Реферат: Фінансова санація підприємства

Зміст

стор.

       Вступ…………………………………………………………………………    2

I.Фінансова криза на підприємстві: симптоми тафактори, що

         її спричиняють……………………………………………………………….  3

II. Механізм санації підприємства……………………………………………… 5

1. Економічна сутність санації, випадкита мета її проведення………...5

 2. Санаційний аудит і порядок його проведення…………………………. .7

 3. Прийняття рішення про фінансовеоздоровлення підприємства………..9

4. Порядок проведення санаціїпідприємств……………………………...11

5. Фінансові джерела санації підприємствта їх використання……………17

Висновок……………………………………………………………………....21

   Список використаної літератури…………………………………………………22

Вступ

Нині в Україні існує значна кількістьфінансово не­спроможних підприємств. Так, на початку ХХI ст. — 38%усіх підприємств працю­вали збитково. Наслідком незадовільногофінансового стану ба­гатьох вітчизняних підприємств стало катастрофічнезбільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості: кредиторськазаборгованість у номінальному обчис­ленні майже в два з половиною разиперевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованістьперевищила обсяг ВВП у два рази. Близько 55 % дебіторської таблизько 60 % кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким єнаслідок фі­нансової неспроможності багатьох суб'єктів господарювання.Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємствабанкрутом. [2]

Банкрутство підприємства та йоголіквідація означають не тільки збитки для акціонерів,кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшенняподаткових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття,що теж може стати од­ним із факторів макроекономічної нестабільності.Суттєвим, од­нак, є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаютьсясудом, значний відсоток таких, що тимчасово по­трапили вскрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища закредиторську заборгованість. За умови проведення сана­ції (оздоровлення) чиреструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися зборгами і продовжити діяльність. Однак за бра­ком належноготеоретико-методичного забезпечення процесу са­нації, через дефіциткваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту таінші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато потенційножиттєздатних підприємств, у тому числі тих, що на­лежать допріоритетних галузей народного господарства України, стаютьпотенційними банкрутами. У зв'язку з цим вивчення теми «Фінансовасанація та банкрутство підприємств» є нині надзви­чайноактуальним.

I.Фінансова криза на підприємстві: симптоми тафактори, що її спричиняють

У ринковій економіці банкрутствопідприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворенихпідприємств на ринку зали­шається від 20 до 30. [2]

Банкрутство підприємств — це наслідокглибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазурозбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостейвпливу його керівництва на фінансові відносини. Фінансовукризу на під­приємстві характеризують за трьома параметрами: джерела(фак­тори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифі­каціявказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансовоїнеспроможностіпідприємства та підбір найефектив­ніших санаційних заходів. Для цьогопередовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єктагоспо­дарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємствах,заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежить піддіяльності підприємства), та внутрішні, або ендо­генні (що залежать відпідприємства).(табл.)

Таблиця

Екзогенні фактори

Ендогенні фактори

•  спад кон'юнктури в економіці в цілому;

•  зменшення купівельної спроможності населення;

•  значний рівеньінфляції;

•  нестабільність господарського та податкового законодавства;

•  нестабільність фінансового та валютного ринків;

•  посилення конкуренції в галузі;

•  криза окремої галузі;

•  сезонні коливання;

•  посилення монополізму на ринку;

•  дискримінація підприємства органами влади та управління;

•  політична нестабільність у країні місцезнаходження підпри­ємства або в країнах підприємств—постачальників

•  конфлікти між засновниками (власниками).

•  низька якість менеджменту

•  недоліки в організаційній структурі

•    недоліки у виробничій сфері

•  низький рівень кваліфікації персоналу

•  прорахунки в галузі постачання

•  низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції

•  брак інновацій та раціоналізаторства

•  прорахунки в інвестиційній політиці

•  дефіцити фінансування

•  цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці кризові фактористворюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно,досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансовоїкризи, можна ви­ділити певні специфічні причини фінансовоїнеспроможності, але всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище.

Насліди впливу факторів на фінансово-господарськийстан підприємства є:

•  утратаклієнтів та покупців готової продукції;

•  зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

•  неритмічністьвиробництва, неповне завантаження потужностей;

•  зростаннясобівартості та різке зниження продуктивності праці;

•  збільшеннярозміру неліквідних оборотних засобів та  понаднормові запаси;

•  виникненнявнутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

•  зростаннятиску на ціни;

•  суттєвезменшення обсягів реалізації та виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

•  стратегічнакриза (на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракуєдовгострокових факторів успіху);

•  криза прибутковості(перманентні збитки «з'їдають» власнийкапітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

•  кризаліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втратиплатоспроможності).

