Реферат: Ціноутворення на цукровому комбінаті "Хрещатик"
Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України
Буковинськадержавна фінансова академія
Ціноутворенняна ц/к Хрещатик
Виконав
Студент 211 гр.
Накай Сергій
Чернівці2006
Розділ 1.Теоретичні основи у цукровій промисловості
1.1 Цукровапромисловість України
Цукровапромисловість України була і залишається на сучасному етапі розвитку економікиоднією з найрозвинутіших галузей народного господарства, яка за кількістюпідприємств, рівнем технічного оснащення, виробничою потужністю, забезпеченнямкваліфікованими працівниками, а також за обсягом виробленої продукції посідаєодне з провідних місць в економіці. Але останнімчасом, як на ринку цукру, так і в буряковій галузі, почали виникати доситьсерйозні проблеми. Спеціалісти називають такий стан кризовим, i до деякої мiри,критичним. Цукрова промисловість України, що процвітала і до революції іу радянський час, почала згасати відразу після 1991 року. Неухильноскорочувався збір цукрових буряків і вироблення цукру, закривалися, розбиралисяна металобрухт цукрові заводи. Проаналізуємо виробництво цукрових буряків вУкраїні за часів незалежності.
Таблиця 1.1 Посівніплощі і виробництво цукрових буряків за 1990-2009 роки
Роки
Показники
1990 1993 1996 2002 2006 Відхилення (у %) 2006 р. до 1990 р. 2006 р. до 1993 р. 2006 р. до 1996 р. 2006 р. до 2002 р. Посівна площа цукрових буряків(фабричні), тис. га. 1607,0 1530,0 1359,0 897,0 322,0 20,0 21,0 23,7 35,9 Виробництво цукрових буряків(фабричні) тис. т. 44264,0 33717,0 23009,0 14452,0 10067,0 22,7 29,9 43,8 69,7Отже,проаналізуємо дані табл. 1.1 по посівній площі і виробництву цукрових буряків.У 2006 році загальний обсяг виробництва цукрових буряків склав 10067,0 тис. т.,якщо порівняти з 2002 роком то відхилення складає 35,9 % (тобто виробництвозменшилось на 4385,0 тис. т., або на 64,1 %). А якщо порівняти з 1990 рокомвідхилення становить 22,7 % (виробництво зменшилось на 34197,0 тис. т, або на77,3 %). Отже за 19 років виробництво цукрових буряків скоротилось аж на 77,3 %,цифра вражаюча. Цьому є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. Скороченнявиробництва на пряму пов’язане з скороченням посівних площ. Так у порівнянні з1990 роком посівні площі скоротилися на 1285,0 тис. га, або на 80 %. Тобто якможна побачити спостерігається пряма залежність з обсягом виробництва. Хоча заостанні три роки збільшується урожайність з 1 га площі посіву у 2009 вона становила 315 ц з 1 га.
Післявступу у ВТО цукрова промисловість почала все більше занепадати. Українськавлада пом’якшила умови ввезення цукрової тростини, і тим сам завдала значногоудару по вітчизняним виробникам. Які ще не в змозі конкурувати з цукром ізтростини який має меншу собівартість. Але цього не було б якщо цукрову галузьтехнічно модернізувати, переозброїти. В галузі а також в цілому в сільськегосподарство надходить мало інвестицій особливо прямих іноземних, тому, щоіноземні інвестори не зацікавлені у вкладанні коштів в сільське господарство ізуже відомих усім причинам. Якщо ж торкнутися стану справ у буряківництві, тотут все — гірше нікуди. Зруйновано насінництво. Лише невелика частина посівнихплощ засіяна вітчизняним насінням, зате майже половина насіння, яке засіваєтьсяу країні, визнане неякісним. Тому знижується врожайність. Падає і цукристістькоренеплодів — але ж зниження вмісту в них цукру всього лише на кількавідсотків відчутно підвищує собівартість готового цукру.Основні причинивиникнення кризи в галузі такі: недосконалість системи управління галуззю;штучне доведення до банкрутства підприємств під час приватизації; скорочення площпосівів цукрових буряків, посилення ураженості посівів хворобами та шкідниками,зменшення у 3-4 рази кількості внесених мінеральних та органічних добрив;надмірне ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, бартерні розрахунки таконтрабанда; недостатнє впровадження інноваційних технологій, а також нестачависококваліфікованих спеціалістів.
Отже, потрібно структурно перебудувати галузь, активно впроваджувати у виробництво досягнень науково-технічного прогресу; визначити необхідну кількість цукрових заводів і розміщувати їх у зонах активного бурякосіяння; вивести з експлуатації неефективні виробничі потужності і будівництво нових, водночас підвищуючи технічний рівень існуючих, знижувати рівень затрат палива і енергії на виробництво цукру. Це дасть змогу збільшити обсяг виходу цукру. Не останню роль в цьому процесі відіграє родючість ґрунтів і тому її потрібно відновлювати, а також збільшувати посівні площі цукрового буряку.
1.2 Методика ціноутворення у харчовій галузі
Цінова політикапідприємства на плановий період базується на таких основних засадах: орієнтаціяна збільшення збуту; орієнтація на збільшення прибутку; орієнтація на утриманнясвого фактично існуючого сегменту ринку; орієнтація на утримання витрат іприбутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.
Найбільший вплив націноутворення мають покупці, конкуренти та витрати. При встановленні цінименеджер повинен поглянути на продукцію очима споживача. На сьогодні ринокхарчових продуктів України різноманітний і насичений, але постійно постаєпитання щодо відповідності ціни і якості продукції. Як відомо, на якість впливаютьтехнічна оснащеність підприємства, кваліфікаційний рівень підготовки робітниківі спеціалістів, відповідність стандарта сировинних ресурсів тощо. Якістьхарчової продукції, що пропонується споживачу і прямі витрати виробництва, що ототожнюютьсязі змінними, маржинальними витратами знаходяться майже в прямій залежності.
