Реферат: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

АНОТАЦІЯ

Данаробота представляє собою дипломну роботу спеціаліста з економічної кібернетикина тему: «Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансовогозабезпечення інвестиційної діяльності». Робота має науково-дослідницькийхарактер, її створено на основі діяльності ВАТ «АНК», м.Київ.

Роботаскладається із чотирьох розділів. Перший розділ містить комплекснухарактеристику теоретичних основ інвестиційної діяльності та опис предметноїобласті дослідження. Другий розділ містить теоретичні основи фінансування інвестиційнихпроектів. Третій розділ складається з практичних розрахунків стосовнофінансування інвестиційних проектів. Четвертий розділ складається з розробкизаходів щодо охорони праці робітників Центру інформаційних технологій ВАТ«АНК», де встановлюється програма автоматизації оцінки ефективностіінвестиційної діяльності підприємства.

Роботамістить 102 сторінки основного тексту.Для її написання використано 61 джерело, а саме: навчальні посібники, наукові видання, законодавчідокументи, періодичні видання. Робота також включає 5 (п’ять) додатків, щомістять: вихідні дані проекту для розв'язання програмою; результати розрахунківпрограми; графік чистого приведеного доходу, розрахованого програмним додатком;графік показників загальної ліквідності проекту; текст програми розрахункуодного з показників.


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. Теорія та сутність інвестування

1.2. Напрями інвестування

1.3. Методи оцінки інвестиційних рішень

1.4. Техніко-економічнеобґрунтування інвестиційних проектів

1.5. Загальна схемаоцінки ефективності інвестиційного проекту

1.6. Характеристикаобласті дослідження і постановка задачі

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХПРОЕКТІВ

2.1. Теоретичнепідґрунтя фінансового забезпечення інвестиційнихпроектів

2.2. Визначеннявартості і структури капіталу

2.3. Фінансові ресурсита інструменти їх залучення до інвестування

2.4. Визначення ефектуфінансового леверіджу

2.5. Використаннялеверіджу при оцінці інвестиційної діяльності підприємств

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

3.1. Теоретичні аспекти інформаційних систем

3.2. Структураінформаційних систем

3.3. Дослідженнясучасних інформаційних систем аналізу діяльності підприємства для фінансовогозабезпечення інвестиційних проектів

3.4. Структура інформаційної системи «Аналіздіяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційних проектів»

3.5. Опис програмногододатку

3.6. Програмна реалізація розрахункупоказників ефективності інвестиційної діяльності

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА

4.1. Аналіз умов праці

4.2. Техніка безпеки

4.2.1. Електробезпека..

4.2.2. Розрахунокзахисного заземлення..

4.2.3. Інструктивні вказівки по безпечнійексплуатації..

4.3. Виробничасанітарія та гігієна труда

4.3.1. Освітленістьробочого місця..

4.3.2. Оздоровленняповітряного середовища.

4.3.3. Захист від шумуі вібрації..

4.4. Пожежна безпека

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальністьданої теми дипломної роботи сьогодні особливо висока, архівуючи нині вжеринковий статус економіки України. Оздоровлення економіки неможливе наразі безактивізації інвестування, пошуку надійних і стабільних джерел інвестицій і,врешті-решт, сприятливого інвестиційного клімату.

Сучасний станукраїнської економіки після п’ятнадцяти років трансформаційного періодусвідчить про певні реформаційні перетворення й позитивні практичні зрушення.

Можна говорити щодані результати ми маємо внаслідок суспільно-економічних змін в державі, асаме: лібералізації торгівлі, реформування власності, поступового розширенняприватного сектора в економіці, деякого потепління інвестиційного клімату.

Разом із тимрозвитку української економіки значною мірою має сприяти ефективна інвестиційнадіяльність усіх суб’єктів господарювання, оскільки за будь-яких умов вонастворює матеріальну базу суспільства і сприяє покращенню добробуту населення.

Взаємовідносинисуб’єктів господарювання в ринкових умовах повинні керуватися інвестиційноюстратегією (політикою) держави в галузі промислового та сільськогосподарськоговиробництва, енергетики, транспорту, виробничої та соціальної інфраструктури.

Реалізаціяінвестиційної політики передбачає:

1)        Значнезбільшення рівня нагромадження в економіці за рахунок перетворень заощаджень вінвестиційні ресурси та їх залучення до фінансування наукомістких,високотехнологічних галузей економіки.

2)        Створеннясприятливого інвестиційного клімату для вітчизняного та іноземного інвестора,захист інтересів господарюючих суб’єктів та сприяння взаємовигідній інтеграціїУкраїни у світову економіку.

3)        Здійсненняподаткової реформи з метою заохочення інвесторів до довгостроковогофінансування та кредитування інвестиційних проектів.

4)        Формуваннярозвиненої фінансово-кредитної системи, яка поєднує ринок цінних паперів,державних і корпоративних емітентів цінних паперів, гарантування та страхуванняфінансових інвестицій.

5)        Подальшеудосконалення відносин власності, процесів приватизації та розвитку малого ісереднього бізнесу.

З розвиткомринкових відносин та посиленням чинників ризику, оцінка ефективностіінвестиційної програми значно ускладнилася. Розрахунки обсягів реалізації,доходу, прибутку на перспективу є більш складними внаслідок лібералізації цін.Розрахунки коефіцієнтів економічної ефективності у разі відсутності нормативівдля порівняння також втрачають сенс. Порівняння розрахованого коефіцієнта ефективностіз відсотковими ставками ринку кредитів вимагають значного (нереального)підвищення норми очікуваних доходів.

Слід відзначити,що ризик у ринковій економіці є невід'ємною частиною будь-якої інвестиційноїпрограми. Він може бути визначений як ймовірність певних втрат. У разіприпустимого ризику підприємець може мати загрозу повної втрати прибутку. Щебільшу загрозу становить ризик втрати всієї виручки. І зовсім катастрофою дляінвестора є ризик втрати всього майна, яке є основним стосовно інвестиційноїпрограми, що неминуче призведе до банкрутства компанії.

Відповідно дорозробки інвестиційних програм в Україні необхідно враховувати такі заходи:

-          розрахункипідприємницького інвестиційного ризику в складі договірної ціни;

-          більш скрупульозневідображення у контрактах умов, обов'язків сторін, деталізація економічнихсанкцій;

-          введенняінституції гарантів для учасників інвестиційної діяльності;

-          страхуванняякості продукції, що дозволить усувати дефекти, які з'являються впродовжгарантованого строку, за рахунок страхових фірм;

-          урахуванняінфляційних процесів.

Таким чином,можна зробити висновок, що оцінка ефективності інвестиційного проекту єключовим питанням для інвестора. Разом з тим зараз серед науковців-економістівта практиків немає єдності думок стосовно методології такої оцінки. Головнимкритерієм оцінки проекту є його фінансова(комерційна) ефективність. Цей метод ґрунтуєтьсяна мінімізації витрат, максимізації доходів і дає добрі результати при оцінціефективності невеликих проектів з короткими термінами окупності витрат.

Великі проектизараз не до снаги українським інвесторам і вимагають підтримки з боку держави.Критерієм оцінки ефективності таких проектів повинні стати показникизагальноекономічної(національної) ефективності, тобто повинні оцінюватисяпрямий, побічний та повний ефекти.

Мета даної роботи– автоматизація дослідження методів аналізу ефективності інвестиційноїдіяльності.

Мета роботивизначає її задачі:

1)        дослідититеоретичні аспекти інвестиційної діяльності;

2)        проаналізуватифінансовий стан підприємства з метою подальшого інвестування;

3)        оцінитирозроблений програмний додаток.

Дипломна роботаскладається з трьох частин. У першій розкривається сутність інвестицій таінвестиційної діяльності. В ній подано визначення інвестиційного проекту, етапийого реалізації та техніко-економічне обґрунтування.

У другій частиніпредставлена методологія розрахунку головних показників ефективностіінвестиційного проекту, та наведений приклад даного розрахунку (практичначастина).

Третя частинадипломної роботи містить висновки зі зроблених розрахунків та в цілому пороботі.

Четверта частинадипломної роботи складається з розробки заходів охорони праці робітників, щопрацюють із програмним додатком, продемонстрованим у даній роботі.


РОЗДІЛ1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1.    Теорія тасутність інвестування

На початку 90-хроків Україна слідом за країнами Центральної і Східної Європи розпочала ринковереформування економіки. В економічну літературу і практику поняття«інвестиції», яке багатьма фахівцями ототожнювалось з поняттям «капітальнівкладення». Водночас економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капітальнихвкладень. По-перше, інвестиції – це значно ширша економічна категорія, ніждовгострокове вкладення капіталу в економіку (виробничі фонди), оскільки вониможуть упроваджуватись у найрізноманітніших формах: реальній, фінансовій,інтелектуальній, інноваційній. По-друге, на відміну від капітальних вкладень,інвестиції здійснюються тільки у високоефективні проекти, результатом яких єприбуток, дохід, дивіденди.

Законом України«Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як усі види майнових таінтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншихвидів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) абодосягається соціальний ефект [1].

Це визначення восновному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційнудіяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових й інтелектуальнихцінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Дещо неточною єта частина визначення, де йдеться про здійснення інвестицій з метою досягненнясоціального ефекту. Цей ефект може досягатись не тільки від прямих інвестицій упідприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності івідповідних надходжень до держбюджету, що використовуються на фінансуваннясоціальних програм. Таким чином, прийнятнішим терміном для вкладання коштівбуде фінансування, а не інвестування.

   Слід звернутиувагу, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) абодосягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку іпідаищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростаннісуми вкладеного капіталу.

   Відповідно доЗакону (ст.1), до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються упідприємницьку діяльність, належать:

-          кошти,цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-          рухоме танерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

-          майновіправа, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальніцінності;

-          сукупністьтехнічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виглядітехнічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних дляорганізації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

-          правакористування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, атакож інші майнові права;

-          іншіцінності [1].

Ці цінності тамайнові права складають об’єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиції длястворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасівздійснюються у формі капітальних вкладень.

Основним джереломінвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонднагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування іфонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі)інвестиційні ресурси.

Валові інвестиції(ВІ) – це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямований навідтворення (нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічнепереозброєння і на приріст товарно-матеріальних запасів).

Джерелом чистихінвестицій (ЧІ) є фонд відновлення, за рахунок якого формуються нові виробничіфонди. Вони менше валових на величину коштів, що спрямовуються з фондувідшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань (А).

Динамікапоказника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни натому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладанням коштів у зновуможливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а) ЧІ <0, абоА>ВІ, що призводить до зниження виробничого потенціалу, зменшенню обсягівпродукції і послуг, погіршення стану економіки;

б) ЧІ = 0, або ВІ= А, що засвідчує відсутність економічного зростання;

в) ЧІ >0, абоВІ< А, що забезпечує розширене відтворення, економічне зростання за рахунокзростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистихінвестицій.

Залежно відджерел фінансування розрізняють: власні кошти інвестора, запозичені (державнийкредит, кредити комерційних банків й інших фінансово-кредитних установ),залучені кошти (кошти інших інвесторів і вкладників).

За формамивласності інвестиції можна розподілити на:

-          державні– що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;

-          колективні– кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій,інших юридичних осіб, заснованих на колективній власності;

-          приватні– кошти населення (індивідуальних інвесторів), а також юридичних осіб зприватним капіталом.

У регіональномуаспекті розглядають інвестиції:

-          внутрішні,або вкладання капіталу суб’єктами господарської діяльності даної держави;

-          іноземні– вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами, іноземнимидержавами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;

-          закордонні– вкладання капіталу в об’єкти інвестування за межами території даної держави(придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т.д.) [1].

   Залежно відстроків освоєння інвестицій можуть бути довгостроковими, середньостроковими ікороткостроковими. Основне правило інвестування проголошує, що інвестиціїповинні бути довгостроковими (у світовій практиці – більше 1 року), однак черезнесприятливі умови інвестиційного клімату, нестабільність політичних обставин івисокі темпи інфляції інвестори вимушені шукати об’єкти середньострокових абокороткострокових вкладень. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковимивважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими – до 3-х років,довгостроковими – більше 3-х років.

Ознакою розподілуінвестицій за формами вважається виділення фінансових та реальних інвестицій.

Фінансовіінвестиції – це вкладання коштів у різні фінансові інструменти: фондові(інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити,паї та ін.

Реальніінвестиції – це вкладання (внески) у виробничі (засоби) фонди (основні таоборотні). Переважно це вкладання в матеріальні активи – будівлі, обладнання,споруди та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи(патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна,технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Останнім часом векономічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складуреальних інвестицій – інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.

Інноваційніінвестиції – це вкладання в нововведення. Взагалі, при стабільній економіці всіінвестиції повинні бути водночас інноваціями. За умов кризи можливі інвестиціїна підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

Інтелектуальніінвестиції – це вкладання в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають завторського права, винахідницького і патентного права, права на промисловізразки і корисні моделі. 

Що стосуєтьсяпоняття «інвестиційна діяльність», то воно визначається Законом України «Проінвестиційну діяльність» (ст.2) як сукупність практичних дій громадян,юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, тобто вона здійснюється наоснові:

-          інвестування,здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськимиасоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійнимиорганізаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

-          державногоінвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АР Крим,місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетнихфондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами зарахунок  власних і позичкових коштів;

-          іноземногофінансування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами тадержавами;

-          спільногоінвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України,іноземних держав.

До суб’єктівінвестиційної діяльності, відповідно до вищеназваного Закону (ст.5) віднесеніінвестори та учасники.

Інвестори –суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних,позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єктиінвестування.

Залежно відфункцій, які виконує суб'єкт господарювання в інвестиційному процесі, він можебути інвестором, учасником, або тим і іншим одночасно.

Інвестори можутьвиступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функціїбудь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Що стосуєтьсякредиторів, то вони перетворюються на інвесторів у разі конвертації позичок увласність (акції).

Учасникамиінвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, іншихдержав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або напідставі доручення інвестора.

Суб’єктамиінвестиційної діяльності є держава через свої інституції, господарськітовариства (компанії) і корпорації, фінансово-кредитні установи, іншіфункціональні учасники.

1.2.    Напрямиінвестування

Існує два видиінвестування – пряме і портфельне, об’єктом вкладання коштів яких є проект.

Різноманітністьвизначень поняття проект пояснюється передусім різними методологічнимипідходами, і тому проект – це:

-          будь-якевелике починання, що планується або замислюється;

-          певнепідприємство із початково встановленими цілями, досягнення яких означаєзавершення проекту;

-          окремепідприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартостіта якості результатів, що досягаються;

-          певнезавдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями),що обумовлюють спосіб його вирішення.

Чітка орієнтаціяна результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжокчасу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення – це найважливіші складовітлумачення проекту, а прив’язка його до засобів і суб’єктів фінансування, атакож чітке визначення фінансових результатів, породжує якісно нове поняття –інвестиційний проект.

На основі аналізунаведених визначень та ознак бізнес-проекту можна сформулювати визначенняпоняття інвестиційного бізнес-проекту. Інвестиційний проект  - це обмежена зачасом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якостірезультатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічноюорганізацією з його розробки та реалізиції.

Цілями проектуможуть бути економічні і соціальні результати, наприклад, збільшення виробничихпотужностей підприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішенняекологічних і соціальних проблем тощо.

Необхіднорозуміти відмінності між поняттями «план», «програма»,«проект».

План –це фіксація системи цілей,задач і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченомустані середовища [16].

Програма – це запланований комплексекономіко-соціальних, науково-дослідних заходів, спрямованих на досягненнягенеральних цілей або реалізацію певного напряму розвитку [18].

Під інвестиційнимпроектом розуміють пакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності.Відмінними рисами проекту є:

1)        Виникнення,існування та закінчення проекту у певному оточенні.

2)        Змінаструктури проекту протягом його життєвого циклу.

3)        Наявністьпевних зв’язків між елементами проекту як системи.

4)        Можливістьвідміни вхідних ресурсів проекту.

Виходячи звизначення проекту, виділяють такі головні ознаки проекту (рис.1.1):

/> /> /> /> /> <td/>      ПРОЕКТ   /> /> />

1.Системне функціонуванняпроекту.

2.Обмеженість у часі.

3.Обмеженість ресурсів.

4.Кількісне вимірювання.

5.Неповторність.

6.Наявність певних зовнішніхумов.

 

Рис.1.1. Основні ознаки інвестиційного проекту

Системнефункціонування проекту означає, що елементи проекту взаємопов’язані. Однак склад проекту незавжди залишається незмінним: реалізація проекту завжди пов’язана зі змінами усистемі і є цілеспрямованим її перетворенням з існуючого стану на бажаний, якийвизначається метою проекту.

