Реферат: Шляхи зниження собівартості виробництва молока (на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" Оржицького району Полтавської області)

«Шляхи зниження собівартості виробництва молока(на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю»Агрофірма «Зоря» Оржицького району Полтавської області)".

Зміст

Вступ

1. Витрати виробництва ісобівартість продукції

1.1Витрати підприємства на виробництво продукції. Їх класифікація

1.2 Cобівартості продукції. ЇЇ основні види. Визначення собівартості одиниці продукції

2. Умови ірівень розвитку сільськогосподарського підприємства та формування витрат навиробництво сільськогосподарської продукції в ньому

2.1 Природно-економічні умови іспеціалізація господарства

2.2Забезпеченість виробничими ресурсами та рівень їхвикористання

2.3 Економічна ефективністьвиробництва молока

2.4Кінцеві результати діяльності аграрного підприємства

3. Шляхи і фактори зниженнясобівартості продукції

3.1Противитратний механізм та його роль у зниженні собівартості молока

3.2 Підвищення продуктивностімолочного стада

3.3Маркетингові дослідження ринку молока та молочноїпродукції

Висновки та пропозиції

Використаналітература

Додатки

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництваУкраїни є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировинудля харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використаннявеликої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і єсировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлятьоснову повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчуваннялюдина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.

В агропромисловому комплексі України відбуваютьсяглибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи.Вони охопили всі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовомупідкомплексі країни.

Економічна криза в аграрномусекторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивностіхудоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсягивиробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок,знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства[12, с.4].

Головною метою даної курсовоїроботи є вивчення формування структури витрат на виробництво основної продукціїта визначення собівартості одиниці продукції в аграрному підприємстві. Аналіз собівартостімолока в досліджуваному господарстві, а також шляхів її зниження за ринкових умов.

Дослідження проведемо на основі СТОВ «Агрофірма»Зоря" Оржицького району Полтавської області.

В першому розділі розглянемо основні теоретичніаспекти визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, а також їх класифікацію.

У другому розділі детально познайомимося з досліджуванимгосподарством, забезпеченістю його основними виробничими ресурсами, кінцевими результатамита головне, визначимо структуру виробничої собівартості у тваринництві та проаналізуємовитрати понесені на виробництво молока.

В третьому розділі розкриємо шляхи і фактори зниженнясобівартості молока, що є одним з головних завдань будь-якого господарства, длязабезпечення рентабельного та конкурентоспроможного виробництва даного виду продукції.

Об’єктом дослідження процес формування виробничихвитрат та визначення собівартості молока на досліджуваному підприємстві, визначенняосновних шляхів підвищення ефективності виробництва молока.

Предметом дослідження є методологічні та організаційніпитання, пов’язані із шляхами зниження собівартості молока, що ефективно використовуютьсяу СТОВ «Агрофірма»Зоря" Полтавської області Оржицького району.

Курсова робота виконана за допомогою індуктивнихметодів, а саме збір, систематизація та аналіз даних. Визначення основних шляхівпокращення економічного показника.

1. Витрати виробництва і собівартістьпродукції

Собівартість продукції(робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов'язані звиробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг [15, с.287].

Собівартість продукціїє узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства.Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць,галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивністьнаявного поголів'я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікаціїта хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві,продуктивність праці — усе це відбивається в собівартості продукції. Зниження собівартостіпродукції — одне з найважливіших джерел зростання рентабельності її виробництва,збільшення нагромаджень і забезпечення розширеного відтворення, удосконалення технологічнихпроцесів виробництва для поліпшення умов праці та підвищення матеріального добробутунаселення.

Планування собівартостіпродукції передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарськихугідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог системземлеробства і тваринництва та охорони довкілля. Обґрунтоване планування витрат,собівартості виробництва продукції та виконання робіт-необхідна умова організаціїроботи виробничих одиниць на принципах підприємницького комерційного розрахунку.Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділівплану кожного сільськогосподарського підприємства [1, с.132].

1.1 Витрати підприємства на виробництвопродукції. Їх класифікація

Оскільки планування таоблік виробничих витрат і обчислення собівартості сільськогосподарської продукціїсприятимуть підвищенню ефективності суспільного виробництва, то здійснювати їх потрібнотак, щоб забезпечити постійний дійовий контрольза використанням виробничихресурсів господарства. Необхідною передумовою цього є порівнянність показників планута обліку за витратами і собівартістю продукції. Для цього під час планування таобліку слід користуватися єдиними статтями витрат з однаковим змістом витрат покожній статті, а також єдиними способами розподілу витрат і принципами обчисленнясобівартості продукції.

Усі витрати за характеромвиконання і функціональним призначенням можна поділити на такі групи;

1. Операційні витрати,що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

2. Фінансові витрати;

3. Витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності і не є операційнимита фінансовими;

4. Надзвичайні виграти.

У свою чергу операційнівитратирозподіляють на ті. що:

1. Включаються у виробничусобівартість продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,іншіпрямі витрати, загальновиробничі витрати).

2. Не включають у виробничусобівартість продукції, а включаються до повної собівартості (адміністративні витрати,витрати на збут, інші операційні витрати).

Дуже важливе значенняв процесі управління витратами має поділ їх на постійні ї змінні, залежно від обсягудіяльності підприємства.

Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямівитрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата,витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.)

Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і реалізації продукції. Цеамортизація, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті, витратипов’язані з управлінням і організацією виробництва.

Залежно від характеруучасті в процесі виробництва витрати поділяють на основні та накладні.Перші пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництвапродукції, а другі — з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади,цеху, ферми тощо), галузі чи підприємства в цілому [19, с.242]

З метою обґрунтованоговизначення і всебічного аналізу собівартості всі операційні витрати групують застаттями. Кожне підприємство самостійно встановлює перелік і склад статейкалькулювання виробничої собівартості. Аграрним підприємствам рекомендовано групуватиопераційні витрати за такими статтями.

«Прямі витратина оплату праці» включають суми основної і додатковоїоплати праці працівників, які нараховуються згідно з прийнятою підприємством системоюоплати праці і які відносяться на конкретний об'єкт обліку витрат. При нарахуванніоплати праці натурою продукція оцінюється в порядку, передбаченому податковим законодавством.У рослинництві затрати праці і витрати на її оплату планують за сільськогосподарськимикультурами (групами культур), виходячи з їх планових посівних площ і нормативівзазначених вище витрат з розрахунку на одиницю площі. Нормативи визначають, як правило,за нормативними технологічними картами.

«Відрахуванняна соціальні заходи включають» відрахування на пенсійнезабезпечення і на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття,відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та інші соціальнізаходи. Вони здійснюються переважно за встановленими законодавством нормами. Сільськогосподарськіпідприємства, що сплачують фіксований сільськогосподарський податок, планують тількивідрахування до фонду соціального страхування, що пов'язані з виробничим травматизмомі профзахворюваннями (0.2 %) і на випадок безробіття (1,9 % від зарплати).

Як правило левову часткув структурі виробничих витрат становлять прямі матеріальні витрати. До "Прямихматеріальних" витрат відносять витрати цінностей (матеріалів), використанихбезпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включаючи ті, що пов'язаніз:

1 Підготовкою та освоєннямвипуску продукції (суми цих витрат відносяться на собівартість продукції з початкуїї виробництва);

2 Виконанням технологічногопроцесу з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг (сировина, насіння,паливо, енергія, добрива, засоби захисту рослин, ліки, корми, інструмент, пристроїта інші засоби і предмети праці, а також матеріали);

3 Проведенням поточногоремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних виробничих засобів,у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами операційної оренди, за виняткомїх реконструкції і модернізації;

4 Забезпечення працівниківспеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням увипадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповіднийоб'єкт.

Матеріальні ресурси тапослуги. що входять до матеріальних витрат оцінюються за первісною вартістю.Первісною вартістю запасів, що придбаваються за плату, визначається собівартість,до складу якої входять такі витрати: а) суми. що сплачуються згідно з договоромпостачальнику (продавцеві), за вирахуванням непрямих податківб) суми ввізногомита; в) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуютьсяпідприємству; г) транспортно-заготівельні витрати; д) інші витрати.

Первісною вартістю запасів(кормів, насіння тощо), що їх виготовляють підприємства власними силами, визначаєтьсяпротягом року планова (нормативна) собівартість їх виробництва, яка в кінці рокудоводиться до рівня витрат.

До статті "Насіннята садивний матеріал" включають вартість насіння та садивного матеріалувласного виробництва і придбаного, які використовуватимуться для посіву (садіння)відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічнихнасаджень, закладення яких здійснюється за рахунок капітальних вкладень. При поточномуплануванні вартість насіння й садивного матеріалу за культурами обчислюють множеннямйого маси, запланованої для висіву, на фактичну (очікувану) собівартість вирощуванняі доведення до посівних кондицій; коли використовують насіння, вирощене в передплановомуроці, на планову собівартість насіння врожаю планового року і ціну придбаного. Увартість насіння, одержаного в порядку обміну, включають собівартість зданого зерна,доплати за посівні кондиції одержаного і витрати з обміну.

Вартість "Добриві засобів захисту рослин та тварин" обчислюють, виходячи із запланованоїмаси їх використання за культурами, групами тварин і чинними цінами. При цьому вартістьмінеральних добрив і засобів захисту рослин та тварин обчислюють за цінами їх придбанняз урахуванням витрат на завезення, торф — за витратами на його заготівлю, органічнідобрива — за нормативною собівартістю, У вартість органічних добрив включають витратина вирощування сидеральних культур. В останні роки в Україні набуває поширення використанняпобічної продукції рослинництва (соломи, стебел кукурудзи, гички цукрових буряків)як органічних добрив у зв'язку із застосуванням сучасної збиральної техніки, котраподрібнює цю продукцію і розкидає на полі для наступного приорювання. У цьому разіу вартість органічних добрив доцільно включати вартість побічної продукції.

Витрати на підготовкудобрив і засобів захисту рослин і тварин, навантаження їх у транспортні засоби ірозкидачі, вивезення в поле та внесення в грунт чи обробіток посівів списують наконкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтямивитрат (оплата праці, пальне тощо) і в дану статтю не включають.

У "Витрати назахист тварин" включають вартість використовуваних біопрепаратів, медикаментів,засобів для проведення дезінфекцій, інструментів, засобів для перев'язки, які маютьбути придбані за рахунок коштів підприємства, а також витрати на застосування їху тваринництві. При цьому виходять з рекомендованих норм і конкретних умов господарювання.З урахуванням кількості цих засобів і цін придбання розробляють річні норматививитрат у розрахунку на одну середньорічну голову за видами і статево-віковими групамитварин і птиці. Вартість засобів із захисту тварин, що їх буде придбано за рахунокасигнувань із бюджету, в цю статтю не включаються.

У статті "Корми"відображають вартість кормів як добуток визначеної раніше потреби кормів заїх видами і групами тварин, щодо яких обчислюється собівартість продукції на середнювартість 1 ц кормів за їх видами. При визначенні середньої вартості корми врожаюпередпланового року, що наявні на початок року, оцінюють за фактичною (очікуваною)собівартістю їх виробництва, урожаю планового року — за плановою собівартістю, акуповані — за цінами придбання.

У вартість концентрованихкормів, одержаних за обміном, включають вартість зданого в обмін зерна, витратиз його доставлення на обмінний пункт і одержаних господарством, кормів,. а такожрізницю між вартістю одержаних від обміну кормів і зданого в обмін зерна.

При визначенні середньоївартості зелених кормів ураховують середньозважену вартість продукції сіяних. кормових.культур і природних кормових угідь з урахуванням витрат на їх поліпшення, віднесенихна плановий рік

На цю статтю відносятьсятакож витрати на приготування кормів у кормоцехах та кормокухнях. Ці суми відносятьсябезпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляються між нимипропорційно масі кормів, які мають бути згодовані в плановому році. Витрати з транспортуваннякормоцехів з місць постійного зберігання до кормоцехів або безпосередньо на фермуне включають у вартість кормів, а відносять на відповідні статті витрат (оплатапраці, пальне і мастильні матеріали тощо).

У статті "Роботиі послуги" планують витрати на роботи та послуги власних обслуговуючих(допоміжних) виробництв та вартість послуг виробничого характеру, що надаватимутьсясторонніми підприємствами. До складу цієї статті включають вартість послуг власногота залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщеннявиробничих запасів із центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємствата інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани.). Витрати відносятьна окремі об'єкти планування та обліку.

Вартість робіт і послугза об'єктами планування та обліку витрат обчислюють множенням попередньо встановленихнатуральних нормативів (тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин, кубічних метрівводи та газу тощо) на 1 га чи іншу технологічну одиницю нормування витрат, на плановусобівартість або відпускну ціну одиниці виконаних робіт і надання послуг. Потімцей вартісний норматив множать на площу посіву культури, голову худоби і т.д. Нормативиобсягу робіт і послуг у рослинництві визначають за технологічними картами, у тваринництві- з урахуванням обсягів і відстаней вантажоперевезень, тривалості роботи, виробництвачи переробки продукції з допомогою електроустаткування (електродвигунів, водопідігрівачів,вентиляторів, світильників та ін.), норм використання води для миття вимені корів,молочного посуду, теплової обробки інвентарю, устаткування, проведення ветеринарно-санітарнихзаходів, прання спецодягу та інших господарських потреб, особливостей використаннятеплової енергії.

Стаття "Сировина й матеріали" міститьвитрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, закуплені вироби та напівфабрикати,тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції на підставівитратних норм і цін. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельнівитрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні виплатизаготівельним організаціям та ін.). Із вартості сировини й матеріалів віднімаютьвартість відходів за ціною їхнього можливого використання чи продажу.

За статтею "Пальнета мастильні матеріали" відображають вартість ресурсів, що їх використовуютьдля виконання механізованих робіт у рослинництві (потреба в основному пальному ісума витрат на пальне і мастила по відповідних культурах визначається в технологічнихкартах) і технологічних операцій з обслуговування відповідних видів і груп тварин.При цьому вартість пального і мастильних матеріалів для роботи тракторів і комбайніввизначається за комплексною ціною 1 т основного пального, яке включає в себе вартістьосновною пального і відповідної йому кількості мастил.

До складу статті"Витрати на ремонт основних засобів" включають:

1. Суми на оплату праціпрацівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельнихта інших матеріалів, витрачених на ремонт основних засобів, включаючи вартість пальногота мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатування машин після ремонту;

2. Вартість послуг сторонніхорганізацій та власних ремонтних майстерень;

3. Витрати на ремонт плівковихтеплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторіві сільськогосподарських машин.