Знаючи технологіюфірм-конкурентів, їх виробничі потужності, виробничі площі, логістикстратегію розвиткулегше встановити ціни на власну продукцію.
Стратегіярозвитку об’єкта господарювання умовах ринкової економіки втілюється в розробцістратегічних, перспективних та поточних планів (бюджетування).
Базою формуванняціни має бути, нормативна(планова) собівартість (або кошторис) продукції за плановоюноменклатурою, асортиментом та нормативами станом на початок планового періоду звикористанням калькулювання витрат методом „величини покриття”. Причому, вихідна
база повинна характеризуватирівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться проте, що ефект від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановомуперіоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванніцін.
В харчовійпромисловості застосовуються наступні основні підходи до формування ціни напродукцію підприємств: встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці; використанняінформації про ціни конкурентів; використання інформації про собівартістьпродукції; використання інформації про витрати підприємства. Дослідження взаємозв’язкувитрат, обсягу і прибутку дозволяє встановити таку мінімальну ціну, яка вкороткотерміновому періоді забезпечить одержання планового прибутку.
Найпоширенішими методамивстановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації прособівартість продукції та витрати підприємства.
Економічно виправданоюформою ціноутворення на основі витрат є ціноутворення за принципом «витрати плюс».Якщо ринок не ставить жорстких умов, то менеджер, встановлюючи ціну, має орієнтуватисьна наступні формули: виробничі змінні витрати плюс націнка; загальні змінні витратиплюс націнка; виробнича собівартість плюс націнка; повна собівартість плюснацінка.
Націнку можна розрахуватина базі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальнихзмінних витрат; повних витрат.
Розділ2. Загальна характеристика підприємства
2.1Основні напрямки діяльності та номенклатура продукції
Метоюдіяльності підприємства є: населення ринку товарами та послугами, виробнича,посередницька, фінансова, наукова, науково-технічна, науково-виробнича танавчальна діяльність, а також інша діяльність, яка не суперечить законодавствуУкраїни: одержання максимального прибутку на основі вище вказаної діяльності впорядку і на умовах визначених статутом та задоволення соціально-економічнихпотреб власників на його основі.
Предметомдіяльності товариства є:
· Виробництво цукру та вторинних продуктів, йогоспоживання;
· Вирощування, заготівля та переробка цукровихбуряків;
· Виробництво продовольчих і непродовольчих товарівїх збут та реалізація через власну торгівельну мережу;
· Закупівля с/г продукції та сировини, дикоростучихплодів та ягід;
· Виробництво, зберігання, переробка та реалізаціяс/г продукції та продукції агропромислового комплексу;
· Випуск товарів народного споживання івиробничо-технічного призначення;
· Надання всіх видів послуг населенню, підприємствамта організаціям по перевезенню автомобільним та залізничним транспортом;
· Торгівельна діяльність у сфері громадськогохарчування, а також паливно-мастильних матеріалів;
· Випуск проектно-кошторисної документації;
· Участь у здійсненні соціальних програм;
· Розробка, виготовлення, впровадження виробів,матеріалів та пристроїв необхідних для статутної діяльності товариства
Товариствоможе здійснювати діяльність, яка не дає йому прямих чи опосередкованихприбутків, але на думку власників є бажаною для його загальної діяльності.
ТзОВ “Ц/к“Хрещатик”” є власником: майна, одержаних доходів, доходів від цінних паперів,амортизаційних відрахувань на відтворення основних фондів, кредитів банків таінших кредиторів, іншого майна, одержаного в результаті діяльності діючих чи зановостворених підприємств. Товариство діє на принципах господарської самостійності,самофінансування і самоокупності, має самостійний баланс, постійний рахунок убанку, фірмову марку та торговий знак, круглу печатку, штампи та бланки, якімає право змінювати та користуватися на власний розсуд.
Засновниками ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” єТовариство з обмеженою відповідальністю “Смерека” та Приватне підприємство“Торговий дім “Столичний ЛТД””.
Статутнийфонд товариства становить 8 000 000 (вісім) мільйонів гривень, у тому числіТзОВ “Смерека” – 7 200 000 (сім мільйонів двісті тисяч) гривень (90 %) та ПП“ТД “Столичний ЛТД”” – 800 000 (вісімсот тисяч) гривень (10 %).
Органамиуправління товариством є Загальні збори і Виконавчий орган. Вищим органомтовариства є загальні збори його учасників. Загальні збори учасників товариствамають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числіі з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніхучасників, якщо інше не встановлено документами або законом.
Довиключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить:
ý Визначення основних напрямків діяльностітовариства, затвердження його планів і звітів про його виконання;
ý Внесення змін до статуту товариства, зміна розміруйого статутного капіталу;
ý Створення та відкликання виконавчого органутовариства;
ý Визначення форм контролю за діяльністю виконавчиморганом товариства, створення та визначення повноважень контрольних органів;
ý Затвердження річних звітів та бухгалтерськихбалансів, розподіл прибутків та збитків товариства;
ý Вирішення питання про придбання товариством часткиучасника;
ý Виключення учасника із товариства;
ý Прийняття рішення про реорганізацію, ліквідаціютовариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційногобалансу;
ý Прийняття рішень про створення дочірніхпідприємств;
ý Встановлення розміру, форми і порядку внесенняучасниками додаткових вкладів;
ý Прийняття до товариства нових учасників.
