Реферат: Метод економічного аналізу

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

План

1. Рольаналізу для внутрішньовиробничого управління

2. Предметі основні завдання економічного аналізу

3. Факториі резерви виробництва

4. Видиекономічного аналізу та основні напрями його здійснення

5. Зв’язокекономічного аналізу з іншими науками.

 

1. Рольаналізу для внутрішньовиробничого управління

Аналіз як функціявнутрішньовиробничого управління має власну метрологічну основу: принципи,функції, організаційну структуру, методи та інструменти, інформаційну базу.

Аналітичнадіяльність спрямована на вивчення, облік попиту та вимог ринку дляобґрунтованої орієнтації виробництва на випуск конкурентоздатних продуктів ураніше встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічнійхарактеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству отриманнянайвищого прибутку.

Найважливішаособливість аналізу, без якої практично не можна про нього говорити, — це певнітеоретична концепція, стиль мислення, запланований підхід до прийняттянауково-технічних (конструктивних) і виробничих рішень із позицій найповнішогозадоволення вимог споживача, ринкового попиту. Філософія аналізу проста:виробник повинен випускати таку продукцію, що має збут і може досягти запланованогорівня рентабельності та за яку можна отримати певну суму прибутку. Враховуючице, виробник цілеспрямовано ставить завдання в галузі науково-технічнихрозробок, висуває вимоги до них, орієнтовно розраховуючи витрати виробництва,рівень ціни та прибуток. Виробник визначає найефективнішу технологіювиробництва, включаючи міжвиробничі та внутрішньовиробничі кооперування.

Аналіз передбачаєширокий пошук, творчий підхід до вирішення конкретних завдань виробничоїдіяльності. До функцій керівників виробництва належать створення необхіднихорганізаційних, технічних, економічних умов для творчих ідей інайголовніше-застосування у виробництві нововведень на підставі зацікавленостіпрацівників.

Кінцева метааналітичноїдіяльності — розробка аналітичних програм, що є вихідним пунктом,передумовою планування виробництва, оскільки вони дають змогу визначитиоптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та ефективність виробництва). Наоснові аналітичної'діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводятькомерційні операції.

Важливимпринципом аналізу є комплексний підхід для погодження мети з ресурсами таможливостями підприємства, визначення шляхів її'досягнення, що реально лише врезультаті розробки програм аналізу виробів і кожного господарського підрозділупідприємства зокрема. Методи розробки таких програм потребують орієнтації намаксимальне використання потенційних можливостей підприємства та резервіввиробництва.

Характерним дляаналізу принципом також є досягнення оптимального поєднання в управлінні фірмоюцентралізованих та децентралізованих починань, постійний пошук нових форм таінструментів для підвищення ефективності виробництва, стимулювання творчоїініціативи працівників, спрямованої на створення необхідних умов для широкоговпровадження нововведень, підвищення якості продукції, скорочення витратвиробництва.

На реалізаціюпринципів аналізу зорієнтовані його функції, а саме:

найповніший обліквимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх вимог до якості,техніко-економічних параметрів, новизни, дизайну та іншого на основікомплексного дослідження ринків, розробки технічної політики і проведеннянауково-дослідних робіт;

визначенняоптимального асортименту випускної продукції та структури виробництва на основіекономічного розрахунку: витрат виробництва (собівартості) продукції,ефективності капітальних вкладень, можливості забезпечення виробництваматеріалами, фінансовими та трудовими ресурсами, рівня прибутку;

прийняттяобґрунтованих рішень, ефективність яких визначаютья за кінцевим результатомдіяльності підприємства;

розробка збутовоїполітики на основі визначення максимально вигідних каналів збуту, системи рухутоварів, організації технічного обслуговування, системи стимулювання збуту таформування потреб споживачів.

Реалізація цихчинників передбачає встановлення зворотного зв'язку з ринком для коригуваннярозрахунків у рамках аналітичних програм, на основі яких приймають рішення навідповідних рівнях управління.

Особливо гостро ваналізі як у системі внутрішньовиробничого управління ставиться завданнязабезпечення високоефективної взаємодії на різних рівнях управління таких йогофункцій, як планування, контроль, організація, керівництво. У сучасній системівнутрішньовиробничого управління усі його функції тісно пов'язані між собою, йаналіз виступає як передумова планування, як передпланова діяльність.Забезпечуючи визначення кожного продукту мети та напрямків розвиткувиробничо-збутової діяльності, аналіз стає вихідним пунктом планування,спрямованого на створення сприятливих умов для максимального використаннявиробничих ресурсів і випуск продукціїз раніше заданими економічними татехнічними параметрами. Отже, внутрішньовиробниче планування зорієнтоване назабезпечення відповідних умов для досягнення мети, яку задають ззовні шляхомреалізації функції аналізу.

Винятковезначення у сучасних умовах, особливо при виході на міжнародні ринки, маютьпідприємства, що суворо контролюють якість продукції, яку випускають,реалізацію за*ходів, організацію збуту, здійснюють післяреалізаційне технічне обслуговування,надання технічних та інших послуг, проведення рекламних кампаній. Усі ці заходиналежать до організації і техніки комерційних операцій, що мають за метудоведення аналітичної діяльності до логічного завершення -одержання кінцевогорезультату. Це свідчить і про те, наскільки продумані складена програма аналізута план-бюджет на поточний рік і наскільки успішно вони реалізовані. Головнийкритерій оцінювання-досягнення визначеної мети: отримання максимального тастабільного прибутку, міцне закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.

Великезначення має практика відпрацювання організаційної структури, що стимулюєпроведення аналізу на підприємствах. Ця структура має принципові відмінностісередніх і малих компаній від великих.

Характер,форма та методи аналітичної діяльності мають суттєві відмінності залежно відвиду продукту, на який спрямована ця діяльність. Так, при поставках складногообладнання комплектуючих підприємств відносини між виробником та споживачеммають тривалий, стійкий характер, вони починаються задовго до укладеннякомерційного контракту і тривають багато років після введення підприємства вексплуатацію або в умовах гарантійного технічного обслуговування за додатковуоплату.

Важливаособливість аналізу як системи внутрішньовиробничого управління полягає в тому,що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічнихрозрахунків і зорієнтована на створення організаційних, економічних таюридичних умов для високоефективного функціонування та розвитку фірми загалом.

Аналізв умовах сучасної науково-технічної революції став не тільки необхідним,об'єктивно закономірним, а й можливим. Науково-технічний прогрес, породжуючинові потреби, одночасно створює відповідну базу і математичний апарат аналізута прогнозу для здійснення багатоваріантних розрахунків і вибору за їхрезультатами оптимального варіанта вирішення.

Проведеннятаких розрахунків — невід'ємна риса сучасного аналізу. Його застосуванняпередбачає широке використання економіко-математичних моделей на основіелектронно-обчислювальної техніки. Завдяки досягненням науки та техніки сталоможливим заздалегідь проводити підрахунок платоспроможного попиту на конкретнихринках, визначаючи ефективність виробництва і його кінцеві результати — отримання прибутку з кожного продукту, який випускають, й асортименту фірми вцілому.

Такимчином, аналіз як система внутрішньовиробничого управління повинен матицілеспрямований підхід до вирішення головного завдання — створення тавиробництва високоякісної, конкурентоспроможної продукції з мінімальнимивитратами для отримання заздалегідь визначеного прибутку (стабільного,максимального тощо).

Новийпідхід до системи внутрішньовиробничого управління знайшов вираження утеоретичному обґрунтуванні маркетингу, який розглядають як інструментрегулювання виробництва та збуту, а звідси — і ринкових відносин. Зміст діїтакого механізму полягає в тому, що споживач диктує свої умови на ринку, авиробник до них пристосовується.

Вумовах сучасної науково-технічної революції, безпосередньо пов'язаної зішвидкозмінними умовами ринку, появою найскладнішого наукомісткого продукту,виникає взаємопов'язаний, постійно діючий процес безперервного впливу споживачана виробника. Споживач активно впливає на визначення мети виробництва в умовахзмінних вимог до товару. Сучасна реалізація науково-технічних досягнень служитьневід'ємним засобом формування нових потреб.

Важливезначення має розмежування суті аналізу та особливостей його застосуваннязалежно від характеру товару, які задовольняють ті або інші потреби кінцевогоспоживача, бо форми та методи аналітичної діяльності, зорієнтовані на виробничепризначення, суттєво відрізняються від форм і методів аналітичної роботи,зорієнтованої на виробництво продукції споживчого призначення.

Аналітичнаробота підприємств спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись на попитринку визначати конкретну поточну і, головним чином, довготермінову(стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарськоїдіяльності, а також асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальнуструктуру виробництва та очікуваний прибуток.

Аналізяк управлінська ланка діяльності включає:

вивченняпопиту (поточного та перспективного) на конкретний товар на певному ринку,вимог споживачів до товару: його якості, новизни техніко-економічних таестетичних характеристик, рівня ціни та інших орієнтирів, включаючи можливіканали збуту;

складання,враховуючи комплексний облік ринкового попиту, програми аналізу продукту (абогрупи продуктів), в якій на основі аналізу всіх необхідних чинників розглядаютьможливі витрати виробництва конкретного продукту, в тому числі враховуютьнеобхідні капітальні вкладання, витрати на науково-дослідні роботи, на освоєннятовару при виробництві, збуті, транспортні витрати, витрати на рекламу, технічнеобслуговування та ін;

встановленняверхньої межі ціни товару та рентабельності його виробництва;

розробкана основі програм аналізу асортиментної та інвестиційної політики підприємств,розрахунок повних витрат виробництва та рівня рентабельності на підприємствізагалом;

визначеннякінцевого результату господарської діяльності підприємства, загального доходута чистого прибутку після вирахування матеріальних витрат, оплати праці, сплативсіх видів податків та відрахувань, включаючи відсотки за кредит.

Такасукупність видів діяльності в межах системи аналізу означає якісно новий підхіддо управління виробництвом. Суть цього підходу в тому, що вихідним пунктомвизначення можливостей конкретного виробництва, його інтенсифікації тапідвищення ефективності став аналіз платоспроможного ринкового попиту навідповідні товари та потреби споживача.

Здійсненняаналітичної роботи стає об'єктивною необхідністю орієнтації науково-технічної,виробничої та збутової діяльності підприємства на облік ринкового попиту і вимогспоживачів. Тут відображається і постійно діюча тенденція до планомірноїорганізації виробництва з метою підвищення ефективності функціонуванняпідприємства взагалі і його окремих виробничо-господарських підрозділівзокрема.

Головнийзміст аналізу як функції управління полягає у сприянні визначенню мети тастратегії розвитку фірми загалом і її оперативно-господарської ланки — виробничих дільниць. Тому найважливішого значення набувають відпрацювання таприйняття рішень щодо конкретних видів аналітичної роооти, а саме:

доцільностірозробки подальшого освоєння та випуску продукції, зорієнтованої на конкретнийринок або кінцевого споживача з урахуванням їх вимог та потреб у продукції;

доцільностіпроведення науково-дослідних робіт самостійно або закупівлі технологічногодосвіду, патентів та ліцензій в інших підприємств;

доцільностіосвоєння та випуску продукції у встановлених обсягах (у натуральному тавартісному виразах) з урахуванням життєвого циклу товару;

будівництванових цехів (їх розташування, технологічного оснащення), реконструкції наявнихвиробничих потужностей або заміни їх новими, доцільності фінансових витрат таїх окупності;

наоснові багатоваріантного розрахунку прийняття рішень про джерела забезпеченняматеріальними ресурсами (сировиною, матеріалами, обладнанням), формизабезпечення доступу до розробки сировинних ресурсів інших країн (утворенняфілій, дочірніх компаній, спільних підприємств) та умови постачання;

прийняттярішень за конкретної умови угод з постачальниками обладнання та технології наоснові узгодження техніко-економічних характеристик, вартості, термінівпостачання, умов фінансування;

прийняттяоптимальних рішень про основні напрямки кадрової політики для забезпеченнявиробництва заздалегідь визначеними категоріями робітників і фахівців(інженерно-технічного та управлінського персоналу);

наоснові моделювання організаційної системи збуту конкретного продукту тапроведення багатоваріантних розрахунків з урахуванням існуючої структуриуправління збутовою діяльністю підприємства прийняття рішень про проведенняпевних комерційних операцій, спрямованих на забезпечення збуту конкретногопродукту.

Напідприємствах, де зовнішньоекономічна діяльність становить вагому частку,аналіз набуває пріоритетного значення. Тому на основі результатів аналітичноїдіяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операціїна світовому ринку.

Укладаннякомерційних угод та здійснення операцій передбачають відпрацювання певнихпринципів та правил, застосування нових методів роботи на ринку. Виробниковінеобхідно заздалегідь визначити можливості ринку за номенклатурою конкретнихвидів продукції. При цьому він не може обмежитися дослідженнями та розробкамисьогоднішнього дня, виробник мусить визначити перспективу, зорієнтуватидослідження в наиперспективніших напрямках розвитку науки та техніки іпропонувати споживачам найперспективніші види продукції. Практика свідчить,якщо аналіз затверджується на завданнях вирішення поточного ринкового попиту,то він, по суті, втрачає свої переваги. Його головне призначення — вивчатитенденціїта резерви розвитку потреб споживачів і здійснювати певний вплив наформування цих потреб, конкретного ринкового попиту.

Томуаналіз — це діяльність, перш за все, зорієнтована на перспективу. У цьомузацікавлені споживач, і виробник.

Думаємо,що в процесі вибору партнерів на зовнішньому ринку необхідне скрупульозневивчення їх організаційної структури управління, розташування та функціонуваннямаркетингових служб, характеру маркетингової діяльності, внутрішньофірмовогопланування та контролю. Це однаковою мірою стосується експортної та імпортноїдіяльності.

Відзначаючиспецифіку комерційної справи та її зв'язок з аналізом, важливо підкреслити, щоаналіз включає в себе розробку збутової політики, яка визначає канали та методизбуту кожного конкретного виду продукту на певному ринку; підрахунок можливихвитрат на організацію збуту, рекламу, транспортування та на доставку.

Усучасних розвинених капіталістичних фірмах, що мають децентралізовану структурууправління, апарат, який здійснює діяльність, як правило, включає відділмаркетингу на виробничих дільницях та центральну службу маркетингу.

Відділмаркетингу у виробничому відділенні здійснює координацію всіх аспектіввиробничо-збутової діяльності відділення за кожним товаром або групоюзакріплених за ним товарів. Як правило, він має в своєму складі такі сектори:комплексного вивчення ринку, розробки програм маркетингу, організації збуту,реклами, технічного обслуговування. Діяльність цих секторів спрямована намаксимальну орієнтацію продукції, яку пускають виробничі відділення, на вимогиконкретних ринків та запити споживачів і виконання встановлених показників зприбутку.

Функціївідділу маркетингу тісно пов'язані з функціями інших підрозділів виробничоговідділення: відділами внут-рішньофірмового планування, фінансування та цін, атакож з центральною службою маркетингу, що здійснює координаційну діяльністьусіх виробничих відділень фірми. Центральна служба маркетингу є основниморганом, через який реалізується ця функція управління.

Центральнаслужба маркетингу розробляє мету та стратегію фірми на основі программаркетингу щодо кожного продукту, одержаного від виробничих відділень. Цяслужба тісно пов'язує свою діяльність з центральними службами планування,фінансів, контролю, що забезпечує комплексний підхід при вирішенні питань, якістосуються організації виробничо-збутової діяльності фірми. Рішення щодонайважливіших питань маркетингової діяльності приймає вища ланкауправління-рада директорів або правління за участю провідних фахівців у галузіпідприємництва.

Наневеликих фірмах, що мають центральну структуру управління, апарат, якийздійснює маркетингову діяльність, як правило, обмежується службою маркетингу,що координує діяльність самостійно виділених відділів або секторів з вивченняринків, відділів реклами, а також відділів планування, забезпечення,виробництва та інших підрозділів. Таку службу очолює керуючий з маркетингу абовіце-президент компанії. Вони, як правило, несуть відповідальність за такінапрямки діяльності компанії, як розробка програм маркетингу щодо продукту,дослідження ринку, розробка нових видів продукції та товарних запасів,визначення цін на продукцію, проведення реклами та обслуговування споживачів,організація збуту, транспортування товарів, загальне керівництво маркетинговоюдіяльністю.

2.Предметі основні завдання економічного аналізу

Кожнанаука має сівй предмет дослідження, який вона вивчає цілеспрямовано,використовуючи методи і технічні прийоми, властиві лише їй.

Економічнийаналіз належить до економічних наук, його основна мета – вивчення результатівгосподаорювання. Його предметом може бути діяльність конкретних підприємств таїї ефективність, яка відображається в системі плану, обліку, звітності та вінших джерелах інформації.

Успеціальній економічній літературі з економічного аналізу можна зустріти різнівивчення предмета економічного аналізу. тому поряд з даним визначенням можливіінші.

Різніточки зору з приводу визначення предмета економічного аналізу поданівченими-економістами (табл. 1).

Джерело Визначення Анализ хозяйственной деятельности / И.А.Белобжецкий, М.Ф.Дьячков и др. / Под ред. В.А.Белобородовой. М., Финансы и статистика, 1985 Предметом дослідження даного курсу є господарські процеси та явища в межах підприємств, виробничих об’єднань. Аналіз базується на комплексі цифрових даних – облікових та звітних і системі методичних прийомів їх вивчення, що забезпечує взаємопов’язану характеристику різних сфер діяльності підприємств в її числовому вираженні (с. 4) Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. М., Финансы и статистика, 1997 Під предметом економічного аналізу розуміють господарські процеси підприємств, об’єднань, асоціацій, соціальну-економічну ефективність та кінцеві фінансові результати їх діяльності, які складаються під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів, що відображаються через систему економічної інформаці (с. 22) Ковина М.Б., Майданчик Б.И. Внутриотраслевой анализ эффективности работы предприятий и объеденений. М., Финансы, 1977 Предметом економічного аналізу є економіка госпрозрахункових ланок народного господарства, що розглядаються під кутом зору процесу взаємодії умов і факторів виробництва, їх сукупний та окремий вплив на досягнення максимальних результатів при найменших ресурсах (с. 4) Савицкая Г.Ф. Теория анализа хозяйственной деятельности. М., Институт современных знаний, 1996 Предметом економічного аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ та процесів (с. 20) Теория экономического анализа хозяйственной деятельности / Под ред. А.Д.Шеремета. М., Прогресс, 1982 Безпосереднім предметом економічного аналізу є економіка виробництва, що розглядається у взаємодії з технічною стороною виробництва, природними умовами, розвитком виробничих колективів (с. 15) Функционально-стоимостной анализ издержек производства / Под ред. Б.И.Майданчика. М., Финансы и статистика, 1985 Предмет аналізу – діяльність госпрозрахункових ланок суспільного виробництва, що розглядається як процес взаємодії факторів і умов виробництва: їх сукупний та окремий вплив на досягнення заданих результатів при найменших ресурсах. Ця діяльність досліджується комплексно з урахуванням безпосереднього й опосередкованого впливу з фінансово-економічних і техніко-економічних позицій (с. 6) Шеремет А.Д., Протопопов В.А. Анализ экономики промышленного производства. М., Высш.шк., 1984 Предметом економічного аналізу є економічно сторона господарської діяльності (с. 20) Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятий и объеденений / Под ред. С.Б.Барнгольц и Г.М.Тация. М., Финансы и статистика, 1986

Предметом економічного аналізу є

 Діяльність конкретних підприємств та її ефективність, що відображається в системі плану, обліку та звітності й інших джерелах інформації (с. 11)

Питання про завданняекономічного аналізу широко висвітлене у всіх підручниках і навчальнихпосібниках з економічного аналізу, однак задачі наведені загальні, неконкретні, які необхідно здійснювати при аналізі результатів діяльностіпідприємства.