Обмеженість учасі означає, щобудь-який прект має термін початку і термін завершення.

Обмеженість ресурсівозначає, щобудь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів,які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.

Кількісневимірювання –цевизначення конкретних кількісних витрат і прибутків від проекту, оскількианалітик дає оцінку проекту, спираючись на цифри.

Неповторність означає, що проект повиненвідрізнятися від іншого (або від програми чи плану) рівнем інновацій,комплексності та структурованості.

Наявність певнихзовнішніх умов. Проектіснує в певному зовнішньому середовищі, елементи якого впливають на проект.Тому треба аналізувати проект з урахуванням умов середовища, в якому вінздійснюється. Життєздатність проекту значною мірою залежить від точного описуоточення проекту з позиції його взаємодії з середовищем. Оточення проекту –цечинники впливу на його підготовку і реалізацію.

Зовнішні чинникиподіляються на політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні,культурні та природні.

До внутрішніхчинників належать чинники, пов’язані з організацією проекту. Організаціяпроекту є розподілом прав, відповідальності та обов’язків між учасникамипроекту.

Серед головнихучасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих таконтракторів проекту.

Ініціатор проекту– сторона, яка єавтором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодоздійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але діловаініціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту.

Замовник проекту–головнасторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і будекористуватися його результатами [21].Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, здійснюєфінансування за власні кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення йогореалізації, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

Інвестор(и) – сторона(и), що вкладає інвестиції впроект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень [21]. Якщо інвестор і замовник не одна іта сама особа, то інвесторами частіше всього виступають банки, інвестиційнікомпанії та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини іззамовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншимисторонами під час виконання проекту.

Керуючий проектом–юридична або фізичнаособа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управлінняпроектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Складфункцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником.Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складівиконавців, які реалізують ці функції.

Контракторпроекту(генеральний контрактор) –сторона чи учасник проекту, що за угодою із замовником берена себе відповідальність за виконання певних робіт, пов’язаних з проектом. Дофункцій генерального контрактора алежать укладання контракту із замовником абоінвестором, добір та укладання угод із субконтракторами, забезпеченнякоординації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праціспіввиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активніучасники проекту.

До учасниківпроекту відносять також субконтракторів, постачальників, органи влади,споживачів продукції проекту тощо.

Результатом будь-якогоінвестиційного проекту є одержання прибутку(доходу) чи зростання вкладеногокапіталу. Інакше кажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в йогоорганізації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуютьсяіндивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

-          інвесториповертають вкладені капітали та одержують передбачені дивіденди;

-          замовникиодержують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;

-          керівникпроекту та його команда одержують плату за контрактом, додаткову винагороду зарезультатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професійногорейтингу;

-          органивлади одержують податки з усіх учасників, а отже, задоволення громадських,соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;

-          споживачімають необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витратина здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток;

-          іншізацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів [17].

  Для досягненнянайбільшого ефекту від здійснення інвестування необхідно зважити на таківнутрішні та зовнішні фактори, які притаманні нашій економіці:

     -   нестабільність;

-          дефіцитта обмеженість коштів і ресурсів;

-          поява тапосилення конкуренції;

-          соціальніпроблеми та вимоги;

-          екологічнізміни та вимоги;

-          проблемиспоживчого ринку;

-          зростаючівимоги до якості робіт[24].

  Якщо ж ці змінине аналізуються та не враховуються при управлінні інвестиційною діяльністю, цеможе призвести до негативних результатів, а саме:

-          зниженнядоходів і прибутків учасників;

-          перевищеннявстановлених за контрактом вартостей, тривалості та строків завершенняінвестиційного проекту;

-          підвищеннявстановлених лімітів та спожиті трудові та матеріально-технічні ресурси;

-          збільшенняштрафів за порушення зобов’язань;

-          запізненняз введенням нових технологій, відставання з впровадженням і практичнимвикористанням результатів наукових досягнень і дослідно-конструкторськихрозробок;

-          відставанняпояви нової продукції на споживчому ринку;

-          непродуманостіприйнятих рішень;

-          низькоїефективності інвестицій та збільшення строків окупності проектів [28].

Оскільки існуютьфінансові і реальні інвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятисязалежно від засобів(коштів) інвестування.

Фінансові проектипередбачають одержання прибутків від вкладень капіталу в інвестиційні(фондові)інструменти – акції, облігації, паї, внески тощо.

З боку інвестораяк власника активів проекти можуть бути споживчі, паперові та підприємницькі (заоб’єктами інвестицій).

Споживчі – це плани вкладеннязаощаджень(нагромаджень) у предмети особистого або сімейного довгостроковоговикористання – житло, засоби транспорту та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов’язаніз одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватисьдля цих цілей або брати участь в інвестиційному проекті як гарантія, заставаабо як засіб захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.

Паперові проекти – це плани придбання активіву вигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових(кредитних), які будуть нетільки приносити інвестору прибуток(дохід), але й гарантувати йому певнийрівень безпеки вкладених коштів.

Підприємницькіпроекти –цеплани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької(виробничої абокомерційної) діяльності.

За напрямамиінвестування розрізняють, у першу чергу: інвестиції прямі, тобто безпосередньоспрямовані на створення виробничих потужностей, і портфельні, тобто зумовленісукупністю паперових представників(документів), що віддзеркалюють, як правило,права власності на активи, або прибуток, який вони приносять.

Інноваційніпроекти – цевкладення капіталів у наукомісткі, високотехнологічні виробництва, якіодночасно є високоризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогоюризикового капіталу можуть створюватися мегаполіси, вільні економічні зони, дена пільгових умовах капітали спрямовуються в новітні високі технології, тобтоінновації.

За мотивацією,тобто з точки зору прибутковості проектів, їх можна ранжувати від таких, деінвестиції не дадуть прибутків(вимушені проекти), до таких, де очікуютьнадприбутки.

За рівнем ризикупроекти також можуть бути ранжовані від поза ризикових (придбання державнихцінних паперів) до авантюрних.

Нарешті, проектиможна класифікувати за рівнем технологічної готовності і формами відтворення.Так, зародкові та попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень іне потребують глибоких обґрунтувань, інші потребують всебічнихтехніко-економічних обґрунтувань.

1.3.    Методиоцінки інвестиційних рішень

Однією зіскладних, але важливих форм інвестицій у виробничі фонди виступає реальнийінвестиційний проект, який у вузькому розумінні являє собою системно обмеженийта завершений комплекс заходів, робіт, документів, фінансовим результатом якоговиступає прибуток (дохід), а матеріально-речовим результатом – нові абореконструйовані основні фонди (комплекси об'єктів).

Реальніінвестиційні проекти поділяють на тактичні та стратегічні. Тактичні проекти частішевсього пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, модернізацієюобладнання, підвищенням якості продукції. Стратегічні передбачають зміну формивласності або кардинальну зміну характеру виробництва.

На практицінайчастіше зустрічаються такі типові проекти:

-          заміназастарілого обладнання з метою процесу продовження існуючого бізнесу внезмінних масштабах. Такі проекти не потребують тривалих і складних процедур обґрунтуванняі прийняття рішень. Багато альтернатив може виникнути у випадку, коли існуєдекілька типів подібного обладнання і необхідно обґрунтувати переваги одного зних;

-          замінаобладнання з метою зниження поточних виробничих витрат. Мета подібних проектів– використання більш морально досконалого обладнання замість працюючого, щопризводить до збільшення прибутку. Такі проекти передбачають детальний аналіз вигідностікожного окремого проекту для того, щоб переконатися, що більш досконале утехнічному плані обладнання вигідне і з фінансової точки зору;

-          збільшеннявипуску продукції і/або розширення ринку послуг.Цей тип проектів потребує детального аналізу його комерційної здійсненності зчітким обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а також фінансової ефективностіпроекту. Таким чином з'ясовується чи збільшитьсяприбуток від збільшення обсягу реалізації;

-          розширенняпідприємства з метою випуску нових продуктів. Такі проекти пов'язані з новимистратегічними рішеннями, що можуть зачіпати зміну сутності бізнесу. Помилкипризводять до важких наслідків для підприємства, тому проекти такого типупотребують ґрунтовного аналізу;

-          проекти зекологічним навантаженням. Екологічний аналіз є необхідним елементомінвестиційного проектування. При прийнятті рішення про реалізацію проектупідприємство повинне вирішити дилему: придбати дешевше обладнання і збільшитипоточні витрати або використовувати більш дороге обладнання і збільшитикапітальні витрати;

-          інші типипроектів, значення яких у прийнятті рішень менш важливе. Такі проектистосуються частіше всього будівництва нового офісу, придбання нового автомобілятощо [24].

Розробка тареалізація нового реального інвестиційного проекту проходить тривалий шлях відідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період, як правило, називають життєвим циклом проекту.

Життєвий циклпроекту –концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна зяких має свою назву та часові межі.

Життєвий цикл єбазовим, вихідним поняттям для дослідження проблеми реалізації проекту,фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капітальних вкладень тадеталізації проекту.

Він охоплює трифази [25]:

1)   Передінвестиційне дослідженнядо остаточного прийняття рішення (передінвестиційна фаза). До цієї фазиналежать: визначення інвестиційних можливостей; аналіз альтернативних варіантівта остаточний вибір проекту; попереднє техніко-економічне обґрунтування;розробка техніко-економічного обґрунтування; дослідницьке забезпечення проекту.

2)   Інвестиційна фаза: проведенняузгоджень; укладання контрактів; розробка проектно-кошторисної документації;будівництво, реконструкція або переоснащення; забезпечення керівника проекту;витрати на авторський нагляд і контроль; підготовка експлуатаційних кадрів;пусконалагоджувальні роботи.

3)   Експлуатаційна фаза: введенняв експлуатацію; доведення до проектної потужності; витрати на підтриманнядіючих потужностей; витрати на оновлення основних фондів.

Будь-якийінвестиційний проект має п'ятьстадій життєвого циклу:

Перша стадія: передпроектні дослідження,проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадіяхарактеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та одержаниху борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибутоквідсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту.На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чивенчурному капіталі. Звичайно, він не сплачує дивідендів. Якщо прибутокприсутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання.Підприємство(компанія) починає диктувати власні ціни на продукцію, протеконкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витративиробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба увеликих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях.Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди.Банк, якщо і надає позичку, то під високі відсотки.

Четверта стадія: стабільне функціонуванняпідприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівеньконкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють одержуватисередні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією.Вона має великі можливості для одержання позичок та реалізації акцій. У неїдобре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються соліднідивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компаніяповинна розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило,пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія«другого народження» передбачає дуже різноманітні шляхи: купівляінших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компанійінших галузей, інвестування нових проектів.

П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад абодруге народження). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватисяпопитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, алеякщо і дають кредит, то під високі відсотки. Акції компанії перестаютькористуватися попитом. Через поступове зниження доходів треба зменшуватидивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження тане були здійснені солідні інвестиції, то компанію очікують занепад табанкрутство [25].

Ідея будь-якоговкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками корінного завдання:якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це питаннямусить відповісти кожний інвестор від приватної особи до держави взагалі.

Світовий досвіднагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, якіпочинають поширюватись і у нас.

Найвідомішіметоди можна розподілити на три групи:

-          Методиоцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень(позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодніє традиційними.

-          Методиоцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.

-          Методиоцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартостігрошей.

За допомогою цихметодів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється ізіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування,окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють тривиди оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну таекономічну.

Фінансова оцінка передбачає фінансовірезультати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінкабазується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктівінвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективностівіддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікуваніспіввідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективностівпровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівнябюджету, рівень яких залежить від впровадження конкретного проекту. Економічнаефективність інвестиційного проекту – це різниця між результатами і витратамиза межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.

Економічна оцінка характеризуєефективність проекту для народного господарства загалом або для галузі, групипідприємств, регіону тощо[17].

1.4. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів

Розвитокпідприємства в ринкових умовах неможливий без упровадження ефективнихінвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може бути викликана черезініціативу підприємств, інтереси кредиторів, незадовільний попит населення,надлишкові фінансові ресурси або як реакція на політичний тиск тощо.

Ефективністьупровадження проекту значною мірою визначається проведеними передінвестиційнимидослідженнями.

Передінвестиційнафаза може включати кілька паралельних видів діяльності та робіт, деякі з нихможуть переходити в наступні фази.

До складу робочоїпередінвестиційної фази включені такі пункти:

-          визначенняінвестиційних можливостей (експертна оцінка всіх доступних даних і чинників);

-          аналізальтернативних варіантів та попередній вибір (формулювання проекту);

-          попереднєтехніко-економічне обґрунтування доцільності та здійснення проекту;

-          розробкатехніко-економічного обґрунтування;

-          дослідженнязабезпечення проекту всіма видами ресурсів;

-          підготовкаоціночного висновку (рішення про фінансування проекту) [18].

Експертна оцінкапроекту здійснюється з метою попереднього виявлення умов реалізації тавизначення рентабельності проекту, ґрунтуючись на укрупнених оцінках. Оцінкивитрат звичайно приймаються на підставі проектів-аналогів, інколи на підставіфактичних матеріалів. Це дослідження спрямоване на виявлення передумов, навивчення можливостей реалізації конкретного проекту. Інколи це все розв'язується одночасно у межах єдиногокомплексного дослідження.

При здійсненніекспертної оцінки спочатку визначаються фактори, які можуть значною міроювплинути на успішність виконання проекту. До таких факторів відносять:

-          вихіднаінформація та наявність альтернативних технічних рішень;

-          попит напродукцію проекту (маркетингові дослідження);

-          тривалістьпроекту, у т.ч. його інвестиційної бази;

-          оцінкарівня базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;

-          перспективиекспорту продукції проекту;

-          інвестиційнийклімат у районі реалізації проекту;

-          співвідношеннявитрат і результатів проекту [24].

Потім ці факторирозміщують у порядку зменшення пріоритетності. Для цього визначаються факторинайбільшого впливу на хід реулізації проекту. Далі визначається найбільшістотний фактор із тих, що залишилися, і так далі. Одержана послідовністьзаноситься у таблицю.

   Наступниметапом експертної оцінки є оцінка вагомості (рангу) для кожного з перерахованихфакторів. Сума рангів усіх факторів повинна дорівнювати одиниці. Далі проектабо проекти оцінюються за кожним із факторів оцінки, причому максимальний балдля кожного фактора за проектом дорівнює 100, а мінімальний – 0.

Експертну оцінкувпливу кожного фактора одержують шляхом множення його ваги на оцінку цьогофактора для кожного варіанта, а інтегральна експертна оцінка пріоритетностіваріантів визначається як сума всіх оцінок.

Вивченняможливостей здійснення окремих проектів проводиться на підставі виявлення передумовінвестування та ретельного аналізу загальних умов інвестиційного проекту, асаме: попиту на конкретну продукцію на внутрішньому ринку та зовнішньому;наявності джерел сировини; характеру технологічних процесів; потреби укваліфікованих кадрах; строків реалізації проекту; рівня витрат виробництва.

За результатамивиявлення можливостей інвестування складається висновок, проте остаточнерішення щодо доцільносі інвестування у більшості випадків приймається лишепісля поглибленого техніко-економічного обгрунтування проекту.

На етапіпопереднього техніко-економічного обгрунтування вивчаються різні економічніальтернативи: ринку та потужності підприємства; попиту та ринку; маркетингу тазбуту; виробничої програми підприємства та матеріальних витрат; технологічноїчастини проекту та економічної частини проекту, включаючи розрахункикомерційної ефективності.

За результатамипопереднього техніко-економічного дослідження робляться такі висновки:

-          інвестуваннянастільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бутиприйняте вже на цьому етапі;

-          інформаціїдостатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

-          концепціяреалізації проекту свідчить про необхідність проведення більш поглибленогоаналізу та подальшої розробки техніко-економічного обґрунтування [28].

Дослідження можепроводитись декілька разів, повторюватись з введенням додаткових зміннихпараметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективністьпроекту, здійснюється подальше коригування окремих параметрів, особливо увиробничій частині програми, вносяться зміни до проекту з метою підвищення йогоефективності. Якщо при повторному аналізі проект залишається нерентабельним,робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.

