Реферат: Побудова податкової системи та шляхи її оптимізації

Зміст

Вступ

1.Теоретичні основи побудови податкової системи

1.1 Історичні аспекти розвиткуподаткової системи

1.2 Податкова система – основа економічноїсистеми

2. Аналізструктури податкової системи України

2.1 Непряме оподаткування в Україні

2.2 Механізм прямого оподаткування вУкраїні

2.3 Актуальні проблеми співвідношенняпрямих і непрямих податків

3. Шляхиоптимізації податкової системи

3.1 Аналіз стану й напрямки розвиткуподаткової системи України та її вплив на зростання економіки

Висновок

Література

ВСТУП

Податкова системата її розвиток залежать від політичних напрямів, пов’язаних із розвиткомсуспільних відносин. Механізм сплати податків на мій погляд, найкращехарактеризує рівень цивілізованості суспільства. Облік і звітність підприємствцілком залежить від податкової системи країни. Створення та подальшефункціонування податкових систем у сучасному світі базується на різних принциповихзасадах, головною метою є розроблення концептуальних основ структуринаціональних систем оподаткування.

Сучасна фінансова наука дедалі більше уваги приділяє розробці концепційсправедливості оподаткування, зменшення податкового тиску на менш забезпеченихсуб'єктів оподаткування. Важливим є те, що поступово податковий тягарпереноситься на фізичних осіб. При цьому юридичні особи як провідна категоріяплатників податків поступово втрачають свої позиції у структурі фіскальнихплатежів за винятком внесків до державних цільових фондів. Зменшенняподаткового тиску на юридичних осіб можна досягти шляхом зниження ставокоподаткування цільовими фондами, що сприятиме зростанню фонду оплати праці, авідповідно, збільшенню фінансових ресурсів для фізичних осіб – домогосподарств.Це сприятиме зростанню ролі фізичних осіб як платників податків, а такожтрансформації податкової системи щодо оподаткування фізичних осіб.

Сьогодні в Україні в галузі оподаткування діє більше ніж 1420нормативно-правових актів, і нерідко визначені юридичні норми суперечать однаодній. Тому нова податкова система, на мою думку, повинна: скоротити домінімуму кількість податкових правил у майбутньому; упорядкувати функціїчисленних контрольних органів, а можливо, привести до їх скорочення; створитиоднакові податкові умови для суб'єктів підприємницької діяльності; скоротитиабо ввести гнучкі ставки податку на додану вартість та податку на прибуток.

1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

1.1 Історичні аспекти розвитку податкової системи

Протягом багатьох століть Україна постійно перебувала під владою іншихдержав або входила до їх складу. Тому податкові механізми цих держав справляютьпевний вплив на формування податкової системи України.

Історичний розвиток системи оподаткування України поділяються на кількаетапів.

Перший етап – період Давньоруської держави і Київської Русі. Вінхарактеризується введенням послужного податку, що пов'язаний з основнимземлеробським знаряддям (плугом), полюсного та подимного податку, якимобкладалася окрема особа (полюддя) або сім'я (подимне), стягувалися податки наутримання державної влади та церковної парафії, велика кількість податківсплачувалась у вигляді мит.

Другий етап – період Золотоординського ярма для якого було характернимуведення десятини. Крім того сплачувався ямський обов’язок, що йшов наутримання численних чиновників.

Третій етап – період Московської держави. Він характеризувався введеннямнових податків на території України з метою поповнення імперської казни тапригнічення національних інтересів, а саме подвірного оподаткування – заодиницю оподаткування брався двір – селянське господарство.

Четвертий етап – період Російської імперії. На цьому етапі був введенийособливий збір, тобто по суті – непрямий податок – це плата за торгівлю з крамниць,лотків тощо. На особливу увагу заслуговує податок, уведений Петром І – цеподушна подать замість подвірної і пов’язана з нею збірна подать з державнихселян. Непрямими податками переважно обкладалися сіль, напої, тютюн, введенийакциз на буряковий цукор, дріжджі, освітлювальні нафтові масла, сірники та іншітовари.

