Реферат: Аналіз прибутковості
ЗМІСТ
ВСТУПРОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Методи та задачі аналізуекономічної та фінансової діяльностіпідприємства.
1.2 Необхідність та доцільністьаналізу показників прибутковості.
1.3 Значення аналізу показниківрентабельності діяльності підприємства.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “АПФ “ТАВРІЯ”
2.1 Аналіз складу і динамікибалансового прибутку.
2.2 Асортиментна політикапідприємства, її вплив наформування прибутку.
2.3 Факторний аналіз прибуткуза міжнародною практикою.
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВАТ “АПФ “ТАВРІЯ”
3.1 Аналіз рівня рентабельностівиробничої діяльності.
3.2 Факторний аналіз рентабельності продажу
3.3 Міжнародна практикафакторного аналізурентабельності підприємства.
ВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИВСТУП
Актуальністьтеми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланкифінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналізпоказників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства з метоюзапобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективамивиходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.
Виходячиз цього питання аналізу прибутковості та рентабельності ВАТ АПФ “Таврія” єважливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабільності,яка розглядається як основа нормального існування і процвітання підприємства.
Метадослідження.Проаналізувати прибутковість та рентабельність підприємства за декількаперіодів і з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це малодля підприємства.
Предмет таоб’єкт дослідження. Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та обліковоїінформації відкритого акціонерного товариства Агропромислова фірма “Таврія”.Об’єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показникиприбутку та рентабельності у динаміці за 2000 – 2002 роки.
Методологіядослідження.При вивченні даної теми і для глибокого та всеохоплюючого аналізу скористалисяметодикою аналізу динаміки та структури, методикою факторного аналізу прибуткута рентабельності, методика факторного аналізу прибутку в системідирект-костінг, методик аналізу рентабельності за системою директ-костінг.
Структурароботи та її обсяг. Робота складається вступу, трьох розділів, висновку, спискувикористаної літератури та додатків. У першому розділі роботи наведенітеоретичні принципи теми, основні поняття, на необхідність аналізу в діяльностіпідприємства. У другому розділі проводимо аналіз балансового прибутку, йогоструктуру та динаміку, аналіз асортименту випускаємої продукції, а такожфакторний аналіз прибутку за міжнародною практикою. Третій розділ містить всобі наступні питання: аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності,проводимо факторний аналіз рентабельності продажу, а також висвітлює міжнароднупрактику факторного аналізу рентабельності.
Огляд джерелякі використані. При написанні роботи були використані нормативні документи України,наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а такожматеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об’єктудослідження. В роботі використані наукові розробки таких авторів : СавицькаГ.В., Попович П.Я, Баканов М.І., Ковалев В.В., Іваненко В.М., Бандурка А.М.,Ненашев Е.В., Стоун Д., Хэррис Дж.М., Ван Хорн Дж.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ(РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Методи та задачі аналізуекономічної та фінансової діяльності підприємства
Для тогощоб зрозуміти необхідність фінансового і господарського аналізу, слідз’ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством,доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов’язуючи цепоняття з економікою господарюючого суб’єкта.
Етимологічнослово “аналіз” (від грецького analysis ) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чогошляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленуваннядає можливість з’ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їхзалежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування(реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, щовідбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собоюнеодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.[19,c.12]
Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об’єкт пізнання – це непросто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знанняпро ціле і поглиблене знання про кожну його частину, потрібен синтез – поєднаннячастин, властивостей, які вже виділені в аналізі.
Доситьпереконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: малопроаналізувати стан функцій окремих органів (кісток, серцево-судинна системи,мозок, легені тощо), треба виявити взаємовідношення між ними, між їх функціями,і тільки після цього з’являється можливість поглибити знання про стан іфункціонування кожного з його складових.
Аналіз і вивчення діяльностіпідприємства – суб’єктів ринкових відносин – потребує аналогічного підходу.Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, щопостійно змінюються під впливом макроекономічних процесів ународногосподарському комплексі країни, з другого боку, — в умовах конкретнихособливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективністьфункціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідаютьчи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягненняуспіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальнихуправлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльностіпідприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємстваоцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату(прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного використаннянаявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.
