Реферат: Філософія інформаційного суспільства

План:

Історико-біографічнадовідка

1.Поняття “інформаційногосуспільства”

2.Історичні етапи розвитку таформування інформаційного суспільства

3.Культура у новому суспільстві

4.Людина у новому суспільстві

Висновки

Список використаної літератури

Історико-бібліографічна довідка

Інформаційнесуспільство – соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвиткусуспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації.Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріальногосуспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. Прирозгляді розвитку суспільства як “зміну ступенів”, прибічники теоріїінформаційного суспільства пов’язують його становлення з домінуваням“четвертого”, інформаційного сектору економіки, який йде після сільскогогосподарства, промисловості та економікою послуг. При цьому стверджується, щокапітал і праця, які є основою індустріального суспільства, поступаються місцемінформаії та знанню у сучасному суспільстві. Революціоніруючі дії інформаційноїтехнології приводить до того, що в інформаційному супільстві класи змінюютьсясоціально недиферинцованими “інформаційними спільнотами”[5].

Традиційним коораціям Тоффлерпротиставть “малі” економічні Форми – індівідуальну діяльність на дому, ”електроннийкотедж”. Вони зараховані у майбутню структуру інформаційного суспільства з його“інфо-”, “техно-“ та іншими сферами людського буття. Було висунуто проект “глобальноїелектронної цивілізації”, що базується на синтезу телебачення, комп'ютерної служби та енергетики [9]. “Комп’ютерна революція” поступовоприводить до зміни традиційного друку “елекронними книгами”, змінює ідеологію,перетворює безробіття у забезпечений досуг [11]. Соціальні та політичні зміни розглядаються у теорії інформаційногосуспільства як наслідок “мікроелектронної революції”. Перспектива розвиткудемократії пов’язується з розповсюдженням інформаційної техніки. Тоффлер таДж.Мартін відводять головну роль у цьому телекомунікаційній “кабельній мережі”, яка забезпечує двосторонній зв’язок громадян з урядом, дозволить враховуватиїх думку при розробці поліичних рішеннь. Розробки у галузі “штучногоінтеллекту” розглядаються як можливість інформаційного трактування самоїлюдини. Концепція інформаційного суспільства викликає критику з бокугуманістично орієнтованих філософів та науковців, які додержуються думки щодонегативних наслідків комп’ютерізації суспільства.

1.Поняття"інформаціного суспільства"

Тоффлер не дає новійцивілізації визначення, але доводить, що вона має принципово новий характер.«Багато чого у цій виникаючій цивілізації протирічить традиційнійіндустріальній цивілізації. Це водночас і технічно розвнута, іантиіндустріальна цивілізація. „Третя хвиля“ несе із собою новий образ життя, щооснований на джерелах енергії, які поповнюються; на методах виробництва, що роблять застарілими більшістьфабричних збірничих ліній;на якійсь новій(»ненукліарній") родині; на новому інституті, який можна було б назвати«електронним котеджем»; на радикально перетворених школах та корпораціяхмайбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводитьнас за межі концентрації енергії, грошових коштів і влади"[10].

У передмові дореферату книги «Третя хвиля» [11] Баталов відмітив, що Тоффлер жодного разу не дав прямого визначенняпоняттю "інформаційного суспільства", яке сам ввів. Тоффлер надаєвизначення через перелік елементів, які є радикально новими для сьогодення тамають коренево змінити життя теперішнього та прийдешнього поколіннь.

За думкою Д.Беллау наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціальногожиття, для способів виробництва знання, а також для характеру трудовоїдіяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується нателекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знаннь, вякій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас з розвиткоміндустріального суспільства. Три аспекти останнього особливо необхідні длярозуміння телекомунікаційної революції:

1)перехід відіндустріального до сервісного суспільства;

2)вирішальне значення кодифіцированоготеоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;

3)перетвореннянової "інтелектуальної технології" у ключевий засіб системногоаналізу та теорії приймання рішеннь[4].

Один іззасновників концепції "інформаційного суспільства" Д.Белл середперших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводитьсядо роз'яснення суттєвостей новогосуспільства через зміни, що будуть відрізнять «післяреволюціцне»суспільство від теперішнього.

Т.Стоуньєрвважав, що обладнання та машини є, між іншим, не тільки втіленням праці, а йвтіленням інформації. Ця думка має рацію по відношенню до капіталу, землі табудь-якому іншому фактору економіки, у якому втілено працю. Нема жодного засобупродуктивного застосування праці, який водночас не був би застосуваннямінформації. Більш того, інформацію, як і капітал, можна накопичувати тазберігати для майбутнього використання. В постіндустріальному суспільствінаціональні інформаційні ресурси – це його основна економічна цінність,найдорожще джерело добробуту.