В остаточномувисновку зазвичай висвітлюються такі параметри проекту:

-          загальнахарактеристика підприємства, його активи та основний капітал, період освоєнняінвестицій, міра економічної та юридичної самостійності, наявність філій,дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;

-          виробничапотужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;

-          характеристикадопоміжних та обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженернихкомунікацій;

-          базасировини, постачальники основних та допоміжних матеріалів, формиматеріально-технічного забезпечення, що передбачаються;

-          екологічнахарактеристика, дані про техніку безпеки;

-          організаціяуправління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;

-          фінансовезабезпечення оцінки результатів діяльності, у тому числі зовнішньоекономічної,за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);

-          економічначастина проекту;

-          обсягінвестицій за роками реалізації проекту та за джерелами фінансування;

-          етапиреалізації проекту, прибуток, інвестори, які передбачаються, та учасникипроекту;

-          оцінкаринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі,конкуренти, ціновий прогноз;

-          можливістьфінансування проекту за рахунок випуску акцій;

-          загальнівисновки щодо переваг та недоліків проекту порівняно з аналогами вітчизняної тазарубіжної практики [19].

Для виконанняпередінвестиційних досліджень замовником проекту створюється група, що включає:

-          спеціалістівз маркетингу, які опрацьовують ціноутворення продукції та обсягів продаж;

-          виробничників,які оцінюють можливу вартість продукції і вимоги до сировини;

-          фінансистів,які оцінюють витрати на проект і визначають джерела і розміри фінансування;

-          юристів,які збирають інформацію щодо оточення проекту, законодавчих і нормативних актів,що мають відношення до конкретного проекту.

Протягом усьогоперіоду роботи групи замовник проекту проводить обговорення розробки концепціїпроекту з членами групи, а за необхідності – з зовнішніми експертами, у томучислі різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами(державними та приватними).

Тривалістьдослідження становить від кількох місяців до 1-2років, залежно від складності,вартості та новизни проекту.

У світовійпрактиці існують деякі орієнтири, згідно з якими витрати на передінвестиційнідослідження коливаються:

-          дослідженняможливостей – від 0,2 до 1% загальної вартості проекту;

-          попереднєтехніко-економічне дослідження – 0,25 – 1,5%;

-          техніко-економічнеобґрунтування – від 0,2 до 3,0% [19].

Як правило,обґрунтування інвестиційного проекту будівництва нового підприємстваздійснюється у п'ять етапів. Для суміщеннядослідницьких робіт на кожному етапі можливе застосування сітьового плануваннята управління процесом техніко-економічного обґрунтування, що значно скорочуєтермін його проведення.

Оцінкаінвестиційних проектів в умовах діючого виробництва здійснюється дещо інакше.

Спочаткурозраховують тривалість(час) обороту капіталу(інвестиційний лаг). Цеусереднений показник, який не дає уявлення про капіталізацію інвестицій. Лаговімоделі дають загальний опис процесу розподілу інвестицій за роками та періодамиінвестування.

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/>

КОНЦЕПЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Визначення структури джерел фінансування

  <td/>

Прогноз ринкових цін на матеріали, обладнання, працевитрати

  <td/>

Визначення складу собівартості майбутньої продукції

  <td/>

Вивчення пропозицій ринку інвестиційних товарів

  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Визначення можливих учасників проекту

  <td/>

Складання інвестиційного кошторису

  <td/>

Прогноз собівартості та цін на продукцію

  <td/>

Вивчення можли-востей укладення ф'ючерсних контрактів

  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Вивчення первиного обсягу інвестицій

  <td/>

Розробка завдання на проектування

  <td/>

Прогноз очікуваних доходів

  <td/>

Вибір району, пункту розміщення об'єкта

  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Визначення життєвого циклу інвестицій

  <td/>

Розробка пректно-кошторисної документації

  <td/>

Розрахунок показників фінансової ефек-тивності проекту

  <td/>

Прив'язка інвестиційного проекту до натури

  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> Оцінка економічної ефективності варіанта інвестиційного проекту  

 

Рис. 1.2.Приблизна схема етапів обґрунтування реальних інвестиційних проектів

Останніми рокамидедалі ширше застосування для обґрунтування рішень з великих інвестиційнихпроектів знаходить демонстративний метод. Цей метод застосовується у розвиненихзахідних країнах для апробації національних програм розміщення об'єктівенергетики, транспорту, екології тощо шляхом широкого розповсюдження інформаціїщодо проекту у засобах масової інформації. Демонстративний метод дозволяє, зодного боку, сформувати позитивну думку про проект у населення районурозміщення, а з іншого – надає можливість притягнути до участі у проектізацікавлені фірми та корпорації. Цей метод дозволяє також через широку дискусіювизначити «вузькі» місця при реалізації проекту, пердбачитивідповідні рішення щодо підвищення інвестиційної привабливості проекту,залучення незайнятого працездатного населення району у здійснення проекту.

Фінансовийінвестиційний проект – це проект придбання цінних паперів, як правило, кількох емітентів, щотакож вимагає певних економічних обґрунтувань, особливо, якщо формуєтьсяінвестиційний портфель. Для обґрунтування купівлі цінних паперіввикористовується бухгалтерська, фінансова та статистична звітністьпідприємства-емітента. У більшості розвинених країн зараз ця звітністьстандартизована за системою IASC (міжнародного комітету зі стандартів бухгалтерського обліку).

Економічне обґрунтуванняфінансового інвестиційного проекту відповідно до методики IASC здійснюється за даними балансовогозвіту компанії, звіту про прибутки та збитки і звітів щодо створення тавикористання фондів, які регулярно публікуються відкритим друком. На підставіаналізу цих документів складається економічне обґрунтування проекту придбанняцінних паперів, де всебічно характеризується об'єкт інвестування, йогоплатоспроможність, очікувані доходи від фінансових операцій.

Фінансоваздійсненність проекту – це базовий критерій для інвестора. Всі інші цілі, що переслідуютьсяінвестором, вторинні і не становлять інтересу без досягнення головної –достатньо високого прибутку як на сукупний капітал, так і на власний іоплачений акціонерний.

Кожний зучасників спільного фінансування може мати власні критерії оцінкиінвестиційного проекту. Проте фінансова здійсненність проекту для всіх єголовним критерієм, хоча мінімально прийнятий прибуток у розрахунку на часткукапіталу кожного учасника може істотно коливалась.

Оцінка фінансовоїздійсненності проекту повинна виконуватись таким чином, щоб всі учасникифінансування одержали вичерпну інформацію про свої частки в загальній сумімайбутнього прибутку від реалізації проекту, а також про можливі втративнаслідок інвестиційних ризиків.

Інвестору, якправило, недостатньо коштів для інвестування проекту, він змушений або залучитидодаткові кошти, або брати позичку.

Компаньйони ікредитори разом з тим наперед хочуть знати про рівень доходів від фінансуванняпроекту, тобто про свій чистий прибуток після сплати податків.

Проте на стадіїпопереднього ТЕО і ТЕО звичайно не відомо, як буде фінансуватись проект,невідомі джерела фінансування, не визначена більшість суб'єктів інвестиційноїдіяльності. ТЕО для того і складається, щоб залучити акціонерів і кредиторів дофінансування проекту.

Для цих цілей настадії попереднього техніко-економічного обґрунтування проводиться оцінкафінансової здійсненності проекту і оцінка імовірності його здійснення.

Головнийінструментарій, що використовується при оцінці проектів, такий:

-          фінансовіпоказники здійсненності проекту;

-          показникиекономічної ефективності;

-          аналізчутливості;

-          аналізбеззбитковості;

-          оцінкаймовірності;

-          економічнаоцінка проекту[17].

   Якщо проектздійснюються на діючому підприємстві, то джерелами інформації для його оцінкиє:

-     балансовийзвіт підприємства (компанії);

-     звіт проприбуток і збитки (чистий дохід);

-     звітний іпрогнозний грошовий потік (графік надходження реальних коштів) [18].

1.5. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту

Існуєзагальноприйнята схема оцінки інвестиційних проектів. Розглянемо її.

Основнимиметодами оцінювання програми інвестиційної діяльності є:

а) розрахуноктерміну окупності інвестицій (t);

б) розрахунокіндексу рентабельності інвестицій (IP);

в) визначеннячистого приведеного ефекту (NPV);

г) визначеннявнутрішньої норми дохідності (IRR);

д) розрахуноксередньозваженого терміну життєвого циклу інвестиційного проекту, тобто дюрації(D) [23].

Розрахунокпроводиться за наступними формулами:

Строк окупності проекту:

 />,                                                     (1.1)

де ПІ — початковіінвестиції у проект; Д — прогнозні щорічні чисті доходи (прибуток після сплатиподатків).

Внутрішня нормадоходності проекту:

/>,                                               (1.2)

де А — величинаставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В — величина ставки дисконту, за якоїЧТВ негативна: α — величина позитивної ЧТВ за величини ставки дискон­ту А;b — величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту В

Чистий грошовийпотік:

/>,                                             (1.3)

де Дt— доходи за t-й рік; Bt — інвестиційні витрати за t-й рік; αt— коефіцієнт дис­контування.

Чистийдисконтований дохід:

/>,                                                   (1.4)

де ЧГП – чистийгрошовий потік, ПІ – початкові інвестиції.

Індексдоходності:

/>,                                                        (1.5)

де Дt— доход в період t; Bt — розмір інвестицій в проект у період t.

В основу цихметодів покладено порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніхгрошових надходжень. Перші два можуть базуватися як на обліковій величинігрошових надходжень, так і на дисконтованих доходах, а решта три – тільки надисконтованих доходах з урахуванням часової компоненти грошових потоків.

Перший методоцінювання ефективності інвестиційних проектів полягає у визначенні терміну, необхідногодля того, щоб інвестиції окупили себе. Він є найпростішим і томунайпоширенішим.

Якщо доходи відпроекту розподіляються рівномірно за роками, то термін окупності інвестиційвизначають діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.

У разінерівномірного надходження доходів термін окупності визначають прямимпідрахунком числа років, протягом яких доходи відшкодовують інвестиційнівитрати на проект, тобто доходи зрівняються з витратами.

Слід зазначити,що термін окупності інвестицій можна використати лише як допоміжний показник.Недолік цього методу в тому, що він не враховує різницю доходів за проектами,які одержують після окупності початкових витрат. Якщо керуватися лише терміномокупності інвестицій, то треба інвестувати проект А. Прото тут не врахованотого, що проект Б забезбечує значно більшу суму прибутку. Отже, оцінюючиефективність інвестицій, слід брати до уваги не лише терміни їхньої окупності,а й дохід на вкладений капітал, для чого розраховують індекс рентабельності(IR) і рівень рентабельності інвестицій (Р):

  

          IR = Очікувана сума доходів/Очікувана сума інвестицій         (1.6)

            Р = Очікуванасума прибутку/Очікувана сума інвестицій      (1.7)

Однак і цейпоказник, розрахований на основі облікової величини доходів, має свої недоліки:він не враховує розподілу припливу і відпливу грошових засобів за роками і тимчасовувартість грошей.

Найбільш науково обґрунтованоює оцінка ефективності інвестицій, основаних на методах нарощення(компоундування) або дисконтування грошових надходжень, що враховують змінувартості грошей у часі, нерівноцінність сучасних і майбутніх благ.

Сутність методукомпаундування полягає у визначенні суми грошей, яку буде мати інвестор у кінціоперації. Використовуючи цей метод, дослідження грошового потоку проводять віднинішнього до майбутнього. Заданими величинами тут є початкова сума інвестицій,термін і процентна ставка дохідності, а шуканою величиною – сума коштів, якубуде одержано після завершення операції.

Для визначення вартості,яку матимуть інвестиції через кілька років, при використанні складних процентівзастосовують формулу:

           FV = PV*(1+r)^n, де                                                  (1.8)

FV – майбутнявартість інвестицій через n років;

PV – першопочатковасума інвестицій;

r – ставкапрцентів у формі десяткового дробу;

n – число років урозрахунковому періоді.

Вираз (1+r) єважливою змінною у фінансовому аналізі, становить основу практично всіхфінансових обчислень. Він показує, скільки буде коштувати грошова одиниця черезрік. Обернене його значення 1/(1+r) дає змогу визначити, скільки сьогоднікоштує грошова одиниця, яку буде одержано через рік.

При нарахуванніпроцентів за простою ставкою використовують таку формулу:

FV =PV*(1+r*n)                                                     (1.9)

Якщо доходи заінвестиціями нараховують кілька разів на рік за ставкою складних процентів, тоформула для визначення майбутньої вартості вкладу така:

FV =PV*(1+r/m)^n*m,                                             (1.10)

де  m – числоперіодів нарахування процентів у році.

Часто виникаєнеобхідність порівняння умов фінансових операцій, що передбачають різноманітніперіоди нарахування процентів. У цьому разі здійснюють приведення відповіднихпроцентних ставок до їхнього річного еквівалента за такою формулою:

   EFR =(1+r/m)^m-1,                                       (1.11)

де  EFR –ефективна ставка процента ( ставка порівняння);

      m – числоперіодів нарахування;

      r – ставкапроцента.

Тривалістьоперації можна визначити, знаючи FV,PV і r, шляхом логарифмування:

        n=lg(FV/PV)/lg(1+r)                                            (1.12)

Методдисконтування грошових надходжень (ДГН) – дослідження грошового потоку узворотному напрямі – від майбутнього до поточного моменту часу. Він дає змогупривести майбутні грошові надходження до сьогоднішніх умов. Для цьогозастосовують таку формулу:

PV=FV/(1+r)^n = FV*(1/(1+r)^n)=FV*kd,                             (1.13)

де   kd –коефіцієнт дисконтування.

Якщо процентинараховують  m разів на рік, то для розрахунку поточної вартості майбутніхдоходів використовують формулу:

PV =FV/(1+r/m)^m*n = FV*(1/(1+r/m)*m*n)                         (1.14)

Інакше кажучи,ДНГ використовують для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти тепер,щоб довести їхню вартість до потрібної величини при заданій ставці процента.

ДНГ покладено воснову методів визначення чистої (приведеної) поточної вартості проектів, рівняїхньої рентабельності, внутрішньої норми дохідності, дюрації та іншихпоказників.

Метод чистоїпоточної вартості (NPV) передбачає таке:

1)   Визначають поточну вартістьвитрат (Ie), тобто розвязують питання, скільки інвестицій треба зарезервуватидля проекту.

2)   Розраховують поточну вартістьмайбутніх грошових надходжень від проекту, для чого доходи за кожний рік (CF)(кеш-флоу) приводять до поточної дати:

PV = ΣCFn/(1+r)^n                                                (1.15)

3)   Поточну вартістьінвестиційних витрат (Ie) порівнюють з поточною вартістю доходів (PV). Різницяміж ними становить чисту вартість доходів (NPV):

NPV=PV – Ie = сумаCFn/(1+r)^n – Ie                            (1.16)

NPV показує чистідоходи або чисті збитки інвестора від розміщення грошей у проект порівняно зізберіганням грошей у банку. Якщо NPV>0, то проект дасть більший дохід, ніжпри альтернативному розміщенні капіталу. Якщо ж   NPV<0, то проект маєдохідність, нижчу від ринкової, і тому гроші вигідніше залишити в банку. Проектне прибутковий і не збитковий, якщо NPV=0.

  Важливоюпроблемою для прогнозування ефективності інвестиційних проектів є зростання ціну зв’язку з інфляцією. В умовах інфляції для дисконтування грошових потоківтреба застосовувати не реальну, а номінальну ставку дохідності. Щоб зрозумітиметодику обліку інфляції, необхідно з’ясувати різницю між реальною таномінально ставками доходу.

Залежність міжреальною і номінальною ставками доходу можна виразити так:

(1+r)*(1+m)= 1+d                                           (1.17)

d=(1+r)*(1-m)-m,                                          (1.18)

де r – необхіднареальна ставка доходу (до поправки на інфляцію);

m – темпінфляції, який звичайно вимірюють індексом роздрібних цін;

d – необхіднагрошова ставка доходу.

Якщо витрати іціни зростають однаковими темпами відповімо до індексу інфляції, то в методахДГН можна не враховувати інфляцію. Ситуація змінюється, якщо витрати і цінизростають різними темпами. Тоді не можна проводити дисконтування грошовихнадходжень, виражених у постійних цінах за реальною ставкою доходу. Правильнийметод – розрахунок фактичних грошових надходжень з урахуванням зростання цін ідисконтування їх за грошовою ставкою доходу.

Таким чином, задопомогою метода чистої поточної вартості (чистого приведеного ефекту) можна доситьреально оцінити дохідність проектів. Цей метод використовують як основний ваналізі ефективності інвестиційної діяльності, хоча це не виключає можливостізастосування інших методів.

Розраховуютьтакож дисконтований термін окупності інвестицій, тобто час, необхідний длятого, щоб сума дисконтованих грошових потоків покривала суму дисконтованихінвестиційних витрат.

Оскількидисконтування зменшує грошовий потік, то дисконтований термін окупності проектузавжди триваліший від простого терміну окупності, розрахованого на основіоблікової вартості грошових доходів. Дисконтований термін, так само як іпростий термін окупності проектів, є показником ліквідності, а нерентабельності проектів. Він же ігнорує грошові доходи, одержані після термінуокупності інвестиційних витрат.

