Реферат: Інституційний тип взаємовідносин державних службовців та підприємців

РівненськийінститутВищогонавчального закладу

Відкритийміжнародний університет розвитку людини „Україна”

 

Реферат

зкурсу  “Службовий етикет”

натему: „Інституційний типвзаємовідносин державних службовців та підприємців”

План

 

Вступ

1. Складовіадміністративної етики

2. Дотриманняадміністративної етики

3. Особливостівзаємостосунків представників держави і підприємництва

4. Інституційнийтип взаємовідносин державних службовців і підприємців

Висновки

Список літератури

Вступ

Етика — філософська наука, об'єктом вивчення якої ємораль. В етиці можна виділити два види проблем: питання про те, як повиннаповодитись людина, і власне теоретичні питання про поведінку і сутність моралі.Виходячи з першого роду проблем, стає очевидною практична спрямованість етики,її проникність в усі сфери буття, за що вона й одержала назву «практичноїфілософії». Практичне значення етики виявляється в першу чергу в сферілюдського спілкування, важливою складовою якої є спілкування людей у процесіспільної діяльності. Спільна діяльність людей не може бути нейтральною стосовноморальності. Історично мораль, а не право, була першою формою регуляціївідносин між людьми. Особливе значення ця форма регуляції ділових відносиннабуває в демократичному суспільстві, у якому відсутній твердий контрольдержави за господарською й іншою діяльністю людей.

Кожному виду людської діяльностівідповідають конкретні види професійної етики. Професійні види етики – це тіспецифічні особливості професійної діяльності, що спрямовані безпосередньо налюдину в тих або інших умовах його життя  і діяльності в суспільстві. Вивченнявидів професійної етики показує різноманіття, різнобічність моральних відносин.Для кожної професії якогось особливого значення набувають ті або іншіпрофесійні моральні норми. Професійні моральні норми – це правила, зразки, порядоквнутрішньої саморегуляції особистості  на основі етичних ідеалів.

Реформування державної служби в Україні вимагаєпідвищеної уваги до проблем моралі в діяльності керівників і службовцівадміністративного апарату всіх рівнів управління. Саме від цього залежитьдовіра населення до влади взагалі і участь громадян у вирішеннісуспільно-політичних питань.

1.Складовіадміністративної етики

Сьогодні, як ніколи, на всіх рівняхдержавного управління(національному, регіональному і місцевому) етичні проблемистоять дуже гостро. Поряд із традиційними (корупцією, підкупом, хабарництвом,конфліктами інтересів, неетичною поведінкою, дискримінацією прав) виникаютьнові, що пов'язані з приватизацією, реструктуризацією, децентралізацією управління,використанням сучасних інформаційних технологій, інновацій і т.п.

Існує багато визначень поняття «адміністративнаетика» і підходів до її вивчення.

Адміністративна етика — це норми і закони поведінки,дотримуючись яких керівник чи державний службовець визначає етичні стандарти довиникаючих в установі проблем, самостійно аналізує ці стандарти і несе особиступрофесійну відповідальність за прийняті рішення. Тут визначаються два стандарти— зміст етичних стандартів та процес, що дає змогу їх визначити.

Адміністративна етика — це розділетики, що вивчає моральні аспекти діяльності державних службовців і керівників тавміщує чотири компоненти:

 Цінності — переконання, думки,взаємовідносини індивідів, ставлення груп і суспільства до таких категорій, як свобода,справедливість, відповідальність.

 Стандарти і норми — принципи, що визначають діїлюдей відповідно до чинних законів, кодексів і правил.

 Особливості зовнішньогосередовища —умови, в яких здійснюється діяльність управлінців і державних службовців(політичні, соціальні, культурні).

 Організаційну поведінку — форми діяльності службовців,що орієнтовані на цінності конкретного. суспільства або установи, організації врамках дій визначених стандартів і норм.

Характерним для сучасного суспільстварозвинутих капіталістичних країн є посилений акцент на створення методологіїнаукових досліджень у галузі адміністративної етики. Серед методів — опитуваннята інтерв'ю, збір і аналіз відомостей, спостереження і вивчення конкретних випадків,історичні аналогії тощо.

Адміністративна етика по суті шукаєвідповідь на такі питання: що є добро і зло, що є правильним і хибним у поведінціуправлінців і державних службовців; які мотиви і умови сприяють їх етичнійповедінці; що треба робити для формування високих моральних принципів. Саме ціпитання визначають моральний клімат в органах державного управління будь-якогорівня.

 

2 Дотримання адміністративноїетики

Щоб поведінка державних службовціввідповідала визначеним стандартам і нормам, необхідний внутрішній і зовнішнійконтроль, а також такі механізми, що дають змогу застосувати це на практиці.Внутрішній контроль пов'язується з моральними принципами і свідомістю службовців,особливо при прийнятті ними управлінських рішень. Механізмом його впровадженняповинні виступати безпосередньо самі державні органи, що відповідають за здійсненняконкретних функцій і навчання службовців адміністративній етиці.