За визначеннямСтоуньєра, існує три основних засоби, якими держава може збільшувати своєбагатство [5]:

1)постійне накопичення капіталу;

2)військовізавоювання та теріторіальні приборкування;

3)використаннянових технологій, що переводять вторинну сировину у ресурси. Завдяки високомурівню розвитку технології у постіндустріальній економіці перехід від«нересурсів» до ресурсів стає основним принципом створення новогобагатства.

Важливо розуміти, що інформація має де-які специфічніособливості. Якщо я матиму 1000 одиниць землі, а потім віддам кому-небудь 500одиниць, то у мене залишиться лише половина. Але якщо у мене є де-яка кількістьінформації і половину віддам іншій людині, то я буду мати все, що мала. Якщо ядозволю користуватися моєю інформацією, то скоріше всього і зі мною поділятьсячим-небудь корисним. Таким чином, угоди з приводу матеріальних речей ведуть доконкуренції, у той час, коли інформаційний обмін – до співробітництва. З цьогоможна зробити висновок, що інформація – це ресурс, яким можна без жалюділитися. Другою специфічною рисою споживання інформації є те, що на відмінувід споживання матеріалів чи енергії, яке веде до збільшення ентропії уВсесвіті, використання інформації веде до іншого ефекту – воно збільшує знаннялюдини, підвищує організованість в оточуючому середовищі та зменьшує ентропію.

Усвоїй праці Т.Стоуньер дає розвернуту характеристику поняттю інформації. Прицьому підкреслює відмінність останньої від інших видів економічних тасоціальних цінностей. Цим він обгрунтовує ідею про виключність наступної новоїстадії та неминучисть перелому в історії з її наступом.

А.Туренвважав, що у постіндустріальному суспільстві інвестиції робляться в іншийрівень, чим в індустріальному суспільстві, тобто у виробництво засобів виробництва.Дійсно, організація праці торкається лише відношеннь працівників між собою, атому і рівень, на якому діє виробництво. Щодо індустріального виробництва, товоно діє більш глобально – на керівничому рівні, тобто у механізмі виробнийтвавцілому. Турен виділяє дві головні форми, які приймає постіндустріальнесуспільство під час дії. По-перше, це нововводення, тобто здатність вироблятинову прдукцію внаслідок інвестування науки і техніки. По-друге, це керівництво, здатність використовувати складні системи інформації ікомунікацій.

Необхідновизначити, що постіндустріальне суспільство звертає на себе всі елементиекономічної системи. Ці дії не завжди приймають форму свідомої волі, що втіленав особистість або навіть у групі людей. Ось чому таке суспільство має носитиназву програмуємого. Це визначення вказує на здатність останнього створюватимоделі керування виробництвом, розподілом та споживанням. Тому таке суспільствоз'являється не внаслідок еволюційнихзаконів або специфічних культурних характерістик, а скоріше як результатвиробництва завдяки дії суспільства самого на себе.

Привизначенні поняття "інформаційного суспільства" на думку Туренанайважливішим моментом є те, що робиться акцент на нові економічні стосунки.Турен підкреслює "… особливу важливість перетвореннь інвестиційної такерівничої політики під час телекомунікаційно-інформаційної революції..."[1].

Канже вважав, що «різниця між поняттями „інформація“ та»інтелект" є штучною, але достатньо важливою "[ ]. За його думкою"інформація" намагається бути відносно формальною та легко доступною.«У цьому випадку „інтелект“ вживається скоріше у значенні»військового мишлення", ніж «людське мишлення» [3]. Утакому разі поняття "інтелект" набуває набагато ширшого значення, ніжпоняття "інформації". Поняття "інтелект" означає знання проподії та людей, це знання може бути умовним, інтуітивним, особистим, офіційнимабо тайним. "Інтелектуальні" дані зазвичай не підпадають підстандарти, а "інформація" є совокупністю шаблонів. Дуже важковідокремити чітко інтелект від інформації [9].

ДослідженняГ.Кана особливостей розмежування понятть "інтелекту" та"інформації" є дуже важливим для розуміння сутності"інформаційного суспільства", оскільки воно дозволяє чітковідокремлювати духовну і матеріальну сфери нового суспільства. Адже інформаціясама по собі, без людських емоцій не здатна змінювати людську культуру, сприятипрогресу духу.

Знайомлячисьз працями Дайзарда, можна відмітити, що він робить спробу узагальнити визначення новогосуспільства.