 

1.6.Характеристика області дослідження і постановка задачі

Областюдослідження в даній роботі є Відкрите акціонерне товариство“Сільськогосподарське підприємство “АНК” (Аграрна Національна Компанія) [59]. Це вітчизняний виробник елітногонасіння льону зареєстрованих та перспективних сортів.

ВАТ “СП “АНК”працює в галузі льонарства з 2000 року. Підприємство створене для відродженняланки елітного насінництва в галузі льонарства України.

Фірма забезпечуєвиробництво елітного насіння нових високопродуктивних сортів льону вітчизняноїта зарубіжної селекції в об’ємах, необхідних для сортозміни та сортооновлення вгосподарствах різних форм власності.

Науково –виробничий потенціал ВАТ “АНК” базується на плідній співпраці з провіднимиселекційними установами України та країн ближнього зарубіжжя:

— Інститутомсільського господарства Полісся (м. Житомир).

— Інститутомлуб’яних культур (м. Глухів).

— Інститутомземлеробства УААН (смт. Чабани).

— Агроекологічнимуніверситетом (м. Житомир).

— Томськоюдержавною сільськогосподарською дослідною станцією (Росія).

— Могильовськоюдержавною сільськогосподарською дослідною станцією (Білорусь).

ВАТ “СП “АНК”спільно з науково-дослідним Інститутом сільського господарства Полісся – оригінаторомсортів: Світанок, Персей, Ірма, Синільга, Інститутом луб’яних культур УААН –розробником ресурсозберігаючої технології вирощування льону — довгунцю тавідділом льону Інституту землеробства УААН, розробили нову, прискорену системунасінництва льону – довгунцю, яка забезпечує швидке впровадження нових сортів увиробництво.

З ініціативи ВАТ “АНК”в 2002 році до державної програми сортовипробування включено три сорти льону — довгунцю: Ліра, Нива, Згода.
Одним з напрямків діяльності ВАТ “АНК” є надання консультацій з правильногозастосування розробленої методики, та агротехнологічне супроводження проектіввирощування льону – довгунцю.

Поштова адресапідприємства: Київ, Л. Гавро, 9-е, № 19.

Для того, щобпродемонструвати готовність підприємства до інвестування, продемонструємо звітпро фінансові результати за 2006 рік (таблиця 1.1).

У 2006 році ВАТ«АНК» розпочало програму з автоматизації та виробництва. Для цього булозалучено кілька інвесторів – з України, Росії та Швеції. В даній роботі (розділ3) буде проаналізовано інвестиційну діяльність підприємства з огляду навкладені в розвиток нових ідей кошти.

Наявність чистогоприбутку від основної та операційної діяльності свідчить про, як мінімум,задовільний стан підприємства. Аналіз інвестиційної привабливості потребуєбільш глибокого занурення у фінансову діяльність підприємства, але в даномувипадку це не доцільно, адже, по-перше, тема роботи дещо інша, а, по-друге,маємо реальні приклади інвестицій у діяльність аналізованого підприємства(розділ 2), отже для інвесторів дане підприємство вже є інвестиційнопривабливим, якщо вони передбачають вкладення коштів у розвиток новоїпродукції.


Таблиця1.1

Звітпро фінансові результати ВАТ «АНК» (2006 рік)

тис. грн.

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 15 649.8 14 703.6 Податок на додану вартість 015 0.0 0.0 Акцизний збір 020 0.0 0.0

Продовження таблиці 1.1

Виплати страхових сум і страхових відшкодувань 025 1 469.5 903.7 Інші вирахування з доходу 030 2 001.2 2 299.1 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 12 179.1 11 500.8 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 38.6 25.1 Валовий: прибуток 050 12 140.5 11 475.7 збиток 055 0.0 0.0 Інші операційні доходи 060 196.0 174.3 Адміністративні витрати 070 1 162.6 848.2 Витрати на збут 080 495.2 696.6 Інші операційні витрати 090 375.0 2 034.4

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток 100 10 303.7 8 070.8 збиток 105 0.0 Доход від участі в капіталі 110 96.6 89.4 Інші фінансові доходи 120 8 501.5 5 951.9 Інші доходи 130 101.3 0.0 Фінансові витрати 140 3 590.9 5 044.7 Втрати від участі в капіталі 150 0.0 0.0 Інші витрати 160 4 550.0 0.0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток 170 10 862.2 9 067.4 збиток 175 0.0 0.0 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 712.4 705.2

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток 190 10 149.8 8 362.2 збиток 195 0.0 0.0 Надзвичайні: доходи 200 0.0 0.0 витрати 205 0.0 0.0 Податки з надзвичайного прибутку  210 0.0 0.0

Чистий:

прибуток 220 10 149.8 8 362.2 збиток 225 0.0 0.0 <p/>

Задачею даноїроботи щодо інвестиційної діяльності ВАТ «АНК» є розробка заходів оцінкиінвестиційної діяльності підприємства та аналіз найбільш прийнятногопрограмного додатку.


РОЗДІЛ2

ФІНАНСОВЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

 

2.1. Теоретичнепідґрунтя фінансового забезпечення інвестиційних проектів

Інвестиційнийпроцес розпочинається з відносин його суб'єктів на ринку ін­вестицій. Інвесторузазвичай не вистачає власних коштів для запровадження про­екту, тому він прагнезалучити найбільш привабливі інструменти фінансування.

Вартістькапіталу коливається в межах відсоткових ставок, що пропонує кре­дитний ринок.Керуючись метою одержання максимального доходу, інвестор праг­не підзабезпечення власного капіталу залучити якомога більше інвестиційних ресурсів зінших джерел фінансування, структуризувати капітал таким чином, щоб розподілитиінвестиційні ризики між усіма учасниками проекту.

Існуєкілька типів і способів фінансування інвестиційного процесу. Вибірнайприйнятнішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресур­сів,запобігає їх втратам на всіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

Кредиторита продавці фінансових ресурсів, навпаки, прагнуть якнайдо­рожче влаштуватисвої вільні кошти і при цьому мати певні гарантії щодо інвестиційного ризику.

Отже,інвестиційний ринок спонукає суб'єктів інвестиційного процесу до компромісу,який закріплюється у засновницьких угодах, статутах підприємств та кредитнихдоговорах, де визначається та узгоджується вартість і структура ка­піталувідповідно до джерел фінансування.


2.2. Визначення вартості і структури капіталу

Вартістькапіталу визначається на інвестиційному ринку через попит та про­позицію вумовах конкуренції за ціною, що задовольняє одночасно покупця і продавця. Прицьому інвестор завжди прагне придбати або залучити позичкові кошти защонайменшої ціни, а продавці та кредитори, у свою чергу, прагнуть якнайдорожчепродати.

Джереламифінансування залежно від кон'юнктури інвестиційного ринку мо­жуть бути яквнутрішні (власні кошти суб'єктів господарювання), так і зовнішні (вітчизняніта іноземні).

Заданими табл. 2.1притягненнядо інвестування того чи іншого фінансово­го ресурсу потребує дуже ґрунтовногопорівняльного аналізу.

Загалом,критеріями визначення ціни капіталу, що може бути залученим до інвестування, євідсоткова ставка, яку пропонує кредитний ринок.

Акціонернийкапітал може бути притягнутий до інвестування за нижчою ціною, але топрерогатива солідних і респектабельних компаній. Маловідомі компанії, щорозпочинають свій бізнес, як правило, довіри в інших інвесторів (потенційнихакціонерів) не мають.

Одержатисубсидії від держави або спонсорські кошти також проблематично в умовахкризового стану економіки.

Залишаєтьсяєдине джерело — кредитний ринок за умови, щопозичка буде забезпечена певною заставою або гарною гарантією.

Позичковийкапітал може бути залучений до інвестування тільки за такою відсотковоюставкою, яка буде відшкодована за рахунок майбутніх позитив­них грошових потоківі влаштовує, таким чином, й інвестора, і кредитора, який її пропонує.

Головними відсотковими ставками, що підлягають аналізу,мають бути: реаль­на, з урахуванням очікуваного рівня інфляції,вільна від ризику; базова, з урахуван­ням ризику неповернення боргу; бар'єрна, внутрішнянорма дохідності (рис. 2.1).

Реальнавідсоткова ставка віддзеркалює нормальний розвиток стабільної еко­номіки держави. Цеставка, що свідчить про нормальний приріст добробуту сус­пільства. Розвиненікраїни мають стійкі реальні темпи зростання — 2,5—4% на рік. В окремі періоди деякі країни можуть досягти і вищихтемпів розвитку. Але, як правило, такі періоди нетривалі.

Таблиця 2.1

Джерелафінансування інвестицій [21]

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ВНУТРІШНІ  Чистий прибуток переваги

1. Оперативність використання

2. Податкові пільги

3. Високий ступінь моніторингу

 Амортизаційні відрахування  Сальдо позареалізаційних доходів  Іммобілізація залишкових поточних активів вади

 1. Заморожування коштів

2. Зниження рівня ліквідності

3. Відсутність зовнішнього контролю

4. Додаткові витрати на консалтинг та аудит

5. Низький коефіцієнт оборотності капіталу

 Виторг від списання активів  Акціонерний капітал ОВНІШНІ ВІТЧИЗНЯНІ  Довгостроковий банківський кредит переваги

 1. Ефект фінансового леверіджу

2. Скорочення термінів реалізації проектів

3. Наявність зовнішнього контролю

4. Можливість реструктуризації боргу

5. Розподіл інвестиційних ризиків

державні субсидії додаткова емісія цінних паперів прямі інвестиції вади

 1. Залежність (боргова) від кредиторів

2. Можливість втрати частини влас­ності

3. Послаблення менеджменту

4. Часткове обмеження самостійності

інвестиційний лізинг цільове державне кредиту­вання ІНОЗЕМНІ прямі іноземні інвестиції переваги

 1. Більш високий захист від інфляції

2. Наявність зовнішнього контролю

3. Залучення нових технологій

4. Захист з боку держави

5. Надійне страхування

портфельні іноземні інвестиції технічна допомога (гранти) кредити іноземних банків вади

 1. Тривалий період залучення

2. Необхідність гарантування

3. Висока вартість

4. Високі витрати на ТЕО

позички міжнародних фінансових інституцій

/>

Рис.2.1. Головні відсоткові ставки

Відсотковаставка, яка враховує очікуваний рівень інфляції, призначена для відшкодуванняінвестору можливих витрат від знецінення вкладених капіталів внаслідокзростання цін на товари та послуги у вигляді інфляційної премії. Ця ставка длярозвинених країн коливається у розмірі від 3 до 7% на рік.

Вільнавід ризику (державна) ставка — цеставка дивідендів або відсотків, які обіцяють сплатити власникам державнихцінних паперів. Ця ставка, звичайно, на кілька пунктів вища від очікуваногорівня інфляції.

Базовоювідсотковою ставкою вважається найнижча ставка (Prime Rate) ко­мерційних банків, яку вонипризначають для своїх найнадійніших клієнтів. Ця ставка, звичайно, на кількапунктів вища від вільної від ризику ставки.

Ставка,що враховує ризик неповернення боргу (інвестицій та відсотків). Ця ставка віддзеркалюєпевну частину інвестицій, що може бути не повернена як основний капітал, атакож очікуваний за ним дохід. Ця ставка може мати значні коливання від кількохвідсотків за проектами з мінімальним ризиком до кількох десятків — для проектів з високим ризиком(венчурних).

Бар'єрнаставка (Hurdle Rate) розраховується інвестором як мінімальна норма доходу, яку вінпрагне одержати від усіх своїх нових інвестицій. Прибутки, що мають бутиодержані за нормою доходу, нижчою від бар'єрної ставки, не мають сенсу дляінвестора через те, що вони тільки покривають витрати та видатки. У практичнихрозрахунках бар'єрна ставка дорівнює ставці дисконтування, яка ви­користовуєтьсядля віднесення майбутніх грошових потоків для сучасного періоду. Внутрішнянорма дохідності — норма прибутку від нових інвестицій, за яких річніінвестиції (негативні грошові потоки) і майбутні позитивні грошові потокидорівнюють один одному.

Внутрішнянорма дохідності — це норма, яка задовольняєінвестора. В окре­мих випадках для отримання інвестиційної активності івилучення вільних гро­шових коштів з обігу вона може бути значно підвищена. Пристабільній економі­ці ця ставка дещо вища від ставки за державними ціннимипаперами.

Аналізусіх дисконтних ставок дає можливість розв’язати питання щодо залу­ченняпозичкових коштів, коштів інших інвесторів та визначення структури капіталу. Якправило, внутрішня норма ефективності встановлюється на рівні бар’єрної ставки.Але в окремих випадках інвестор може очікувати і розрахову­вати на більшийприбуток від інвестицій. Він також може відпрацювати заходи, наслідком якихбуде зниження витрат, і для покриття інвестицій знадобиться дещо менший прибуток.

Нормадоходу (відсоткова ставка) — цекомпенсація, що належить власнику тимчасово вільних грошових коштів завикористання цих коштів упродовж пев­ного періоду часу. Власник цих коштіваналізує різноманітні варіанти вкладання грошей і при виборі одного з них бажаєкомпенсувати втрачені можливості, пе­редбачені в інших варіантах; інші таківиди вкладань — це підприємницька ді­яльність, купівля реальних активів абонадання кредиту.

Нормадоходу, таким чином, визначає розмір доходу на вкладений капітал, який повиненодержати інвестор (кредитор) за надані кошти на різні види інвес­тиційноїдіяльності і на певний період часу. Норма доходу включає [28]:

Нд(%) = Н + АНД, + ∆НДр. ,                                           (2.1)

деНд     — норма доходу на вкладенийкапітал;

Ндр   — норма реального доходу;

ДНД|— приріст норми доходу, який компенсуєвтрати від інфляції (інфляцій­на премія);

∆НДр — приріст норми доходу, якийвраховує ризик неповернення боргу (спред).

Нормареального доходу характеризує темпи розвитку економіки загалом, тобто цесередні темпи розширення виробництва.

Позичальниквинен інвестору (кредитору) витрачені доходи від економічно­го зростання. Такимчином, відсоткові ставки —це компенсаціяза використання грошей інвестора у певний період часу в майбутньому.

Усіінвестори намагаються дешевше залучити запозичені кошти та дорожче продативласні ресурси, переслідуючи мету одержання максимального доходу, приростувласного капіталу при забезпеченні достатньої ліквідності та мінімізації ризикустосовно своїх активів.

Намагаючисьзалучити якомога більше запозичених коштів під забезпечення власних капіталів,інвестор аналізує всі переваги і вади залучених та запозичених коштів з метоюоптимізації структури джерел фінансування проектів. Обґрунтування структуриджерел фінансування необхідне з метою забезпе­чення фінансової стійкостікомпанії в період реалізації проекту.

Формуючиструктуру інвестиційних витрат, інвестор користується нормою доходу навкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених та залучених коштів(позичковим відсотком, дохідністю облігацій, дивідендами).

Такимчином, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимі­рюється платоюза використання коштів, а саме — загальноюнормою доходу, що очікується від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовуєінвесторів, то рішен­ня про фінансування інвестицій буде позитивним.

Загальнанорма доходу або позитивних грошових потоків може бути розрахована за формулою:

Нзд = Нрд. + ∆НКІ + ∆Нр.н. + ∆НКЛ+ ∆НТ.С. + ∆НБС ,                (2.2)

деНзд    — загальна норма очікуваного доходу;

Нрд— норма реального доходу (щорічні темпи зростання економіки);

∆НК, — приріст норми доходу, що компенсує очікувані витрати від інфляції;

∆Нр.н— приріст норми доходу, що враховує ризик неплатежу;

∆НКЛ— приріст норми доходу, що має компенсувати недостатню ліквідність фінансовихресурсів інвестування;

∆НТ.С<sub/> — приріст норми доходу на стадії інвестування проекту (можливі над­ходженняпід час будівництва);

∆НБС— приріст норми доходу до бар'єрноїставки (внутрішньої норми при­бутковості, дохідності). Норма реального доходута зарахування приросту норми, що компенсує очі­кувані втрати від інфляції,недостатня для інвестора, адже цей дохід він спокійно може одержати, вклавшикошти в державні цінні папери.

Прирістнорми доходу, що враховує ризик неплатежу, також може влаштува­ти інвестора вальтернативному варіанті, скажімо, при внесенні коштів на бан­ківський депозитабо при купівлі державного скарбницького зобов'язання.

Прирістнорми доходу, що має компенсувати недостатню ліквідність, вважа­єтьсянеобхідним, щоб забезпечити переважне фінансування інвестицій за раху­нокшвидколіквідних активів з високим коефіцієнтом їх обігу.

