не скорочуючи значнофінансування з бюджету державних програм, і зберегти рівень валових валютнихрезервів НБУ. Поряд із цим необхідно здійснити все можливе для скороченняподаткових пільг і впровадження жорстких вимог до боржників за платежами добюджету, що допоможе розрахуватися з бюджетними боргами.

4.   БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ЯК ФАКТОР ІНФЛЯЦІЇ

Скільки існують товарно-грошові відносини, стільки жчасу існує явище інфляції. На зростання цін під час війн, неврожаю та внаслідокзменшення ваги дорогоцінного металу в монетах скаржилися споживачі ще вСтародавньому Римі та Греції. Поняття інфляції у спеціальних ви­данняхвизначається як процес «стійкого підвищення загального рівня цін, щосупроводжується знеціненням грошової одиниці, падінням її пла­тоспроможності»або як «стійке зростання загального рівня цін, по­роджуване порушенняммакроекономічної рівноваги».

Загальний індекс інфляції за 1997 р.становив 10,1 %, а протягом І півріччя 1998 р. набував значень, наведених утаблиці 1.

Таблиця 1

Рівень інфляції у I півріччі 1998 р.

(% до попереднього місяця) січень лютий березень квітень травень червень 1,3 0,2 0,2 1,3 0,0 0,0

Динаміка цін у цей період відбиваєтенденцію поступової стабілізації, що зумовлена такими позитивними йнегативними факторами:

— значним розміром дефіци­ту зведеногобюджету, що покри­вається за рахунок зростання дер­жавного боргу;

— збільшенням ставок про­центів повнутрішніх та зовніш­ніх державних позиках;

— збереженням значного рів­нязаборгованості щодо заробіт­ної плати та інших соціальних виплат;

— перевищенням загальних доходівнаселення над витратами у II півріччі 1997 р.;

— зниженням курсу націо­нальноїгрошової одиниці по відношенню до іноземних валют;

— збільшенням дисконтної ставки НБУ;

— змінами в порядку резервуваннябанками залучених коштів;

— підвищенням плати за використаннябюджетних коштів. Значні розміри дефіциту державного бюджету України в останніроки обґрунтовуються, як правило, скрутним економічним становищем держави,зростанням цін, падінням обсягів виробництва й ВВП, ухи­лянням від сплатиподатків тощо. Проте всі зазначені негаразди є не причиною, а значною міроюнаслідками сучасної бюджет­ної політики держави.

Розмір дефіциту при плануванні йвиконанні державного бюджету визначальною мірою залежить від політичної волідержави, і впливоб'єктивних внутрішніх або зовнішніх обставин на бюд­жетний процес не євирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915—1916 рр.витрати державного бюджету покрива­лися прибутками лише на одну чверть, у 1917р. — на 20 %, а кількість паперових грошей в обігу лише за три роки зросла в 14разів, то під час другої світової війни, значно більш руйнівної для економікиРадянсько­го Союзу, у 1942 р. дефіцит державного бюджету становив 10 %, у 1943р.— 7 %, а 1944 р. взагалі був бездефіцитним. Грошова маса за цей період зрослалише у 2,4 разу.

Виконання державного бюджету 1997 р.характеризується пара­метрами, наведеними в таблиці 2.

Таблиця 2

Виконання державного бюджету в 1997 р.

Показники Виконання Заплановано законом про державний бюджет 1997 р. млрд. грн. % ВВП млрд. грн. % ВВП Доходи 15,7 17 21,7 72,2 Витрати 22 23,8 27,4 80,3 дефіцит 6,3 6,8 5,7

Виконання зведеного державногобюджету (що має у своєму складі міс­цеві) мало такі кінцеві результати:

доходи—27,1 млрд. грн.   (29,3 % ВВП);  витрати — 33,3 млрд. грн. (36,1 % ВВП); дефіцит—6,2 млрд. грн. (6,7 % ВВП).

Отже, зведений державний бюджет 1997р. цілком коректним буде назва­ти невиконаним. На покриття його де­фіцитупротягом 1997 р. державою бу­ло залучено 4,9 млрд. грн. внутрішніх та 1,5 млрд.грн. зовнішніх позик.

Ціна зовнішніх позик іноді пере­вищувала16 % річних (сума даної позики становила 750 млн. DМ). Для порівняння: урядНімеччини отримує в разі необхідності кредити під 4—5 % річних, що свідчить провисо­кий рівень його платоспроможності та найвищий ступінь довіри до ньогоінвесторів.

