Реферат: Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці
Міністерствоосвіти і науки України
ХарківськийНаціональний Економічний Університет
Кафедра:управління персоналом
Курсоваробота
По курсу:«Нормування праці»
Натему
«Методививчення трудових процесів працюючих і нормування праці»
Заочного факультету
м. Маріуполь
спеціальність: 7.050109
3 курси
Ісаєв К.
Зач. книжка №
Перевірив: Білоконенко В.І.
ПЛАН
Вступ
Розділ 1.Аналітична частина
1.1 Сутність нормування праці .
1.2 Система норм і нормативів праці
1.3 Методи нормування праці .
Розділ2.Проектна частина
2.1 Цілі та завдання вивчення трудовихпроцесів;
2.2 Методи вивчення витрат робочого часу;
2.3 Роль хронометражу для вивчення прийомівта методів праці та розробки нормативів часу;
2.4 Сутність хронометражу та умови йоговикористання;
2.5 Фотографія робочого дня, порядок проведенняй опрацювання даних, використання результатів фотографії робочого дня для розробкизаходів щодо поглиблення використання робочого часу.
Розділ 3. Економічна ефективність
Висновок
Література
Вступ
Доцільність іефективність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництвазабезпечується насамперед його раціональною організацією.
Раціональнаорганізація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видівресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії,фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничихресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про те, що існує об’єктивнанеобхідність визначення конкретної кількості живої праці для забезпеченнявисокої ефективності виробництва.
У всіх напрямахвиробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: норматививикористання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Аленайважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певногообсягу робіт. Це можна пояснити особливістю «людського фактора» на відміну відінших.
Жива праця, працяробітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливоточно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, тоуніверсальною мірою кількості живої праці є робочий час.
Однак треба матина увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати навиконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організаціяпраці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології,якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягтисуспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися надосягнення успіху в ринковій економіці марно.
Таким чином,сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праціна виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.
Щоб зрозумітизначення нормування праці, слід розглянути цілу низку питань.
Норма праці єтією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і наякій ґрунтуються всі планово економічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — ценайважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.
Розділ 1. Аналітичначастина
1.1. Сутністьнормування праці
Першим корком нашляху до оптимізації витрачання ресурсів є нормування, тобто наукове обґрунтованевизначення кількості ресурсів, об’єктивно необхідних для ефективногопідприємництва.
Нормування праці– це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначеннямнеобхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.
Нормування праці– складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкоютехнологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управлінняним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин.
Норми праці єосновою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організаціїоплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально –трудовими відносинами тощо.
Норми праці напідприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видівпродукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже,нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншоїконкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості таякості.
Мета нормуванняпраці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростаннятехнічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці,поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищитипродуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростаннюреальних доходів працівників.
1.2 Система норм і нормативів праці
Важливість нормдля стимулювання ефективної виробничої діяльності випливає з необхідностівстановлення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення заданих виробничихрезультатів. Обґрунтованість обсягів і складу ресурсів, які має працівник і/абовиробничий колектив, є обов’язковою умовою дієвості системи стимулювання. Бовсі ці системи базуються на співставленні фактичних витрат ресурсів знормативними.
Сьогодніпідприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторонитрудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку,обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.
Норма часу визначає необхідні витрати часуодного працівника (бригади, ланки) на виконання одиниці роботи (продукції),вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах).
Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції,які повинні бути виготовлені робітником (бригадою, ланкою) за конкретнийвідрізок часу (годину, зміну), визначається в натуральних вимірниках продукціїза одиницю часу і виражає необхідний результат діяльності працівників.
Нормаобслуговування визначає необхідну кількістьодиниць обладнання, робочих місць, виробничої площі та інших виробничихоб’єктів, закріплених за працівником (бригадою, ланкою).
Норма чисельності визначає чисельність працівників, щонеобхідна для виконання конкретного обсягу роботи (робіт) або для обслуговуванняодного чи декількох агрегатів.
Норма керованості (числа підлеглих працівників)визначає чисельність працівників, яка має бути підпорядкована одному керівнику.
Нормованезавдання визначає необхіднийасортимент або обсяг робіт, які можуть бути виконані одним працівником(бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Як і нормавиробітку відображує необхідний результат діяльності працівників і можевстановлюватися не тільки в натуральних одиницях виміру, але й в нормо-годинах,нормо-гривнях. В зв’язку з цим, норма виробітку може розглядатися як окремийвипадок нормованого завдання.
Всі перерахованінорми встановлюються з необхідних витрат часу на здійснення елементіввиробничого процесу. Та робота з встановлення норм не зводиться тільки до нормуваннячасу.
Загаломнормування праці– це виддіяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення необхіднихвитрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністюпрацівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Перераховані вищенорми праці (норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості,нормоване завдання) повсюдно використовуються в практичній діяльності. Але вонине є вичерпними щодо характеристик трудового процесу, об’єктивно необхідних дляцього процесу. В аналізі таких характеристик найперше виходять з оцінкитрудового процесу за його продуктивністю. (за співвідношенням між витратами тарезультатами праці).
Об’єктивноіснують дві форми витрат праці:
1.Витратиробочого часу;
2.Витрати робочоїсили (фізичної і нервової енергії).
Відповідно з цимможна виділити норми витрат робочого часу та норми витрат робочої сили.