У статті "Іншівитрати на утримання основних засобів" планують суми, використаніна їх утримання безпосередньо у конкретному виробництві, зокрема:

собівартість продукція сільськогосподарська агрофірма

1. Витрати на оплату праціперсоналу, що обслуговує основні засоби (крім трактористів-машиністів та інших працівників,зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції);механіків, сторожів тощо;

2. Вартість пального тамастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянкина іншу;

3. Амортизаційні відрахування,які прямо не відносяться на певні об'єкти планування та обліку (сільськогосподарськікультури або види тварин).

4. Витрати на догляд заполезахисними лісовими смугами. Ці витрати (без вартості одержаних із цих смуг дров,хмизу, плодів за цінами їх можливої реалізації чи використання) відносяться на багаторічнінасадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають:

5. Витрати на утриманнямеліоративних споруд, що їх відносять на сільськогосподарські культури, які вирощуютьна зрошуваних та окремо осушених землях. Ці витрати, якщо їх не можна безпосередньовіднести на певну культуру, розподіляють між ними, а також пасовищами та сіножатимипропорційно площі поливних чи осушених земель.

6. Різниця між первісноювартістю та виручкою від вибракування тварин основного стада з наступним віднесеннямцієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна,тощо)

У статті "Іншівитрати" планують прямі витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвомпевної продукції і не включені до жодної з вищенаведених статей, а саме:

1. Витрати на пусконалагоджувальніроботи, пов'язані з освоєнням нових виробничих об'єктів (парниково-тепличні комбінати,тваринницькі комплекси та ін.) — Ці витрати обліковують відокремлено у складі витратмайбутніх періодів і включають до затрат на виробництво продукції протягом нормативногостроку освоєння виробничих потужностей, але не більше трьох років;

2. Вартість спецодягу,спецвзуття та інших малоцінних та швидкозношуваних предметів. Витрати на зношенняспецодягу та спецвзуття планують, виходячи з чисельності працівників, норм безкоштовноївидачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристосувань на одного працівника, строківїх використання та ціни придбання одного комплекту;

3. Вартість підстилкидля тварин (соломи, торфу, тирси) планують, виходячи із річної потреби підстилковихматеріалів та їх середньої вартості.

4. Витрати на штучне осіменіннятварин (вартість сперми, утримання пункту, витрати на оплату праці техніків штучногоосіменіння), які проведені безпосередньо у господарстві.

5. Витрати на будівництвота утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд капітального характерудля тварин. Ці витрати обліковують у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартістьвідносять рівними частинами впродовж терміну використання зазначених споруд, якийустановлюється комісією з прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію;

6. Платежі за страхуваннямайна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також страхування окремихкатегорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекоюдля життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством

7. Витрати, пов’язаніз використанням природної сировини, зокрема плата за воду, що вибирається з водогосподарськихсистем у межах затверджених лімітів, і за деревину, що продається на пні, та платежіза використання інших природних ресурсів — за розміщення відходів, викиди і скидизабруднювальних речовин у навколишнє середовище та інші види шкідливого впливу вмежах лімітів;

8. Інші витрати, що їхвключають у собівартість продукції і не відносять до цієї та інших статей витрат(обслуговування ферм, обладнання дизбар'єрів, санпропускників та інших об'єктів,пов'язаних із санітарно-ветеринарними заходами).

У статті Загальновиробничівитратизалежно від зв'язку з окремими виробництвами планують та обліковуютьвитрати, які не можна безпосередньо віднести на ту чи іншу продукцію. У складі загальновиробничихвитрат виділяють бригадні, фермські, галузеві (цехові) з рослинництва й тваринництва,а в господарствах з розвиненими підсобними виробництвами — ще й цехові з певноїгалузі. До складу цих витрат входять:

1. Витрати на оплату праціпрацівників апарату управління (агрономів, зоотехніків, ветеринарних працівників),бригадирів тракторно-рільничих і рільничих бригад, завідуючих тваринницькими фермамита інших працівників. Суму цих витрат визначають з урахуванням чисельності працівників,передбачених штатним розкладом, та їх річного фонду оплати праці;

2. Орендна плата;

3. Амортизаційні відрахуванняі витрати на утримання та ремонт необоротних активів загальновиробничого призначення;

4. Витрати на заходи зохорони праці та техніки безпеки;

5. Зношення малоціннихпредметів та предметів, які швидко псуються.

6. Витрати на переїздита переміщення (утримання легкових автомобілів, роз'їзних коней, які використовуютьдля поїздок обслуговуючого персоналу галузі);

7. Транспортне обслуговуванняробіт (перевезення працівників до місця роботи, підвезення води і інвентарю, доставкапального до тракторів і комбайнів.);

Бригадні, фермерські,цехові і загальновиробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництврозподіляють між об’єктами планування та обліку пропорційно загальній сумі прямихвитрат і відносяться, на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється вданій бригаді, фермі, цеху чи відповідній галузі [13, с.4-16]

1.2 Cобівартості продукції. ЇЇ основнівиди. Визначення собівартості одиниці продукції

Під собівартістю продукції розуміють витрати наїї виробництво, виражені у грошовій формі. Собівартість сільськогосподарської продукціїскладається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва сільськогосподарськихугідь, машин, механізмів та інших основних засобів, матеріальних і трудових виробничихресурсів.

У собівартості продукції знаходять своє відображенняступінь використання виробничих ресурсів, рівень організації і технології виробництва,обсяг виробленої продукції. Тому собівартість вважають важливим якісним показникомроботи підприємства, який великою мірою впливає на рівень рентабельності виробництвата величину чистого доходу.

Собівартість продукції, як одна з важливих сторіндіяльності господарства, відображається системою показників. У процесі виробництваформується технологічна собівартість, яка складається із основних прямихвиробничих витрат, пов’язаних безпосередньо з технологією виробництва продукції,матеріальних витрат (на придбання насіння і садивного матеріалу, добрив, кормів,сировини), оплати праці та інших прямих витрат.

Крім технологічних витрат у собівартість виробництвапродукції входять загальновиробничі витрати з організації виробництва і управління,які безпосередньо не відносяться до технології виробництва окремого виду продукціїі мають характер накладних витрат. Собівартість продукції з урахуванням прямих інакладних витрат називають виробничою собівартістю. При цьому слідвраховувати, що величина накладних витрат у собівартості одиниці продукції залежитьвід абсолютної їх сум, а також від розподілу цих витрат між окремими видами виробництвапродукції.

По реалізованій продукціївизначають повну собівартість, яка складається з виробничої собівартостіадміністративних витрат та витрат з реалізації продукції (витрат по збуту). Витратиз реалізації включають вантажні і транспортні витрат, із сортування та упаковки,приймання і реалізації продукції, не відшкодовані закупівельними організаціями тощо[2, с.31-32].

Заплановані витрати, включаючизагальновиробничі, за культурами (групами культур), видами та групами тварин і птиці,виконуваними роботами під урожай майбутніх років, що їх планують як незавершеневиробництво, становлять собівартість продукції чи робіт[16, с.653].

Поряд із цим обчислюютьсобівартість одиниці продукції, робіт чи послуг. Розрахунок собівартостіпродукції (робіт, послуг) здійснюється у такій логічній послідовності.

Зернові культури. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи витрати здоробки зерна на току в межах календарного року) становлять собівартість зерна,зерновідходів та соломи.

При розрахунках собівартостів першу чергу із загальної суми витрат виключають собівартість соломи (полови),стебел кукурудзи. Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяноголистя та іншої побічної продукції рослинництва визначають, виходячи із розрахунково-нормативнихвитрат на їх збирання, транспортування, скиртування й інші роботи відповідно доприйнятої у господарстві технології.

Решту витрат розподіляютьміж зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходиприрівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховують за вмістом у них повноцінногозерна.

У разі вирощування товарногонасіння зернових культур загальну суму витрат, включаючи додаткові витрати, що безпосередньопов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядовогозерна та зерновідходів), розподіляють між цими класами насіння (супер-еліта, еліта,першої та другої репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами.Собівартість 1 ц насіння визначають діленням суми витрат, віднесених на насіннявідповідного класу, на його масу після доробки.

Майже всі технічнікультуривиділяють у самостійні об'єкти планування та обліку витрат Щодоних собівартість 1 ц продукції обчислюють так само, як і для зернових. Слід матина увазі, що собівартість цукрових буряків (фабричних і маточних) обчислюють зафізичною масою коренеплодів.

Для визначення собівартостіпродукції льону та конопель одержане насіння оцінюють за нормативно-розрахунковою(плановою) вартістю, виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортуваннята обробку насіння. Решту (без вартості насіння) загальної суми витрат на вирощуванняльону чи конопель відносять на соломку. Собівартість соломки визначають діленнямзазначених витрат на фізичну масу.

У спеціалізованих господарствах,де овочеві, баштанні, плодові та ягідні культуриє розвиненими галузями,витрати планують і обліковують щодо кожної культури, у господарствах, де ці галузідопоміжні, об'єктами планування витрат є овочі відкритого ґрунту, овочі закритогоґрунту, баштанні продовольчі культури, плодові культури, ягідники й виноградники:Віднесені на основну продукцію витрати розподіляють між її видами пропорційно виручцівід її реалізації.

Собівартість 1 ц продукціїкормових культур обчислюють діленням витрат на вирощування, збирання і транспортуванняпродукції до місць зберігання на валовий збір. Із площ однорічних і багаторічнихтрав збирають по декілька видів продукції, тому витрати між ними розподіляють пропорційноваловому збору умовної продукції. Для її обчислення застосовують такі коефіцієнти:однорічні трави на сіно 1 ц — 1.0; насіння 1 ц — 9,0; солома 1 ц — 0,1 і зеленамаса 1 ц — 0,25; багаторічні трави відповідно — 1,0; 75,0; 0,1 і 0,3.

Собівартість продукціїтваринництва включає витрати на утримання поголів'я худоби,птиці, кролів, звірів. Обчислюючи її, від загальної суми витрат віднімають вартістьгною та іншої побічної продукції. У собівартість гною і пташиного посліду включаютьвартість підстилки, нормативно-розрахункові витрати на транспортування, подрібненняпідстилки, прибирання, навантаження, транспортування й зберігання гною. У витратитакож включають амортизаційні відрахування, вартість ремонтів та інші витрати наутримання гноєсховищ, гноєтранспортерів. Собівартість тонни гною визначають діленнямзагальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводять узвичайний гній виходячи зі вмісту сухих речовин Вартість іншої побічної продукції(такої, як вовна — линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних порід,забитих у добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури забитих тварин) визначаютьза цінами можливої реалізації та іншого використання. її вартість відносять на зменшеннявитрат на угримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

У молочному скотарствіобчислюють собівартість 1ц молока й однієї голови приплоду. Собівартістьоднієї голови приплоду прирівнюється до вартості 60 кормо-днів утримання корови.Собівартість одного кормо-дня розраховують діленням усієї суми витрат на утриманняосновного стада корів на кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 ц молоканеобхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду і побічноїпродукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Визначення собівартостіпродукції вирощування та відгодівлі худоби і птиці.Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великоїрогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний зарік. Цей приріст визначається як різниця між живою масою поголів'я на кінець рокута тим, яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду тамасою тварин і птиці, що надійшли в групу впродовж року та які були на початок року.Собівартість 1 ц приросту живої маси визначають діленням загальної суми витрат наутримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) накількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живоїмасимолодняку тварин і тварин на відгодівлі таптиці всіх вікових груп визначають виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлюв поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, щобули в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, фермі підприємств та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин). Кількість живоїмаси становить масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишеніна кінець року. Собівартість 1 ц живої маси худоби і птиці визначають діленням їхвартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули). На підставірозрахованої вартості 1ц живої маси обчислюють собівартість худоби, яка реалізується,переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також тієї, що залишається на підприємствіна кінець року.

У м'ясному скотарствіодну голову приплоду оцінюють виходячи з його живоїмаси і планової собівартості 1 ц живої маси телят при відлученні. Собівартість приростуживої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складаєтьсяіз витрат на утримання корів і нетелів (останніх за 2 місяця до розтелення переводятьв основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції тамолока, які оцінюються за реалізаційними цінами). Собівартість 1 ц живої маси визначаютьділенням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячноговіку і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року, на загальнуживу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули)та тих, що залишились під матками на кінець року. Методика визначення собівартостіприросту маси та живої маси молодняку старше 8 місяців та худоби на відгодівлі,не відрізняється від викладеної вище з молочного скотарства.

У свинарстві витратина утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення такнурів) становитимуть собівартість ділового приплоду і приросту живої маси. Собівартість1 ц живої маси поросят на час їх відлучення від свиноматок визначається діленнямвартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточнийрік на живу масу (без падежу) поросят, які мають бути відлучені та які залишатимутьсяпід матками на кінець року. Собівартість 1 ц приросту маси та живої маси свинейінших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається як і по великій рогатій худобіна вирощуванні та відгодівлі.

Собівартість продукціївівчарстваскладається із витрат на утримання дорослого поголів'яі молодняку тварин, а також на їх стриження. Виробничі витрати у вовняно-м’ясномувівчарстві розподіляють між видами продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом).Молоко і шкіри загиблих тварин вважаються побічною продукцією й оцінюються за можливимицінами реалізації, а гній — за нормативно-розрахунковою вартістю.

Загальну суму витрат наутримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляють між вовною(1 ц вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, 1 ц якого беретьсяза одиницю.

У птахівництвідля дорослого поголів'я визначають собівартістьяєць, для молодняку птиці — приріст живої маси, для інкубації — добових пташенят.При цьому із загальної суми витрат на доросле поголів'я виключають вартість послідута іншої побічної продукції, і ця різниця дорівнюватиме собівартості яєць. Для молоднякуптиці виключають ще вартість запланованого виходу яєць від молодих курочок до переводув основне стадо, оцінених за цінами можливої реалізації. Собівартість добових пташенятстановлять вартість закладених в інкубатор яєць і витрати з їх інкубації без урахуваннявикористовуваних відходів, міражних яєць і забитих у добовому віці півників за ціноюможливої реалізації чи використання [7, с.382-388]

2. Умови і рівень розвитку сільськогосподарськогопідприємства та формування витрат на виробництво сільськогосподарської продукціїв ньому

 

2.1 Природно-економічні умови і спеціалізаціягосподарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю«Агрофірма „Зоря“ знаходиться в с. Чевельча Оржицького району Полтавськоїобласті. Відстань до районного центру смт. Оржиця — 25км., обласного центру м. Полтава-220км.

Економіко — географічне розташування підприємствавигідне з точки зору доставки добового молодняку, кормів, трудових ресурсів та реалізаціїпродукції, оскільки всі дороги у районі асфальтовані і підприємство розташованеу найбільш густонаселеній території Полтавської області.

