Реферат: Проблеми безробіття в Україні

Буковинськадержавна фінансова академія, Україна

Економічнінауки. Управління трудовими ресурсами

Проблемибезробіття в Україні

Магун Н.І.

НауковийкерівникЗаєць К.Д.

Однією з коріннихсоціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки таважливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці є безробіття.Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці країни, саметому вивчення цього питання на сьогодні є актуальним.

Вирішеннямпроблеми безробіття займалися такі вчені, як Л. Гальків, І. Моцін, М. Папієв,О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко. Питання взаємозв’язку інфляції і безробіттядосліджував А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу, які розробили«криву Філіпсона». Артур Оукен прийшов до висновку, що рівень безробіттязнаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки внутрішнього валовогопродукту [3, с. 35]. Проте ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні,особливо у методологічному плані, залишаються недостатньо дослідженими. Цестосується, насамперед, проблеми соціально-економічних наслідків та втрат відбезробіття, а також його впливу на безпечний національний розвиток.

Метою статті єдослідження основних причин, наслідків безробіття, а також розробка пропозиційщодо зниження даного явища в Україні.

Під безробіттямрозуміється таке соціально-економічне явище, коли частина економічно активногонаселення не може знайти застосування своїй робочій силі.

Головнимипричинами високого рівня безробіття є такі: спад економіки і відповіднескорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення (міжгалузеві,внутрішньогалузеві, регіональні); рух робочої сили (професійний, соціальний,регіональний).

Значної шкодиУкраїні завдала світова фінансова криза. Найбільшого скорочення зайнятості напочатку кризи зазнали такі сектори, як промисловість та будівництво [4, с. 4].Порівнюючи рівень безробіття серед населення віком 15-70 років за першепівріччя 2009 року з відповідним періодом 2008 року, можна зробити висновок прозростання рівня безробіття з 6,2% до 9,1% відповідно. Рівень зареєстрованихбезробітних за 2009 рік сягає у січні – 900,6 тис., у квітні – 808,8 тис., улипні – 606,9 тис., у вересні – 542,7 тис. осіб [5]. Отже, спостерігаєтьсятенденція до зниження рівня безробіття, за рахунок того, що збільшуєтьсяміграція безробітної частини населення за кордон у пошуках робочих місць,різноробочість населення. Найнижчий рівень безробіття за даний періодвідзначався в Києві, а найвищий у Рівненській області.

Кількістьзареєстрованих безробітних в цілому по Україні на 1 січня 2010 року склала531,6 тис. чоловік, що на 3,8% (19,4 тис. чоловік), більше, ніж кількістьбезробітних станом на 1 грудня 2009 року (512,2 тис. чоловік). Чисельністьбезробітних продовжує збільшуватись. Середня сума допомоги з безробіття зпочатку року збільшилася на 51,14 грн. – до 655,56 грн. (на 1 грудня 2009 року– 604,42 грн.)[5].

У таких умовахполітика держави на ринку праці має бути спрямована на скорочення рівнябезробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активностівсім громадянам [1, с. 6]. Оскільки головною причиною безробіття єнезбалансованість попиту і пропозиції робочої сили, саме тому потрібновтілювати в життя активну політику, яка складається із заходів, спрямованих на:

– збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так іприватного сектора економіки;

– підвищенняконкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої силиі робочих місць;

– вдосконаленняпроцесу працевлаштування.

Поряд із цимпасивна політика на ринку праці спрямована на підтримку доходів населення увипадку втрати роботи і фінансується із спеціальних фондів.

Ступіньнегативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретнихпараметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільнопровести дослідження економічних і соціальних наслідків безробіття:

− скорочення обсягів виробництва валового національного продукту;

− зниження податкових надходжень до державного бюджету;

− зростання витрат на соціальну допомогу безробітним;

− знецінення наслідків навчання;

− масова дискваліфікація;

− посилення соціальної напруженості;

− зниження трудової активності [2, с. 112].

Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і якапотребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичнихрекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективноїсоціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивноїзайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття домінімального соціально-допустимого рівня.

Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшеннярівня безробіття в Україні:

– зниженняподатків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсуваннявитрат на прийом нових працівників);

– наданнядержавою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим навиробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

– створеннянових робочих місць, за рахунок взяття кредитів для технічного переобладнання ірозширення підприємств;

– створенняцентрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у якихнайбільш високі;

– забезпеченняспеціальними службами зайнятості перенавчання або підвищення кваліфікаціїкадрів, відповідно до потреб галузей, що розвиваються;

– проведенняспеціальних ярмарків праці для навчальних закладів, з метою працевлаштуваннявипускників.

Для введення вдію цих заходів державі потрібні кошти, тому я пропоную компенсувати ці витратиза рахунок введення диференційованих ставок податків, тобто більшим доходамвідповідатиме більша ставка податку, накопичення коштів за допомогою державнихдепозитів з вищими ставками, а також збільшення розмірів штрафів за порушеннячинного законодавства.

Отже,впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівнябезробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок,загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні.

Література

1. Зайнятість: випробування кризою //Урядовий кур’єр. – 2010. – №4 (26 січня). – с. 6.

2. Гальків Л.І. / Втрати людськогокапіталу України: чинник безробіття // Економіка і регіони. – 2009. – №2. – с.110-113.

3. Піжук О.І. / Прогнозування ростужіночого безробіття в умовах фінансово-економічної кризи на основіеконометричних моделей // Економіка та держава. – 2009. – №9. – с. 35-36.

4. Федоренко В.Г. / Ринок праці вУкраїні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи //Економіка та держава. – 2009. – №1. –с. 4-5.

5. www.ukrstat.gov.ua