Метою економічного аналізу є вивченнянаслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначеннявпливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків ірезервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшенняобсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільностіїхньої роботи.
Економічний аналіз як науковадисципліна — це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючихекономічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а такожтенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різнівідхилення від запланованих показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей,і об'єктивною оцінкою їх виконання.[19, c.11]
Окремо треба вказати на можливостіекономічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-якеуправління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідноїінформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чиіншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручанняз метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінськерішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цьогорішення.
В умовах ринкових відносин системапланування всередині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги ідеякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування плановихпоказників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачанняресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншого,є необхідною умовою планування діяльності підприємства.
Усі виробничі й фінансові процеси, атакож загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися.Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства застаном виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо задопомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризуєвиробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю —наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльностіроботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації,аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради,акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботугосподарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеженняпідприємства.
Економічний аналіз почав формуватисяв 20—30-х роках XX ст. як заключний розділ курсу «бухгалтерськийоблік». Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідністюоцінки бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий часздійснювали фахівці в галузі бухгалтерського обліку і першими, а інколиєдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств,були найбільш досвідчені бухгалтери.
У той час аналізували тількибухгалтерський баланс підприємства, і звідси перша назва курсу «Аналізбалансу». Згодом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зрослакількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс діставназву «Обліковий аналіз». Отже, можна вважати, що аналіз походить відбухгалтерського обліку або «обліковства».
У 40-ві й наступні роки розвиток іполіпшення методики аналізу, а також додаткове використання планово-нормативної,технічної та інших видів інформації поряд із даними існуючої інформаціїспонукали зміну і цієї назви курсу. Його почали називати відповідно«Техніко-економічний аналіз», «Аналіз господарськоїдіяльності» і, в решті-решт, «Економічний аналіз».[19, c.13]
Що ж сприяло розвитку методіваналізу, а потім формуванню його як самостійної дисципліни? Посприяло, цепов'язано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку івпровадженням типових форм звітності у колишньому Радянському Союзі. По-друге,було скасовано «комерційну таємницю» і полегшено доступ до будь-якоїекономічної інформації. По-третє, у період НЕПу підприємства знову булопереведено на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, івідповідно поновилося бажання вивчати і аналізувати наслідки їхньоїгосподарської діяльності.
Кропітка робота з налагодження облікуі контролю неминуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивченняякості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових данихзвітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів ізвітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більш того, це далозмогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічноїінформації.
Предметом економічного аналізу єфінансово-господарська діяльність підприємств і установа Проте наявні методи аналізудають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарствакраїни взагалі.
На відміну від предмета об'єктианалізу — це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання,показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічногоаналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційнадіяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток,ритмічність виробництва тощо.
Систематизований перелік об'єктів чипитань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.
І Виникнення та становлення будь-якоїнауки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвитокекономічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки станугосподарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. Прицьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивнихвитрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям — резерви. Узв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставленозавдання:
1) оцінка діяльності підприємства,його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;
2) пошук і визначення величинивнутрішньогосподарських резервів.
Згодом перед економічним аналізомжиття ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню новихрозділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим завданням є сприянняоперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема,започаткувало появу оперативного аналізу.
Останнім часом економічний аналізвикористовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже,може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підприємств і установусіх форм власності.
У підручниках інколи наводяться ще йінші завдання. Проте при пильному їх вивченні можна побачити, що вони абодеталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язуватиінші економічні дисципліни.
Обов'язковою умовою будь-якогоматеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їхвикористання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшенняпитомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить дозростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самоговиробника товарів.
Існує чимало видів ресурсів. Середних — природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Длявиробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основнізасоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельнаплоща) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. Доостанніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.
У процесі виробництва ресурсипочинають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).
Фактор — це рушійна сила будь-якогопроцесу або -явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи,фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). Навиробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів(чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічногоаналізу.[21,c.20]
Фактори класифікують згідно з певнимиознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові і матеріальніфактори. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторівосновних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бутивнутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняютьтакож фактори кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні йсуб'єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні тадругорядні тощо.