П’ятий етап – період Української Народної Республіки. Під часгромадянської війни діяли механізми стягнення податків шляхом обкладаннянаселення добровільним податком, що спрямовувався на розбудову українськоїдержавності, були введені денікінський та білогвардійський податки, які витрачалисяна утримання армії.

Шостий етап – період Української Радянської Соціалістичної Республіки.Використовувався такий механізм стягнення податків, як здавання хліба селянами.Основними видами прямого податку були сільськогосподарський, промисловий, прибутково-майновий,рентний, гербовий збори, мито. Був запроваджений також єдинийсільськогосподарський податок у грошовій формі, тобто примусово стягували товарнінадлишки в селян. Характерним для років непу було формування хлібного фондушляхом закупівлі на ринку хліба. Основними непрямими податками були: акцизи імитний збір. Цей період характеризувався впровадженням податку з обороту, тобтопідлягали оподаткуванню обороти господарюючих організацій і підприємств зпродажу ними товарів. Обороти з виконання робіт і надання послугоподатковувалися податком з нетоварних операцій, а по кожному товару податок зобороту сплачувався один раз, відповідно, внутрішні обороти не підлягали оподаткуванню.

Сьомий етап – сучасний. Характерним є формування податкової системинезалежної держави. При формуванні законодавства України важливим кроком сталовизначення системи місцевих податків і зборів. Також було прийнято Закон України«Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та іншихобов'язкових платежів», відповідно до якого створено реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів як автоматизований банкданих.

1.2 Податкова система – основаекономічної системи

Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою длястворення якої є обсяги бюджетних видатків.

Податковасистема – це сукупність встановлених в країні податків,зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічнодоповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборівта обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення,постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему длярегулювання ринку та грошового обігу.

Молода Українська держава протягом десяти останніх років створює своювласну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простимйого копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятої держави повиннавідображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальноїсфери. Ті зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичніумови країни та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієїкраїни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хочаб двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.

Сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стануекономіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами,насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень,трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків.

Основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, перелікзагальнодержавних та місцевих податків і зборів, а також права та обов'язкиплатників податків визначаються в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР«Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»»,який сьогодні іншими словами можна назвати «Податковою Конституцією України».

Податкова системаУкраїни включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки, збори та іншіобов'язкові платежі:

1. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі):

— податок на додану вартість;

— акцизний збір;

— податок на прибуток підприємств;

— податок на доходи фізичних осіб;

— мито;

— державне мито;

— податок на нерухоме майно (нерухомість);

— плата (податок) за землю;

— рентні платежі;

— податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів;

— податок на промисел;

— збір загеологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

— збір заспеціальне використання природних ресурсів;

— збір зазабруднення навколишнього природного середовища;

— збір доФонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення;

— збір на обов'язкове соціальне страхування;

— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— збір до Державного інноваційного фонду;

— плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; — фіксованийсільськогосподарський податок;

— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

— єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державнийУкраїни;

2. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі):

— податок з реклами;

— комунальний податок;

— готельний збір;

— збір за припаркування автотранспорту;

— ринковий збір;

— збір за видачу ордера на квартиру;

— курортний збір;

— збір за участь у бігах на іподромі;

— збір за виграш на бігах на іподромі;

— ний кордон України;

— збір зосіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

— збір заправо використання місцевої символіки;

— збір заправо проведення кіно- і телезйомок;

— збір запроведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

— збір запроїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

— збір завидачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— збір звласників собак.

Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і томупостійно проявляються певні недоліки існуючої податкової системи. Все цевикликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Осьчому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

Проблема оподаткування, яка є однією з найболючіших проблем економічногосьогодення України, сягає своїм корінням в глибоку давнину. Історично склалосятак, що податки були і залишаються невід'ємним атрибутом держави.

Відповідно до Конституції України кожна юридична і фізична особазобов'язана брати участь у фінансуванні державних видатків шляхом сплатиподатків, зборів та обов'язкових платежів у порядку та розмірах, визначенихчинним законодавством Україні. Це святий обов'язок кожного громадянина держави.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначається податковоюполітикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країнісамостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки,пільги та фінансові санкції а також обов'язки та відповідальність, щовиступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдинівимоги до ефективного ведення господарства в країні.

2. АНАЛІЗСТРУКТУРИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Непряме оподаткування в Україні

Непряміподаткивключається до ціни товарів та послуг як надбавка до нихі сплачуються за рахунок такої надбавки, а їх розмір для окремого платникапрямо не залежить від його доходів. Вони поділяються на два види: акцизи тамито. У свою чергу, акцизи можуть носити універсальний та специфічний характер.До універсальних акцизів відносяться податок на додану вартість, податок зобороту та податок з продажу; до специфічних акцизів – акцизний збір. Нині вУкраїні застосовується така форма універсального акцизу, як податок на доданувартість, а також акцизний збір та мито.

Податокна додану вартість (ПДВ) – це податок, який нараховується та сплачується накожному етапі просування товару від виробника до кінцевого споживача і впливаєна процеси ціноутворення та на структуру споживання.

Основнимзаконодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплати ПДВ в Україні,є Закон України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цьогозакону встановлені основні елементи податку на додану вартість, до якихвідносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

Щостосується платників ПДВ, то вони диференційовані за певними групами (див. таб.2.1.).

Таблиця2.1 — Платники податку на додану вартість

Особи, які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг) за безготівкові кошти, якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особи, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів на митній території України за готівку – без обмеження обсягів продажу (крім фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору). Особи, які ввозять (пересилають товари за митну територію України чи отримують від нерезидента роботи чи послуги) для їх використання чи споживання на території України. Особи, які надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України. Особи, які відповідальні за сплату податку по залізничному транспорту та послугам зв'язку.

Незважаючина те, що податок на додану вартість можна віднести до глобального видуподатків, тобто до такого, який охоплює більшість господарських операцій, єдеякі виключення. Розподіл операцій на ті що є, та на ті що не є об'єктамиоподаткування.

Базоюоподаткуванняє договірна вартість, визначена за вільними аборегульованими цінами з урахуванням інших загальнодержавних податків та зборів,а також будь-які суми коштів, що передаються у зв'язку з компенсацією вартостітоварів (робіт, послуг) без ПДВ. Для товарів, які були вжиті раніше, а такожконфіскованого та безхазяйного майна базою оподаткування є комісійнавинагорода. В Україні застосовуються дві ставки ПДВ: 20% та 0% .

Пільгиз ПДВ можна трактувати наступним чином:

— виключення з об'єктів оподаткування ПДВ окремих видів операцій та застосуваннянульової ставки можливо розглядати як пільгу для стимулювання окремих видівдіяльності й підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

— звільнення від оподаткування окремих видів товарів (робіт, послуг) можнарозглядати як пільгу для споживачів, оскільки в кінцевому рахунку відбуваєтьсязниження вартості цієї продукції.

Уразі поставкитоварів (валютних цінностей) або послуг з використаннямторговельних автоматів, або іншого подібного устаткування, що не передбачаєнаявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичноюособою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата вилучення зтаких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Уразі, коли поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюєтьсяз використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшеннявалового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або іншихзамінників гривні.

Уразі, коли поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитнихабо дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків,датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформленняподаткової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів(робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарногочека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датоювиникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) зоплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточнийрахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації убудь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платникаподатку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датоювиникнення податкових зобов'язань приввезенні(імпортуванні)товарівє дата оформлення ввізної митної декларації іззазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податковихзобов'язань приімпортуванніробіт (послуг)є датасписання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт(послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Попередняоплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню)за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територіюУкраїни, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Сумиподатку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітномуперіоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягаютьамортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періодунезалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також відтого, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітногоперіоду.

Акцизнийзбір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначенізаконом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції). Навідміну від ПДВ, який включається до ціни на кожному етапі просування товаріввід виробника до кінцевого споживача, акцизний збір закладається в ціну одинраз, як правило, на кінцевому етапі виготовлення підакцизних товарів.

Перелікпідакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою.Цей перелік останнім часом значно скорочений і на сьогодні включає чотиригрупипідакцизнихтоварів: алкогольнінапої та пиво, тютюнові вироби, транспорті засоби та нафтопродукти.

