Реферат: Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення
Курсова робота
з навчальної дисципліни: Економікапідприємства
з теми: Прибутковістьпідприємства та шляхи її підвищення
Зміст
Вступ
1. Прибуток як результат фінансово-господарськоїдіяльності підприємства
1.1 Сутність прибутку та його характеристика
1.2 Види прибутку
1.3 Методи обчислення прибутку
2. Шляхи підвищення прибутковості підприємства
2.1 Резерви збільшення прибутку
2.2 Ефективне управління прибутком
2.3 Шляхи підвищення прибутку приватного підприємства«Кравцов»
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Прибуток єспонукальним мотивом і джерелом діяльності. Вона приводить в рух всі виробничіфактори – капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності – длястворення продукту, його наступної реалізації і отримання прибутку.
Починаючи своюдіяльність, кожен підприємець сподівається на комерційний успіх, тобто гадає,що зможе продавати свою продукцію за такими цінами, які б не тільки окупиливитрати на виробництво товару, а й принесли прибуток.
Актуальність темикурсової роботи полягає в тому, що головною задачею кожного підприємця єопанування ефективними методами організації виробництва та реалізаціїпродукції, за допомогою яких можна отримати найбільший прибуток. Тобтодослідження питань підвищення прибутковості підприємств стає дуже нагальним, щозумовлює доцільність розгляду цього питання.
Метою роботи єдослідити теоретичні основи прибутку, розглянути його види та методирозрахунку, визначити основні функції прибутку, дослідити процес формування тарозподілу прибутку, а також розглянути діючі шляхи підвищення прибутковості.
Об’єктомдослідження є прибуток підприємства.
Предметом дослідженняє шляхи збільшення прибутку підприємства.
Для досягненняпоставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
1) дослідження ролі прибутку угосподарській діяльності підприємства;
2) проведення аналізу прибутковостіпідприємства;
3) пошук напрямків вдосконалення системиформування, управління та використання прибутку.
З метоювсебічного вивчення об’єкта та предмета були використанні такі методи: збору таузагальнення інформації, групування, аналізу, табличний метод.
Роботаскладається із вступу, двох теоретичних розділів, висновків, рішенняситуаційної задачі, списку використаних джерел. Теоретична частина викладена на27 сторінках друкованого тексту і має 1 таблицю та 8 формул. Практичне завданняз висновками складає 8 сторінок. Список використаних джерел включає 20найменувань.
Прибутковостіпідприємства приділяється значна увага з боку Міністерства Фінансів України,Міністерства Економіки, що знаходить своє відображення у законах, постановах таінструкціях. У вирішенні питання велику участь приймають такі автори як БланкІ.А., Кодацький В.П., Мочерний С.В., Бондар Н.М. та інші науковці.
Світовийвчений-економіст А. Сміт розглядав прибуток із двох сторін: по-перше, якрезультат праці, адже вартість, яку вона додає до вартості матеріалів, розкладаєтьсяна дві частини – заробітну плату і прибуток підприємця; по-друге – результатфункціонування капіталу. Д. Рікардо, ще один представник класичної політичноїекономії і наступник Сміта, розглядав прибуток уже виключно із позиції теоріїтрудової вартості. Він вважав, що прибуток зростає, якщо зменшується заробітнаплата. Одним із головних чинників зростання прибутку є суспільна продуктивністьпраці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили (праці). Деяківчені вважають прибуток однією із перетворених форм додаткової вартості.Додаткова вартість – специфічно марксистська категорія, яка трактується яквартість, створена працею найманого робітника, але привласнена капіталістом(підприємцем) у формі прибутку.
Впровадженняпропозицій та рекомендацій, наведених у роботі дозволить покращити таприскорити вирішення питань щодо прибутковості підприємств.
1. Прибуток якрезультат фінансово-господарської діяльності
підприємства
1.1 Сутністьприбутку та його характеристика
прибутокгосподарський ціновий виробництво
Прибуток –найпростіша і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Він єосновною і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним мотивомдіяльності підприємств в цій економіці.