Між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідковізв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості,яка призводить до втрати підпри­ємством ліквідності. Закономірним результатомрозвитку симп­томів фінансової кризи є надмірна кредиторськазаборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Важливою передумовою застосуванняправильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансовоїкризи. Розрізня­ють три фази кризи:

а) фаза, якабезпосередньо не загрожує функціонуванню підприєм­ства (за умови переведенняйого на режим антикризового управління);

б) фаза, яказагрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовийстан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до йоголіквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи єнеобхідною передумо­вою правильної та своєчасної реакції на неї.

II. Механізм санації підприємства.

1. Економічна сутність санації, випадки та мета їїпроведення.

У системі заходів для фінансовогооздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується так звана санація.

Під санацією розуміють системуекономіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковостій ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового станупідприємств-боржників. Слово «сана­ція» походить від латинського «sanare», що в перекладі означає оздоров­лення чи одужання.

Закон України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація». Згідно зі згаданимзаконом, досудова санація — це си­стема заходів щодо відновленняплатоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган,уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобіганнябанкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських,управлінських, інвести­ційних, технічних, фінансово-економічних, правовихзаходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження усправі про банкрутс­тво. [8]

Санація — система заходів, щоздійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобіганнявизнанню боржника банкру­том і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарсь­когостану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимогкредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів ікапіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої стру­ктуриборжника. [7]

Санація може здійснюватись утаких випадках:  

■    необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузейнародного господарства, більш важливих підприємств в силу їхзначущості для народного господарства;

■    переорієнтації підприємницької діяльності;

■    здійснення антимонопольних заходів;

■    за ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходитьсяв кризі, якщо існує загроза оголошення його банкрутом умайбутньому;

■    за рішенням господарського суду;

■    за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимогз метою, щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувалосвою діяльність, або коли вони бачать в санації можливість врятувати свій ка­пітал;

■    коли боржник за власною ініціативою звертається догосподарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство увипад­ках, якщо є фінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;

■    коли закінчився місячний термін після опублікування вофіційному друкарському органі Верховної Ради або Кабінету МіністрівУкраїни заяви про порушення справи про банкрутство цьогопідприємства у випадках, коли надійшли пропозиції від фізичних іюридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника;

■    заініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу під­приємства у випадках невиконання зобов'язань,забезпечених іпоте­кою майнового комплексу ;

■    за ініціативою фінансово-кредитної установи у випадкахоголошення клієнта неплатоспроможним />та ін.

Підприємство в кризовому стані Аналіз причин виникнення кризової ситуації

/>

/>       Заходи для ліквідації:  на добровільній чи примусовій основі

негайні першочергові заходи із санації

/>                                                                             

/>Рішення щодо ліквідації

/>Так                                                                Ні

Визначення цілей санації

/>     

/>/>Програма санації

/>    

/>Проект санації

Бізнес – план санації

/>                                                                             

/>Успіх

/>                    Ні
                                                                   Так  

Вихід із кризи та відновлення позицій на ринку

Рис.1 Механізм санації підприємства [1].

 

Головною метою санаціїє мобілізація фінансових ресурсів для відно­влення (поліпшення)платоспроможності та ліквідності підприємств, а та­кож формування фінансового капіталудля здійснення санаційних заходів.

Підставою для проведення санації єнаявність реальної загрози банк­рутства підприємств.

Ініціатива, щодо проведення досудовоїсанації державних підпри­ємств може виходити від уповноваженихорганів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Пропозиції щодо проведення досудовоїсанації від відповідних осіб подаються уповноваженому органу, який і приймаєрішення про її прове­дення.

            2. Санаційний аудит і порядок його проведення

Для визначення рівняфінансово-господарської діяльності підпри­ємств,що опинилися у фінансовій кризі, та прийняття рішення щодо ви­значення необхідності та джерел фінансування санації, проводиться сана­ційний аудит.

Взагалі аудит — це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності,іншої інформації щодо фінансово-господарської дія­льностісуб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повнотиобліку і його відповідності чинному законодавству, а також формуваннявисновків щодо реального фінансового стану підприєм­ства. [7]

Окремою ділянкою загальногоаудиту є санаційний аудит. Його від­мінною рисою є те, що він проводиться напідприємствах, які опинилися у фінансовій кризі.