Норма витратробочого часу встановлює час на виконанняодиниці чи конкретного обсягу роботи одним або декількома працівниками. Взалежності від конкретних умов норми витрат робочого часу можуть визначатитривалість роботи, час на її виконання одним або декількома працівниками,чисельність працівників. У відповідності до цього до норм витрат робочого часувідносяться норми тривалості і трудомісткості робіт (операцій) і нормичисельності. Норми тривалості і трудомісткості робіт є формами виразу нормчасу.
Норма тривалості визначає час, за який може бутивиконана одиниця роботи на одиниці обладнання або на одному робочому місці. Цейчас включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і розміроб’єктивно необхідних перерв, що доводяться в середньому на одиницю роботи.Норма тривалості вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах.
На підставірозглянутих класифікацій норм і нормативів між ними є наступні відмінності:
Таблиця 1.1 Відмінності норм від нормативів
Норми Нормативи Строго визначені значення факторів за розміром в умовах конкретного виробничого процесу Встановлені для множини факторів Встановлюються для конкретної роботи Багаторазово використовуються для встановлення різних норм на роботи одного типу Переглядаються щоразу при зміні умов, для яких вони були встановлені Діють тривалий час, поки зберігається якраз та а не інша залежність
1.3 Методи нормування праці
В нормуванніпраці застосовують аналітичні та сумарні методи.
Аналітичні методипередбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудовогопроцесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праціпрацівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуваннямспецифіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів.
Сумарні методи — встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основідосвіду нормувальника (досвідний метод) або на основі статистичних даних провиконання аналогічних робіт (статистичний метод). Сумарні норми не можутьвважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничихресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.
В нормуванніпраці застосовують аналітичні та сумарні методи. Аналітичні методи передбачаютьвстановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу;проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників;визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфікиконкретних робочих місць та виробничих підрозділів. За методикою одержаннявихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові тааналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції в ціломувизначаються на основі нормативних матеріалів(науково обґрунтованихміжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називаєтьсяаналітично-розрахунковим.
Сумарні методи — встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основідосвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконанняаналогічних робіт. Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначенняефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами,встановленими аналітичними методами.
На практицінайпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менштрудомістке, дає можливість розраховувати норми ще до початку трудового процесуі сприяє рівнонапруженості норм.
Розділ 2.Проектначастина
2.1 Цілі тазавдання вивчення трудових процесів
Більшість задач,пов'язаних з проектуванням організації праці та її нормування, вирішуєтьсявиходячи з інформації, одержуваної в результаті досліджень трудових процесів.
Дослідженнятрудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик, впливаючих навитрати праці і ефективність використовування виробничих ресурсів. Вивчаютьсяконструктивно-технологічні параметри устаткування, його відповідністьпродукції, що виготовляється, і ергономічним вимогам;професіонально-кваліфікаційні, психофізіологічні і соціальні характеристикипрацівників; умови праці, вживана технологія, організація робочого місця, йогообслуговування. Виходячи з цілей дослідження використовування вибираютьсяметоди отримання та обробки інформації.
При організаціїпраці найбільше значення мають дві визначення фактичних витрат часу навиконання елементів операцій (трудових рухів, дій, прийомів і т.д.); 2)встановлення структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.
Визначення тривалості виконання елементів операцій необхіднедля розробки нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці,встановлення складових норм часу, аналізу якості норм і нормативів. Дані проструктуру витрат робочого часу використовуються при розробці нормативів часуобслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, оцінціефективності використовування робочого часу, аналізі існуючої організації праціі виробництва.
Дослідження трудових процесів повинне проводитися зурахуванням того, що час, що витрачається на виконання елементу операції абопевного виду робіт, залежить від безлічі організаційно-технічних іпсихофізіологічних чинників, які звичайно не піддаються повному контролю.Зокрема, вимірювання тривалості одного і того ж елементу операції в одних і тихже умовах дає ряд величин, в більшості випадків не співпадаючих один з одним,тобто результати даного вимірювання складатимуть варіаційний ряд. Тому дляотримання достовірних висновків про тривалість елементів операцій і структурувитрат робочого часу повинні використовуватися такі методи організації іобробки спостережень, які дозволяють враховувати характер вірогідностідосліджуваних процесів. Для отримання необхідної інформації з мінімальними витратамивельми важливе обґрунтування кількості спостережень.
Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватисяпо: меті дослідження, кількості спостережуваних об'єктів, способу проведенняспостереження, формі фіксації його даних і т.д.
Відповідно до мети дослідження виділяють наступні методи:хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.
2.2 Методививчення витрат робочого часу
Аналіз затратробочого часу базується на матеріалах конкретних досліджень (спостережень), якідають змогу одержати об’єктивну інформацію про використання робочого часу.Систематичне ретельне вивчення затрат робочого часу на виробництві сприяєрозв'язанню цілого ряду завдань, що стоять перед нормуванням праці: одержаннювірогідних відомостей про фактичні затрати робочого часу; нагромадженнюпервинної інформації для подальшої розробки нормативів і норм; вивченню досвідупередових робітників; виявленню причин невиконання встановлених норм;визначенню можливостей усунення втрат робочого часу тощо. Регулярніспостереження робочого часу дисциплінують людей, допомагають їм вдосконалюватиорганізацію праці, застосовувати раціональні прийоми й методи праці,збагачувати її змістовність, що, зрештою, сприяє зростанню продуктивностіпраці.