Основна метаекономічного аналізу, як відомо, — це пошук можливостей (резервів) підвищенняефективності виробництва на основі вивчення передових досягнень науки тапрактики, структури ринку, а також детального вивчення попиту й пропозиції напродукцію підприємства. Для її досягнення економічний аналіз, який здійснюєтьсяна підприємстві, вирішує задачі, які можуть бути й етапами аналізу, а саме:

 

2. Факториі резерви виробництва

В економічномуаналізі одне з центральних місць посідають такі терміни, як „фактори” і„резерви”.

Під терміном„фактор” розуміють причину, яка впливає на певний результат. Класифікаціяфакторів має велике значення в процесі аналізу господарської діяльності. Вонадозволяє більш детально розібратися в причинах зміни явищ, що досліджується,точніше оцінити місце і роль кожного фактора в формуванні величинрезультативних показників (табл… 1.2).

Таблиця 1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ

Напрями Зміст За природою

природно-кліматичні, соціально-економічні

виробничо-економічні

За ступенем впливу на результати основні, другорядні Залежно від волі людини об’єктивні, суб’єктивні За місцем виникнення (центром відповідальності) Внутрішні, зовнішні За ступенем розповсюдження Загальні, специфічні За часом дії Постійні, змінні За характером дії Інтенсивні, екстенсивні За якостями явищ Кількісні, якісні За складом Прості, Складні За можливістю виміру впливу

явища, які можна виміряти,

явища, які не можна виміряти

Зі ієрархією

першого порядку

другого порядку....

Відомо, щофактори, які діють на процес виробництва, можуть бути позитивними танегативними. Дія негативних факторів свідчить, що на підприємстві єневикористані можливості, різного роду втрати та перевитрати ресурсів, їхнеефективне використання тощо. Тому основною метою економічного аналізу євиявлення цих невикористаних можливостей подальшого поліпшення показника, щоаналізується. Невикористані можливості в економічному аналізі називаютьсярезервами підвищення економічної ефективності виробництва, тому науковообґрунтована класифікація таких резервів має важливе значення для визначенняконкретних шляхів мобілізації виявлених резервів і запровадження їх у практикуроботи підприємств. Систематизована класифікація резервів має такий вигляд(табл… 1.3). Наведена класифікація факторів і резервів виробництва не є остаточною.

Таблиця 1.3. Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва

Напрями Зміст За місцем виникнення

внутрішньовиробничі

галузеві

регіональні

загальнодержавні

За факторами процесу праці

поліпшення використання трудових ресурсів

поліпшення застосування засобів праці

поліпшення використання предметів праці

За способами виявлення

явні (негативні відхилення та втрати, відображені у звітності)

приховані (виявлені шляхом зіставлення з іншими об’єктами)

За напрямами мобілізації на підставі вдосконалення

якості продукції на стадії її проектування та виготовлення

підготовки виробництва

технології виробництва

техніки виробництва

організації управління виробництва та праці

За ознакою часу

невикористані

поточні

перспективні

За стадіями процесу відтворення

у сфері обігу

у сфері виробництва

За впливом на результати виробництва

екстенсивні

інтенсивні

За стадіями життєвого циклу виробів

на перед виробничій стадії

на стадії виробництва

на стадії експлуатації

на стадії утилізації виробів

3. Види економічногоаналізу та основні напрями його здійснення

Питання про видиі напрями економічного аналізу має важливе значення для правильного розумінняйого змісту та задач. До того ж у літературі з економічного аналізу наводятьсярізні думки авторів щодо питання, особливо відносно до видів економічногоаналізу. Так, виділяють переважно напрями аналізу, які називаються видамианалізу (табл… 1.4).

 

Таблиця 1.4. Класифікація видівекономічного аналізу

Напрями Зміст За напрямами дослідження

фінансово-економічний

функціонально-вартісний

техніко-економічний

За обсягами питань, що вивчаються

повний / комплексний

тематичний / локальний

За об’єктами, що аналізується

внутрішньо цеховий / бригадний

внутрішньозаводський / по підрозділах та службах

міжзаводський / між фабричний

міжгалузевий і галузевий

За періодичністю проведення

щоденний / щозмінний

щодекадний / щотижневий

щомісячний, щоквартальний

щорічний

За характером рішень (ознакою часу)

попередній

оперативний

ретроспективний

перспективний

За застосуванням технічних засобів

немеханізований

механізований

автоматизований

За методикою вивчення об’єктів

порівняльний

факторний

діагностичний

маржинальний

економіко-статистичний

економіко-математичний

Відома, щоринкова економіка характеризується різноманітними економічними ситуаціями:виробничими, комерційними, фінансовою діяльністю. Це потребує більш чіткоговиділення видів економічного аналізу, які врахували б зміни, що відбулися ззв’язку з переходом економіки України на ринкові відносини.

Нині економічнийаналіз підрозділяється на три види:

Управлінськийаналіз;

Фінансово-економічний;

Функціонально-вартісний.

Дійсно насучасному етапі ринкових відносин кожному керівникові підприємства необхіднаінформація для планування, контролю та прийняття оптимальних управлінськихрішень, розробки стратегії і тактики освоєння ринку, маркетингової діяльності,вдосконалення техніки, технології й організації виробництва. Таку інформаціюнадає управлінський аналіз, який здійснюється всіма службами підприємства наоснові даних бухгалтерського обліку, а також внутрішньої звітності. Як правило,результати даного аналізу є комерційною таємницею.

Ринкова економікаприводить у рух усі ресурси підприємства, і кожна гривня, вкладена впідприємство, має давати максимальний прибуток. Для того щоб забезпечити це, напідприємстві необхідно здійснювати аналіз фінансового стану, проводитиобгрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів упроцесі господарської та торгівельної діяльності кожного підприємства.

Тому в умовах ринковоїекономіки широко застосовується фінансово-економічний аналіз, що здійснюєтьсяфінансовими підрозділами підприємства та фінансово-кредитними організаціями.Цей аналіз здійснюється на основі даних фінансових служб підприємства, а такожза показниками фінансової звітності, розробленої на основі Міжнароднихстандартів бухгалтерського обліку.

Наступним (третім)видом економічного аналізу є функціонально-вартісний аналіз (ФВА), який набуваєширокого застосування в діяльності підприємства. Мета впровадження цьогоаналізу бізнесменами та керівниками підприємств – попередити зайві витрати навиробництво продукції шляхом удосконалення технології виробництва таконструкції виробів, використання більш дешевої сировини і матеріалів. СутністьФВА коротко можна визначити так. Кожний вид продукції виробляється напідприємстві для того, щоб задовольняти потреби покупців, виконувати визначеніфункції (наприклад, ручка має писати, клей – клеїти і т.д.). Кожна з функційпродукції (товару) має свою вартість, оскільки для їх створення необхіднівитрати зречевленої праці. Ці функції можуть бути основними, другорядними івзагалі зайвими.

Тому на стадіївиготовлення продукції за допомогою ФВА детально вивчається продукція,виявляються зайві витрати, проводиться усунення зайвих функцій товару і такимчином досягається зниження витрат на виробництво продукції. Основною вимогоюпри цьому є те, щоб продукція в результаті ФВА не втратила свого товарноговигляду. Наприклад, АО “Україна” виробляє пальта. Основна мета діяльності фірми– випускати сучасні моделі одягу, які користуються попитом на ринку, знайменшими витратами. І цього підприємство дійсно досягає за допомогоюпроведення ФВА на стадії моделювання та конструювання продукції.Інженер-економіст вивчає функції виробу, його вартість та вносить пропозиціїщодо зниження витрат на виробництво продукції, до того ж урешті решт пальто невтратить свого товарного вигляду. Дані пропозиції можуть стосуватися замінидорогої тканини на більш дешеву, застосування оптимальної ширини тканини, більшекономного розкрою, усунення деталей, які не несуть ніякого змістовогонавантаження (по суті зайві) і т.д. При цьому продукція виконуватиме своюосновну функцію, а підприємство матиме реальні можливості щодо зниження витратна виробництво та збільшення прибутку.

Таким чином, ФВАявляє собою ефективний спосіб виявленя резервів зменшення витрат, який полягаєв пошуку більш дешевих способів виконання головних функцій товару приодночасному усуненні зайвих. Його основними джерелами є конструкторсько-технологічната нормативна документація, дані позаоблікової інформації. Розглянуті основнінапрями формування трьох видів аналізу: Управлінський та фінансово-економічнийвиди мають різні напрями, які зумовлюються метою та задачами аналізу.

Длясистематизації напрямів аналізу слід виділити передусім ті з них, які однаковопритаманні й управлінському, і фінансово-економічному аналізу. Ними будутьтакі:

1) аналіз зачасом проведення і характером прийняття управлінських рішень:

а) попередній(прогнозний) здійснюється до проведення господарських операцій і застосовуєтьсядля обгрунтування управлінських рішень щодо планових завдань, прогнозування,оцінки очікуваного виконання розрахункових та планових показників, усуненнянебажаних результатів господарювання;

б) оперативний(ситуаційний) виконується відразу після здійснення господарських операцій абозміни ситуації впродовж короткого періоду часу (зміна, доба, декада). Віннабуває особливого значення в умовах ринкової економіки, коли виробничі таринкові ситуації надзвичайно динамічні і потребують постійної відповідноїреакції з боку керівництва підприємства;

в)ретроспективний (наступний) аналіз проводиться після здійснення господарськихоперацій, як правило, за даними звітності за місяць, квартал, рік і т.д. Йогодані використовуються для виявлення невикористаних резервів, об’єктивної оцінкирезультатів діяльності підприємства;

г) перспективний(прогнозний) аналіз дає можливість на основі ретроспективного аналізу вивчититенденції та закономірності розвитку підприємства, виявити невикористаніможливості, обгрунтувати економічні показники на перспективу.

Підприємстводосягає значної ефективності виробництва, в першу чергу збільшення прибутку,якщо на ньому впроваджені всі вказані види аналізу, які тісно пов’язані між собою;

2) заперіодичністю проведення економічний аналіз може здійснюватися:

а) за зміну, добу(щоденний);

б) за декаду(подекадний);

в) за місяць,квартал (щомісячний, щоквартальний);

г) за рік(щорічний);

3) за змістомпрограми аналіз може бути:

а) комплексний –вивчається вся діяльність підприємства;

б) тематичний –вивчаються окремі сфери діяльності підприємства, які найбільш актуальні наданий момент, наприклад, аналіз використання матеріальних ресурсів,використання фонду оплати праці, рентабельність капіталу;

4) за методамививчення об’єктів аналіз поділяється на:

а) порівняльний –проводиться порівняння звітних даних з даними плану (аналізується виконанняпланових показників), минулого звітного періоду (вивчається динамікапоказників) з даними передових підприємств, а також з даними конкурентів.Виділяють такі види порівняльного аналізу:

горизонтальний –за його допомогою розраховуються абсолютні та відносні відхилення статей (абогруп статей) порівняно з початком звітного періоду, з минулим періодом;

вертикальнийаналіз – використовується для вивчення структури коштів та їх джерел шляхомобчислення питомої ваги ( у відсотках або коефіцієнтах) окремих статей вузагальнених показниках, наприклад частки основних і оборотних коштів узагальній сумі коштів підприємства;

трендовий аналіз– базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівнябазового року, для якого всі показники приймаються за 100%;

б) факторнийаналіз – здійснюється з метою виявлення величини впливу факторів на змінурезультативних показників;

в) діагностичнийаналіз – застосовується для з’ясування причин порушення нормального перебігувиробничого процесу, бездіяльності, які потребують додаткових коштів і часу.Наприклад, коли темпи зростання товарної продукції випереджають темпи ростуобсягу продаж, це свідчить про те, що на підприємстві збільшуються залишкинереалізованої продукції. При цьому необхідно визначити причини даного явища ірозробити заходи по зменшенню залишків;

г) маржинальнийаналіз (аналіз беззбитковості) – це метод оцінки та обгрунтування ефективностіуправлінських рішень у бізнесі на основі вивчення співвідношення між трьомаосновними показниками: обсягом продаж (реалізації), собівартістю і прибутком,прогнозуванням величини кожного з цих показників при заданих значеннях інших;

д)економіко-статистичний аналіз – застосовується для вивчення різних масовихсуспільних явищ на різних рівнях управління: підприємства, галузі, регіону;проводиться статистичними органами;

є) маркетинговийаналіз – здійснюється службою маркетингу підприємства і застосовується длявивчення зовнішнього оточення підприємства, ринків сировини та збуту готовоїпродукції, попиту й пропозиції, комерційного ризику формування цінової політикита ін.;

ж)економіко-матемичний аналіз – застосовується для визначення оптимальноговаріанта розв’язання економічних задач, виявлення резервів підвищенняефективності виробництва за рахунок повнішого та ефективнішого використанняресурсів. Широке застосування цього напряму економічного аналізу спостерігаєтьсяу розкрійних виробництвах підприємств;

5) закористувачами аналітичної інформації аналіз може бути:

а) внутрішній –здійснюється на підприємстві для потреб управління виробничою, комерційною тафінансовою діяльністю;

б) зовнішній –здійснюється на основі статистичної та фінансової звітності органамигосподарського управління, банками, фінансовими органами, акціонерами,інвесторами;

6) за об’єктами,що аналізуються, економічний аналіз є:

а)внутрішньоцеховий;

в)внутрішньозаводський ;

г) міжзаводський,міжфабричний

д) галузевий,міжгалузевий, регіональний, міжрегіональний.

Економічнийаналіз може проводитись вручну або з використанням даних вихідної комп’ютерноїінформаці.

 

4. Зв’язокекономічного аналізу з іншими науками.

Економічнийаналіз – спеціальна галузь знань, становлення якої, як науки обумовлювалосяоб’єктивними вимогами й умовами, властивими появі будь-якої нової галузінаукових знань. Перше з них – практична потреба. Професійна маркетинговадіяльність, ринкові відносини при їхній повній комерціалізації, вивченнязовнішніх і внутрішніх факторів, що визначають кінцеві фінансові результати,усе це вимоги, що обумовлюють необхідність наступних, поточних і перспективниханалітичних розробок.

Друга умовапов’язана з розвитком самої науки в цілому і її окремих галузях. В мірурозвитку науки відбувалася і диференціяція її галузей. Економічний аналізсформувався в результаті диференціяції суспільних наук. Колись окремі формиекономічного були притаманні переважно обліковим наукам: бухгалтерському обліку,статистиці. Але в міру поглиблення економічної роботи на підприємствах виникланеобхідність у виділенні аналізу як відособленої системи знань, оскільки.юоблікові дисципліни вже не здатні були відповідати на усі вимоги практики.

Сформувавши всамостійну науку економічний аналіз, комплексно, системно використовує дані, ав ряді випадків способи і прийоми дослідження, властиві статистиці, плануванню,бухгалтерському обліку, математиці й іншим безпосередньо зв’язаним з нимнаукам.

Але дотепер немаєчітко виражених границь між економічним аналізом і цими спеціальнимидисциплінами. Найбільш тісні зв’язки існують між бухгалтерським обліком іекономічним аналізом.

Бухгалтерськийоблік був і є основним “постачальником” економічної інформації на підприємстві.Бухгалтерський облік відбиває господарські операції в первинній документації,записі їх у регістрах синтетичного й аналітичного обліку у бухгалтерськійзвітності. Складання балансу допомагає проаналізувати стан господарськийзасобів і джерел їхнього утворення, з’ясувати, чи всі резерви використаніпідприємством для збільшення прибутку, з’ясувати, які недоліки гальмувалигосподарську діяльність у минулому звітному періоді.

Впровадженнякомерційного розрахунку і строге дотримання державної дисципліни в областіоподаткування помітно підвищує значення “аналітичної діяльності” головнихбухгалтерів акціонерних об’єднань, пайових суспільств з обмеженою і необмеженоювідповідальністю, і державних часток підприємств.

Тіснота зв’язкуекономічного аналізу і статистики виражається, по-перше, у тім, що статистичнийоблік і звітність служать для аналізу, так як і бухгалтерський облік,необхідною інформ аційною базою; по-друге, у тім, що статистична наука, щопроблемно розробляє методи ургуповування, індексів, кореляції, регресії й ін.,істотно поповнює арсенал аналітичних способів і прийомів.

Верхня границяаналізу господарської діяльності підприємств, об’єднань проходить там, дезавершується ведення бухгалтерського обліку, там де закінчується бухгалтерськийбаланс.

Отже, можнасказати, що мікроаналіз – це справа бухгалтерів-аналітиків,економістів-аналітиків, а макроаналіз – економістів статистиків. Однак, упершому і в другому випадках економічний аналіз виступає як самостійна наука.

Перехід доринкової економіки обумовив появу нової для нас галузі наукових знань іпрактичної діяльності, з якими колись ми не зустрічалися. Це – аудит. Успеціальній літературі останнього років видання поняття аудита визначається якперевірка, ревізія, аналіз господарської діяльності. У деяких джерелах, щовикладають іноземний досвід, під аудитом розуміється комплексний економічнийаналіз.

В економічному аналізі знаходять широке застосування сучаснізасоби обробки інформації, економіко-математичні й соціологічні методи, знанняв галузі техніки й технології виробництва.

ТЕМА 2. МЕТОД ТА МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

План.

1. Методекономічного аналізу, його особливості, методика.

2. Основніспособи обробки економічної інформації.

 

1. Методекономічного аналізу, його особливості, методика

 

Метод – це спосіб дослідженнясвого предмета. В економічному аналізі застосовуються такі самі загальнонауковіметоди, що і в будь-якій економічній науці, які базуються на загальномудіалектичному методі.

Матеріалістичнадіалектика виходить з того, що всі явища і процеси необхідно розглядати впостійному русі, зміні, розвитку. Вивчення та вимір причинних залежностей ваналізі здійснюється шляхом загальних методів індукції та дедукції. Відомо, що індукція– це дослідження процесу чи явища від часткового до загалшьного, від вивченняокремих фактів явища, що аналізується, до узагальненого, від вивчення окремихфактів явища, що аналізується, до узагальнених, від причин – до результатів. Дедукціяє такий спосіб, коли дослідження здійснюється від загальних факторів до часткових,від результатів до причин. В економічному аналізі ці два методивикористовуються одночасно.

Використаннядіалектичного методу в економічному аналізі означає, що кожний процес,економічне явище необхідно розглядати як систему, як сукупність багатьохпов'язаних між собою елементів. Тому необхідність системного підходу довивчення об'єктів аналізу є характерною рисою економічного аналізу.

Порядз індукцією та дедукцією в економічному аналізі використовуються й іншізагальні для будь-якої економічної науки методи — аналіз тасинтез.

Методаналізу — це деталізація на окремі елементи явищ та процесів, яківивчаються. Вона залежить від міри аналізу і проводиться така, яка потрібна длявивчення найбільш суттєвого та головного в об'єкті, що аналізується.

Післявивчення окремих сторін економіки підприємства, їх взаємозалежності тапідпорядкованості необхідно узагальнити результати дослідження.

Узагальнення(синтез) є досить відповідальним моментом в аналізі. При узагальненні(використанні методу синтезу) з багатьох факторів, які діють на об'єкт, щоаналізується, необхідно відокремити головні, вирішальні, від яких залежатьрезультати діяльності.