Загальнізбори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють йогокомпетенцію і склад. У товаристві створюється виконавчий орган(колегіальний-дирекція), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і єпідзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства можебути обраний також і не зі складу учасників товариства. Дирекція приймаєрішення простою більшістю від числа присутніх членів виконавчого органу.
Здиректором укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму,права, обов’язки і відповідальність директора, умови його матеріальногозабезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженнямсторін.
ДиректорТовариства (Бучко С.Б.) без доручення діє від імені Товариства, представляєйого інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування,інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формуєадміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах тапорядку, визначених статутом Товариства та діючим законодавством. Дирекціюочолює генеральний директор (Помяновський В.Р.).
2.2Інформація про історію створення підприємства, спеціалізацію, асортиментпродукції і техніко-економічні показники
Історія цукрозаводу“Хрещатик”:
Цукровий завод“Хрещатик” побудований Чехословацькою фірмою “Шкода” в 1912 році і належававстрійському акціонерному товариству на чолі з Марком Фішером.
Свій перший сезонзавод розпочав у 1913 році. Завод випускав цукор-рафінад у вигляді голівконусоподібної форми, переробляючи 1200 тон буряка в добу.
В 1918 році післяокупації Північної Буковини Румунією, завод належав філіалу Бухарестськогобанку “Мармором Банк” на чолі з Марком Фішером. До 1923 року завод не працював.В 1923 році він був відбудований і реконструйований на добову потужність 1,2-1,4тис. тон буряка. Для робітників були побудовані будинки на вул. Матросова і дляспеціалістів – на вул. Заводській.
В 1930 році заводперейшов у власність румунського акціонерного товариства, яке відбудувалорафінадне відділення, встановивши нове чеське обладнання по випуску пресованогоцукру-рафінаду. Надалі ніякі реконструкції не проводилися, так як економічнікризи приводили до того, що виробництво тривало всього 1,5-2 місяці, а в такіроки, як 1928, 1936 завод не працював взагалі через відсутність збутупродукції. В цей період було обновлено тільки обладнання жомосушного відділення.Умови праці були тяжкими. Буряк підвозили на підводах і вручну розвантажували.Рівень механізації був дуже низький. Робочий день тривав 12 і більше годин придуже мізерній платні.
В 1940 році післяприєднання Північної Буковини до України завод був націоналізований. Сезон40-го року розпочався 22 листопада. Було перероблено 42000 тон буряка,вироблено 6250 тон цукру.
Після нападуфашистської Німеччини завод знову повернувся до попередніх господарів. В кінці1943 року окупанти почали демонтувати і вивозити заводське обладнання. Передсамим звільненням Кострижівки 24 березня 1944 року окупантам вдалося вивезтитурбогенератор, який був знайдений в Румунії у місті Крайове.
Після звільнення,завод і радгосп в селі Звенячин стали називати цукрокомбінат “Хрещатик”.Радгосп спеціалізувався по вирощуванню насіння цукрових буряків. Мав три відділкина 2099 га: Йосипівка, Нова Веренчанка та Нова Одая біля Чунькова.
З квітня 1944 року полютий 1945 року завод був повністю відновлений. Перший повоєнний сезонрозпочався 18 грудня 1945 року. Більшість працівників ще не повернулися звійни, тому спеціалісти відробили спочатку сезон на Городенківському заводі, апотім їхні спеціалісти приїхали допомогти нам. Сезон тривав 18 діб, перероблялилише 550 тон буряка в добу. В 1946 році завод не працював.
1946 – 1950 рр.
В ці роки пройшлареконструкція на 1500 тон переробки буряка в добу. Була проведена реконструкціяТЕЦ. Встановлені котли “Сладек”, проведений перехід із твердого палива намазут. Замінена горизонтальна випарна установка системи “Елленека” навертикальну. Змонтовано сушку цукру-піску – барабан Фальцмана, преси системиПшиляса, колочний станок системи Шейблера. Цукор пакували в джутові та паперовімішки і ящики по 50 кг.
Вапняковий камінь длягазової печі завозили з кар’єру Бабин, але через його низьку якість з 1948 рокудобування каменю припинили й завозили його з інших кар’єрів. Буряк перероблялиз 11 районів Тернопільської області та двох районів – Чернівецької.
1950 – 1953 рр.
Колективом заводупроведено реконструкцію цехів, дільниць. Збільшена потужність заводу до 1500тон цукрового буряка на добу. Установлена пилорама.
Працювали громадськіорганізації, зокрема – жіноча рада. ЇЇ голова Локшина добилася будівництвадитячого садка в с. Кострижівка (нині – в цьому приміщенні знаходиться кафе ).
1953 – 1957 рр.
Колективом заводупроведені такі роботи :
- установлений паровий котел“Борзиг”;
- побудована і введена в діюводокачка питної води;
- проведена реконструкціяводокачки технічної води;
- побудовані житлові будинкипо вулиці Буковинській;
- побудована дорога відКострижівки до автотраси через село Звенячин;
- побудована дорога селища(вулиця Заводська), проводився благоустрій селища.
1957 – 1972 рр.
Проведенореконструкцію бурякопереробного цеху. Установлена англійська дифузія“Дункан-С’тнард” безперервної дії замість дифузії періодичної дії системиРоберта; замінені бурякорізки. Проведена реконструкція сокоочисного цеху:встановлені відстійники; чотири вакуум-фільтри – замість фільтрпресів; заміненавипарна станція.
В продуктовому цеху:замінені в/апарати на ВАЦ-600.
Проведена РеконструкціяТЕЦ. Замість дев’яти парових котлів системи “Тішбейна”, “Сладек”, “Борзиг”,“Бабкок – Вількокс” тиском 5,14 атмосфери установлені парові котли БМ 35/39 – 2одиниці і ГМ-50 – 2 одиниці загальною продуктивністю 170 т/год.
