Реферат: Методи оцінки потенціалу підприємства
Тема 1. Сутніснахарактеристика потенціалу підприємства
1. Сутністнозмістова еволюція терміну “потенціал”
Термін потенціалпоходить з латинської мови і означає — скриті можливості, у виробничій практицізавдяки деяким зусиллям можуть перейти в реальну дійсність.
Еволюція терміну“потенціал” представлена такими етапами:
- 1924 рік КНЕУ професор Воблийввів визначення терміну потенціалу як потенціалу виробничих систем;
- 1924 рік професор Вейтсрозглядав поняття потенціал як потенціальні виробничі сили;
- 1954 рік академік Струмірінввів в теорію термін – економічний потенціал;
- 1967 рік академік Німчемоввизначає потенціал розширеного виробництва;
- 1973 рік Анчишкін визначаєвиробничий потенціал;
- 1981 рік академік Балкінвисунув нову трактовку терміну потенціал – як узагальнена збірна характеристикаресурсів прив’язаних до місця і часу;
- 1983 рік академікАрхангельський визначав термін потенціал як запаси, засоби, джерела, які є урозпорядженні і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або длявирішення певної задачі.
У розвиткусучасного уявлення про потенціал підприємства можливо виділити 3 напрямки:
1. (Білов, Черніков) – стверджують, щопотенціал це сукупність необхідних для функціонування і розвитку системи різнихвидів ресурсів.
2. (Іванов, Андреєв) – потенціал цесистема матеріальних і трудових факторів, що забезпечує досягнення метивиробництва.
3. Потенціал – це здатність комплексуресурсів економічної системи вирішувати, поставлені перед нею задачі.
Підприємницькийпотенціал –це сукупність ресурсів (трудових, технічних, фінансових), навичок і можливостейкерівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробу товарів(послуг) отримання максимального доходу і забезпечення і функціонуваннярозвитку підприємства.
Поглядиекономістів щодо сутності терміну потенціал розподілилися наступним чином: 42%- вважає, що потенціал виражає собою сукупність усіх ресурсів підприємства; 18%- потенціал це потужність підприємства; 16% — потенціал – це загальна,ресурсна, економічна, природна можливість регіону; 8% — потенціал це можливістьдосягнення ефекту.
Класифікаціяпотенціалу підприємства:
1. За рівнем абстрагованості: 1) потенціал людства, 2)природній потенціал; 3) економічний потенціал; 4) соціокультурний потенціал; 5)психо-фізіологічний потенціал.
2. Залежно від рівня абстрагованостіоцінки: 1) потенціал світового господарства; 2) потенціал національноїекономіки; 3) галузевий потенціал; 4) регіональний потенціал; 5) територіальнийпотенціал; 6) потенціал добровільних об’єднань; 7) потенціал підприємства; 8)потенціал структурних підрозділів; 9) потенціал виробничих дільниць; 10)потенціал робочого місця.
3. За галузевою ознакою: промисловий; науковий; с/г… потенціал.
4. За елементним складом: 1) потенціал основнихвиробничих фондів; 2) потенціал оборотних фондів; 3) потенціал землі; 4)інформаційний, інноваційний, інвестиційний; 5) кадровий та технологічнийпотенціал.
5. За спектром врахованих можливостей: 1) внутрішньосистемний; 2)зовнішній (ринковий) потенціал.
6. За функціональною сферою виникнення: виробничий; маркетинговий;інфраструктурний; науково-технічний.
7. З огляду на спрямованість діяльностіпідприємства:експортний чи імпортний потенціал.
8. Залежно від міри реалізаціїпотенціалу:1) фактичний (досягнутий); 2) перспективний (вектор розвитку).
2. Потенціалпідприємства
Потенціал підприємства – це складна, динамічна,поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами: 1)потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншійсфері економічної діяльності; 2) можливості будь якого підприємства в більшійступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво;3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявнимиможливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу; 4) рівень ірезультати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємстваі адекватною до неї організаційною структурою підприємства.
Потенціалпідприємства полягає в інтегральному відображені поточних і майбутніхможливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогоюпритаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і такимчином задовольняти корпоративні і суспільні інтереси.
Модельпотенціалу підприємства включає:
1. Ресурсні можливості.
2. Можливості і здібності кадрівпідприємства.
3. Інноваційні, інвестиційні,інформаційні можливості, що формують фінансові можливості які разом зінвестиційними можливостями трансформуються в четверту складову моделіпотенціалу підприємства, що має назву потенціал відтворення.
3. Структурапотенціалу підприємства
Виділяють дві головніскладові потенціалу підприємства: об’єктні та суб’єктні.
Об’єктивніскладовівключають у себе: виробничий потенціал, потенціал землі, основні і оборотніфонди, технологічний потенціал, персонал, фінансовий потенціал з якого випливаєще один потенціал відтворення.
Суб’єктивніскладовівключають у себе: логістичний потенціал, управлінський потенціал, маркетинговийпотенціал, потенціал організаційної структури.
Об’єктивніскладові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалупідприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесіфункціонування інноваційного, виробничого, фінансового потенціалу та потенціалувідтворення.
Інноваційнийпотенціал –це сукупні можливості підприємства щодо генерації сприйняття та впровадженнянових (радикальних і модифікаційних ідей для його системного, технічного,організаційного та управлінського оновлення.
Виробничийпотенціал –це наявні і приховані можливості підприємства щодо залучення та використанняфакторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг).Виробничий потенціал підприємства включає: потенціал землі іприродньо-кліматичні умови, потенціал основних фондів, потенціал оборотнихфондів, потенціал нематеріальних активів, потенціал технологічного переліку.
Потенціалземлі і природньо-кліматичні умови – це можливості підприємства щодо використаннясукупних природних багатств в господарській діяльності.