Широкарозмаїтість трудових процесів, нестандартність цілей, що постають переддослідником (спостерігачем) робочого часу вимагають глибоких знань методичнихоснов вивчення й аналізу затрат праці на виробництві. На велику увагудослідника заслуговує правильний вибір об'єкта спостереження, методів дослідження,способів реєстрації затрат часу, форм їхнього запису та точності одержуваноїінформації. Недостатні знання методичних основ аналізу затрат робочого часу,брак практичного досвіду нерідко призводять до помилкових результатів,бездоказових висновків і оцінок ефективності використання живої праці в часі.
Значна частина спірних питань щодо об'єктивності встановлення норм часу(виробітку), необхідності їх перегляду у той чи інший бік могла бути знятою абовзагалі не виникла б, якби фахівці служби нормування праці мали оперативну іточну інформацію про фактичне використання змінного робочого часу, причининадмірних перерв у роботі, кваліфікацію виконавців, умови їх праці.
У теорії йпрактиці нормування поширені два основних методи вивчення затрат робочого часу(рис.2.1): безпосередніх вимірів та моментних спостережень.
Методбезпосередніх вимірів полягає в тому, що спостерігач послідовно фіксує тим чиіншим способом тривалість різних елементів затрат робочого часу. Перевагоюцього методу є вірогідність і точність реєстрації часу. Є й недоліки: великатрудомісткість підготовки самого спостереження та обробки його матеріалів,неможливість охоплення значної кількості робочих місць одночасно.
Метод моментнихспостережень ґрунтується на використанні теорії ймовірності та таблицьвипадкових чисел, коли спостерігач через нерівні проміжки часу (моменти) фіксуєте, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цьогометоду знач-но зростає кількість спостережуваних об'єктів (працівників, верстатів,машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації,забезпечується достатня точність результатів спостереження.
Підготовка доспостереження складається з обрання об'єкта дослідження та ознайомлення з ним,планування маршруту обходу спостерігачем зони спостереження, визначеннякількості моментоспостережень, попереднього заповнення спеціального бланку.
Необхіднакількість моментоспостережень визначається за формулами (таблицями, складенимина підставі цих формул), виведеними із застосуванням математичної статистики.
/>
Рис. 2.1.Класифікаційна схема методів вивчення затрат робочого часу
Для стабільноготрудового процесу, притаманного велико-серійному та масовому типу виробництва,кількість необхідних моментоспостережень визначається за табл. 3.1. або заформулою:
/>
де К — питомавага затрат робочого часу на безпосереднє виконання виробничого завдання(коефіцієнт завантаження робітників);
Р — задана абоприпустима величина відносної похибки результатів спостереження (можеколиватися у межах 3—10%).
Для нестабільноготрудового процесу число моментоспостережень визначається за табл. 3.2 або заформулою:
/> .
Таблиця 2.1Кількість моментоспостережень для умов стабільного трудового процесу
Величина похибки Р Кількість моментоспостережень М залежно від коефіцієнта завантаження робітників К 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,93
4
5
6
8
10
20000
11250
7200
5000
2700
1800
8890
5000
3200
2220
1250
800
5180
2920
1870
1300
730
490
3330
1870
1200
830
470
300
2200
1250
800
550
310
200
1480
830
530
370
210
135
670
540
340
240
130
85
60
310
200
140
80
50
250
140
90
60
35
20
Таблиця .2.2 Кількість моментоспостережень дляумов нестабільного трудового процесу
Величина похибки Р Кількість моментоспостережень М залежно від коефіцієнта завантаження робітників К 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,93
4
5
6
8
10
30000
16850
10800
7500
4280
2700
13320
7500
4800
3330
1880
1200
7780
4380
2800
1940
1100
700
5000
2810
1800
1250
700
450
3300
1800
1200
830
470
300
2200
1150
800
560
310
200
1000
810
510
360
180
130
840
470
300
210
75
380
210
140
90
50
35
Що стосуєтьсяетапів проведення спостережень, то їх налічується чотири: підготовка доспостереження, безпосереднє спостереження, обробка матеріалів та аналіз результатівспостереження. Доцільно також уважно ознайомитися зі змістомструктурно-логічної блок-схеми 2.1, що наведена нижче. Тут треба особливу увагузвернути на:
— мету спостереження;
— причини, що зумовлюютьвибір того чи іншого об’єкта дослідження;
— точне визначеннякількості об’єктів спостереження;
— визначення часупроведення спостережень;
— ознайомлення з особливостямиорганізації праці на конкретному робочому місці (дільниці);
— роз’яснення метита завдань спостережень;
— заповнення лицьовогобоку листа спостережень (фотокартки, хронокарти);
— точне визначеннякількості об’єктів спостереження;
— визначення часупроведення спостережень;
— ознайомлення з особливостямиорганізації праці на конкретному робочому місці;
— роз’яснення завданьта мети спостережень, що відбуваються;
— заповнення лицьовогобоку листа спостережень (фотокартки, хронокарти).
Цілком природно постаєзапитання: чому так важливо зосередитись на першому етапі проведення спостережень?