Розглядпитань щодо методів, які застосовуються в будь-якій економічній науці, допоможестудентам зрозуміти сутність економічного аналізу, а також той факт, щодіалектичні методи найбільш широко знаходять застосування якраз при вивченніпредмета економічного аналізу. Різні визначення методу економічного аналізунаводяться у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Визначення методу економічного аналізу

Калина А.В., Конева М.И. Современный экономический анализ и прогнозирование. – К.: МАУП, 1998 Під методом економічного аналізу розуміють діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку (с. 31) Маргулис А.Ш. Экономический анализ работы предприятий. – М.: Финансы, 1980 Метод аналізу – це комплексне, органічно взаємопов’язане вивчення, вимірювання й узагальнення впливу окремих факторів на виконання господарських планів і на динаміку господарського розвитку, що здійснюється шляхом обробки показників обліку та звітності й позаоблікових джерел інформації (с. 14) Поклад И.И. Теоретические основы экономического анализа работы предприятий. – М.: Финансы, 1989 Метод економічного аналізу – спосіб комплексного, органічно взаємопов’язаного дослідження господарської діяльності підприємств (с. 28) Рубинов М.З. Основы экономического анализа работы предприятий. – М.: Финиздат, 1982 Метод економічного аналізу роботи підприємств виступає єдиною системою пов’язаних між собою способів конкретного економічного дослідження господарської діяльності підприємств, що надає можливість проводити поглиблений контроль, виявляти та мобілізувати резерви (с. 13) Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. – Мн.: Ин-т совр.знаний, 1996 Метод аналізу є системним комплексним вивченням, вимірюванням та узагальненням впливу факторів на результати діяльності підприємств шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва (с. 30)

Різні точки зоруна сутність методу економічного аналізу перегукуються з визначенням його,наведеним у підручнику «Зкономический анализ деятельности предприятий» підредакцією Н. В. Дембінського (Минск, Вьышзйшая шк. — 1981. — С. 28): Методекономічного аналізу є системне, комплексне вивчення стану і розвитку економікигосподарства з метою одержання інформації», необхідної для прийняттяобґрунтованих управлінських рішень, об'єктивної оцінки досягнутих економічнихрезультатів, виявлення та мобілізації резервів, підвищення ефективності таякості роботи.

Заслуговує наувагу також визначення методу економічного аналізу, наведене в навчальномупосібнику під редакцією М. Г. Чумаченко «Економічний аналіз».

Післяознайомлення з більшістю варіантів визначення методу економічного аналізустуденти повинні висловлювати та обґрунтовувати свою думку щодо даного питання.Це дозволить їм більш глибоко та всебічно ознайомитись із сутністю економічногоаналізу.

Методика будь-якої економічної науки— це сукупність способів, правил, найбільш цілеспрямованого виконання якоїсьроботи.

Методика економічного аналізу — цесукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства,які підпорядковані меті аналізу.

Методикааналізу може бути:

1) загальна —система досліджень, яка застосовується при одночасному вивченні різних об'єктівекономічного аналізу;

2) часткова— конкретизує загальну методику щодо конкретного об'єкта дослідження, типувиробництва, галузі економіки.

Будь-яка методика(загальна і часткова) являє собою методологічні поради стосовновиконання аналітичного дослідження. Найважливішими елементами методикиекономічного аналізу є технічні прийоми (елементи методу економічного аналізу),які становлять інструментарій аналізу.

2. Основніспособи обробки економічної інформації

 

Напрямикласифікації способів обробки економічної інформації (елементів економічногоаналізу).

Вспеціальній літературі з економічного аналізу наводяться різні класифікаціїелементів методу<sup/>(технічних прийомів), за допомогою якихздійснюється економічний аналіз. Однак далеко не всі вони знаходять конкретнезастосування при вивченні господарської діяльності підприємства. А деякі з них,наприклад, методи математичного програмування, матричні методи та моделі, атакож інші економіко-математичні методи є предметом вивчення спеціальнихекономічних наук. Тому, вивчаючи методику економічного аналізу, необхіднопередусім звернути увагу на традиційні методи (способи) обробки економічної інформації.

Вивчаючитехнічні прийоми економічного аналізу студент повинен знати, коли, в якійвиробничій ситуації і як застосовувати той чи інший технічний прийом (елементметоду). Тому в даному огляді теоретичних питань з методу та методикиекономічного аналізу буде звернуто увагу лише на традиційні методи. До цихметодів можна віднести:

І. Порівняння— це метод, за допомогою якого явище, що аналізується, порівнюється з іншимодноякісним явищем з метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними.Він використовується як у житті окремих людей, так і в економіці.

Порівнянняможе дати позитивні наслідки тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можназіставити.

Длятого щоб показники, які аналізуються, були порівнювальними, слід провести ряддопоміжних розрахунків (інколи останні називають методом перерахункупоказників):

- нейтралізувати вплив цінових чинників (перерахувати показникиобсягу в однакову оцінку);

- нейтралізувати різницю обсягів виробництва;

- проводити порівняння за однакові звітні періоди;

- перерахувати показники, що порівнюються за однією методикою;

- виключити інші відмінності в умовах роботи підприємств, щопорівнюються.

Найбільштиповими є ситуації, коли застосовуються такі порівняння:

Порівнянняфактичних і планових розрахункових показників для оцінки ступеня виконанняплану.

Зіставленняфактичних показників з нормативними з метою контролю за витратами тавпровадження ресурсозберігаючих технологій.

Порівнянняфактичних показників з показниками минулих років для визначення тенденцій (динаміки)розвитку економічних процесів.

Зіставленняпоказників підприємства, яке аналізується, з досягненнями науки та передовогодосвіду праці інших підприємств для пошуку резервів підвищення власноговиробництва.

Порівнянняпоказників підприємства, яке аналізується, із середніми показниками по галузі зметою визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств тієї жгалузі.

Зіставленняпаралельних ідентичних рядів для вивчення взаємозв'язку показників, щоаналізуються. Наприклад, аналізуючи обсяги товарної та реалізованої продукції,необхідно обґрунтувати взаємозв'язок між показниками або взаємозв'язок між цимипоказниками обсягу валової продукції, основних виробничих фондів тафондовіддачі.

Порівняннярізних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального.

Зіставленнярезультатів діяльності до та після зміни будь-якого фактора — застосовуєтьсядля розрахунку впливу факторів та підрахунку резервів.

Вспеціальній літературі з економічного аналізу цей метод економічного аналізуназивають порівняльним аналізом і поділяють його на:

горизонтальний—використовується для розрахунку абсолютних та відносних відхилень фактичногорівня від базового;

вертикальний — вивчаєструктуру економічних явищ і процесів шляхом обчислення питомої ваги окремихчастин в загальному цілому (наприклад, питома вага необоротних і оборотнихактивів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого міжсобою (наприклад, власного і позиченого капіталу, основного й оборотногокапіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхомпорівняння їх величини до і після зміни фактора;

трендовий — застосовуєтьсяу випадках, коли вивчаються відносні темпи зростання та приросту показників задекілька років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

Якуже підкреслювалося, для застосування методу порівняння необхідно, щобпоказники, які аналізуються, були порівняльними. Для цього необхідно провестиряд допоміжних розрахунків, про які згадувалося вище. Сутність способів приведенняпоказників до порівняльного виду можна розглянути за підручником Г. В.Савицької «Анализ хозяйственной деятельности предприятия» (с. 60—66) та запідручником під редакцією Н.В. Дембінського «Экономический анализ деятельностипредприятия» (с. 36—37).

II. Використанняабсолютних, відносних, середніх величин в економічному аналізі

Векономічному аналізі використовуються:

абсолютнівеличини — характеризують кількісні розміри явища, яке аналізується, водиницях міри, ваги, об'єму, площі, вартості;

відносніпоказники — показують співвідношення величини явища, яке вивчається, звеличиною того ж явища, але взятого за інший час, або іншого явища.

Ціпоказники розраховуються відношенням однієї величини до другої, яка приймаєтьсяза базу порівняння:

1) відноснавеличина планового (розрахункового) завдання:

[план(розрахунок) поточного року] / [план (розрахунок) минулого року або за декількаминулих років];

2) відноснавеличина виконання плану:

[(фактичнийпоказник) / (плановий показник)] * 100%;

3) відноснавеличина динаміки:

(показникпоточного періоду) / (показник минулого періоду).

Ціпоказники поділяються і характеризують:

абсолютнийприріст — характеризує, як збільшився, наприклад, обсяг продукції взвітному періоді порівняно з минулим;

темпзростання продукції — відношення рівня виробництва даного звітного періодудо базового рівня виробництва, виражається в процентах, коефіцієнтах;

темпприросту розраховується як відношення абсолютного
приросту продукції за даний період до абсолютного рівня базово
го періоду;

абсолютнийрозмір 1% приросту продукції обчислюється як частка від діленняабсолютного приросту на його темп, виражений у відсотках.

Розглянемона прикладі розрахунок відносних показників, які найчастіше використовуються ваналізі обсягу виробництва, обсягу реалізації тощо (абсолютний приріст, темпзростання, темп приросту, абсолютний розмір 1% приросту продукції) (табл.2.2.).

 

Таблиця2.2. Розрахуноквідносних показників

Показник Минулий звітний період За звітний період Відхилення планового випуску від минулого звітного періоду Відхилення фактичного випуску від план факт абсолютне відхилення в % плану минулого звітного абсолютне відхилення в % абсолютне відхилення в % Товарна продукція (тис.грн) 20900 21996 22128 +1096 +5,24 +132 +0,6 +- 1228 +5,88

Таким чином потоварній продукції перевиконаний на 0,6 ((22128/21996) * 100). Абсолютневідхилення становить +132х(22128-21996), тобто фактично підприємство одержалопродукції на 132 тис.грн. більше, ніж планувало. Абсолютний приріст товарноїпродукції планувався в розмірі 1096 тис.грн. (22128-20900). Темп зростаннядосяг 105,88% ((22128/20900)*100). Темп приросту планувався 5,24%, а фактичнийстановив 5,88%. Фактичний абсолютний розмір 1% приросту дорівнював 209 тис.грн.(1096/5,24) за планового 220 тис.грн. (132/0,60).

Увивченні економічних явищ широко застосовуються також середні величини.

Векономічній роботі часто користуються середніми величинами (простими тасередньоарифметичними, середньозваженими арифметичними, середньохронологічнимитощо). Вони дають загальну характеристику явищ, що аналізуються. Відомо, щозагальними середніми показниками, які можуть позитивно характеризуватирезультати діяльності підприємства, можуть бути окремі учасники, цехи, якімають негативний вплив на ці результати. Тому для аналізу необхідно вивчатизміст середніх показників.

III. Методгрупування інформації в економічному аналізі

Групування інформації векономічному аналізі — це поділ сукупності явищ, що вивчаються, на одноріднігрупи за однаковою ознакою. За його допомогою вирішуються такі задачі, яквивчення структури та структурних зрушень, встановлення зв'язку явищ, щовивчаються.

Залежновід задач аналізу виділяють такі види групування:

типологічні—групування підприємств за формами власності;

структурні — застосовуютьсядля вивчення внутрішньої будови показника, співвідношення в ньому окремихчастин (наприклад, групування підприємств за кількістю робітників, складробітників за професіями, станом праці на підприємстві, за віком тощо);

3) аналітичні— використовуються для розрахунку наявності напряму і формування зв'язкуміж різними показниками.

Розрізняютьпрості та комбіновані аналітичні групування.

Задопомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, якізгруповані за будь-якою ознакою, а завдяки комбінованим — можнавизначити вплив двох або більше факторів нарезультативний показник..

IV. Методелімінування

Важливимпитанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів наприріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на зміннурезультативного показника застосовується метод елімінування (абстрагування),який складається з чотирьох способів (прийомів):

1.Спосіб абсолютних різниць.

2.Спосібвідносних різниць.

3.Спосібланцюгових підстановок.

4. Індекснийспосіб.

Спосібабсолютних різниць використовується для розрахунку впливу факторів на показник,що аналізується. Як правило, він застосовується тоді, коли на результативний показниквпливає два фактори. Для простоти розуміння цього способу можна виділитиправило його застосування, яке буде незмінне при розрахунку впливу будь-якихфакторів (праці, предметів праці, використання фонду оплати праці тощо).

Сутністьданогоправила полягає у тому, що його застосування передбачає виділення двох етапів.На першому етапі слід встановити, який з факторів, котрі впливають нарезультативний показник, можна віднести до кількісного, а який — до якісного.На другому етапі застосовується метод розрахунку впливу кількісних і якіснихфакторів:

впливзміни кількісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результатмножаться на плановий якісний (тобто різниця впливу кількісного факторамножиться на плановий якісний);

впливзміни якісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множатьсяна фактичний кількісний показник (тобто різниця впливу якісного факторамножиться на фактичний кількісний).

Сумавпливу цих двох факторів завжди має дорівнювати сумі зміни результативногопоказника.

Наприклад, назміну фонду оплати праці (це може бути економія фонду оплати праці за період,що аналізується, або перевитрата) впливають фактори:1) зміна чисельності робітників; 2) зміна середньої заробітної плати.

Застосуванняметоду абсолютних різниць (табл. 2.3) відбувається в два етапи:

Іетап — з'ясовується, які з факторів відносяться до кількісних(чисельність робітників), а які — до якісних (середня заробітна плата).

Петап — визначається вплив цих факторів на результативний показник(зміна фонду оплати праці):

 

Таблиця2.3. Модельзастосування способу абсолютних різниць

Показник За планом Фактично Відхилення Фонд оплати праці А

а1

а1 – а = а2

Чисельність робітників Б

б1

б1 – б = б2

Середня заробітна плата в

в1

в1 – в = в2

а)вплив зміни кількості робітників:

б2• в = х;

Ь)вплив зміни середньої заробітної плати:

в2• б, = х1

Балансфакторів: х ± х1 = а2.

Розмірвпливу окремих факторів на результативний показник обчислюється також задопомогою способу відносних різниць. Він застосовується, як правило,тоді, коли дані мають уже розраховані раніше відносні прирости факторнихпоказників у процентах або коефіцієнтах.

Сутністьспособу абсолютних різниць (табл. 2.4.):

Таблиця2.4. Модельспособу абсолютних різниць

Показник % виконання плану Різниця в процентах виконання плану Розрахунок впливу факторів, тис.грн. Назва фактора Середньоспискова чисельність робітників

П1

П1 – 100 = С1

(Т * С1)/100 = Т1

Чисельність робітників Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів

П2

П2 – П1 = С2

(Т * С2)/100 = Т2

Середня кількість днів роботи Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин

П3

П3 – П2 = С3

(Т * С3)/100 = Т3

Тривалість робочого дня Обсяг товарної продукції

П4

П4 – П3 = С4

(Т * С4)/100 = Т4

Середньогодинний виробіток Разом Ф — Т

1.Наводиться інформація у відсотках відносно кожного фактора, який впливає нарезультативний показник.

2.Розраховується різниця в процентах виконання плану по кожному фактору.

3.Визначається вплив даної різниці на результативний показник, отже, плановийрезультативний показник множиться на цю різницю.

4.Підраховується сума впливу факторів на результативний показник і визначаєтьсясума резервів поліпшення результативного показника, що аналізується.

Спосібланцюгових підстановок використовується в аналізі результативного показника,коли на його зміну впливає три й більше факторів. Сутність цього методу полягаєв тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочаткузмінюється один, а інший залишається без змін, потім змінюються два, три і т.д. при незмінності решти факторів. Це дозволяє обчислити вплив кожного факторана результативний показник.

Розрахуноквпливу факторів методом ланцюгових підстановок на результативний показникполягає у послідовній заміні планових факторних показників на фактичні.Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чиіншого фактора дозволяє елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, івизначити його вплив на приріст результативного показника. При цьому способіспочатку розраховується вплив кількісних факторів, а потім — якісних…

Призастосуванні способу ланцюгових підстановок застосовується наступнапослідовність (табл. 2.5.):

1.Перший рядок таблиці завжди відображає лише планові показники.

2.Перша підстановка — заміна планового факторного показника на фактичний, і вонапроводиться доти, доки в останньому рядку не будуть відображені всі фактичніпоказники.

3.Розраховуються відхилення фактичних факторних показників від планових. Дляцього від суми останнього рядка треба відняти суму, відображену в першомурядку.

4.Визначається вплив кожного фактора на зміну результативного показника. З цієюметою кожний наступний розрахунковий показник порівнюється з попереднім.

5. Заданими проведених розрахунків робиться підсумок резервів поліпшеннярезультативного показника.

Таблиця2.5. Модельспособу ланцюгових підстановок

Номер підстановки Фактори Узагальнюючий розрахунковий показник, тис.грн. Величина впливу факторів, тис.грн.

Причина (вплив факторів)

Чисельність робвтників Середня кількість днів одного робітника Середня тривалість робочого дня, год Середньогодинний виробіток, грн. Планові показники П П П П

Т0

_

 

Перша підстановка Ф П П П

Т2

Т2 – Т0= С1

Зміна чисельності робітників

Друга підстановка Ф Ф П П

Т3

Т3 — Т2 = С3

Зміна кількості днів роботи одного робітника

Третя підстановка Ф Ф Ф П

Т4

Т1 – Т4 = С4

Зміна тривалості робочого дня

Четверта підстановка Ф Ф Ф Ф

Т1

Зміна середньогодинного виробітку

Разом

 

 

 

 

Т1 – Т0= С5

С5

 

Всірозглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, але даютьоднакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному принципі. У практиціекономічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, якийнадійний та найменш трудомісткий.

Наступнимспособом елімінування є індексний метод, сутність якого полягає у застосуваннівідносин фактичного рівня показника, що аналізується, до його рівня в базовомуперіоді. Він широко застосовується в статистиці, сутність його вивчається у ційекономічній науці, а в економічному аналізі його використання при розрахункувпливу факторів незначне. При вивченні впливу факторів на зміну результативногопоказника необхідне застосування індексного способу.

V. Балансовийспосіб в економічному аналізі

Балансовийспосіб використовується для визначення співвідношень, пропорцій двох групвзаємопов'язаних урівноважених показників, підсумки мають бути тотожними. Цейметод широко застосовується в практиці бухгалтерського обліку та планування.

Векономічному аналізі його використовують при аналізі забезпечення підприємстватрудовими, фінансовими ресурсами, основними фондами тощо. Так, визначаючизабезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, зодного боку, відображається необхідність у трудових ресурсах, а з іншого, — їхфактична наявність. Або для розрахунку платоспроможності підприємстваскладається платіжний баланс, в якому співвідносяться платіжні засоби зплатіжними зобов'язаннями.

Аленайчастіше цей спосіб застосовується для визначення величини впливу окремихфакторів на зміну результативного показника. Результати впливу двох або більшефакторів завжди мають дорівнювати загальній сумі відхилення результативногопоказника. Наприклад, аналізуючи продуктивність праці одного працюючого, яказросла за звітний період на 12 тис. грн., встановили, що:

зарахунок зменшення питомої ваги робітників у загальній кількості працюючихпродуктивність праці зменшилася на 10 тис. грн.;

зарахунок зростання продуктивності праці робітників продуктивність праці одногопрацюючого збільшилася на 22 тис. грн. Таким чином, баланс факторів становить:(-10000) +22000 = +12000 грн.

Удеяких випадках балансовий метод називається сальдовим, якщо з впливу трьохфакторів відомий вплив двох, а вплив третього фактора можна розрахувати, коливід загальної суми відхилення за результативним показником відняти результатвпливу перших двох факторів. Наприклад, на зміну прибутку від реалізаціївпливають чотири фактори, три з яких обчислюються за даними фінансовоїзвітності (ф. 2 «Звіт про фінансові результати»), а вплив четвертого — задопомогою сальдового методу. На підприємстві, що аналізується, прибуток відреалізації збільшився порівняно з минулим звітним періодом на 1934 грн. Назміну прибутку вплинули фактори:

1) врезультаті зміни обсягу реалізації прибуток зріс на 1932 грн.;

2) врезультаті того, що собівартість аналізованої продукції збільшилася на 3720грн. на цю суму зменшився прибуток;

3)ціни на товарну продукцію зросли на 10186 грн. прибуток також підвищився.

Впливцих факторів розраховано за даними фінансової звітності. Відомо, що на прибутоквід реалізації впливає також зміна структури й асортименту реалізованоїпродукції. Існують різні методики визначення впливу цього фактора на змінуприбутку. Одним з них є сальдовий метод. На основі наведених даних розрахунокматиме такий вигляд: 1934 — (1932 + (-3720) + Ю186) = — 6464, тобто за рахунокзміни структури і асортименту реалізованої продукції прибуток зменшився на 6464грн., а баланс факторів дорівнює: 8398 — 6464 = 1934 грн.