Такий високий рівень попиту Українина іноземні кредити (практич­на готовність залучати кошти за будь-яку ціну набудь-яких умовах) зумовив присвоєння Україні міжнародним агентством МООDY’S до­ситьнизького кредитного рейтингу В2. Літера «В» з цифрою від 1 до З характеризуєтой чи інший ступінь спекулятивності інвестицій у краї­ну. Іншими словами, цеозначає, що до країни надходять незначні суми короткострокових, так званих«ризикових», отже, самеспекулятив­них інвестицій з високим рівнемдоходності в зв'язку з тим, що «великі» інвестори не довіряють урядові даноїкраїни й низько оцінюють її дов­гостроковий економічний потенціал.

Що ж до внутрішніх позик, то їх цінау І півріччі 1998 р. була ще більшою.

Використання внутрішніх і зовнішніхдержавних позик для покрит­тя дефіциту державного бюджету є більш «ринковим»інструментом, ніж додаткова грошово-кредитна емісія, проте використання йогопротя­гом тривалого періоду в разі збереження незмінними всіх інших пара­метрівекономічної системи (тобто без зростання ВВП, рівня податко­вих надходжень,інвестицій тощо) призводить лише до механічного стримування грошової маси йсукупного платоспроможного попиту в певних межах, перетворюючивідкритуінфляцію навідкладену.Ціна державних коштів в умо­вах незміннихпараметрів бюдже­ту (основа доходної частини — ПДВ, який у своєму теперішньо­мувигляді робить неконкуренто­спроможними українські товари й обмежує попит наних) цілком за­кономірно стабільно зростає, ут­ворюючи певну фінансову пірамі­дуна державному рівні.

Таким чином, внутрішні й зовнішні позикине можна роз­глядати як панацею у бюджетній та антиінфляційній політиці дер­жави.Внутрішній і зовнішній борг України швидко зростає, його обслуговування стаєокремою вагомою статтею бюджетних ви­трат. Закон «Про державний бюджет Українина 1998 рік» ви­значає:

— доходи — 21,101 млрд. грн.;

— витрати — 24,482 млрд. грн., в томучислі обслуговуван­ня  державного боргу — 2,885 млрд. грн.

Для  порівняння:  бюджет 1998 р.передбачає витрати на:

— соціальний    захист — 1,985 млрд.грн.;

— національну   оборону — 1,678 млрд.грн.;

— правоохоронну     діяль­ність— 1,652млрд. грн.;

— освіту— 1,566 млрд. грн.;

— охорону здоров'я — 0,704 млрд. грн.;

— фундаментальні дослідження — 0,541млрд. грн.;

— культуру й мистецтво — 0,159 млрд.грн.;

— фізкультуру й спорт — 0,067 млрд.грн.

Іншими словами, обслуговуваннязовнішнього і внутрішнього дер­жавного боргу в 1998 р. згідно з оптимістичнимипрогнозами (тобто в разі виконання бюджету) становитиме 11,8 %всіхвитрат. Це більше, ніж витрати на освіту, охорону здоров'я, науку й спорт разомузяті.

Цей же закон передбачає до кінця рокутакі параметри державного боргу: зовнішній —5,85 млрд. грн., внутрішній — 16,96млрд. грн. Це — 22,81 млрд. грн., щобільше, ніж державні доходи бюджету1998 р.

Таким чином,до кінця поточного року Україна матиме борг, оформ­лений у вигляді позик (безурахування поточної заборгованості по зар­платах, пенсіях тощо), який перевищуєрічні доходи бюджету. Обслуговування й сплата цього боргу в найближчі роки буденайвагомішою статтею витрат державного бюджету і визначальним факторомінфляції.

Деформації на бюджетному рівнізумовили збереження на початку 1998 р. значного рівня заборгованості щодозаробітної плати та інших соціальних виплат (див. табл., 3). З одного боку,несвоєчасні виплати заробітної плати, штучно обме­жуючи сукупний попит векономіці, в короткостроковому періоді пози­тивно впливають на загальний рі­веньцін, стримуючи інфляцію «попиту», проте з другого боку, в довгостроковомуперіоді, стри­муючи збут товарів, вони вкрай негативно впливають на вироб­ництво,знижують ВВП та зумов­люють інфляцію «витрат» за ра­хунок подорожчання одиниціпро­дукції, що її виробляють в умо­вах зниження обсягу виробництва (ефектмасштабу виробництва).