Прирістнорми доходу на інвестиційній стадії враховує зростання доходів за рахунокпозареалізаційних надходжень від будівництва. Очевидно, що цих до­ходів може небути.

Прирістнорми доходу до внутрішньої норми прибутковості має забезпечити подоланняінвесторами всіх сумнівів і бажання пристати до проекту.

Такимчином, загальна норма прибутковості (доходу) виникає, з одного боку, залежновід рівня реально сплачуваних дивідендів за простими акціями, відсотковихставок за облігаціями і банківськими кредитами, з іншого боку, потрібновраховувати фінансові можливості підприємства сплатити вигідний дохід назалучений капітал.

Фінансуванняпроекту за рахунок кількох джерел, тобто створення групи ін­весторів і їхчасткової участі, може розв'язуватися тільки шляхом залучення, у першу чергу,тих, які згодні на більш-менш розумні умови. У загальному вигляді завданняоптимізації структури джерел фінансування має такий вигляд:

НЗ.Д.(і)→ min; Кі ≤ КПІ;/>                             (2.3)

деНЗ.Д.(і)— мінімальна норма доходу, щовлаштовує і-го власника (інвестора) джерела фінансування;

Kj — можливий розмір залучуваного капіталуз і-го джерела фінансування;

Кп— граничний розмір капіталу, який можебути залучений з /-го джерела фінансування;

п       — кількість джерел фінансування.

Формуванняструктури джерел фінансування — це дужескладний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи іншийперіод часу, фі­нансового стану і перспектив розвитку акціонерів (у певнийперіод у кожного можуть погіршитись інвестиційні можливості), а такожкон'юнктури ринку і ак­туальності інвестиційного проекту в перспективі.

Підчас передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникаєпроблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Пе­редінвестором виникають запитання:

-          якимповинно бути співвідношення постійних та змінних витрат на вироб­ництвопостійних та поточних активів;

-          якимчином у перспективі буде формуватися основний і обіговий капітал;

-          якимповинно бути співвідношення власного й акціонерного, акціонерно­го тапозичкового капіталу;

-          при якомуспіввідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження іспоживання, доходи від виробництва і реалізації бу­дуть найбільшими.

Допомогтивідповісти на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансово­го забезпеченняпроектів з використанням леверіджу. У фізиці під поняттям леверіджу (важеля)розуміється використання важеля при підйомі важких предме­тів з невеликимивитратами сили. В економічній термінології леверідж — це «ефект важеля» привизначенні співвідношення власного та залученого, акціо­нерного та позичкового,основного та оборотного (обігового) капіталу тощо.

Розрізняютьопераційний, фінансовий та загальний леверідж.

Операційнийлеверідж показує вплив змінності обсягу продажу на рівень до­ходів компанії.

Фінансовийлеверідж встановлює міру зв'язку (впливу) змінності доходів ком­панії надивіденди, тобто дохід окремого акціонера (компаньйона).

Загальнийлеверідж показує вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів абодоходи компаньйонів.

Операційнийлеверідж характеризуєспіввідношення основного і оборотного капіталів, тобто чим вища часткапостійних витрат стосовно поточних, тим вище операційний леверідж.

Розглянемоконцепцію операційного леверіджа через порівняння результатів діяльностікомпанії, яка планує два варіанти розвитку виробництва. Перший план передбачаєвідносно невеликі постійні витрати, другий — значно вищі, тобто в другому варіанті передбачається, припустимо,автоматизація виробництва і знач­не скорочення витрат на заробітну плату.

Зрозуміло,чим вищий операційний леверідж, тим вищий інвестиційний ри­зик, адже постійнийкапітал потрібно збільшувати вже сьогодні, а позитивні гро­шові потоки залежатьвід завтрашньої кон'юнктури ринку і обсягів продажу. Пла­нуючи розширеннявиробництва, компанія повинна знати, за якого співвідно­шення постійних,змінних витрат і обсягів продажу буде досягнута рівновага, тобто точкабеззбитковості:

ЦП*КО = ЗВ*КО+ПВ                                           (2.4)

або

ЦП*КО — ЗВП*КО-ПВ  = 0                                         (2.5)

деЦп — середня ціна продажу одиниціпродукції;

К0— кількість одиниць продукції(продажу);

ЗВ— змінні витрати на одиницю продукції;

 ПВ—постійні витрати.

Длявизначення кількості одиниць продукції, що має бути виготовлена для досягненняточки беззбитковості, формула набирає вигляду:

/>                                                   (2.6)

Операційнийта фінансовий леверідж тісно пов'язані. Наприклад, коли ком­панія зменшує свійопераційний леверідж, це може призвести до збільшення фінансового леверіджу, інавпаки, якщо вона вирішує збільшити свій операцій­ний леверідж, це можепризвести до зменшення позичкового капіталу.

Утеорії інвестиційного аналізу не відпрацьована методика одночасного ви­значенняоптимальних рівнів операційного і фінансового леверіджів.

Протеми можемо розглянути, як операційний та фінансовий леверідж взає­модіють задопомогою концепції міри леверіджу.

Міраопераційного леверіджу (МОЛ) визначається як співвідношення зміни відсотку вопераційному доході до зміни відсотку в продажу:

/>                                                  (2.7)

деОД — операційний дохід, прибуток(надходження до розподілу); ОП — обсягпродажу (реалізації). МОЛ може бути також розрахована за формулою:

     />                                             (2.8)

або

/>                                       (2.9)

де ОП — обсяг продажу кількість одиницьпродукції);

Цп   — середня зміна продажу одиниціпродукції;

Зв    — змінні витрати на одиницю продукції;

ПВ  — обсяг продажу у вартісному вимірі;

ЗВ   — змінні витрати на всю продукцію.

За допомогою міри загального леверіджу (МЗЛ), тобтопоєднаних індексів опе­раційного та фінансового леверіджів, оцінюєтьсячутливість впливу змін у продажу на рентабельність власного капіталу, тобто рівень надходженьна одну акцію.

По-перше,чим вище МОЛ, тим більш чутливий операційний прибуток до змін у продажу, і,по-друге, чим вище МФЛ, тим більш чутлива рентабельність власного капіталу дозмін в обсязі продажу.

Концепціяміри леверіджу дуже корисна при оцінці варіантів альтернатив­ного інвестування,коли потрібно вирішити, що краще: чи автоматизувати під­приємство за рахуноквеликої позички, чи знайти інші співвідношення опера­ційного та фінансовоголеверіджу.

Яквідомо, великі позички для фінансування виробничих інвестицій знач­нопідвищують інвестиційний ризик і потребують додаткових витрат на стра­хуванняабо гарантування.

Дляпідприємства, що створюється, у першу чергу потрібно вирішити, якого за наявноїринкової ситуації співвідношення між власним (акціонерним) та залу­ченим(позичковим) капіталом можна досягти. Як відомо, суб'єкт господарюван­ня(інвестор) прагне залучити на свій капітал якомога більше позичкового. Прицьому він повинен врахувати дві найважливіші умови, тобто вартість позичково­гокапіталу і, по-друге, інвестиційні ризики, тобто можливість у майбутньомувтрати не тільки очікуваних доходів, але і власного капіталу.

Такимчином, співвідношення між власним та позичковим капіталом визна­чається задопомогою розрахунків ефекту залучення позички, з одного боку, і оцінки ризиківта можливості виділення коштів на їх запобігання — з іншого.

Длявивчення можливості залучення позичкового капіталу інвестор вивчає кон'юнктуруринку капіталів, тобто діючі відсоткові ставки: основну, вільну від ризику,депозитну, податку на прибуток. На підставі цього аналізу він розраховуєбар'єрну ставку та внутрішню норму дохідності.

За допомогоюпоказника фінансового леверіджу інвестор розраховує ефект залучення (генерації)позичкового капіталу (чим більше на власний капітал залу­чається позичкового,тим більше додаткових прибутків одержує інвестор).

2.3. Фінансові ресурси та інструменти їх залучення до інвестування

Фінансовіресурси — цегрошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'­єкта господарювання іспрямовуються на розвиток підприємницької діяльності, утримання об'єктівневиробничої сфери, на споживання і створення резервів [28].

Частинафінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочоїсили та інших елементів виробництва, складає капітал підприєм­ства у грошовійформі.

Поняття«капітал» має кілька визначень:

1)        Сукупнавартість товарів, майна, інших активів, що використовуються для одержанняприбутку.

2)        У бізнесі— капітал власників (owness equity).

3)        Сумарніактиви компанії (бізнесу) (total assets).

4)        Капітальніактиви компанії (capital assets).

5)        Убухгалтерському обліку —сума, якаінвестована у бізнес.

6)        Грошовікошти, доступні для інвестування або інвестовані.

7)        Дисконтованавартість майбутнього прибутку від інвестицій [32].

Інвестованийкапітал — це кошти, які вкладаються воборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які «роблятьгроші» (на основі яких формується новостворена вартість).

Капітал,що інвестується, після завершення кругообігу повертається до ін­вестора зприрощеним доходом або збитком.

Капіталможе бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капі­тал — це вкладення шляхом прямих чипортфельних інвестицій у будь-який проект з метою одержання прибутку чи правуправління або того та іншого ра­зом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передаються уборг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцюкредитор у тим­часове користування з метою одержання позичкового відсотка.

Початковийпідприємницький капітал формує статутний капітал (фонд)— основні та оборотні кошти. Статутнийкапітал — це сума внесків (паїв) заснов­ників підприємства (компанії) не тількиу формі грошових активів, але й інших матеріальних та нематеріальних активів,цінних паперів, прав користування при­родними ресурсами, майном тощо.

Вартістьвнесків (паїв) оцінюється сумісним рішенням засновників підпри­ємства(проекту). Порядок формування та розмір статутного капіталу, а також його зменшенняабо прирощення регулюються законодавством та установчими документами.

Незалежновід типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости зарахунок: безпосереднього приєднання донього частини одержаного прибутку; введення в дію об'єктів капітального будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, у т. ч. банківськихкредитів; індексації основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка згідно зчинним законодавством збільшуєбалансовий прибуток підприємства; дооцінки оборотних коштів і засобів обігу.

Збиткизменшують суму статутного капіталу підприємства. Крім цього, змен­шеннякапіталу може бути наслідком уцінки основних засобів і оборотних товар­но-матеріальнихактивів, а також нарахування зносу основних засобів.

Інвестиції,що здійснюються до статутного капіталу в іноземній валюті, пе­рераховуються нанаціональну валюту за курсом НБУ. Порядок використання статутного капіталу якфінансового ресурсу визначається законодавством та уста­новчими документамипідприємства.

Прибуток— це фінансовий ресурс, щовикористовується як на споживання, так і на нагромадження.

Згідноз Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [33], прибутком вважається сума валовихдоходів, тобто доходів від усіх видів діяль­ності, зменшена на суму валових витратпідприємства і на вартість зносу (амор­тизації) основних засобів інематеріальних активів.

Прибутоквід реалізації товарної продукції (робіт, послуг) — це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без податку надодану вартість і акциз ого збору) ціною реалізованої продукції та їїсобівартістю. Він є складовою алансового прибутку, і для його зростанняпідприємство повинне не тільки арощувати обсяги виробництва, зменшувати витратина виробництво, але ще дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції,ліквідацію боргів у озрахунках з покупцями тощо.

Прибутоквід іншої реалізації — цеприбуток, одержаний від реалізації основ-их фондів та іншого майна, відходіввиробництва, нематеріальних активів тощо, ін визначається як різниця міжвиручкою від реалізації та витратами на цю еалізацію. Якщо підприємствореалізувало цінності дорожче, ніж ціна їх при-бання, воно одержує прибуток, аякщо дешевше — збиток. Такі прибутки заве-ено називати мобілізацією внутрішніхресурсів (МВР).

Прифінансуванні будівництва господарським засобом до МВР належать пла­новінагромадження та економія від зниження собівартості будівельно-монтаж­нихробіт, амортизація засобів праці, що використовуються в будівництві.

Сальдоза позареалізаційними операціями — це різниця між доходами та витра­тами від цих операцій (прибуток абозбиток). Доходи від цих операцій включають:

-          доходи,одержані від здачі майна в оренду;

-          доходи,одержані від здійснення підприємством корпоративних прав (ди­віденди напридбані акції акціонерних товариств, відсотки на внески до статутних фондівспільних підприємств тощо);

-          надходженнявідсотків від вкладання коштів в облігації, банківські депо­зити тощо;

-          присудженіабо призначені боржнику штрафи, пеня, неустойки, інші види санкцій за порушенняумов господарських договорів, а також доходи від відшкодування збитків;

-          доходивід дооцінки виробничих запасів та готової продукції;

-          прибутокминулих років, що формувався у поточному році;

-          позитивнікурсові різниці за валютними рахунками, а також операціями в іноземній валюті;

-          кошти,одержані безкоштовно у вигляді спонсорської допомоги;

-          іншідоходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом тареалізацією продукції [38].

Збиткивід позареалізаційних операцій включають:

-          витратиза анульованим виробничим замовленням;

-          витратина утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів;

-          втративід уцінки виробничих запасів та готової продукції;

-          штрафи,пеня, неустойки, які належать до сплати;

-          збиткивід списання дебіторської заборгованості;

-          збитки заопераціями минулих років, які виявлені у поточному році;

-          невідшкодованізбитки від стихійного лиха або інших непередбачених си­туацій (пожеж, аварій,крадіжок тощо);

-          негативнікурсові різниці від операцій з іноземною валютою [38].


Таблиця 2.2

Головні джерелафінансових ресурсів та їх цільове використання

Джерела Використання фінансових ресурсів інвестиціїй споживання резервів Прибуток (чистий)

+

+

+

+

+

Мобілізація внутрішніх ресурсів + + Амортизаційні відрахування + + Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал) + + Страхові внески до Пенсійного фонду

+

+

+ Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів

+

+

+ + Кредиторська заборгованість

+

+

+ Кредити та позички

+

+

+ Спонсорство

+

+

+ Державні субсидії +

/>


Рис. 2.1. Схема формування та розподілу прибутку підприємства(компанії)

2.4. Визначення ефекту фінансового леверіджу

Визначитиефект фінансового леверіджу для чотирьох варіантів ін­вестування проекту (табл. 2.3).

Яквидно з таблиці, при внутрішній нормі ефективності у 25% при збільшен­ні залучених коштівзростає ефект фінансового леверіджу. При бар'єрній ставці у 20% ефектфінансового леверіджу відсутній. При внутрішній нормі ефективнос­ті, меншій за20%, відношення чистого прибутку до власного капіталу буде мен­шим, ніжвартість позичкових коштів, тобто за такої внутрішньої норми ефек­тивностікомпанії буде вистачати прибутку тільки для сплати відсотків за кредит, алезгодом потрібно буде відшкодувати всю позичку. Тому за графіком відшкодувань боргу компанія вираховує та обґрунтовує такувнутрішню норму ефектив­ності, яка б дала змогу своєчасно розраховуватися зкредитною установою.

Таблиця 2.3

Показники Варіанти інвестування проекту 1 2 3 4 Обсяг інвестицій, тис.грн. 1000 1000 1000 1000 Ресурси фінансування, тис.грн. — власний капітал 1000 750 500 250 — позичкові кошти

250 500 750 Відсоткові ставки, % — основна 14 14 14 14 — вільна від ризику 10 10 10 10 — бар’єрна 20 20 20 20 — внутрішня норма ефективності 25 25 25 25 — депозитна 12 12 12 12 — податку на прибуток 30 ЗО 30 30 Очікуваний прибуток, тис.грн. — мінімально припустимий 200 200 200 200 — потрібний 250 250 250 250 Вартість боргу, тис.грн. — 35 70 105 Сума податку, тис.грн. — при мінімальному прибутку 60 60 60 60 — при потрібному 75 75 75 75 Чистий прибуток, тис.грн. — мінімально припустимий 140 105 70 35 — потрібний 175 140 105 75 Відношення чистого прибутку до власного капіталу, % 17,5 19 21 28

Пошуки найвигіднішої структури джерел інвестування, щопровадяться за допомогою розрахунків фінансового леверіджу, виконуютьсяна стадії обґрунтування доцільності проектів.

Але, як відомо, життєвий цикл інвестицій не закінчуєтьсяпроектуванням та введенняму дію об'єкта.

На стадії експлуатації періодично потрібно залучатиінвестиційні ресурси для оновлення виробничих фондів та розвитку виробництва.

На початку розширення підприємство потребує значногозбільшення обігово­го капіталу. Подальша інтенсифікація виробництвапотребує впровадження нових основних фондів, особливо їх активноїчастини: машин, механізмів та устаткуван­ня. Природно, що цей процеснеможливий без зростання основного капіталу.