З цією метою він звертає увагу на всі назви, об'єднані префіксом «пост». Уцьому префіксі відчувається деяка обмеженість людського пізнання, схильноговідштовхуватися від досягнутого, не звертаючи уваги на те, що для новогосуспільства, побудованого на нових принципах, бажано дати нову назву. Саме томуя вважаю, що назва "інформаційне суспільство" цілковито відображаєсуть майбутнього социуму та далі вирішила додержуватися цього формулювання.

2. Історичні етапи розвитку таформування
інформаційного суспільства.

«Техніка як вміннязастосовувати знаряддя праці існує з тих пір, як існують люди…» [6]. У стародавніх культурах, особливо узахідній цивілізації, механічні засоби дозволяли полегшити діяльність людини.

Протеця техніка залишалась у рамках того, що було порівняно з можливостями людини,не виходило за межі його світогляду. Все змінилося з кінця ХVIII століття. Саме тоді було здійсненострибок, що охопив всю технічну сторону життя людини вцілому.

"…Буловідкрито машини – машини, що автоматично виробляють продукти споживання. Те щораніше робив ремісник, тепер робить машина" [5].

Такпочався на заходітехнічний та економічний підприємців, під час якого попереднє ремесло зникло заневеликим винятком. Таким чином, у виникнені сучасного технічного світу приймалиучасть розвиток науки, винахідництва. Жоден з них не міг би самостійно створитисучасну техніку. Всі ці фактори діяли об'єднано.

К.Ясперс,один з засновників так званого «цивілізованного» підходу до історіі,аналізує у своїй праці причини, які призвели до виникнення особливої«техницистської» цивілізації сучасності. Він баче головну причинутакої різкої зміни цивілизацій у виникненні машин як заключної ланки міжлюдиною і природою.

Спочаткубула «перша хвиля», яку Тоффлер називає «сільскогосподарчою».Скрізь земля була основою економіки, життя, політики, родинної організації.Скрізь панував простий розподіл праці та існувало декілька каст та класів.Влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало його місце ужитті. Єкономіка була децентралізованою: кожна община виробляла більшу частинутого, у чому відчувала необхідність.

Тристароків тому назад відбувся «вибух, хвилі від якого обійшли всю землю,знищуючи стародавні суспільства та народжуючи якісно нову цивілізацію» [9]. Таким вибухом була промисловареволюція. До середени ХХ століття сили «першої хвилі» були знищені іна землі «запанувала індустріальна цивілізація». Однак влада її булане довгою, оскільки одночасно з нею на світ почала накатуватися нова хвиля,яка несла з собою нові інститути, відношення, цінності.

Баталовдає реферативний огляд тоффлеровського підхода до історії людства як історії«трьох хвиль».

Цікаво, що Тоффел бачить в якості рухаючої силиісторії науково-технічний прогрес, якому слідкує психологія людей. Таким чином,плину історії Теффлер надає трохи механістичний відтінок, зображуючи його увигляді постійної боротьби між наступною та теперішньою «хвилями».

Кан дав довгостроковий прогноз розвитку людства,розрахований на основі даних минулого та теперішнього розвитку світовоїекономіни, охоплює два важливих історичних етапи. Перший етап- цесільськогосподарська революція, яка була близько десяти тисяч років тому назаді яка фактично створила сучасну цивілізацію. Вона поширювалась по світу напротязі 8 тісяч років, різко змінивши умови життя людини, але до стабільногозростання економіки не призвела.

Другимнайважливішим етапом принято вважати «великий перехід», на якому мизнаходимось сьогодні. Він розпочався 200 років тому, коли люденй було не такбагато, жили вони бідно та повністю залежали від сили природи. Цей періодзавершиться в наступні 200 років, коли на зміну «катастрофічного поєднаннянеудач та невмілого керівництва» людство значно зросте чисельно, станебагатим та в значному ступені навчиться керувати силами природи.

Цейчотирьохсотлітній період можна розподілити на наступні 3 фази: фазаіндустріальної революцїї, фаза супер індустріальної (технологічної) світовоїекономіки, і фаза постіндустріальної світової економіки та світового співтовариства.

Зниженнятемпів економічного росту призвело до того, що виникають нові не економічнітипи діяльності та інтереси. Ця фаза розвитку суспільства називається«постіндустріальною», так як в суспільстві знижується інтерес допромислової та сільськогосподарьської діяльності (але зовсім не до товарів),тому ця фаза означає кінцевий момент епохи Великого переходу, а, ймовірно, вонабуде викликати постійні зміни в умовах життя людини[11].