VI. Графікв економічному аналізі

Графікишироко використовуються в економічному аналізі і мають велике ілюстративнезначення. Вони допомагають дізнатися про закономірності, які виражають числовуінформацію.

Награфіку більш виразно проявляються тенденції і зв'язки показників, щовивчаються. Вони використовуються при побудові різних схем для наочноговідображення внутрішньої побудови об'єкта, який вивчається, послідовностітехнологічних операцій взаємозв'язку між результативними і факторнимипоказниками.

VII. Табличнийметод відображення аналітичних даних

Результатианалізу, як правило, відображаються у вигляді таблиць. Аналітична таблиця являєсобою систему думок, суджень, які виражаються мовою чисел.

Складанняаналітичних таблиць потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методів їханалізу, правил оформлення таблиць.

Існуютьтри види таблиць:

1. Прості,в яких ставиться задача дати перелік інформації про явище, що вивчається.

2. Групові,де дані об'єднуються за однією суттєвою ознакою.

3. Комбіновані— в них матеріал підмета розбивається на групи і підгрупи за кількома ознаками.

Кожнатаблиця має підмет та присудок. Підмет показує, про що йде мова.В ньому відображаються показники, які характеризують явище. Присудок показує,якими ознаками характеризується підмет.

Основні вимоги доаналітичних таблиць:

1.Кожна таблиця повинна мати заголовок, який коротко виражає зміст таблиці.

2.Графи, де відображається підмет, мають позначатися буквами.

3.Графи, в яких відображається присудок, повинні нумерувався цифрами.

4. Внеобхідних випадках у заголовках граф необхідно вказувати одиницю виміру.

5.Якщо всі елементи таблиці виражені однією й тією самою одиницею виміру, то їїтреба винести у заголовок таблиці.

6.Коли в таблиці є абсолютні й відносні величини, необхідно спочатку наводитиперші, а потім другі.

7.При відображенні в таблиці динаміки показників дані слід розташовувати ухронологічному порядку.

Дляузагальнення результатів аналізу складають узагальнюючі таблиці, в якихсистематизується матеріал дослідження окремих сфер господарської діяльностіпідприємства.

Такимчином, огляд традиційних методів економічного аналізу закінчується розглядомтабличного способу відображення економічної інформації, адже відомо, щовивчення економічних процесів підприємства здійснюється за допомогоюаналітичних таблиць.

ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Науковаорганізація аналітичної роботи – основа прийняття ефективних управлінськихрішень

Організаціяаналітичної роботи на підприємстві повинна завжди спиратися на передовідосягнення науки і практики, проводитися з використанням науковообгрунтованихметодик.

Проведення напідприємстві економічного аналізу входить у службові обв’язки кожногоспеціаліста, керівника, службовців, яких стосується прийняття управлінськихрішень.

Аналітична роботаповинна бути ефективна, тобто затрати на її проведення мають бути найнижчими, арезультати найбільш глибокими і забезпечувати всі рівні управління підприємствадля прийняття управлінських рішень. Її важливими принципами є регламентація тауніфікація.

Регламентаціяпередбачає розробку для кожного виконавця обов’язкового мінімуму таблиць івихідних форм і таблиць, стандартних прогам, єдиних критеріїв оцінки длязабезпечення порівняльності. Це все спричиняє об’єктивність оцінки діяльностівнуррішньогосподарських підрозділів, зменшує витрати часу на аналіз ізабезпечує ефективність проведення аналітичної роботи.

Аналітична роботана підприємстві передбачає ряд організаційних етапів, які можна подати увигляді схеми.

СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇАНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМТВІ

/>

2. Організаційні форми і виконавці економічного аналізу напідприємстві

На практиці застосовуютьсярізні організаційні форми проведення економічного аналізу. В одних випадкахдіяльністю всіх економічних служб керує головний економіст, який організує всюекономічну роботу на підприємстві, в тому числі й аналітичну, в інших –аналітичну роботу очолює керівник планового відділу або бухгалтерії.

Економічнийаналіз входить в обов’язки не тільки економічних служб підприємства, а йтехнічних відділів (головного механіка, енергетика, технолога й ін.), а такожцехових служб, керівників бригад, дільниць. Лише загальними зусиллями можнакомплексно, всебічно досліджувати поставлену проблему і знайти оптимальнийваріант її вирішення.

Крім переліченихвиконавців аналітичної роботи, її здійснюють також керівні органи управління,статистичні, фінансові органи, податкові інспекції, аудиторські фірми, банки,інвестори, конкуренти тощо. Так, банки та інвестори вивчають фінансовий станпідприємства, його платоспроможність, кредитоспроможність, ефективністьвикористання кредитів. Податкові інспекції аналізують виконання підприємствомпланів по прибутках, відрахуваннях податків до бюджету, ведуть контроль зараціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Здійснення аналітичної роботиокремими виконавцями

Виконавець Коло питань економічного аналізу Відділ технічного контролю Аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмчність роботи, підвищення якості продукції, впровадження нової техніки та технологій, комплексної механізації й автоматизації виробництва, роботу обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загальний технічний та організаційний рівень виробництва Відділ головного механіка та енергетика Вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту і модернізації обладнання, якість та собівартість ремонту, повноту використання обладнання й виробничих потужностей, раціональність потреби енергоресурсів Виробничий відділ Аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, заходи по скороченню браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни Відділ збуту Контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, станом і цілісністю складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат Планово-економічний відділ або відділ економічного аналізу Вивчає виконання договірних зобов’язань і планів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, станом складських запасів та збереження готової продукції Відділ бухгалтерського обліку та звітності (бухгалтерія) Аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо підвищення її рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати Відділ праці і заробітної праці Аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства Відділ постачання Здійснює розробку плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи за результатами аналізу

3.Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Результативністьекономічного аналізу залежить від складу, змісту, якості інформації, якавикористовується. Віомо, що аналіз проводиться не тільки за економічнимиданими. Широко використовується також технічна, конструкторсько-нормативнаінформація, інформація про формування ринку, попиту та пропозиції продукції.

Вся інформація,яка використовується в економічному аналізі, поділяється на такі групи:

1) конструкторсько-технологічна(за даними цієї інформації проводиться функціонально-вартісний аналіз);

2)планово-нормативна (відносяться всі види планів, які складаються напідприємстві, розрахунки, нормативні матеріали, кошториси й ін.);

3) обліковаінформація (всі дані документів бухгалтерського, статистичного, оперативногообліку, а також всі види звітності);

4) позаобліковаінформація, що знайшла широке застосування в умовах ринкової економіки. Узв’язку з тим, що в цих умовах широко використовується маркетингова інформація,підприємство систематично спостерігає за станом ринку (що цікавить покупців тащо вони купують, що продають конкуренти, сегмент ринку). Це один з видівпозаоблікової інформації. До даної групи належать також різні офіційнідокументи, рішення загальних зборів колективу, матеріали, одержані з різнихджерел інформації (радіо, телебачення, інтернет).

Вирішальна роль вінформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку ізвітності, де відображаються всі господарські процеси та їх результати. Лишевикористовуючи облікові документи (первинні й угагальнюючі), дані звітності,можна розробити заходи, спрямовані на поліпшення виконання планових завдань,досягнення кращих результатів господарської діяльності і з найменшимивитратами.

Найбільшаефективність аналітичних досліджень досягається при здійсненні оперативногоуправлінського аналізу за даними оперативного обліку і звітності. Пропроведенні економічного аналізу широко використовуються дані бухгалтерської(фінансової) звітності:

— баланс (Ф1);

— звіт профінансові результати (Ф2);

— звіт про рухгрошових коштів (Ф3);

— звіт провласний капітал (Ф4);

— примітки дозвітів.

Загальні вимогидо звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87.Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутийв 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з П(С)БО 1до звітності ставиться ряд вимог, яким вона повинна відповідати і лише післяцього використовуватися в аналізі. Це передусім доступність інформації, тобтоїї зрозумілість усім користувачам. Доречність інформації характеризується їївпливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

Слід підкреслитиі такий важливий принцип, якому має відповідати інформація, її суттєвість –точка відсікання інформації. Ця точка може бути визначена на підставі яккількісних, так і якісних факторів. Кількісний фактор – це обмеження суттєвостів складанні звітності у тисячах гривень з одним знаком після коми. Якіснийфактор – у групуванні, наприклад статей фінансових звітів, кожна статтярозкривається окремо, а несуттєві можуть бути об’єднані в одну, виходячи зекономічного змісту чи функції.

Інформація маєбути достовірною, адже тільки така вона корисна для користувача. Достовірністьдосягається за відсутності суттєвих помилок та необ’єктивних суджень. Ступіньдостовірності звітності оцінюється за допомогою аудиту.

І, нарешті,інформація має бути зіставною. Цього передбачається досягнути шляхомзастосування єдиних вимог до підготовки звітності та розкриття змісту їхстатей. За П(С)БО 1 зіставна інформація, якщо це необхідно для розуміння звітівза поточний період, розкривається як в описовому, так і в цифровому вигляді.Крім основних вимог до інформації, яка представлена в бухгалтерській(фінансовій) звітності, П(С)БО 1 передбачає цілий ряд принципів, яких необхіднодотримуватися при складання звітності.

В економічномуаналізі використовується також статистична інформація – дані обліку ізвітності. Найбільш широко використовуються такі форми статистичної звітності:

1 – П – Звіт пропродукцію:

1 – ПВ – Звіт пропрацю;

5 – С – Звіт провитрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

6 –Рентабельність окремих видів продукції;

11 – Звіт пронаявність і рух основних фондів;

22 – Зведенатаблиця основних показників, які комплексно характеризують господарськудіяльність підприємства.

Користуючисьбудь-якою інформацією для проведення аналітичної роботи, слід відмітитинаявність різних напрямів її класифікації, яка використовується для проведеннявсебічного комплексного аналізу досліджуваної проблеми. Так, за періодичністюнадходження аналітична інформація поділяється на регулярну (планові,розрахункові та облікові дані) й епізодичну, яка надходить у міру необхідності(наприклад, інформація про конкурентів).

Регулярнаінформація, в свою чергу, є:

а) постійною –зберігає своє значення суттєвий час (код, шифр, план рахунків бухгалтерськогообліку);

б) умовно-постійною– зберігає своє значення протягом конкретного періоду (показники плану,нормативи);

в) змінною –характеризує часту зміну подій (звітні дані на конктертну дату).

Необхіднопідкреслити, що в умовах ринкової економіки значно збільшується питома вага позаобліковоїінформації, яка застосовується в економічному аналізі. Якраз ця інформаціяхарактеризує стан зовнішнього оточення ринків товарів і послуг,конкурентоспроможності продукції. Нині підприємства заінтересовані впідпорядкуванні виробничої та комерційної діяльності не досягненнюкороткочасних успіхів, а в забезпеченні стійкого економічного стану в тривалійперспективі, досягненні комерційної переваги лише завдяки інноваційнимперетворенням в усіх сферах діяльності. Тому і знаходить широке позаобліковаінформація, яка дає змогу підприємству вивчати стан зовнішнього оточенняпідприємства. До позаоблікової інформації такоє відносять різні законодавчіакти, інструктивні вказівки, дані преси.

І, нарешті, першніж застосовувати форми звітності для аналізу господарської діяльностіпідприємства, необхідно перевірити достовірність відображених у них показників.Для цього використовують спеціальний спосіб перевірки узгодженості одних і тихсамих показників у різних формах звітності, а також перевіряють достовірністьпідсумків по окремих розділах форм бухгалтерської (фінансової) звітності.Складають аналітичну таблицю, яка має такий вигляд (табл. 1.4).

 

Таблиця 1.4. Перевірка одних і тих самихпоказників, відображених у різних формах звітності

Показники Перша форма звіту Інші форми звіту номер форми звіту сума, тис.грн. номер форми звіту сума, тис.грн. Основні фонди на кінець року 1 12000 11 12000 Статутний фонд на кінець року і т.ін. 1 15600 4 15600

Якшо в результатіперевірки розбіжностей не виявлено, то інформація, на основі якоїаналізуватиметься господарська діяльність, достовірна і тому можна починатианаліз, адже оденжані на основі аналітичних досліджень і розрахунків висновкибудуть правильними, а отже, й управлінські рішення, які необхідно приймати наоснові цих висновків, будуть ефективними. Крім того, необхідно застосовуватидля перевірки достовірності джерел інформації і вказівки по перевірціпорівняльності показників форм фінансової звітності підприємств, порядок якоївизначений листом Міністерства фінансів України від 9 січна 2001 р. № 053-41.

 

4.Оформлення результатів аналізу

Заключний етап аналізу –оформлення його результатів різними документами. Ними можуть бути: пояснювальназаписка, довідка, висновок, безтекстове оформлення результатів аналізу.

Змістпояснювальної записки повинен містити висновки і пропозиції щодо результатівгосподарської діяльності, відображені резерви збільшення кількісних іполіпшення якісних показників, сформульовані пропозиції, які виносяться порезультатах аналізу, причому вони повинні бути обгрунтованими і спрямованими наосвоєння виявлених внутрішньогосподарських ресурсів. Пояснювальна запискаскладається, як правило, коли результати аналізу направляються у вищу за рангоморганізацію.

Довідка абовисновок складається у випадках, якщо результати аналізу призначені длявнутрішньогосподарського користування. На відміну від пояснювальної записки їхзміст більш конкретний. Тут відображаються недоліки або досягнення, сумарезервів, наведені конкретні заходи з використання їх у виробництві. І довідки,і висновки за результатами подаються заінтересованим службам підприємства зметою прийняття обгрунтованих управлінських рішень, що спрямовані на поліпшеннявиробничої ситуації, яка аналізувалася.

Нерідко в процесіпроведення аналітичної роботи застосовується такоє безтекстове оформленнярезультатів аналізу. Воно складається з постійного макета аналітичних таблицьбез пояснювального тексту. Такі таблиці дозволяють систематизувати,узагальнювати досліджувальний матеріал і представляти його в простій длясприйняття формі. До безтекстового оформлення результатів відносяться такожграфіки, діаграми, які наочно відображають господарський процес та йогорезультати. При цьому залежно від межі аналізу економічних явищ застосовуютьсярізні способи відображення економічних показників:

— запризначенням: діаграми, порівняння, хронологічні графіки;

— за способомпобудови графічного образу: лінійні, стовпчикові, кругові тощо.

Слід зазначити,що з переходом до ринкової економіки потреба в аналітичний інформації значнозросла. Це пов’язано з необхідністю розробки й обгрунтування бізнес-планів,комплексної оцінки ефективності короткострокових і довгострокових управлінськихрішень. В зв’язку з цим автоматизація аналітичних розрахунків стала об’єктивноюнеобхідністю, тому що:

— автоматизаціяпідвищує продуктивність праці економістів-аналітиків, звільняє від технічноїроботи і дозволяє проводити більш глибокі дослідження економічних явищ іпроцесів;

— автоматизаціядозволяє глибше вивчати і досліджувати вплив факторів, виявляти резервипідвищення ефективності виробництва;

— автоматизаціяпідвищує оперативність та якість аналізу.

Автоматизаціяаналітичних розрахунків і аналіз господарської діяльності зростають на вищийрівень у зв’язку з організацією на підприємстві автоматизованого робочого місцяекономіста-аналітика. АРМ економіста-аналітика – це робоче місце, забезпеченеперсональним ЕОМ, які на основі використання програмного, методичного таінформаційного забезпечення дозволяють автоматизувати аналітичні розрахунки.

Тема 4.      АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ

 

1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції

У нових ринкових умовах господарювання всі підприємстваотримали повну оперативну самостійність — яку і скільки випускати продукції, зким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати івідповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дійнадається для належного врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсягивипуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабамцієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, зовнішньовільна і нічим не обмежена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економічноюситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення

У процесі аналізу виробничоїдіяльності підприємствапотрібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість іобґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і окремих виробничихпідрозділів; б) оцінка виконання планів виробництв, постачання і реалізаціїпродукції, динаміки обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальніобсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітному періоді;

г) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показниківобсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростанняобсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їхвикористання.

Для виконання аналітичного дослідження використовуютьстатистичну звітність про виробництво продукції, форма № 1-п, а також плановіматеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження іреалізацію продукції, інші оперативні дані виробничої діяльності. Бажано такожознайомитись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції наскладі і товарів відвантажених (форма № 1).

Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно починають зоцінки того, як виконано план виробництва в цілому по підприємству і в розрізійого основних виробничих одиниць, які були рівні виконання по місяцях ікварталах звітного періоду, визначають причини можливих невдач і винних у цьомуосіб.

Враховуючи складне економічне становище в країні, повсюднийспад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випускупродукції на якомусь підприємстві. При цьому використання натуральнихвимірників обсягів випуску продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу запобігтиперекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати,то обсяги вимірюють у незмінних цінах.

Дані табл. 5.1 свідчать, що обсяги виробництва продукціїневпинно знижувались в останнє п’ятиріччя і становили під кінець половину того,що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіннявиробництва в останні три роки дещо сповільнились. Проте загальну динамікуобсягів виробництва слід оцінити як незадовільну.

Таблиця. Динаміка виробництва продукції

П’ятирічний період Показник 1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік (минулий) 5-й рік (звітний) 1. Виробництво цементу, тис.т 2254 1803 1532 1257 1124 2. Відсоток до попереднього року 100 80 85 82 89 3. Відсоток до 1-го року 100 80 68 56 50

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язкововизначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку, й виокремити такі,що діяли на народногосподарському рівні, тобто були зовнішніми. У нашомуприкладі цементне виробництво, пов’язане з будівництвом, зазнало спаду забраком інвестицій у зв’язку з кризою в економіці України.

Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не менше. Обсягвиробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповіднопіднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешевікомпоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовуючи на додатковий випуск продукції.Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають наобсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були “улюбленими”засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і навіть галузяхпромисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться зцими “хитрощами” простим зниженням попиту.

Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Одним ізважливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його васортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видівпродукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузькимпоняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість,різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура — цеспіввідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженомуздебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить доасортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Взагалі ці явищатісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурнізрушення у випуску продукції.

Дані провиконання плану з асортименту наведено в табл. 5.2.

Таблиця. Вихідні данідля аналізу асортименту

Випуск продукції, тис. грн. Зараховується Виріб за планом фактично виконання плану, % плану 1 2 3 4 5 А 80 100 125 80 Б 200 120 60 120 В 50 60 120 50 Г 400 400 100 400 Д 150 190 126 150 Б* 120 60 50 60 Є — 80 — Разом 1000 1010 101 860

· “Е” —новий вид продукції замість застарілої “Є”.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюютьтрьома способами.

Перший має назву “спосіб найменшого числа”. Його сутьполягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума,проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. В табл. 5.2 ці заліковісуми разом становили 860 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

Кас= = 0,86

 

Другий спосібпередбачає брати якзагальний показник найменший відсоток виконанняплану середусіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта — 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношеннякількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цейпоказник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, тому його називаютькоефіцієнтом номенклатурності:

Кн= = 0,667

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво невиконано.При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновленняасортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту на 12% (120:1000 • 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичногообсягу випуску становила менше як 6% (60: 1010 • 100). Суттєвим недоліком єте, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції “Є”, яка не маєпопиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення васортименті й структурі випуску продукції якимись “об’єктивними” причинами, бовсі вони оперативно враховуються на самому підприємстві через коригуванняпланових завдань. Тому відхилення при виконанні плану — це відверто поганапраця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодопідготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних іконструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхівпідприємства..

 

2. Аналіз якості продукції

У сучасних умовах господарювання великого значення набуваєполіпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не насловах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цієюсправою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в томучислі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентнійборотьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвоїпромисловості, та й усієї легкої промисловості України взагалі.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численнихпоказників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямої та побічноїдії. Найбільш узагальнюючий характер мають частка продукції, атестованадержавою як продукція вищої якості (зараз цього не роблять), частка продукції,яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знакомякості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славувиробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бутивідповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальніоб’єктивні показники якості:

· сортність(легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

· марочність(харчова, промисловість будівельних матеріалів);

· вмісткорисних речовинабо шкідливих домішок (%дозагальногообсягу або ваги);

· строкслужби (ресурс) і надійність;

· призначенняодного з частковихпоказників якостіякєдиного провідного(міцність металів, калорійністьхарчів, теплотворність паливатощо).