Прибуток – цевинагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник –заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підприємецьвинагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво,управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи своїфункції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від реалізаціїпродукції фірми над витратами на виробництво [2, С. 179].
Можна виділититакі характерні риси прибутку:
1) прибуток являє собою форму доходупідприємця, здійснюючого певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш простаформа вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повноїхарактеристики, тому що як у ряді випадків активна діяльність в будь-якійгалузі може бути і не пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльністьполітична, благодійна і т.д.) [3. С. 205].
2) прибуток є формою доходу підприємця,який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху.
3) прибуток не є гарантованим доходомпідприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатомтільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі веденнябізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причинзовнішнього характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але йповністю або частково втратити вкладений капітал. прибуток характеризує не весьдохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частинудоходу, яка є “очищеною” від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності.Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являє собоюрізницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійсненняпідприємницької діяльності
4) прибуток є вартісним показником,вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикоюузагальненого вартісного обліку усіх пов'язаних з ним основних показників –вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат і т.п., а також здіючим порядком його податкового регулювання [4, С. 444].
Із врахуваннямрозглянутих основних характеристик прибутку його поняття в найбільшузагальненому вигляді може бути сформульовано наступним чином.
Прибуток являєсобою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал,що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності,що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами в процесіздійснення цієї діяльності [15, С. 7].
Значення прибуткуполягає в тім, що він є [14, С. 200]:
1) основним джерелом фінансуваннярозвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази тапродукції, забезпечення всіх форм інвестування;
2) об'єктом оподаткування та джереломсплати податків.
Основнимифункціями прибутку є такі:
а) слугуємірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
б) є джереломвинагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибуткувизначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміриочікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
в) в умовахринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвиткупідприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпеченнявсіх форм інвестування [20, С. 300];
г) прибутоквиступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень напідприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язані з витрачаннямресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись зурахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньоїреалізації;
д) прибуток єосновним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни.Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, державастимулює ділову активність суб'єктів господарювання [13, С. 162].
Таким чином,прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формуваннявпливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сферівиробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Тоді як на формуванняабсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективністьйого фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства;установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Отже, прибуток –це основна мета діяльності кожного підприємства в ринковій економіці. Він єрезультатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу, вираженим угрошовій формі. Прибуток – найпростіша і одночасно найбільш складна категоріяринкової економіки, яка виконує багато важливих функцій та завдань.
1.2 Видиприбутку
Отримання прибуткупов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.
По-перше, цеосновна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу вскладі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку надодану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а такожвитрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формуванняцього прибутку, методики його розрахунку.
По-друге, цедіяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана зреалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можнавизначити як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації можебути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних іобслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як івід реалізації продукції основних фондів (групи 1), нематеріальних активіврозраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації ізалишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється якрізниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаютьсявитрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку відіншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окреміперіоди [19, С.212].
По-третє, цедіяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результатіпідприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладаннякоштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіннякорпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери,облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питомавага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовленорозвитком ринкової економіки, фондового ринку.
По-четверте, цедіяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненнямпозареалізаційних витрат підприємств. До них належать [17, С. 252-253]:
а) прибутки ізбитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
б) невідшкодованізбитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
в) надходженняборгів, списаних раніше як безнадійні;
г) штрафи, пені,неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктамигосподарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отриманіза несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
д) кредиторська заборгованістьміж підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовноїдавності;
е) прибуток відзавищення цін і тарифів;
є) курсоварізниця від операцій в іноземній валюті;
ж) прибуток і збитоквід ліквідації основних засобів;
з) вартіснарізниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерногоконтракту;
і) прибуток(збиток) від спільної діяльності.
Згідно до П(С)БО 3можна виділити такі види прибутку, які наведені у таблиці 1. [6].