Основнимизаконодавчими актами, які визначають механізм справляння та порядок сплатиакцизного збору в Україні, є Декрет Кабінету Міністрів України «Проакцизний збір» від 26 грудня 1992 року № 18-92 (зі змінами тадоповненнями) і Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої татютюнові вироби» від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР (зі змінами тадоповненнями).

Відповіднимистаттями цих законодавчих актів встановлені основні елементи акцизного збору,до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

2.2 Механізм прямого оподаткування в Україні

Пряміподатки встановлюються безпосередньо щодо платників, і їх розмір залежитьвід масштабів об'єкта оподаткування. Вони поділяються на дві підгрупи – особистій реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретногоплатника. До них належать: подушний податок, прибутковий податок, майновийподаток, податки на спадщину та дарування. Реальні податки передбачаютьоподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний податок,домовий податок, промисловий податок та податок на грошовий капітал. Нині вУкраїні застосовуються податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб,податок на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів, податок на промисел.

Податокнаприбуток – це прямий податок,форма прибуткового оподаткування підприємств, установ та організацій, за якоїоб'єктом оподаткування виступає прибуток (чистий дохід) підприємства, установичи організації.

Основним законодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплатиподатку на прибуток в Україні, є Закон України від 22.05.1997р. №283/97«Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами тадоповненнями). Відповідними статтями цього закону встановлені основні елементиподатку на прибуток, до яких відносяться: платники податку, об'єктоподаткування, ставки, пільги.

Платникамиподаткунаприбутокє суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та іншіпідприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану наотримання прибутку, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділиплатників податку.

Об'єктомоподаткуванняподаткунаприбуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення сумискоригованого валового доходу звітного періоду на:

— сумувалових витрат платника податку;

— суму амортизаційних відрахувань.

Валовийдохід- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальнійабо нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Дата збільшення валового доходу визначається, за аналогією з ПДВ, як датапершої з подій:

— або датазарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платникаподатку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації; у разіреалізації товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування у касіплатника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківськійустанові, що обслуговує платника податку;

— або датавідвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного наданнярезультатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) зоплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточнийрахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації.

До валового доходу не включаються:

— ПДВ,який нараховано на вартість продажу товарів (робіт послуг);

— сумипереплат за податками, які підлягають поверненню платнику;

— номінальна вартість цінних паперів, узятих на облік;

— доходивід спільної діяльності без створення юридичної особи;

— сумикоштів та вартість майна, що надходять платнику податків у вигляді прямихінвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

— іншідоходи.

Скоригованийваловийдохід – це валовий дохідбез урахування вищезазначених сум.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платникаподатку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних яккомпенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання увласній господарській діяльності.

Всі витрати підприємства можна поділити на такі групи:

1. Витрати,які включаються до складу валових витрат.

2. Витрати,які не включаються до складу валових витрат.

3. Витрати,які частково включаються до складу валових витрат, або витрати подвійногопризначення.

Датою збільшеннявалових витрат є дата першої з подій:

— або датасписання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів(робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку – день їх видачі з касиплатнику податку;

— або датаоприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – датафактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні нимоперацій з особами, які не є звичайними платниками податку на прибуток(нерезиденти, платники єдиного податку, пов'язані особи тощо), є дата оприбуткуваннятоварів, а для робіт (послуг) – дата їх фактичного отримання від таких осібнезалежно від наявності їх оплати.

При визначенні об'єкта оподаткування необхідно враховувати зміну(приріст, убуток) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючихвиробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та взалишках готової продукції. У випадку, коли балансова вартість таких запасів накінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того жзвітного кварталу, різниця додається до суми валового доходу звітного періоду.

У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталуперевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається доскладу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються амортизаційнівідрахування, методика визначення яких відрізняється віднарахування амортизації за нормами бухгалтерського обліку.