Одже, господарська діяльністьбудь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буттявкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійназміна активів, у які вони вкладаються, обов’язково пов’язані з виникненнямфінансових відносин підприємств як суб’єкта ринкових відносин зпостачальниками, покупцями, з державою, з банками, власниками тощо, а також фінансовихвідносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілуосновних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводувикористання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплатиподатків та інших економічних і соціальних явищ дійсності. Все це дає підставурозглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємства через призмуфінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємства – якфінансову діяльність.
Відповідно, під фінансово-економічниманалізом діяльності підприємства слід розуміти комплексне вивчення їхфункціонування з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів івиявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) призабезпеченні безпечного рівня ліквідності. [17, c.12]
Фінансово-економічний аналіз вивчаєекономіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності івикористання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв’язки, які визначають,виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємств. Підфінансово-господарською діяльністю у ринковій економіці розуміють діяльність,спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансовихресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості,рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у руслі такогоспрямування.
У господарській діяльностіпідприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництваі відтворення, які переплітаються та взаємо обумовлюють один одного. Отже,господарська діяльність – це досить складний об’єкт управління, який вивчаєтьсябагатьма науками, у тому числі такими економічними науками, як економіка таорганізація виробництва, фінанси, статистика, бухгалтерський облік та інші.Кожна з них досліджує той чи інший бік господарської діяльності підприємства. Впроцесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуютьсятакі завдання.
По-перше, це об’єктивна і всебічнаоцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їхсумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарськоїдіяльності. Оскільки результати фінанси-господарської діяльності будь-якогопідприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінахприбутковості і рентабельності, у коло аналітичних задач, які розв’язуються впроцесі аналізу.
Виконання сформульованого як першезавдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначеннямрівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонуванняпідприємств у ринковій економіці, яка через об’єктивність законів свогоіснування не забезпечує жодному суб’єкту господарювання гарантії відбанкрутства.
Наступним важливим і найбільштрудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, яківизначили той або інший результат фінансово-господарської діяльностіпідприємства, їх взаємозв’язків і причинних зв’язків між управлінськимирішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу,і досягнутими результатами.
Сформульовані основні завданняфінансово-економічного аналізу діяльності підприємства не вичерпують йогозмісту. Паралельно розв’язується низка взаємопов’язаних аналітичних задач,критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняттяуправлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень відвтілення у життя результатів аналізу.
Водночас економічнаефективність роботи підприємства як головного об’єкта фінансово-економічногоаналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальноїспрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспектпроблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємствіоб’єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансовихресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоровя, освіт,культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не єповним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні “індуктори”, як впливорганізації та результатів роботи підприємства нас творення в колективахатмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участікожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо.
Питанняорганізації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпеченнятісно пов’язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово-економічнийаналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.
Зовнішніфінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів.Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи ізспецифічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства,визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуваннікоштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду наце має досить загальні об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку ірентабельності, ліквідність, платоспроможність.
Зовнішнійфінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційнубухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джереламивиступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансовірезультати, звіт про рух грошових коштів, звіт про майновий стан підприємства,документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідсимаксимальна відкритість результатів аналізу.
Внутрішнійфінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний, оскільки вінґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіхдоступних джерел облікової та поза облікової інформації, виключаючи первіснідокументи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського,обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвомпідприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами.Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом,звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з технікианалітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу насамперед відтого, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вониволодіють загальними методами і прийомами аналізу.
1.2Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості
Функціонування підприємства,незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринкувизначається його здатністю приносити достатній прибуток.
Прибуток – цекінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютнуефективність його роботи.[32, c. 195] в умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинникомстимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створюєфінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальнихпотреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерелофонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного тамісцевих бюджетів.
А також прибуток– один із основних господарських показників роботи підприємства. За йогодопомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а такожефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця міжвиручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщовласні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місцезбитки від реалізації.
Фінансовірезультати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибуткута рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином відреалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в орендуосновних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах таін.). Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримуютьсуб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажупродукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собоюрізницю між чистим виторгом ( після виплат податку на додану вартість,акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетнихфондів) та повної собівартості реалізованої продукції.