Головною метою санаційногоаудиту є оцінка рівня фінансової кризи та виявленняфінансової спроможності її подолання на підприємстві на підставіпроведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Проведення санаційного аудиту обумовлюється необхідністюнаявно­сті об'єктивної інформації профінансовий стан підприємства, яке опини­лося в фінансовій кризі.

Санаційний аудитпідприємства, що перебуває у фінансовій кризі, можуть замовляти:

■    саме підприємство — у випадках, якщо воновиходить з пропозицією

про укладення мирової угоди та проведеннясанації у процесі прова­дження справи про банкрутство;

■    потенційний санатор — у випадках, якщовирішується питання про
санацію підприємства через його реорганізацію шляхомприєднання до іншого, або злиття з іншим підприємством;

■    державні органи — у випадках, якщо вирішуєтьсяпитання про надання
підприємству державної санаційної підтримки;

■    позикодавець — у випадках, якщо вирішуєтьсяпитання про надання
санаційного кредиту;

■    існуючі та потенційні власники корпоративнихправ підприємства — у
випадках, якщо приймається рішення про збільшеннястатутного фон­ду, та ін.

На вимогу замовників,санаційний аудит проводиться зовнішніми, не залежнимияк від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замов­ника аудиту, аудиторами.

Аудитор на основі результатівперевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, яке знаходиться уфінансовій кризі, мусить дати висновок щодо його санаційної спроможності, тобтопро спроможність до виживання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, яке перебу­ваєу фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність самостійно провести фінансо­ву санацію. [5]

Санаційну спроможністьпідприємства можна виявити, якщо в проце­сі санаційного аудитувирішуються такі питання:

■    визначені причини фінансової кризи, її глибината можливості подолання;

■    здійснена економіко-правова експертизаіснуючої на підприємстві
санаційної концепції та оцінки ризиків, пов'язаних з їїреалізацією.

У процесі санаційного аудитунеобхідно дати оцінку санаційної спроможності підприємстваз економічної та правової сторін. Економічними критеріямисанаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення відновлення прибутковості, ліквідності та платоспроможності. З правового боку санаційно спроможним підприємство буде в тому випад­ку, якщо воно здатне відновити та в довготерміновому періоді зберігати платоспроможність з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися з заявою до господарського суду з проханням про порушення справи про банкрутство.

Проведення санаційногоаудиту передбачає аналіз виробничо-господарської діяльностіпідприємства та його фінансового стану, а також виявлення симптомів кризи таслабких місць у діяльності підприємства.

Аналізуючивиробничо-господарську діяльність підприємства, ауди­торвивчає його загально-виробничу структуру, оцінює рівень існуючої технологіївиробництва, проводить аналіз виробничих витрат, рівня собі­вартості та рухуосновних фондів, оцінює показники праці та ін.

Аналізуючи фінансовий станпідприємства, що перебуває в кризі, ау­дитор оцінює динаміку та структуру валютибалансу, аналізує формування та рух власногота позичкового капіталу, кредиторської заборгованості, дає оцінку ліквідностіактивів підприємства та його платоспроможності, аналізує обсяг використання реальних та фінансових інвестицій, дебітор­ськузаборгованість, оцінює ділову активність підприємства.

Аналізуючи ситуацію на ринкузбуту готової продукції, аудитор ви­вчає основні параметри маркетингової політики, деособлива увага зверта­ється на визначення попиту на продукцію та вивченняконкурентоспромо­жності товарів,відповідність рівня якості товарів вимогам ринку, існуван­ня концепціїоновлення товарного асортименту, розширення інноваційної діяльності та ін.

На етапі аудиту причин кризи, сильних або слабкихмісць визначаєть­ся вид та фаза фінансової кризи, а також її причини,виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показникидіяльності підприємства, сильні і слабкі місця у його діяльності.

Завершальною стадією санаційного аудиту є складання акта.В акті відображається реальна картина фінансового стану підприємства,дається загальна оцінка його санаційноїспроможності та формуються пропозиції.

 

3. Прийняття рішення профінансове оздоровлення підприємства.

Рішення пропроведення санації приймається в таких ситуаціях:

1. З ініціативи суб'єктагосподарювання, який перебуває в кризі, — коли існує загрозанеплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому.Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у арбітражний суд ізпозовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2. Після того, як боржник з власної ініціативи, звернувся до арбітражного судуіз заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство єфінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності).Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду списоккредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, якахарактеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання)запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.