Амортизаціїпідлягають витрати на:

— придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничоговикористання;

— самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

— проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видівполіпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валовихвитрат звітного періоду витрати платника податку на:

— придбанняі відгодівлю продуктивної худоби;

— вирощуваннябагаторічних плодоносних насаджень;

— придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшоїреалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві(будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшоїреалізації іншим платникам податку;

— утриманняосновних фондів, що знаходяться на консервації. З метою нарахуванняамортизаційних відрахувань основні фонди поділяються на такі групи:

— група 1- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, утому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування),вартість капітального поліпшення землі;

— група 2- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі,побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, іншеконторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

-група 3 - будь-якіінші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

— група 4- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробкиінформації, їх програмне забезпечення та пов'язані з ними засоби зчитування абодрукування інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числістільникового зв'язку), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартістьмалоцінних товарів (предметів).

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхомзастосування норм амортизації до балансової вартості основних фондіввідповідних груп.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основнихфондів групи 1) на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) — В(а-1) — А(а-1), (1)

деБ(а)- балансова вартість групи на початок звітногоперіоду;

Б(а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, проведеннякапітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основнихфондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1)- сума виведених з експлуатації основних фондів протягомперіоду, що передував звітному;

А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передувавзвітному.

Таким чином, порядок нарахування податку на прибуток підприємств може бутипредставлено такою структурно-логічною схемою.

Згідно з чинним законодавством, з податку на прибуток передбачено рядпільг, основними з яких є:

— звільнення від оподаткування прибутку підприємств (організацій) громадськихорганізацій інвалідів, де чисельність постійно працюючих інвалідів не менше 50%загальної чисельності працюючих, за умови, що фонд оплати праці таких інвалідівскладає у звітному періоді не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці,що відносяться до складу валових витрат виробництва, згідно з рішеннямміжвідомчої комісії;

— звільнення від оподаткування прибутку від продажу на митній території Україниспеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямованого назбільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

— звільнення від оподаткування доходів від надання послуг щодо збирання тазаготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (на 2004 рік ця нормазакону призупинена);

— зменшення на 50% ставки податку на прибуток від продажу інноваційного продукту(на 2004 рік ця норма закону призупинена).

З податку на прибуток встановлені такі податкові періоди: календарнийквартал, півріччя, 3 квартали, рік; для сільгоспвиробників -тільки рік.Платники податку на прибуток повинні подавати декларацію за звітний період.

2.3 Актуальні проблеми співвідношення прямих і непрямих податків

В зв’язку зділенням податків на прямі та непрямі фінансова наука обговорювала їх перевагита недоліки, що мело значення для побудови податкової системи. А. Сміт вважав,що прямому оподаткуванню повинні підлягати всі види доходів. Аналізуючи непряміподатки, в першу чергу на предмети першої необхідності, А. Сміт дійшов висновку,що утримання останніх сприяє скороченню виробництва. Але при цьому А. Смітстверджував, що без непрямих податків держава залишиться без доходів, «томувона має вагомі причини не відміняти таких податків».

Д. Рікардо недодавав значення класифікації податків, вважаючи, що всі податки сплачуються зприбутку і лише деякі – з поземельної ренти.

Ж. Сисмондівважав, що головним недоліком непрямих податків (на споживання) є їхнепропорційність доходам платників при здійсненні витрат.

На перший погляд,перевагою непрямих податків, які включаються в ціну товару, є їх непомітністьдля споживача. Наприклад, купуючи кілограм солі чи кави, покупець незадумується над тим, що він сплачує в ціні податок. Разом з тим зі світовоїпрактики податкового регулювання відомо про недостатньо неоднорідний впливнепрямих податків на економіку. Непрямі податки є одним з вагомихціноутворюючих факторів, що нерідко створюють негативний вплив на ринковукон’юнктуру.

Проте не можна невраховувати і достатньо позитивний вплив непрямого оподаткування на структуруспоживання (наприклад, через механізм стягування акцизів по алкогольнійпродукції).

Системаукраїнського оподаткування спирається на підсистему непрямого, внаслідок того,що майже 70% традиційних доходів радянського бюджету наповнювали непряміподатки та труднощів при переході до ринку, де змінилися основи податковоїсистеми.