Потенціал основних фондів – це наявні і скритіможливості основних фондів, що формулюють техніко-технологічний базисвиробничої потужності підприємства.
Потенціалоборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певноїсукупності предметів праці, що перебувають в виробничих запасах, незавершеномувиробництві, напівфабрикатах власного використання, витрати майбутніх періодів.
Потенціалнематеріальних активів – це сукупність можливостей підприємства використовуватиправа на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарськомупроцесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволеннясуспільних потреб.
Потенціалтехнологічного потенціалу – це здатність робітників виробляти різні продукти(послуги).
Фінансовийпотенціал –це обсяг власних, позичкових та залучених фінансових ресурсів підприємства, щознаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективнихвитрат.
Інвестиційнийпотенціал –являє собою наявні приховані можливості підприємства щодо простого ірозширеного відтворення і є головною складовою фінансового потенціалупідприємства.
Потенціалвідтворення– це сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та іншихресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бутивигідно залучені та використанні для простого і розширеного відтворенняфакторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.
Суб’єктивніскладові потенціалу підприємств.
Суб’єктивніскладові потенціалу підприємств пов’язані із суспільною формою їх виявлення.Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний,загальногосподарський, соціальний чинник раціонального споживання об’єктивнихскладових потенціалу підприємства. ССПП включає: 1) науково технічнийпотенціал; 2) управлінський потенціал; 3) потенціал організаційної структуриуправління; 4) маркетинговий потенціал.
Науково-технічнийпотенціал – цеузагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва, а саменауки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостейі ресурсів у тому числі, науково-технічних кадрів які є у розпорядженніпідприємства для вирішення науково-технічних проблем.
Управлінськийпотенціал –це навички та здібності керівників усіх рівнів управління, щодо формування,організації, створення належних умов для функціонування і розвиткусоціально-економічної системи підприємства.
Потенціал організаційноїструктури управління – це загальнокорпоративний, управлінський (формальний чинеформальний) механізм функціонування підприємства який включає в себе рівеньорганізацій функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків міжними.
Маркетинговийпотенціал –це максимальна можливість підприємства щодо систематичного і планомірногоспрямування всіх його функцій (визначення обсягу, попиту, організаціївиробництва, продажу, післяпродажний сервіс) на задоволення потреб споживачів івикористання потенціалу ринків збуту. Маркетинговий потенціал включаєлогістичний потенціал.
Логістичнийпотенціал –це максимальна продуктивність, а саме функціональна спроможність системноінтегрованих підрозділів, які охоплюють всі види діяльності, щодо переміщення впросторі та руху в часі персоналу, матеріалів, готових виробів, енергії таінформаційних потоків.
Трудовийпотенціал –це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісниххарактеристик.
Інфраструктурнийпотенціал –це збалансований з вимогами виробництва можливості цехів, господарств якізабезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємствата задовольняють соціальні потреби його персоналу.
Інформаційнийпотенціал –це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, щозабезпечують підготовку і прийняття управлінських рішень і впливають нахарактер і специфіку виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробкута розповсюдження інформаційних ресурсів. Інформаційно-обчислюваний потенціал єголовною складовою інформаційного потенціалу на сучасних підприємствах.
Інформаційно-обчислюванийпотенціал –це комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічнихзаходів і спеціальних кадрів призначених для автоматизації процесу вирішеннязадач управління підприємств у різних галузях людської діяльності.
4.Графо-аналітична модель потенціалу підприємства
Функціонуванняпідприємства проявляється через розвиток всіх напрямів діяльності.Графо-аналітична модель підприємства представляє собою область яка утворенавекторами, що являють собою сфери (напрямки) діяльності підприємства. Схожінапрямки об’єднуються в n – інтегровані напрямки діяльності підприємства. Якщообрано три інтегровані напрямки діяльності підприємства, то графо-аналітичнамодель набуває вигляду квадрату потенціалу підприємства, якщо три – трикутникпотенціалу підприємства. На перетини векторів розміщується точка розвиткупотенціалу підприємства.
Розглянемо методпобудови графо-аналітичної моделі потенціалу підприємства – квадрат потенціалупідприємства (принципи побудови):
1. Графічна модель потенціалупідприємства, що призначена для проведення діагностики можливостей підприємствамає форму сфери.
2. Подібна форма представляє усінапрямки діяльності підприємства тим самим розкриває діалектику йогопотенціалу.
3. У цілях аналізу необхідно спрощуватиформу сфери до форми кола у загальному вигляді, чи до форми іншої фігури взалежності від вибору кількості напрямів діагностики потенціальних можливостейпідприємства.
4. Формування графічної моделіпотенціалу підприємства за методом квадрат-потенціалу, передбачає виокремленнячотирьох інтегрованих напрямків. 1) виробництво, розподіл та збут продукції; 2)організаційна структура та менеджмент; 3) маркетинг; 4) фінанси.
5. Якщо в результаті діагностикипотенціалу підприємства буде побудовано рівносторонній квадрат то ми отримуємоідеалістичний стан потенціалу підприємства. В практиці господарювання потенціалпідприємства має відокремлену структуру.
6. Потенціал підприємства може бутипрокласифікований за розміром як великий, середній та малий. Великий потенціалпідприємства мають підприємства довжина векторів, що утворюють квадратзнаходиться в межах від 70 до 100 у. о… Середній від 30 до 70 у. о… Малий до30 у. о.
Тема 2.Формування потенціалу п-в
1. Потенціал п-ва як інтегрованаек с-ма
Особливостіек с-м:
1.цілісністьсис-ма – це цілісність, властивості якої прявляються лише при взаємодії їїелементів.
2.компонентністьСистема склад-я із певної кількості частин, які наз. елементами.
3.складність ек с-ма визначається неоднорідністю складових елементів, різнохарактернимита ієрархічними взаємозв’язками між ними.