3. Після закінчення місячного термінувід дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чиКабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутстводаного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб,котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептованікомітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації(реорганізації) неспроможного підприємства. За згоди кредиторів з умовами тамеханізмом задоволення претензій, арбітражний суд приймає рішення проприпинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санаціїюридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитноїустанови. Згідно із Законом України «Про банки та банківськудіяльність», установа банку має право відносно клієнта, оголошеногонеплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передатиоперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку;реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашеннякредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателяцілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань,забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства,заставодержа-тель має право здійснити передбачені договором заходи зоздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїхпредставників у керівні органи підприємства, обмеження його праварозпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідоксанаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягненнямайна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи державного органу зпитань банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств та підприємств,у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Післявнесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний органуповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розроблятипропозиції щодо його фінансової санації.
7. З ініціативи Національного Банку України — якщо йдеться про фінансовеоздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливуНБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених ЗакономУкраїни «При банки та банківську діяльність».

4. Порядок проведення санаціїпідприємств.

Порядок проведення санації державнихпідприємств викладений у «Положенні про порядок проведення санації державнихпідприємств» (для підприємств недержавної форми власності це положення маєрекоменда­ційний характер), що затвердженоПостановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 8 лютого 1994 р.

У разі прийняття рішення про проведеннядосудової санації підприєм­ство з участю представників уповноваженого органу такредиторів у міся­чний термін складає плансанації та подає його на затвердження уповно­важеному органу.

Пландосудової санації мусить містити:

■   реквізити підприємства (повна назва, юридичнаадреса, організаційно-правова форма, орган управління);

■     відомості про фінансово-господарський стан;

■   заходи щодовідновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриттянерентабельних виробництв, відчуженняосновних засобів, передача майна в оренду);

■   відстрочення та (або) розстрочення платежів,переоформлення короткотермінових кредитів удовготермінові, скорочення чисельності пра­цюючих тощо) і терміни їх здійснення; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

■    визначення джерел  фінансування заходів (зобов'язанняінвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансовоїдопомоги, кошти Державного бюджету, кошти, отримані від орендимайна, від­чуження основних засобів, погашення дебіторськоїзаборгованості, кредити банків тощо);

■    умови участі інвесторів і кредиторів у проведеннідосудової санації (набуття права власності на майно підприємствавідповідно до зако­нодавства, розпорядження частиною його продукції,оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхомпереведення бо­ргу (частини боргу) на інвестора тощо);

■   очікувані наслідки виконання плану досудовоїсанації.

Уповноважений орган у місячний термінрозглядає та затверджує або відхиляє поданий підприємством план досудовоїсанації.

Рішення про відхилення плану досудовоїсанації приймається уповно­важеним органом, якщо запропоновані заходи незабезпечують відновлен­ня платоспроможності підприємства.

Термін проведення досудової санації неповинен перевищувати 12 мі­сяців. В окремих випадках уповноваженийорган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців. [6]

Контроль за виконанням плану досудовоїсанації здійснює уповнова­жений орган.

Право вибору умов проведення санаціїзалишається за боржником у випадку, коли він сам звернувся догосподарського суду з заявою про ви­знання його банкрутом. При цьому умовипроведення санації державних підприємств шляхом їх реорганізації узгоджуються зособою, уповноваже­ною керувати державним майном, і антимонопольнимкомітетом України в його компетенції, або з відповідним органом приватизації,за умови прове­дення санації шляхом приватизації.

Якщо в санації підприємства-боржникавиявили бажання взяти участь декілька громадян або юридичних осіб, то вибірсанаторів здійснюється відповідними органами на конкурсній основі.

Якщо ж порушено справу про банкрутстводержавного підприємства, його трудовий колектив має правовимагати передачі підприємства йому в оренду за умови прийняття на себеборгів підприємства-боржника.

Проведення санації передбачає подачугромадянами та юридичними особами, які бажають взяти участь у проведеннісанації, в місячний термін заяви до господарського суду з зазначенням у нійзобов'язань переведення на них боргу. Після прийняття судомрішення про проведення санації, її учасники, в особі керуючого санацією, у тримісячний термінповинні роз­робити план санації, в якомуповинно міститися зобов'язання про задово­лення вимог усіх кредиторів підприємства-боржника в узгоджені з ним терміни.