Структурно – логічнаблок-схема 2.1
Основні способи вивченнязатрат робочого часу та етапи їх проведення
Етап Фотографія робочого часу Хронометраж Фотографія методом безпосередніх вимірів Фотографія методом моментних спостережень Підготовка 1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьового боку фатокартки 3. Інструктаж1. Вибір мети й об’єкта
2. Заповнення лицьового боку фотокартки 3. Інструктаж 4. Визначення обсягу спостережень
1. Визначення тривалості замірів
2. Стійкість хронорядів (факт)
. Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції загалом
Аналіз1. Побудова нормативного балансу
2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту
1. Побудова нормативного балансу
2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)
3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу
4. Розрахунок економічного ефекту
1. Аналіз затрат робочого часу за елементами операції 2. Стійкість хронорядів (факт-норматив) 3. Режим роботи 4. Проектування раціонального трудового процесу 5. Розрахунок норми оперативного часуВідповідь проста:тому що треба отримати дійсні фактичні затрати робочого часу без їхнього приховування,саме такі, які мають місце в обумовлених організаційно-технічних умовах виробництваі праці. Дуже важливо правильно вибрати об’єкт спостереження, який має відповідатиметі дослідження. Одна річ вивчати як використовують робочий час висококваліфікованіробітники і зовсім інша — спостерігати затрати робочого часу тих робітників, якіне виконують установлені норми.
Приклад 1 Засоби оснащенняробочих місць механічного цеху приведені в таблиці 2.1. Вони розміщені не відповіднодо теоретичних положень по раціональній організації планувальних рішень. Внаслідокчого верстатник вимушений зробити ряд нераціональних переміщень при виконанні трудовихпроцесів і підготовці до них виготовлення продукції.
Таблиця 2.1 Початкові дані про втрати робочого часу при нераціональних планувальнихрішеннях
Засоби оснащення робочого місця Одноразові втрати робочого часу (мін) Кількість переміщень в зміну 1. Допоміжне устаткування 6 7 2. Організаційне оснащення — інструментальна тумбочка — підставка під деталі — стелаж0,4
0,6
0,9
11
10
8
3. Технологічне оснащення 0,6 37 — набір інструментів 4. Чисельність персоналу в цеху, чіл. 123 5. Кількість робочих днів в році 265 6. Рік. об'єм виробництва, тис. шт. 120 7. Трудомісткість однієї шт., нормо-ч. 2,21Примітка: Кількість робочих днів у році у році приведено з урахуванням роботицеху по суботніх днях. Робітники працюють у дві зміни.
Отже, виявимо витрати робочого часу в рік для робітників всього цеху:
/>
Додаткова кількість виробленої продукції складе:
/>
Зростання продуктивності відповідно до одержаних даних складе:
/>
2.3 Роль хронометражудля вивчення прийомів та методів праці та розробки нормативів часу
Хронометраж використовуєтьсядля аналізу методів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.
В основному хронометражвикористовується для визначення елементів оперативного часу. Фотографія робочогомісця служить для встановлення структури витрат робочого часу по його різновидам(оперативний, підготовчо-підсумковий, обслуговування) на протязі робочої зміни абоїї частин. Якщо об’єктом досліджень при хронометражі є, як правило, тільки елементиоперативного часу, то ФРЧ фіксує всі різновиди витрат робочого часу і всі різновидиперерв. Фотохронометраж використовується одночасно як для встановлення тривалостіелементів трудового процесу так і для структури витрат робочого часу. По кількостіоб’єктів, що спостерігаються відрізняють: індивідуальні спостереження групові спостереженнямаршрутні спостереження .
Індивідуальне спостереження- спостереження за 1 об’єктом (верстатом, робітником...).
Групове спостереження- спостереження за декількома об’єктами: -бригадні спостереження; -спостереженняза багатоверстатниками.
Маршрутні — це спостереженняза об’єктом, що переміщується, або за декількома об’єктами, які розташовані далекоодин від одного, і спостерігач повинен сам переміщуватись по маршруту, щоб проводитидослідження. 1 Хронометраж виконується у складі наступних етапів:
1. Вибір об’єктівдля спостережень.
2. Розподіл операційна елементи.
3. Встановлення фіксажнихмеж.
4. Визначення кількостіспостережень.
5. Проведення вимірівтривалості елементів операції. 6. Обробка результатів спостережень.
7. Аналіз результатівспостережень та визначення нормативного часу виконання операції.
1 етап: Вибір об’єктіввизначається в залежності від мети проведення спостережень.
Якщо мета — визначеннянормативів значень норм штучного чи штучно калькуляційного часу або уточнення цихзначень, то об’єктами досліджень будуть робітники або бригади, продуктивність праціяких (коефіцієнт виконання норм) знаходиться в межах між значеннями: середньої продуктивностіпраці по цеху чи дільниці та найвищими досягненнями передових робітників.
Якщо мета — вивченняпередового досвіду, то спостереження -бригади, які володіють передовими прийомамивиконання трудових процесів.
Якщо мета хронометражу- нормативний час, то об’єкти типові виконавці робіт ,і щоб вони працювали у необхідномутемпі роботи. Також хронометраж проводиться з метою виявлення причин невиконанняокремих норм.
2 етап: Розподіл операційна елементи. При підготовці до хронометражу операцію, яка досліджується розділяютьна елементи: які комплекси прийомів прийоми дії комплекс трудових рухів Ступіньрозподілу на елементи при хронометражі залежить від організаційного типу виробництва.Чим вищий організаційний тип виробництва (масовий), тим на дрібніші елементи розподіляєтьсяоперація. 3 етап: Встановлення фіксажних меж. Після розділення операції на елементивстановлюють межі кожного елемента – фіксажні межі.