Таблиця 1. −Класифікація прибутку
Класифікаційна ознака Види прибутку 1. За характером відбиття в обліку Бухгалтерський прибуток Економічний прибуток 2. За характером діяльності підприємства Прибуток від звичайної діяльності Прибуток від надзвичайних 3. За основними видами господарських операцій підприємства Прибуток від реалізації продукції Прибуток від позареалізаційних операцій 4. За основними видами діяльності підприємства Прибуток від операційної діяльності Прибуток від інвестиційної діяльності Прибуток від фінансової діяльності 5. За складом елементів, що формують прибуток Маржинальний прибуток характеризує Валовий прибуток характеризує Фінансові результати від позареалізаційних операцій. Чистий прибуток 6. За характером оподаткування прибутку Оподаткована частина прибутку. Неоподаткована частина прибутку. 7. 3а характером інфляційної «очистки» прибутку Номінальний прибуток Реальний прибуток 8. За достатністю рівня формування Нормальний прибуток Низький прибуток Високий прибуток 9. За ступенем використання Нерозподілений прибуток Розподілений прибутокХарактеристикавидів прибутку:
1. Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевийрезультат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків(збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за данимибухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибутокнерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»). Йогоможна визначити за формулою 1.
БП = П – БВ, (1)
де БП –бухгалтерський прибуток; П – загальний прибуток;
БВ –бухгалтерські (зовнішні, явні) витрати [2, С. 172].
2. Економічний прибуток являє собою різницю міжсумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, зіншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні,перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньоюальтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди меншебухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат. Його можна визначити заформулою 2.
ЕП = П – ЕВ, (2)
де ЕП –економічний прибуток;
П – загальнийприбуток;
ЕВ – економічнівитрати [2, С. 173].
3. Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовийрезультат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності йгосподарських операцій, формується на регулярній основі. Його можна визначитиза формулою 3.
Пзд =Под + Пфд + Пізд, (3)
де Пзд –прибуток від звичайної діяльності;
Под –прибуток від операційної діяльності;
Пфд –прибуток від фінансової діяльності;
Пізд –прибуток від іншої звичайної діяльності [6].
4. Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне абодуже рідкісне для даного підприємства джерело формування [6].
5. Прибуток від реалізації продукції – товарів, робіт, послуг – єосновним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевоюспецифікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «валовийприбуток». В обох випадках під цим прибутком розуміється результатгосподарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства. Вінскладається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початокроку, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишкахнереалізованої продукції на кінець року [6]
6. Прибуток від позареалізаційнихопераційформально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій»,однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому щовідбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесенимивтратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток,ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності іншихспільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у виглядірозподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи відоблігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущеністоронніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи віддепозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки таін. [6].
7. Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсягприбутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що неставляться до інвестиційної або фінансової діяльності. Його можна визначити заформулою 4.
Под =ВП – ОВ + ОДі – ОВі, (4)
де Под– прибуток від операційної діяльності;
ВП – валовийприбуток;
ОДі –інші операційні доходи;
ОВі –інші операційні витрати [6]
8. Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковийфінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) іпродажу – основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів,а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів[6].
9. Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовийрезультат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу йпозичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу,емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різнихйого формах, погашення зобов'язань з основного боргу тощо) [6].
10. Маржинальний прибуток характеризує суму чистогодоходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат. Його можнавизначити за формулою 5.
МП = ЧДод– ЗВ, (5)
де МП –маржинальний прибуток;
ЧДод –чистий дохід від операційної діяльності;
ЗВ – зміннівитрати [6].
11. Валовий прибуток характеризує суму чистогодоходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукції. Його можнавизначити за формулою 6.
ВП = ЧД – Спр, (6)
де ВП – валовийприбуток;
ЧД – чистийдохід;
Спр –собівартість продукції [6].
12. Чистий прибуток характеризує сумубалансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за йогорахунок. Його можна визначити за формулою 7.
ЧП = Пзд– ПНП, (7)
де ЧП – чистийприбуток;
Пзд –прибуток від звичайної діяльності;
ПНП – податок наприбуток [6].
13. Номінальний прибуток, тобтономінально одержана за певний період сума прибутку [6].