Клімат району помірно-континентальний для якогохарактерна волога сніжна зима і вологе жарке літо. Ґрунти представлені звичайнимичорноземами і по своїй родючості структурі і механічному складу мають високу агрономічнуоцінку.

В СТОВ Агрофірма „Зоря“ застосовуєтьсяцехова структура (організаційна будова) виробництва, тобто до складу господарствавходять:

1. Цех рослинництва — тракторно-рільнича бригада і центральнийзерносклад;

2. Цех тваринництва — молочно-товарна ферма, свино-товарнаферма;

3. Цех обслуговування — їдальня, пекарня, столярна майстерня,пилорама, млин, цех по виробництву макаронних виробів;

4. Цех механізації – машино-тракторний парк, ремонтна майстерня.

Перед тимяк аналізувати рівень забезпеченості підприємства основними ресурсами виробництва,визначимо показники розміру господарства.

Показники, які характеризують розміри підприємстваі за якими його спеціалізують поділяються на: основні — обсяг виробництва продукції,обсяг реалізації продукції і т.д.; допоміжні — кількість працюючих, вартість основнихвиробничих фондів, поголів’я худоби та інші.

Показники розміру господарствамають важливе значення, так як вони складаються не тільки по господарству, але йпо району, області, і це дає змогу здійснити порівняльний аналіз між господарствами,районами і т.д.[9, с.254].

Для характеристикирозмірів СТОВ „Агрофірма “Зоря» та аналізу динаміки показників розміругосподарства скористаємося даними слідуючої таблиці.

Таблиця2.1

Показникирозміру СТОВ «Агрофірма „Зоря“ за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. у % до 2007 р. Валова продукція (в порівнянних цінах 2005р.), тис. грн 8781,0 7491,0 10935,5 145,9  в тому числі: рослинництва 4836,54 3932,30 6065,7 154,3  тваринництва 3944,5 3558,7 4869,8 136,8 Вироблено валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн 30,1 28,7 49,3 171,8 У тому числі: у рослинництві 38,1 27,7 85,4 308,3  у тваринництві 36,9 33,9 32,3 95,3

Вартість товарної продукції,

тис. грн

8916,8 6674,6 20300,1 304,1 Середньорічна вартість основних фондів, тис. Грн 8993,8 8180,9 8417,5 102,9 Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн 5702,2 6325,0 10296,0 162,8 Середньорічна чисельність працівників, осіб 292 261 222 85,1 У тому числі: у рослинництві 127 142 71 50,0  у тваринництві 107 105 151 143,9 Чисельність тварин переведене в умовне поголів’я, гол 1243 1355 1365 100,7 Чиста продукція, тис грн 1917,0 873,3 5554,0 у 6 р. Прибуток (збиток), тис. грн 557,7 359,3 5594,0 у 15 р. Рівень рентабельності, % 6,7 5,7 38,0 у 6,5 р. Норма прибутку, % 4,8 2,8 30,3 у 10 р.

Проаналізувавшинаведену таблицю можна сказати, що найнижчі показники спостерігаються в 2007 році,це можна пояснити несприятливими природно-кліматичними умовами, що склалися в даномуроці і стали причиною зниження урожайності культур, а отже і зниженням деяких показниківефективності ведення господарства. Такі показники, як вартість валової та товарноїпродукції, чисельність працівників, середньорічна вартість основних та оборотнихфондів, чиста продукція, в 2007 році є значно нижчими ніж у 2006 році, тому отриманийв даному році прибуток (359,3 тис. грн) є нижчим ніж у 2006році на 198,4 тис. грн.

Показники2008 року є значно вищими ніж показники попередніх років. Вартість валової продукціїзросла порівняно із 2007 р. на 3444,5 тис. грн., а порівняно з 2006 р. на 2154,5.Причиною цього стала висока урожайність сільськогосподарських культур у даному році.Збільшення виробництва продукції рослинництва, за рахунок урожайності, дало змогупідприємству реалізувати більше продукції, порівняно з іншими роками. Тому вартістьтоварної продукції 2008 року у 3 рази більша порівняно з 2007р., та у 2рази, порівняноз 2006р. В свою чергу середньорічна вартість основних і оборотних фондів підвищиласянезначно, лише на 2,9% та 62,8% відповідно, порівняно із 2007роком. Все це сталопричиною того, що підприємство досягло надзвичайно високих результатів і отрималоприбуток (5594 тис. грн.), що у 15 разів вищий за прибуток 2007 року, та у 10 разівза прибуток 2006р.

Рівень рентабельностіСТОВ „Агрофірма “Зоря» у 2008 році склав 38,0%, а норма прибутку30,3%. Дані показники є набагато вищими за показники 2006, 2007 років і свідчатьпро прибуткове і досить ефективне ведення виробництва.

Важливуроль у діяльності підприємства відіграє спеціалізація. Так як в залежності від того,на виробництві якої продукції буде спеціалізуватись господарство, буде залежатийого фінансовий результат.

Для визначення спеціалізації господарства, тобтойого виробничого напрямку, користуються показником структури товарної продукції.

Товарна продукція- це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам.Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємствівартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівеньяких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктуриринку та інших факторів.

Прийнято вважати, що довузькоспеціалізованих аграрних підприємств належать такі, в яких головна галузьзаймає в структурі товарної продукції 90% і більше. Спеціалізованими на виробництвіпродукції двох галузей, якщо кожна з них складає не менш 25%, трьох — 75% відповідно,а кожна не менше 24%. Усі останні господарства — багатогалузеві [3, с.].

Структуру товарноїпродукції в СТОВ «Агрофірма „Зоря“ наведено в таблиці 2.2.

Виробничий напрямокпідприємства у 2006 та 2008 роках був зерново-молочний, та молочно-зерновим у 2007році. Питома вага цих двох галузей змінювалася з року в рік, і найвища була у 2008році. Це пов’язано з тим, що протягом останніх трьох років підприємство зменшувалокількість галузей виробництва, і якщо в 2006 році їх чисельність становила 14 галузей,то в 2008 році, скоротилася в двічі,і становила лише 7.

У 2008 році питомавага зерна становила 51,1% у структурі товарної продукції, що майже 2 рази вище ніжу попередніх роках, причиною чого, як зазначалося вище, була висока урожайністьсільськогосподарських культур. А ось питома вага молока знизилася у 2 рази порівняноіз 2007роком. Це можна пояснити тим, що в 2008 році підприємство займалося вирощуванняммолодняка для розширення в майбутньому стада корів, і досить значну частку одержаноговід надою молока не реалізовувало, а використовувало в якості кормів.

Таблиця 2.2

Склад та структура товарної продукції СТОВ „Агрофірма “Зоря»за 2006-2008 рр.

Види продукції 2006 р. 2007 р. 2008 р.

тис.

грн

%

тис.

грн

%

тис.

грн

%

 

Зернові, — всього 1543,5 17,3 1543,9 23,1 10349,6 51,1

 

Соняшник 588,8 6,6 1109,5 16,6 2952,9 14,5

 

Цукрові буряки 1057,0 11,8 655,9 9,8 - -

 

Овочі 11,4 0,2 - - - -

 

Силос - - 30,3 0,5 - -

 

Інша продукція рослинництва 70,8 0,8 50,3 0,8 43,0 0,2

 

Разом по рослинництву 3271,5 36,7 3389,9 50,8 13876,6 68,4

 

Жива маса худоби, — всього 1234,0 13,8 1254,5 18,8 3281,6 16,1

 

 у т. ч. велика рогата худоба 772,0 8,7 961,6 14,4 1915,3 9,4

 

свині 462,0 5,1 292,9 4,4 1366,3 6,7

 

Молоко 1302,7 14,5 2024,3 30,3 3116,2 15,3

 

Мед 4,1 0,1 - - - -

 

Яйця, тис. шт. 6,4 0,1 - - - -

 

М’ясо птиці. 11,7 0,1 - - - -

 

Інша продукція тваринництва 1,0 0,1 - - - -

 

Разом по тваринництву 2559,5 28,7 3284,7 49,2 6423,5 31,6

 

Промислова продукція 2097,8 23,5 - - - -

 

Інша продукція, роботи і послуги 269,8 3,1 - - - -

 

Всього по господарству 8916,8 100 6674,6 100 20300,1 100

 

Для визначення рівня спеціалізації підприємствавизначають коефіцієнт спеціалізації. При визначенні і аналізу коефіцієнта спеціалізації,який визначається за формулою:

Кс =/>

де Рі — питома вага і-того виду товарної продукціїв загальному її об’ємі

і-порядковий номер в ранжированому ряді.

Слід мати на увазі, що підприємство є багато галузевим,якщо він не перевищує 0,2, з слабким рівнем спеціалізації — 0,21-0,3, з середнім0,31-0,4, вище середнього — 0,41-0,5, з високим 0,51-0,6 і поглибленим — вище 0,6.

Таблиця2.3

Визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва в СТОВ «Агрофірма»Зоря" в 2008 р.

Види продукції Вартість товарної продукції

Ранжиро

ваний ряд (і)

2×і — 1

Р×2×і — 1

тис. грн % Зернові, — всього 10349,6 51,1 1 1 51,1 Соняшник 2952,9 14,5 3 5 72,5 Соя 531,1 2,6 6 11 28,6 Інша продукція рослинництва 43,0 0,2 7 13 2,6 Разом по рослинництву 13276,6 68,4 х х х Жива маса худоби, — всього 3881,6 16,1 х х х  у т. ч. велика рогата худоба 1915,3 9,4 4 7 65,8 свині 1366,3 6,7 5 9 60,3 Молоко 3116,2 15,3 2 3 45,9 Інша продукція тваринництва 25,7 0,2 8 15 3,0 Разом по тваринництву 6423,5 31,6 х х х Всього по господарству 20300,1 100 х х 329,8

Визначивши коефіцієнти та рівні спеціалізації СТОВ«Агрофірма „Зоря“ за 2006 — 2008 роки (додатки 4, 5 та таблиця 2.3)можна сказати, що підприємство поступово підвищує рівень спеціалізації, і якщо у2006 році підприємство було багатогалузеве, то у 2008 році уже мало середній рівеньспеціалізації.

У підсумку можна сказати, що СТОВ „Агрофірма“Зоря»за досліджуваний період отримувала високі фінансові результати, навіть у 2007 році,коли більшість підприємств України отримало збиток, наше господарство отримало прибутоку розмірі 359,3 тис. грн. За показниками 2008 року підприємство займає одне із провіднихмісць району. Адже досягнуті рівень рентабельності та норма прибутку (38,0% та 30,3%)є майже рекордними.

Спеціалізуючись на виробництві зерна та молокапідприємство поступово підвищує питому вагу цих галузей у структурі товарної продукції,за рахунок скорочення кількості допоміжних галузей, що б в майбутньому всі зусиллязосередити на виробництві саме цих двох видів продукції та лише декількох додатковихгалузей. Адже практика доводить — за умов ринкової економіки виграють ті господарства, щомають поглиблений рівень спеціалізації.

 

2.2 Забезпеченість виробничими ресурсамита рівень їх використання

Головним ресурсом аграрного підприємства являєтьсяземля. Вона являється одночасно і засобом,і предметом праці. Розглянемо забезпеченістьта ефективність використання земельних ресурсів в нашому підприємстві. Для цьогоспочатку розглянемо склад та структуру земельних угідь.

Таблиця 2.4

Склад та структура земельних угідь в СТОВ «Агрофірма „Зоря“за 2006-2008 рр.

Види земельних угідь 2006 р. 2007 р. 2008 р. га % га % га % І. Сільськогосподарські угіддя 3011,1 96,2 3004,78 96,2 3012 96,2 У т. ч.: рілля 2983,6 95,3 2977,28 95,2 2987 95,4 сінокоси пасовища 17,5 0,6 17,5 0,6 15,0 0,5 плодово-ягідні насадження 10,0 0,3 10,0 0,4 10,0 0,3 II. Інші землі 120,4 3,8 120,2 3,8 120,5 3,8 Загальна земельна площа 3131,5 100 3124,98 100 3132,5 100

Як бачимо, структура земельних угідь СТОВ»Агрофірма «Зоря» протягом останніх трьох років майже не змінювалася.Сільськогосподарські угіддя займають 96,2% у загальній земельній площі, серед нихнайбільше припадає на ріллю і лише незначна частка на пасовища та плодово-ягіднінасадження.

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсіввизначають задопомогою системи показників. При цьому, слід звернути увагу на ступіньгосподарського використання — питому вагу сільськогосподарських угідь в загальнійплощі, тому що сільськогосподарську продукцію одержують саме з них. Має сенс розрахуватиі рівень розораності сільськогосподарських угідь, який показує питому вагу ріллів площі сільськогосподарських угідь, бо рілля це самий більший земельний масив усільськогосподарських угіддях. Рівень інтенсивності використання земельних ресурсіву СТОВ «Агрофірма „Зоря“ наведено у таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів в СТОВ „Агрофірма“Зоря» за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007р. 2008р. Ступінь господарського використання землі, % 96,2 96,2 96,2 Ступінь розораності, % 99,1 99,1 99,1 Питома вага інтенсивних культур у загальній посівній площі, % 33,9 30,1 53,2

У СТОВ «Агрофірма „Зоря“ показникиінтенсивності використання земельних ресурсів майже не змінювалися протягом останніх3-х років.96,2 % земельного фонду підприємства використовується для виробництвасільськогосподарської продукції. При цьому 99,1% сільськогосподарських угідь становитьрілля. Площа інтенсивних культур (цукрові буряки та соняшник) у 2006 р. становила33,9 % у загальній земельній плоші, а у 2007 та 2008 роках 30,1 % та 53,2 % відповідно.

Доцільно проаналізувати і зміну структури посівнихплощ сільськогосподарських культур протягом останніх трьох років. З таблиці 2.6видно, що основна площа посівів належить зерновим та технічним культурам, лише незначначастка посівних площ виділялася під овочеві та кормові культури.

Таблиця 2.6

Структура посівних площ сільськогосподарських культур в СТОВ „Агрофірма“Зоря» за 2006-2008 рр.

Сільськогосподарські культури. 2006 р. 2007 р. 2008 р. га % га % га % І. Зернові та зернобобові — всього 1214 70,5 1357 73,7 1160 67,1 У т. ч.: зернові і зернобобові (без кукурудзи) 1134 65,9 1287 69,9 810 46,9 З них: озимі зернові 384 22,3 441 23,9 520 30,1 ярі зернові 610 35,4 670 36,4 290 16,8 зернобобові 140 8,2 176 9,6 - - Кукурудза на зерно 80 4,6 70 3,8 350 20,2 ІІ. Технічні культури-всього 500 29,0 480 26,1 570 32,9

У т. ч.:

цукрові буряки

300 17,4 280 15,2 - - соняшник 200 11,6 200 10,9 400 23,1 соя - - - - 170 9,8 ІІІ. Картопля, овочеві та баштанні культури-всього 5 0,3 4 0,2 - - овочеві культури 5 0,3 4 0,2 - - ІV. Кормові культури-всього 3 0,2 - - - У т. ч.: кормові коренеплоди 3 0,2 - - - - Всього посівів 1722 100 1841 100 1730 100

Основна площа посівів серед зернових зайнята озимими,а саме пшеницею та житом, та кукурудзою на зерно.