У процесі аналізу вивчають і такіпобічні показникиякості продукції:

· гарантійнийтермін роботи, кількість і вартість гарантійних (безплатних для споживачів)ремонтів урозрахунку на один виріб;

· наявністьрекламацій, їхні кількість івартість;

· відсотокбраку;

· пониженняу сортності продукціїза межами підприємства;

· відсотокповернення продукції на виправлення дефектів;

· відповідністьмоді;

· наявністьі рівень попиту на даний виріб тощо. Оцінюючи зміну якості продукції напідприємстві, слід надавати перевагу об’єктивним і кількісним показникамякості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції.Найбільш вдалою ілюстрацієюцього можебути аналіз показникасортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаютьсяпевні, несуттєві, відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів ітехнічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їху загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як запланом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл.5.3.

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основнимиспособами.

Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 5.3по-сортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити навідповідну кількість продукції або показники частки і одержані суми додати.   

Плановийкоефіцієнт сортності:

Кп = = = 0,96

Фактичнийкоефіцієнт сортності:

Кф= = =0,961

Оскількивеличина фактичного показника більшаза планову, можна зробити висновок,що фактична сортність продукції вища від планової,

Спосібпорівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробубільша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дужепростий спосіб, проте він має істотну ваду — його не можна використовувати длярозрахунку загального показника по підприємству. Виходячи з даних табл. 5.3:

Планова ціна виробу    8640 грн.: 900 = 9,6 грн.

Фактична ціна виробу 9610 грн.: 1000 = 9,61 грн.

Здійснені розрахунки свідчать також про виконання планузасортністю.

Таблиця

5.3

 

 

Сорт Сортовий коефіцієнт За планом Фактично

 

Кількість

виробів, шт.

сума,

грн.

кількість виробів,

шт.

сума, грн.

Виконання плану, %

 

І 1,0 630 6300 730 7300

115,9

 

П 0,9 180 1620 150 1350

83,3

 

Ш 0,8 90 720 120 960

133,3

 

Разом

 

х

 

900

 

8640

 

1000

 

9610

 

111,2

 

/> /> /> /> /> /> /> /> />

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному інатуральному вираженні. Випередження рівня виконання плану у вартісномувираженні 111,2% (9610: 8640 • 100) в порівнянні з натуральним —111,1%підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним єспосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни йасортименту продукції. Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількостіта якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунокфакторів:

1)      змінакількості виробленої продукції:

(1000 — 900) • 9,6 грн. = +960 грн.;

 

2)      змінаякості (сортності) продукції:

(9,61 — 9,6) • 1000 = +10 грн.

Разом + 970 грн.

Перевіркарозрахунку:9610 — 8640 = 970 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується черезпорушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чинесумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізівизначають загальну суму браку І відносну його величину (% браку), а такожвивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібноприділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причинне обліковується, Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати інавіть готові вироби І є причиною порушення в майбутньому ритму роботи інесподіваних збитків.

При аналізі браку обов’язково з’ясовують причинийоговиникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовамипрофілактики браку є:

· високакультура й організація виробництва;

· стабільнийритм роботи і постачання;

· впровадженняу виробництво сучасних технологій і устаткування;

· кваліфікаціяперсоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Варто також пам’ятати, що між якістю продукції і величиноюбраку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількостібракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршення ЇЇ якості, як це інодівважається;

Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженостітехнологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показникпорушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю завиробництвом.

3. Аналіз ритмічності та якості організації виробництва

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка і.збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускатипродукцію і виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічна робота —це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочогочасу. Розрізняють два поняття ритмічності:

· ритмічністьвипуску продукції (товарної);

· ритмічністьвиробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Існує багато способів розрахунку показників ритмічності(аритмічності) роботи підприємства, однак навіть і найпростіші з них надійнохарактеризуютьце явище.На підставі даних табл.5.4проведемо розрахунок коефіцієнта ритмічності способом найменшого числа.

Таблиця 5.4. Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності

Обсяг виробництва за місяць, % Зараховується за планом фактично в плановий ритм Перша 33 22 — 22 Друга 33 29 29 Третя 34 49 34 Разом 100 100 85

Отже, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчить пронеритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік,відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та треті декади, а потімдіють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритмуїх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності.Наприклад, за декаду має бути виконана третина місячного плану тощо.

Після того як буде з’ясовано ступінь ритмічності роботи, слідперейти до вивчення основних факторів, які зумовлювали можливі порушенняритмічності (рис. 2).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Томутреба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої “хвороби”, а йїї наслідки, а саме:

· збільшеннякількості браку і відходів сировини й матеріалів;

· погіршенняякості продукції;

· подорожчаннясобівартості продукції;

· порушенняу ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

· посиленняплинності кадрів;

Комплексне виробництво забезпечує нормальний процес зборкиготових виробів і запобігає затримкам у зв’язку з відсутністю якихось деталей.Засобом, який забезпечує необхідний темп збірних робіт при деяких неузгодженняхпоточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому при аналізікомплектності виробництва треба звертати увагу і на комплектність залишківдеталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитись,наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку і плановійпотребі.

5.Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції

 

Фактори, яківпливають на обсяг реалізації продукції.

1. Виробничі фактори. До них входять:

· Рівень виконання плану виробництва товарної продукції.

· Якість продукції.

· Асортиментно – структурні вимоги у випуску продукції.

· Ритмічність випуску продукції.

2. Фактори, які пов`язані з роботою відділу збуту і складів:

· Рівень забезпечення кадрами, устаткуванням і відповіднимискладськими приміщеннями.

· Загальний рівень організації роботи з маркетингу.

· Величина замовлень.

· Стан і комплектність залишків готової продукції на складах.

· Забезпеченість тарою і упаковкою.

3. Фактори, які пов`язані з транспортуванням продукції.

· Відповідність кількості і видів транспортів для перевезенняпродукції (зроблених замовлень і договірних домовленостей).

· Ритмічність подачі транспорту.

· Дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

4. Фактори, які пов`язані з роботою фінансових та інших підрозділівпідприємства.

· Вибір форм розрахунків з покупцями.

· Своєчасність і якість оформлення платіжних документів та станконтролю за їх сплатою.

· Вивчення платоспроможності покупців і можливі форми співпраці.

5. Інші фактори:

· Терміни документообігу.

· Зміна цін і коньюнктури ринку.

· Зміни митних правил і загального законодавства.

 

6. Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства

 

1.Підприємство із збалансованими потужностями окремих виробництв

 

/>

 

2.Підприємство з окремими виробництвами різної потужності

 

/>

Рис. 5. Визначення виробничоїпотужності підприємства <П )

7. Аналізвикористання основних фондів

Усі показникивикористання основних фондів звичайно поділяються на дві групи показників:

• екстенсивноговикористання;

• інтенсивноговикористання.

Показники екстенсивноговикористання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням).Показники інтенсивного використання пов'язані з його виробітком, тобтовизначають рівень використання потужності. Останні показники обов'язково маютьодиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.).

У процесі аналізудосліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу,співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнтзмінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з плановим,вивчати його в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами.За наявністю інформації аналізують також склад і використання виробничих тадопоміжних площ.

Особливу увагузавжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткостіпродукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, якіна неї впливають.

Після цього слідперейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки вїх використанні можуть бути пов'язані з:

1) наявністюдиспропорцій у діючому парку верстатів;

2) змінамиасортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або іншихвидах устаткування;

3) рівнемзабезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) технічнимстаном, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) іншимипричинами.

Таблиця 7.2. Дані для аналізувикористання основних засобів.

Показники За планом Фактично

Відхилення (+,-)

1.Обсяг товарної продукції, тис. грн. 1320 1323

+3

 

2. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 3. Виробничі площі, м2

660 696,3

+36,3

 

4. Кількість верстатів, шт. 75 80

+5

 

5. Кількість годин, відпрацьованих усіма верстатами за рік ,6. 3 них у першу зміну

150000

100 000

132300

94500

-17 700

-5500

 

Розрахункові показники

 

 

7. Фондовіддача (рядок 1: рядок 2) 2,0 1,9

-0,1

 

8. Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом за рік (рядок 5:: рядок 4)

2000 1653,75

-346,25

 

9. Випуск продукції на одиницю площі, грн./м2 (рядок 1: рядок 3)

100 105

+5

 

10. Середньорічний виробіток одного верстата, грн (рядок 1: рядок 4) 17 600 16 537,5

-1062,5

 

11.Середній виробіток за 1 верстато-год, грн.(рядок 1: рядок 5) 8,8 10,0

+1,2

 

12.Коефіцієнт змінності (рядок 5:: рядок 6)

1,5

1,4

-0,1

Розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції за даними, наведеними в табл. 7.2

І. З використанням величини основних фондів

зміна величини виробничих основних фондів 36,3 • 2 = 72,6 тис. грн.;

зміна фондовіддачі — (-20,1) • 696,3 = -69,63 тис. грн.

Разом +3,03 тис. грн.

II. З використанням виробничих площ

 1) зміна виробничих площ (-600) • 100 = -60,0 тис. грн.;

2) зміна випуску продукції в розрахунку на одиницю площі 5 • 12 600 = 63,0 тис. грн.

Разом 3,0 тис. грн.

III. З використанням кількості верстатів

зміна кількості верстатів 5 -17,6 = 88 тис. грн.;

2) зміна середньорічного виробітку одного верстата (-1062,5) — 80 = -85 тис. грн.

Разом. 3,0 тис. грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу

зміна кількості відпрацьованих годин (-17 700) • 8,8 = -155,76 тис. грн.;

зміна виробітку за 1 верстато-годину: 1,2 • 13 200 = 158,76 тис. грн.

Разом 3,0 тис. грн.

Те саме, але з трьома факторами можна подати так:

зміна кількості верстатів 5 • 2000 • 8,8 = 88 000 грн.;

зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік,

   (-346,25) • 80 • 8,8 = -243 760 грн.;

3) зміна середнього виробітку за 1 верстато-годину 1,2 • 1653,75 • 80 = 158 760 грн.

Разом +3000 грн.

Зведення резервів, тис. грн.

Підвищення фондовіддачі до планового рівня 69,63

Доведення виробничих площ до планового рівня 60,0

 Підвищення середньорічного виробітку одного верстата до планового 85,0

Більш повне використання часу роботи верстатів 155,76 5. Доведення часу роботи кожного верстата до запланованого рівня 243,76

Всього 243,76

Примітка. Оскільки всі резерви, крімдругого, дублюють один одного, то слід брати тільки найбільший. Зменшенняобсягу продукції за рахунок площ (екстенсивний фактор) не може бути резервом уразі виконання плану виробництва.

8. Аналіз забезпеченості і використанняматеріальних ресурсів на підприємстві

 

Загальнаоцінка виконання плану матеріально-технічного постачання

Обов'язковоюумовою стійкого виробничого процесу е своєчасне і повне забезпечення йогонеобхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займаєтьсяспеціальний підрозділ — відділ матеріально-технічного постачання, складські йтранспортні служби. Значну увагу приділяють цьому плановий і технічний відділи,головні адміністратори підприємства.

У процесі аналізунеобхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечененеобхідними основними й допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами,паливом та електроенергією тощо. Слід з'ясувати причини і визначити виннихосіб, якщо по будь-яки» позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодилипроцесу виробництва.

Однією з причинможе бути недбале складання плану постачання, внаслідок чого мають місцепропуски потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовленняпостачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обсягах потреби і термінахпостачання. За допомогою аналізу слід з'ясувати, де провина постачальниківматеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього требапроаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання ідотримання передбачених угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти доуваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасностіукладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Це даєзмогу уникнути багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників іперехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними інадійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємстваматеріальними ресурсами.

Мета аналізу —показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умовпостачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи інших порушень упоставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Певним показникому цій справі можуть бути суми штрафних санкцій, які подало підприємство своїмпостачальникам для покриття збитків внаслідок порушень постачання. Доречновивчити і «коефіцієнт корисної дії» цих санкцій, якість юридичногообґрунтування і супроводження. Взагалі юридичний бік процесу постачання,юридична підтримка договірних стосунків — дуже важлива справа, яка потребуєокремої оцінки при аналізі.

Аналізскладських запасів матеріальних ресурсів

Певнанеритмічність, а також недопостачання можуть бути повністю або частковонейтралізовані за допомогою складських запасів матеріалів та інших ресурсів.Отже, такі запаси виконують функцію амортизатора в постачанні.

При аналізідається оцінка загальної величини складських запасів, динаміки Їх залишків,комплектності, наявності непотрібних і зіпсованих матеріалів та сировини. Яккритерій при аналізі використовують нормативи, що розраховуються по групах іокремих видах матеріалів або сировини. Нормативи мають не тільки грошове, а йнатуральне (дні запасу) вираження.

Незаповненнянормативів може спричинити неритмічність виробництва, навіть його тимчасовізупинки. Зайві запаси, або понаднормативні залишки, також небажані, оскількипотребують додаткових приміщень і фінансових ресурсів.

Основнимипричинами відхилень від нормативів є:

• зміна сумивступних, складських запасів для виробництва;

• відхилення,пов'язані з надходженням ресурсів на підприємство;

• зміна обсягіввипуску продукції;

• зміна нормвитрат ресурсів на виробництво окремих видів продукції;

•асортиментно-структурні зрушення у виробництві;

• недоліки вплануванні, обліку і зберіганні сировини й матеріалів;

• прорахунки вобчисленні нормативів тощо. Аналіз завершують розробкою заходів щодооптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану Їх зберігання іліквідації понаднормативних запасів.

Аналізвикористання матеріальних ресурсів

Недоліки впостачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до певноїміри компенсуватися економією Їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитратиматеріальних ресурсів та Їх використання не за прямим призначенням спричиняютьневиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальномупостачанні.

Аналізвикористання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показниківматеріаломісткості або зворотного до нього показника матеріаловіддачі. Ціпоказники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також поокремих виробах. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та в порівнянніз іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат, їнарешті, концентрують увагу на пошуку причин зміни цих показників і можливихрезервів економії. В процесі аналізу використовують як допоміжні показникирівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини,норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконаннянорм витрат матеріалів та інших ресурсів є безперечно головним питанням цієїтеми. Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід урахувати, щоосновними причинами, які зумовлюють поступове Їх зниження, є:

а) конструктивнеполіпшення виробів, у тому числі спрощення;

б) вдосконаленнятехнології виробництва;

в) повторневикористання відходів виробництва;

г) коригуваннярецептур;

г) зменшеннячастки кінцевого браку продукції;

д) зміна якостіматеріалів (сировини), що споживається, а також продукції, що виробляється;

е) інші.

Під час аналізуслід оцінити обґрунтованість норм, своєчасність їх перегляду. Сучасненормативне господарство — важлива умова для ощадливого використання ресурсів.Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування дає змогу запобігтизайвим затратам ресурсів і тим самим істотно поліпшує ефективність роботипідприємства.

При проведенніаналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють зметою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів,поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Проте у переважній більшості випадківмають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуютьсявищим керівництвом. Вони або зумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чиу певний період, або викликані потребою здешевлення виробництва за будь-якуціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньо обґрунтовані,внаслідок чого найчастіше шкодять виробництву — погіршують якість виробів, аотже, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів слід уцілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів, зокремаорганізації й управління на підприємстві.

Аналіз можевиявити випадки, коли деякі допоміжні матеріали зовсім не використовують упроцесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути недостача цихматеріалів або суттєвий брак часу при виробництві.

Якщо всіперелічені вище заходи не дають змоги виробити необхідну кількість продукціїчерез недостачу основних матеріалів, підприємство переходить на випуск тихвиробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникаютьасортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і Їх слід відносити докатегорії вимушених.

Проте напідприємствах іноді трапляються такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсіміншими причинами, однак маскуються під недостачу матеріалів і незадовільнепостачання. Це потребує від аналітиків особливої пильності та об'єктивності.Слід також додати, що останні порушення у випуску продукції штучно ускладнюютьроботу відділу матеріально-технічного постачання. За вимогою адміністраціїробітники відділу, залишивши на деякий час планову роботу, починають«вишукувати» додаткові незамовлені матеріали, а в цей час основнийпроцес постачання здійснюється без належного контролю.

У табл. 7.3.наведено всі показники для обрахування впливу факторів з боку постачання тавикористання матеріалів. Спрощений розрахунок передбачає визначення впливутільки двох факторів, таких як:

1) змінакількості використаного металу на виробництво основної продукції

(-40 т) • 2 = -80шт.;

2) змінаматеріаловіддачі

+0,5 • 960 т =+480 шт.

Разом            +400шт.

Перший фактор маєкомплексний характер і узагальнює дію наступних чотирьох факторів:

а) впливпонаднормативного залишку металу на початок року

+60 т • 2 = +120шт.;

б) вплив змінинадходження металу за рік у порівнянні з планом

+40 т • 2 = +80шт.;

в) вплив змінизалишку металу на кінець року (зворотний вплив)

(-20т) • 2 =-40шт.;

г) впливнепланового використання металу на інші потреби (зворотний вплив)

(-120т) •2=-240шт.

Разом            -80 шт.

Ці розрахункиможна виконати з використанням показника норми витрат на одиницю продукції так:

 

Таблиця 7.3. Дані для аналізувикористання матеріальних ресурсів

Показник

За

планом

Фактично Відхилення 1. Обсяг виробництва продукції, шт 2000 2400 +400 2. Залишок металу на початок року, т 100 160 +60 3. Надійшло металу за рік, т 940 980 +40 4. Використано металу — всього, т 1000 1080 +80 У тому числі: на виробництво основної продукції 1000 960 -40 на інші потреби — 120 +120 5. Залишок металу на кінець року, т 40 60 +20 6. Норма витрат на одиницю продукції, т 0,5 0,4 -0,1 7. Вихід продукції з 1 т металу, шт. 2 2,5 +0,5

I) (-40): 0,5= -80 шт.;

У тому числі ускладі першого фактора:

а) 60: 0,5= +120шт.;

б) 40: 0,5 = +80шт.;

в) — (20): 0,5 =-40 шт.;

г) — (120): 0,5= -240 шт.

Разом — 80 шт.

Всього 400 шт.

Відповідно до виконанихрозрахунків резерви виробництва становлять 280 шт. (240 + 40), або 14% планувиробництва (280: 2000 • 100). Виконаємо ще один розрахунок впливу факторів звикористанням вартісних показників. Припустімо, що вартість одного виробустановить 900 грн., 1 т металу — 800 грн., загальні витрати інших матеріальнихресурсів за планом становлять 160 тис. грн., а фактично — 232 тис. грн… Тодізгідно з даними табл. 7.3 можна скласти табл. 7.4 і виконати такі розрахункифакторів, як:

1) зміна сумиматеріальних витрат на виробництво продукції

40 • 1,875 = +75тис. грн.;

2) змінаматеріаловіддачі порівняно з планом 0,285 • 1000 = +285 тис. грн.

Разом +360 тис.грн. Другий варіант розрахунків з використанням показника матеріаломісткостіпродукції:

1) зміна суми матеріальнихвитрат на виробництво продукції

40: 0,5333 = +75тис. грн.;

2) змінаматеріаломісткості продукції порівняно з планом (зворотний вплив) –

(-0,0704) • 2160тис. грн.: 0,5333 = +285 тис. грн.

Разом +360 тис.грн. Дані цієї таблиці свідчать про те, що поліпшення використання матеріалівпорівняно з планом дало змогу підприємству здійснити додатковий випуск. Згідноз розрахунками впливу факторів цей випуск становив 285 тис. грн., або 79%усього понад планового обсягу продукції (285: 360 • 100).

Таблиця 7.