ЗаперечуючиТоффлеру, Г.Кан виділяє «сільськогосподарський» перехід в окремийетап розвитку людства. Однак його періодизація нової та найновішої історійінша. Тут він явно керується принципом опосередкованості взаємодії людини таприроди (через техніку – через технологію – через інформацію) з ціллювиробництва продукту споживання з продуктів природи.

А.Смітвважав, що жодна країна ніколи не обходилась та не могла обійтись без того, щобв ній чогось не вироблялось. Це твердження сьогодні настільки справедливо, як і200 років назад. Однакдеякі важливі акценти змінились. Точно так, як в часи Сміта центр тяжінняекономіки став зміщуватись від сільського господарства до промисловості, так ісьогодні він зміщується від промисловості до інформації. І подібно тому, як вкінці вісімнадцятого на початку дев'ятнадцятого століття склалась постаграрна економіка, таксьогодні технологічно передові сектори глобального суспільства переходять настадію постіндустріальної економіки.

Ваграрній економіці господарська діяльність була пов'язана переважно звиробництвом достатної кількості продуктів харчування, а обмежуючим факторомзвичайно була доступність гарної землі. В індустріальній економіці господарськадіяльність була переважаючою у виробництві товарів, а обмежувальним фактором –найчастіше був капітал. В інформаційній економіці господарська діяльність – цеголовним чином виробництво та застосування інформації з ціллю зробити всі іншіформи виробництва більш ефективними, тим самим створюючи більше матеріальнебагатство. Обмежувальним фактором тут є знання[9].

Розміщуючиекономічний аспект розвитку людства, заслуговує уваги той факт, якийхарактеризує кожну суспільну формацію через сутність господарської діяльностіта обмежувальний фактор. Можна помітити, що перехід до нової суспільноїформації виникає при зміні основи господарювання чи подолання обмежувальногофактору.

АрнольдТойбні якось помітив, що ХХ століття – це час коли людство вперше за всю своюісторію може серьйозно подумати про добробут всіх людей. Якщо це так, то це восновному завдячуючи еволюції універсальної електроної інформаційної системи,здатної пов'язати всіх людей. Мова йде про настання інформаційного століття.

Технологіяпропонує нам набагато більші інформаційні та комунікаційні ресурси, ніжколи-небудь мало людство. Ці ресурси настільки великі, що очевидно: ми входимов нову еру – інформаційне століття. США – перша країна, яка здійснила трьохстадійний перехід від аграрного суспільства до індустріального та від нього дотакого суспільства, яке навіть важко однозначно визначити, зрозуміла лише однайого характеристика: головним видом його економічної діяльності стаєвиробництво, зберігання та поширення інформації.

Якийможливий сценарій розвитку інформаційного суспільсва в майбутньому? Можнапомітити загальну модель змін – трьохстадійний прогресиввний рух: становленняголовних економічних галузей по виробництву та поширенню інформації, розширеннюноменклатури інформаційних послуг для інших галузей промисловості та уряду,створення широкої системи інформаційних засобів на споживчому рівні [7].

У.Дайзартконстатує факт переходу до інформаційного суспільства в США. Він повністюпогоджується з пропозицією тоффлера та бела про трьохстадійн уконцепцію таконцентрує свою увагу на трансформаціях саме останньої,"інформаційної" стадії розвитку суспільства.

Думкапро технічну революцію, яка заснована на інформації, не нова. Соціолог ДаніелБел, як і інші, всередині шестидесятих років побачив, що США стаєпостіндустріальним суспільством. Третя промислова революція в значній мірібазується на досягненнях у телекомунікаційних та інформаційних процесах.Зайнятість у сфері промисловості та будівництва залишаєтьс як багато роківпереважно без змін, в той час, коли робоча сила зросла. Довгочасні тенденціїпоказують, що найбільш динамічними в минулому столітті були сфери, пов'язані зінформацією [10].

Айриспідкреслює загальність точки зору всіх філософів, які трактували"інформаційне суспільство" в зв'язку з теперішніми змінами всуспільній ролі НТР в ній. Але на відміну від тоффлера, він акцентує увагувиключно на виробничій сфері, повністю виключаючи з розгдяду соціальний такультурний аспекти оновлення.

3.Культура в новомусуспільстві

Миживемо в світі дліц- культури. Замість довгих «ниток» ідей, пов'язаниходна з одною,- «бліпи» інформації: оголошення, команди, відривки новин,які не узгоджуються зі схемами. Нові образи та уявлення не піддаютьсякласифікації- частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частковотому, що мають дивну непов'язану форму.