Технічні культури за останні три роки представленісоняшником, соєю та цукровим буряком. Досить цікава ситуація склалася з вирощуваннямцукрових буряків. Досить тривалий час господарство засівало значні площі під цукровібуряк, а дана галузь виробництва була економічно вигідною і приносила значні прибуткипідприємству. Та в 2008 році було взагалі припинено виробництво цукрових буряків, щопов’язано із закриттям найближчого цукрового заводу (Новооржицького), адже витратина транспортування продукції до іншого заводу не будуть покриті одержаним прибутком.

Про економічну ефективність використання землісудять на основі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять: урожайністьсільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукціїна 100 та відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховуютьна 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства — на ріллю, птахівництва на площузернових).

До вартісних показників відносять: виробництвовалової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації,чистої продукції і прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивністьлише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні — всієї їхньої площі.

Землезабезпеченість та ефективність використанняземельних угідь в СТОВ «Агрофірма „Зоря“ за 2006-2008 роки наведенов таблиці 2.7

Економічна ефективність використання земельнихугідь у 2008 році значно покращилася, порівняно з попередніми роками. Збільшилосявиробництво усіх видів продукції на 100га відповідних угідь. Так виробництво м’ясата молока на 100 га с. г угідь у 2008 р., порівняно із 2007 р., зросло на 54,3 та5,3 % відповідно. Виробництво зерна та свинини на 100 га ріллі також зросло на 134,7 та 99,5%, відповідно.

Підвищення натуральних показників вплинуло деякоюмірою і на підвищення вартісних показників. Прибуток господарства на 100 га с. г угідь за 2008 рік зріс у 15,6 разів, порівняно з 2007 р. Цьому сприяло зростання товарноїта чистої продукції на 100 га с. г угідь у 3,3 та у 6,3 рази.

Таблиця 2.7

Землезабезпеченість та ефективність використання земельних угідь в СТОВ»Агрофірма «Зоря» за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. у % до 2007 р.

Припадає на одного працівника, га

сільськогосподарських угідь

10,3 11,5 13,6 118,3 ріллі 10,2 11,4 13,5 118,4 Натуральні показники ефективності використання земельних угідь

Вироблено на 100 га с. — г. угідь, ц:

м’яса ВРХ

71,2 55,0 84,8 154,2 молока 633,7 591,5 623,1 105,3

Вироблено на 100 га ріллі, ц:

зерна

1619,7 1420,9 3334,7 234,7 цукрових буряків 3970,1 2843,4 - - свинини 17,2 20,3 40,5 199,5

Вироблено на 100 га посіву зернових:

яєць, тис. шт.

1,3 - - -

Урожайність, ц/га:

зерна

39,8 31,2 85,9 275,3 соняшнику 25,6 29,9 44,8 149,8 цукрових буряків 394,8 302,3 - - Вартісні показники ефективності використання земельних угідь

Одержано на 100 га с. — г. угідь, тис. грн:

валової продукції в порівнянних цінах

291,6 249,3 363,1 145,6 товарної продукції 296,1 222,1 673,9 303,4 чистої продукції 63,4 29,1 184,4 у 6,3р. прибутку 18,5 11,9 185,7 у 15,6 р

Важливу роль у господарській діяльності підприємствавідіграють основні виробничі засоби, які є матеріально-технічною базою виробництва.Висока забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використаннясприяють підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів,збільшенню обсягу виробництва продукції і зниженню її собівартості. В таблиці 2.8розглянуто показники наявності, стану та руху основних засобів СТОВ «Агрофірма»Зоря".

Як видно з даних таблиці середньорічна вартістьосновних засобів у 2008 році зросла лише на 2,9 % порівняно з 2007 роком. У 2008році в експлуатацію господарство ввело у 17, 2 рази більше основних засобів ніжу 2007. В той же час і вибуло з господарства у 5,5 рази більше виробничих засобів,порівняно з попереднім роком.

У зв’язку з цим значно зросли і коефіцієнти оновлення(у 15 р.) та вибуття (у 5,8 р.). Знос основних засобів у 2008 році найменший, щопов’язано з використанням нової техніки, а тому і коефіцієнт зношення основних засобіву 2008р. зменшився на 63,6 % у порівнянні з 2007 р. Підвищилися і показники фондооснащеностівиробництва та фондоозброєності праці. Загалом можна сказати, що наше господарстводобре забезпечене основними фондами.

Таблиця 2.8

Наявність, стан і рух основних засобів в СТОВ «Агрофірма „Зоря“за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р.

2008 р. у % до

2007 р

Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн 8993,9 8180,9 8417,5 102,9 Знос основних засобів за рік, тис. грн 124,6 278,1 95,0 34,2 Вибуло за рік, тис. грн 110,6 828,3 4556 у 5,5 р. Надійшло (введено) за рік, тис. грн 1125,4 321,4 5537,0 у 17,2 р. Коефіцієнт швидкості обороту основних засобів 0,014 0,034 0,011 32,4 Коефіцієнт зростання основних засобів 1,119 0,939 1,123 119,6 Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,013 0,098 0,575 у 5,8 р Коефіцієнт оновлення основних фондів 0,119 0,041 0,622 у 15 р. Коефіцієнт сукупного відтворення основних засобів 0,133 0,038 0,698 у 18 р. Коефіцієнт зношення основних засобів 0,015 0,033 0,012 36,4 Фондооснащеність 2,99 2,72 2,79 102,6 Фондоозброєність праці 30,8 31,3 37,9 121,1

Обсяг і собівартість сільськогосподарської продукціїзалежать великою мірою від забезпеченості та використання основних засобів по видах(виробничі приміщення, трактори, автомобілі тощо). Переважна частина основних засобівзосереджена у структурних виробничих підрозділах і виробничих формуваннях, де використовуютьмашинно-тракторний парк, вантажний автотранспорт, робочу худобу, а також у ремонтнихмайстернях, на станціях електро- та водопостачання тощо. Крім цього, в господарствахє промислові і підсобні виробництва: комбікормів; з переробки зерна, овочів, продукціїтваринництва; пиломатеріалів; будівельних матеріалів тощо. Раціональне використаннязначної частини найважливіших виробничих ресурсів у цих виробництвах сприяє збільшеннюсільськогосподарської продукції і зниженню собівартості її виробництва.

Виконуючи важливі технологічніфункції з виробництва сільськогосподарської продукції, основні виробничі засоби,оборотні кошти та інші ресурси допоміжних і обслуговуючих виробництв не пов'язаніз нею так тісно, як, наприклад, виробничі тваринницькі приміщення, продуктивні тварини,теплиці та інші ресурси [5, с.336].

Ефективність використання основних фондів відображаєтьсяпоказниками фондовіддачі, який визначається як відношення вартості валової продукціїдо середньорічної вартості основних виробничих фондів, фондомісткості, умовногостроку окупності та віддачі спожитих основних засобів. (таблиця 2.9)

З таблиці бачимо, що для нашого господарства простежуєтьсяпевна тенденція підвищення показника фондовіддачі та зниження показника фондомісткості.Це говорить про позитивні зрушення, оскільки на виробництво 1 грн. продукції напідприємстві використовується все менше основних виробничих фондів. Причиною цьогоє механізація та автоматизація, що поступово запроваджується в господарстві.

Умовний строк окупності у 2008 році знизився, порівняноз 2007 роком, на 93,4% що є високим досягненням, оскільки завданням будь-якого підприємстває зниження умовного строку окупності до мінімально можливого. Тенденція до зростанняінтегрального показника фондовіддачі свідчить також про позитивні зрушення у використанніцього ресурсу. Тому, як висновок, можна сказати, що використання основних виробничихфондів у СТОВ „Агрофірма “Зоря» є досить ефективним.

Таблиця 2.9

Ефективність використання основних засобів в СТОВ «Агрофірма»Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р.

2008 р. у % до

2007 р

Фондовіддача 0,976 0,916 1.299 141,8 Фондомісткість 1,024 1,092 0,769 70,4 Умовний строк окупності 16,12 22,77 1,51 6,6 Віддача спожитих основних засобів 70,47 26,94 115,11 427,3 Валова продукція в порівнянних цінах, тис. грн 8781,0 7491,0 10935,5 145,9 Інтегральний індекс фондовіддачі - 0,896 1,437 160,4

Нормальне функціонування сільськогосподарськихпідприємств забезпечується як основними фондами, так і оборотними засобами, яківключають оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

В аграрному виробництві оборотні фонди набуваютьособливого економічного значення. На відміну від основних фондів у процесі виробництвавони повністю споживаються протягом одного виробничого циклу і переносять свою вартістьна вироблені продукти. У зв`язку з цим оборотні засоби мають вирішальне значенняу формуванні собівартості і вартості сільськогосподарської продукції. Обсяг оборотнихзасобів підприємства залежить від розмірів виробництва сільськогосподарської продукціїі строків її реалізації. Протягом року потреба в оборотних засобах коливається[8, с.147].

Склад оборотного капіталу аграрних підприємствдосить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотногокапіталу називають йогоструктурою. По окремих підприємствах вонаможе істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки.

Щоб визначити ступінь забезпеченості СТОВ«Агрофірма „Зоря“ оборотними засобами, розглянемо структуру оборотногокапіталу цього підприємства, відображену в таблиці 2.10

Таблиця 2.10

Структура оборотного капіталу СТОВ „Агрофірма “Зоря» за 2006-2008рр.

Структурні елементи 2006 р. 2007 р. 2008 р. тис. грн % тис. грн % тис. грн % Виробничі запаси 2042,25 35,8 1359,85 21,5 787,5 7,6 Поточні біологічні активи. 2431,95 42,6 3033,6 47,9 3708,0 36,0 Незавершене виробництво 711,9 12,5 975,15 15,5 1901,5 18,5 І. Всього оборотних фондів 5186,1 90,9 5368,6 84,9 6397,0 62,1 Готова продукція 217,1 3,8 603,25 9,5 892,5 8,7 Товари 11,5 0,2 24,25 0,4 77,0 0,7 Векселі одержані - - - - - - Дебіторська заборгованість за розрахунками 172,75 3,0 240,1 3,8 2754,5 26,8 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 114,7 2,1 88,8 1,4 175,0 1,7 ІІ. Всього фондів обігу 516,05 9,1 956,4 15,1 3899,0 37,9 ІІІ. Оборотний капітал 5702,15 100 6325,0 100 10296 100

В структурі оборотного капіталу підприємства більшупитому вагу протягом трьох останніх років займали оборотні фонди, менша частка припадалана фонди обігу. Проте співвідношення їх різне,і можна простежити тенденцію до поступовогозбільшення у структурі оборотного капіталу питомої ваги фондів обігу. Відбуваєтьсяце за рахунок збільшення дебіторської заборгованостіза розрахунками, яка у 2007 році займала на 0,8% більше ніж у 2006 р., а у 2008збільшилася на 23,8 % порівняно із 2006р., та на 23,0 % порівняно з 2007р.

В свою чергу, в структуріоборотних фондів відбулося зменшення питомої ваги виробничих запасів та біологічнихактивів на 13,9% та 28,2%, в порівнянні із 2007 та 2006 роками, відповідно.

Загалом спостерігаєтьсязростання середньорічної вартості оборотних фондів у нашому господарстві. І у порівнянніз 2006 роком їх вартість зросла майже вдвічі, що тісно пов’язано з інфляційними процесами.

Для нормального здійснення виробничого процесунаявність оборотних засобів в достатній кількості не є основною умовою. Дуже важливуроль в цьому відіграє раціональне використання оборотних засобів.

Основними показниками, які характеризують економічнуефективність використання оборотних засобів є величина оборотного капіталу на 100 га с. — г. угідь, коефіцієнт обороту, коефіцієнт завантаженості, тривалість одного обороту, матеріаловіддачаі матеріаломісткість.

Також у підвищенні економічноїефективності використання оборотних засобів потрібне їх раціональне поєднання зосновними засобами, що забезпечує вищий економічний ефект. Адже висока віддача основногокапіталу не може бути забезпечена при нестачі кормів, добрив, запасних частин, іншихматеріалів [6, с.321].

Як видно з таблиці 2.11 фондооснащеність виробництваоборотним капіталом у 2008 році зросла порівняно із 2007 роком на 62,1%, це означає, щона 1 га с. г угідь припадає у 2008 році на 62,1% більше ніж у 2007 році оборотнихфондів.

Спостерігається тенденція до зростання співвідношенняміж основними і оборотними фондами. Так у 2008 р. дане співвідношення зросло на58,2 % в порівнянні з минулим роком. Пояснюється це стрімкими інфляційними процесамив країні та різким подорожчанням оборотних фондів.

Зросли у поточному році і такі показники ефективностівикористання оборотного капіталу, як одержання на 1 грн. оборотного капіталу таматеріальних затрат прибутку та чистої продукції. При чому прибуток зріс у 9,5 та8,9 рази, відповідно на 1грн оборотного капіталу та матеріальних затрат, порівняноіз 2007 роком, а одержана чиста продукція у 3,9 та 3,6 рази відповідно.

Можна сказати, що незважаючи на те, що в останніроки вартість оборотного капіталу постійно росте, підприємство намагається, використовуватиїх як найефективніше.

Таблиця 2.11

Ефективність використання оборотного капіталу в СТОВ «Агрофірма»Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники 2006р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. у % до 2007 р Фондооснащеність виробництва оборотним капіталом, тис. грн 1,894 2,105 3,412 162,1 Співвідношення між оборотними і основними фондами 0,634 0,773 1,223 158,2 Коефіцієнт обороту: оборотного капіталу 1,784 1,650 1,764 106,9 Коефіцієнт завантаженості 0,560 0,606 0,567 93,4 Тривалість одного обороту, днів 205 221 207 93,7 Фондовіддача оборотного капіталу 1,539 1,184 1,062 89,7 Матеріаломісткість, грн 0,734 0,895 1,064 118,9 Матеріаловіддача, грн 1,363 1,117 0,939 84,1

Одержано прибутку з розрахунку на:

1 грн оборотного капіталу, грн

0,097 0,057 0,543 у 9,5 р. 1 грн матеріальних затрат, грн 0,087 0,054 0,481 у 8,9 р.