14. Реальний прибуток характеризує розмірномінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідномуперіоді [6].
Нормальний прибуток характеризує такий рівеньйого формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат,залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобтопорівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх у бізнес, іякщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту вінвважається нормальним [2, С. 178].
15. Низький прибуток характеризує рівень їїформування, що нижче рівня нормального прибутку.
16. Високий прибуток характеризує рівень її формування,що вище рівня нормального прибутку вище рівня нормального прибутку.
17. Нерозподілений прибуток – це частина чистогоприбутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходіввласникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповненнястатутного капіталу та використання на інші потреби [6].
18. Розподілений прибуток характеризує частинусформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана впроцесі господарської діяльності [6].
Отже, у зв’язку зтим, що отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльностіпідприємства, виділяють декілька видів класифікації прибутку. Кожен видприбутку має свої характерні особливості та свій метод розрахунку.
1.3 Методиобчислення прибутку
Планування,прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне дляскладання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибуткувід реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно відсфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сферипослуг.
Так, у виробничийсфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовнопромислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій,підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток віднадання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційнимифондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бутизастосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямогорозрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний(аналітичний) метод.
Метод прямогорозрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, щовиробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:
1) Перелік і кількість продукціївідповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва іреалізації.
2) Собівартість одиниці продукції.
3) Ціна одиниці продукції (цінавиробника) [9, С. 315].
Розрахунокприбутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод.Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку відвипуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних провиробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувануїх зміну, що прогнозується в наступному періоді. За цього методу розрахункутакож бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку,його зміну [9, С. 316].
Економічний(аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску(реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методіврозрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну сумуприбутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва(реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін ірентабельності продукції, асортименту та якості продукції [9, С. 316].
Розрахунокприбутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянноюпродукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція – це продукція, щовироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, щоне вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунокприбутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:
а) визначаєтьсяочікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
б) порівнянапродукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передувавплановому;
в) виходячи зрівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянноюпродукцією в плановому періоді;
г) розраховуєтьсявплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Розрахунокбазового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних запопередній період. Базовий прибуток – це прибуток від випуску (реалізації)продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюєтьсякоригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на ньоговплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін,припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видівпродукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибуткузалежить точність усіх наступних розрахунків. Прибуток від випуску (реалізації)непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщоє відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієїнепорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельностіпродукції по підприємству [5, С. 213].
Слід зазначити,що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійсненийвиходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток відреалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку відвипуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бутивикористана формула 8.
Пр = Пзп+ Пв – Пзк, (8)
де Пр –прибуток від реалізації продукції;
Пзп –прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;
Пв –прибуток від випуску продукції;
Пзк –прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду [5, С.215].
Прибуток узалишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямогорозрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складновизначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду,що планується.
Тому частішеприбуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показникомрентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованоїпродукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цихзалишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньомуперіоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку наплановий рік у цілому). Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінецьпланового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середнюрентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або вчетвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік уцілому).
Отже, ізрозглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично можебути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки.Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витратна 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосованітакож і на підприємствах сфери послуг.
2. Шляхи підвищенняприбутковості підприємства
2.1 Резервизбільшення прибутку
Розглядаючирезерви максимізації прибутку слід звернути увагу на те, що прибуток залежитьяк від доходів підприємства, так і від його витрат.
Отже, збільшенняприбутку можна досягти двома способами: зменшити витрати на виробництво абозбільшити дохід від реалізації. Тому, перед кожною фірмою постає питанняправильно сформувати свою цінову стратегію й обрати оптимальний обсягвиробництва.
Підставимаксимізації прибутку такі самі, що й мотиви максимізації корисності споживача.Максимізація прибутку є вирішальною умовою успішної конкурентностіпідприємства, його життєздатності і закріплення на ринку.