Показник За планом Фактично Відхилення 1. Товарна продукція, тис. грн 1800 2160 +360 2. Витрати основних матеріалів металу, тис. грн. 800 768 -32 3. Витрати інших матеріальних ресурсів, тис. грн. 160 232 +72

4. Разом матеріальні затрати,

тис. грн.

960 1000 +40 5. Матеріаловіддача (рядок 1: рядок 4) 1,875 2,16 +0,285 6. Матеріаломісткість продукції (рядок 4: рядок 1) 0,5333 0,4629 -0,0704

 Щодо резервіввиробництва продукції, то вони пов'язані з непропорційно високими витратамиінших матеріальних ресурсів. При виконанні плану виробництва на 120% витрати поцій статті виконані на 145%, тому мають місце необґрунтовані витрати в сумі 40тис. грн. (резерви собівартості), а резерви виробництва становитимуть 85 тис. грн.(40 • 1,875).

 

9. Аналізсобівартості продукції

 

Собівартістьпродукції— це виражена в грошовій формі сукупність витрат з виробництва та реалізації.Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарноговипуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягувиробництва розрізняють змінну і фіксовану частину собівартості продукції.

Під час аналізузвичайно використовують такі показники:

1) валовізатрати;

2) собівартістьтоварної продукції;

3) витрати на 1грн. товарної продукції;

4) собівартістьокремих видів продукції.

 Аналізуючисобівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

· оцінкавиконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також заокремими видами продукції;

· вивченняпричин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також заокремими видами і групами продукції;

· пошукрезервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодоїх використання.

Під час аналізувикористовують дані звіту по собівартості продукції, звіту профінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаютьсятакож планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповіднідані бухгалтерського обліку.

Оцінкавиконання плану собівартості. План за собівартістю продукції вважається виконаним,якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньомувипадку говорять про понад планове зниження собівартості продукції. Длявивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1грн. товарної продукції (З), який обчислюється за формулою:

З=

де С —собівартість товарної продукції,

Т — вартістьтоварної продукції в цінах реалізації,

Цей показникодночасно може виконувати роль і в певному відношенні показника рентабельностівиробництва. Наприклад, якщо він дорівнює 80 коп. на 1 грн. товарної продукції,то це свідчить, що рентабельність виробництва становить 20 (100-80) коп. повідношенню до 1 гри. товарної продукції. Природно, цей показник залежить відзміни суми собівартості продукції. Проте він також залежить від:

• структури йасортименту продукції, що виробляється;

• рівня цін напродукцію певного підприємства на готову продукцію.

Особливихпояснень потребує фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якогопроявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види продукції неоднаковий.

Для визначеннявпливу кожного з перелічених факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарноїпродукції порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок.Вихідні дані для розрахунків наведено в табл. 8.1, з якої видно, що порівняно зпервісним планом фактичні витрати зменшились на 1 коп. (91—92). Визначимокількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманнямвідповідних показників:

1) зрушення уструктурі та асортименті випущеної продукції

93 — 92 = +1коп.;

2) змінасобівартості окремих видів продукції

96 — 93 = +3коп.;

3) зміна цін навипущену продукцію

91 — 96 = -5 коп.

Разом -1 код.

 

Таблиця 8.1. Дані для розрахунку виконання плану собівартості

Показник

За первісним

планом

Фактично  за планом, перерахованим на фактичний асортимент і структуру виробництва

у цінах плану,  

але фактичної  

 собівартості

  продукції

У цінах, які діяли

1. Повна собівартість товарної продукції, тис. грн.

2. Товарна продукція, тис. грн.

3. Затрати на 1 грн. товарної продукції, коп.

874

950

92

930

1000

93

960

1000

96

960

1055

91

Аналізвитрат за елементами і статтями. Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витратна виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементнівитрати — це однорідні за складом витрати підприємства. До них належатьматеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби,амортизаційні відрахування, інші грошові витрати (табл. 8.2). Аналіз витрат заїхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а йохарактеризувати галузеві особливості (матеріало -, фондо -, енерго — татрудомісткість виробництва).

Дані за статтямизатрат наведено в таблиці.

Таблиця 8.2. Витрати на виробництво,%

Показник Вся промисловість Звіт Відхилення 1990 1997 1. Матеріальні витрати 70,5 53,6 73,9 +20,3 2. Витрати на оплату праці 10,6 10,9 7,9 -3,0 3. Відрахування на соціальні потреби 5,0 1,7 4,8 +3,1 4. Амортизація 3,4 14,7 9,0 -5,7 5. Інші витрати 10,5 19,1 4,4 -14,7 Разом 100,0 100,0 100,0 --

 

Аналізрозпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції. Потім переходять до вивченнявідхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, щовідхилення за деякими статтями собівартості можуть бути наслідком дії тогосамого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинитизниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати наутримання та експлуатацію устаткування. Ще один комплексний чинник — зростаннякупованих виробів і напівфабрикатів, який збільшує суму відповіднихматеріальних затрат, проте це обов'язково приводить до зниження витрат назаробітну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшення витрат насировину і матеріали, а також за іншими статтями. Отже, негативні відхилення поодних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по іншихстаттях. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат, проте дія такихкомплексних чинників має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожнійстатті собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межіданої статті.

У нашому прикладіє три відхилення, негативні за своєю суттю (+359, +5, +36).

Таблиця 8.3. Собівартість промислової продукції за статтями

Показник Фактично випущена товарна продукція за собівартістю Відхилення За плановою  За фактичною абсолютне % 1. Сировина й матеріали 3301 3246 -55 -1,7

2. Зворотні відходи (віднімаються)

3. Куповані вироби, напівфабрикати й послуги кооперованих підприємств

5015

507

10415

866

+5400

+359

+208 +2,3

4.Заробітна плата основна виробничих робітників

5. Заробітна плата додаткова виробничих робітників

 6. Відрахування на соціальне страхування

2502

223

210

2292

193

191

-210

-30

-19

-8,4

 -13.4

-9,1

7. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання 2382  2335 -47 -2.0 8. Загальновиробничі витрати 1645 1592 -53 -3,2 9. Загальногосподарські витрати 1636 1600

-36

-2,2 10. Втрати від браку X 5 +5 — Виробнича собівартість 27356 27 216 -140 -0,5 11. Позавиробничі витрати — 215 251 +36 +16,7 Повна собівартість 27 571 27467 -104 -0.37

Щодо першоговідхилення, то це зовсім не перевитрати, а збільшення частки кооперованихпоставок, що зумовило скорочення витрат по більшості інших статей собівартості,особливо витрат на заробітну плату. Дві інші суми перевитрат швидше за всемають особисті негативні чинники, які слід вивчити у подальшому аналізі. Нацьому етапі такі суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниженнясобівартості. Після вивчення загальної картини відхилень за статтямисобівартості треба перейти до більш ретельного аналізу витрат по окремихстаттях собівартості продукції.

Аналізматеріальних витрат. При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якоїгалузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вмістматеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткістьпродукції. Взагалі в обробних галузях виробництва частка цих витрат дужевелика. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості.

Після цього слідтакож встановити які технологічні процеси використовуються і наскільки вонидосконалі та сучасні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагуна витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцитністю і великоювартістю, У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичнихресурсів має пріоритетний характер (енергомісткі виробництва).

Аналізматеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чибазовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфікацих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостейтехнології, а також від видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, яківикористовуються.

Проте завжди слідвиявляти вплив двох таких факторів:

1. Зміни питомихвитрат сировини й матеріалів на одиницю продукції — фактор «норм».

2. Зміни собівартостізаготівлі одиниці сировини та матеріалів — фактор «цін»..

 Останній факторскладається з таких трьох підфакторів:

а) зміникупівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортнихвитрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні витрати;

в) заготівельнихвитрат.

Зміна питомихвитрат сировини й матеріалів може також відбуватися під впливом причин:

а) пов'язаних ізвиконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження нормвитрачання;

б) зумовленихрізними іншими відхиленнями від поточних норм витрат.

Прикладрозрахунку впливу цих двох основних факторів виконується на підставі табл. 8.4.

Таблиця 8.4. Матеріальні витрати навиріб «А» (20 000 шт.)

За планом Фактично Відхилення Матеріали норма витрат, кг ціна, грн. сума, грн.

Норма

 витрат, кг

ціна, грн. сума, грн. (гр. 6- гр. 3) А 1 2 3 4 5 6 7 1. Литво 2 1,5 3,0 1,8 2,0 3,6 +0,6 2. Прокат чорних Металів 10 2,5 25,0 11 2 22 -3,0 3. Латунь листова 0,5 3 1,5 0,6 4 2,4 +0.9 4. Інші матеріали X X 15 X X 14 -1 Разом X X 44,5 X X 42 -2.5

 

1. Етапдеталізації відхилення

При загальнійекономії матеріалів 2,5 грн. на один виріб перевитрати з двох видів матеріалівсклали 1,5 грн. (0,6 + + 0,9). Це й буде резерв зниження матеріальних затрат урозрахунку на 1 виріб. Дані беруть з рядка 7 табл. 8.4.

II. Етап деталізації відхилення

Литво фактор«норм»: (1,8 — 1,5)'1,5 = -0,3 гри.;

фактор«цін»: (2,0 — 2,5)-1,8 = +0,9 грн.

Разом           +0,6грн.

Прокат чорнихметалів фактор «норм»: (11 — 10)-2,5 = +2,5 грн.;

фактор«цін»:   (2 — 2,5)-11 = -5,5 грн.

Разом           -3,0грн.

Латунь листова фактор«норм»: (0,6 — 0,5)-3 = +0,3 грн.;

фактор«цін»: (4 — 3)-0,6 = +0,6 грн. Разом          +0,9 грн.

Резерв економіїстановить 4,3 (0,9 + 2,5 + 0,3 + 0,6), тоді як на першому етапі деталізаціїпоказників ці резерви були лише 1,5 грн. Для визначення загальних сум впливуфакторів і резервів слід помножити одержані результати на обсяг випуску виробу«А» (20 000 шт.).

Аналізматеріальних витрат завжди завершується підрахунком резервів зниження витрат ірозробкою відповідних заходів щодо їх використання.

Аналізвитрат на оплату праці. У більшості галузей промисловості витрати на оплату працімають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати.Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартостіпродукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньоюоплатою праці. Тому аналізові витрат на оплату праці слід завжди приділятипершочергову увагу.

Оплату праціаналізують у двох напрямах:

1) аналіз фондуоплати праці як елемента витрат на виробництво на підставі спеціальноїстатистичної форми (1-ПВ);

2) аналіз оплатипраці за окремими статтями калькуляції, насамперед за самостійною статтею —заробітна плата виробничих робітників.

Перший напрям маєявні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності затрудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають звизначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного за базовийперіод. Після цього досліджують причини такого відхилення. При цьому виявляютьвплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності персоналу (кількіснийфактор) і зміни середньої заробітної плати працюючих (якісний фактор).

Для розрахункуможна використати спосіб абсолютних різниць, згідно з яким вплив першого зназваних факторів визначають множенням відхилення від плану за кількістюпрацюючих на планову середню заробітну плату, а вплив другого — множеннямвідхилення від плану із середньої заробітної плати на фактичну чисельністьперсоналу.

Середньорічназаробітна плата одного робітника залежить від дії таких факторів: кількостіробочих днів у періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинноїоплати. Методика розрахунку така сама, як і при визначенні впливу факторів насередньорічний виробіток 1 робітника.

Під час аналізу складуфонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення міжрізними видами оплати праці (почасова, відрядна, додаткова та ін.), а такожвиявити непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі:

1) доплати узв'язку зі змінами умов праці;

2) доплати зароботу в понаднормативний час;

3) оплатацілодобових простоїв та годин внутрішньозмінних простоїв;

4) заробітнаплата у складі браку продукції.

Крім того, ускладі нарахованої заробітної плати можуть бути такі приховані суми, як оплатаневиконаних технологічних операцій, не виготовленої готової продукції (припискиобсягів виробництва) тощо. Ці суми слід враховувати як резерви економії фондузаробітної плати.

 Зменшеннянепродуктивних виплат заробітної плати зовсім не суперечить підвищенню основнихтарифних розцінок і погодинної плати, особливо коли спостерігається відповіднезростання продуктивності праці. Взагалі підвищення рівня заробітної плати насучасному етапі — надзвичайно важливий економічний і соціальний фактор, протевін залежить не лише від продуктивності праці, а й має тісно узгоджуватися з фінансовимстаном підприємства.

Витрати наобслуговування виробництва та управління. Частка витрат на обслуговуваннявиробництва та управління в собівартості продукції залежить від галузіпромисловості. Цей показник може досягати 50 і більше відсотків у машинобудуванні.До таких витрат належать витрати, наведені в табл. 8.5.

Таблиця 8.5. Дані про собівартість продукції за статтями витрат, тис.грн.

Відхилення Показник Минулий    Звітний рік звітного періоду рік від за планом фактично минулого плану року 1. Товарна продукція 2700 2750 2800 +100 +50 2. Витрати на утримання Й експлуатацію машин та Обладнання 179 180 178 +1 -2 3. Загальновиробничі Витрати 140 135 136 -5 +1 4. Загальногосподарські Витрати 120 120 130 — +10 Разом витрат 439 435 444 — 4 +9 6. Витрати на 1 грн. то Варної продукції, коп. — на утримання й Експлуатацію машин та Обладнання 6,63 6,55 6,36 -0,08 -0,19 — загальновиробничі 5,19 4,91 4,85 0,28 -0,06 — загальногосподарські 4,44 4,36 4,64 -0,08 +0,28 Всього 16,26 15,82 15,85 -0,44 +0,03 /> /> /> /> /> /> />

Як свідчать данітабл. 8.5, при аналізі можна встановити абсолютне і відносне відхилення відкошторису як у цілому, так і за окремими видами статей. Проте аналіз у динаміціцих витрат доцільно проводити лише з використанням відносних показників урозрахунку на 1 грн. товарної продукції.

При аналізі такихвитрат треба пам'ятати, що вони в своїй більшості мають сталий характер. Тому,звичайно, обмежуються визначенням абсолютних відхилень від кошторису. Виняткомє витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання (крім амортизації),які за своєю суттю є змінними, оскільки залежать від обсягу виробництва. Зацими витратами розраховують також відносне відхилення, порівнюючи фактичнівитрати з даними кошторису, перерахованими на відсоток, виконання плану випускутоварної продукції. В подальшому аналізі слід виявити причини відхиленьфактичних витрат від планових.

Причинамивідхилень за окремими статтями витрат можуть бути:

амортизаціяустаткування — зміна вартості устаткування, в тому числі внаслідок переоцінки,дострокового надходження й вибуття основних засобів, зміна порядку і нормамортизаційних відрахувань;

поточний ікапітальний ремонт — зміна норм витрачання і цін на ремонтні матеріали, змінапогодинної оплати робіт і трудомісткості їх виконання, зміна кількостіустаткування й обсягів виконаних робіт тощо.

Причинамивідхилень за статтями витрат можуть бути також необґрунтованість плану інеправильне їх віднесення.

Аналізсобівартості окремих видів продукції. Як уже зазначалося, важливимпоказником собівартості є собівартість окремих видів продукції. Для аналізу використовуютьпланові й фактичні калькуляції собівартості продукції. Об'єктом калькулюванняможуть бути продукція чи роботи (послуги). Проте головний об'єкт калькулювання— це готові вироби, які поставляються за межі підприємства. Враховуючи значнутрудомісткість процесу калькулювання, підприємства обмежуються калькулюваннямсобівартості лише найбільш важливих видів продукції.

Під час аналізувстановлюють ступінь виконання плану за собівартістю окремих видів продукції,вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників,визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтямикалькуляції.

Якщо підприємствотривалий час випускає певний вид продукції, обов'язково треба вивчити динамікупоказників її собівартості за цей період. Вважається, що собівартість продукціїмає тенденцію до постійного зниження-1 це правильно. Проте існують і протилежнінапрями ЇЇ зміни. Так, підвищення якості продукції в деяких виробництвахпоєднується із зростанням її собівартості. Причому її зростання, починаючи звизначеної межі, може мати нестримний характер (рис. 6). В інших випадкахперіоди сталого зниження витрат виробництва поступово переходять наприкінці вповільне їх зростання, коли погіршуються умови роботи або склад руд у гірничійпромисловості (рис. 7). У машинобудуванні та інших фінішних виробництвах, деперіодично оновлюється асортимент продукції, зміна показників собівартості можемати пульсуючий характер. Періоди плавного зниження витрат чергуються із різкимстрибком внаслідок освоєння виробництва нової моделі виробу (рис. 8).

/>

Рис. 6. Зв'язок рівня якості тасобівартості продукції

Аналізсобівартості окремих видів продукції слід завершувати пошуком резервів їїзниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивнихвитрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитратиресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективнірезерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведеннязначних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт,що потребує певних додаткових інвестицій.

/>

Рис. 7. Зміна собівартостіпродукції в сировинних галузях промисловості

/>

Рис. 8. Зв'язок собівартостіпродукції з оновленим асортиментом продукції

Насамперед цестосується можливого збільшення обсягів виробництва. Добревідомо, що за інших однакових обставин збільшення обсягів виробництва приводитьдо зниження собівартості продукції через відносно сталі витрати на управліннявиробництвом (так звані умовно-постійні витрати). Цей шлях зниженнясобівартості хоч і дуже простий, проте має певні згасаючі можливості отриманняпозитивного ефекту (рис. 9). До того ж наявні виробничі потужності підприємстваі попит на даний виріб можуть обмежувати зростання обсягів виробництвапродукції.

/>

Рис. 9. Зміна собівартості виробупри збільшенні обсягу його виробництва

Одним ізваріантів розглянутого вище впливу обсягу виробництва на собівартість єприродне збільшення кількості виробів нової продукції у міру засвоєннятехнології її виробництва і відповідного ЇЇ вдосконалення. Проте тут починаєдіяти ще й новий чинник — час. Між тим, коли підкреслюють позитивний впливконцентрації виробництва на собівартість продукції, мають на увазі, передусімвплив на неї фактора обсягу випуску продукції.

Важливим чинникомздешевлення виробництва основної продукції може стати виготовлення побічної звідходів основного виробництва (комбінування виробництва). Цей шлях особливоефективний у харчовій галузі, сировинних, підприємствах будівельних матеріалівтощо.

В галузяхобробної промисловості добрі результати дають чинники, пов'язані ізстандартизацією (нормалізацією, уніфікацією) продукції, а також зіспеціалізацією і кооперуванням підприємств. Усе це разом дає змогу збільшуватиобсяги та економити ресурси виробництва, а отже, зменшувати собівартістьпродукції.

Попередні факторибудуть діяти ще результативніше, коли вони спираються на чинник упровадженнядосягнень науково-технічного прогресу. Цей фактор завжди потребує значнихінвестицій і часу, однак він один із найвпливовіших і довготермінових. Його діямає різні напрями і терміни. Одним із наслідків його дії є поява нових видівпродукції й підвищення якості інших, що зумовлює здебільше потребу в одночаснихзначних додаткових затратах і, природно, підвищує собівартість нової продукції.

Факторомподорожчання виробництва є також погіршення умов видобутку палива і сировини іпоступове погіршення якості продукції видобувних галузей промисловості.

 

10. Аналізфінансових результатів і рентабельності

 

Значення,завдання та інформація для проведення аналізу. Прибуток — один із основнихгосподарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаютьсярівень рентабельності, тобто прибутковість, а також ефективність функціонуванняпідприємства. Прибуток формується як різниця між виручкою від реалізаціїпродукції І витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витратиперевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки відреалізації.

Загальнийфінансовий результат, який відображається в балансі, називається балансовимприбутком або збитком. Цей показник складається з прибутку від реалізаціїтоварної продукції, прибутку (збитків) від іншої реалізації тапозареалізаційних результатів (інших прибутків і збитків).