Одержано чистої продукції з розрахунку на:

1 грн оборотного капіталу, грн

0,336 0,138 0,539 у 3,9 р. 1 грн матеріальних затрат, грн 0,298 0,130 0,477 у 3,6 р. Норма прибутку, % 4,8 2,8 30,3 у 10,8 р.

Виробництво будь-якої продукції, в тому числі ісільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищеннярівня її продуктивності бо завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса працізалежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці.

Важливим ресурсом виробництва є робоча сила. Раціональневикористання трудових ресурсів у процесі виробництва забезпечує збільшення виробництвапродукції та зниження її собівартості.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певноїчисельності персоналу — сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток,знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконанняпередбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Основну частину трудових ресурсів підприємстваскладають працівники в працездатному віці: чоловіки від 16 до 60 років, жінки від16 до 55 років.

Членами трудового колективу можуть бути люди пенсійноговіку, а також підлітки.

Відповідно до діючого класифікатора усі працівникив народному господарстві за характером виконуваних робіт розподіляють на категорії:робітники, керівники, спеціалісти, службовці.

Залежно від умов найму працівників, їх класифікуютьза такими категоріями:

Постійні працівники — такі, що прийняті на роботуна тривалий термін без його точного визначення.

- Тимчасові — до складу трудового колективу їх зараховуютьз наперед встановленим терміном, як правило до 2х місяців.

- Сезонні — їх приймають на роботу терміном до 6 місяцівдля виконання сезонних робіт.

Таблиця 2.12

Рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів вСТОВ «Агрофірма „Зоря“ за 2006-2008 рр.

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. у % до 2007 р Середньорічна чисельність робітників, всього, осіб 234 247 222 85,1 У тому числі: у рослинництві 127 142 71 50,0 у тваринництві 107 105 151 143,9 Те ж на 100 га с. — г. угідь, осіб, всього 8 8 7 87,5 у тому числі: у рослинництві 4 5 2 40,0 у тваринництві 4 3 5 166,7 Питома вага робітників у загальній кількості, % 100 100 100 100 рослинництва 54,3 57,5 31,9 55,5 тваринництва 45,7 42,5 68,1 160,2 Ними відпрацьовано, тис. люд. — год, всього 400 408 370 90,7 у тому числі: у рослинництві 140 156 78 50,0 у тваринництві 260 252 292 115,9 Запас праці, тис. люд. — год, всього 441,1 465,6 418,5 89,9 в тому числі: у рослинництві 239,4 267.7 133,8 49,9 у тваринництві 201,7 197,9 284,6 143,8 Коефіцієнт використання запасу праці: всього 0,907 0,876 0,884 100,9 у т. ч.: у рослинництві 0,585 0,582 0,583 100,2 у тваринництві 1,289 1,273 1,026 80,6 Показник трудової активності, днів 244 234 238 101,7 у рослинництві 157 157 157 100 у тваринництві 347 343 276 80,5

Рівень забезпеченості та інтенсивності використаннятрудових ресурсів в СТОВ „Агрофірма “Зоря» розглянутий в таблиці2.12. З даної таблиці видно, що чисельність працівників у господарстві зменшуєтьсяіз року в рік. У 2008 році чисельність працівників зменшилася на 14,9 % (25 чол.),порівняно з 2007 р. та на 12 чол. Порівняно з 2006 р. Зменшується чисельність працівниківу рослинництві, що пов’язано із використанням нової техніки, яка потребує меншихзатрат живої праці, і якщо у 2006, 2007 рр. питома вага працівників рослинництвау загальній кількості працюючих становила 54,3,57,5 %, то у 2008 році лише 31,9%.

У тваринництві навпаки спостерігається тенденціязростання працівників, що пов’язано із розширенням виробництва. У 2008 році їх питомавага становила 68,1%.

Характеризуючи коефіцієнт запасу праці взагаліпо господарству, можна сказати, що підприємство використовує можливості персоналуне повністю, а лише на 88,4 % у 2008р. та на 90,7%, 87,6% у попередніх роках. Протев розрізі окремих галузей, в рослинництві потенціал персоналу використовується лишена половину, а у тваринництві перевищує норму.

 

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Важливою умовою підвищення ефективності господарськоїдіяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартостівиробництва продукції. Для розробки заходів, спрямованих на зниження собівартостіпродукції, робіт і послуг, підвищення економічної ефективності сільськогосподарськоговиробництва в майбутньому періоді, використовуються результати аналізу структуривиробничих витрат та показників повної і виробничої собівартості [18, с.349].

Проаналізуємо структуру витрат для визначення виробничоїсобівартості продукції тваринництва, в цілому.

Таблиця 2.13

Структура витрат на основне виробництво у тваринництві в СТОВ «Агрофірма»Зоря" за 2006-2008 рр.

Елементи витрат 2006 р. 2007 р. 2008 р. Витрати на оплату праці 781,5 836,4 1432 Відрахування на соціальні заходи 106,1 134,5 326

Матеріальні витрати,

що увійшли у собівартість продукції

3151,9 3454,0 5878 У тому числі корми 2220,4 2532,7 4334 інша продукція сільського господарства (гній, підстилка) 49,4 92,5 114 нафтопродукти 467,6 350,3 376 електроенергія 119,0 133,1 236 запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту 85,0 98,5 447 оплата послуг і робіт іншим організаціям 210,5 246,9 371 Амортизація основних засобів 27,1 140,0 37 Інші витрати (включаючи плату за оренду) 142,5 294,2 149 Усього витрат 4209,1 4859,1 7822

Виробничі витрати на виробництво продукції тваринництвау 2008 році, зросли майже у 2 рази, цьому послужило зростання майже у 1,7 рази матеріальнихвитрат, у зв’язку із зростанням цін. Найбільше зросла вартість кормів (на 1801,3тис. грн, порівняно з 2007 р., та на 2113,6 тис. грн., порівняно із 2006) та запаснихчастин і ремонтних матеріалів, що зросли у 4,5 рази у порівнянні з 2007 роком. Зрослатакож вартість електроенергії, в зв’язку із підвищенням тарифів за 1 кВт.

Але у 2008 році були і позитивні зрушення, а самезниження витрат на амортизацію основних засобів та плати за оренду.

Основними заходами щодо зниження собівартості продукціїтваринництва, які застосовуються на нашому підприємстві є підвищення продуктивностітварин, удосконалення кормової бази та впровадження механізації основних виробничихпроцесів. Стратегічною метою є також введення нової високопродуктивної породи корів,яка поки що не реалізовується.

Звичайно за сучасних умоврозвитку економіки країни, де постійно зростають ціни і зменшується дотація виробництвапродукції тваринництва, досить важко зменшувати вартість статей витрат на виробництво,а отже і зменшувати собівартість та забезпечувати високорентабельне виробництвопродукції тваринництва. Таке різке збільшення виробничої собівартості не супроводжуєтьсятаким же збільшенням закупівельної ціни, що пропонують переробні підприємства. Томувиробництво продукції тваринництва в основній своїй масі є збитковим і не лише внашому господарстві, а і вцілому по Україні [27, с.135].

Єдиним видом продукції тваринництва, виробництвоякого є в основному прибутковим, являється виробництво молока. Для СТОВ «Агрофірма»Зоря" виробництво молока приносило значні доходи протягом останніх трьохроків, але і собівартість його виробництва постійно зростає.

Для аналізу визначимо структуру виробничої собівартостімолока за останні 3роки в СТОВ «Агрофірма „Зоря“ (таблиця 2.14) тапроаналізуємо зміну виробничої собівартості протягом 2006-2008 років.

Таблиця 2.14

Структура виробничої собівартості 1ц молока за 2006-2008 рр. в СТОВ»Агрофірма «Зоря».

Виробничі витрати 2006 р. 2007 р. 2008 р. грн. % грн. % грн. % Прямі матеріальні витрати 56,2 71,8 75,3 69,8 107,7 69,5 у т. ч. корми 32,3 41,2 73,6 68,2 95,9 61,9 нафтопродукти 17,9 22,8 1,2 1,1 5,3 3,4 оплата послуг і робіт сторонніх організацій. 4,5 5,8 - - 3,3 2,1 решта матеріальних витрат. 1,5 2,0 0,5 0,5 3,2 2.1 Прямі витрати на оплату праці. 15,9 20,3 20,9 19,4 37,3 24,1 Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати — всього 6,2 7,9 11,7 10,8 9,9 6,4

З них

амортизація необоротних активів

0,6 0,8 3,6 3,3 1,2 0,7 відрахування на соціальні заходи. 1,9 2,4 3,3 3,1 8,1 5,2 решта ін. прямих загальновиробничих витрат 3,7 4,7 4,8 4,4 0,6 0,5 Виробнича собівартість, всього 78,3 100 107,9 100 154,9 100 /> /> /> /> /> /> /> />

Як видно із таблиці виробнича собівартість1ц. молокав СТОВ «Агрофірма „Зоря“ зростала протягом трьох останніх років(зміна виробничої собівартості 1ц. молока за 2006 — 2008 роки відображена на рисунку1). І якщо у 2007 році, порівняно із 2006 роком, вона зросла лише на 29,6 грн, тоу 2008 році зростання було більш значним і становило 47,0грн., у порівнянні з 2007роком, та 76,6 грн з 2006 роком. Причиною цього є звичайно зростання матеріальнихвитрат та витрат на оплату праці, що займають левову частку у структурі виробничихвитрат.

/>

Рисунок 1

Детально проаналізуємо структуру виробничих витрату 2008 році, і відобразимо її на рисунку 2.

Звичайно, як і у будь-якому іншому аграрному підприємствіУкраїні, найбільша питома вага у структурі виробничої собівартості молока належитькормам і становить 61,9 %. Причиною цього є висока ціна на купівлю кормів, томуможна сказати, що для зменшення вартості даної стататті витрат необхідно розвиватисвою кормову базу, і більше уваги приділяти вирощування культур на зелений корм.

Ще однією затратною статтею являються витрати наоплату праці та відрахування на соціальні заходи, вони становлять 24, 1 % та 5,2% відповідно.

Для їх зменшення можливо підприємству необхіднопереглянути систему оплати праці, або ж застосовувати досягнення НТП, що забезпечуютьзниження затрат праці, а разом з тим і витрат на їх оплату.

Всі інші статті затрат становлять не високу питомувагу у структурі, і майже не відходять від середніх стандартів по Україні. Звичайнонеобхідно застосовувати певні заходи по зменшенню їх вартості, але до суттєвогозниження собівартості це не приведе.

/>

Рисунок 2

Основні шляхи зменшення собівартості молока, щонамагаються застосовувати у нашому підприємстві розглянемо в 3 розділі курсовоїроботи.

Розглянемо економічну ефективність виробництвамолока в підприємстві за досліджуваний період.

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва молока в СТОВ „Агрофірма“Зоря»за 2006 — 2008 роки.

Показники Молоко 2006р. 2007 р. 2008 р. Поголів’я, гол. 315 398 438 Одержано продукції на 1 гол, кг 6057,5 4465,8 4284,9 Виробнича собівартість 1 ц, грн 78,26 107,90 154,99 Рівень товарності, % 72,8 77,1 87,0 Повна собівартість 1ц, грн 87,36 116,85 161,9 Ціна реалізації 1ц, грн 93,69 147,72 190,83 Прибуток, грн /гол. 279,37 1062,81 1078,08 Рентабельність, % 7,2 26,4 17,9

Як бачимо з таблиці, поголів’я корів на підприємствіпоступово зростає, але знижується показник одержання продукції на 1 гол, що свідчитьпро необхідність негайного застосування методів підвищення продуктивності корівмолочного напрямку.

Поступова переорієнтація підприємства на молочно-зерновуспеціалізацію приводить до того, що з року в рік зростає рівень товарності даноговиду продукції. У 2008 році рівень товарності зріс на 9,9% порівняно з 2007 роком,та на 14,2% у порівнянні з 2006 роком.

Незважаючи на те, що спостерігається тенденціяпоступового підвищення виробничої та повної собівартості, підприємство отримує прибутки,що в розрахунку на 1 голову також зростали на протязі досліджуваного періоду. Аледосягнення такого результату відбулося, за рахунок зростання ціни. Це є позитивним,по відношенню до підприємства, зрушенням, але знову звернемо увагу на необхідністьпокращення показника продуктивності худоби.

2.4 Кінцеві результати діяльності аграрногопідприємства

Фінансові результати відображаються показникамиодержаного прибутку та рівня рентабельності підприємства. Чим більше величина прибуткуі вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим стійкішиййого фінансовий стан.

Прибуток підприємства одержують, насамперед відреалізації продукції, а також від інших видів діяльності підприємства (здача в орендуосновних засобів, земельних угідь, тощо).

Прибуток являє собою частину чистого доходу (виручкивід реалізації) який одержують суб’єкти господарювання після реалізації продукції.Кількісно прибуток визначається різницею між виручкою від продажу продукції, робіті послуг (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахуваньз виручки в бюджетні та не бюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції.Збільшення реалізації прибуткової тобто рентабельної продукції збільшує прибутокі тим покращує фінансовий стан підприємства. Навпаки, збільшення реалізації збитковоїпродукції негативно впливає на прибуток і фінансовий стан підприємства.

Тому фінансові результати діяльності слід вивчатиу взаємозв’язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельностізалежить від виробничої, постачальної, маркетингової комерційної і фінансової діяльностіпідприємства, тобто результати відображають в собі всі сторони господарської діяльності.

Підприємства, які одержують прибуток вважають рентабельними.Окремі господарства мають різні розміри виробничих ресурсів і одержують неоднаковийприбуток. Тому для оцінки їх економічної ефективності виникає потреба враховуватине лише абсолютну суму прибутку, але й віднесення її до ресурсів, що використовуютьсяу процесі виробництва. Загальну оцінку щодо цього проводять за допомогою показниківрентабельності [10, с.347].

В ринкових умовах виникла необхідність визначеннярізних показників рентабельності, які характеризують виробничу, комерційну і фінансовудіяльність підприємств.

Рівень рентабельностівитрат — це відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Вінхарактеризує економічну ефективність тієї частини засобів, яка відображена у витратахна виробництво і реалізацію товарної продукції. Цей показник визначається щодо всієїреалізованої продукції господарства в цілому, за галузями (рослинництво і тваринництво),окремими видами продукції та каналами реалізації [21, с.74].

У таблиці 2.15 визначено рентабельність виробництваосновних видів продукції в СТОВ «Агрофірма „Зоря“ за 2006-2008 роки.

Найвищий прибуток, а разом з тим і найвищий рівеньрентабельності підприємство отримало у 2008 році. (5594 тис. грн та 38,0 %, відповідно).Взагалі 2008 рік виявився найбільш прибутковим для підприємства (однією з головнихпричин цього є отримання високих урожаїв по основним видам сільськогосподарськоїпродукції), в цьому році було отримано прибуток навіть у тваринництві, що було збитковимна протязі 2006, 2007 років.