Фіксажні межі – церізновизначенні по звуковому та зоровому сприйняттю моменти початку та закінченняелементів операції. Визначають початкову та кінцеву фіксажні межі. Якщо хронометражпроводиться по поточному часу, то для 1-го елементу встановлюється початкова і кінцевафіксажна межі, а для наступних – тільки кінцеві.
Приклад 1. Необхідновизначити, яку кількість хронометражних замірів треба здійснити, якщо нормативнийкоефіцієнт хроноряду становить 1,8, процент можливої похибки — 5%.
Розв’язання: Скористаємосьформулою
/>
2.4 Сутність хронометражута умови його використання
Під хронометражем розумієтьсяспостереження і вимір затрат робочого часу на здійснення окремих повторюваних елементівоперації або її в цілому. Безпосереднім його об'єктом є оперативний або підготовчо-заключнийчас на машинно-ручних роботах. В результаті можна зробити розрахунок середньої тривалостітієї або іншої операції по формулі:
/>
Знання середньої тривалостіоперації і її окремих елементів допомагає удосконалювати їх зміст і структуру, раціоналізуватизатрати часу на них і встановлювати оптимальні норми.
Хронометраж може використатисяз метою:
встановлення фактичноїтривалості основних і допоміжних елементів виробничої операції;
виявлення причин невиконаннянорм часу (виробітку), встановлених розрахунковим шляхом;
виявлення і вивченняпередових прийомів і методів праці для їх наступного поширення;
одержання вихіднихданих для розробки нормативів з праці;
встановлення новихабо уточнених діючих норм затрат праці.
Залежно від числапрацівників, робота яких вивчається хронометражним способом, розрізняють індивідуальнийі груповий хронометраж.
Індивідуальний хронометраждозволяє вивчати трудові процеси (операції) найґрунтовніше, з максимальною деталізацією.
Перевагою груповогохронометражу є те, що він дозволяє поряд із вивченням структури і трудомісткостіоперації визначити реальну міру участі у колективному результаті кожного з членівбригади або ланки з метою раціональнішого поділу функцій та обов'язків.
2.5 Фотографія робочогодня, порядок проведення й опрацювання даних, використання результатів фотографіїробочого дня для розробки заходів щодо поглиблення використання робочого часу
Різноманітність трудовихпроцесів дуже широка. Значною є й кількість різновидів фотографії робочого часу,кожен з яких має свої відмітні особливості.
Правильний вибір нормувальником(економістом) того чи того виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлюєдобре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід.
1. Індивідуальна фотографіязвичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітникомвиробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереженняє робітники, які не виконують змінні завдання (тобто виконують менш як на 100%).Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереженнятакож можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає увивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати робочий час. Спостереженняможе вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини.
На підготовчому етапітой, хто проводитиме спостереження, після вибору об'єкта спостереження має ознайомитисяз технологічним процесом, організацією робочого місця, порядком його обслуговування,взаємозв'язками робочого місця з оточенням тощо.
Якщо фотографія робитьсяз метою виявлення витрат робочого часу, то її виконують за існуючої організаціїпраці з усіма її недоліками. Коли матеріали фотографії потрібні для розробки нормативіві норм часу, то на підготовчому етапі необхідно створити таку організацію праці,на яку будуть орієнтовані ці нормативи і норми.
До початку спостереженняна фотокарту заносяться всі потрібні вихідні відомості: назва цеху, дільниці, технологічногопроцесу, прізвище та ініціали робітника, його професія і кваліфікаційний розряд,дата спостереження.
З моменту початкуспостереження (це може бути початок робочої зміни) спостерігач, користуючись приладомреєстрації часу (хронометром, годинником), занотовує на фотокарті послідовно всіфактичні затрати часу на спостережуваному робочому місці незалежно від їхньої доцільності,одночасно фіксуючи поточний час у відповідній графі. Рекомендована точність записупоточного часу — ±0,5 хв із заокругленням до однієї цілої хвилини. У графі «Перекривнийчас» позначається порядковий номер того елемента операції, який перекриваєданий елемент, а також тривалість перекривного часу. У табл.4.1 у рядку 7 поточнийчас, взятий у дужки, означає, що йдеться саме про перекрив ний елемент. Запис уграфі 6 показує, що елемент 7 тривалістю 8 хв був перекритий елементом 6. Перекривнийчас не враховується у загальному балансі часу, тому у графі 7 робиться прочерк.
По закінченні спостереженняпочинають обробку одержаної інформації. На фотокарті проставляють індекси всіх зафіксованихзатрат часу, визначають тривалість кожного елемента.
На фотокарті поточнийчас у кожному рядку означає закінчення попереднього елемента затрат часу і початокданого. Різниця між значенням поточного часу даного і попереднього рядків становитьтривалість часу даного елемента операції чи роботи. Сума тривалості всіх елементівповинна дорівнювати загальній тривалості всього спостереження від початку до кінця.Обідня перерва не є робочим часом, тому її тривалість не враховується при фотографіїробочого часу.
Аналіз матеріалівфотографії починається із складання зведення одно іменних затрат, фактичного і нормативногобалансів робочого часу у хвилинах і процентах (табл.2.3.).