Під час аналізутреба розв'язати такі завдання:

1. Оцінитивиконання плану за прибутком у цілому і в розрізі окремих видів прибутків ізбитків.

2. Вивчитидинаміку фінансових результатів за ряд років.

3. Визначити таобрахувати вплив основних чинників на зміну суми прибутку від реалізаціїтоварної продукції.

4. Оцінити рівеньрентабельності продукції і підприємства.

5. Зробитипідрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності.

Аналіз фінансовихпоказників слід проводити за даними форми № 2 «Звіт про фінансовірезультати та їх використання», форми № 1 «Баланс підприємства»,а також даними бухгалтерського обліку, робочих матеріалів фінансового відділута юрисконсульта підприємства. Для проведення порівняльного аналізурекомендується використовувати різнобічну інформацію інших спорідненихпідприємств щодо їх фінансових показників.

Аналізбалансового прибутку. Аналіз прибутку здійснюють за даними фінансового звіту (форма№ 2). При цьому дається оцінка виконання плану прибутку (збитку) в цілому і поокремих його видах, вивчається динаміка відповідних сум і зміни порівняно зминулим періодом (табл. 9.1).

За даними таблиці9.1 можна зробити такі висновки. План за прибутком успішно виконано (112%),понадплановий прибуток становив 565 тис. грн. Таке стало можливим завдякизначному перевиконанню плану за прибутками від реалізації товарної продукції(+720 тис. грн.). Підприємство має позитивну динаміку зростання прибутків(19,1%). Проте в роботі підприємства існують і значні негаразди, внаслідок чогорезерви" зростання прибутків становлять 405 тис. грн. (120 + 285).

Вивчаючи одержанісуми прибутків за кілька років, треба встановити, яка склалась тенденція в їхзміні, чи відбора вона зростання ефективності роботи підприємства. У зв'язку зцим слід особливо ретельне дослідити якість прибутків. Це поняттяхарактеризує достовірність розрахунку сум прибутків і збитків, що одержуєпідприємство. В першу чергу таке явище пов'язують з відлагодженістю інадійністю бухгалтерського обліку на підприємстві та якістю складання балансіві фінансових звітів.

Керівникипідприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі видивитрат, як витрати на рекламу, ремонтні роботи, науково-дослідницькі розробки іпідготовку кадрів. Ці витрати, які можуть значно коливатися залежно від змінфінансової політики підприємства, називають у західних підручникахдискреційними. Форсоване скорочення таких витрат приводить до одночасногозростання прибутків, проте цей процес справедливо пов'язують із зниженнямЇхньої якості.

 

Таблиця. Фінансові результатипідприємства

Показник

Минулий

рік

Звітний рік Відхилення фактичних даних За планом Фактично від минулого року від плану сума % сума %

1. Прибуток від реалізації товарної продукції

2. Прибуток (збиток) від іншої реалізації

4500

-50

4600

100

5320

-20

+820

+30

+18,2

+40

+720

 -120

+15,6

X

Разом рядок 1 + рядок 2 4450 4700 5300 +850 +19,1 +600 +12,8

3. Інші

позареалізаційні:

доходи

 виграти

120

150

X

X

250

285

+130

+135

+108

+90

+250

+285

Разом -30 X -35 -5 +16,6 -35 4. Балансовий прибуток 4420 4700 5265 +845 +19,1 +565 +12,0

Аналіз показникаспіввідношення балансового прибутку й обсягу продаж підприємства за кількароків досить надійно констатує можливі погіршення якості прибутків (табл. 9.2).

 

Таблиця. Динаміка прибутків і обсягупродаж підприємства, тис. грн.

Показник 1993 1994 1995

1996

(минулий рік)

1997

(звітний рік)

1. Балансовий прибуток

2. Обсяг продаж

3. Коефіцієнт прибутковості (рядок 1: рядок 2)

2808 23401

0,12

8756

 28246

0,31

3600 24050

0,15

4420

18000

0,245

5265

19000

0,277

Як видно з табл.9.2, протягом п'яти років коефіцієнт прибутковості має значні коливання, і лишев останні два роки він нарешті стабілізувався. Такий характер змін має назву«згладжування» прибутку (доходу).

Він є наслідкомсвідомого штучного збільшення (зменшення) фінансових результатів за допомогоюбухгалтерських прийомів, які спотворюють картину господарської діяльностіпідприємств. Такі самі результати можуть бути внаслідок нестабільної роботи.

Аналізприбутку від реалізації товарної продукції. Аналіз виконання плану за прибуткомвід реалізації товарної продукції починається з розрахунку впливу основнихфакторів. Для цього потрібно взяти вихідні дані з форми № 2 за звітний ріквідповідну інформацію за попередній, а також відомості про зміну обсягівреалізації (виробництва) в натуральних показниках або в незмінних цінах.Необхідні технічні розрахунки виконуються в табл. 9.3. Вплив факторіврозраховується так:

 1. Вплив обсягу реалізаціїтоварної продукції:   4050 — 4500 = -450 тис. грн., або 4500-(-10): 100 = -450тис. грн. (негативний вплив).

2. Вплив зміницін:

4750 — 4050 =4-700 тис. грн. (позитивний вплив), у тому числі:

а) вплив зміницін на готову продукцію 19 000 — 16 200 = +2800 тис. грн. (позитивний вплив);

 

Таблиця.Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на прибуток від реалізації, тис.грн.

Показник

 За звітом

у минулому році

Реалізація звітного року в цінах минулого року, а також собівартості та структурі Фактична реалізація звітного періоду, проте при структурі й собівартості минулого року Фактично у звітному періоді

1. Виручка від реалізації продукції (за винятком податку на додану вартість і акцизні збори) за формою № 2 звіту 010/3 — 011 --015

2. Витрати на виробництво реалізованої продукції за формою № 2 звіту 040/4

3. Прибуток від реалізації товарної продукції (рядок 1 — рядок 2)

4. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції (рядок 2: рядок 1)

18000

13500

4500

 75

16 200*

12 150**

4050

75

19000

14 250***

4750

75

19000

13680

5320

72

Примітки

Обсяг реалізаціїв незмінних цінах у звітному періоді становив 90% від торішнього.

* 18 000-0,9 ==16 200 тис. грн.

** 13 500-0,9 =12 150 тис. грн.

*** 19 000-0,75 =14 250 тис. грн.

б) вплив зміни цінна сировину, напівфабрикати, енергію тощо

*(14 250 — 12150) = -2100 тис. грн. (негативний вплив).

в). Впливсобівартості продукції та асортиментно-структурних зрушень:

5320 — 4750 =+570 тис. гри., або -(13680 — 14250) = +570 тис… грн. (позитивний вплив).

Загальний впливусіх факторів:

-450 + 700 + 570= +820 тис. грн.

Зростанняприбутку порівняно з минулим роком становило:

5320 — 4500 =+820 тис. грн.

Якщо аналізуєтьсяприбутковість одного виду реалізованої продукції, то визначають дію лише трьохфакторів. Такі, розрахунки їхнього впливу рекомендується здійснювати напідставі внутрішньогосподарської інформації, яка до того ж містить плановідані. Вихідну інформацію для розрахунків наведено в табл. 9.4.

 

Таблиця.Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на прибуток від реалізації

Показник

За планом Фактично

Абсолютне

 Відхилення

1. Реалізовано продукції

а) тис.грн.

б) штук

2. Ціна за одиницю продукції, грн.

3. Собівартість реалізованої одиниці, грн.

4. Прибуток на одиницю продукції, грн.

5. Прибуток від реалізації всієї товарної продукції (рядок 16-рядок 4), тис. грн.

600

10000

60

45

15

 150

640

8000

80

55

25

200

+ 40

-2000

+20

+10

+10

+50

Розрахунок впливуфакторів на величину прибутку, від реалізації товарної продукції

1. Вплив обсягуреалізації продукції в натуральному вираженні

(-2000) • 15 грн.== -ЗО 000 грн.

2. Вплив змінисобівартості продукції

 -(+10 грн.) •8000 = -80 000 грн.

3. Вплив змінипін

+20 грн. • 8000 =+160 000 грн.

Разом +50 000грн.

Два факторинегативно впливали на суму прибутку і зменшили його на 110 тис. грн., протерезерв становив лише ЗО тис. грн. Під час аналізу прибутків або збитківвід іншої реалізації потрібно зіставляти фактичні дані з планом абоаналогічними сумами за попередній період. Після цього визначають причини їх появиабо відхилень. Особливу увагу слід приділити аналізу незапланованих збитків. Убільшості випадків ці суми доцільно включати до складу резервів зростанняприбутку підприємства,

Аналізінших прибутків і збитків. До складу цих фінансових результатів належать численні суми,не пов'язані безпосередньо з реалізацією продукції, або такі, що є наслідкомпорушень договірних умов. Насамперед слід дослідити суми, склад і динамікуштрафів, пені та неустойок. З'ясувавши причини Їх виникнення і винних, требарозробити конкретні заходи щодо Їх зменшення з вини даного підприємства.

Аналізуючифінансові результати від надзвичайних ситуацій (збитки), потрібно чіткорозрізнити, де були справжні стихійні сили, а де звичайна безгосподарність, якамаскується під якісь природні катаклізми (наприклад, пожежу, яка виниклавнаслідок грубих порушень правил пожежної безпеки і спричинила значні збитки,не слід вважати за чинник, котрий не залежав від роботи підприємства). Тому цізбитки за своєю суттю є не що інше, як резерв зростання прибутку. Так самоможна розглядати і багато інших збитків. Це і списання заборгованості, термінпозовної давності якої минув, збитки від ліквідації основних засобів, операційз цінними паперами тощо.

Аналізуючипозареалізаційні збитки та обставини їх виникнення, завжди слід мати на увазі,що за кожною окремою., сумою стоїть не менш конкретна посадова особа. Датиоцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності за свої дії —дуже-важлива справа аналітиків. 

Аналізрентабельності. Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності,то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відноснийступінь/прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальнійформі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чизастосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельністьзастосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цейпоказник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукупностівиробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу.Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів,оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельністьпродукціїхарактеризуєефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельністьусієї реалізованої продукції як відношення прибутку від реалізації до повноїсобівартості реалізованої продукції. Рентабельність-- продукції можнарозрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. Утакому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.

Рентабельністьокремих видів продукціїобчислюється за такою формулою:

/>

де R— рентабельність і-го виду продукції, %;

Ц, С— відповідно піна і повна собівартістьі-го виду продукції.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слідзастосовувати спосіб групувань.

Насамперед усівироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. Прицьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують часткуу % до загальної кількості виробів, а також, їхню частку в обсязі реалізованоїпродукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, щовходять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є новіперспективні вироби.

Дуже важливоздійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

• вироби з низкоюрентабельністю;

• вироби зсередньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельностіпо галузі);

• виробивисокорентабельні.

При цьомупотрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Нарешті,здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму змінирентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначаютькількість виробів, по яких:

• рентабельністьпомітно зросла;

• рентабельністьсуттєво не змінилась;

• рентабельністьзнизилась.

Групуваннявиробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючіпроблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьомутреба враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

• зміну ринковихцін на продукцію даного підприємства;

• зміну податкуна додану вартість;

• зміну рівнясобівартості виробу з усіма факторами, які виливають на неї.

Серед чинників,які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на часвипуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, протенаступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величинастабілізується, а в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією зпричин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бутизбільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництвана рівень рентабельності — цілком самостійне питання аналізу прибутковостіпідприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичноїточки обсягу виробництва (рис. 10).

/>

Рис. 10. Графік визначення точкикритичного обсягу виробництва

Використаємо данітабл. 9.4 за звітом і додатково врахуємо, що постійні витрати, які не залежатьвід змін обсягу виробництва, взагалі становлять 200 тис. грн., а змінні витрати— 25 грн. на одиницю продукції. Наведені дані наносимо на графік, в якому погоризонтальній осі відкладається обсяг випуску продукції у натуральномувираженні, а по вертикальній — вартість випуску в пінах реалізації за виняткомПДВ і загальна її собівартість. Лінія 0В показує вартість продукції, АБ— постійні витрати, АС — змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В1О1відображає величину вартості реалізованої кількості продукції, яка поділяєтьсяна такі складові частини: відрізок ОД — постійна частина витрат, Б1С1—змінні витрати і С1В1 — фактичний прибуток привипуску 8000 одиниць даної продукції.

Графік дає змогупровести ряд аналітичних розрахунків. Насамперед точка перетину лінії вартостіпродукції 0В і лінії собівартості випуску АС являє собою той критичнийобсяг виробництва, при якому виручка за продукцію дорівнює її собівартості.Перпендикуляр з точки С на горизонтальну вісь до точки О показує критичнийобсяг виробництва — 4000 одиниць. При виробництві продукції нижче цього обсягупідприємство буде працювати зі збитком, при перевищенні одержить прибуток. Якбуло вже встановлено розрахунками, при обсязі виробництва 8000 одиниць прибутокстановить 200 тис. грн., який на графіку показаний відрізком СВ.

За допомогоюцього графіка можна проаналізувати різні варіанти обсягів виробництва івизначити ступінь Їх прибутковості. Проте слід мати на увазі, що цей графічнийметод передбачає ряд допущень та умовностей:

1) незмінністьпостійної — частини витрат для будь-якого обсягу виробництва;

2) повнупропорційність зміни змінних витрат;

3) стабільні,незмінні ціни;

4) випуск одноговиду або однорідної продукції. В дійсності всі ці умови витримати незмінними невдається. Проте для початкового аналізу варіантів обсягу виробництва цейграфічний метод може бути дуже корисним і наочним. У подальшому аналізі можназастосувати точніші розрахунки відносно бажаного варіанта обсягу виробництва.

Рентабельністьусієї реалізованої продукціїможна визначити за даними табл. 9.3.Фактична рентабельність продукції за минулий рік становила:

/>

Аналогічнийпоказник за звітний рік становив:

/>

Отже, загальнезростання нього показника за рік становило 5,6%. Показник рентабельностіпродукції в цілому по підприємству може змінитися внаслідок змінирентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зрушень уреалізованій продукції.

Аналізрентабельності підприємства. Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючийпоказник його діяльності. В цьому синтезуються всі фактори виробництва іреалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційніфінансові результати. За даними таблиць 9Л і 9.3 виконаємо належні розрахункита занесемо їх у табл. 9.5.

Рентабельністьпідприємства у звітному періоді становила 18% і була більша за планову на 1,5%. Проти минулого року зростання — 2%. Зміна цього показника є результатом діїдвох факторів, %:

1) зміниреалізації на 1 грн. виробничих фондів (64,957 — 65,158)-24,556: 100 =-0,04939;

2) зміниприбутку на 1 грн. реалізації продукції (27,711 -4,556)-64,957: 100 = +2,04939    

Разом           +2,0

Отже, підвищеннярентабельності підприємства пояснюється виключно зростанням рентабельностіпродукції. Використання виробничих фондів погіршилось, внаслідок чого цейпоказник підприємства знизився на 0,049% (резерв зростання);

Резервизростання прибутку підприємства.

1. Резервизростання прибутку (Мї) внаслідок використання резервів обсягу реалізаціїпродукції (АР). Сума резерву обсягу реалізації — 500 тис. грн. Рентабельністьусієї продукції у звітному період (Л) — 38,9. Тоді сума резерву становитиме:

/>

2. Резервизростання прибутку внаслідок використання резервів собівартості продукції(умовно): 80 тис. грн.

3. Резерви,пов'язані з ліквідацією збитків від реалізації та інших позареалізаційнихзатрат (див. суму розрахунку за даними, табл. 9.1):      405 тис. грн.

Разом            625 тис. грн.

Резерви зростаннярентабельності підприємства Додаткове збільшення 625: 29 250 • 10 = 2,14% .

 

11. Аналізфінансового стану

 

Головнізавдання і джерела інформації. Фінансова діяльність підприємства становить системугрошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондівкоштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсамибезперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних дляпідприємства засобів виробництва.

Між фінансовою івиробничо-збутовою сторонами діяльності підприємства існує тісний зв'язок івзаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже часто є наслідком добрихвиробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості іасортименту продукції, ритмічне виробництво і відвантаження продукції сприяєсвоєчасному, а інколи і достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковийрахунок. Це один напрям впливу. Однак є й інший, що зумовлюється зміноюефективності виробничих процесів. Наприклад, зростання ефективності виробництвазавжди зменшує потребу в ресурсах, а отже, скорочуються відповідно витратифінансових коштів.

Нормальнафінансова діяльність, в свою чергу, створює належні умови для виробництвапродукції, забезпечує додаткові можливості для понад планового його збільшення.

Під час аналізупотрібно вирішити такі основні завдання:

1. Виконатиоцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства.

2. Визначити,вплив факторів на фінансові показники платоспроможність підприємства.

3. Знайти,визначити резерви і розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації. Проте крімцих головних завдань є такі:

1. Оцінкарозрахунково-платіжної дисципліни і стану не завершених розрахунків.

2. Оцінкадебіторсько-кредиторської заборгованості. 

3. Оцінказабезпеченості підприємства обіговими коштам ми, зокрема власними.

4. Оцінкавзаємовідносин з банками і фінансовими органами.

5. Оцінка стануобіговості оборотних коштів тощо Для аналізу використовують такі дані:фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансовірезультати та їх використання (форма № 2), дані бухгалтерського обліку тапоточні матеріали фінансового відділу, інші не облікові матеріали.

Загальнаоцінка фінансового стану підприємства. Для здійснення виробничих ікомерційних завдань кожне підприємство повинне мати достатню величину основнихі обігових засобів. Останні потрібні для фінансування поточної діяльності підприємства.Тому формування відповідні суми обігових коштів, а також ефективне їхвикористання одним з першочергових завдань керівництва підприємства. Успіхфінансової діяльності віддзеркалює добрий (міцний, стійкий, задовільний)фінансовий стан підприємства. Проте він може бути поганим, нестійким,незадовільним. Головним критерієм для визначення фінансового стану. платоспроможністьпідприємства. Платоспроможність— це здатність підприємства впевненосплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками абовідповідно до договірних умов. їїможна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутнюможливістю розрахуватися у необхідні терміни за існуючими коротко строковимизобов'язаннями.

Найпростіше можнавизначити платоспроможність на якусь дату на підставі даних бухгалтерськогобалансу (табл. 10.1). Для цього спочатку треба з'ясувати наявність залишкугрошових коштів на розрахунковому рахунку та інших рахунках грошових коштів Якщоці суми незначні, слід також перевірити стан розрахунків різних кредиторів.Відсутність сум заборгованості щодо яких порушено терміни сплати, е доброюознакою сталого фінансового стану. Вивчення заборгованості починають із рядка620 «Кредити та позики, що не погашені в строк», потій слід подивитись,чи є суми по розрахунках з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплаченів строк (рядок 640). Використовуючи додаткові облікові дані, вивчають станрозрахунків з бюджетом (податковою адміністрацією) і з робітниками з оплатипраці. Про несвоєчасність сплати заробітної плати можна довідатися за данимикасової книги (звіряють фактичну сплату цих сум за книгою з відповіднимидатами, коли виплачується заробітна плата на підприємстві).

Аналізфінансового стану підприємства за певний період (місяць, квартал, рік) упринципі потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжнихпоказників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненнупослугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з розрахункового рахунку(особливо одна сума —.залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічнавідсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку — надійна ознаканезадовільного фінансового стану підприємства. Якщо, при цьому врахуватиможливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінкафінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства будеоднозначною.