Якщо фірма працюєза умов досконалої конкурентності, то це означає, що вона повинна продаватисвою продукцію за цінами, що склалися на ринку, а не згідно зі своєю власноюстратегією. Встановити ціну вище тієї, що склалася, продавець не може, інакшейого товар не купуватимуть. Встановивши ціну нижче конкурентів він швидкореалізує весь товар, але отримає менший прибуток і навіть може зазнати збитків.При таких обставинах максимізації прибутку можна досягти за рахунок збільшенняобсягу продукції. Щоб визначити обсяг продукції потрібно порівняти граничнувиручку та витрати, вони повинні дорівнювати. Це правило діє для всіх фірм, незалежно від того, на якому ринку вона працює [11, С. 169].
Що стосуєтьсяфірм, які працюють в умовах недосконалої конкуренції (монополія та олігополія),для них ціна не є заданою, вона може змінюватись. Виробник розуміє, що чимбільше продукції він виробить тим за нижчою ціною мусить її продавати.Монополісти максимізують свій прибуток коли граничні витрати дорівнюютьграничним доходам. Проте ціна, яку вони встановлюють перевищує граничнівитрати. Отриманий прибуток називають монопольним прибутком.
У разі олігополіївиробник або контролює ціну в результаті змови з іншими олігополістами, абопідлаштовується під ціни лідера. Для олігополіста важливо зрозуміти, що за умовнедосконалої конкуренції гранична виручка, як і граничні витрати, стане змінноювеличиною, залежно від обсягу випуску продукції [11, С. 170].
А взагалі, можнавідмітити наступні резерви підвищення прибутку.
Потрібно постійноудосконалювати засоби виробництва: впроваджувати нову техніку, удосконалюватитехнології, упроваджувати прогресивні матеріали тощо. Це дозволить значнознизити собівартість продукції і цим самим підвищить прибуток [1].
Зниженнясобівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженнісобівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних,трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство.Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовоюефективного функціонування підприємства [10].
Механізованевиробництво потребує значно менше робітників і це в свою чергу зменшить витратина оплату праці. Також за рахунок нового обладнання можна збільшити випускпродукції, що в свою чергу призведе до зниження витрат в розрахунку на одиницюпродукції. Але після цього підприємству доведеться шукати нові ринки збутупродукції – і в Україні, і за кордоном. Тобто потрібно виділити деякі кошти нарекламу, це обов’язково принесе результати [7].
Слід такожвідмітити, що з ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємствазбільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідокзбільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсягвиробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємствомприбутку. Але в той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшеннявідрахувань в державний бюджет.
Резервом роступрибутку промислових підприємств є підвищення якості продукції, щовиробляється, і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в рядігалузей промисловості пов'язана із підвищенням надійності і тривалостівикористання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією.Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк службивиробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції,реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить дозниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановійсобівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить якморальний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.
Підвищенняприбутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. Зростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницюпродукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурісобівартості. Для цього підприємство повинне активно використовуватирізноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників навідрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розміріоплачувати роботу в понад урочний час, забезпечувати доставку працівників нароботу та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогупрацівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи специфікуроботи слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеженняпрацівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортнелікування для працюючих та інвалідів праці [12, С. 126].
Важливе значенняв боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотриманнянайсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарськоїдіяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економіївиявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницюпродукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й іншихнепродуктивних витрат. Необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів іобладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати заринковими цінами [18].
Потребуютьвдосконалення й нормативи. Технічно обґрунтовані норми й нормативи, їхсвоєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої – наформування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниженнясуспільно-необхідних витрат робітників [12, С. 54].
Одним з резервівзбільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використаннявторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальномуобсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значнозростає [15, С. 180].
Резервомзбільшення прибутку суб’єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплатпо заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньо змінногопростою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат івтрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління[15, С. 101].
Також важливуроль в підвищенні прибутку відведена маркетингу. Практика світової торгівліпоказала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку безвправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більшеуваги приділяти маркетингу.
Для збільшенняобсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовуватиправильну тактику в області встановлення цін. У цінах повинні відображатисьсуспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчівластивості, якість, платоспроможний попит. Від правильності розрахунку цінибагато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність іплатоспроможність підприємства, його фінансовий стан [12, С. 54].