Об’єм реалізаціїі величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетинговоїі фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторонигосподарювання.
Основнимизадачами аналізу фінансових результатів діяльності є:
· Систематичнийконтроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;
· Визначеннявпливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на фінансові результати;
· Впливрезервів збільшення суми прибутку і рентабельності;
· Оцінкароботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку тарентабельності;
· Розробказаходів, що до використання виявлених резервів.
В процесі аналізу господарськоїдіяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток,прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншоїреалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток дооподаткування, чистий прибуток.
Балансовийприбуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт тапослуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.
Прибуток до оподаткування – церізниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком надохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством,що періодично змінюється.
Чистий прибуток –це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіхподатків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. [33, c. 256]
Необхіднопроаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку тавиконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховуватиінфляційні фактори зміни і суми.
Величинабалансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьохфакторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чомузалежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.
Нормативні акти,що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибуткусуб’єктом господарювання:
· Зміна методунарахування зносу МБЗ;
· Застосуваннярізних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахуванняамортизації;
· Вибірметода оцінки використаних запасів;
· Змінастроків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до ростусобівартості продукції звітного періоду;
· Змінаметода визначення прибутку від реалізації і т.д.
Основну частинуприбутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесіаналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукціїі визначаються фактори зміни його суми.
Прибуток від реалізаціїпродукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівняпідпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість тарівень середньо реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції можездійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягупродажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшенняприбутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізаціївиникає зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукціїможе здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщозбільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі їїреалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої вагинизькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.
Собівартість продукції іприбуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартостіприводить до відповідного росту прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційнійзалежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.
Узагальнена інформація дляаналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальноїбухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати” [4], у формі 1 длярічної і періодичної бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс” [3], уформі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка добалансу”.
1.3 Значенняаналізу показників рентабельності діяльності підприємства
Якщо сума прибутку показуєабсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієїефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції,що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку довитрат чи застосованих ресурсів.
Рентабельність застосованихресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, яквідношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансовихактивів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межудивідендів.
Рентабельність продукціїхарактеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усімобчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку відреалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельністьпродукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованоїпродукції.
У багато номенклатурномувиробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосібгрупування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чинерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видівпродукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхнючастку в обсязі реалізованої продукції.
Треба також визначити, чи є середнерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільнихвидів продукції, чи є нові перспективні вироби.
Дуже важливо здійснитигрупування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
· Вироби знизькою рентабельністю;
· Вироби зсередньою або нормальною рентабельністю;
· Виробивисокорентабельні.
При цьому потрібно дати оцінку часткикожної групи в загальному обсязі реалізації.
Також здійснюютьгрупування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельностіпорівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, пояких:
· Рентабельністьпомітно зросла;
· Рентабельністьсуттєво не змінилась;
· Рентабельністьзнизилась.
Групуваннявиробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючіпроблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьомутреба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:
· Змінуринкових цін на продукцію даного підприємства;
· Змінуподатку на додану вартість;
· Змінурівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.
Серед чинників, які впливають насобівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції.Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бутизбільшення обсягів виробництва цієї продукції.
Показникрентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції таасортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.
Рентабельністьпідприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньомусинтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.[19 c.123]
Отже показникирентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результатигосподарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними абовикористаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства іяк інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
Показникирентабельності можливо об’єднати у декілька груп:
· Показники,що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
· Показники,що характеризують прибутковість продажів;
· Показники,що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі показники можуть розраховуватисьна основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистогоприбутку.
Отже, рентабельність якпоказник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремимивеличинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі нафінансово-господарську діяльність підприємства.
РОЗДІЛ2АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ
ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ АПФ “ТАВРІЯ”
2.1 Аналіз складу і динамікибалансового прибутку
Відкритеакціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія” розташоване на півдніУкраїни, в межах міста Нова Каховка Херсонської області.