Ненаситні читачі дешевих видань та спеціалізованих журналів,вони короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вонинамагаються знайти нові поняття та метафори, які б дали можливістьсистематизувати чи організувати «дліпи» в більше ціле. Однак, замістьтого, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки«другої хвилі», вони хотіли б все побудувати на свій власний лад.Словом, замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності,зараз ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, алеразом з тим, відкриває великіможливості для розвитку індивідуальності,демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаютьсяабо відходять в сторону. Інші перетворюються в постійно розвиваючихся,компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більшвисокий рівень. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною,легко керуємим роботом, яким його зображали письменники «другоїхвилі» [11].

Тофлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місцеза останній час в культурі суспільства, особливо західного. Наростаюча силапотоку інформаційного обміну між льдьми породила новий тип культури, в якій всепідпорядковано необхідності класифікації, унікації для найбільшої компресії тапідвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи точерез засоби масової інформації.

Х.Скопімовський вважав, що під загрозою інструментацізаціїкультура знаходить різноманітні протидії. Вихід за межі може бути реалізованолише за допомогою наркотиків и через екскурси до східної філософії. Винекненняфілософії техніки- друга протидія культури небезпеці бути задушеноюінструменталізаціє, бо дебати про природу техніки — це дискусії про майбутнєлюдини талюдства вцілому [4].

Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення талегитимацію основного проекту. Він поставив під питання як цінності платників,високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Вінвідкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, самоорганізованості.

Ясперс писав, що техніка не тільки наближує нас до пізнання,техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому.Він одним з перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі.

4. Людина у новому суспільстві

Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть довеликих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установинаполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення. Футуристивважають, що розвиток мережі інформації дзволить значно розширити практикунадомної праці. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища тазнизити витрати на її відновлення. В напрямку створення електронного котеджудіють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часудля робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деякихтруднощів у сфері зайнятості, адже використання нових технологій станепередумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття.Регулювання державою рівня зайнятості має дуже велике значення у цьому випадку.

Висновки

Визначенняпоняття "інформаційного суспільства" є одним з ключевих моментівданної розробки.

У 50-70 роки стало видно, щолюдство вступає в нову епоху, дорогу до якої було прокладено бурним розвиткомтехніки, зокрема комп'ютерів. Проблема існування табуття людини у повністю «технизованому та інформатизованому» світі немогла не турбувать філософів. Жоден з них, хто писав про цю проблему, невагався у радикальному зновленні всього життя людства у рамках цієї новоїформації. Але більшість філософів аналізували проблему тільки з одного боку: чито з політичної, чи то з економічної або соціальної. Це призвело до виникненнявеликої кількості різних назв та визначень, про які говорить Дайзард. Цікавовідмітити що майже всі запропоновані назви мають латинський префікс«пост», ніби їх розробники очікують якогось всесвітнього катаклизму,глобальних змін у науці та техниці.

Оскільки автор концепції"інформаційного суспільства", Тоффлер, не дав чіткого визначеннясвому «детищу», необхідно поєднавши все вище сказане зробити деяківисновки. При неможна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, якце зробив А.Турен, чи соціальним фактором, як це зробив Еллюль, оскільки багатограннізміни охоплять майже всі сфери людської діяльності. Таким чином, "інформаційне суспільство" – це цивілізація, яка базується нанематеріальній субстанції, умовно називаємою "інформацією". Такацівілізація має властивість взаємодіяти як з духовним, так і з матеріальнимсвітом людини. Остання властивість особливо важлива для розуміня суті новогосуспільства. Оскільки інформація формує матеріальне середовище життя людини тавиступає у ролі нових технологій, комп'ютерних програм тощо.

Що стосується проблем"інформаційного суспільства, то тут декілька глобальних є причиною більшдрібних. Перша з них – принципова невизнаеність суті інформації як змвтеріальної, так і з філософської точки зору. Друга – взаємодія техніки,інформації та людини. Третя – взаємодія техніки та природи. Ці питання щеочікують своїх дослідників.

Список використаної літератури:

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. М.,1994

2. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М.,1990

3. ДавидовичВ., Аболина Р. Кто ты, человечество? Теоретический портрет. М.,1975

4. Келле В.Ж. Наукакак компонент социальной системы. М.1988

5. Мир философии:книга для чтения. М.,1991.Ч.2.Разд.8.

Моисеев Н. Третьего мира нам не дано//Социально-

политический журнал.1995.№2.

6. Новаятехнократическая волна на Западе. Под ред. Гуревича П.С. М.,1986

7. Ракитов А.И.Философия компьютерной революции. М.,1991

8. Современнаязападная философия. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. Словарь.М.,1991

9. Тавризян Г.М.Техника, Культура, Человек.М.,1988