Отже, для підвищенняприбутку потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботипідприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства йорганізаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей іосновних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язківтощо.
2.2 Ефективнеуправління прибутком
За спеціальнорозробленою політикою підприємство здійснює розробку однієї з найважчих задач –це управління прибутком. Ця політика покликана відображати вимоги загальноїстратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості наринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальніінтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибуткувирішуються дві основні задачі:
а) підвищеннязагального розміру прибутку в процесі його формування;
б) ефективнийрозподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання [16, С.115].
Серед цих задачнайвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорціїрозподілу прибутку на торговельному підприємстві.
Механізмуправління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг)будується на тісному взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу товарообороту,доходів і витрат обігу торговельного підприємства. Система цього взаємозв'язкудозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибуткувід реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цимпроцесом.
Стратегіяуправління підприємством пов'язана з визначенням головної мети йогофункціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певногорівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної масичистого прибутку.
Маса прибуткупідприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та відрозмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюютьсяпередусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною,ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.
На першому етапівизначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить відстадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять передпідприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. Як відомо, кожнаодиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельногопідприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати.Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростанняприбутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязітоварообороту, коли граничні доходи і граничні витрати дорівнюють.
На другому етапі обґрунтуваннястратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільовоїсуми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, якийвідповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсягзакупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення,чисельність робітників і продуктивність їх праці) [8].
Розробкаасортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована наоптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.
Обґрунтуванняцінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальнихцін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, аяк наслідок – максимальний прибуток.
Формуванняресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п'ятого етапу обґрунтуваннястратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, якізабезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.
Шостий та сьомийетапи розробки стратегій пов'язані з розв’язанням завдань управління валовимдоходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробкистратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів таздійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволитьоцінити можливий обсяг прибутку підприємства.
На восьмому етапіможливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром.Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнюєцільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев'ятий етап),здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.
Якщовідповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшенняприбутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат тазбільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.
Отже, можназробити висновок, що політика управління прибутком є життєво необхідною длябудь-якого підприємства, бо вона сприяє підвищенню загального розміру прибутку,а значить досягненню найголовнішої мети існування фірми.
2.3 Шляхи підвищенняприбутку приватного підприємства
«Кравцов»
Підприємство«Кравцов» займається виготовленням та реалізацією меблів. Крім цього фірмазаймається торгівельно-закупівельною діяльністю та розпилом деревостружечноїплити.
Оскільки підприємствоне має власного приміщення для організації та діяльності підприємства, бувпідписаний договір оренди нежитлового приміщення між ВАТ «Харжитпостачбит» і ПП«Кравцов».
Для виробництвамеблів використовується таке обладнання: форматно-розкроювальний станок, пилауніверсальна маятникова марки ПМЗ-600Є, машина ручна електрична свердлильнаударно-обертальна МС-13-РЕ, фен деревообробний НЕАТ GUN 8003.
Фірма автоматизованакомп’ютерною системою. Підприємство має три комп’ютери, кожен з яких забезпечуєроботу підприємства.
Комерційнадіяльність містить у собі такі етапи:
1) Пошук потенційних покупців. На цьомуетапі приймаються замовлення, підписуються договори з юридичними особами пропостачання товару.
2) Закупівля матеріальних ресурсів. Нацьому етапі фірма співпрацює з такими фірмами-постачальниками, як «ДС Центр»,ТОВ «Ламінат», «Гіолан». На цих фірмах підприємство закуповує деревостружечніта деревоволокнисті плити (ДСП, ДВП). Фурнітура для меблів закуповується втаких магазинах, як «Ренк», «Карара».
3) Доставка ресурсів на складпідприємства.
4) Процес виробництва.
5) Збут і доставка до споживачіввиготовлених товарів.
Оскільки підприємствоне тільки виготовляє меблі, а також надає послуги розпилу ДСП, ДВП іншимпідприємствам, фірма працює з широким асортиментом деревостружечної ідеревоволокнистих плит.