У США, приміром, існує доситьрозвинуте законодавство в галузі адміністративної етики. Відповідні акти зетичних питань приймаються Конгресом, законодавчими органами штатів і місцевоювладою. Основними напрямами діяльності тут є: введення обмежень зівстановленням відповідних санкцій за їх порушення, отримання інформації про фінансовийстан службовців, гарантування конфіденційності доходів, регулювання діяльностіокремих груп службовців.

Так, введені обмеження на перехідслужбовців до приватного сектора економіки, на представлення інтересів в організаціях,де працювали раніше, або за діяльність яких несли відповідальність, забороненоприймати подарунки вартістю більш визначеної суми, приймати на роботу близьких,родичів тощо.

Важливим засобом, що дає змогувиробити принцип керівництва етичною поведінкою державного службовця, повиненстати Кодекс етики, який визначає, що повинен та може робити адміністративнийпрацівник, а що йому робити забороняється.

Прийняті в деяких західних країнахкодекси служать також орієнтирами при прийнятті управлінських рішень у конфліктнихситуаціях; їх головна мета — розуміння державними службовцями, якпредставниками влади, етичних стандартів, встановлення довірчих відносин знаселенням, дотримання правил і норм організаційної поведінки в адміністративнихустановах, становлення інституційного типу взаємовідносин з підприємцями.

 

3 Особливості взаємостосунківпредставників держави і підприємництва

Щоб точніше зрозуміти особливостівзаємостосунків представників держави і підприємництва, повернемось до значеннясуті останнього. Підприємництво — ініціативна господарсько-фінансова діяльністьсуб'єктів різних форм власності в рамках чинного законодавства на свій ризик іпід власну фінансову та майнову відповідальність для отримання прибутку.

Щоб стати підприємцем, необхідно бутиздатним зважитися виконувати якусь нову справу, пристосуватися до здійснення чогосьзначного і, головне, реалізувати свої мрії. Не кожна людина в змозісамовизначитись у конкретній справі і дати знати про себе. Відомий класик Й. Шумпетерписав: «Бути підприємцем — означає, роблячи те. що роблять інші, виконувативсе не так, як виконують інші»

Досліджуючи культурну генезу «духукапіталізму», Макс Вебер у праці «Протестантська етика і дух капіталізму» вдалопоказав типи характеру і особливо тип людини, яка має азарті талант керівника,пройнята духом підприємництва та здатна протистояти бюрократичній організаціїдержави

Державна політика радянських часіввиховувала у населення негативне ставлення до підприємництва. Усіма засобамивтлумачувалися переваги соціалізму та неспроможність капіталістичних країнефективно. організовувати своє господарство. Не можна було робити щось не так,як всі, щоб не стати «білою вороною». Господарська ініціатива і самостійністькерівників усіх рівнів прийнятті рішень розглядались як відступ від генеральноїлінії комуністичної партії і як прецедент до серйозного розгляду справи чи судовогопроцесу.

Розвиток в Україні ринкових відносинта необхідність. стійкого соціально-економічного розвитку держави сталивимагати нових механізмів координації і узгодження інтересів представниківпідприємства і влади. За роки розбудови державності принципи взаємовідносинпредставників цих раніше двох полярних інститутів сприймались і сприймаютьсясьогодні як одна із багатьох важливих, але все ж таки, другорядних проблем, щознаходяться дещо осторонь взаємостосунків двох гілок влади, держави та партій іт. п.

Разом з тим саме в процесікапіталотворення від етики, ділових взаємостосунків представників влади іпідприємництва залежить тип держави, що утвердиться в Україні. А це насампередмає бути цивілізоване партнерство, яке дасть змогу нашій країні зайняти гіднемісце у європейському і світовому співтоваристві.

 

4 Інституційний типвзаємовідносин державних службовців і підприємців

Рівень організації підприємництва вУкраїні на початку третього тисячоліття став підвищуватись. Крах сировинно-експортноїмоделі підштовхнув становлення нової групи економічних інтересів — це виробничіструктури, що вижили в умовах економічної кризи і вийшли на внутрішній ринок зновим асортиментом продукції товарів народного споживання. Саме ці секторивиробництва вели і зараз ведуть боротьбу з імпортом на внутрішньому ринку.

Сьогодні, як ніколи, вітчизнянимтоваровиробникам необхідні захист внутрішнього ринку, підтримка платоспроможногопопиту населення, забезпечення доступності кредиторів, злам адміністративнихбар'єрів з боку місцевої бюрократії, яка пов'язана з орієнтованим на імпортторговельним капіталом, фінансування розвитку торгівельної інфраструктури,формування доступних послуг з боку існуючих фінансово-кредитних установ .

Особливістю економічних інтересіввиробників товарів народного споживання є залежність, з одного боку, від становленнявітчизняного машинобудівного комплексу, з другого — від розвитку українськогоагропромислового комплексу. Забезпечення широкої зайнятості та залучення досфери цієї діяльності великого числа підприємців малого та середнього бізнесуможе дати змогу створити потужну соціальну базу і підвищити купівельнуспроможність населення України.