Особливо значна потреба в інвестиціях виникає на стадіїжиттєвого циклу підприємства, яка передує спаду виробництва та банкрутству. Якправило, збільшення основного капіталу в цей період потрібне не длярозширення випуску продукції, попит на яку згасає, а для перепрофілюваннявиробництва.

Для обґрунтування доцільності залучення нового обіговогокапіталу використо­вують операційний леверідж. Операційний леверідж —частка постійних фінансових витрат у складі собівартостівиробництва. Як відомо, чим вища питома вага цієї частки, тимбільший вплив на прибуток має навіть найменша зміна обсягів продажу.

Призбільшенні обсягів продажу підприємства з високим операційним леве-ріджембільше виграють у прибутках, ніж підприємства капіталоємних галузей, де значнемісце в собівартості займає амортизація.

Щодоокремо взятого періоду виробництва (інвестиційного проекту) опера­ційний леверідж зумовлює залежність обсягупродажу та прибутків від зміни струк­тури основного та обіговогокапіталу.

Зростанняобсягів виробництва, продажу та прибутків можна досягти лише шляхом збільшеннявитрат на виробництво додаткових інвестицій.

Плануванняопераційного леверіджу —це визначенняструктури приросту капіталу та її впливу на зростання прибутку.

Звичайнопри зношених, відпрацьованих основних фондах, а також знеціне­них активах врезультаті інфляції підприємства мають низький операційний ле­верідж, щонегативно впливає на ефективність виробництва.

Розглянемогіпотетичні приклади обґрунтування розширення виробництва підприємств різнихгалузей за допомогою операційного леверіджу за умов ста­більної економіки.

Напідприємствах інвестиційної сфери, у промисловості будівельних матері­алів,будівництві співвідношення постійних та змінних витрат становить при­близно 40:60. В енергетиці, вугільнійпромисловості, металургії, важкому маши­нобудуванні частка постійних витратнаближається до 60%, а в легкій, харчовій,навпаки, вона становить близько 20%.

Постійнівитрати в собівартості значною мірою пов'язані з використан­ням основногокапіталу — при збільшенні інвестицій восновний капітал зростає частка витрат на амортизацію, особливо привикористанні прискорених норм її відшкодування.

При інвестуванні обігового капіталу окремі елементизмінних витрат у собі­вартості, особливо при незначному зростанні виробництва, також маютьфіксова­ний вигляд (заробітна платаменеджерів та обслуговуючого персоналу, утримання та поточний ремонт офісів,інші накладні витрати). Ці витрати залежно від галузі виробництва тавиду продукції коливаються в межах 5—15% собівартості.

Левовачастка змінних витрат зростає пропорційно до збільшення обсягів продажу.

Утаблицях 2.4 — 2.8 наведено приклади розрахунку ефекту операційного леверіджудля трьох варіантів інвестиційного проекту розширення виробництва компанії, якімають різну галузеву належність.

Утабл. 2.4 наведені розрахунки впливу зростанняобсягів виробництва та розмір прибутку для підприємств з невисоким операційнимлеверіджем.

У табл. 2.5 наводитьсяаналіз впливу зростання обсягів виробництва на розмір прибутку на підприємствах з середнімопераційним леверіджем (40%).

Утабл. 2.6 наведені розрахунки для підприємства,яке має високий опе­раційний леверідж (60%).

/>Таблиця 2.4

Показники

Вихідні ані

Варіанти

1 2 3

1. Основний капітал, тис.грн.

1500 1500 150 1500 2. Обсяг виробництва, од. 20 22 2 26 3. Обсяг продажу, тис. грн. 2000 2200 240 260 4. Змінні витрати на одиницю продукції (сировина тощо 80%), м. к. 64 64 64 6 5. Змінні витрати у складі загальної собівартості, м. к. 1280 1408 1536 1664 6. Постійні (фіксовані) витрати у складі загальної собівартості ((1280: 80-20) = 320), тис. грн. 320 320 320 320 7. Собівартість, тис. грн. 1600 1728 1856 1984 8. Балансовий прибуток, тис. грн. 400 472 544 616

Продовженнятаблиці 2.4

9. Рівень рентабельності, % 25 27 29 31 10. Чистий прибуток (податок 20%), тис. грн. 280 330 381 431 11. Строк окупності, років 5,4 4,6 3,9 3,5

Таблиця 2.5

Показники

Вихідні дані

Варіанти

1 2 3 І. Основний капітал, тис. грн 1500 1500 1500 1500 2. Обсяг виробництва, од. 20 22 24 26 3. Обсяг продажу, тис. грн 2000 2200 2400 2600 4. Витрати на одиницю, тис. грн 80 77 75 73 у т. ч. — фіксовані 40% 32 29 27 25 — змінні 60% 48 48 48 48 5. Собівартість, тис. грн 1600 1696 1792 1888 у т. ч. — фіксована частка 640 640 640 640 — змінна частка 960 1056 1152 1248 6. Балансовий прибуток, тис. грн 400 504 608 712 7. Чистий прибуток, тис. грн 280 353 426 498 8. Рівень рентабельності, % 25 30 34 38 9. Строк окупності інвестицій, роки 5,4 4,3 3,5 3,0

Дані аналізу (табл. 2.6) свідчатьпро те, що підприємства з вищим операційним леверіджем при розширеннівиробництва одержують більше прибутку і, як наслідок, швидше окуповують своїінвестиції.

Таблиця 2.6

Показники

Вихідні дані

Варіанти

/> 1 2 3 /> 1. Основний капітал, тис. грн 1500 1500 1500 1500 /> /> 2. Обсяг виробництва, од. 20 22 24 26 /> 3. Обсяг продажу, тис. грн 2000 2200 2400 2600    ! /> 4. Витрати на одиницю, тис. грн 80 76 72 69 /> у т. ч. — фіксовані 60% 48 44 40 37 /> — змінні 40% 32 32 32 32   : /> 5. Собівартість, тис. грн 1600 1664 1728 1793 /> у т. ч. — фіксована частка 960 960 960 960 /> — змінна частка 640 704 768 832 /> 6. Балансовий прибуток, тис. грн 400 536 672 808 /> 7. Чистий прибуток, тис. грн 280 376 470 566 /> 8. Рівень рентабельності, % 25 32 39 45 /> 9. Строк окупності інвестицій, роки 5,4 4,0 3,0 2,7 />

Таблиця 2.7

Показники, % Леверідж 20                                 40 60 Зростання виробництва 10 20 30 20 30 10 20 30 Собівартість 8 16 24 6 12 18 4 8 12 Прибуток 18 36 4 26 52 78 34 68 100 Рентабельність 8 16 24 20 48 52 28 56 80

Розглянемона прикладі підприємства з невисоким операційним леверіджем можливості йогорозширення через залучення інвестицій в основний капітал (табл. 2.8).

Припустимо,що основний капітал збільшується за варіантами відповідно на 10, 20, 30% при щорічній нормі амортизації 10%.

Упершому році віддачу дають тільки 150 тис. грн, збільшуючи при цьому обсяг виробництва на одну одиницю.

Якбачимо, залучення додаткових інвестицій доцільне лише при адекватномузбільшенні обсягів виробництва і продажу. Збільшення операційного леверіджупокращує показники підприємства в разі зростання капіталовіддачі, що ми маємо в першому варіанті. На практиці, як відомо,інвестиції не дають початкової віддачі. Іноді роками доводиться чекати зростання прибутків, особливо длякапіталомістких підприємств, тим паче з довгостроковими термінамивиробництва продукції. Результати аналізусвідчать про ефект операційного леверіджу в короткострокових інвестиційнихпроектах: оптовій торгівлі, переробній промисловості тощо.

Підприємства,які внаслідок галузевої належності вимушені чекати прибут­ків від інвестиційкілька років (зокрема таким є аналізоване підприємство), мають розробляти свою інвестиційну стратегію послідовного фінансування(траншами) і домагатися щорічногозбільшення позитивних грошових потоків.Така програма дає можливість інвесторам капіталомістких галузей такожзменшити розміри оподаткування інвестицій.

Таблиця 2.8

Показники

Вихідні дані

Варіанти

1 2 3

 

1. Основний капітал, тис. грн 1500 1500 1500 1500

 

Нові інвестиції, тис.грн — 150 300 450 Додаткові амортизаційні відрахування, тис.грн 15 30 45 Обсяг виробництва, одиниць 20 21 21 21 Обсяг продажу, тис.грн 2000 2100 2100 2100 Витрати на одиницю, тис.грн 80 80,0 80,7 81,4 у т. ч. — фіксовані 20 % 16 16,0 16,7 17,4 — змінні 80 % 64 64 64 64 Собівартість, тис.грн 1600 1679 1694 1709 у т. ч. — фіксована частка 320 335 350 365 — змінна частка 1280 1344 1344 1344 Балансовий прибуток, тис.грн 400 421 406 391 Чистий прибуток, тис.грн 280 295 284 274

:

Рівень рентабельності, % 25 25,1 24,0 22,9 Строк окупності інвестицій, роки 5,4 5.6 6,3 74 Операційний леверідж, % 20 20,0 20,7 21,4

2.5. Використання леверіджу при оцінці інвестиційноїдіяльності підприємства

Фінансовийлеверідж длякапіталу акціонерного товариства показує, в якому співвідношенні знаходятьсязвичайні акції і боргові зобов'язання: облігації і по­зички. Наприклад, якщо 10чоловік вирішують створити якесь виробництво про­дукції і кожний акціонеркупить 10% акцій, то фінансовий ризик буде рівномір но поділений серед десятьохінвесторів. Але якщо п'ять інвесторів придбають звичайні акції, що складуть 50%капіталу, а інші п'ять придбають боргові зобо­в'язання, то весь ризикконцентрується на власниках звичайних акцій, а фінан­совий леверідж складе 50%.

Умова.Ціна одиниці продукції становить 2 грн, постійні витрати для першого варіанта плану — 20 тис. грн, для другого — 60 тис. грн, змінні витрати на одиницюпродукції відповідно 1,5і 1,0 грн, тоді:

/>         одиниць

/>         одиниць

Такимчином, для першого варіанта плану точка беззбитковості буде досяг­нута привипуску продукції в 40000 одиниць, апри другому — 60 000 одиниць.

ПідприємствоВАТ «АНК» може освоїти обсяг виробництва у 200 000 одиниць вартістю 400 000 грн, але маркетингові дослідження свідчать, що періодичнийпопит задо­вольняється при обсязі продажу в 100 000 одиниць (200 000 грн).

Задовольнитивизначений попит можна двома запропонованими варіантами (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Варіанти Кількість одиниць продажу Обсяг прода­жу, грн Собівартість, грн Операційний дохід, грн Рентабельність капіталу, % Точка беззбит­ковості 40 000 одиниць

100000

  40000

200 000 (100 000 • 2)

170 000

(100 00*-1,5 +

+ 20 000)

30 000 (200 000 — 170 000) 18 (30 000: 170 000-100)

Точка беззбит­ковості 60 000 одиниць

…      …

100 000

  60 000

200 000 (100 000 • 2)

160 000

(100 000*1 +

+ 60 000)

40 000 (200 000 — 160 000) 25 (40 000: 160 000-100)

Яквидно з таблиці, другий план має вищий рівень рентабельності капіталу, але вінзначно ризикованіший і може призвести до значних збитків, тобто інвес­тиції впостійний капітал підвищують операційний леверідж, але й значно збіль­шуютьінвестиційний ризик.

Визначимо міри операційного,фінансового та загального леверіджу для на­шого прикладу:

/>

/>

Як бачимо, у другому варіанті розвитку виробництва МОЛ значновищий.

Для визначення міри фінансового леверіджу припустимо, що дляздійснення другого варіанта плану ми залучаємо позичку в розмірі 20%, 40%, 60% власного капіталу з вартістю боргу 14%. Податок на прибуток становить 30%.

/>

/>

/>

Відповідно міразагального леверіджу становитиме:

МЗЛП(20%) = 2,5*1,74 = 4,28

МЗЛП(40%) = 2,5*2,1 = 5,75

МЗЛП(60%) = 2,5*2,75 = 6,87

Такимчином, при зростанніобсягу продажу на 2% операційний дохід збіль­шуєтьсяна 3,34% (1,67 • 2) у першому варіанті плану і на 5% (2,5 • 2) — у другому варіанті. При цьому позичка у 20%, 40% і 60% власного капіталу дає ефект фі­нансового леверіджу (прирістрентабельності власного капіталу) відповідно на 8 5% (1,7-5); 10,5 (2,1-5) і 13,75% (2,75-5). Приблизнотаку саму залежність характеризує міра загального леверіджу, тобто зміна обсягу продажу на 2% і залу­чення капіталу у розмірі 20%, 40% і 60% власного капіталу призведе до приросту рентабельностійого (приросту доходу на одну акцію) відповідно на 8,55% (4,28 •2), 10,5 (5,25-2); 13,74(6,87-2).


РОЗДІЛ3

ОЦІНКАІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

3.1. Теоретичні аспекти інформаційних систем

Інформаційніпроцеси управління, зокрема процесом будівництва, відбуваються за допомогоюінформаційних систем. Розглянемо цей аспект детальніше.

Призначенняінформаційних систем (ІС) в економіці – це автоматизація розрахунків, під якоюрозуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цьогорозробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне,програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне таергономічне.

Сучаснийетап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС новогопокоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень,інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом. Основою створеннятаких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільноїобробки інформації. Технічною передумовою створення таких систем є значнепоширення ПЕОМ. Організаційною передумовою виникнення таких систем сталипроцеси децентралізації управління, що відбуваються в країні. Структурно вониреалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.

ІСможуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягомрозв'язуваних задач та іншими ознаками.

ДержавніІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни.На базі обчислювальних, комплексів та економіко-математичних методів складаютьперспективні та поточні плани розвитку країни, розробляють державний бюджет таконтролюють його виконання тощо. Центральне місце в мережі державних ІС займаєавтоматизована система державної статистики (АСДС), яка є основним джереломстатистичної інформації і необхідна для функціонування державних тарегіональних ІС.

АСДСвзаємодіє з автоматизованою системою планових розрахунків (АСПР) Міністерстваекономіки України, автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР)Міністерства фінансів, автоматизована система обробки інформації з цін (АСОІцін), автоматизована система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ)тощо.

Територіальні(регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальнимрегіоном. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна дляреалізації функцій управління регіоном, формування звітності та видачіоперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

ГалузевіІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями.Сфери застосування — промислова, непромислова, наукова.

ІСуправління підприємствами (АСУП) — це системи із застосуванням сучасних засобівавтоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів длярозв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємств[22].

ІСуправління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічнихпроцесів.

Інформаційно-пошуковісистеми (ІПС) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації без їїзмістовної обробки.

Інформаційно-довідковісистеми (ІДС) призначені для обчислення значень арифметичних функцій зарезультатами пошуку.

Інформаційно-управляючісистеми (ІУС) призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задачуправління.

Системипідтримки прийняття рішень (СППР) — це інтерактивні комп'ютерні системи, якіпризначені для підтримки різних видів діяльності та прийняття рішень ізслабкоструктурованих або неструктурованих проблем.

Штучнийінтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітуютьрозв'язування людиною складних творчих задач. Створенню інтелектуальних ІСсприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко- лінгвістичних моделей, якідають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління тапроцеси, що відбуваються в них.

Розрізняютьтри типи інтелектуальних ІС:

1)інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (ІІПС) — системи типу«запитання-відповідь»;

2)розрахунково-логічні ІС — дають змогу користувачам, які. не є програмістамирозв'язувати у режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складнихметодів та відповідних прикладних програм;

3)експертні системи — дають змогу проводити ефективну комп'ютеризацію областей,які подані в експертній описовій формі, а використання математичних моделейнеможливе або утруднене[16].

Науково-методичніположення та рекомендації з проектування автоматичних систем управління (АСУ)вперше були сформульовані В.Глушковим і були прийняті як принципи побудови АСУта закріплені державним стандартом. До них належать принципи системності,розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.

Розглянемопринципи інформаційних процесів управління фінансуванням інвестиційних проектів.

Принципсистемності є основоположним при створенні, функціонуванні та розвитку АСУ. Віндає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти різні, типизв'язків між структурними елементами, що забезпечують цілісність системи;встановлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи та виконуванінею функції. Системний підхід передбачає проведення подвійного аналізу, що маєназву «макро- та мікропідходи».

Примакроаналізі система або її елемент розглядається як частина системи вищогопорядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: встановлюється їхкількість, аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи та зних відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію.

Примікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи заїх функціональними характеристиками, що виявляються через зв'язки з іншимиелементами та зовнішнім середовищем.

Впроцесі проектування АСУ системний підхід дає змогу використовуватиматематичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостейокремих елементів та системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, дляаналізу роботи створюваних систем.