Замінені дватурбоагрегати потужністю 4 і 6 тис. кВт; побудована і введена в дію мазутнанасосна станція; установлені додаткові мазутні чани; хімводоочистку.
В 1957 році розпочалипереробку цукру-сирцю з тростини. Цукор привозили в 100 кілограмових мішках іскладували під відкритим небом.
В 1964 році бувпобудований склад для цукру-сирцю з клерувальним відділенням.
Побудовано пожежнедепо. Пізніше (на початку 80-х рр.) тут були перемоточна, магазин, тепер –знаходиться залізничний транспортний цех та вагова майстерня.
Побудовано дві секціїцукрового складу місткістю 10 тис.тон, склад для приймання та зберіганняцукру-сирцю.
На кошти заводу в селіХрещатик змонтовано телевежу. Прокладено теплотрасу по вулицях Заводській,Кобилянській, Буковинській, Чапаєва, Матросова, 28 червня.
Побудовано: середняшкола, дитячий садок, гуртожиток на 240 місць, будинок побуту, стадіон, 4-х та8-х квартирні житлові будинки, лікарню (1957 р.).
1972 – 1987 рр.
Проведенареконструкція дифузійного відділення з установленням дифузійного апарата ДС-12.Встановлені: жомові преси; вакуум-фільтр; дискові фільтри; замінені випарніапарати (I, III, Y корпуси), парові камери вакуум-апаратів першого продукту;установлені центрифуги безперервної дії I, II, III продукту і афінації замістьперіодичної дії, автоматична вага цукру I продукту; установлено 6 адсорберівдля очистки раф сиропів, дискові фільтри для фільтрації раф сиропів;генераційна установка для вугілля АТС.
Механізовано ручнупрацю в рафінадному цеху. Установлені автоматичні лінії по пресуванню, колці ірозфасовці рафінаду в 0,5 і 1 кг. пачки. Також були встановлені автомати “Арис”по розфасовці раф піску в 1 кг пакети; автомати “Зіблер” по розфасовці рафпіску в дрібній фасовці (дорожній цукор).
Змонтовано обладнанняпо виробництву гофрокоробів, печатно-висічні автомати (для рафінаду).
Заміненітурбогазодувки на газові насоси ВК-50; повітряні насоси на ВВН-50; ротоклонидля очистки сатураційного газу. Установлений паточний чан із насосною станцієюдля навантаження вагонів і автоцистерн.
Автоматизованодифузійне відділення; станцію дефекосатурації; випарну станцію; ТЕЦ.
Проведенареконструкція очисних споруд. Впроваджена біологічна очистка стічних вод;введено в дію зворотне водопостачання; побудовані градирні.
Побудований цукровийсклад для рафінаду місткістю 5 тис.тон. Побудовано: дві секції70-ти-квартирного будинку, один 16-тиквартирний, два 8-миквартирні будинки,побутовий корпус.
В заводі веласьактивна робота по благоустрою селища. Так заводський відстійник перетворено наставок, в який була запущена риба.
1987 рік – рекорднийпо випуску товарної продукції. Прибутки були найвищі серед усіх цукровихзаводів Радянського Союзу, про що відмічено у всесоюзному журналі “Сахарная промышленность”.
1987 – 1991 рр.
Обладнано столовупобутового корпусу; побудовано банно-пральний комбінат. Збудована трісторна(для шаф управління центрифугами II продукту). Збудований котедж на дві сім’ї.
1991 – 1999 рр.
Замінено I “Б” корпусвипарки; модернізовано запірний пристрій газових печей. Побудовано і введено вексплуатацію: мийне відділення; вертикальні відстійники очисних споруд.Побудовано компресорну станцію; I секцію (20 квартир) 70-тиквартирного будинку.
Встановленікомп’ютери: в бухгалтерії, розрахунковому відділі, ВОП та З, цеху механізації;факс, ксерокс; комп’ютерна вага на буряковаговій; введено в дію мобільнийзв’язок між службами.
Установлений кабельнийзв’язок із Заліщицьким вузлом зв’язку Тернопільської області.
Почав працювати побутовийкорпус.
Обладнані площадки длязберігання сипучих вантажів (сірки, вугілля, коксу, солі).
Побудованатрансформаторна підстанція 35/6 кВ потужністю 5,6 МВт. В ТЕЦ турбогенератор 4МВт замінено на 6 МВт. В окремому приміщенні змонтований щит управління обомагенераторами.
Проведені підготовчіроботи по газифікації заводу. Через рік роботи припинено через відсутністькоштів.
Припинено переробкуцукру-сирцю. Припинено виробництво цукру-рафінаду всіх фасовок.
Припинено виробництвосухого жому.
В 1996 році проведенаприватизація заводу. Працівники заводу отримали близько 4 % акцій.
Завод перетворився наВідкрите Акціонерне Товариство – ВАТ цукрозавод “Хрещатик”. Утворюється дочірнєпідприємство – фірма “Хрещатик” до якої належить столова.
Запущений цех по випіканнюхліба і встановлене обладнання для виготовлення макаронів.
Адміністративнийкорпус реконструюється в сучасний офіс.
1999 – 2001 рр.
Для варки утфелю Iпродукту встановлені мікропроцесори (1999 р.).
Запущено цех повирощуванню грибів в підвалі побутового корпусу. Розпочато підготовку цехуплощею до 1000 м² в підвалі складу цукру-рафінаду. Відновлено цех повиробництву сухого жому, але він не був запущений через високі ціни на мазут.
Проведено 3,5 км. газопроводу в напрямку села Звенячин.