Основу виноградарства наНижньодніпровських пісках було закладено в кінці VVIII сторіччя швейцарсько-німецькимиколоністами. Зумовлено це було відповідними природнокліматичними умовами: легкіґрунти та багатство сонця.
На базі товариствавиноградарів у 1929 році був створений радгосп “Перемога наймитів”, який у 1960році було перейменовано в радгосп-завод “Таврія”.
Відкрите акціонернетовариство Агропромислова фірма “Таврія” зареєстровано Новокаховськийвиконкомом 2 жовтня 1998 року. ВАТ АПФ “Таврія” засновано рішеннямпредставництва ФДМУ м. Нова Каховка від 24 лютого 1998 року №7.
Агропромислова фірма“Таврія” – відкрите акціонерне товариство. Очолює підприємство голова правлінняСидоренко Олександр Миколайович
Голові правлінняпідпорядковані: заступник по промисловості, якому в свою чергу підпорядковані:головний інженер, головний технолог, а їм начальники виробничих цехів тадопоміжних служб; заступник по комерційним справам керує начальниками відділівпостачання, маркетингу та торгівлі.
ВАТ АПФ “Таврія”є засновником двох дочірніх підприємств, товариств з обмеженоювідповідальністю: ДП “Таврія 1” та “Таврія 2”, які займаються вирощуваннямсільськогосподарської продукції, яка є сировиною для виробництва вин таконьяків. Майнова та організаційна структура побудова АПФ “Таврія” зображена нарис. 2.1.
Промисловість підприємства представлена:
· Первиннимвиноробством, виробничі потужності якого складають 20 тис. тон переробкивинограду;
· Вториннимвиноробством з обсягом обробки та випуску вина в пляшковому розливі до 600 тис.дал;
· Коньячнимвиробництвом з виробітком коньячних спиртів до 500тис. дал., а випускомконьяків щорічно – 350 тис. дал.;
· Виробництвоміцних напоїв – 200тис. дал
Забезпеченнявиноградом для виробництва вин і коньяків здійснюється за рахунок власних площта близько розташованих виноградарських господарств. Надходження вантажів наадресу АПФ “Таврія” та відправка продукції покупця здійснюється автотранспортомта по залізниці. Крім того, поблизу знаходиться річковий порт Каховка таморський порт Херсон.
Підприємство маєзагальну потужність по одночасному зберіганню:
· Виноматеріалів– 1686 тис. дал.;
· Коньячнихспиртів – 971 тис. дал.;
· Спирту-ректифікату– 100 тис. дал.
ВАТ АПФ «Таврія»/>
Обслуговуючі підрозділи та цехи (бухгалтерія, економічний підрозділ, лабораторія, склади, фірмові магазини, гаражі, охорона.) Допоміжні підрозділи та дільниці (механічна та ремонті служби, енерго-дільниця, компресорна, сантехнічна служба.) Основні підрозділи та цехи Дочірне підприємство «Таврія 1» (основна діяльність вирощування та збір винограду). Підрозділи вторинного виноробства (цех розливу, цех відвантаження, посудний). Підрозділи первинного виноробства (цех вино-матеріалів, переробки та зберігання, бродильне). Підрозділи коньячноговиробництва (перекур-ний цех, цех витримки, дільниця утилізації). Дочірне підприємство «Таврія 2» (основна діяльніст вирощування та збір винограду).Рис. 2.1 Майнова та організаційна структура ВАТ АПФ«Таврія»
В тому числі ємності для зберіганнята обробки коньячних спиртів (табл. 2.1)
Таблиця2.1
Ємності длязберігання та обробки коньячних спиртів.
НайменуванняКількість,
шт.
Обсяг, тис.дал. Бочки дубові 4720 206,8 Бути дубові 156 99,8 Ємності емальовані 559 628,3 Ємності купажні 4 20,0 Ємності по обробці холодом 11 16,2 всього 971,0Виробництводостатньо забезпечене:
· Електроенергією(потужність 4 трансформаторних підстанції 4160 кВт);
· Теплом(котельна продуктивністю 19,6 кел/год);
· Водою (4артезіанські свердловини загальною потужністю 785 м3/год);
Холодом (холодильно-компресорна установка потужністю 2000 ккал/год)Для випуску готової продукції є внаявності три лінії розливу потужністю 6000 пляшок на годину. Сувенірнеоформлення продукції здійснюється використанням ручної праці.