ПП «Кравцов» виробляєкорпусні меблі:
1) Для дому (кухні, шафи-купе, столи,гостинні, дитячі меблі);
2) Для офісу (столи комп’ютерні,письмові та ін..);
3) Для торгівлі (вітрини, столи, стійки);
4) Для школи (письмові столи шафи);
На фірмі цінуформують такі фактори:
1) Матеріали, які затрачені навиробництво продукції;
2) Затрачена праця працівників;
3) Затрати на послуги (податки, оренда,електроенергія та ін..);
4) Транспортні витрати;
5) Амортизація;
6) Прибуток;
7) Реклама.
З метоюпідвищення прибутку підприємства потрібно сформувати оптимальну цінову політику.Для цього необхідно детальніше вивчити ринок ресурсів, щоб досягти мінімальнихвитрат і при цьому не погіршити якість продукції та ввести нові засобивиробництва, які дозволять не тільки прискорити виробництво, а і зменшитизатрати на робочу силу. І звичайно, ціна прямо пропорційно залежить відприбутку [1].
Для підвищенняприбутку можна створити веб-сайт, в якому всі бажаючі могли б робити замовленнята отримувати інформацію про діяльність фірми. Це збільшить замовлення фірми,що у кінцевому результаті збільшить прибуток. Сайт дозволить дослідити, на якупродукцію підприємства найбільший попит, на основі цих даних може бутисформована оптимальна товарно-групова структура.
Також, дляпідвищення прибутку потрібно закупити нові засоби виробництва, що дозволитьорганізувати деревообробний цех на базі готових виробничих форм з використаннямвисокотехнологічного обладнання для виходу на ринок. Це розширить асортиментпродукції, покращить її якість, що підвищить конкурентоспроможність фірми, та збільшитьвипуск продукції, що в свою чергу призведе до зниження витрат в розрахунку наодиницю продукції.
Отже,ознайомившись з історією створення підприємства, його структурнимипідрозділами, з суттю та змістом облікової політики на підприємстві, ізскладським господарством, прийомкою товарів по якості, організацією маркетингуна підприємстві та з документами, з видами комерційних листів, комерційноюінформацією, можна прийти до висновків, що підприємство працює під замовлення.Тому головним шляхом підвищення прибутку буде збільшення витрат на рекламу,адже це дозволить знайти нових замовників і збільшити обсяг продукції, що всвою чергу в майбутньому призведе до збільшення прибутку. Фірма розміщує«розширену інформацію» на байті Інтернету «Харків. Золоті сторінки» протягомвизначеного терміну. Для підвищення прибутку потрібно надати рекламу у газету,наприклад в «Прем’єр», або створити власний веб-сайт.
Висновки
Під часдослідження ролі прибутку у господарській діяльності підприємства можна прийтидо висновку, що прибуток є основною метою діяльності підприємства, джереломфінансування його розвитку, вдосконалення його матеріально-технічної бази тапродукції, забезпечення всіх форм інвестування, об'єктом оподаткування таджерелом сплати податків. Отже, прибуток відіграє надзвичайно важливу роль угосподарській діяльності будь-якого підприємства.
З метою аналізута забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють таківиди прибутку підприємства:
— бухгалтерський,
— економічний,
— маржинальний,
— валовий,
— чистий,
— номінальний,
— реальний,
— нормальний,
— низький,
— високий,
— розподілений,
— прибуток відзвичайної діяльності,
— прибуток від надзвичайнихподій,
— прибуток від позареалізаційнихоперацій,
— прибуток відопераційної діяльності,
— прибуток відінвестиційної діяльності,
— прибуток відфінансової діяльності.
З метоюзабезпечення ефективної діяльності всі підприємства застосовують три основнихметоди обчислення прибутку: прямий, аналітичний та метод розрахунку на 1гривню.