2000 рік. Завод працювавменше місяця. По виходу цукру зайняв друге місце серед заводів України.Основним кредитором в 2001 р. була фірма “Акорд”, співробітництво з якою підписанена 2001 р.
За 20-те століттязавод відпрацював 75 сезонів. Перероблено більше 20 мільйонів тон буряка,вироблено – біля 3 мільйонів тон цукру, із них 1,8 млн.тон – з буряка та 1,2млн.тон – з цукру-сирцю.
Найдовший сезонцукроваріння був в 1957 році – 221 доба, найкоротший – в 1945 році – 18 діб.
Найдовше виробництвоцукру з сирцю з 1 січня по 15 липня з самим коротким ремонтним періодом – 1,5місяці – було в 1987 році.
Найбільше товарноїпродукції вироблено в 1987 році – на суму в 107 млн. 110 тис. карбованців.
2002-2006 рр.
Управління дифузіїпереведено на мікропроцесор.
Побудовано нову ямудля товарного вапна.
Газифіковано завод у2004 році. У 2005 році ВАТ цукрозавод “Хрещатик” ліквідовано і на його базіутворено ТзОВ ц/к “Хрещатик”.
Основнимивидами продукції на ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є:
üЦукор-пісок;
üМеляса;
üЖом сухий ісвіжий;
ü Вапно товарне.
Цукор-пісокупаковують масою нетто 50 кг. у поліпропіленові мішки з поліетиленовимивкладишами, що дає змогу зменшити вплив зовнішніх факторів на якість цукру. Домішків пришивають ярлики де вказано:
1) Назву організації-виробника;
2) Назву продукції, ДСТУ;
3) Масу нетто;
4) Калорійність.
Меляса –це побічний продукт бурякового виробництва, яка використовується в якостісировини для виробництва етилового спирту, пекарських і кормових дріжджів та якдобавку в корм с/г тваринам.
Цукор-пісокта меляса мають органолептичні характеристики (запах, зовнішній вигляд, смак,розчинність у воді) та фізико-хімічні (масова частка цукрози, сухих речовин, кислотність)властивості.
Жом сухийі свіжий призначаються в основному для годівлі с/г тварин. Жом сухий можевикористовуватись як добавка до комбікормів.
Основнимитехніко-економічними показниками товариства є: (Таблиця1).
АналізуючиТаблицю 1.1 можна зробити висновок, що всі техніко-економічні показники у 2006р. у порівнянні із 2005 р. зросли. Це можна пояснити тим, що з 2006 року ВАТц/к “Хрещатик” став ТзОВ ц/к “Хрещатик”, а це означає, що нові власники зробилизначні капіталовкладення у комбінат, що виразилось у техніко-економічнихпоказниках. Наприклад, за 2006 рік обсяги товарної продукції зросли на 47,2 % упорівнянні із 2005 роком, що в сумі склало 8474 тис.грн. В результатірентабельність виробництва за декілька останніх років стала додатньою. Такожвеликим досягненням нового керівництва є отримання прибутку, адже до 2006 рокупідприємство працювало без прибутку, тобто було збитоковим.
Отже слідзауважити, що економічний стан товариства за 2006 рік порівняно з 2005 р.покращився, але потрібно вживати заходи щоб ріст спостерігався і надалі.Потрібно провести детальний аналіз кожного показника, щоб знайти резерви ростудоходу, та резерви зниження собівартості.
Щобзрозуміти до якого виду належить підприємство мало техніко-економічнихпоказників потрібно класифікувати його за декількома ознаками, що і показуєТаблиця 2.1.
Таблиця2.1 Техніко-економічні показникипідприємства
Кількісні № п/п Назва показника Од. Вим. роки 2005 2006 1. Обсяг товарної продукції Тис. грн. 17 949 26 423 2. Обсяг реалізованої продукції Тис. грн. 17 853 26 418 3. Собівартість товарної продукції Тис. грн. 6 104,2 28069,6 4. Собівартість реалізованої продукції Тис. грн. 7 325,04 28307 5. Балансовий прибуток Тис. грн. -1 798,8 244,7 6. Прибуток від реалізації Тис. грн. -1 751,5 765,4 7. Середньорічна вартість основних фондів Тис. грн. 27 079,6 5 838,7 8. Загальна величина обігових коштів в т.ч. Тис. грн. 7 246,1 26 288,2 — оборотних фондів; Тис. грн. 4 096,6 21 692 — фондів обігу Тис. грн. 349,5 4 896,2 9. Виробнтча потужність т\добу 2423 2451 10. Чисельність ПВП Чол. 225 287 11. Річний фонд зар.плати Тис.грн. 1605 1900 Якісні № п/п Назва показника Од. вим роки 2009 2010 1 2 3 4 5 1. Рентабельність виробництва (загальна) % -23,9 2,1 2. Рентабельність виробництва (розрахункова) % -29,5 8,09 5. Рентабельність основних фондів % -6,64 13,11 6.Фондовіддача
фондомісткість
Грн.
Грн.
0,66
1,5
9,31
0,22
7.-Рентабельність оборотних фондів
-Коефіцієнт оборотності
-Коефіцієнт завантаження
-Тривалість обороту
%-42,7
1,79
0,56
19,77
3,5
1,67
0,6
25,81
8. Коефіцієнт використання виробничої потужності 0,94 0,95Таблиця2.2 Характеристика підприємства за класифікаційними ознаками
№ Класифікаційна ознака Вид підприємства 1. Форма власності Приватне 2. Мета і характер діяльності Комерційне 3. Національна належність капіталу Національне 4. Правовий статус і форма господарювання Господарське товариство 5. Галузево-функціональний вид діяльності Підприємство харчової промисловості 6 Технологічна цілісність та ступінь підпорядкованості Головне 7. Рівень концентрації Велике 8. Характер сировини, що споживається Обробна 9. Економічне призначення готової продукції Що випускають предмети споживання 10. Масштаб виробництва З масовим виробництвом 11. Рівень спеціалізації Спеціалізоване 12. Рівень механізвції та автоматизації Автоматизоване 13. Технологічна спільність З перервним процесом виробництва 14. Час роботи протягом року Сезонне 15. Спосіб конкуренції якість2.3Опис ринкового середовища господарювання підприємства
За новихринкових умов господарювання, підприємства здобули повну оперативнусамостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з кимспівпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всівиробничі процеси.