4. нестаціонарністьСистема містить постійно змінюючі параметри та характеризується стохастичністюповедінки.
5. унікальністьУ кожному окремому випадку с-ма змінює свою ресурсну і організаційну структури.
6. адаптивністьпередбачає адаптацію параметрів с-ми до умов, що постійно змінюються.
7.синергічністьЦілеспрямованість дії елементів с-ми посилює ефективність її функціонування.
8.мультиплікативністьПрояв у геометричній залежності позитивних і негативних ефектів ф-ня елементівс-ми.
9. граничністьЕлементи ек с-ми мають граничний характер, що обумовлюється її формою
10.протиентропійністьМожливість протидіяти руйнуючим тенденціям.
Формуванняпотенціалу п-ва – процес створення потенціалу п-ва, надання йому певної структури,організації і форми шляхом залучення ресурсів для досягнення цілей п-ва.
Загальні підходищодо формування потенціалу п-ва:
· Потенціалп-ва –цескладна с-ма пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть втій чи іншій мірі заміщати один одного, тобто вони альтернативні.
· Потенціалп-ва не можливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів,тому як це динамічне угрупування
· Приформуванні потенціалу п-ва діє закон синергії його елементів
· Потенціалп-ва у більш вищих фомах свогопрояву може самостійно трансформуватися з появоюнових складовихелементів
· Елементипотенціалу п-ва повинніф-ти одночасно і в сукупності, так як закономірностірозвитку можливостей п-ва не можуть бути розкриті окремо, а тільки в поєднанніїх, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення міжелементами.
· Всіелементи потенціалу об'єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком п-ва,тобто з одного боку підлягають фізичному та моральному старінню, а з іншоговони чутливі до досягнень науковатехнічного прогресу.
· Складовіелементи потенціалу п-ва повинні бути адекватними хар-м продукції і послуг, щовиробляються на п-ві.
2. Ефект синергії
Із Законуцілісності системи витікає, що в результаті взаємодії всіх ресурсів, створюютьсистему, з’являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу.
Закон синергіїстверджує, що для будь-якої системи (під-ва, організації) існує такий набірелементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої сумипотенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.
Синергія можемати двояку користь: пряму і опосередковану.
Пряма користь– збільшеннячистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП. Пряма користь маємісце при операційній, управлінській та фінансовій синергії.
Операційнасинергія –це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового,фінансового потенціалів.
Управлінськасинергія –це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційноїсистеми управління.
Фінансовасинергія –це економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалупід-ва.
Опосередкованакорисність – цепідвищення вартості ПП або зміна мультиплікатора ціна\прибуток.
3. Оптимізаціїструктури ПП
Алгоритмоптимізації:
1 етап. Формування системи цілейпід-ва. Необхідно розглядати як горизонтальний так і вертикальний аналіз цілей(стратегічні, тактичні, поточні), цілі для всього під-ва, його підрозділів, атакож окремих видів діяльності.
2 етап. Визначення необхідного длякожної цілі набору стратегічних ресурсів. Узгодження стратегічних ресурсів зцілями під-ва.
3 етап. Вибір варіантів наборівстратегічних ресурсів, оцінка альтернативних комбінацій стратегічних ресурсів.Виноситься стратегічний висновок щодо кінцевого набору страт-х ресурсів.
4 етап. Виникає, коли існує напід-ві обмежена кількість тих чи інших ресурсів. Проведення пошуку ресурсів-замінників,або раціональний розподіл обмежених ресурсів.
5 етап. Завершальний. Оцінкаотриманого результату.
Дослідженняпроцесів формування потенціалу сучасних під-в будуть концентрувати увагу наресурсному та галузевому аспектах.
Фактори, яківпливають на такий розподіл:
1 – галузеверозмежування підприємств є найбільш традиційним для нашої економіки.
2 – ресурснасегментація відображає найбільш традиційний підхід до вивчення категорійпотенціалу.
Тема 3.Конкурентоспроможність потенціалу підприємства
Конкурентоспроможністьпотенціалу під-ва – це комплексна порівняльна характеристика, що відображає ступіньпереваги сукупності показників оцінки можливостей під-ва, що визначають йогоуспіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношення до сукупностіаналогічних показників під-в конкурентів.
Особливостівизначення КПП:
1. КПП – не єіманентною рисою (це набута риса діяльності під-ва і виникає в процесіпорівняння).
2. КПП – цевідносне поняття.
3. КПП –визначається продуктивністю використання залучених до процесу вир-ва ресурсів.
4. Рівень КПП –залежить від рівня конкурентоспроможності його складових елементів.
Головнимпоказником конкурентоспроможності під-ва є конкурентоспроможність продукціїпід-ва.
КласифікаціяКПП №1. Взалежності від глобалізації цілей виділяють наступні рівні КПП:
1.світовелідерство.
2.світовийстандарт.
3.національнелідерство.
4.національнийстандарт.
5.галузевелідерство.
6.галузевийстандарт.
КласифікаціяКПП №2.Відокремлюють 4 рівні КПП з точки зору управління:
1. Для під-в 1-го рівняхарактерно розглядати організацію апарата управління як внутрішньо-нейтральну.Роль керівника зводиться до випуску продукції не піклуючись про проблемиконкурентоспроможності та задоволення потреб споживача. Вважається зайвим змінаконкурентоспроможності чи підвищення технічного рівня продукції, удосконаленняструктури і функцій відділу збуту і маркетингової служби як не враховуютьсязміни ринкової ситуації.
2. Під-ва 2-го рівнянамагаються зробити виробничий елемент ПП „зовнішньоекономічним”, тобто ППповинен повністю відповідати стандартам, які встановлені його основнимиконкурентами, а якщо керівники під-ва розуміють свої переваги в конкуренції наринку дещо по іншому, ніж їх основні суперники та намагаються не дотримуватисязагальних стандартів вир-ва, які встановлюються в галузі, то ПП еволюціонує до3 рівня КПП.