Схвалений комітетом кредиторів плансанації подається до господар­ського суду на затвердження не пізніше п'яти днівз дня схвалення його комітетом кредиторів. Якщо протягом шести місяців з днявинесення ух­вали про санацію до господарського суду не було подано планусанації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і розпочатиліквідаційну процедуру.

За п'ятнадцять днів до закінчення санаціїкеруючий санацією зо­бов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт.До звіту додається реєстр вимог кредиторів. За результатами розгляду звітузбори кредиторів приймаютьодне з таких рішень:

■    про виконання плану санації і закінчення її процедури тавідновлення
платоспроможностіборжника;

■    про звернення до господарського суду з клопотанням продострокове
припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможностіборжника та переходом до розрахунків з кредиторами;

■    про звернення до господарського суду з клопотанням пропродовженнявстановленого строку процедури санації;

■    про звернення до господарського суду з клопотанням провизначення
боржникабанкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

■    про укладання мирової угоди.

Якщо збори кредиторів не прийняли жодного з цих рішень або вуста­новлені строки не проведені розрахункиз кредиторами, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриваєліквідаційну процедуру.

При наявності згоди кредиторів на перехід боргу і замінуборжника у випадку, якщо він сам звернувся догосподарського суду, господарський суд виносить постанову про зупиненнярозгляду справи. У цьому випадку в постанові господарський судзатверджує узгоджені з кредиторами, санаторамиі боржниками умови санації юридичної особи — боржника з зазначеннямтермінів її проведення.

Процедура досягнення домовленості міжборжником та кредиторами про відстрочку та (або) розстрочку сплати належних кредиторамплатежів або щодо зменшення суми боргів зазгодою сторін називається мировою угодою. [4]

Мирова угода укладається переважно в тих випадках, колиборжник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звер­таєтьсяз заявою до господарського суду щодо порушення справи про своє Рішення про укладення мирової угоди від іменікредиторів приймає комітет кредиторівбільшістю голосів. Підписують це рішення, з одного боку, керівник чи керуючий санацією, з іншого — голова комітету кредито­рів.

У проекті мирової угоди вказуютьсяпропозиції боржника за такими показниками: обсяг початкового погашеннязаборгованості; бажана сума списання боргу; бажаний період пролонгаціїзаборгованості; форма платі­жних поступок кредиторів (списання чи пролонгація).

Складений проект мирової угоди разом зісписком усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборгованості,балансом та іншими докуме­нтами, що підтверджуютьфінансово-майновий стан, і заявою про пору­шення справи пробанкрутство боржник подає до господарського суду.

Поданий до суду проект мирової угодипідлягає затвердженню цим судом. З цією метою господарськийкеруючий у п'ятиденний термін з дня укладення проекту угоди повинен подати досуду заяву з проханням про затвердження мирової угоди. До заявидодаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів зухвалою рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів, зобов'язанняборжника про відшкоду­вання першочергових витрат та ін.

Затверджена господарським судом мироваугода є підставою для при­пинення справи про банкрутство боржника.

З дня затвердження судом мирової угодиприпиняються повноважен­ня господарського керуючого (розпорядникамайна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час дії мирової угоди, господарськийкеруючий не має права роз­поряджатися майном боржники. Він лишездійснює контроль за ефективні­стю використання цього майна.

У разі розірвання мирової угоди чивизнання її недійсною, вимоги кредиторів у незадоволеній частинівідновлюються в повному обсязі.

Контроль за проведенням санації здійснюєгосподарський суд, який виніс рішення про проведення санації.

Проведення санації передбачає здійсненнясистеми організаційних і фінансових заходів.

Організаційні заходи передбачають:

■    злиття збиткового підприємства з фінансово здоровим;

■    перетворення підприємства в інше за формою власності;

■    закриття нерентабельних виробництв;

■    введення зовнішнього управління майном;

■    продаж частини майна підприємства-боржника або передачайого в оренду;

■    орієнтація програми виробництва та продажу на потребиринку;

■    перегляді створення системи контролю затрат;

■    зміна загальної виробничої структури шляхом створення набазі під­
розділівпідприємства самостійних госпрозрахункових одиниць;

■    переглядта зміна виробничого процесу, технологій виробництва;

■    перевірка компетенції керівників і спеціалістів зподальшою їх замі­ною при необхідності;

■    створення спеціальних служб контролю за діяльністюпідприємства.
Фінансові заходивключають:

■    погашенняборгів підприємства;

■    реструктуризацію боргів, переоформлення короткостроковихкредитів удовгострокові;

■    випуск ірозміщення цінних паперів для мобілізації додаткових фінан­сових ресурсів ізбільшення капіталу підприємства та ін.