Підчас написаннякурсової роботи були виявленні такі шляхи підвищення прибутку:
— збільшенняобсягу реалізації товарної продукції;
— удосконаленнязасобів виробництва;
— економіяматеріальних, трудових та фінансових ресурсів;
— механізаціявиробництва, пошук нових ринків збуту та збільшення витрат на рекламу;
— підвищенняякості продукції;
— ліквідаціявитрат від браку;
— підвищенняпродуктивності праці;
— вдосконаленнянормативів. Тощо.
Тобто можназробити висновок, що комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємстваможе значно скоротити шлях до досягнення основної мети підприємства – домаксимізації прибутку.
Списоквикористаної літератури
1. БілошапкаВ.А. Резерви зростання результативності бізнесу в умовах економічного спаду. /В.А. Білошапка. // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №1(155). – С.115-117.
2. БулавенкоС.Д. Основи економіки. 10-11 кл.: розробки уроків. / С.Д. Булавенко. – Х.:Веста; Ранок, 2007. – 430 с.
3. БлонськаВ.І. Економіка підприємства: Теорія і практикум: навч. посіб. / В.І. Блонська,Т.Г. Васильців, С.С. Гринкевич та ін.; за ред. доц. Н.Г. Міценко, доц.О.І. Ященко. – Львів: Магнолія 2006, 2008. – 688 с.
4. ГетьманО.О. Економіка підприємства: підручник. / О.О. Гетьман. – К.: ЦНЛ, 2006. – 488с.
5. ГрещакМ.Г. Економіка підприємства: підручник. / М.Г. Грещак, В.М. Колот, В.П. Наливайкота ін.; за ред. д.е.н., проф. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2006. – 526 с.
6. Звіт профінансові результати: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3,затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87.
7. ІлляшенкоС.М. Стратегічне управління інноваційною діяльністю підприємства на засадахмаркетингу інновацій. / С.М. Ілляшенко. // Актуальні проблеми економіки. –2010. – №12(114). – С. 137-139.
8. КлименкоС.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: посібник. / С.М. Клименко,О.С. Дуброва, Д.О. Барабась. – К.: КНЕУ, 2006. – 527 с.
9. КовальчукІ.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І.В. Ковальчук. – К.: Знання, 2008.– 679 с.
10. Кондратюк О.М. Синергіяінформації в управлінні витратами підприємства. / О.М. Кондратюк, О.В. Школа.// Держава та регіони. – 2010. – №6. – С. 253-255.
11. Крупська Л.П. Моя економіка:підручник для уч. 8-10 кл. / Л.П. Крупська, Л.М. Кириленко. – К.: А.П.Н., 2005.– 317 с.
12. Круш П.В. Внутрішнійекономічний механізм підприємства: посібник. / П.В. Круш, С.О. Тульчинська. –К.: ЦНЛ, 2008. – 206 с.
13. Манів З.О. Економікапідприємства: навч. посіб. / З.О. Манів, І.М. Луцький. – К.: Знання, 2004.– 580 с.
14. Мельникова В.І.Мікроекономіка: підручник. / В.І. Мельникова. – К.: ВД Професіонал, 2005. – 400 с.
15. Пасічник В.Г. Організаціявиробництва: підручник. / В.Г. Пасічник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 248 с.
16. Петрович Є.М. Організаціявиробництва: підручник. / Є.М. Петрович. – К.: ЦНЛ, 2005. – 336 с.
17. Петрович Й.М. Економікапідприємства: підручник. / Й.М. Петрович, А.Ф. Кіт, Г.М. Захарчин та ін. Вид.2-ге, виправл. – Л.: Магнолія плюс, 2006. – 580 с.
18. Семенов А.Г. Аналіз тавдосконалення оплати праці. / А.Г. Семенов, А.І. Шарко. // Держава тарегіони. – 2010. – №6. – С. 232-238.
19. Семенов Г.А. Економікапідприємства: навчальний посібник. / Г.А. Семенов. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 324 с.
20. Шлійко А.В. Економікапідприємництва на ринку товарів і послуг: навчальний посібник. / А.В. Шлійко. –К.: ЦНЛ, 2008. – 376 с.