3. На цих під-вах виробничаскладова ПП підлягає сильному впливу з боку елементів управління, що сприяє їїрозвитку і удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стількифункцією вир-ва, скільки функцією управління та залежить від якості,ефективності управління організацією вир-ва, тоді під-ва досягають 4-го рівняКПП.
4. Світоч, Оболонь, Славутич,Сандора, Чумак, Галактон.
2. Індикаторний метод оцінкиКПП. В його основі закладена система індикаторів, за допомогою якої проводитьсяоцінка діяльності під-ва і нац. економіки в цілому.
Індикатор – сукупність характеристик,що дозволяють у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншогооб’єкта. На основі індикаторів формуються рекомендації на підвищеннярезультативності ПП.
Індикатор –інтегрований показник, що включає такі підпоказники:
- за обсягом продажу;
- за прибутковістю;
- за коефіцієнтомкапіталізації.
Європейськийфорум з проблем управління пропонує 10 основних факторів, за якими можнапроаналізувати конкурентоспроможність ПП:
1. Динаміка економіки (економічнийпотенціал).
2. Виробнича потужність промисловості.
3. Динаміка ринку.
4. Фінансова підтримка.
5. Людський капітал.
6. Імідж країни.
7. Забезпеченість сировиною.
8. Орієнтація на зовнішній ринок.
9. Інноваційний потенціал.
10. Громадськийспокій.
Кожен з 10факторів складається з 20-40 одиничних індикаторів (400-500 показників).
Матричнийметод оцінки КПП – в основі ідея розгляду процесів конкуренції в їх залежності ідинаміці.
1. Теоріяконкурентних переваг Портера з’явилася в 90-х роках у Гарвардській школібізнесу. Конкурентні переваги:
- більш низькі ціни; — диференціація товарів.
2. Аналізконкурентоспроможності Ж.-Ж. Ламбена виділяє зовнішні і внутрішні конкурентніпереваги.
3. Стратегічнийаналіз: степ-аналіз (зосереджений на мікроекономічних чинниках), SWOT-аналіз,SPEASE-аналіз (розглядає внутрішні чинники щодо потенціалу деякої сферидіяльності під-ва).
4. Метод вивченняпрофілю об’єкту (фірми). Характеристики фірми, чинники, фактори порівнюють зіншими показниками підприємств, з стратегічними показниками того ж самогопід-ва.
5. Аналізконкуренції за Фатхутдіновим (метод III-555). Вибирається шкала якості, ціни,обсяг продажу. Під-ву присвоюється деякі бали шкал.
Тема 4.Теоретичні основи оцінкиПП
1. Оцінка – це результат визначення і аналізуякісних, кіль-х характеристик об’єкту, а також процесу управління ним.
При оцінці ПП повинно враховуватитакі аспекти- об’єктні складові ПП (кількісна оцінка)
- суб’єктні складові (якіснаоцінка)
ПП необхіднооцінювати з 2-х позицій
Для об’єктнихскладових ПП краще використовувати кількісну оцінку. Якісна оцінка включаєаспектні методи, що дають можливість оцінити суб’єктні складові – якісні.
Для оцінки ППнеобхідна система показників, при чому в основу конструювання такої системиповинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичнудинаміку, але й теоретичні передумови .
Механізмпроцесу ОППВ рамках заг системиуправлінні розробляються інструменти процесу оцінки: критерії, одиниці, абож шкала вимірювання, показник, система показників.
Оцінкавартості ПП– це упорядкований, цілеспрямований процес визначення у грошовому виразівартості об’єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місцев певний проміжок часу в умовах конкретного ринку.Оцінку бізнесапроводять у цілях
- збіл ефективності поточногоуправління під-ом або фірмою
- визначення вартості ціннихпаперів у випадку куплі –продажу акцій під-ва на фондовому ринку.
- визначення вартості під-ва увипадку куплі- продажу цілком
- при реструктуризації під-ва
- при розробці розвитку
- при визнач-нікредитоспроможності під-ва і вартості залогу при кредитуванні
- страхування в процесі якоговиникає неою-ть визнач –я вартості активів
- при оподаткуванні
- при прийнятті обгрунтованихуправ рішень для того щоб виправдати помилки у фін звітності, що були викликанніінфляційними процесами.
2. Страхова вартість базуєтьсяна вартості або відтворення об’єкта оцінки в цілому чи окремих його елем-всхильних до зруйнування.
Вартість в обміні– це ціна яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Воновизначається на основі рівності між реальними економічними фактами, тому їназ. Об’єктивною вартістю.
Ринковавартість –це найвища грошова сума за яку передається майно в результаті комерційної угодиміж добровільними покупцем та продавцем на дійсну дату оцінки.
Ліквідаційнавартість –це грошова сума. що реально може бути отримана від продажу власності, щооцінюється в термін дуже короткий для проведення адекватного маркетингу.
Заставнавартість –це оцінка по ринковій вартості майна як засобу збільш гарантії забезпеченнязобов’язань при виконання умов договору та ліквідації можливих від цьогонесприятливих майнових наслідків.
Оренднавартість –розрахункова величина вартості об’єкта оцінки що вик-ся для визначеннянормативу орендної плати.
Вартість вкористуванні — це міра цінності власності окремого користувача о є складовою частиноюдіючого під-ва без урахування найбільш ефективного і використання величинигрошового еквіваленту від можливого продажу.
Інвестиційнавартість –об’єкта нерухомості визначають в конкретних умовах з урахуванням мети терезультативності інвестування.
Балансовавартість –це вартість майна що зазначена в балансі.
Податковавартість –це вартість о розраховується з врахуванням нормативів нац податковогозаконодавства.
Вартістьзаміщення –це сукупність витрат в поточних ринкових цінах на створення новогофункціонального аналога який має еквівалентну з оцінюваним об’єктом користь.