Цьому повною мірою повинен сприятиінституційний тип взаємостосунків влади і підприємництва, за якого центральнимпосередником стають громадські об'єднання — і спілки і асоціації підприємців.Такий тип практикується в усіх розвинутих країнах. В Україні — Український союзпромисловців, підприємців, Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств, Координаційно експертний центр об'єднань підприємців України, Радаоб'єднань підприємців України при Кабінеті Міністрів України, які разом зДержавним комітетом України з питань розвитку підприємництва повинні вестиактивну роботу щодо захисту прав та інтересів підприємців, вивчати ідоопрацьовувати проекти законодавчих актів, чинних законів та нормативнихдокументів.

Для узгодження інтересів влади іпідприємців зазначені об'єднання застосовують два види взаємодії — «режим консультації»і «режим делегування». Прикладом першого є входження представників Українськогосоюзу промисловців і підприємців (УСПП) до колегій міністерств і відомств, іншого— делегування Кабінетом Міністрів України Конфедерації роботодавців участі врозробці Генеральної угоди між урядом, профспілками і роботодавцями. Цікавим єтакож створення УСПП та Європейським університетом спільного Науково-дослідногоінституту системних досліджень, стабілізації та розвитку економіки.

Перехід від олігархічного доінституційного типу взаємовідносин представників влади і підприємництва в нашійкраїні є необхідною умовою переходу до впровадження стратегії економічноговідродження, затвердження гуманізаційних основ ділової етики.

Модель етичної поведінки державногослужбовця

/>

Декотрих найчутливіших інайталановитіших наших сучасників скрутність моменту нерідко провокує на те,щоб відмовитись від себе, від власного покликання, поринути з головою в давнинуабо в якусь чужинну екзотику, перекладаючи на інших тягар власноївідповідальності. Проте, нам не знайти нашої правди, краси і щастя,повертаючись або вперто спозираючи на пройдені шляхи. Тільки йдучи впередвикористовуючи досвід і знання минулого, можна ввійти в достойне майбутнє

Усвідомлення своєї відповідальностіза взаємостосунки підприємця і державного службовця, встановлення розумних обмеженьїх співпраці — то є завдання власне етичне, що передбачає здатність досаморозвитку і самовдосконалення.

Основними постулатамиетичного кодексу підприємця є наступні:

-  він переконаний у корисностісвоєї праці не тільки для себе, але і для  інших, для суспільства в цілому;

-  виходить з того, що люди, щооточують його, хочуть і вміють працювати;

-  вірить у бізнес, розцінюєйого як привабливу  творчість;

-  визнає необхідністьконкуренції, але розуміє і необхідність співробітництва;

-  поважає будь-яку власність,суспільні рухи, поважає професіоналізм і компетентність, закони, цінує творіння.науку і техніку.

Ці основні принципиетики ділової людини можуть бути конкретизовані стосовно до різних сфер йогопрофесійної діяльності.

Висновки

Розвиток в Україні ринкових відносинта необхідність. стійкого соціально-економічного розвитку держави сталивимагати нових механізмів координації і узгодження інтересів представниківпідприємства і влади. За роки розбудови державності принципи взаємовідносинпредставників цих раніше двох полярних інститутів сприймались і сприймаютьсясьогодні як одна із багатьох важливих, але все ж таки, другорядних проблем, щознаходяться дещо осторонь взаємостосунків двох гілок влади, держави та партій іт. п.

В даний час зростає значення адміністративноїетики  в регулюванні різних видів трудової діяльності. Це зв'язано з прагненнямпостійно удосконалювати норм поведінки стосовно до суспільних відносин, щозмінюються.

Адміністративна етика суспільства неможе представляти абсолютну істину в поведінці людей. Кожне покоління повинневирішувати їх знову і знову самостійно. Але нові розробки повинні спиратися наморальний запас, створений попередніми поколіннями.

Сьогодні, коли має місцевипереджальний  розвиток  технічних аспектів і відставання культурного, дужеважливо зрозуміти, що для стабілізації суспільства необхідні етичні знання.

Список літератури

 

1. «Основыэтических знаний» под ред. профессора М.Н. Росенко. Изд. «Лань»,1998г.

2. Браим М.Н. Этика делового общения. – Минск, 1996

3. ДебольскийМ.  Психология делового общения. – М., 1991

4. КазарцевВ. В. Виробничий менеджмент. – К., 2002. – 136 с.

5. МиримскийЛ.Ю., Мозговой А. М., Пашкевич Е. К.  Деловые отношения в предпринимательскойдеятельности. Курс деловой этики. – Симферополь, 1996.

6. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч.-метод. посіб. – 5-те вид. випр. і доп. – К.: Вид-воЄвроп. ун-ту, 2004. – 309с. – Бібліогр.: с. 298 – 303.

7. СухаревВ. А.  Быть деловым человеком. – Симферополь, 1996

8.  Честара Дж.  Деловой этикет.– М., 1997