Як видно з таблиці2.3, протягом спостереження було зроблено всього 35 записів про виконання робітникомпевних дій чи про перерви у його роботі з різних причин. Нормативний баланс складенона підставі нормативних затрат часу Тпз, Тоб та Твоп, що відповідають конкретнимумовам спостережуваного трудового процесу.
Час непродуктивноїроботи Трн, перерв, зумовлених недоліками у виробництві Тпнт та порушень трудовоїдисципліни Тптд до нормативного балансу не включається як такий, що не є необхіднимза добре організованої праці. Натомість час на відпочинок та особисті потреби Твопмає зрости до нормативного рівня, тобто на 23 хв. Нормативний оперативний час Топзбільшиться за рахунок скорочення втрат на 73 хв. (4 + 8 + 12 + 43 + 29 — 23).
Таблиця 2.3 Балансробочого часу за даними індивідуальної фотографії
Елементи затрат часу Індекс Кількість вимірів Фактичний Баланс Нормативний баланс Відхилення (+; -) хв % хв %Підготовчо-завершальний час
Оперативний час
Час обслуговування
Час непродуктивної роботи
Час перерв, зумовлених
недоліками у виробництві
Час перерв, пов'язаних з порушенням трудової дис-ципліни
Час на відпочинок та особисті потреби
Змінний робочий час
Тпз
Топ
Тоб
Трн
Тпнт
Тптд
Твоп
Тзм
6
12
4
2
3
4
4
35
24
334
23
12
43
29
15
480
5.0
69,7
4,8
2,5
8,9
6,0
3,1
100
20
407
15
-
-
-
38
480
4,2
84,8
3,1
-
-
-
7,9
100
-4
+73
-8
-12
-43
-29
+23
-
Процедура аналізувикористання робочого часу передбачає розрахунки, принаймні, трьох відносних показників(коефіцієнтів): ефективного використання змінного робочого часу К1; неприхованих(явних) втрат робочого часу К2; прихованих втрат робочого часу К3.
Коефіцієнт ефективноговикористання робочого часу
К1= (Тпзн+ Топф + Тобн + Твопн): Тзм = (20 + 334 + 15++ 38): 480 = =407: 480 = 0,848
Тобто змінний робочийчас за призначенням використаний на 84,8%. Отже, втрачений робочий час за змінустановив 15,2% змінного фонду робочого часу.
Коефіцієнт неприхованих(явних) втрат робочого часу
К2 =[(Трнф+ Тпнтф + Тптдф) — (Твопн — Твопф)]: Тзм =[(12+ + 43 + 29) — (38 — -15)]: 480= (84 — 23): 480 = 61: 480 = 0,127
Це означає, що явнівтрати робочого часу становлять 12,7% загальної тривалості робочої зміни.
Коефіцієнт прихованихвтрат робочого часу
К3 = [(Тпзф– Тпзн) + (Тобф – Тобн) ]: Тзм = (4 + 8): 480= 12: 480 = 0,025
Тобто приховані втратиробочого часу незначні, вони становлять лише 2,5% тривалості робочої зміни.
Сума трьох коефіцієнтів(К1 + К2 + К3) має дорівнювати одиниці. Перевіряємо:
0,848 + 0,127 + 0,025= 1,000
Можливе ущільненняробочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4) можна розрахувати за такоюформулою:
/>/>
де показники К2та К3 виражаються у процентах
/>
Яким же чином привтратах 15,2% змінного фонду часу можна ущільнити робочий день на 17,9%? Робітник,втративши 73 хв, витратив на виконання змінного завдання 407 хв. (480 — 73). Зацей час він виконав 814 деталеоперацій (по 0,5 хв. на одну деталь). Збільшення часуоперативної роботи на 73 хв. за рахунок усунення втрат дозволить додатково обробити146 деталей ( 73,0/0,5 = 146), що саме і дорівнює зростанню виробітку на 17,9% (73/407*100=17,9), або: (814+146/814*100-100=17,9).
Важливо підкреслити,що зростання виробітку станеться без підвищення інтенсивності праці, оскільки часвиконання кожної додаткової деталеоперації залишається тим самим (0,5 хв. ).
Таким чином, фотографіяробочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові.Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробитикорисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток, оскільки розцінказа кожну одиницю роботи не зменшується.
На завершальному етапіаналізу робочого часу методом індивідуальної (та й всіх інших видів) фотографіїскладають план заходів щодо поліпшення організації праці, усунення причин втратробочого часу з метою більш продуктивного його використання.
2. Групова фотографіяпроводиться тоді, коли є потреба проаналізувати використання робочого часу групоюробітників, розташованих недалеко один від одного
3. Бригадна фотографіязастосовується тоді, коли виникає необхідність аналізу затрат часу бригадою, якаобслуговує колективне робоче місце (потокову лінію, складальний конвеєр, монтажнийстенд тощо), тобто виконує спільне виробниче завдання.
Запис спостереженнянайзручніше вести індексно-графічним методом. Після проведення бригадної фотографіїробочого часу складається єдиний фактичний баланс на всю бригаду. Коефіцієнт завантаженостіроботою обчислюється для кожного члена бригади окремо. Ретельний аналіз структуризатрат часу бригадою в цілому та кожним її членом дасть цінну інформацію для подальшогоудосконалення організації колективної праці.