Вартістьвідтворення– це сукупність витрат на створення точно таких же нових, точної опії об’єктаоцінки.
Залишковавартість
Утилізаційнавартість
Принципивартісної оцінки ППОсновні етапиоцінки
Принципи.що баз-ся на уявленнях користувача.
А. корисність
Б. заміщення
В. очікування
А. П-пкорисності: базується на тому що будь-яке під-во має вартість, якщо вонокорисне потенційному власнику для реалізації певної економ-го функц-ня протягомданого періоду часу.
Б. П-пзаміщення: передбачає що максимальна ринкова вартість під-ва визначаєтьсянайменшою вартістю іншого під-ва з еквівалентною користю.
В. П-почікування: грунтується на тому, що вартість під-ва. що оцінюєтьсявизначається розміром чистого доходу, що очікується покупцем від володіння нимз урахуванням можливого чистого доходу від перепродажу.
Принципи, щопов’язані з землею. будинками, спорудамиА. принципзалишкової продуктивності
Б. принцип вкладу
В. принципвіддачі
Г. принципзбалансованості
Д. Оптимальногорозміру
Е. Принципрозподілу і поєднання майнових прав
А. П-пзалишкової продуктивності: згідно з екон теорією земля має вартість абодеяку цінність тільки тоді, коли є залишок чистого доходу після компенсаціїусіх інших факторів вир-ва.
Б. П-пвкладення: вкладення капіталу у будь- яку складову ПП ефективні лише тоді, коли вони збіл його ринкову вартість. величина вкладу визначається якрізниця між зміненею вартістю і витратами які визвали цю зміну.
В. П-п віддачі: по мірі збільшення ресурсів до основних складових ПП, чистий прибуток маєтенденцію до зростання, але до певної межі. Після того як темпи дохідностіпочинають уповільнюватися, то приріст результативності не стає меншим заприріст витрат на додат ресурси.
Г. П-пзбалансованості ( пропорційності ): у відповідності з ним всі елементи ППповинні мати збалансовану: внутрішню і загальну структуру. Постійна підтримканеоб-ї пропорційності між розвитком складових ПП забезпечує мах прибутковістьпід-ва та найбільшу його вартість
Д. Оптимальногорозміру: вимоги даного принципу відносяться до кожного фактора виробництваякі разом дають можливість створити економічно обгрунтований розмір та отримативід нього мах прибуток у відповідності ринковою коньюктурою у даному районі .
Е. П-прозподілу майн прав: розподіл та види прав власності
за ознакоюподілу
- фізичний поділ
- строкове володіння
- права користувача
- майнові права
- права кредитору вступати уволодіння
за видамиправ
- права на користуванняповерхневою ділянкою землі та надрами
- різні види оренди, договірневолодіння, майбутні майнові права
- обмежене право накористування майном, ліцензії
- сумісна оренда, партнерство, корпорація, контракт з погодженими умовами продажу
- закладні, застави, участь укапіталі
Сутність принципуекономічного поділу полягає в тому, що майнові права слід поділяти так, щобзбільшує загальну вартість об’єкту власності.
Принципи, щопов’язані з ринковим середовищемА. залежності
Б. відповідність
В. попит іпропозиція
Г. конкуренція
Д. Змінювання
А. залежності: вартість формується під впливом множини факторів серед яких особливу рольвідіграє його місцезнаходження
Б. відповідність:За інших однакових умов ПП яке найвищою мірою відповідає містобудівнимекологічним, ринковим та іншим стандартним нормам і загальноприйнятимтенденціям користування має найбільша вартість
В. попит іпропозиція: ПП буде формуватися під впливом попиту та пропозиції на ринку.
Г. конкуренція: ціни на об’єкти оцінювання складаються під впливом постійного суперництваміж суб’єктами ринку. що прагнуть отримати мах прибуток. Це вирівнюєдохідність інвестицій на різних сегментах.
Д. Змінювання 6при оцінці вартості ПП та його складових процес урахування можливих змін в їхфункціонуванні в наслідок трансформації екон, соц умов, а також впливурегіональних і локальних факторів
Принципинайкращого і найбільш ефективного використання – це синтезуючий принцип оцінкивартості ПП. Він інтегрує загальний вплив всіх раніше названих принципів іозначає, що із можливих варіантів використання ПП вибирається той при якомунайповніше реалізуються функціональні можливості складових ПП і забезпечуєтьсямаксимальний дохід.
Тема 5. Методичніпідходи до оцінки потенціалу підприємств
1. Доходний підхід – це визначення поточноївартості майбутніх доходів, що виникають в результаті використання вартості іможливого подальшого продажу.
Чим більший дохідщо приносить об’єкт оцінки, тим більша величина його ринкової вартості .
Витратнийпідхід –базується на принципах заміщення найкращого і найефек-ого використання,збалансування. Чим менше витрати, тим більше….
Порівняльний підхід – ефективний у випадкуіснування активного ринку об’єкта власності, що можуть бути співставленні використовуєтьсятака інформація :
- фіз-ні харак-ки
- час продажу
- місце знаходження
- умови продажу
- фінансування
Для того, щоб звести до мін–му розбіжності в об’єктах що співставляються необ-но викор-ти поправки
2.Метод капіталізації
Вартість ринкова під-ва =відношення доход чистий за рік / коефіцієнт капіталізації
Цей підхід підходить доситуації в яких очікується, що під-во прагне на протязі тривалого часу будеотримувати однакові величини прибутку.
Метод дисконтування грошовихпотоківбаз-ся на прогнозуванні грошових потоків від викор-ня ПП, який потімдисконтується за ставкою дисконту, що відповідає ставці доходу що потрібноінвесторам
Метод витратного доходу – Метод чистих активів (різниця між сумою вартостей всіх активів під-ва і його зобов’язаннями.