Для підприємства неефективним є виробництво м’ясаВРХ, яке було збитковим для підприємства, протягом всіх трьох років, і навіть у2008 році принесло 348,7 тис. грн. збитку.

Натомість найефективнішим є виробництво соняшника, щозабезпечувало найвищі рівні рентабельності серед виробництва продукції не лише рослинництва,але і в цілому по господарству. У 2007 році рівень рентабельності соняшника становив159,5 %.

Виробництво молока також є рентабельним у СТОВ»Агрофірма «Зоря» і на протязі досліджуваного періоду приносило стабільніприбутки.

Також у 2008 році підприємство вперше зайнялосявиробництвом сої, і це принесло досить гарні результати — 272,1 тис. грн. прибуткута 105,1 % рентабельності.

Таблиця 2.15

Рентабельність виробництва продукції в СТОВ «Агрофірма „Зоря“за 2006-2008 рр.

Галузі та види продукції 2006р. 2007р. 2008

 

Виручено, тис. грн Повна собівартість, тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Рівень рентабельності, % Виручено, тис. грн Повна собівартість, тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Рівень рентабельності, % Виручено, тис. грн Повна собівартість, тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Рівень рентабельності, %

 

1. Рослинництво, всього 3271,5 2674,7 596,8 22,3 3389,9 2618,9 771,0 29,4 13876,6 8477,1 5399,5 63,7

 

у тому числі: зернові 1543,5 1455,9 87,6 6,0 1543,9 1117,0 426,9 38,2 10349,6 6620,1 3729,5 56,3

 

соняшник 588,8 463,5 125,3 27,0 1109,5 427,6 681,9 159,5 2952,9 1571,0 1381,9 87,9

 

цукровий буряк 1057,0 660,6 396,4 60,0 655,9 1002,9 -347 -34,6 - - - -

 

Соя - - - - - - - - 531,1 259 272,1 105,1

 

інша продукція 70,8 77,1 -6,3 -8,2 50,3 41,9 8,4 20,0 43,0 27,0 16,0 59,3

 

2. Тваринництво, всього 2559,9 2905,5 -345,6 -11,9 3284,7 3696,4 -411,7 11,1 6423,5 6229 194,5 3,1

 

у тому числі: молоко 1302,7 1214,7 88,0 7,2 2024,3 1601,3 423 26,4 3116,2 2644 472,2 17,9

 

м'ясо ВРХ 772 1214,1 -442,1 -36,4 961,6 1712,2 -750,6 -43,8 1915,3 2264 -348,7 -15,4

 

м’ясо свиней 462,0 415,1 47,0 11,3 292,9 376,1 -83,2 22,1 1366,3 1305 61,3 4,7

 

інша продукція 1,0 1,1 -0,1 -9,1 5,9 6,8 -0,9 -13,2 25,7 16,0 9,7 60,6

 

3. Промислова продукція 2097,8 1705,8 392,0 22,9 - - - - - - - -

 

Разом по господарству 8916,8 8359,1 557,7 6,7 6674,6 6315,3 359,3 5,7 20300,1 14706,1 5594 38,0 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Для оцінки ефективності виробництва в аграрнихпідприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку,що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарськихугідь (поголів’я тварин). Цей показник набуває особливого значення для характеристикиефективності виробництва окремих видів продукції.

Таблиця 2.16

Маса прибутку з розрахунку на 1 ц реалізованої продукції та одиницю площі(1 гол. худоби), грн в СТОВ „Агрофірма “Зоря» за 2006-2008 рр.

Види продукції 2006 р. 2007 р. 2008р.

маса прибутку на 1 га посіву,

(1 гол. худоби)

маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції

маса прибутку на 1 га посіву,

(1 гол. худоби)

маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції

маса прибутку на 1 га посіву,

(1 гол. худоби)

маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції Рослинництво 346,57 х 418,79 х 3121,0 х зернові всього 72,12 2,77 314,60 22,28 3215,00 25,3 соняшник 626,5 19.09 3409,5 128,64 3454,75 76,77 цукровий буряк 1321,33 5,90 -123,29  - 8,18 - - соя - - - - 1600,59 106,74 Тваринництво молоко 279,37 6,33 1062,81 30,87 1078,08 28,92 м’ясо: ВРХ -349,5 -272,4 -602,41 -418,4 -298,54 -161,14 свині 88,18 70,15 -119,37 -182,46 81,30 51,77

Маса прибутку на 1 га посівів та на 1 ц. реалізованої продукції у 2008році значно зросла, порівнюючи з попередніми роками.Навіть збитки по виробництву м’яса ВРХ у 2008 році значно нижчі від попередніх років.Стратегічною культурою для СТОВ «Агрофірма „Зоря“ являється соняшник,що забезпечує найвищу масу прибутку на 1 га посіву та на 1 ц. реалізованої продукції у рослинництві. У тваринництві слід приділити увагу виробництву молока, щона відміну від двох інших галузей не приносить підприємству збитки.

3. Шляхи і фактори зниження собівартостіпродукції

Практично для всіх регіонів,галузей і підприємств країни одним із головних шляхів підвищення рентабельностівиробництва є різке скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Цезумовлено високим рівнем собівартості сільськогосподарської продукції в Українічерез недосконалу технологію та організацію виробництва і, як наслідок, значну трудо-,енерго- і фондомісткість продукції. До того ж заостанні роки відбулося суттєвепідвищення собівартості продукції як унаслідок різкого посилення диспаритету цінна сільськогосподарську і промислову продукцію (за 1991-2007 рр. зростання цін напродукцію галузей першої сфери АПК в 6 разів, а третьої сфери — в 2,5 рази перевищуваннізростання цін на продукцію сільськогосподарського господарства), так і через значнезниження врожайності культур і продуктивності тварин. Темпи, якими підвищуваласясобівартість та ціни на тваринницьку продукцію різняться між собою. Повна собівартість1 ц. м’яса ВРХ зросла у 2007 р. порівняно з 1995 р. в 11,8 раза, а реалізаційнаціна лише в 9,1 раза, собівартість 1000 штук яєць зросла у 4,1 раза, а ціна — лишеу 2,8 раза, собівартість вовни зросла у 4,7 раза, а ціна — у 2,7 раза.

По-іншому виглядає ситуаціяу співвідношенні повної собівартості і ціни реалізації молока та свиней у живіймасі. Собівартість 1 ц. молока підвищилася за період 1995-2007 рр. у 6,06 раза,ціна у 7,6 раза, свинини — 7,9 та 8,6 раза відповідно. Завдяки такому співвідношенню,коли ціна зростає більшими темпами ніж собівартість продукції, такі галузі скотарствамали вищі показники економічної ефективності, порівняно з рештою галузей [17, с.352].

Саме тому вирішення питаннязниження собівартості продукції, особливо сільського господарства, досить гостростоїть на сьогоднішній день.

В даному розділі розглянемо основні способи зниженнясобівартості продукції молочного скотарства, застосування яких, як найбільше забезпечуєзниження витрат виробництва.

 

3.1 Противитратний механізм та його рольу зниженні собівартості молока

Противитратний механізмАПК— це спосіб функціонування сукупності економічнихпідойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниженняпитомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсногопотенціалу, підвищення її якості і збільшення маси споживчої вартості. Тобто елементиекономічного механізму АПК (планування, госпрозрахунок; системи організації, оплатиі стимулювання праці; ціноутворення; фінансово-кредитний механізм) у своїй сукупностій комплексному функціонуванні, що спрямовані на досягнення зазначеної вище мети,виступають водночас і елементами противитратного механізму.

На рівні підприємстваособлива роль у зниженні витрат належить плануванню оптимальної галузевої структуриметодами багатоцільової оптимізації. При цьому один із субоптимальних варіантівплану розраховують за критерієм мінімуму виробничих чи приведених витрат. Результатикожного рішення аналізують, порівнюють з іншими варіантами оптимальних планів, одержанихза критеріями максимуму прибутку, валового доходу тощо і на цій основі складаютьнайбільш прийнятний план, який сприятиме зростанню доходів господарства як унаслідокзбільшення виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості, так і за рахунокзниження витрат. Більше уваги слід приділяти широкому впровадженню типових ресурсозберігальнихмало- і безвідходних технологій.

Головним завданням противтратногомеханізму на підприємстві є пошук резервів зниження собівартостіпродукції. При цьому слід зауважити, що поняття „зниження собівартості“тут треба розуміти широко: не тільки абсолютне зниження (адже воно може бути неможливимчерез значний вплив зовнішніх факторів), а й відносне — порівняно з іншими підприємствами,що перебувають в аналогічних умовах.

У забезпеченні противитратноїспрямованості всього економічного механізму важливу роль має відігравати ціноутворення.На жаль, в економічному управлінні виробництвом роль ціни як важливого інструментуобгрунтування об'єктивно виправданих витрат ігнорується. У результаті ціни сприймаютьсяяк інструмент відшкодування витрат, а не управління ними. Ураховуючи те, що однієюз головних функцій ціни є кількісний вираз вартості товарів, ціни мають бути об'єктивнимипримусовими нормативами рівня витрат (міри споживання), які зобов'язують усі господарсько-виробничіта управлінські ланки запровадити суворі режими економії вже на початкових стадіяхскладання планів.

Однією з головних причинфункціонування в народному господарстві, у тому числі і в АПК, витратного методугосподарювання є недосконалість фінансово-кредитної системи. Переважання в минуломусеред джерел розширеного відтворення бюджетного фінансування, хибна практика наданнякредитів без належного економічного обґрунтування, використання їх для покриттязбитків підприємств та об'єднань, що допускають безгосподарність, — усе це не відповідаєпринципам ринкового господарювання, спричинює нестримне зростання ресурсомісткостівиробництва і собівартості продукції.

Головними об'єктами функціонуванняпротивитратного механізму АПК є виробничі формування, де відображаються всі йогоелементи, безпосередньо виробляється продукція і формуються витрати. На рівні підприємствта їхніх структурних підрозділів противитратний механізм формується і функціонує,відповідно, в системі господарського і внутрішньогосподарського розрахунку. Як свідчитьдосвід, поширені в сільському господарстві системи госпрозрахунку не здатні забезпечуватизниження ресурсо-місткості виробництва і собівартості продукції через відсутністькомплексності впровадження і взаємодії елементів госпрозхрахунку, цільової спрямованостіїх функціонування.

Насамперед це стосуєтьсясистеми матеріального стимулювання, котра здатна акумулювати в собі дію всіхелементів противитратного механізму. Однак широко застосовувані її форми спрацьовуютьна витратний метод господарювання, оскільки зорієнтовані на забезпечення зростаниявиробництва продукції без достатнього врахування рівня виробничих витрат та їхньоїефективності. Так, акордно-преміальнії система оплати праці й колективний підрядздебільшого стимулюють лише зростання виробництва продукції, адже розцінки при нихобчислюють і застосовують без урахування вимог зниження собівартості продукції тавипереджального підвищення продуктивності праці порівняно з його оплатою. Унаслідокцього хоч і підвищується продуктивність живої праці, собівартість продукції, якправило, зростає, а прибуток і рентабельність — зменшуються.

Паралельно із зазначенимиформами стимулювання здійснюється і заохочення колективів госпрозрахункових підрозділівза економію виробничих витрат. Однак цей вид матеріального заохочення має формальнийхарактер, підтвердженням чого є дані про дуже низьку питому вагу виплат за економіювитрат у загальній сумі доплат за річними підсумками роботи трудових колективів.

У зв'язку з цим основнимишляхами реалізації противитратного механізму в сільському господарстві на рівніпідприємств є:

•  по-перше, розвиток форм господарювання на приватній основі на засоби виробництваі землю; господарських товариств, сільськогосподарських виробничих кооперативів,фермерських господарств, приватно-орендних підприємств, особистих господарств населеннятощо. У цих господарствах зацікавленість суб'єктів підприємництва в економному використанніресурсного потенціалу і витрачанні коштів незрівнянно вища порівняно з підприємствамиколективної і державної власності;

•  по-друге, освоєння такої прогресивної форми організації і стимулювання праці,як підприємницький розрахунок [30, с.337-39].

 

3.2 Підвищення продуктивності молочногостада

Під продуктивністю тваринрозуміють вихід продукції на 1 голову за відповідний період (день, місяць, рік).ЇЇ показники відображають якісний рівень розвитку тваринництва. Підвищення продуктивностіна основі зміцнення кормової бази, використання досягнень генетики, селекцій, новихбіологічних методів якісного поліпшення стада є головним напрямом сталого і динамічногорозвитку тваринництва.

Зниження продуктивності тварин в сільськогосподарськихпідприємствах досягло критичної межі у 1997 році: в Україні продуктивність 1 коровиу 1990р. — 2941 кг., у 1997-1389 кг. Підвищення продуктивності в останні роки (2008р. — 3083 кг.) на перший погляд може свідчити, що у розвитку галузі молочного скотарстванамітилися позитивні тенденції.

Проте на сьогодні станрозвитку молочного скотарства залишається важливим аспектом вирішення продовольчоїпроблеми в Україні та Полтавській області й визначається погіршенням ситуації вроки ринкових перетворень. Проблеми, які нагромадилися за останні 15 років і практичноне вирішуються нині, найгостріше проявляються на ринку м’ясо-молочної продукції,відчутно позначаючись на рівні постачання молочних продуктів і молока громадянам[20, с.62-63].

У Полтавській області валове виробництво молокау 2002-2006 рр. становило 234,5 тис. т., що менше, порівняно з 1990-1992 рр., на75,24% й зумовлене зменшенням поголів’я корів.

Підвищення продуктивності тварин являється одниміз головних шляхів підвищення виробництва молока та зниження собівартості продукції.

Програмою розвитку молочного скотарства у Полтавськійобласті передбачено, що збільшення продуктивності молочної худоби здійснюватиметьсяза рахунок якісного покращення поголів’я та умов вирощування молодняку, інтенсифікаціїкормовиробництва, що забезпечить реалізацію генетичного потенціалу корів у товарнихгосподарствах не нижче 4 тис. кг молока, в племрепродукторах — на рівні 5-5,5, вплемзаводах — 6-7 тис. кг молока від однієї корови за рік. Продуктивність молочногостада області досягне у 2015 році 4100 кг молока на корову, в тому числі в господарствах населення — 3900, у сільськогосподарських підприємствах — 4350 кг

Розглянемо основні шляхи підвищення продуктивностіхудоби у молочному скотарстві.