Ще одним засобомоподаткування є прямий податок, що встановлюється безпосередньо щодо платника.Розмір прямих податків залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Особистіподатки встановлюються персонально для конкретного платника. До них належать:подушний податок, прибутковий податок, майновий податок, податки на спадщину тадарування. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішнімиознаками. До них належать: земельний податок, домовий податок, промисловийподаток та податок на грошовий капітал. Ніні в Україні застосовуються податокна прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на землю, податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податокна промисел.

В останній час векономічній пресі багато уваги приділяється ролі прибуткового оподаткування,яке відноситься до категорії прямих податків. Слід відмітити: на 2006 рікзаплановано найменше надходжень прямих податків за останні роки (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 — Основні податки бюджету України за 2006 р.

Найбільш значні надходження в бюджет були від податку надодану вартість(46,1%), податку на прибуток (27,8%), акцизний збір (11,5%).Окрім перерахованих податків слід звернути увагу також на обов’язкові внески допозабюджетних соціальних, страхових фондів, які за своєю суттю можутьрозглядатися підприємством на одному рівні з податковими платежами.

3. ШЛЯХИОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

3.1 Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та їївплив на зростання економіки

На сьогодні ефективність податкової системи, передусім, визначаєтьсяздатністю рівнозначно виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягненняекономічного зростання можливе тільки за умовиефективного державного регулювання через застосування податковихважелів. В основу формування вітчизняної податкової системи в Україні покладеніміжнародні податкові системи, які не враховують особливостей економічногорозвитку країни. Податкова система може бути ефективною тільки тоді, коли приїї формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудовітрадиції населення, а також інші чинники.

Відомо, що базовою функцією податків є фіскальна, головне завдання якоїполягає в забезпеченні надходжень доходів до бюджету, а ефективність податковоїсистеми визначається рівнем податкових надходжень до зведеного бюджету України.

Протягом 2002-2006 рр. динаміка структури доходів зведеного бюджетудемонструвала залежність від податкової політики (зміни податкових ставококремих податків, бази оподаткування, податкових пільг тощо), а також відекономічної ситуації в країні.

Особливо рекордними на законодавчі зміни був 2005 і 2006 роки. Крім того,Бюджетний кодекс України передбачає, що зміни в систему оподаткування можнавносити за шість місяців до початку нового бюджетного року, для того щоб бувчас на адаптацію. Натомість уже кілька років поспіль в держбюджеті приймаютьсяподаткові зміни. Лише у цьому році вперше за останні 10 років їх відокремиливід бюджету 2007 р. і розглянули окремим законом.

Вітчизняна податкова система хоча і має значні резерви для підвищенняфіскальної ефективності, проте загальне податкове навантаження на господарюючісуб'єкти залишається досить значним, то спонукає їх приховувати доходи відоподаткування.

Розрахунки, проведені групою експертів Гарвардського інститутуміжнародного розвитку (США), показують, що обсяги тіньової економіки в Україністановлять близько 74% від обсягів офіційного ВВП, утому числі 14%, яківраховуються офіційно, і 60%, які не враховані в офіційних показниках.

Як свідчать результати перевірок податкових органів, у загальному обсязіподаткових витрат бюджету частка податків, несплачених шляхом примітивногозаниження чи приховування об'єктів оподаткування, відносно незначна івиявляється простою перевіркою бухгалтерських документів. Найпоширенішимиспособами ухилення від сплати податків в останні роки стали: банкрутство;фальсифікація документів, наданих підприємствами на відшкодування негативногосальдо ПДВ; створення фіктивних підприємницьких структур, зареєстрованих напідставних осіб, які після проведення кількох фінансових операцій, як правило,припиняють своє існування; завищення валових витрат; неповернення експортноївиручки; створення офшорних компаній; зловживання при одержанні іноземноїфінансової допомоги; масова контрабанда імпортних підакцизних товарів;багатоступінчаті схеми взаєморозрахунків через цілу галузь посередників;зростання частки готівки в грошовій масі, яка обертається поза банками тощо.