Особливе місце в процесі санації займаютьзаходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансовівідносини, що вини­кають у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

Мета фінансової санації — покриття поточних збитків іліквідація при­чини їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності іплатоспро­можності підприємства, скороченнявсіх видів заборгованостей, форму­вання фондів фінансових ресурсів,необхідних для проведення санаційних заходів.Якщо мобілізованих фінансових ресурсів з децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації абореструктуризації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення пронадання державної фінансової підтримки.

У відповідності до Закону України «Про підприємства вУкраїні» у випадках збиткової роботи підприємств держава, якщо вона вважає їхпро­дукцію суспільно необхідною, може надати таким підприємствам фінансо­вупідтримку у вигляді дотацій та інших пільг. При цьому надання підтри­мки орієнтоване в першу чергу на підприємства, якіможуть її використо­вувати з максимальною віддачею, забезпечитизбільшення виробництва продукції, підвищення прибутковості та ефективностіроботи.

Фінансова підтримка державою підприємствможе здійснюватися шляхом централізованої санації у вигляді прямогобюджетного фінансу­вання і непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств можездійснюва­тися на поворотних (бюджетнікредити) та неповоротних умовах (субсидії, дотації, повний або частковийвикуп державою акцій підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства).

Досвід західних держав показав, що прямебезповоротне фінансуван­ня підприємств себе не виправдало. ВУкраїні широкого масштабу набрала практика проведення цільових кредитнихаукціонів Національним банком під програми санації виробництва, а непідприємств, які отримали цільові кредити і використовували їх найчастіше не нарозвиток виробництва, а на покриття поточних витрат.

Одним із методів державної фінансовоїдопомоги підприємства є са­наційна підтримка у формі повного абочасткового викупу державою акцій підприємств, які знаходяться у фінансовійкризі. Виступаючи в ролі санатора, держава повинна керуватися перш за всенародногосподарською ефективністю виробництва і зростанням безробіття.Головна мета держав­них інвестицій — це сприяння поновленню ліквідностіпідприємств і забезпечення їх ефективної роботи.

Можливе також надання державних гарантійдля отримання вітчизня­ними підприємствами внутрішніх кредитів, особливо підпрограми санації та реструктуризації виробництва.

Одним із напрямків державної фінансовоїдопомоги підприємствам є санаційна підтримка у формі списання абореструктуризації податкового кредитування, надання цільовихподаткових пільг підприємствам, які без­посередньо потребують санаціїтощо. Крім того, платникам податків мож­ливе надання відстрочки тарозстрочки по платежах до бюджету на умовах податковогокредиту з виплатою 0,5 облікової ставки НБУ.    

У складі санаційних заходів особливезначення має фіскальна підтри­мка, що пов'язана з лізинговою формоюфінансування підприємств, а та­кож участь у ній найбільших кредиторів,які мають можливість пролонга­ції термінів виплати заборгованості та ін.

Використання того або іншого методусанації залежить від конкрет­них характеристик підприємств, від їхнародногосподарського та регіона­льного значення.

Ефективність санації можна оцінити такими основнимипоказниками:

■    прибутковістю, платоспроможністю та ліквідністю;

■    приростом вартості активів, отриманих від здійсненнясанації, та ін.
Успішною санацію можна вважати тоді, коли у разі її здійснення під­приємствовиходить з фінансової кризи і забезпечує платоспроможність та прибутковість.

5. Фінансові джерела санації підприємств та їхвикористання.

Здійснення санації передбачає наявністьвідповідних джерел її фінан­сування.(рис 2)

                         Ресурси фінансовогооздоровлення підприємств

/> /> /> /> /> /> <td/> /> />

Внутрішні                                                                                                               Зовнішні

/>/>/>/>Власнийкапітал                                                                                 Позичковий капітал

/>/>Чистийприбуток                                                                          Кредитне фінансування

/>/>Амортизація                                                                                  Кредиторська заборгованість

/>/>Додатковікошти власників та учасників                                    Кошти юридичнихта фізичних осіб

/>                                                                                                        Додаткові ресурси, залучені на

                                                                                                            фінансовомуринку

/>                                                                                                        Кошти державного і місцевого бюджетів                                        

/>                                                                                                        Страхові, резервні, позабюджетні кошти

/>                                                                                                        Недержавні фінансові фонди

/>                                                                                      Кошти міжнародних організацій та

                                                                                          фінансових інститутів

Рис.2 Основні джерелафінансових ресурсів підприємства [3].