4. Самофотографія— різновид Індивідуальної фотографії, розрахований на те, що працівник сам вестимеспостереження за своєю роботою і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин,у першу чергу ті, що трапляються не з його вини .
Цей досить ефективнийметод спостереження за трудовим процесом і виявлення резервів економії робочогочасу, пов'язаних із якістю обслуговування, зародився ще в 1946 р. як своєрідне мікросоціологічнеобстеження. Але досить швидко він був забутий через те, що адміністрація підприємствне була заінтересована у виявленні та використанні прихованих внутрішніх резервів.
Беручи до уваги ефективністьсамофотографії як методу контролю знизу за якістю організації праці і виробництва,її доцільно проводити не менш як 2—3 рази на рік на кожному робочому місці. Наслідкамикожного туру самофотографії мають бути узагальнення зібраної інформації, докладнеобговорення, розробка і реалізація дійових заходів щодо усунення причин втрат абонепродуктивного використання робочого часу.
5. Фотографія робочогодня багатоверстатника багато в чому схожа з груповою. Відрізняється тим, що одноіменнізатрати часу зводяться у двох варіантах: відносно до робітника і до обслуговуванихним верстатів, машин, апаратів. Матеріали фотографії використовуються для обґрунтуваннянорми обслуговування багатоверстатника, визначення тривалості перерв у його роботіі в роботі устаткування.
6. Фотографія виробничогопроцесу застосовується за умов безперервного апаратурного виробництва. Спостереженняодночасно ведеться за діями оператора (апаратчика), параметрами технологічного процесута випуском готової продукції. Вперше цей вид фотографії з'явився у 1934 р. підназвою метода двосторонньої фотографії.
Основне завдання йогополягає у встановленні чіткої взаємодії людей і устаткування, розробці детальнихпрофесійних інструкцій та карт організації праці.
Такий вид спостереженняпотребує значної спеціальної підготовки спостерігача, який повинен добре знати,якою мірою існуюча організація праці відповідає проектній. Опрацювання даних спостереженняведеться окремо відносно до робітника і устаткування.
7. Маршрутна фотографіязастосовується тоді, коли виникає потреба проаналізувати завантаженість робітників,які не мають постійних робочих місць, а виконують свої обов'язки на пересувних робочихмісцях (водії, машиністи кранів, трактористи тощо) чи працюють на досить розлогихзонах обслуговування (черговий персонал слюсарів, електриків, наладчики устаткування,прибиральники, підсобні робітники і т.п.).
Такий вид фотографіїзвичайно виконується двома спостерігачами. Один перебуває на початку, а другий —наприкінці маршруту або зони. Можливий і такий варіант, коли спостереження ведеодна людина, пересуваючись разом з рухливим робочим місцем. Якщо спостерігач один,він може, залишаючись на одному місці, фіксувати роботу кількох транспортних одиниць,реєструючи їх появу в одних і тих самих пунктах, що дістали назву фіксажних точок.Цей вид фотографії ще не набув широкого визнання через недостатню увагу до допоміжноговиробництва.
8. Цільова фотографія— різновид групової фотографії. Застосовується з метою розв'язання вузького, конкретно-цільовогозавдання щодо оцінки якості використання робочого часу протягом певної частини робочоїзміни або виконання працівниками конкретної виробничої функції. Наприклад, необхіднодослідити, як використовується (за якими напрямами) робочий час у першу або останнюгодину зміни, які величини втрат часу при одержанні інструментів, заготовок, кресленьтощо.
Проводиться цільовафотографія здебільшого раптово, без попередження відповідних служб і людей з метоюодержання вірогідної інформації. Це дійовий засіб зміцнення трудової та виконавськоїдисципліни, поліпшення організації праці.
Описані вище видифотографії робочого часу звичайно здійснюються методом безпосередніх вимірів, фіксацієюпоточного часу з обмеженою кількістю спостережуваних об'єктів.
Якщо виникає потребааналізу завантаження устаткування або масової фотографії з метою одержання оперативноївірогідної інформації із залученням до участі у цьому процесі мінімальної кількостіспостерігачів, то найбільше виправдовує себе метод моментних спостережень.
9. Фотографія часувикористання устаткування проводиться 2—3 рази на рік з метою визначити степіньзавантаження устаткування в часі. Проходячи за маршрутом, спостерігач фіксує лишедві події: «працює» або «не працює». В його завдання також входить дотримуватисьметодики спостереження.
Використання методумоментних спостережень дозволяє незначними силами кваліфікованих фахівців спостерігатипрактично за всім верстатним парком підприємства одночасно.
10. Масова фотографіяробочого часу застосовується при одночасному обстеженні великої сукупності працівниківметодом моментних спостережень. Поширена на великих підприємствах, де достатньопідготовлених фахівців.
Приклад 2. За данимифотографії робочого часу «приховані» втрати становлять 16%, «неприховані» — 8%.На скільки відсотків можна ущільнити робочий день, якщо ліквідувати втрати відповіднона 30% і 50%?
Розв’язання:
1. Розраховуємо новізначення К2 та К3 відповідно: 16% × 0,7 =
= 11,2% залишитьсята 8% × 0,5 = 4,0% залишиться.
Скористаємося формулою
/>
Слід зауважити, щоаналогічні розрахунки за умови повної ліквідації втрат робочого часу дадуть змогуущільнити робочий день на 31,5% (100 (16 + 8): (100 – (16 + 8))).