Контроль за відповідністю сировини іготової продукції вимогам стандарту здійснює акредитована виробнича лабораторіяз наявністю обладнань і спеціалістів, серед яких мікробіологи та спеціалісти повизначенню вмісту металів.
Питання охорони навколишньогосередовища контролюється спеціалістами, екологічної небезпеки підприємство ннесе, про що свідчить екологічний паспорт встановленого зразка.
Майже всі види виробничої діяльності підприємства пройшлиліцензування.В Україні та за її кордоном вже давно набули слави коньяки“Таврія”, “Каховка”, “Херсон”, “Дніпро”, вони готуються з відбірнихвисокоякісних коньячних спиртів, виготовлених за класичною технологією. У 1988рспеціалістами заводу винайдені і затверджені нові марки групи КВВК “Оріана” 8 –річної витримки і 10 –річної витримки коньяк групи КС “Асканія”З 1952р розпочато випуск виноградних вин, розроблені іосвоєні високоякісні десертні вина, напівсухі вина, сухі вина. Асортимент винопродуктів дуже широкий і різноманітний.Але в останні роки підприємство робить акцент на виробництвіординарних та марочних коньяків, попит на які дає можливість росту.Проаналізуємо прибутковість(рентабельність) ВАТ АПФ “Таврія”, для цього насамперед проаналізуємо склад тадинаміку валового прибутку. Спочатку, за даними “Звіту про фінансовірезультати” здійснимо загальну оцінку виконання плану підприємства з валовогоприбутку. Для цього побудуємо аналітичну табл. 2.2
Як видно з табл. 2.2 порівняно з 2000роком у 2001 році валовий прибуток зріс на 14978 тис. грн., а у 2002 роцізменшився на 10400 тис. грн. Найбільшу долю у валовому прибутку займаєприбуток від реалізації продукції у 2000році він складав 97,58%, а у 2001 та2002 роках ми бачимо поступове зниження долі цього показника відповідно 95,39%і 94,31%, це викликано збільшенням долі покупної продукції, та долі реалізаціївласної продукції через фірмові магазини. Збитковими для підприємства єпродукція рослинництва хоча у 2002році прибуток від неї збільшився але збитки2001 року досить значні, так само збитковими є і продукція тваринництва,продукція їдальні.
2.2Асортиментна політика підприємства, її вплив на формування
прибутку
Основну частину прибуткупідприємство отримує від реалізації продукції. В процесі аналізу вивчаєтьсядинаміка, а також визначаються фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації вцілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівняпідпорядкованості: обсяг реалізації продукції (VРП); її структури (УДі);собівартості (Сі) та рівня середньо реалізаційних цін (Ці).
Розрахунок впливу цихфакторів на суму прибутку можна визначити використовуючи данні табл. 2.3
Сума прибутку порівняно з 2000роком у 2001 році зросла на 14978 тис. грн., або на 70,5%, а у 2002 році воназросла на 4578 тис. грн., що складає 21,5%.
Якщо порівнювати сумуприбутку фактичну та умовну, розраховану виходячи з фактичного обсягу таасортименту але за плановими собівартістю продукції, дізнаємось, на скількивона змінилась за рахунок обсягу та структури реалізованої продукції. Щобзнайти вплив тільки обсягу продажу, необхідно базовий прибуток помножити навідсоток збільшення (зменшення) базових показників по реалізації продукції воцінці за плановою собівартістю.
Вплив зміниповної собівартості на суму прибутку встановлюється порівнянням суми витратфактичної з базовою, перерахованою на фактичний обсяг продажу. Зміна сумиприбутку за рахунок відпускних цін на продукцію визначається співставленнямфактичної виручки з умовною, яку б підприємство отримало б за фактичного обсягуреалізації продукції за плановими цінами.
Ці результати можливо отриматиметодом базисних підстановок, поступово змінюючи базову виличну кожногофакторного показника фактичною. Для цього побудуємо аналітичні табл. 2.4 та2.5.