Основнимиспоживачами продукції ц/к є:
n Населення області;
n Кондитерська промисловість регіону;
n Харчова промисловість регіону;
n Громадське харчування.
Потенційніринки збуту продукції ц/к “Хрещатик” можна поділити:
n Локальний;
n Внутрішній вітчизняний;
n Міжнародний.
Локальнийринок
Місткістьлокального ринку можна визначити, виходячи із статистично обгрунтованої нормиспоживання цукру (для розвинутих країн – 25-35 кг. в рік на 1 особу), що складе близько 45 тис.тон річної потреби Чернівецької області в цукрі.
У 2010році цукрові заводи чернівецької області виробили 13 102 тони цукру:
1. Ц/к “Хрещатик” – 10985 тон;
2.Чернівецький ц/к – 2117 тон.
В зв’язкуз цим навіть локальний ринок характеризується достатньою місткістю длянарощування виробництва цукру місцевими підприємствами при умові його ціновоїконкурентоспроможності в порівнянні із цукром, що завозиться в область.
Вітчизнянийринок
Спеціалістивідзначають постійне збільшення внутрішнього споживання цукру (за рахунокспоживання підприємствами харчової промисловості), а загальна місткістьукраїнського ринку оцінюється до 2 млн.тон щорічно.
Українськізаводи за даними асоціації “Укрцукор” в січні-листопаді 2010 року зменшиливиробництво цукру в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 161,780 тоницукру.
Крім тогов Україну нелегально завозиться цукор, що не дозволяє здійснювати йогореалізацію за мінімальними цінами встановленими Кабінетом Міністрів України.
Світовийринок
Загальнийстан світового ринку цукру, на відміну від внутрішньої ситуації в Україні,характеризується зростанням його виробництва і дещо меншими темпами споживання.
Основнимиімпортерами українського цукру в 2003-2010 роках були і потенційно залишаютьсяними країни Союзу Незалежних Держав.
Україна витісняєтьсяз традиційних цукрових ринків СНД. В значній мірі це зумовлено домінуванням насвітовому ринку тростинного цукру внаслідок його нижчої ціни і, крім того,надлишку. Ця негативна тенденція збережеться і на найближчі роки в зв’язку зціновою неконкурентоздатністю українського цукру.
Такимчином вихід з власним цукром на світовий ринок можливий тільки при умовівикористання знижених цін і збереження якісних показників.
Меляса
Оцінюючиобсяги виробництва патоки в Україні вцілому, можна відмітити, що воно повністюне зможе завантажити потужності вітчизняних переробних заводів, а отже вдостатній мірі дефіцитним товаром.
2.4Опис та характеристика МТБП (матеріально-технічної бази підприємства) звідображенням її видової структури
Будь-якегосподарське рішення оцінюється за його кінцевим результатом. Одними з головнихфакторів, що впливають на величину прибутку є рівень матеріальних запасів татехнічного оснащення підприємства. Виручка від реалізації та прибутокз’являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва,перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдутькінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріально-технічнимиресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якогопідприємства.
Длявиробництва цукру використовується дуже багато допоміжних матеріалів (Таблиця 2.3).
Небезпечнає ситуація коли підприємство на сезон виробництва не забезпечене всіма необхіднимиматеріалами. Таблиця 2.3 показує, що зараз підприємство знаходиться на стадіїпоповнення своїх матеріальних активів. Відповідальний за вчасне забезпеченнявиробницва матеріалами та технічним оснащенням є начальник Відділуматеріально-технічного забезпечення.
Таблиця2.3 Необхіднітехнологічні матеріали на сезон переробки цукрового буряку урожаю 2006
№ п\п Назва матеріалу Од. Вим. Кількість нормативна Залишок на складі Кількість необхідна 1. Формалін т 15,0 6,0 9,0 2. Тринатрійфосфат т 10,0 2,8 7,0 3. Сода т 26,0 – 26,0 4. Кислота соляна т 20,0 7,4 12,6 5. Хлорне вапно т 15,0 4,1 11,0 6. Жир технічний т 1,5 – 1,5 7. Бурст кг 1100 880 220 8. Олія кг 30 – 30 9. Затравочна паста л 6,0 – 6,0 10. Магнофлекс кг 400 225 175 11. Суспензія л 3,8 – 3,8 12. Драймекс кг 500 – 500 13. Спирт кг 25 – 25 14. Дифузійні ножі шт 1400 – 1400 15. Сіль технічна т 68 24 44 16. Сульфовугілля т 4,0 – 4,0 17. Пробки фільтраційні Тис. шт. 10,0 – 10,0 18. Бірки Тис. Шт. 230,0 23,0 210,0 19. Нитки для зшивки мішків кг 580 138 440 20. Папір кг 300 – 3002.5Виробнича та організаційна структури підприємства
Виробничаструктура підприємства (ВСП) являє собою склад усіх виробничих підрозділів.
Заводоуправлінняє основною ланкою ВСП, адже без кваліфікованих управлінців підприємствоіснувати не може.