Розділ3.Економічна ефективність
При аналізі використовуванняробочого часу необхідно порівнювати динаміку годинний, денний і річний виробітокробітників. Якщо індекс денного вироблення менше індексу вартовий, то це є показникомзбільшення внутрішньо змінних втрат робочого часу, а перевищення індексу річноговироблення над індексом денної свідчить про зростання числа явочних днів в роціі на оборот. Порівняння динаміки показників годинної, денної і річної виработкиробітників дозволяє зробити висновок про зміни у використовуванні робочого часуза звітний період. Але цим методом можна одержати тільки відносні показники поліпшенняабо погіршення використовування робочого часу в порівнянні з базисним періодом.Для виявлення ж резервів зростання продуктивності праці за рахунок кращого використовуванняфонду робочого часу необхідне знать абсолютні розміривтрат робочого часу. Розмір внутрішньо змінних втрат робочого часу слід визначатишляхом проведення фотографій робочого дня, а також на основі вивчення обліковихматеріалів про простої, доплатні листки, виписиваємих за додаткову роботу при відступівід нормальних умов технологічного процесу, при переробцібракованої продукції і т.п. Продуктивність праці росте прямо пропорціональна збільшеннюфонду робочого часу в середньому на одного робітника. Якщо втрати робочого часускладали в базисному періоді n%, а в плановому намічено їх скоротити до т%, то продуктивність праці робітника підвищиться на:
/>
Витрати робочого часуна якійсь ділянці виробництва складають 15%, і є можливістьскоротити їх при здійсненні відповідних заходів до 5%, тоді це підвищить продуктивністьтруда на 11,8%:
/>
Наміченоскоротити внутрішньо змінні втрати з 10 до 5% робочогочасу, економія в цьому випадку буде дорівнюватиме 5.26:
/>
Якщо данийзахід розширюється на 500 робітників, то економія чисельності складає 26 чіл. (500х 5,26: 100).
У рядівипадків ефективність заходів може бути незначної.Тоді економію робочого часу слід обчислювати в людино-годинах. Для визначення економіїв чисельності робітників треба підсумовувати економіюв годиннику по низці заходів, а потім вже переводити в середнеоблікову чисельністьробітників по формулі:
/>
де ФРВ — річний фонд робочого часу одного робітника, ч;
Tсн —зниження трудомісткості в нормо-годиннику;
До — коефіцієнтвиконання норм виработки.
Висновок
Такимчином нормування праці — це основа її організації на підприємстві, це вид діяльностіз управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношеньміж витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різнихгруп та кількістю одиниць обладнання.
Основнимиоб'єктами нормування праці є робочий час, обсяг роботи, зона обслуговування, витратиенергії працівників.
Раціональневикористання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільнішихрежимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівниківпроводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: а) часроботи і час перерв у роботі; б) нормований і ненормований робочий час. Коефіцієнтвикористання робочого часу показує рівень організації праці на підприємстві і розраховуєтьсяділенням фактичної тривалості робочого дня на нормальну.
Нормативніматеріали (нормативи) — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначеннянорм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом.Вони класифікуються за такими видами: нормативи режимів роботи устаткування; нормативичасу; нормативи обслуговування; нормативи чисельності та нормативи підлеглості.Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо напідприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. За призначенням розрізняютьнорми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношеннякількості працівників, нормовані завдання.
Упрактиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами.За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахунковіі аналітично-дослідні. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод,оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми щедо початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.
Уринкових умовах науково обґрунтоване нормування праці стає одним із найдієвішихзасобів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки сприяє скороченнюзатрат пращ, економії коштів на оплату праці, а отже — зниженню собівартості продукціїі підвищенню ефективності господарювання
Література
1. Абрамов В.М. и др. Нормирование труда:Учебник. /К.: ИСИО, 1995. -204 с. ГенкинБ.М. Нормирование труда: Учебник. — Г.: Экономика, 1985. -212 с.
2. Задачник по научнойорганизации и нормированию труда в машиностроении. /Под ред. И.М. Разумова, С.В.Смирнова. — М: Машиностроение, 1984. — 224 с.
3. Научная организацияи нормирование в машиностроение: Учебник. /Под ред. С.М. Семенова и Н.А. Сероштана.- Г.: Машиностроение, 1991.-212 с.
4. Нормирование труда.Учебно-методическое пособие для самостоятельной работы. — К.: КНЕУ, 2000. — 104с.
5. Организация и нормированиетруда. Учебн. пособие для вузов. -М.: Финстатинформ, 1999. — 302 с.
6. Справочник нормировщика./Под ред. докт. экон. наук, проф. А В Ахумова. — Л.: Машиностроение, 1986. — 456с.
7. Конспект лекцій зкурсу «Нормування праці» для студентів спеціальності 6.050100- «Управління персоналом і економіка праці » усіх форм навчання / Укл.Білоконенко В.І. – Харків: Вид. ХДЕУ,2004. — 144 с. (Укр. мов.)
8.Грішнова О.А.Економіка праці та соціально трудовівідносини .: Підручник.
К.: Знання,2006р-553с.
9.Богиня Д.П.Грішнова О.Р.«Основи економікипраці», Навч.посіб.-2-ге вид., стер.—К.: знання –Пррес,2001-313с.