Таким чином, на сьогодні існують значні проблеми в проведенні ефективноїподаткової політики, відсутній глибокий аналіз фінансових зв'язків в економіці,потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функційщодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримки на належномурівні суспільного добробуту, обороноздатності та систем державного управління.Недоліки існуючої податкової системи вимагають її реформування. З цією метоюурядом було розроблено Концепцію реформування податкової системи України.

Основним напрямом реформування податкової системи України є створеннябільш ефективної і раціональної податкової системи, що дозволить забезпечитисприятливі умови для ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростанняспоживчого попиту на внутрішньому ринку, а також за збільшення сукупнихподаткових надходжень до усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів.

Варто мати на увазі, що реалізація податкової реформи повинна бутицілеспрямованою, системною, відкритою, виваженою (обґрунтованоюмакроекономічним аналізом) і поступовою у часі.

Реформування податкової системи у середньостроковій перспективі передбачає:

— ослаблення фіскального тискушляхом зниження ставок податків на прибуток підприємств і додану вартість, атакож нарахувань на фонд оплати

праці. Разом із тим планується провести розширення бази оподаткування,зокрема шляхом впровадження податку на нерухомість. Загальноприйнята вміжнародній і, зокрема в європейській практиці диференціація ставок ПДВ закритерієм корисності товару призводить до економічного ефекту, який є абсолютнототожним ефекту від надання галузевих податкових пільг;

— плануєтьсяпоступово привести ставки акцизного збору у відповідність до стандартів ЄС(насамперед, на тютюнові вироби та алкогольні напої). Можна підтриматипропозиції щодо реформування акцизного збору в частині поступового підвищенняйого ставок шляхом їх перегляду не рідше, ніж раз на два роки; створення мережіакцизних складів;

— впровадження єдиної системи збору і обліку внесків на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування;

— реформування системи податків, які надходять до місцевих бюджетів;

— зменшеннявідрахувань частки прибутку держпідприємств до бюджету і спрямування такихкоштів на інвестиції в модернізацію виробництва;

— підтримувати ставки ввізного митного збору на рівні, який відповідає вимогамСОТ;

— забезпечити, щоб податкові закони регулювали тільки відносини в сферіоподаткування. Ставки, механізми справляння податків, зборів (обов'язковихплатежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватисяіншими законами України, окрім законів про оподаткування. У свою чергу, неподатковізакони не повинні визначати механізми та ставки оподаткування;

— досягнення оптимального співвідношення між відрахуваннями податків у державнийі місцеві бюджети;

— вдосконалити спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Поступовавідмова від паралельного функціонування стандартної та спеціальних системоподаткування (спрощених систем оподаткування за єдиним податком, фіксованимсільськогосподарським податком, особливої системи оподаткування страховоїдіяльності) дасть змогу не допустити їх використання з метою спотвореннянормального конкурентного середовища та схем оптимізації податкових зобов'язаньпідприємств, що працюють на загальній системі оподаткування.

На мою думку, для усунення недоліків, які існують у податковій системінеобхідно:

1. Забезпечити, щоб зміниставок податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати приймалисяне пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набираличинності з початку нового бюджетного року.

2. Термінита визначення в податкових законах мають бути загальноприйняті, максимальноуніфіковані, а не визначатися по-новому в кожному податковому законі.

3.Податковий облік повинен будуватися не паралельно до бухгалтерського обліку, абазуватися на його результатах. З метою забезпечення інтересів державифінансовий результат діяльності підприємств для цілей оподаткування податком наприбуток повинен максимально спрощено коригуватися тільки за основнимипозиціями, суттєвими та необхідними в масштабах держави (наприклад,амортизація, резерви, благодійні цілі тощо), без жорсткого регулювання усіхможливих витрат.

4. Уподаткових законах необхідно мінімізувати кількість різних нюансів та особливихпорядків, пільг та виключень. Податкові пільги повинні мати жорстке цільовепризначення, бути обмеженими у часі, а їх надання необхідно супроводжуватикомплексним моніторингом, щоб уникнути можливості для зловживань.