Основніцехи призначаються для виготовлення основної товарної продукції, в нашомувипадку цією продукцією є цукор-пісок. Виокремлюють такі основні цехи:
b Заготівельний (здійснює заготівлю предметів праці)– бурякоцех;
b Обробляючі (виконують основну обробку предметівпраці) – сокодобувний цех, сокоочисний цех, сушильний цех;
b Випускаючі (закінчують виробничий процес і надаютьвиробам товарної цінності) – продцех;
Допоміжніцехи виготовляють вироби, які забезпечують виробничий процес і використовуютьсявсередині підприємства.
b Ремонтний (виготовляє запчастини та виконує ремонтні роботи під час сезону);
b Інструментальний (виробляє оснащення, інструментита пристрої для нормальної роботи заводу);
b Енергоцех (виробляє електричну, теплову та енергіюстиснутого повітря);
Обслуговуючіцехи забезпечують підприємство виробничими послугами, але не виробляють прицьому ні продукції, ні предмети праці.
b Транспортний цех (виконуєрозвантажувально-навантажувальні роботи та переміщення товарів) – ЗДТ цех, АТцех;
b Складське господарство (забезпечує виробництвоскладськими послугами: приймання, зберігання, видача на виробництво предметівпраці) – центральний матеріальний склад, приймоздавальний склад;
b Санітарно-технічне господарство (забезпечуєпідприємство санітарно-технічними послугами і роботами);
Побічніцехи призначаються для випуску продукції широкого вжитку за рахунок відходіввиробництва.
b Цех товарів народного споживання ;
b Цех утилізації (здійснює сортування, упаковку івідвантаження відходів виробництва);
Підсобніцехи здійснюють підготовку необхідних засобів для доведення готової продукціїдо товарного вигляду.
b Тарний цех (сортування та підготовка мішків доупакування цукру);
Виробничаструктура показує нам тільки склад виробничих підрозділів, а от організаційнаструктура управління підприємством (ОСУП) дає нам інформацію про те, якпроводиться управління на ТзОВ “ц/к “Хрещатик””.
ТзОВ “ц/к“Хрещатик”” у своєму управлінні використовує сучасну модель управлінняпідприємством, яка складається з 5 служб.
Директор(Помяновський В.Р.) – це вищий лінійний керівник від виконавчого органу товариства,який здійснює контроль за загальним керівництвом.
Виконавчийдиректор (Бучко С.М.) – це вищий лінійний керівник на підприємстві, що здійснюєзагальне керівництво через керівників служб і основних цехів, несевідповідальність перед власниками підприємства.
1 служба
Технічнаслужба очолюється провідним інженером, який займає посаду головного інженера іє функціональним керівником вищого рангу (Баранецький Ф.А.). Головний інженервідповідальний за технічний прогрес підприємства. Своє керівництво він здійснюєчерез начальників таких відділів:
1.Відділ головного технолога (Бартків О.І.)відповідає за розробку технології нової продукції, вдосконалення технологіїстарої продукції, нормування технологічних операцій;
2.Відділ механізації та автоматизації (Бабич І.І.)відповідає за проектування об’єктів механізації та автоматизації, впровадженнязасобів механізації та автоматизації на робочі місця.
3.Відділ головного метролога (Галяревич В.В.)забезпечує безперебійну і точну роботу всієї вимірювальної техніки напідприємстві.
2 служба
Виробничаслужба очолюється заступником директора з виробництва (Ковальчук П.В.), який єфункціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснює оперативнекерівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:
1. Відділ головного механіка (Марко С.В.) забезпечуєбезперебійну роботу обладнання на підприємстві;
2. Відділ головного енергетика (Площанський П.М.)забезпечує виробництво всіма видами енергії;
3. Транспортний відділ (Данилович В.І.) забезпечуєвиробництво розвантажувально-навантажувальними роботами, переміщення товару;
4. Відділ охорони праці (Берковський В.А.) забезпечуєпрофілактику безпеки праці, реєстрацію і розслідування порушень технікибезпеки, впровадження необхідних заходів по виконанню інструкції;
3 служба
Економічнаслужба очолюється заступником директора з економічних питань (Карпенюк С.М.) :
1.Планово-економічний відділ (Краснокуцька О.І.)займається розробкою перспективних і початкових планів підприємства,конкретизація замовлень, аналіз, контроль за виконанням виробничих планівпідрозділів підприємства;
2.Відділ праці і заробітньої плати (Тригуб О.Д.)займається визначенням, зміною та конкретизацією нормативів праці тазаробітньої плати, визначенням чисельності робітників підприємства та йогопідрозділів;
3.Відділ головного бухгалтера (Димко Н.Р.) ведутьоблік, звітність та здійснюють контроль за фінансовою діяльністю заводу.
4 служба
Комерційнаслужба очолюється заступником директора з комерційних питань (Скутяк С.В,),який є функціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснюєоперативне керівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:
1.Відділ постачання (Тригуб Я.С.) має такіобов’язки, як визначення потреб підприємства у матеріало-технічних ресурсах (МТР),організація безпосереднього постачання МТР, контроль правильності витрат МТР;
2.Відділ збуту (Ткачук Д.Ю.) займається вивченнямринкової кон’юнктури, плануванням реалізації продукції, організація поставкипродукції за договорами;
3.Відділ складського господарства (Бальон М.С.)виконує такі функції: організація приймання МТР, організація збереження МТР,видача і доставка МТР до робочих місць;
5 служба
Кадроваслужба очолюється заступником директора з з кадрів і побуту (Баранецька В.І.),який є функціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснюєоперативне керівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:
1.Відділ кадрів (Баранецька В.І.) займаєтьсяприйомом, розстановкою та звільненням кадрів, організовує табельний облік,здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку;
2.Відділ пожежної безпеки (Яцик П.М.) здійснюєпрофілактику пожеж, організовує гасіння, тобто ліквідацію пожеж;
3.Відділ охорони підприємства (Дожук Ф.А.) –охороняють власність товариства;
Як видноіз організаційної структури управління товариством здійснюється на доситьвисокому рівні.