Метод ліквідаційної вартості – це різниця між сумамивартості всіх активів під-ва і затратами на його ліквідацію.
Метод порівняльного підходу – метод розрах-ку капіталубазується на ринк-х цінах акцій аналогічних компаній
Метод угод ( метод продаж ) – оснований на аналізі цінпридбання контрольних пакетів в аналогічних компаніях .
Метод галузевих коефіцієнтів – дає можливість розрахуватиорієнтовану вартість бізнесу по формулах виведених на основі галузевоїстатистики.
Тема 6. Оцінкавартості земельної ділянки, будівель та споруд
Цінність міськихземель обумовлена самою їх сутністю як просторового базису соц – еконмістобуд-го розвитку.
Цінність міськихділянок полягає в їх здатності приносити додатк дохід, що виникає в межахміста, передовсім завдяки зручності місцерозташування відносно р-ків ресурсівта інфраструктурного облаштування
За можливістюотримання цього доходу власне і виокремлюється плата за міські ділянки.
Вартість землімає відповідати грош сумі, яка будучи покладеною до банку дасть у виглядівідсотків прибуток такого розміру як і рентний дохід, який щорічно одержуєтьсяз дано земельної ділянки
Ціна землі – це капіталізований рентнийдохід.
Цінність міських ділянокскладається з показників диференційованої та абсолютно ренти.
Диференційованарента –відображає конкретну цінність земельної ділянки
Види
1.1 Рента зарахунок доступності ділянок ( зм час постачання і трансп витрати )
1.2 Рента зарахунок освоєності територій ( ринккові інфраструктури зниж собівартістьзавдяки зниж витрат на створення загально міської системи трансп та соцінфр-ри.
1.3 Рента зарахунок ефективності збіл капіталовкладень ( коли площі мають спец властивості)
Абсолютна – характеризує ефективністьцільового використання земельної ділянки
Монопольна – утвор на всіх ділянкахнезалежно від х місця розташування, оскільки різні види діяльності можутьвисувати найрізноманітніші умови для свого розміщення. а пропозиція вільнихділянок внаслідок обмеженої місцевості. площі не відповідають попиту на них
Особливостівикористання як порівняльного підходу при оцінці.
Порівняльний підхід вик-ся заумов розвиненого і активного ринку землі, коли достовірна інформація щодопродажу обєктів оцінки є достатньою та доступною .
Він виходить зпринципу заміщення, т.б. раціональний покупець не заплатить за земельнуділянку більше ніж йому коштуватиме подібна ділянка з подібними властивостями.
Вартість об’єкта оцінкивизначається на рівні цін продажу об’єктів аналогічних, тому що оцінюється зурахуванням відмінностей у правовому стан, умовах і даті продажу,місцерозташування, фіз –х характеристик земельних ділянок, використанніприлеглих ділянок та існуючих вимог до забудови та використання ділянок .
Використаннякоефіцієнтів поправки, коли корисні властивості ділянки значно перевищуютьоб’єкт оцінки або ці властивості занижені, тоді використовується метод прямогорозрахунку.
Порівняльнийметод – єнайпоширенішим і головним методом оцінки вартості земельної ділянки, коли даніпро продаж доступні .
В основу метода оцінкивартості земельної ділянки покладаються ціни угод що відбулися протягомостанніх місяців. При цьому важливо. щоб на них не впливали нетипові умовипов’язані, наприклад. з присутністю надзвич інтересу з боку продавця іпокупця або коли між останніми є зв’язки родинного чи іншого характеру.
Ціни угод можутьтакож відрізнятися від типових, якщо вони включають непередбачені договорамивитрати ( сплата невиконаних обов’язків попереднього власника – подати.різного роду компенсації )
Ціни угод та іншідані, що сформувалися за нетипових чи індивідуальних умов можутьвикористовуватися лише з обов’язковим врахування цих особливостей.
До ознак, щовпливають на вартість земельної ділянки (етапи)
- правове відношення до земельноїділянки
- умови продажу( вільний продаж, вимушенийпродаж, продаж при позбавлені власника майнових прав)
- дата продажу ( різниця в часі міжрізноманітними операціями з продажу, що відображає зміну ринкових умов, т.брівень інф. актив. Ринку, взаємодія між попитом і пропозицією., сезонність)
- місце розташування, якість грунту
- фіз характеристики ( розмір )
- використанні прилеглої території
- існуючі вимоги до забудови івикористання земельної ділянки.
Для кожної однорідноїгрупи ділянок на підставі низки фактичних продажів виз-ся середня ( типова )вартість одиниці порівняння.
Алгоритмпорівняльного методу оцінки, що базується на зіставлені продажів передбач.
- виявлення фактичного продажуділянок на відповідному ринках чи його сегментах
- перевірку інформації прохарактер угоди
- вибір одиниці порівняння
- внесення поправок зурахуванням відмінностей між ділянкою, що оцінюється т та що з неюпорівнюється.
- визначення ціни продажукожної зем ділянки що порівнюєтья за умови, якщо вона малатакі самі параметри, що ділянка яка оцінюється
- встановлення вартості земділянки що оцінюється
Дохідний підхід- застосовується за умовинайкращого та найбільш ефективного використання з урахуванням існуючихзобов’язань та обмежень щодо використання зем. ділянки .
В основі Д.плежить принцип доданої дохідності що не пов’язана з земельними поліпшеннями.
У рамках цьогопідходу вартість зем ділянки виз-ся як капіталізований чистий дохід від земділянки .
ВартістьЗ.д. = Рентний ( чистий ) дохід / Ставка капіталізаціїІснує кількаспособів визначення ставки капіталізації. Самий простий метод – це додаванняосновних ставок, що входять до структури ставки капіталізації:
1. в першу чергу, це без ризиковапроцентна ставка.