                                                                                                               

Основними джерелами фінансування санації можуть бути:

■    власні кошти підприємств (самофінансування);

■    кошти власників;

■    кошти кредиторів; державні кошти.

Крім того, в окремих випадках державаможе здійснювати непрямі методи сприяння санації господарюючихсуб'єктів у вигляді надання по­даткових пільг, створення особливих умов діяльностіпідприємствам.

Використання власних фінансових ресурсівспрямовується, як прави­ло, на поліпшення або відновлення платоспроможності таліквідності гос­подарюючих суб'єктів. Цю процедуру здійснюють, як правило, затакими напрямками:реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення ви­ручки від реалізації.

Реструктуризація активів здійснюється за рахунок таких видівсана­ційних заходів:

■    мобілізація   фінансових   резервів   за   рахунок   реалізації  окремих об'єктів   основних   та   оборотних   засобів,   які   безпосередньо  не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та спорудиневиробничого призначення, нематеріальні активи, наднор­мативні запаси сировини й матеріалів,боргові цінні папери тощо);

■    лізингосновних фондів;

■    здача в оренду основних фондів, які не використовуються увиробни­чомупроцесі;

■    продаж окремих нерентабельних або низькорентабельнихструктур­них підрозділів;

■    удосконалення структури оборотного капіталу за рахунокзменшення часткинизько ліквідних оборотних активів;

■    рефінансування дебіторської заборгованості шляхомпереведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів — гроші,короткострокові фі­нансові вкладення).

Зменшеннявитрат здійснюється за рахунок таких заходів:

■    заморожування   інвестиційних  вкладень  з довготривалим   строком окупності;

■    зниження валових витрат за рахунок визначення їхоптимального рівня.

Збільшення виручки від реалізаціїпродукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупця, масовою рекламою тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямованіі на реструктуризацію па­сивів підприємства, результатом якої здобуваються змінирозмірів та стру­ктури фінансових джерел формування активів. У цьому випадкумова іде насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номі­нальноївартості акцій та зменшення їх кількості з метою:

■    одержання санаційного прибутку з наступним спрямуваннямйого на покриття балансових збитків;

■    приведення у відповідність розміру основних та оборотнихзасобів підприємстваз розміром його власного капіталу та ін.

Значний тягар фінансування санаційнихзаходів підприємства несуть, як правило, його власники — акціонери, пайовикитощо. Вони можуть здій­снювати фінансування санації шляхом збільшення(зменшення) статутного фонду, наданням позик, наданням цільових внесків набезповоротній осно­ві та ін.

При цьому збільшення статутного фондуможе здійснюватися шляхом збільшення кількості акцій існуючоїномінальної вартості, збільшення но­мінальної вартості існуючих акцій, обмінуоблігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду в санаційнихцілях є мобілізація до­даткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санаціїборжника може здійснюватися шляхом:

■    надання додаткових кредитних ресурсів;

■    пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

■    надання кредитного забезпечення (поручительства,гарантії);

■    трансформації боргу у власність тощо.

Крім того, однією з форм санаціїкредиторів може бути погашення
боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається комерцій­нимбанком, який обслуговує підприємство-боржника. Надання такого кредитуздійснюється на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки цепов'язано з високим рівнем ризику.      

Крім кредиторів, у фінансовій санаціїпідприємства може брати участь і його персонал. Участь персоналуу санації цього підприємства обумовлена необхідністю збереження робочих місць.

Основними формами фінансування санаціїперсоналом може бути:

■   купівля працівниками акцій цього підприємства;

■    відмова від дивідендів і винагороди за виробничірезультати;
■    надання працівниками позикпідприємству.

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати ідержава.

Це може бути здійснено у випадках, колимобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел невистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, щовиробляється, суспільно необ­хідна. У цьому випадку на рівнівідповідних державних структур може бути прийнято рішення про наданняфінансової підтримки збитково пра­цюючим підприємствам.