Всучасних умовах створення АСУ базується на системному підході, що дає змогузнаходити оптимальну структуру системи та забезпечити найвищу ефективність їїфункціонування.

Принципрозвитку полягає в передбаченні можливостей поповнення та оновлення функцій АСУта видів її забезпечення, тобто автоматизована система повинна збільшувати своїобчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними та програмнимизасобами, постійно розширювати та поновлювати склад задач і бази даних.

Принципсумісності полягає в забезпеченні взаємодії АСУ різних видів та рівнів впроцесі їх спільного функціонування, що дає змогу підвищити ефективністьуправління народним господарством та забезпечити нормальне функціонуванняекономічних об'єктів.

Принципстандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типовихуніфікованих та стандартизованих елементів при створенні, функціонуванні тарозвитку АСУ, що дає змогу скоротити часові, трудові та вартісні витрати настворення АСУ при максимальному використанні нагромадженого досвіду уформуванні проектних рішень та автоматизації проектних робіт.

Принципефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами настворення АСУ та цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.

Крімосновних принципів для ефективного управління існують часткові принципи,додержання яких дозволяє отримати певний економічний ефект. До них належатьпринципи декомпозиції, першого керівника, нових задач, автоматизації інформаційнихпотоків та документообігу, автоматизації проектування.

Принципдекомпозиції ґрунтується на розбитті системи на частини, вивченні їхвластивостей та особливостей, що дає змогу для ефективного аналізу системи таїї проектування.

Принциппершого керівника передбачає на етапі створення системи відповідальністьзамовника, тобто майбутнього користувача (керівника підприємства, установи,галузі), за ввід в дію та функціонування АСУ.

Принципнових задач полягає в пошуку постійного розширення можливостей системи,вдосконалення процесів управління за рахунок постановки та реалізації на ЕОМнових задач управління.

Принципавтоматизації інформаційних потоків та документообігу передбачає комплексневикористання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації відмоменту її реєстрації до одержання результативних показників та формуванняуправлінських рішень.

Принципавтоматизації проектування діє змогу підвищити ефективність процесупроектування та створення АСУ на основі типізації проектних рішень, уніфікаціїметодів та засобів при підготовці проектних матеріалів, методів автоматизаціїпроектних робіт з використанням АРМ проектувальника АСУ, що організовані наПЕОМ.

Уданий час у більшості технологічно розвинутих країн уже склалися глибокітрадиції використання програмних засобів планування й систем управлінняпроектами в різних сферах підприємницької діяльності. У багатьох західнихкомпаніях ці системи стали звичним доповненням до стандартних засобів навітьдля рядових співробітників, оскільки більшість планованих проектів — ценевеликі за розміром комплекси проектних робіт. Дійсно, згідно з дослідженнями,проведеними тижневиком Info Word, 50-ти відсоткам користувачів необхіднісистеми, які дозволяють підтримувати плани, що містять від 500 до 1000 робіт, ілише 28 процентів користувачів розробляють розклади, які містять більше ніж1000 робіт. Стосовно ресурсів, то 38-ми процентам менеджерів необхідноуправляти 50-100 видами ресурсів у рамках проекту, і тільки 28-ми відсоткампотрібно контролювати більш аніж 100 видів ресурсів. У результаті дослідженьбули визначені також середні розміри розкладів проектів: для малих проектів — 81 і 14 видів ресурсів; для середніх — 417 і 47 видів ресурсів; для великих — 1198 робіт і 165 видів ресурсів [61].

Будь-якаінформаційна система складається з підсистем, кожна з яких може розглядатись якокрема система, пов’язана з іншими підсистемами та підпорядкована системі, щоієрархічно знаходиться на вищому рівні.

3.2. Структура інформаційних систем

Структура ІАСУ багато в чому визначається характером виробництва. Виділяють 3 групи підприємств:

1)    характеризуєтьсянепереривністю технологічних процесів (хімічна,
нафтопереробна, текстильна...);

2)     підприємстваз перевагою дискретних технологічних процесів
(машинобудівельна, приладобудівельна...);

3)  змішано-неприривно-дискретна(харчова, металургійна...).

Для перших за допомогоюекономіко-математичних моделей розроблюються оперативно-календарні завданнявсім підрозділам підприємства. Для других безпосередньо з календарним плануванням пов'язанооперативне регулювання виробництва,розрахунки за календарними нормативами, складання подетальних виробничих програм по цехах та ділянкам, планування матеріально-технічнихзасобів (МТЗ), розрахунок заробітної плати та ін.

ІАСУ відносяться к числа ієрархічних систем і будуються по дво- чи трирівневій схемі. Воснові цього лежить перш за все та організація управління, яка мала місце напідприємстві. Є наступний ланцюг управління: ділянка, цех, керівництво підприємства. Характерна такийвзаємозв’язок ІАСУ і організаційно-економічної системи,  оскільки інформація  від датчиків  АСУТП безпосередньо поступає в ІАСУ підприємства ідалі в скороченому вигляді в систему управління більш високого рівня.

Вона включає в себе підсистеми 1,2 и 3-го рівнів та побудована за 3-ступеневим принципом. Підсистема більш низькогорівня обслуговує безпосередньо ділянку. Сюди входять засоби автоматикимісцевого значення та ЕОМ, яка через виконавчі механізми діє на процес (об’єкт). Дані ЕОМотримує через датчики, а заданий режим роботи та командні вказівки ЕОМ отримуєвід підсистем більш високого рівня. Структура ІАСУ має вигляд, представлений нарис.3.1. Можлива безпосереднядія на ТП від підсистеми другого рівня. Ця дія направлена або на оптимізатор або на регулятор, які через виконавчіоргани діють на ТП. Інформація віддатчиків прямо поступає в систему 2-го рівня. Підсистема 2-го рівня виступає як проміжна. Вонаскладається з підсистеми збору та передачіінформації ЕОМ нижнього рівня, дозволяє вирішувати цілий ряд задач зуправління виробничими ділянками, видає показники ходу виробництва для 1-го рівня, рекомендації для управліннявиробничими ділянками на підсистему 3-го рівня.

Вищим органом управління є підсистема 1-го рівня, яка об'єднує роботу локальнихавтоматичних систем. Підсистема 1-го рівня, яка вирішує задачі, пов'язані зоптимізацією роботи всього підприємства, виходячи з заданого критеріюефективності. Вона включає в себе ЕОМ або ПЕОМ, які за потужністю маютьперевищувати ЕОМ систем, якими управляють, підсистему збору та передачіінформації, підсистему видачі даних, яка далі видає дані про хід виробництвабезпосередньо в дирекцію, або в галузеві АСУ. Одночасно в підсистему зборувводиться економічна та оперативно-статистична інформація, яка дозволяєслідкувати за виконанням плану виробництва и дозволяє вчасно втручатися в процес виробництва.

/>

вхідні дані

 

Рис.3.1. Структура інформаційної системи управлінняекономічними процесами

3.3. Дослідження сучасних інформаційних систем аналізудіяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційних проектів

 

Розглянемо ті інформаційні системи аналізу діяльності підприємствадля фінансового забезпечення інвестиційних проектів, що розроблені за останнідекілька років.

AnalyzerXL.AnalyzerXL  — новарозробка для оцінки інвестиційних портфелів на базі Excel. Це комп'ютерна програма дляіндивідуальних інвесторів і професійних аналітиків. Включає різні модулі длятехнічного аналізу ринку, ведення інвестиційних портфелів, завантаженнякотирувань в листи Microsoft Excel і багато що інше.

AnalyzerXL забезпечує технічний аналіз в середовищі MicrosoftExcel. Бібліотека функцій технічного аналізу включає близько 150 функцій ііндикаторів  управління інвестиційними портфелями, завантаження котируваньакцій і опціонів, а також цін в реальному режимі часу в листи Microsoft Excel,прогноз цін на основі алгоритмів нейронних мереж побудова торгових систем звикористанням VBA побудова власних індикаторів ринку. Але для даного дипломногопроекту цього додатку недостатньо – він не забезпечує аналізу засобамифінансового леверіджу та оцінки ефективності інвестиційних проектів.

InvestWork 5.0. Однією з сучасних інформаційних систем аналізу ефективностіінвестиційного проекту та фінансового аналізу стану підприємства з метоюподальшого фінансування інвестиційних проектів є InvestWork 5.0. «Оперативна робота» від3.04.2007 р.

Даний програмний додатокпредставляє собою програму для автоматизації процесу розрахунку основнихпоказників ефективності інвестиційного проекту. Виконуються наступні операції:

-          аналізфінансового стану підприємства (за даними балансу та звіту про фінансовірезультати);

-          розрахунокосновних показників ефективності інвестиційного проекту: чистого приведеногодоходу, строку окупності, внутрішньої норми доходності проекту тощо;

-          можливістьпобудови графіків та діаграм, виведення статистики та порівняльних таблиць закількома проектами;

-          можливістьскладання звітів довільної форми;

-          гнучкийінтерфейс списків, що настроюється користувачем;

-          експортзвітів в різні формати (DOC, HTML, TXT, XML);

-          сервісніоперації роботи з БД (вивантаження, очищення, перерахунок і т.д.);

-          сумісна зпрограмою Office по формату обміну даними.

Програма простадля впровадження, використовує оригінальний інтерфейс управління списками однимнабором кнопок і спливаючих меню, і тому є оптимальною для застосування намалому підприємстві. Але дана програма має істотний недолік – вона адаптованапід російське законодавство і не підлягає зміні та коректуванню, а засадиукраїнського інвестиційного законодавства відрізняються від російських.

3.4. Структура інформаційної системи «Аналіз діяльностіпідприємства для фінансового забезпечення інвестиційних проектів»

Побудуємоструктуру інформаційної системи «Аналіз діяльності підприємства для фінансовогозабезпечення інвестиційних проектів», що розроблюється в даній роботі.

Визначимопідсистеми, з яких складатиметься система аналізу (рис. 3.2):

1)        підсистема«Розрахунок простого строку окупності проекту»;

2)        підсистема«Розрахунок дисконтованого строку окупності проекту»;

3)        підсистема«Розрахунок внутрішньої норми доходності проекту»;

4)        підсистема«Розрахунок чистого грошового потоку»;

5)        підсистема«Розрахунок чистого дисконтованого доходу»;

6)        підсистема«Розрахунок індексу доходності проекту».

/>


Рис. 3.2. Структура інформаційної системи «Аналіз діяльностіпідприємства для фінансового забезпечення інвестиційних проектів»

Даліприймається рішення щодо впровадження чи відхилення інвестиційного проекту.

Усірозрахунки відбуваються у певній послідовності, адже, по-перше, здебільшогоодин показник залежить від іншого, а, по-друге, попереднє рішення провпровадження чи відхилення проекту приймається вже на другій стадії розрахунку– на основі даних про чистий дисконтований дохід. Отже, порядок розрахункунаступний:

-    розрахунокчистого грошового потоку;

-    розрахунокчистого дисконтованого доходу;

-    розрахунокіндексу доходності проекту;

-    розрахуноквнутрішньої норми доходності проекту;

-    розрахунокпростого строку окупності проекту;

-    розрахунокдисконтованого строку окупності проекту.

Наоснові першого показника (чистий грошовий потік) розглянемо структурурозрахунків (рис. 3.3).

Алгоритмрозрахунку показника чистого грошового потоку має наступний опис:

1)        початокрозрахунку;

2)        введенняпочаткових даних: щорічного доходу, ставки дисконтування, строку реалізаціїпроекту, витрати по роках;

3)        встановлюєморік початку інвестування: t = 0(з точки зорупрограмування це лічильник для майбутнього розрахунку суми);

4)        розраховуємочистий грошовий потік за формулою;

5)        якщо розрахунокдосяг терміну закінчення інвестування, то переходимо до наступного кроку, якщоні – до попереднього;

6)        виводиморезультат – значення чистого грошового потоку;

7)        кінецьрозрахунку.

Іншірозрахунки здійснюються за тією ж схемою, що і розрахунок чистого грошовогопотоку.

/>


Рис. 3.3. Блок-схема розрахунку чистого грошового потоку

Умовніпозначення:

і – рікреалізації проекту;

Ді  -щорічний дохід від реалізації проекту;

α – ставка дисконтування;

Ві  - витрати по роках;

t – строк реалізації проекту;

ЧГП – чистий грошовий потік.

3.5. Опис програмного додатку

Найбільш прийнятним програмним додатком, що дозволяєзадіяти майже всі ступені аналізу інвестиційної діяльності, є «Інвестиційнийаналіз 1.7».

Програма призначена для оцінки ефективності інвестиційнихпроектів. Програма дозволяє розрахувати ефект:

-          Введення в дію нового виробництва.

-          Заміни застарілого устаткування на нове зметою збільшення об'єму продажів і якості продукції, що випускається.

-          Збільшення випуску продукції і (або)розширення ринку пропонованих послуг.

-          Будь-якого іншого вкладення грошовихкоштів.

Програма дозволяєне тільки розрахувати ефект від введення тих, або інших інновацій, розширеннявиробництва і т.д., але і в процесі розрахунку (а також по його закінченню)отримувати статистичну інформацію за об'ємом продажів, основними засобами іпозаоборотними активами, персоналом, витратами, фінансовими вкладеннями тощо.

Програма дозволяєрозраховувати й аналізувати в динаміці наступні групи показників ефективностіінвестиційних проектів:

-          Показникикомерційної (фінансової) ефективності, що враховують фінансові наслідкиреалізації проекту для його безпосередніх учасників.

-          Показникибюджетної ефективності, що відображають наслідки здійснення інвестиційногопроекту на федеральний, регіональний і місцевий бюджети.

-          Показникиекономічної ефективності, що відображають витрати і результати за проектом івраховують як інтереси його учасників, так і інтереси країни, регіону абоміста.

Програма дозволяєрозрахувати наступний перелік показників фінансової ефективності проекту:

-          Простийтермін окупності проекту.

-          Дисконтованийтермін окупності проекту.

-          Внутрішнюнорма прибутковості проекту.

-          Чистийгрошовий потік.

-          Чистийдисконтований дохід.

-          Індексприбутковості.

-          Бюджетнуефективність.

-          Інтегральнийбюджетний ефект.

-          Іншіпоказники, які можна розрахувати самостійно, користуючись початковими данимипрограми.

Результати роботипрограми за даними розрахунків дипломної роботи наведено в Додатках.

Програмнийдодаток в даному дипломі створено мовою програмування Microsoft Visual Basicfor Applications. Розглянемо особливості цієї мови.

MicrosoftVisual Basic for Applications — середовище швидкої розробки додатків для Office. Популярність Visual Basicfor Applications стрімко росте разом з попитом на програмістів, щовикористовують цю мову. За статистикою більше 80% додатків до Office на Заході розроблено із застосуваннямVisual Basic for Applications.

СередовищеVisual Basic for Applications дає можливість навіть початківцям швидко і легконавчитися створювати додатки для Office, а досвідченішим програмістам в дуже короткі термінистворювати складні додатки. Середовище Visual Basic for Applications єсередовищем візуального проектування і налагодження. Велика кількість готовихшаблонів, конструкторів, майстрів істотно скорочують як кількість коду,написаного уручну, так і час розробки. Тому, на мові Visual Basic forApplications можна швидко і з професійною якістю:

-           розробитипризначений для користувача інтерфейс додатку;

-           створитинадійно працюючий додаток по управлінню практично будь-яким типом даних;

-           проектуватибагаторівневі розподілені додатки;

-           створюватиACTIVEX елементи управління, COM-компоненти, ACTIVEX документи;

-           створюватидодатки для Internet, що працюють як на боці клієнта, так і на боці сервера.

Під час створенняпрограмного додатку використовувались наступні елементи роботи з VBA:

-          впровадженняформул;

-          написаннятаблиць;

-          створенняграфіків

-          створеннядіаграм.

Розглянемо ці аспекти докладніше.

Для створеннятаблиці, графіку чи діаграми засобами VBA, необхідний компонент ACTIVEX, який повинен бутивстановлений на комп'ютері користувача, щоб забезпечити роботу програмноїчастини електронної таблиці на стороні клієнта. Компонент електронної таблицівстановлюється разом з програмними компонентами Office 2003, які встановлюютьсяза умовчанням разом з Office 2003. Програмні компоненти Office 2003 можнавстановити окремо від Office 2003, але їх використання без встановленоїпрограми Office 2003 або без доступу до ліцензії на програмне забезпеченняOffice 2003 приведе до зниження числа можливостей що відкривається програмнійчастині електронної таблиці.

Формули у додаткупосилаються на відповідні дані документів, що розташовані на різних листахкниги Excel:

-          введенняданих;

-          баланс;

-          аналізчутливості.

Дані розрахункиможна застосовувати для різних підприємств з різним рівнем забезпечення для фінансуванняінвестиційних проектів та різними видами діяльності.