2. процент на ризик, який пов’язаний зінвестиційними вкладеннями в країну.
3. процент на інвестиційний менеджмент.
4. процент на низьку ліквідність.
Особливостівикористання витратного підходу до оцінки землі.
Підхід, щобазується на вирахуванні витрат на освоєння та забудову. Він витікає з принципувнеску землі в загальну вартість цілісного об’єкта. Використовується при оцінціземельних ділянок, що освоєні, або освоєння яких передбачається відповідно донайкращого та найбільш ефективного їх використання. У рамках даного підходу,вартість землі визначається як залишок між ціною продажу, що очікується такапіталізованим чистим доходом від їх використання та всіма витратами наземельні поліпшення.
3. Оцінканерухомості
Чинники, щовпливають на вартість нерухомості поділяють на 3 рівня:
1 рівень: чинники, які носятьзагальний характер, не пов’язані з конкурентним об’єктом нерухомості і незалежать від нього, але опосередковано впливають на процеси, що відбуваються знерухомістю на ринку:
1) соціальні –вільний час, рівень освіти і культури населення, структура населення,родинність, щільність населення, демографічні показники.
2) економічні –податки в галузі нерухомості, фінансування будівництва і реконструкції, попит іпропозиція на ринку нерухомості, розвиток соціальної інфраструктури, рівеньжиття населення, стан і перспективи населення, ринок нерухомості.
3) фізичні.
4) політичні.
2 рівень: локальні чинники, щобезпосередньо пов’язані з об’єктом оцінки і аналогічними об’єктами нерухомості:
1)місцезнаходження
2) фізичніхарактеристики
3) умови продажу
4) часові умови
5) умовифінансування.
3 рівень: чинники, які пов’язані зоб’єктом нерухомості і обумовлені його характеристиками:
1)архітектурно-будівельні
2)фінансово-експлуатаційні.
Витратнийпідхід до оцінки нерухомості. Його сутність полягає у тому, що вартість нерухомостівизначається витратами на придбання земельної ділянки, її благоустрій ібудівництва на ній об’єкту нерухомості, що підлягає оцінці.
Алгоритмвитратного методу оцінки нерухомості:
1. розрахунок вартості земельної ділянкиі витрат на її благоустрій. Якщо ділянка орендується, то враховується вартістьправа оренди.
2. визначається повна вартістьвідтворення або заміщення нерухомості.
3. проводиться розрахунок всіх видівзносу (фізичного, функціонального і зовнішнього).
4. вираховується повний знос з повноївартості відтворення або заміщення у цілях утримання вартості будівель іспоруд.
5. додається до вартості земельноїділянки вартість заходів на її благоустрій та вартість будівель та споруд.
Існує декількаметодів оцінки для основних етапів алгоритму:
1) Вартістьземельної ділянки = оцінка землі + вартість нового будівництва + прибутокінвестора – накопичений знос. Методи оцінки вартості земельної ділянки:
— методнормативної ціни землі;
— методпорівняльних продажів;
— методспіввідношення;
— методкапіталізації земельної ренти;
— методінвестиційного залишку.
2) вартістьнового будівництва – знайти вартість відновлення або вартість заміщення.Використовують 3 методи:
— методпорівняльної одиниці;
— метод розбивкипо компонентам;
— методкількісного обстеження.
3) прибутокінвестора знаходиться за ринковими чи розрахунковими показниками:
— ринковіпоказники = ринкова вартість нерухомості – вартість нового будівництва;
— розрахунковіпоказники – який прибуток може отримати потенційний інвестор.
4) накопиченийзнос. За видами зносу:
— фізичний зносзнаходиться за 3 методами: нормативний, вартісний, метод терміну життя.
— функціональнийзнос за методами: метод капіталізації втрат в орендній платні, методкапіталізації поверх експлуатаційних витрат.
— зовнішній знос:метод порівняльних продажів, метод терміну життя, метод капіталізації втрат ворендній платні.
Доходнийпідхід в оцінці нерухомості. Нерухомість може принести власнику наступні види доходів:
1. поточнігрошові надходження;
2. економія наподатках;
3. доходи відприросту вартості нерухомості при їх перепродажу.
Задачею оцінкинерухомості є визначити поточну вартість усіх майбутніх доходів від володіння іексплуатації нерухомості. Використовують 3 методи доходного підходу оцінкинерухомості:
1) метод валової ренти – метод звикористанням мультиплікатора валової ренти будується на положенні, що існуєпрямий зв’язок між ціною продажі нерухомості і доходом від здачі її в оренду.Мультиплікатор = ціна продажу / потенційний (дійсний) валовий дохід.
2) метод прямої капіталізації — колирозглядається дохід від використання нерухомості за один рік або середньорічнийдохід. За допомогою цього методу = чистий дохід / ставку капіталізації.
3) метод капіталізації доходу – колирозглядається неоднорідний потік грошових надходжень від використаннянерухомості (метод дисконтування грошових потоків).
Порівняльнийпідхід в оцінці нерухомості. В рамках порівняльного підходу використовується методпорівняльного аналізу продаж – це метод оцінки вартості об’єкта шляхомпорівняння нещодавніх продажів об’єктів, що співставляються з об’єктами, щооцінюються після здійснення відповідних коригувань, які враховують розбіжностіміж ними.
Тема 7. Оцінкамашин, устаткування та інших технічних засобів потенціалу підприємства
Машини іобладнання створюють техніко-технологічну основу будь-якого підприємствазумовлюючи значну частину його інноваційного потенціалу.
Машини іобладнання включають такі об’єкти:
- транспортні засоби;
- окремі види інструменту.
Класифікація і ідентифікаціямашин і обладнання за цільовою орієнтацією (класифікація):
1. За належністю до основнихфондів:
- виробничі основні фонди;
- невиробничі основні фонди.