 

Таблиця 10.1- Бухгалтерський баланс(форма № І)

Актив Код рядка

На початок

  року

На кінець звітного періоду 1 2 3 4

І.Основні засоби та інші позаоборотні активи

Основні засоби; залишкова вартість 010 127 603 120 38 знос*(02) 011 133 492 135 548 первісна вартість* (01) 012 261 095 255 932 Нематеріальні активи: залишкова вартість 020 знос* (02) 021 первісна вартість* (01) 022 Незавершені капітальні вкладення 133, 35, 61) 030 2300 5312 Устаткування (07) 035 318 255 Довгострокові фінансові вкладення (58) 040 Інші позаоборотні активи 060 Всього по розділу І 070 130 221 125 951

П. Запаси і витрати

Виробничі запаси (05, 06, 08, 10) 080 10438 20 381 Тварини на вирощуванні і відгодівлі (09) 090 Малоцінні і швидкозношувані предмети: залишкова вартість 100 686 545 знос* (13) 101 148 211 первісна вартість* (12) 102 834 756 Незавершене виробництво (03, 20, 21, 23, 29, 30, 36, 43, 44) 110 403 1248 Витрати майбутніх періодів (31) 120 56 30 Готова продукція (40) 130 1042 961 Товари: купівельна вартість (41) 140 1287 торгова націнка* (42) 141 - продажна вартість* (41) 142 Всього по розділу П 150 12 625 24 452

Ш. Грошові кошти, розрахунки та інші активи

- Товари відвантажені: не сплачені в строк (45) 160 4141 1353 Розрахунки з дебіторами: за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав (62,76) 170 за-товари, роботи і послуги, не сплачені в строк (62, 76) 180 677

По векселях одержаних (59),

з податкових розрахунків (67)

з бюджетом (68)

з персоналом за іншими операціями (73) по авансах виданих (61)

з учасниками (75),

з дочірніми підприємствами (78)

190

195

200

210

220

225

230

з іншими дебіторами (63, 70, 71, 72, 73, 76. 84)

 Короткострокові фінансові вкладення (58)

Грошові кошти: каса (50)

240

 250

260

8188 :5 5486 розрахунковий рахунок (51)

т

10 418

валютний рахунок (52)

 інші грошові кошти (54, 55, 56)

280

290

109 109 Використання позикових коштів (82) Інші оборотні активи

300

310

2514 10000 Всього по розділу III Баланс (сума рядків 070, 150, 320) 320 330

15644

158490

47366

167769

 

 Пасив Код рядка На початок року На кінець звітного періоду 1 2 3 4 І. Джерела власних та прирівняних до них коштів Статутний фонд (капітал) (85) 400 402 402 Додатковий капітал (88) 405 102 578 123 200 Резервний фонд (88) 410 24047 1029

Фінансування капітальних вкладень (93, 94) Розрахунки за майно (76)

Спеціальні фонди і цільове фінансування

 (87. 88. 96)

420

425

430

335 1522

Амортизаційний фонд на повне відновлення (86)

Відстрочена податкова заборгованість(95)

440

450

X 4765 Доходи майбутніх періодів (83) 455 Резерви наступних витрат і платежів (89) 460 Реструктуризований борг (60) 465 Нерозподілений прибуток минулих років (98) 470 Заборгованість за майно в оренді (99)

 475

 |

Прибуток: Нерозподілений звітного року (80) 480 X використаний у звітному році* (81) 481 X 5272  звітного року* (80) 482 X 5272 Збитки: . минулих років (98) 485 104 звітного року (80) 490 X Всього по розділу І 495 127 258 130 918.

П. Довгострокові пасиви

Кредити банків (92) 500 — 1000 Позикові кошти (95) 510 Інші довгострокові пасиви 520 Всього по розділу П 530 1000

ПІ. Розрахунки та інші короткострокові пасиви

Кредити банків (09) 600 600 — Позикові кошти (95) 610 Кредити та позики, що не погашені в строк 620 2400 1800 Розрахунки з кредиторами: за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав (60, 76) 630 500 1000 за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк Г60.76) 640 по векселях виданих (66) 650 по авансах одержаних (61) 660 18 039 17 528 з податкових розрахунків (67) 665 з бюджетом (68) 670 4343 268 по позабюджетних платежах (65) 680 по страхуванню (69) 690 1255 2004, по оплаті праці (70) 700 1167 87& з дочірніми підприємствами (78) 710 423 з учасниками (75) 715 з іншими кредиторами (71, 76) 720 1005 6123 Позики для працівників (97) 730 Інші короткострокові пасиви 740 Всього по розділу ПІ 750 31 232 35 851 Баланс (сума рядків 495, 530, 750) 760 158 490 167 768

 

Погіршенняфінансового стану — процес, звичайно, поступовий, і тому правомірно розрізнятипевні його стадії. Спочатку підприємство відчуває деякі фінансові труднощі,потім фінансові проблеми стають постійними, а несплачені борги невпиннозростають. Нарешті, у зв’язку з неможливістю погашення великих сумзаборгованості підприємство припиняє роботу і навіть існування. Слід зазначититакі основні стадії погіршення фінансового стану:

· хиткийфінансовий стан (тимчасові, незначні фінансові труднощі — несвоєчаснеповернення кредитів банку, затримка окремих платежів бюджету і постачальникамтощо);

· скрутнийфінансовий стан (регулярна і значна несплата боргів, постійнанеплатоспроможність і відсутність вільних грошових коштів);

· критичнепогіршення фінансового стану (банкрутство). Це пов'язане з нерентабельністювиробництва або його зупинкою, наявністю великої заборгованості, якупідприємство не має змоги сплатити.

Визначенняфінансового стану підприємства як незадовільного обов'язково потребуєприскіпливого розгляду можливих причин, які обумовили його виникнення.Найчастіше фінансові ускладнення виникають внаслідок:

1) накопиченняневиправданих (понаднормативних) залишків товарно-матеріальних цінностей наскладах підприємства;

2) погіршенняпоказників виробничої діяльності (обсяги, якість і асортимент продукції тощо);

3) затримкиреалізації продукції (затоварювання, падіння цін і попиту, збільшенняпростроченої дебіторської заборгованості покупців);

4) зниженнярентабельності виробництва, а отже, і суми прибутків і обігових коштів;

5) втратиобігових коштів через незважені управлінські рішення;

6) вилученнякоштів у підприємства адміністративним, судовим, податковим або інфляційнимшляхом;

7) інших причин(збитки від стихійних лих, несподівані банкрутства боржників, зростанняконкурентного тиску закордонних виробників, зміна митних процедур тощо).

Закінчуючианаліз-фінансового стану підприємства, потрібно зосередити увагу на формуваннірекомендацій для подолання фінансових труднощів. Оскільки неплатоспроможністьпідприємства викликається, як правило, нестачею грошових коштів, а не обіговихкоштів взагалі, добрі результати дають цілеспрямовані дії щодо поліпшенняструктури! обігових коштів. Для цього достатньо зменшити залишки непотрібнихабо надмірних виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей через їх реалізаціюабо обмеження придбання при звичайних обсягах їх використання. Ефект будеоднаковим, проте різним за часом!

Скороченняпонаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції наскладі потребує вжиття;] інших за своєю суттю заходів. Це і прискореннявиконання замовлень покупців, і вдосконалення оперативного плануваннявиробництва й відвантаження продукції, перегляд ціноутворення і маркетинговихзасад підприємства. Інколи вивільнення із цих залишків можливо тільки частково,оскільки без певної уцінки це не обходиться (наприклад, на складі багатозастарілої і неякісної продукції). Проте нехтувати такими заходами не слід, аїх своєчасне і масове проведення і дає життєво потрібні грошові кошти іоздоровче діє на виробничі неподобства і винних осіб.

Якщо підприємствомає великі суми дебіторської заборгованості і насамперед несплачені своєчаснотовари відвантажені, то слід запровадити комплекс заходів, починаючи з.можливого вибіркового припинення відвантаження продукції замовникам-боржникамдо рішучих вимог повернення коштів у судовому порядку. Наполеглива робота здебіторами, диференційний підхід до кожного партнера обов'язково дасть певнісплачені суми, що приведе до збільшення платіжних можливостей самогопідприємства.

Пошук грошовихкоштів може бути пов'язаний також із зміною співвідношення основного йоборотного капіталу на користь останнього. При цьому реалізуються найбільшліквідні види основних фондів (нові сучасні верстати, автомобілі, комп'ютери,окремі будівлі), а виторг зараховується на розрахунковий рахунок івикористовується як обігові кошти. Доречним і суттєвим джерелом надходженнякоштів може бути і здавання в оренду виробничих і складських приміщень,виробничих потужностей. Це не змінює структуру капіталу, проте дає змогу зарахунок вільних потужностей одержати додаткові грошові надходження нарозрахунковий рахунок.

Радикальнимзасобом для залучення необхідних грошових коштів може бути часткова реалізаціяпідприємства (акцій, паїв). При цьому з'являються нові власники-підприємства, аодержані гроші спрямовуються на збільшення частки обігових коштів, що поліпшуєфінансовий стан підприємства.

 Тимчасовимзаходом стабілізації фінансового стану є одержання банківських позик. Однак убільшості випадків позичені кошти не вирішують фінансових проблем, а лишезволікають їх розв'язання у часі. До того ж це дає змогу залучати в обігпідприємства кошти, коли фінансові негаразди незначні і є наслідком випадковихі в основному зовнішніх чинників. Підприємствам, що потерпають від фінансовоїскрути, банки вважають за краще позик не давати.

Нарешті, якщо всіперелічені вище заходи, що переважно мають одноразовий характер, незабезпечують одержання достатньої грошової суми, слід зосередити увагу наможливостях докорінного поліпшення ефективності роботи підприємства. Цестосується підвищення рентабельності та якості продукції, впровадження новоїтехніки І технології, реорганізації виробництва і управління тощо (рис. ,11).За відсутністю джерел фінансування і часу залишається тільки одна можливість —оголошення підприємства банкрутом.

Аналізобігових коштів і джерел їх формування. Сучасний бухгалтерський балансзначною мірою наближений до балансів, які складаються у більшості країн світу імають по три розділи в активі і пасиві. Валюта балансу є одночасно і обліковою(балансовою) ціною підприємства (табл. 10.1).

Структура коштів,а інколи і джерел може добре відбивати галузеві особливості підприємства.Фондомісткі виробництва (гірничі, металургійні, паливно-енергетичні та ін.)мають велику частку основних фондів і позаоборотних активів, що становить 50% ібільше. Підприємства легкої промисловості, а особливо торговельні організації,посередницькі фірми, навпаки, головні ресурси вкладають в обігові кошти, тобтозростає частка розділів II і III активу балансу, а частка основного капіталувідносно невелика.

/>

Якщо збільшуєтьсячастка розділу III балансу, то це може свідчити про певні фінансові труднощі іпорушення платіжної дисципліни.

Вивченняпоказників бухгалтерських балансів у динаміці дає змогу простежити не тількизагальні зміни фінансового стану, а й напрями розвитку підприємства.

Починаючи аналізактиву балансу (майна), треба розрахувати частку основних засобів та іншихпозаобігових активів (розділ І) та обігових коштів (розділи II і III). В нашомуприкладі ці суми на кінець року становили 75,1 і 24,9% відповідно. Звідси, якщона нашому підприємстві збудувати додаткові потужності з вартістю 100 тис. грн.основних засобів, до них треба додати 33 тис. грн. обігових коштів, а загальнасума збільшення майна становитиме 133 тис. грн.

Після цього требавизначити структуру обігових коштів, тобто частку матеріальних обігових коштів(розділ II) таінших, які знаходяться в розрахунках і грошових коштах.(розділ III). В нашому прикладі це становить 58.5 і 41,5% 1 відповідно відзагальної суми обігових коштів. Особливо важливо розрахувати частину вільнихгрошових коштів (1,26%). |

Можливе такожінше групування обігових коштів: у сфері виробництва (за виключенням із розділуII готової продукції ( і товарів) і у сфері обігу (розділ III + відповідні сумиготової продукції і товарів із розділу II). Розрахунки свідчать, що цеспіввідношення становить відповідно 53,1 і 46,9%.

Аналізуючи станактивів підприємства, не можна обійти увагою питання ліквідності балансу, якавідображає можливість швидкої мобілізації власних коштів для своєчасної іповної сплати боргів (позик і кредиторської заборгованості).

Всі кошти заступенем їх ліквідності слід об'єднати в кілька груп:

1. Швидколіквідні(грошові кошти в касі та на рахунках у банках, цінні папери підвищеного попитута векселі надійних підприємств і фінансових установ).

2. Високої тасередньої ліквідності (дебіторська заборгованість поточного характеру, запасиготової продукції на складі й товари покупні).

3. Малоліквідні(виробничі запаси ресурсів виробництва, залишки незавершеного виробництва,витрати майбутніх періодів, прострочені суми дебіторської заборгованості).

4. Неліквідні(всі основні засоби і довгострокові фінансові вкладення, інші позаоборотніактиви).

Завершуючирозгляд показників ліквідності, треба враховувати певну умовність всіхкласифікацій майна за ступенем його можливого перетворення в платіжні засоби.Наприклад, дефіцитні матеріали вдається реалізувати швидше, ніж готовупродукцію низької якості, а нові верстати, — ніж цінні папери, на які немаєпопиту на ринку. Деякі суми дебіторської заборгованості, які знаходяться закрок від сплати! взагалі ніколи не будуть повернуті підприємству черезбанкрутство боржника. Проте за інших обставин для забезпечення ліквідностіпідприємство має тримати достатні суми грошових коштів на рахунках або внадійних короткострокових вкладеннях.

Аналіз статейпасиву балансу передбачає передусім поділ усіх джерел формування коштів навласні та прирівняні до них кошти (розділ І) і залучені джерела (розділи II таІІІ пасиву). Вважається, що власних коштів має бути не менше як 50% загальноїсуми джерел фінансування (валюти балансу). Чим більша їхня частка, тим вища фінансовістійкість (незалежність) підприємства. У нашому прикладі їхня часткастановить 78. Власні кошти спрямовують насамперед для фінансуванняосновних фондів (розділ І активу), а також в обігові кошти (власні).

Розрахунок суми(наявності) власних обігових коштів здійснюють так:

Власні обігові кошти

=

Підсумок розділу І пасиву баланси

+

Підсумок розділу II пасиву баланси

-

Підсумок розділу І активу баланси

Власні обіговікошти у підприємства становили згідно з його заключним річним балансом:

на початок року

(127 258 + О)-ЛЗО 221 = -2963 тис. грн.;

на кінець року

(130 918 + 1000)- 125 951 = 5967 тис. грн.

Загальнезростання цього показника протягом року становило 893ЇЇ тис. грн. Після цьоготреба порівняти розраховані суми з нормативом обігових коштів. Одержанівідхилення можуть бути надлишком або нестачею власних обіговихкоштів.

Аналіз джерелзалучених коштів е особливо відповідальною справою. Потрібно з'ясуватинеобхідність їх залучення, структуру джерел та ефективність їх використання.Всі джерела надходження цих коштів наведено на рис. 12.

Згідно знаведеною схемою треба розрахувати відповідні питомі показники.

Важливою ланкою вроботі підприємства є розрахунки. Для завершення їх потрібні час ігрошові кошти. Тому завжди на певну звітну дату залишаються суми дебіторськоїі кредиторської заборгованості. Взагалі вони можуть балансуватися, протестійке перевищення одних сум над іншими може змінювати реальну величинуобігових коштів підприємства (мобілізація або іммобілізація коштів). Післяцього переходять до аналізу відповідних сум у динаміці, вивчають склад іструктуру окремих видів заборгованості, проводять групування на поточну і несплачену в строк. Наявність додаткової бухгалтерської інформації дає змогутакож провести вивчення сум заборгованості за строками утворення (до 1 міс.,від 1 до 3 міс., від 3 міс. до 1 року, більше як 1 рік).

/>

Рис. 12. Схема групуваннязалучених джерел формування і коштів підприємства

І ще однезауваження. Оскільки жодне підприємство не може". працювати без позиковихкоштів, нагальним завданням е збільшення частки довгострокових джерелформування зокрема залучених через реалізацію власних акцій.

Нарешті, під часаналізу проводять розрахунки, численних інших фінансових показників, якісприяють вивченню й оцінці окремих фінансових процесів. Проте слід добреусвідомлювати обмежені можливості цих показників, на що слушно звертають увагудеякі закордонні автори.

Завершуючи аналізбухгалтерського балансу, слід побудуй вати порівняльний аналітичний баланд,який дає змогу комплексно сприйняти всі головні тенденції у зміні фінансовихресурсів і фінансового стану в цілому.

У звітному роцівалюта балансу збільшилась на 5,9%, однак темпи зростання окремих статей;балансу були неоднакові. Виробничі запаси, наприклад, майже подвоїлись, аосновні засоби зменшились на 7%. Джерела формування коштів залишились відносносталими, проте темпи зростання залучених коштів (14,8%) значно вищі, ніж джерелвласних та прирівняних до них коштів (2,8%). Нарешті, у звітному періодіполіпшилась структура активів підприємства, внаслідок чого сума основнихзасобів зменшилась на 4270 тис. грн. і відповідно збільшились обігові кошти.Крім того, збільшення власних коштів на 3660 тис. грн. було повністю спрямованона поповнення обігових коштів… Отже, підприємство докорінно поліпшило стансправ з поновленням втрачених у попередні роки оборотних коштів.

Аналізоборотності обігових коштів. Величина обігових коштів, їхні структура і достатністьхарактеризують кількісний бік обігових коштів, проте е і якісний, пов'язаний зішвидкістю їх обороту, оборотністю. Між сумою обігових коштів та показникамиоборотності існують тісні зворотні взаємозв'язки. Прискорення оборотності коштівсприяє вирішенню фінансових проблем найбільш зручним способом за рахуноквикористання існуючих внутрішніх резервів підприємства.

Для вивченняоборотності оборотних коштів використовують такі показники.

1. Кількістьоборотів (коефіцієнт оборотності), що здійснюють обігові кошти протягомзвітного періоду:

/>

де К —кількість оборотів;             

 О —середня величина обігових коштів;       

 Р — сума реалізації пособівартості.         

 2. Коефіцієнтзавантаження (закріплення) обороті них коштів (К ) показує суму обіговихкоштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції в оцінці за собівартістю:

/>

 

3. Тривалість одного обороту вднях(5) визначається:

як співвідношеннякількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу — 90 днів, року — 360днів) і кількості оборотів обігових коштів за той самий період:

/>

де Д —кількість днів у розрахунковому періоді.

Останній показникнайбільш наочний та універсальний і забезпечує порівняння показниківоборотності за різні за величиною періоди.

При аналізіпоказники оборотності обігових коштів звичайно вивчаються за кілька періодів яку цілому, так і в розрізі окремих їх видів. У результаті роблять висновокстосовно прискорення оборотності коштів або, навпаки, уповільнення їх руху.

Зміна швидкостіобороту обігових коштів може спричинити відповідне змінювання потреби в них. Розрізняютьабсолютне та відносне вивільнення (додаткове залучення) обіговихкоштів. Розрахунок останнього показника здійснюється за допомогою такоїформули:

/>

де д1,д0 — тривалість одного обороту коштів у днях відповідно взвітному і минулому періодах;

Р1— сума одноденної реалізації у звітному періоді.

Виконаєморозрахунки показників оборотності обігових коштів (табл. 10.2).

Як видно з данихтабл. 10.2, оборотність обігових коштів у звітному році уповільнилась на 8днів, що призведе до додаткового залучення обігових коштів на суму 840 тис.грн. Після цього обов'язково потрібно з'ясувати, які чинники вплинули на змінушвидкості їх руху.

Завершуючи аналізфінансового стану, слід дати йому розгорнуту оцінку, зазначити найбільш важливіобставини і чинники, які його сформували, а також вказані на наявні резерви іпотрібні заходи для їх реалізації.

Таблиця 10.2. Розрахунок показниківоборотності обігових коштів

Показник Минулий рік Звітний рік

1. Реалізація продукції, тис. грн.

2. Середньорічна сума обігових коштів, тис. грн.

3. Одноденна реалізація (рядок 1: 360), тис. грн. 4. Оборотність обігових коштів, днів

5. Додатково залучено (+) обігових коштів внаслідок зміни їх оборотності у звітному році порівняно з попереднім роком, (+8 • 105) тис. грн.

42 260

33808

117,38

288

X

37800

 31 080

105

296

+840