Державна фінансова підтримка санаціїпідприємств може здійснюва­тися:

■   прямим бюджетним фінансуванням у вигляді наданнясубсидій, дота­цій, повного абочасткового викупу державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства. Пряме бюджетнефінансування сана­ції державнихпідприємств здійснюється у випадках, коли підприємство зазнало збитків від стихійного лиха і вони невідшкодовані орга­нами страхування та в інших випадках;                        

■    наданням бюджетних позик тощо.

Крім прямого бюджетного фінансування санації, держава можездійс­нювати і непрямі форми впливуфінансової підтримки підприємств. Таки­ми методами фінансової підтримкипідприємств можуть бути:

■    надання антимонопольним комітетом дозволу на інтеграціюпідприємств-конкурентів або на об'єднання їх інтересів;

■    наданнядержавних гарантій і державного страхування кредитів;

■    регулюваннямеханізму ціноутворення;

■    зниження податкового тиску, списання податковихзобов'язань тощо;

■   відстрочка ірозстрочка за платежами до бюджету на умовах податко­вого кредиту;

■  стимулювання лізингової форми фінансуваннявиробничо-технічних санаційних заходів;

■   активізаціяучасті в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгованості;

■   проведенняцільових кредитних аукціонів НБУ під програми фінансу­вання санаціївиробництва.

Державнапідтримка санації підприємств тим чи іншим методом за­лежить від конкретних  характеристик підприємства, його народногоспо­дарськогота регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санаціїпідприємства вва­жаються такі, як надання різного рівня державнихгарантій та різних форм підтримки фіскального характеру у вигляді стимулюваннялізингу та акти­візації участі в санаціїкредиторів, які мають найбільший обсяг заборгова­ності [6].

/>Висновок

Проведення санаціївідбувається за рішенням суб'єкта господарювання, щоперебуває в кризі при загрозі неплатоспроможності (досудовасанація), а також із ініціативи уповноваженого органу та кредиторів.Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їхвиникнення, а також поновлення і збереження ліквідності таплатоспроможності підприємства.

Процес фінансовогооздоровлення підприємства починається з виявлення і аналізупричин та факторів фінансової кризи. З цією метою проводиться санаційний аудит,метою якого є оцінка рівня фінансової кризи та виявленняфінансової спроможності її подолання па підприємстві напідставі проведення аналізу його фінансово-господарської діяльності.

За формальними ознакамирозрізняють санацію без залучення на підприємствододаткових фінансових ресурсів та санацію із залученням новогофінансового капіталу. Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів проходить шляхом реструктуризації підприємства. Санація із залученням нового фінансового капіталу проходить за рахунок власних коштів підприємства, коштів власників,коштів кредиторів та державних коштів. В окремих випадках держава може здійснювати методи сприяння санації суб'єктам підприємницькоїдіяльності через надання податкових пільг та створення особливих умов для функціонування підприємств.

У випадку нездатностісуб'єкта підприємницької діяльності у повному обсязізадовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннямиабо сплатити обов'язкові платежі через недостатність внього активів у ліквідаційній формі, він визнається в судовому порядкубанкротом, після чого розпочинається ліквідаційна процедура.

Ліквідаційна процедурапередбачає сукупність заходів щодо підприємства, стосовноякого прийнято рішення про банкрутство, що спрямованіна задоволення вимог кредиторі ,- продажу майна боржника таліквідацію його як юридичної особи. Ця процедура проводиться ліквідаційною комісією, яка призначається господарським судом.

Списоквикористаної літератури

1.   Ахтирська В., Бондаль В.Декілька простих і ефективних схем санації підприємства.//Галицькі контакти.-(Дебет-Кредит).-2000-№45.-14-25с.

2.   Коваленко М.А., Лобанова Л.В.Оцінка ефективності санації підприємств.//Фінанси України.-2005.-№3.-147-151с.

3.   Коваленко М.А., Лобанова Л.В.Санація підприємств регіону та фінансові джерела їїпроведення.-2004.-№8.-69-75с.

4.   Петрович Й.М., Кіт А.Ф.,Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:»НовийСвіт-2000»,2004.-607-649с.

5.   Поддєрьогін А.М. Фінансипідприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,1998,-304-347с.

6.   Покропивний С.Ф. ЕкономікаПідприємства: Підручник. — Вид.2-ге, перероб. Та доп. – К.: КНЕУ,2001.-487-506с.

7.   Слов`юк Р.Р. Фінансипідприємств: Навч. посібник.-Київ: ЦУЛ,2002.-353-366с.

8.   Терещенко О.О. Фінансовасанація та банкрутство підприємств: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,2000.-10-32с.