Важливою умовою для отримання високих показниківефективності виробництва молока є економне витрачання кормів, оскільки в структурісобівартості на них припадає більше 55% затрат. За умови недостатнього забезпеченнякорів кормами цього можна досягти за рахунок нормування годівлі залежно від їх продуктивності,фізіологічного стану, живої маси та віку.

Групування корів за величиною добових та за попереднюлактацію надоїв — спроба нормувати годівлю дійсно відповідно до продуктивності.Проте такий метод не знаходить широкого застосування, оскільки при цьому виникаєпроблема нестабільності (постійного переформування) груп, корови від цього стаютьнеспокійними, а їх молочна продуктивність при кожному переформуванні зменшуєтьсяна 4-5%.

Для значного підвищення продуктивності молочноїхудоби важливою є організація достатньої й повноцінної годівлі. Збалансовані завсіма поживними речовинами і енергією раціони підвищують продуктивність тварин на25-30%, знижують витрати кормів на 30-35%, а собівартість виробництва продукції- на 20%.

У годівлі тварин молочного стада найбільше використовуютьсяоб’ємисті корми, концкорми та деякі відходи промисловості, яка переробляє сільськогосподарськусировину.

Загальновідомою вважається точка зору, згідно зякою рівень надою корови збільшується з ростом витрат кормів на годівлю. Однак величинанадою обмежується біологічною здатністю тварини, а саме генетичним потенціалом.

Тому залежність надою від рівня годівлі має нелінійниххарактер. Тобто, при досягненні певної величини годівлі, прибуток за рахунок підвищеннянадою зможе покрити додаткових витрат на годівлю і економічні показники виробництвамолока будуть зменшуватися. Таким чином, з економічної точки зору існує оптимальнийрівень витрат на годівлю, при якому досягається максимальний економічний ефект.

Розглянемо вплив рівнявитрат кормів на продуктивність корів. (мал.3.)

Малюнок 3

Залежність надоюкорів від рівня витрат кормів

/>

Залежність середньорічного надою від рівня витраткормів характеризує наступне рівняння: y = — 2,0665x2 + 201,77x — 1819,9.Економічний зміст даного рівняння наступний: при збільшенні витрат кормів на 1 гол.на 1 ц корм. од. продуктивність праці збільшується на 201,77 кг, а середнє прискорення зміни щорічних рівнів продуктивності корів становить — 2,0667. величиназведеного коефіцієнта детермінації свідчить про те, що 90% варіабельності надоюзумовлені отриманою залежністю від годівлі, тобто в діапазоні, який вивчався, рівеньгодівлі є найважливішим показником, що зумовлює надій.

Суттєвого значення при вирощуванні тварин на молочнихфермах необхідно надавати режимові годівлі, під яким розуміють кратність, черговістьта час роздавання кожного виду корму (кормосуміші) на протязі доби. На фермі повиннабути створена спокійна обстановка для поїдання і пережовування кормів, тобто забезпеченосприятливі умови для протікання фізіологічних процесів, пов’язаних з утворенняммолока.

Част, багатократне (7-8 і більше разів за добу),безсистемне роздавання кормів порушує відпочинок тварин, їх жуйні процеси, що негативнопозначається на перетравлюванні і засвоюванні поживних речовин кормів та синтезімолока, а також пов’язане із збільшенням затрат праці та енергетичних ресурсів.Проте наукові дослідження доводять доцільність використання багатократного роздаваннякормів коровам, яке погоджується з їх поведінкою і сприяє підвищенню молочної продуктивностіна 10-15%.

Доїння корів на доїльних майданчиках ефективнене лише в умовах безприв’язного, але й прив’язного утримання. При цьому досягаєтьсянабагато вища якість молока та вища продуктивність праці, суттєво змінюється організаціяі характер праці оператора машинного доїння, відкриваються більші можливості длямеханізації та автоматизації ручних операцій, а також здешевлюються операції потранспортуванню молока до молочної, досягається економія у будівництві, забезпечуєхороші умови для технічного обслуговування доїльного та молочного обладнання, якесконцентроване в одному місці. Враховуючи все це, можна стверджувати, що найближчемайбутнє за безприв’язним утриманням та доїнням корів на доїльних майданчиках. Вумовах літнього пасовищного утримання рекомендується використовувати доїльні майданчикипрохідного типу УДС-3Б або подібні до них.

Влітку в більшості господарств створюються сприятливіумови для оздоровлення тварин, підвищення їх продуктивності та покращення відтворювальнихфункцій і зниження собівартості одержуваного молока. В цей час найбільш зручно проводитиремонт тваринницьких приміщень, їх чищення та дезінфекцію.

3.3 Маркетингові дослідження ринку молоката молочної продукції

Розглянемо ринок молока- продукції однієї з головних галузей підприємства. Специфічними особливостями товарногоринку молока і молочних продуктів, зумовленими їхніми властивостями, є низька транспортабельністьі непридатність до тривалого зберігання. А відтак має бути створений стабільнийринок збуту для виробника протягом усього року, гарантоване надходження молочноїсировини на молокопереробні підприємства і, відповідно, — безперебійне забезпеченнянаселення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією,сиром, сметаною та ін. При цьому всі ланки технологічного ланцюжка: виробництво- заготівля — переробка — реалізація продукції мають функціонувати скоординованой ритмічно.

Молочне скотарство Україниперебуває нині у надзвичайно тяжкому, кризовому стані. Так, виробництво молока заостанні 16років зменшилось на 49 % головним чином через скороченняпоголів'я корів на 44 % Це призвело до різкого скорочення споживання молоканаселенням. Якщо в 1990 р. споживання молока в розрахунку на душу населення (373 кг) наближалось до рекомендованих норм (390 кг) та обсягу в розвинених країнах світу, то в 2007 р.скоротилось до 223 кг.

Головними причинами цьогоє передусім загальна економічна криза в країні і, як наслідок, падіння платоспроможногопопиту населення, а також диспаритет цін, з одного боку на продукцію промисловостій сільського господарства, а з іншого — на продукцію рослинництва й тваринництва.В обох випадках це не на користь, сільського господарства і тваринництва. Так, виробництвомолока в господарствах суспільного сектору є стабільно-збитковим причому рівеньзбитковості коливається від 54 % у 1997 р. до 0,8% у 2006 р. Виробництво молоказавдало цим господарствам у 2006 р. 194 млн. грн збитків, або 138 грн з розрахункуна одну корову. У той же час переробка молока всі ці роки в цілому на підприємствахмолочної промисловості була рентабельною.

Зменшення виробництвамолока спостерігалось лише в суспільному секторі (у 5,5 раза). У приватних господарствахнаселення виробництво молока зросло в 1,8 раза. Питома вага особистих господарствнаселення у валовому виробництві молока підвищилась за цей період з 24 до 76 %.Проте абсолютне і відносне зростання виробництва у приватному секторі не могло компенсуватиспад виробництва в суспільному секторі.

Зменшення обсягів виробництвамолока вкрай негативно вплинуло на роботу підприємств молочної промисловості, деобсяги виробництва продукції з незбираного молока скоротились більш ніж у 3,5 раза,масла тваринного — майже в 3,4 раза. Слідособливо підкреслити, що заготівлямолока переробними підприємствами зменшилась у 4.5 раза, тимчасом як обсяги виробництвамолока — лише в 1,7 раза. Якщо в 1990 р. в цілому по Україні частка молока, проданогопереробним підприємствам, становила 72 % від валового виробництва молока, то в 2006р. — тільки 28 %.

Сільськогосподарські виробникипочали самостійно виходити на ринок молока безпосередньо (обминаючи молочні заводи)або шляхом створення власних цехів з переробки молока. Пояснюється це —. насампередіснуючими суперечностями між товаровиробниками сільськогосподарської продукції таїї переробниками.

Проблема реалізації молокасільськогосподарськими товаровиробниками, особливо господарствами населення, залишаєтьсявкрай складною. Останні виробляють 75 % молока, а переробні підприємства заготовиливсього 39% загального його виробництва.

Проаналізуємо реалізаціюмолока та молочної продукції в СТОВ „Агрофірма“Зоря» за 2006 — 2008роки, на основі таблиці 3.1 Визначимо обсяги та ціни реалізації за різними каналами.

Таблиця 3.1

Натуральні та вартісні показники реалізації молока в СТОВ «Агрофірма»Зоря"за 2006-2008 роки

Канали реалізації 2006 2007 2008 Натуральні показники Кількість реалізації, ц % Кількість реалізації, ц % Кількість реалізації, ц % 1. Переробним підприємствам 8150 98,7 8130 97,2 16330 100

2. Населенню в

рахунок оплати

праці.

70 0,8 170 2,0 - - 3. Видано пайовикам в рахунок орендної плати - - 10 0,2 - - 4. На ринку через власні магазини 40 0,5 50 0,6 - Всього 8260 100 8360 100 16330 100 Вартісні показники Вартість, тис. грн Ціна грн/ц Вартість, тис. грн Ціна грн/ц

Вартість,

тис. грн

Ціна грн/ц 1. Переробним підприємствам 799,6 98,11 868,8 106,86 3724,4 228,7

2. Населенню в

рахунок оплати

праці.

3,7 52,85 11,7 68,82 - - 3. Видано пайовикам в рахунок орендної плати - - 0,8 80,00 - - 4. На ринку через власні магазини 3,0 75,00 4,1 82,00 - - Всього 806,3 х 885,1 х - х /> /> /> /> /> /> /> />

 

СТОВ «Агрофірма»Зоря"реалізовувало молоко у 2006-2007 роках за 4 каналами, що вказані у таблиці 3.1,у 2008 році даний вид продукції реалізовувався лише переробним підприємствам. Цеможна пояснити тим, що ціни за якими реалізується молоко населенню та пайовикам єзначно нижчими в порівнянні із цінами закупівлі, що пропонуються переробними підприємствами.Аналізуючи виручку від реалізації переробним підприємствам за досліджуваний період,то спостерігається поступове зростання, що пов’язане частково із зростанням питомоїваги обсягу у структурі каналів реалізації, а частково із зростанням ціни (яка зрослана 214% порівняно із 2007роком, та на 233,1 % в порівнянні із 2006 роком).

Звернувши увагу на те,що в останні роки досить зростає підсобне господарство у населення, реалізовуватимолоко саме на переробні підприємства є досить доцільним кроком на шляху зростанняприбутку від виробництва даного виду продукції.

Прогнозуючи кон'юнктуруринків як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу, найчастіше використовуютьметод розрахунку матеріальних балансів. Оскільки цінова кон'юнктура є похідною відспіввідношення сумарного попиту і пропозиції, то маючи їх розрахунки, можна прогнозуватитенденції і самі рівні цін на перспективу. У таблиці 3.1 наведено баланси молокаі молокопродуктів (перераховано в молоко) в Україні.

Таблиця 3.2

Баланс молока та молочних продуктів.

  1995 2000 2003 2004 2005 2006 2007 Виробництво 17274 12658 13661 13710 13714 13287 12262 Зміна запасів на кінець року -440 -394 -106 -360 -27 174 -72 Імпорт 58 50 74 80 112 150 199 Усього ресурсів

17772

13102

13841

14150

13799

13263

12533

Експорт 1420 1100 1145 2126 1901 950 939 Витрачено на корми 3723 2203 1863 1296 1270 1326 1141 Втрати 80 10 6 3 3 7 5 Фонд споживання 12549 9789 10827 10725 10625 10980 10448

[14, с.344].

На сьогодні (і в найближчійперспективі) усі області України поділяють на три групи:

1. Області, де формуютьсяекспортні ресурси транспортабельних молочних продуктів (масла, твердих сирів, молочнихконсервів тощо) — Чернігівська, Сумська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Львівська,Вінницька, Черкаська, Полтавська, Хмельницька, Тернопільська, Кіровоградська;

2. Області, де обсяг виробництвамолока може задовольнити, в основному, лише внутрішні потреби в молоці й молокопродуктах(Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Миколаївська, Херсонська);

3. Області, які не можутьзабезпечити власні потреби в молоці та молокопродуктах (Київська, Донецька, Луганська,Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Одеська та Автономна Республіка Крим).У ці регіони надходить відповідна кількість переважно транспортабельних молочнихпродуктів з областей першої групи з тим, щоб забезпечити більш рівномірне споживанняїх населенням [29, с.141-143].

Головним завданням у молокопродуктовомупідкомплексі України є збереження і подальший розвиток створеного науково-виробничогопотенціалу. Цей потенціал у безкризових умовах зможе повністю забезпечити потреби-країниу молоці та продуктах його переробки на внутрішньому ринку і дасть змогу нароститиекспортний потенціал країни. У 1990 р. поставки молокопродуктів у загальносоюзнійфонд досягли 3,5 млн т (у перерахунку на молоко), або 14,5 % від загального виробництвамолока. У наступні роки (1991-1994) експорт молокопродукції різко скоротився (до479 тис. т у середньому за рік), у 1995-1996 рр. дещо зріс (1268 тис. т), а в 1997-1998рр. дорівнював 250 тис. т., обсяги експорту продукції тваринництва у 2008 році становили1182 млн. дол. США (17 % до всього експорту сільгосппродукції). Порівняно з відповіднимперіодом 2007 року відбулося збільшення на 51 % [25, с.154]

Експортно-імпортні операціїна ринку молока і молочних продуктів в останні роки характеризуються різними тенденціями.Основними видами молокопродуктів, які експортуються з території України, є вершковемасло (до країн СНД) і сухе знежирене молоко (до країн СНД і далекого зарубіжжя).

Що ж до операцій імпорту,то тут відбувається суттєве зменшення кількості завезеного в Україну вершковогомасла і збільшення обсягів імпортованого сухого молока. Тенденція зменшення імпортувершкового масла збережеться і надалі, оскільки населення України буде віддаватиперевагу вітчизняному маслу завдяки його високій якості й доступній ціні. Що стосуєтьсяімпорту сухого молока, то його слід скоротити, бо Україна сама може забезпечуватипотребу в ньому [26, с.138].

Національною програмоюрозвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010рр. передбачається довести виробництво молока в Україні 2010 р. — до 20 млн т (проти24,5 млн т у 1990 р. і 13,7 млн т у 1997 р.). При цьому важливо вибрати ефективнийшлях збільшення виробництва молока.

Практика багатьох країнз розвиненою економікою свідчить, що програму збільшення виробництва молока можнаефективно вирішувати за істотного скорочення поголів'я молочної худоби. Так, у СШАпоголів'я молочного стада за 1940-1993 рр. зменшилось у 2,4 раза, однак виробництвомолока зросло в 1,4 раза за рахунок підвищення у 3,4 раза продуктивності корів.Скороченню в США поголів'я молочної худоби передувало значне поліпшення кормовоїбази і племінної роботи, а також нарощування поголів'я м'ясних спеціалізованих порід.Унаслідок цього були вирішені проблеми високоефективного виробництва як молока,так і якісного м'яса. Такий досвід може послугувати прикладом і для нашої країни[24, с.150-152].