2. За роллю у виробничомупроцесі:
- основне технологічнеобладнання;
- обладнання для виготовленняпродукції;
- допоміжне обладнання;
- обладнання зайняте напобічних і обслуговуючих роботах.
3. За правом власності:
- власні;
- орендовані;
- безкоштовне отримане утимчасове використання;
- здане в оренду.
4. За способом придбанням тапоходженню:
- вітчизняне придбане новим;
- імпортоване придбане новим;
- вітчизняне придбане у б/у;
- імпортоване придбане у б/у;
- виготовлене власними силами.
5. За етапом життєвого циклу:
- нещодавно отримане обладнанняі підготовлене до експлуатації;
- обладнання, щоексплуатується;
- обладнання в капітальномуремонті, модернізація;
- законсервоване і запаснеобладнання;
- обладнання, що підготовленедля вибуття, продажу та передачі;
- обладнання виведене зексплуатації, що підлягає утилізації.
6. За рівнем універсальності:
- стандартно – універсальне;
- спеціалізоване;
- спеціально виготовляється заіндивідуальним замовленням.
2. Методичні підходи щодооцінки вартості машин устаткування та інших технічних засобів.
Існують наступніпідходи, щодо оцінки вартості машин і устаткування:
- витратний підхід;
- порівняльний підхід;
- дохідний підхід.
Витратний підхід:
Базується напринципі заміщення і при оцінці машин і обладнання передбачає розрахуваннявитрат на відтворення чи заміщення об’єкта чи його аналога за вирахуваннямвтрат усіх видів зносу, старіння та знецінення.
Методи оцінки машин іобладнання за витратним підходом:
1. Методрозрахунку за ціною однорідного об’єкту – базується на передумові, щособівартість виготовлення однорідного об’єкту (конструкційна технологічнасхожість) на об’єкті оцінки дорівняє його собівартості, так як формується підвпливом загальних для таких об’єктів виробничих факторів.
У процесірозрахунку виходять з ціни однорідного аналогу, у разі необхідностівикористовують коригуючі коефіцієнти (відмінності у масі конструкції, рівеньсерійного виробництва).
Рівнірентабельності для техніки:
1. Для техніки, що користуєтьсяпідвищеним попитом – 25 – 30%.
2. Для техніки, що користується середнімпопитом – 10 – 15%.
3. Для техніки, що користуєтьсянезначним попитом – 5 – 10%.
2. Методаналізу й індексації витрат – це розповсюджений прийом приведення старої ціни одиниціоб’єкту до сучасного рівня за допомогою корилюючих індексів.
3. Методпоелементного розрахування витрат – визначає вартісні унікальності об’єктіввиготовлених за індивідуальними замовленнями, які навіть у сучасних умовахнезначних збірних роботах можуть бути скомпоновані з самостійнихстандартизованих вузлів у готові засоби виробництва.
4. Методвизначення собівартості за укрупненими нормативами – визначає технологічну схожістьрізних за функціональним призначенням і конструкцією машин і обладнання, атакож відкриває можливості їх оцінки на основі загального алгоритму і єдинихукрупнених нормативах витрат.
Укрупненінормативи витрат – це відносні чи питомі показників витрат будь – яких технологічнихресурсів чи інших видів витрат на одиницю ключового фактора.
Склад нормативіввитрат обмежений та охоплює їх комплексні види, які у своїй сукупності формують70% вартості виробу.
Питоміматеріальні витрати розраховуються на основі калькуляції на виготовленнятехнологічно схожих компонентів обладнання, шляхом розподілу основнихматеріальних витрат по кожному об’єкту що аналізується на його масу, а потімвизначається середнє значення цього показника.
Порівняльний підхід:
Визначає ринковівартості машин і обладнання у масовому і серійному виробництві шляхом аналізу іпорівняння цін нещодавніх продажів аналогічних об’єктів.
Риси що порівнюються:
- функціональна схожістьосновної функції яку покликані виконувати оцінювані об’єкти;
- класифікаційна приналежністьоб’єктів оцінки і аналогів до одного класу чи виду за відповіднимкласифікатором техніки;
- конструктивно технологічнасхожість, тобто подібність за конструкційною схемою, складом, однорідністюелементів та принципами технологічної дії.
Методи оцінки машин іобладнання за порівняльним підходом:
1. Методпрямого порівняння – базується на співвідношенні продаж об’єктів оцінки. При ідентичностічи близькості технічних засобів що аналізуються вносяться поправки пов’язані зйого станом та особливостями місцезнаходження та умов ринку.
2. Методстатистичного моделювання ціни – за відсутності близьких аналогів але наявності сукупноконструкційно подібних, оцінку можна отримати за допомогою методу статистичногомоделювання ціни, що базується на оцінюванні виду обладнання, який виступає уякості показника. На основі інструментарію теоретичної, статистичної,параметричної та цінової інформації про об’єкти розробляється математичнамодель залежності ціни від одного чи декількох параметрів.
3. Методвідсоткової відновної вартості — визначається співвідношенням між ціною продажу та повноювідновною вартістю об’єкту на момент продажу, якщо середня ціна продажуоб’єктів аналогів такого ж віку як і об’єкт оцінки коливається в межах 20-30%від вартості відтворювання, тоді вартість засобу що оцінюється може бутирозрахований шляхом визначення його поточної вартості відтворення.
Доходний підхід:
Визначенняпоточної вартості об’єкта оцінки як сукупної вартості майбутніх грошовихдоходів від його використання який проводиться за такими методами:
1. Дисконтування грошових потоків:
- метод прямої капіталізації;
- метод рівновеликого аналога.
Підбірфункціонального аналога який виконує однакові з об’єктом оцінки функції хоча іможе відрізняться від нього продуктивністю. Треба орієнтуватися на оцінкудоходу від використання об’єкта, що оцінюється але лише на ту його частину наяку він відрізняється від доходу об’єкту аналога.