За результатамирозрахунків побудовано наступні графіки:

-           заборгованістьі платежі за кредитом;

-           чистийприведений ефект від створення проекту (Додаток В);

-           точкабеззбитковості;

-           показникизагальної ліквідності проекту;

-           показникирентабельності проекту;

-           показникиділової активності;

-           показникистану основних засобів;

-           аналізчутливості (зміна чистого приведеного ефекту від створення проекту).

Дана програма єуніверсальною, і єдиний її істотний недолік – російськомовність. Але враховуючите, що документація, що розроблюється на основі роботи цієї програми, єуправлінською (тобто не для пред’явлення до державних органів в якостіофіційної, а для аналізу в адміністрації підприємства та з представникамиінвестора), не має значення якою мовою представлений інтерфейс – українською чиросійською. Структура ж самої програми дозволяє внести певні корективи стосовноособливостей українського законодавства.

3.6. Програмна реалізація розрахунку показників ефективностіінвестиційної діяльності

В пункті 3.4.було розглянуто алгоритм розрахунку одного з показників ефективностіінвестиційної діяльності. Розглянемо, як саме цей алгоритм реалізовано вобраному програмному додатку.

В Додатку а іДодатку Б представлено дві розрахункові таблиці. В Додатку А – відповіднотаблиці обсягів продаж, відпускних цін та виручки від реалізації. В Додатку Б –безпосередньо показники фінансової ефективності проекту, основні показникифінансової ефективності та фінансового аналізу проекту. Проаналізуємо структурутаблиць додатків.

Додаток А.Містить три таблиці: «Обсяг продаж», «Відпускні ціни», «Виручка відреалізації». Таблиці мають наступну структуру:

1)              «Обсягпродаж»: вказано обсяг продаж кожного з виробів (усього 3) в натуральномувираженні та випуск продукції після виходу на проектну потужність у відсоткахдо попереднього періоду. Ці дані необхідні для аналізу доцільності виходу нанові потужності, тобто визначення, чи варто застосовувати (впроваджувати)певний проект.

2)              «Відпускніціни»: вказано ціни (тис. грн./шт.), за якими буде відпущено кожний з виробів(усього 3). Ціни зазначено за велику партію товару, саме тому вимір іде втисячах гривень. Ці партії здебільшого відправляються на оптовий продаж. Ізцієї таблиці в подальшому здійснюється розрахунок виручки від реалізації товару(таблиця «Виручка від реалізації»).

3)              «Виручкавід реалізації»: вказано виручку від продажу кожного виробу (усього 3) у тис.грн. та виплату за податками за кожним з виробів (податок на додану вартість таакцизний збір) у складі виручки та всього виручки і всього витрат на податки.Ця таблиця містить інформацію про загальні надходження від реалізаціїпродукції, що є наслідком реалізації інвестиційного проекту. Подібна інформаціямістить, відповідно, дані про прибуток від реалізації (для цього ірозраховуються витрати на податки, адже прибуток – це виручка за відсутностікоштів на оподаткування) інвестиційного проекту. Тобто в результаті аналізуданої таблиці можна зробити висновок про те, чи є рентабельною інвестиційнадіяльність в цілому і чи варто продовжувати інвестування.  

Додаток Адемонструє загальну ефективність інвестиційної діяльності. Для того, щобпроаналізувати ефективність кожного інвестиційного проекту окремо і побачитиприбуток від інвестиційної діяльності за кожним з проектів у складі загальногоприбутку, необхідно використати дані Додатку Б.

Додаток Б. Додаток Б також містить три таблиці: «Фінансова ефективність проекту»,«Розрахунок основних показників фінансової ефективності», «Фінансовий аналізпроекту». У таблиці «Фінансова ефективність проекту» містяться прості показникиефективності проекту, що визначають структуру наступної таблиці. Таблиця «Розрахунокосновних показників фінансової ефективності» містить аналіз розподілуінвестицій, дисконтова них надходжень, чистого грошового потоку та індексудоходності за місяцями та з урахуванням додаткових факторів (інфляції, данихпопередніх років). За даними цієї таблиці легко побачити, на якому етапівідбувається окупність проекту, тобто припиняється інвестування і починаєтьсяотримання прибутку від інвестиційної діяльності. Таблиця «Фінансовий аналізпроекту» містить дані про ліквідність реалізації інвестиційного проекту ташвидкість поновлення платоспроможності підприємства після реалізації проекту.Звісно, що під час інвестиційної діяльності платоспроможність підприємствазнизиться, адже основні засоби та потужності в будь-якому випадку буде кинутона реалізацію проекту. Чим скоріше підприємство поновить свою платоспроможністьта чим вищою буде ліквідність реалізації проекту, тим успішнішим можна вважатифінансовий стан підприємства, а, звідси, і його інвестиційну привабливість.

Додаток В. У Додатку В приведено графік динаміки чистого приведеного ефекту відреалізації інвестиційного проекту за місяцями 2005-го року. За даними графікувидно, що протягом березня – червня здійснюється інвестування проекту, далі –віддача від вкладених коштів, тобто прибуток. Вихідними даними для побудовиграфіку є наступні: інвестиції з урахуванням інфляції; дисконтова нінадходження; чистий грошовий потік; чистий дисконтова ний дохід. Графікбудується на основі даних таблиці «Розрахунок основних показників фінансовоїефективності» Додатку Б.

Додаток Г.У Додатку Г міститься графік показників загальної ліквідності проекту. Цейграфік також заснований на розрахунках з таблиці Додатку Б. На графіку бачимопідвищення загальної ліквідності в цілому. Найвища її точка була досягнута увересні 2005-го року, найнижча – у червні 2005-го року. Для побудови графікувикористано наступні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнтпроміжної (швидкої) ліквідності; коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнтпокриття оборотних коштів власними джерелами формування; коефіцієнт поновлення(втрати) платоспроможності. За цим графіком можна наочно побачити динамікупоказників, що розраховані в таблиці «Фінансовий аналіз проекту» Додатку Б.

Додаток Д. УДодатку Д розміщено зразок розрахунку показників ефективності інвестиційногопроекту (на прикладі чистого грошового потоку) засобами мови програмування VBA.


РОЗДІЛ4

ОХОРОНАПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

/>/> 

4.1. Аналіз умов праці

Обладнання автоматизації, програма якої розроблюється вданому дипломному проекті, буде встановлено у приміщенні економічного відділуВАТ «АНК».

Приміщення повністю пристосовано до роботи персональнихкомп’ютерів та іншого інформаційно-обчислювального устаткування, а саме:принтерів, плоттерів, сканерів, факсів.

Всі комп’ютери у приміщенні (а їх чотири) знаходяться набезпечній відстані один від одного (1,5 – 2 м). Площа приміщення 24 м2, тому є можливість розташувати обладнання за потребою у будь-якому порядку. Уприміщенні також функціонують освітлювальні прилади (лампи денного світла танастільні лампи). У зимній час протягом робочого дня працює 1 (один) електрообігрівач.Кабелі комп’ютерів та локальної мережі проведені безпечно для співробітниківпопід плінтусом та на території, де зазвичай не знаходяться.

Горючі та вибухонебезпечні речовини не застосовуються.

Технічне обслуговування комп’ютерів проходить за розкладомта, якщо є необхідність, за потребою робітниками відділу.

На організм працівників шкідливого впливу обладнання відділуне виявлено. Для запобігання шкідливого впливу у приміщення регулярнопроводиться провітрювання та розставлені кадки з квітами для поглинаннякомп’ютерного випромінювання.


/>/>4.2. Техніка безпеки

Для системи автоматизації розробимо конкретні засоби таорганізаційні  заходи, що попереджують вплив на працівників шкідливихвиробничих факторів.

Система автоматизації, що проектується в даному дипломномупроекті, підвищує безпеку праці і прискорює механізм розрахунків під часроботи. З точки зору безпеки система, що проектується, необхідна у відділі,адже вона значно прискорює роботу відділу, а, отже, дозволяє працівникові, щозайнятий у роботі з системою, зменшити витрати свого робочого часу на виконанняроботи, а також дана система дозволяє уникнути механічних («людських») помилок,а це запобігає виправленню цих самих помилок.

/>/>4.2.1.Електробезпека. Широке застосування у промисловості електродвигунів, обігрівальнихприладів, електричних систем управління, що працюють на різних умовахоточуючого середовища, потребують підвищеної уваги із забезпеченняелектробезпеки, до розробки заходів і засобів, що забезпечують захист людей відвпливу електричного струму.

Визначимо клас виробничого приміщення, в якому будевстановлено обладнання, за ступенем небезпеки ураження людей електричнимструмом, вкажемо, наявність яких факторів обумовлює віднесення приміщення доцього класу.

Приміщення, в якому буде встановлено обладнання, за ступенемнебезпеки ураження людей електричним струмом відноситься до класу приміщень безпідвищеної небезпеки. Це пояснюється сухістю, безпильністю приміщення,нормальною температурою повітря та ізолюючою підлогою, тобто в приміщеннівідсутні умови, властиві приміщення із підвищеною небезпекою та особливонебезпечним.

За способом захисту людини від ураження електричним струмомзгідно ГОСТ 12.2.007.0-75. ССБТ система проектуваннявідноситься до Класу I, тобто пристрій має робочу ізоляцію та елемент длязаземлення. Також пристрій має провід для з’єднання до джерела живлення і маєжилку, що заземлена, із заземлюючим контактом.

В мережі (напруга близько 1000 В) для захисту віднебезпеки переходу вищої напруги в бік нижчої один із виводів або середню точкуобмотки нижчої напруги заземлюють або занулюють.

В якості системи захисту від небезпеки переходу напругинаконструктивні частини обладнання у випадку пробою ізоляції і замкнення фазина корпус використовують захисне відключення.

/>/>4.2.2. Розрахунок захисного заземлення.Відповідно до Держстандарту12.1.030-81 захисне заземлення повинне забезпечити захист людей від поразкиелектричним струмом при дотику до металевих неструмоведучих частин, які можутьвиявитися під напругою. Заземленням називається навмисне з'єднанняелектроустановок із заземлюючим пристроєм, Заземлювачем називається провідник,що перебуває в зіткненні із землею або її еквівалентом. Заземлюючим провідникомназивається провідник, що з'єднує заземлені частини із заземлювачем. Сукупністьз'єднуючих провідників і заземлювачів називається заземлюючим пристроєм. Дляустановок потужністю не більше 100 кВт опір заземлюючого пристрою не повиннеперевищувати 10 Ом, для установок потужністю більше 100 кВт — 4 Ом.

Здійснімо розрахунок захисного заземлення у наступномупорядку.

Оберемо тип пристрою заземлення (у нас воно виносне).

Визначимо конструктивні елементи пристрою заземлення. Вякості вертикальних штучних заземлювачів застосовують сталеві труби діаметром30 – 50 мм, вуглеву сталь розміром від 40*40 до 60*60 мм, довжиною 2,5 – 3 м. Останнім часом знаходять застосування сталеві прутки діаметром 10 – 14 мм, довжиною 5м і більше. Для зв’язку вертикальних заземлювачів використовують смугову стальсіченням не менш за 4*12 мм або сталь круглого січення діаметром не менш за 6 мм.

В якості заземлюючих провідників застосовують смугову абокруглу сталь, прокладку яких здійснюють відкрито по конструкціях будівель наспеціальних опорах. Заземлююче обладнання приєднується до магістралі заземленняпаралельно окремим провідникам.

Визначимо розрахунковий граничний опір ґрунту &… Для розрахунків повинні використовуватись значенняпитомих опорів ґрунтів, отриманих вимірами, з урахуванням коефіцієнтусезонності:

/> />,                                                     (4.1)

де />  - питомий опір ґрунту, />, отриманий в результатівимірів;

 /> - коефіцієнт сезонності.

/>/>

Визначимо опір розтіканню току одиночного заземлення, Ом:

/>,                               (4.2)

де /> - розрахунковий питомийопір ґрунту, />;

l – довжиназаземлювача, м;

d – діаметрзаземлювача, м;

t – довжиназакладення половини заземлювача, м.

/>                                                 (4.3)

/>

де /> - відстань відповерхні землі до верхнього кінця заземлювача, м.

/>

Визначимо кількість заземлювачів, шт.:

/>,                                                        (4.4)

де /> - найбільший припустимийопір заземлюючого пристрою, Ом;

/> - коефіцієнт використаннявертикальних заземлювачів без урахування впливу з’єднальної смуги.

/>шт.

Визначимо опір розтіканню струму горизонтальної з’єднувальноїсмуги, Ом:

/>,                                                     (4.5)

де /> - довжина з’єднувальноїсмуги, м

/>,                                                                (4.6)

де /> - відстань міжвертикальними заземлювачами, м

/>

/> - глибина закладання смуги,м;

/> - ширина смуги.

/>(Ом)

Визначимо опір розтіканню струму заземлюючого пристрою, Ом:

/>,                                                    (4.7)

де /> - коефіцієнт використаннягоризонтального смугового заземлювача, що з’єднує вертикальні заземлювачі;

/> - не повинен перевищуватиприпустимого опору захисного заземлення (/>).

/>(Ом)

Таким чином Ro < R3(6,42 < 10) — розраховано вірно.

Відповідно до вимог Правил пристрою електроустановок (ППЕ)найбільш припустимий опір захисних заземлюючих пристроїв (R3) велектроустановках напругою до 1000В.


/>/>4.2.3. Інструктивні вказівки по безпечній експлуатації.

Длязабезпечення безпечної експлуатації персональної ЕОМ, що входить до складукомплексу, повинне бути організоване навчання працюючих безпеки праці, як цевикладено в Держстандарт 12.0.004-79.

Ізцією метою на підприємстві проводиться інструктаж з техніки безпеки, що похарактері й часу проведення підрозділяється на вступний, первинний на робочомумісці, повторний, позаплановий і поточний.

Напідприємствах й організаціях всіх галузей народного господарства широкепоширення одержав адміністративно-суспільний триступінчастий контроль за станомохорони праці. На 1-ій щаблині контроль здійснюється майстром, механіком ісуспільним інспектором по охороні праці, які щодня на початку роботиперевіряють справність машин, наявність і справність захисних засобів.Проводиться п'ятихвилинний інструктаж з техніки безпеки. Щотижня начальник цехуразом із представником комісії з охорони праці здійснюють ІІ-у щаблину контролюохорони праці на своїх ділянках. На Ш-ій щаблині контролю інженер по охороніпраці, голова комісії охорони праці, головний механік один раз на місяцьперевіряють стан техніки безпеки й виробничої санітарії. Остання щаблинаконтролю закінчується розширеною нарадою й виданням наказу по підприємству(організації).

Основніправила безпеки експлуатації ЕОМ:

1)        Перед  початком   роботи   переконайтеся,   що   ЕОМ   надійно заземлено.

2)        Переконайтеся,що ЕОМ закрито кожухом і виключається контакт із токовиводячими частинами.

3)        У випадкуприпинення подачі електроенергії необхідно виключити ЕОМ з мережі.

4)        Привиникненні несправності довести до відома фахівця.

/>/>4.3.Виробнича санітарія та гігієна труда

/>/> 

4.3.1. Освітленість робочого місця.

Поширенняперсональних комп'ютерів (ПЕОМ) привело до того, що у користувачів виникаєцілий ряд скарг на здоров'я.

Найбільшестомлення для очей виникає при роботі в діалоговому режимі. Найменшенавантаження виникає при зчитуванні інформації, найбільша — при її введенні.

Приорганізації робочих місць, оснащених ПЕОМ особлива увага приділяєтьсяосвітленню.

Приміщеннядля експлуатації ПЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення, що відповідаєвимогам діючої нормативної документації.

Робочістоли варто розміщати таким чином, щоб відеомонітори були орієнтовані бічноюстороною до світлових прорізів, щоб природне світло падало переважно ліворуч.Віконні прорізи повинні бути обладнані регульованими пристроями типу зовнішніхкозирків, жалюзі й т.д.

Штучнеосвітлення в приміщеннях для експлуатації ПЕОМ повинне здійснюватися системоюзагального рівномірного освітлення. У виробничих й адміністративно-суспільнихприміщеннях, у випадках переважної роботи з документами, варто застосовуватисистеми комбінованого освітлення ( додатково встановлюються світильникимісцевого освітлення, призначені для освітлення зони розташування документів).

Яскравістьсвітильників загального освітлення у зоні кутів випромінювання від 50 до 90градусів з вертикаллю в поздовжній і поперечній площинах повинна становити небільше 200 кд/м2, захисний кут світильників повинен бути не менш 40градусів.

Якджерела світла при штучному освітленні варто застосовувати переважнолюмінесцентні лампи типу ЛБ і компактні люмінесцентні лампи (КЛЛ).

еще рефераты
Еще работы по экономико-математическому моделированию