Таблиця 3 Заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах (млн. грн.) Показники На 1 січня 1998 р. На 1 лютого 1998 р.

Всього по Україні

в тому числі:

4907,8 5156,3 по бюджетних організаціях 716,8 783,4 по не бюджетних організаціях 4191,0 4372,9 По всіх підприємствах строком: до 1місяця 416,1 475,0 1-2 місяці 429,7 472,1 2-3 місяці 507,4 538,3 більше 3 місяців 3554,6 3670,9

Незважаючи назбереження значних обсягів заборгованості щодо заробітної плати, її серед­нійрівень по країні протягом 1997 р. і в І кварталі 1998 р. по­вільно зростав, асукупні доходи населення пере­вищували витрати.

При цьому додатнесальдо між доходами і витратами насе­лення за другу половину 1997 р. (близько 1млрд. грн.) направ­лялося переважно на купівлю іноземної валюти (різниця міжпроданою й купленою валютою теж дорівнює приблизно 1 млрд. грн.). Що ж дозаощаджень та інвестицій у національну еконо­міку (купівля цінних паперів), тоїх сума порівняно з вкладеннями в іноземну валюту становить лише 12% (563 та4690млн. грн., відповідно).

Традиційновисокий попит на іноземну валюту як основний засіб заощадження разом з іншиминегативними факторами (напружений графік зовнішніх платежів по державнихпозиках, відплив нерезидентів з ринку ОВДП) зумовив зниження курсу гривні повідношенню до іно­земних валют у І півріччі 1998 р. з 1,8990 гри. за долар СШАна 1 січня 1998 р. до 2,0662 гри. на 1 липня 1998 р., що становить 9 %.

Зниженнявалютного курсу гривні призводить до багатьох негатив­них наслідків, головнимисеред яких, на мій погляд, є:

— зростання оптових іроздрібних цін товарів, що імпортуються;

— підвищення цін на послуги,що зафіксовані у так званих «умов­них одиницях» — квитки на міжнародніпасажирські рейси й тарифи на вантажні перевезення, послуги зв'язку тощо;

— тенденція відпливу іноземнихінвесторів з ринку цінних паперів держави та юридичних осіб (ця тенденція є якнаслідком, так і однією з причин зниження валютного курсу гривні).

Наступнимінфляційним фактором (фактором подвійної дії, що впливає на інфляцію, якпровокуючи, так і стримуючи) є регулювання дисконтної ставки НБУ. Протягомперших семи місяців 1998 р. дисконт­на ставка змінювалася п'ять разів: 6 лютого— з 35 до 44 %; 18 берез­ня — до 41 %; 21 травня — до 45 %; 29 травня — до 51%;7 липня— до 82 %.

З одного боку,підвищення дисконтної ставки в короткостроковому інтервалі дало змогу дещостримати відплив спекулятивного іноземного капіталу з ринку ОВДП, щоспостерігалося наприкінці 1997 р. Це пози­тивно (знову ж — в короткостроковомуінтервалі) вплинуло на стан виконання державного бюджету.

З іншого боку,таке підвищення зумовило зростання ставок по кре­дитах юридичних осіб, щовідшкодовуються підприємствами або через підвищення цін, або затримкамизаробітної плати персоналу, або будь-яким іншим шляхом, але завжди за рахуноксуспільства.

Такимчином, тільки планування й виконання державного бюджету на бездефіцитній основіможе створити передумови для зниження тем­пів інфляції у довгостроковійперспективі.

5.   ОСНОВНІПРИЧИНИ І ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

Як відзначалося, бюджетний процес вУкраїні характеризується стійким дефіцитом бюджету. У цьому зв'язку важливонасамперед встановити основні причини дефіциту бюджету в Україні і визначитиконкретні напрямки його подолання.

Вартопідкреслити, що дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, викликаніспецифікою переходу до ринкових методів господарювання.