Висновки та пропозиції

В українському тваринництвідо цього часу залишається безліч проблем, одна з яких — висока собівартість. Заданими Мінагрополітики за останні 10 років сільськогосподарські підприємства відреалізації тваринницької продукції одержали майже 16 млрд. грн збитків, оскількиоптові ціни були в 1,5 — 2,0 раза меншими, ніж витрати на її виробництво. Черезнизький рівень технологічного розвитку сектора, диспаритет цін на сільськогосподарськута промислову продукцію, відсутність належного державного регулювання цей показникв цілому по Україні продовжує зростати у всіх галузях тваринництва.

Провівши дослідження наоснові СТОВ «Агрофірма „Зоря“ Оржицького району Полтавської області,можна сказати що підприємство є прибутковим і, враховуючи сучасний стан економікикраїни, знаходиться на досить стабільному та ефективному етапі розвитку. Якщо зробитивисновок, по 2008 році, то в даному році підприємство досягло досить високих результатіврозвитку, а сама 38,0% рентабельності та 30,3% норми прибутку.

В підприємстві, максимальноможливо, ефективно використовуються основні та оборотні фонди, а також земельніресурси (99,2 % площі сільськогосподарських угідь займає рілля 70 % якої займаютьпосіви зернових та технічних культур).

Виробництво продукціїтваринництва у СТОВ „Агрофірма “Зоря» є не досить ефективним, і існуєбезліч проблем які необхідно вирішувати. Проте виробництво молока у господарствіприносить значні прибутки, проте рівень його рентабельності низький, і основноюпричиною цього є висока собівартість. Найбільші затрати підприємство витрачає накорми та оплату праці, а тому для нашого підприємства важливим є розширення власноїкормової бази та застосування технологій виробництва молока із найменшими затратамипраці.

Основними методами зниженнясобівартості продукції молочного скотарства, що розкриті у даній курсовій роботі,єпротивитратний механізм зниження собівартості та підвищення молочної продуктивностікорів.

Противитратний механізмАПК— це спосіб функціонування сукупності економічнихпідойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниженняпитомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсногопотенціалу

Під продуктивністю тварин розуміють вихід продукціїна 1 голову за відповідний період (день, місяць, рік). ЇЇ показники відображаютьякісний рівень розвитку тваринництва. Підвищення продуктивності на основі зміцненнякормової бази, використання досягнень генетики, селекцій, нових біологічних методівякісного поліпшення стада є головним напрямом сталого і динамічного розвитку тваринництва.

Важливим фактором у зниженніповної собівартості молока є вибір ринку збуту. Проаналізувавши ринок молока в Україніможна сказати, що молочне скотарство України перебуває нині у надзвичайно тяжкому,кризовому стані. Так, виробництво молока за останні 16років зменшилось на49 % головним чином через скорочення поголів'я корів на 44 % Це призвелодо різкого скорочення споживання молока населенням. Якщо в 1990 р. споживання молокав розрахунку на душу населення (373 кг) наближалось до рекомендованих норм (390 кг) та обсягу в розвинених країнах світу, то в 2007 р. скоротилось до 223 кг.

Проведений аналіз даєпідстави стверджувати, що зростання собівартості є одним з гальмівних чинників, щостримують розвиток галузі. Під час вирішення питань пов’язаних із покращенням результатівфункціонування тваринництва, сільськогосподарським підприємствам слід звернути увагунасамперед на зниження собівартості продукції. Лише зі зниженням останньої продукціямає шанси стати конкурентоспроможною та ефективною в умовах членства в СОТ.

Використана література

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства:Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / За ред. М.В. Афанасьєва.- Х.: ВД ЧНЕЖК, 2003. — 256с.

2. Горкавий В.К., Бойко Т.М. Аналіз виробництва продукціїтваринництва: Текст лекції. — Харк. нац. аграрн. ун-т ім. В.В. Докучаєва. — Х.,2008. — 54с.

3. Економіка аграрних підприємств: Підручник / В.Г. Андрійчук.- К.: КНЕУ, 2002. — 624 с.

4. Економіка виробництва молока і молочної продукції вУкраїні: Монографія. / За ред. П.Т. Саблука і В.І. Бойка. — К.: ННУ ІАЕ, 2005.- 340 с.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. редакцієюС.Ф. Покропивного — вид.2-ге, перероб. та доп. — К: КНЕУ, 2005-528с.,іл.

6. Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємствАПК. Навч. підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 537с.

7. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник- 2-ге видання, перероблене та доповнене. — К: КНЕУ, 2004. — 495с.

8. Ольховіков О.В., Гріцишин О.Б. Основи економіки агропромисловоговиробництва: Підручник для учнів професійно-технічних навчальних закладів. / Заред. В.В. Паржицького. — К.: Пед. Преса, 2005-320 с.

9. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства:Навч. посібник. — 2-ге вид., випр. і доп. — К: Знання, 2005-662с. — (Вища освітаХХІ століття).

10. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктурапродовольчих ринків. / За ред. О.М. Шпичака. — К.: ІАЕ, 2000. — 585с.

11. Шиян Н.І. Економіка виробництва молока: Лекція / Харк.нац. аграрн. ун-т. — Х., 2003-38с.

12. Шиян Н.І. Найдьонова Н.С. Стан і тенденції розвиткускотарства України: Текст лекції. — Харк. нац. аграрн. ун-т ім.В. В. Докучаєва.- Х., 2005. — 44с.

13. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств/ Затвердженонаказом Міністерства аграрної політики України 18.05.2001р.,№132. — К., 2001

14. Статистичний щорічник України за 2007 рік. — К.: Техніка,2008. — 625с.

15. Довідник економіста — міжнародника / В.В. Волошин таінші. — К.: Політвидав. України, 1990. — 399 с.

16. Економічний довідник аграрника / В.Д. Дробот, Г.І. Зуб,М.П. Кононенко та інші; за ред. Ю.Я. Лузанна, П.Т. Саблука. — К.: Преса України,2003. — 800с.

17. О.М. Гіржева. Напрями підвищення прибутковості і рентабельностівиробництва молока. // Вісник ХНАУ. — 2008. — №7. — 344-354

18. Підгайна С.Г. Тенденції і зміни собівартості продукціїтваринництва на підприємствах України. // Вісник ХНАУ. — 2008. — №3 — 349-355

19. Яковлева Ю.С. Методичні підходи до визначення собівартостіпродукції сільськогосподарських підприємств. // Вісник ХНАУ. — 2008. — №9. — 239-246

20. Бондаренко В.М. Розвиток ефективного виробництва молоката його промислової переробки в Україні. // Економіка АПК — 2008. — №5. — 61-64

21. Бужин О.А. Оперативне визначення динаміки рентабельностіта собівартості продукції тваринництва, складових конкурентоспроможності в умовахринку. // Економіка АПК — 2007. — №4. — 71-75

22. Васильченко О.М. Розвиток молочного скотарства в контекстіінтеграції України в світову економіку. // Економіка АПК — 2008. — №2. — 34-36.

23. Зимовець В.Н. Проблема формування собівартості, ціні рентабельності в АПК. // Економіка АПК — 2002. — №10. — 106-109

24. Козак О.А. Основні тенденції розвитку світового ринкумолока та молочної продукції. // Економіка АПК — 2007. — №3. — 149-153

25. Козак О.А. Ринок молока в Польщі та Україні: характеристикаі порівняння. // Економіка АПК — 2008. — №8. — 149-154

26. Лакішик О.В. Стан і перспективи експорту молока та молокопродуктів.// Економіка АПК — 2008. — № 3. — 136-141.

27. Мороз О.В. Каричина Н.П. Розвиток молочної промисловостів умовах конкуренції на ринку. // Економіка АПК — 2007. — №7. — 131-138

28. Павлик В.П. Собівартість і реалізація продукції у формуванніаграрного ринку. // Економіка АПК — 2007. — №5. — 147-152

29. Сулима Н.В. Розвиток ринку молока та молочної продукціїв Україні. // Економіка АПК — 2008. — №8. — 140-144

30. Шкільов О.В. Внутрішньогосподарські резерви підвищенняефективності використання виробництва молока. // Економіка АПК — 2007. — №9. — 36-39

Додатки

Додаток 1

Розрахунок валової продукції в порівняльних цінах 2005 року в СТОВ«Агрофірма „Зоря“ за 2006-2008 рр.

Галузі та види продукції. Порівнянна ціна 2005р. грн/ц. 2006 2007 2008 Кількість продукції, ц Вартість продукції, тис. грн Кількість продукції, ц Вартість продукції, тис. грн Кількість продукції, ц Вартість продукції, тис. грн Зернові і зернобобові. х х 2072,5 х 1813,0 х 3923,5 З них: пшениця 40,58 15692 636,8 17041 691,5 27887 1131,7 жито 36,47 526 19,2 632 23,0 1306 47,6 гречка 84,74 1276 108,1 932 79,0 - - кукурудза на зерно 35,88 3861 138,5 5238 187,9 50050 1795,8 ячмінь 47,54 21560 1024,9 14014 666,2 18730 890,4 горох 38,53 3512 135,3 2815 108,5 - - овес 35,50 1584 56,2 1397 49,6 1634 58,0 інші зернові (просо) 30,93 314 9,7 234 7,2 - - Соняшник 88,02 5129 451,4 5993 527,5 17900 1575,6 Цукрові буряки 16,99 118452 2012,5 84657 1438,3 - - Овочі відкритого грунту 120,5 270 32,54 11 1,3 - - Силос 3,73 63360 236,3 40816 152,2 82425 307,4 Соя 98,91 - - - - 2620 259,1 Кормові коренеплоди 11,52 1186 13,6 - - - - Сінаж 2,00 8840 17,7 - - - - Рослинництво, всього х х 4836,5 х 3932,3 х 6065,7 ВРХ 664,71 2145 1425,8 1654 1099,4 2553 1697,0 Свині 1004,88 512 514,5 603 605,9 1210 1215,9 Молоко 104,27 19081 1989,6 17774 1853,3 18768 1956,9 Мед 1208,43 8,01 9,7 - - - - Яйця, тис. шт. 305,26 16 4,9 - - - - Тваринництво, всього х х 3944,5 х 3558,7 х 4869,8 Всього по господарству х х 8781,0 х 7491,0 х 10935,5

Додаток 2

Визначення чистої продукції підприємства, тис. грн в СТОВ „Агрофірма“Зоря» за 2006-2008 рр.

Показники. 2006 р. 2007 р. 2008 р.

Валова продукція

(за собівартістю)

9428,6 9401,7 15439,0 Сума матеріальних затрат на виробництво продукції (всі виробничі витрати крім оплати праці та відрахувань на соціальні заходи), тис. грн. 8069,3 8887,7 15479 Сума збитку. - - - Сума прибутку. 557,7 359,3 5594,0 Чиста продукція (валовий дохід) 1917,0 873,3 5554,0

Чиста продукція визначається за формулою:

ЧП=ВПС-МЗ+П-З, де

ВПС — Валова продукція, оцінена за собівартістюїї виробництва, тис. грн.

МЗ — Сума матеріальних затрат на виробництвопродукції, тис. грн.

П — Сума прибутку, тис. грн.

З — Сума збитку, тис. грн.

За 2006 р.

ЧП=9428,6-8069,3+557,7=1917,0

За 2007 р.

ЧП=9401,7-8887,7+359,3=873,3

За 2008 р.

ЧП=15439,0-15479+5594,0=5554,0.

Додаток 3

Розрахунок умовного поголів’я тварин в СТОВ «Агрофірма „Зоря“за 2006-2008 рр.

Види тварин. Коефіцієнт переводу в умовне поголів’я. 2006 р. 2007 р. 2008 р. Поголів’я, гол. Умовне поголів’я. Поголів’я, гол. Умовне поголів’я. Поголів’я, гол. Умовне поголів’я. Корови, бики. 1 315 315 398 398 438 438 ВРХ на відгодівлі. 0,6 1265 759 1246 748 1168 701 Свині. 0,3 533 160 697 209 754 226 Птиця. 0,02 455 9,0 - - - - Разом по господарству. х х 1243 х 1355 х 1365

Додаток 4

Визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва в 2006 р.

Види продукції Вартість товарної продукції

Ранжиро-

ваний ряд (і)

2× (і — 1)

Р×2× (і — 1)

тис. грн % Зернові, — всього 1543,5 17,3 1 1 17,3 Соняшник 588,8 6,6 5 9 59,4 Цукрові буряки 1057,0 11,8 3 5 59,0 Овочі відкритого грунту. 11,4 0,2 8 15 3,0 Інша продукція рослинництва 70,8 0,8 7 13 10,4 Разом по рослинництву 3271,5 36,7 х х х Жива маса худоби, — всього 1234,0 13,8 х х х  у т. ч. велика рогата худоба 772,0 8,7 4 7 60,9 свині 462,0 5,1 6 11 56,1 Молоко 1302,7 14,5 2 3 43,5 Мед 4,1 0,1 10 19 1,9 Яйця, тис. шт. 6,4 0,1 9 17 1,7 М’ясо птиці 11,7 0,1 8 15 1,5 Інша продукція тваринництва 1,0 0,1 11 21 231 Разом по тваринництву 2559,9 28,7 х х х Промислова продукція 2097,8 23,5 х х х Інша продукція, роботи і послуги 269,8 3,1 х х х Реалізація товарів. 717,8 8,0 х х х Всього по господарству 8916,8 100 х х 545,7

Кс =/>=100/545,7=0,18

Додаток 5

Визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва в 2007 р.

Види продукції Вартість товарної продукції

Ранжиро

ваний ряд (і)

2×і — 1

Р× (2×і — 1)

тис. грн % Зернові, — всього 1543,9 23,1 2 3 69,3 Соняшник 1109,5 16,6 3 5 83,0 Цукрові буряки 655,9 9,8 5 9 88.2 Силос. 30,3 0,5 8 15 7,5 Інша продукція рослинництва 50,3 0,8 7 13 10,4 Разом по рослинництву 3389,9 50,8 х х х Жива маса худоби, — всього 1254,5 18,8 х х х  у т. ч. велика рогата худоба 961,6 14,4 4 7 100,8 свині 292,9 4,4 6 11 48,4 Молоко 2024,3 30,3 1 1 30.3 Інша продукція тваринництва 5,9 0,1 9 17 1,7 Разом по тваринництву 3284,7 49,2 х х х Всього по господарству 6674,6 100 х х 439,6

Кс=/>=100 / 439,6 =0,23

Визначеннякоефіцієнта зосередження товарного виробництва за 2008 р.

Кс=/>=100 / 329,8 =0,31