Розділ 3.Практика ціноутворення на ц/к «Хрещатик»
3.1 Системауправління витратами на підприємстві
Управліннявитратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів,місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхньогозниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якогопідприємства.
Системауправління витратами на ц/к має функціональний та організаційний аспекти. Вонавключає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економіїресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облікта аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.
Виявлення йвикористання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов’язком кожногопрацівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідноз певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються нормивитрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів,енергії, трудових ресурсів тощо.
Установлені нормивитрат – це граничні витрати окремих видів ресурсів за данихорганізаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпеченнярежиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. Упроцесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати впідрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.
Порівнянняфактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізуоцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причинивідхилень фактичних витрат, від планових і відповідно стимулювати працівниківпідприємства до їхнього зниження.
Управліннявитратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрамивідповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце,група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміютьорганізаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.
Центрвідповідальності збігається з місцем витрат. Формування місць витрат і центріввідповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. Упершому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності(маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічнезабезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління).Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційніпідрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремлені просторово.
3.2 Аналітичніаспекти співвідношення змінних і постійних витрат
На підставізв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.
Постійні витратиє функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить відкількості виготовленої продукції. Лише за істотних змін обсягу виробництва,наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства,стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона зновузалишається постійними. До постійних належать витрати на утримання таексплуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління, місцевіподатки, проценти за кредит, підготовка до сезону. На практиці до групипостійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягувиробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.
Змінні витрати –це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленоїпродукції. Наприклад: витрати на закупівлю сировини, матеріалів, перевезенняцукрового буряку, заробітня плата.
Співвідношенняпостійних і змінних витрат на ц/к за 2006 рік мають такий вигляд:
ПВ=5 099 039,49грн.
ЗВ= 24 861 999,8грн.
Отже можназробити висновок, що змінні витрати перевищують постійні майже в 5 разів. Див.додаток А.
3.3Організація та порядок складання кошторису виробництва
Кошториспідприємства представляє всі витрати ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” пов’язані з йогоосновною діяльністю за певний проміжок часу, незалежно від того чи входять вонив собівартість чи ні. Отже, кошторис і собівартість загального випускупродукції не співпадають.
Кошторисна підприємстві складається наступним чином:
1.Визначаєтьсявиробнича собівартість валового випуску продукції: з загальної суми витратвираховується витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничоїсобівартості. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; призбільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної сумивитрат на виробництво, а при зменшенні – додається.
2.Виробничасобівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випусквалового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості призростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.
3.Собівартістьреалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартостіна величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.
3.4 Розрахуноксобівартості (калькуляції) окремих виробів з наведенням методики обчисленняосновних статей калькуляції
У системітехніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займаєкалькулювання – обчислення собівартості окремих виробів.
Калькулюванняпотрібне для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на вироби,обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однаковихвиробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різнихорганізаційно-технічних заходів.
Незалежно відконкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачаєрозв’язування таких методичних завдань: визначення об’єкта калькулювання івибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат таметодики їхнього обчислення.
Об’єкткалькулювання – це та продукція чи роботи (послуги), собівартість якихобчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна,допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи(ремонт, транспортування і т. д.). Головний об’єкт калькулювання – готовівироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншоїпродукції має допоміжне значення.
Для кожногооб’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця йогокількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об’єм). Наприклад, об’єкткалькулювання – цукор, калькуляційна одиниця – одна тона цукру.
За використанняметоду калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуютьсявиробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод єтрадиційним для вітчизняних виробничих підприємств, не складає виключення іТзОВ “Ц/к “Хрещатик””.
Для того, щобпобачити, яка собівартість цукру-піску подивимося на основні статті калькуляціївикористовує підприємство: додаток А.
Отже, як видновиробнича собівартість однієї тони цукру дорівнює 2195 гривень 18 копійок.
3.5Організація ціноутворення на підприємстві (види цін та методика їх розрахункуна прикладі виробів)
Ціна – цегрошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливаєтьсянавколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, щодорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівеньсуспільне необхідних витрат праці.
Закласифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання підприємствозастосовує таку ціну, як вільна ціна.
Вільна ціна – цеціна, що її визначає підприємство самостійно. Проте держава певною міроювпливає на та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умовиоподаткування й кредитування для окремих груп суб’єктів господарськоїдіяльності.
Залежновід особливостей купівлі-продажу і сфери економіки підприємство використовуєтакі ціни, як оптові та роздрібні, а також тарифи на перевезення вантажів іпасажирів, надання різноманітних платних послуг.
За ринкових умовгосподарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. ТзОВ“Ц\к “Хрещатик”” використовує такий метод ціноутворення:
Метод “середнівитрати плюс прибуток”. Він є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно зним ціна (Ц) визначається за формулою
Ц = СВ + П,
СВ – середнівитрати (собівартість);
П – величинаприбутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) абообмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).
Цукровий комбінат“Хрещатик” встановив собі величину прибутку в ціні у розмірі 11,31 %, асобівартість цукру-піску – 27 172 625,76 грн.(1 тона – 2195,18 грн.) та жому – 32971,1 грн. (1 тони – 2,58 грн.). Отже, ціна буде:
ціноутворення цукровийкомбінат собівартість
Цц-п =2195,18+248,27 = 2443,45 грн.
Цж = 2,58+0,29 =2,87 грн.