Однієї з найбільш істотних причин єрозірвання господарсько-економічних зв'язків країн, що входять у СНД. Яквідомо, наслідком розірвання економічного простору явилася структурна деформаціяекономіки України, стійке падіння обсягів виробництва у всіх галузях народногогосподарства. Так, у 1994 р. економічний спад виробництва досяг високих цифр:промислове виробництво скоротилося в порівнянні з 1990 р. більш, ніж у 2 разу.За 1994 р. обсяг виробництва зменшився на 28%, у тому числі виробництвонепродовольчих споживчих товарів — на 40,4%.

Закономірнимрезультатом структурної деформації, скорочення обсягів виробництва послужилозниження національного доходу країни, що є матеріальною основою формуваннядохідної частини бюджету. В Україні за 1991-1993 р. національний доход,розрахований у незмінних цінах, знизився на 42%.

До однієї зпричин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції.Оптові ціни на промислову продукцію зросли в 2,1 разу.

Найважливішою причиною дефіциту бюджету в Україні є також розладфінансово-кредитної системи, викликаний виходом із рублевої зони і відсутністьстійкої національної грошової одиниці. Сюди ж варто віднести зростаннявнутрішнього і зовнішнього боргу держави.

Дефіцит бюджетубагато в чому пов'язаний із проведенням донедавна в Україні податковоїполітики. Так, зокрема, жорсткість податкової політики і збільшення податковихставок у 1992-1994 р. не дало очікуваних результатів і не призвело дозбільшення податкових надходжень у бюджет (у розрахунку на одиницю валовоговнутрішнього продукту). Суб'єкти оподатковування на жорсткість податковихставок відреагували переходом до бартерних операцій, ухиленням від сплатиподатків, переливом одержуваних прибутків за межі України.

Розглядаючипричини дефіциту бюджету, варто зазначити, що донедавна була надмірно збільшенавидаткова частина бюджету. Її збільшення відбувалося за рахунок дотацій,наданих державою таким галузям, як металургійна, енергетична, вугільна; шляхомпоповнення за рахунок бюджету ряду матеріальних резервів і запасів на покриттязростаючих цін на енергоносії; за допомогою збільшення заробітної платиробітників матеріального виробництва, не підкріпленого зростаннямпродуктивності праці в цих галузях і ін.

У теоретичномуаспекті можна виділити чотирьох основних напрямку подолання дефіциту бюджету:

-   збільшеннядохідної частини бюджету;

-   скороченнявидаткової частини бюджету;

-   здійсненнявнутрішніх і зовнішніх позик;

-   проведеннягрошової і кредитної емісії.

Стосовно доекономічної ситуації в Україні в даний час прийнятні всі чотири відзначенихнапрямки.

Першийнапрямок — збільшення дохідної частини бюджету може бути пов'язане з проведеннямоптимальної податкової політика, що стимулює виробників до розвитку виробництваі збільшенню його обсягів, що послужить передумовою збільшення національногодоходу. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, збільшенняприбутків основної частини населення, що щиро пов'язано з підвищеннямзацікавленості виробників у збільшенні випуску продукції, а також ізпідвищенням платоспроможного попиту населення, і, як слідство, збільшеннямобсягів виробництва.

Другийнапрямок — скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скороченнявидатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави увиробничих інвестиціях. Виняток повинні складати окремі об'єкти інфраструктури,пріоритетні напрямки в структурі промислового виробництва, охоронанавколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідківЧорнобильської катастрофи.

Видатки ж,пов'язані з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвиткомвиробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, що на ціцілі можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частинуприбутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій із ціннимипаперами, банківські кредити.

На сучасномуетапі скорочення дохідної частини бюджету зв'язується зі скороченням військовихвидатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовихі скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків насоціально-культурні заходи (просвітництво, охорона здоров'я і т.д.).

Скороченнявидаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунок зменшення усіх видівдотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотаційпідприємствам-виробникам і передачі дотацій споживачам.

Третійнапрямокскорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошукджерел фінансування сформованого дефіциту.

Слід зазначити, що проблема подоланнядефіциту бюджету в Україні є однієї з найбільше важливих і спірних фінансовихпроблем. При її обговоренні нерідко розглядають досвід закордонних країн, економікаяких функціонує нормально і при 5-, і при 10-процентному рівнях бюджетногодефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Проте при цьому варто братидо уваги, які джерела фінансування дефіциту бюджету в цих країнах, оскількисаме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір самий пособі має принципове значення для нормального функціонування економіки.

Бюджетний дефіцитможе фінансуватися за рахунок трьох джерел: внутрішніх і зовнішніх позик,грошово-кредитної емісії.

У випадкуфінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядовихцінних паперів, кількість товарів і послуг у народному господарстві залишаєтьсянезмінним і наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктуриі стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштіві недостатності попиту на капітал із боку приватного сектора, високому рівнісхованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахуноквнутрішніх позик є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. У випадку,якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядовіцінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, цеозначає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скороченняособистого споживання. Такий перерозподіл напрямків використання валовогопродукту є кращим і не подає небезпеки для економічного положення країни. Протерезультати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігаєтьсянизька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низькаможливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетномудефіциті. У 1995 р. для покриття дефіциту бюджету України передбачаєтьсявипустити урядові цінні папери на суму 17,5 трлн. крб.

Фінансуваннябюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає поява можливостіздійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання іреальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргуі його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, аце зажадає в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів і послуг.Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державнихвидатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частина з якихприйдеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можнаперекладати лише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект від якийнаступить через визначений інтервал часу. «До таких видатків варто віднести,насамперед, безпосередньо рентабельні інвестиції, а також інвестиції в областіінфраструктури, що у силу своєї народногосподарської продуктивності дозволяютьодержувати в майбутньому більш високі прибутки».

В Україні 90%дефіциту бюджету покривалося за рахунок емісії Національного банку України. У1995 р. кредити НБУ повинні скласти 182,4 трлн. крб., або 55% дефіциту бюджету.

Відомо, щозбільшення бюджетного дефіциту в основному означає (включаючи одержаннякредитів Національного банку України) його емісійне фінансування, і, якслідство цього, зростання інфляції. Оцінка темпів інфляції може бути отримана,як показують дослідження вчених, із двох математичних співвідношень.

Перше — описуєзміна розмірів державного боргу і платежів по його обслуговуванню, друге — зміна обсягу грошової маси в залежності від темпів зростання валовоговнутрішнього продукту і темпів зростання інфляції.

ΔD=D0(r-q)+p-ΔH          (1)

ΔH=(π+q)/V                   (2)

де D — розмір державного боргу до початкуаналізованого періоду стосовно валового внутрішнього продукту;

r — процентна ставка в реальному вираженні;

q — темп зростання валовоговнутрішнього продукту в реальному вираженні;

р — базовий дефіцит бюджету в % (безурахування процентних платежів) стосовно валового внутрішнього продукту;

ΔH — зміна обсягу грошової маси в % довалового внутрішнього продукту;

π — темп інфляції;

V — швидкість обертання грошової маси.Виходячи з тих умов, що 1) — після досягнення верхньої межі державноїзаборгованості (Dmax), її приріст дорівнює нулю (ΔD=0), і 2) — бюджетний дефіцит можефінансуватися тільки за рахунок грошової емісії, співвідношення (1) можнаперетворити в такий спосіб:

Підставивши в ліву частину рівняння(3) ΔH із рівняння (2), отримаємо

(π+q)/V=Dmax(r-q)+p;         (3)

Отже

(π+q)=V[Dmax(r-q)+p]          (4)

Перенесемо q в праву частину рівняння (4) іодержимо

π=V[Dmax(r-q)+p]-q              (5)

Таким чином, наоснові рівняння (5) можуть виконуватися різноманітні розрахунки темпів інфляції(π), обумовлені емісійним фінансуваннямбюджетного дефіциту.

Важливопідкреслити, що ученими встановлена математична залежність між дефіцитомбюджету і таких макроекономічних показників розвитку економіки України, якобсяг грошової маси й ефективної ставки рефінансування Національного банкуУкраїни.

Ця залежністьвиражається в такий спосіб

М3(t)=0,09— 0,41 –МЗ(t-1)+0,52DB(t) — 0,02i(t)

М3(1) — темп зростання грошової маси в поточномуперіоді, %;

М3(t-1) — темп зростання грошової маси в попередньому періоді, %;

DB — зростання бюджетного дефіциту,вираженого у відсотках від валового внутрішнього продукту, %;

i(t) — ставка рефінансування Національногобанку України.

Як очевидно зприведеної залежності, серед таких чинників, як дефіцит бюджету і ставкарефінансування НБУ, найбільший вплив на темпи зростання грошової маси робитьдефіцит бюджету, що має коефіцієнт регресії 0,52, і, по розрахунках учених,найбільше значення t — статистики.