5.Реформувати податок на додану вартість:

— відмінити податкові накладні та значно спростити механізм оподаткування;

— вирішитипроблеми відшкодування ПДВ шляхом застосування відповідних фінансовихінструментів, що унеможливлювали б корупцію та несплату податків (наприклад,шляхом видачі векселів, які можуть бути використані експортером тільки длясплати інших податків).

6.Покращити систему адміністрування зборів податків, зокрема удосконалитипроцедуру реєстрації, у т.ч. правил добровільної реєстрації платників ПДВ;розробити систему моніторингу сплати ПДВ як передумови для удосконаленняконтролю за сплатою податку тощо. Переглянути функції та забезпечитиреорганізацію органів державної податкової служби.

7.Змістити податкове навантаження в бік непрямих податків, підвищити рольекологічних і ресурсних платежів, місцевих податків у структурі доходівмісцевих бюджетів, запровадити податок на нерухоме майно, а також рентніплатежі не лише на видобуток нафти і газу, а й інших корисних копалин.

ВИСНОВОК

Основними недоліками чинної податкової системи є її надмірна заплутаність(як теоретичних тлумачень, так і в практичному застосуванні), велика кількістьподатків, високі ставки. Тобто на сьогодні податкова система продовжуєвиконувати лише фіскальну функцію. У цілому вона потребує упорядкування іперегляду податкових ставок. При цьому необхідно враховувати, що Податковийкодекс – дуже складний документ, оскільки він втручається у сферу численнихсуб'єктів підприємницької діяльності. Важливо дуже виважено сформувати його зазмістом, гармонізуючи інтереси держави, юридичних і фізичних осіб.

Великі надії платники податків покладали на введення Податкового кодексу.Новий Податковий кодекс повинен звільнитися від недоліків чинної податковоїсистеми, зберегти все раціональне, врахувати нагромаджений позитивний досвід,стабілізувати систему податків. Потрібно позбутися практики прийняттяподаткових законодавчих актів «заднім числом». Усі зміни повиннівноситися тільки під час формування бюджету на майбутній рік з тим, щоб вониставали відомими платнику податків заздалегідь.

Податковий кодекс повинен бути надійним гарантом стабільностівітчизняного податкового законодавства, його адаптації до правового поля єдиноїсистеми, а також запорукою подальшого інтегрування України у світовеспівтовариство.

Надії платників податків поки що не виправдні, тому що до цього часувносяться зміни до проекту Податкового кодексу і його до цього часу неприйнято.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Про оподаткування прибуткупідприємств: Закон України від 22.05.97 №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

3. Про податок на додану вартість:Закон України від 03.04.97 №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

4. Про внесеннязмін до Закону України «Про Державний бюджет на відповідний рік».

5. Актуальніпроблеми економіки. – 2007. – №4. – с.67-74.

6. Банківська справа. – Київ, 2006. –№4. – с.46-54.

7. Вісник ДДФА: Економічні науки. –Дніпропетровськ, 2006. – 1(15). –с.83-88.

8. Данілов О.Д., Фліссак Н.П.Податкова система та шляхи її реформування: Навчальний посібник. – К.:Парполинтське вид-во, 2002. – 216 с

9. Деркач М.І., Редіна Н.І., ДуликТ.О. Оподаткування в Україні. Навчальний посібник для студентів вищихнавчальних закладів – Дніпропетровськ – ДДФА. – 2004.

10. Держава та регіони. – 2006. – №2.– с.274-278.

11. Держава та регіони. – 2007. – №1.– с.289-296.

12. Економіка України. – 2007. – №9.– с.4-20.

13. Крисоватий А.І. Податковасистема: Навчальний посібник. МОН України. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. –331с.

14. Податкове планування. – 2002. –№9. – с.27-37.

15. Податкове планування. – 2003. –№2. – с.25-65.

16. Фінанси України. – 2001. – №2. –с.29.

17. Фінанси України. – 2004. – №11. –с.26-32.

18. Фінанси України. – 2005. – №2. –с.84-91.

19. Фінанси України. – 2005. – №6. –с.36-39.

20. Фінанси України. – 2005. – №10. –с.131-135.

21. Фінанси України. – 2006. – №9. –с.65-81.