Реферат: Система національних рахунків у зовнішньоекономічній діяльності

Рефератна тему:

«Системанаціональних рахунків у зовнішньоекономічній діяльності»

Системанаціональних рахунків у зовнішньоекономічній діяльності

Системанаціональних рахунків (СНР) – це система взаємозв’язаних статитичнихпоказників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метоювідтворення повної картини економічної діяльності держави.

Система показникіСНР є найважливішим інстурментом розробки національної економічної стратегії,зовнішньоторговельної та валютно—фінансової політики, дає змогу оцінюватиміждержавні рівні  економічног та науково-технічного розвитку, допомагаєвідшукувати раціональні форми участі і міжнародному поділі праці

Системанаціональних рахунків розглядає економіку як ціле, принципово не розрізнюючивиробництво матеріальних благ і надання послуг, що дозволяє дати узагальнювальнуоцінку результатів діяльності народного господарства як з матеріально-речового,так і фінансового погляду для всіх господарських одиниць на всіх рівняхфункціонування економічного механізму.

У системінаціональних рахунків (СНР) економічна діяльність – це сукупність операцій зпродуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами. Виконання цихоперацій полягає у взаємодії між інституційними одиницями або в рамках самиходиниць. Економічні об’єкти, інституційні одиниці та операції між ними  внаціоналньних рахунках групуються для того, щоб виствітлювати стан економікивідповідно до вимог ринкових відносин.

Системанаціональних рахунків дає змогу створити інформаційну базу для вивченняреальних процесів, які відбуваються в ринковій економіці, зокрема щодо розвиткувиробництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвості податковоїта митної політики і т.ін.

СНР – цеінтегрована система (одні й ті самі поняття, визначення йкласифікаціїзастосовуються до всіх рахунків і субрахунків), що є такожузгодженою (кожний економічний потік або запаси вимірюються ідентично длявідповідних сторін). Ця ізгодженість досягається застосуванням у всій системіодних і тих самих понять і визначень та використанням єдиного комплексу правилобліку.

 СНР має певнікатегорії, які становлять основу цієї системи та дозволяють подати її в повномуобсязі. Ці категорії охоплюють різноманітні економічні об’єкти та явищп, асаме:

-   інституційні одиниці тасектори;

-   операції та інші потоки;

-   активи і зобов’язання;

-   види діяльності, продукти.

Інституційниминазивають економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себезобов’язання. Вони можутьздійснювати всю сукупність операцій. Інституційні одиниці є центрами прийняттярішень за всіма аспектами економічного життя і за своїми головними функціямигрупуються в інституційні сектори.

Нефінасовікорпорації, які мають на меті виробництво товарів на ринок і послугнефінансовго характеру.

Фінансовікорпорації, які здійснюють  фінансове посередництво або допоміжну фінансовудіяльність.

Органи державногоуправління – вироблення здебільшого неринкових послуг для індивідуальног абоколективного споживання і перерозподіл доходів та багатства.

У системінаціональних рахунків моментом здійснення операції вважається зобов’язання, а не момент проведеннярозрахунку, тобто йдеться про те, що операції відбиваються в момент їхздійснення, а не платежу.

Операції зтоварами та послугами характеризують походження і використання товарів тапослуг. Товари та послуги завжди є результатими виробничої діяльності або всередині країни, або за її межами в поточному чи попередньому періоді.

Операції зрозподілу складаються з операці, за допомогою яких додана вартість, що їїстворено в процесі виробництва, розподіляється між робочою силою, кпіталом іурядом, та операцій, пов’язанихз перерозподілом доходу і багатства.

Операції зфінансовими інструментами (або фінансові операції) відносяться до чистогопридбання фінансовх активів або до чистого сальдо взятих зобов’язань за кожним видом фінансовогоінструменту. Такі операції здійснюються як еквівалент нефінансових операцій.Вони спричинююьтся до появи економічних потоків, які мають не лише конкретнийхарактер, ай забезпечують створення, перетворення, обмін, трансфер аболіквідацію економічної вартості, а також породжують зміни  в обсязі, складі абовартості активів чи зобов’язань інституійних одиниць.

Інші проведенняза рахунками нагромадження охоплюють операції та економічні потоки, якізмінюють кількість або вартість активів і зобов’язань. Вони включаютьспоживання основного капіталу  і придбання за відкиданням реалізаціїневироблених нефінансових активів, відкриття чи вичерпання користних копалинабо передання природних активів для здійснення економічних дій.

Активи ізобов’язання є компонентами балансів усієї економіки й інституційних секторів,які видбиваються в балансових відомостях. Активи і зобов’язання оцінюються впоточних цінах на той час, якого стосується баланс. Балансова відомість показуєзапаси активів і зобов’язань, які є на визначену дату за кожною одиницею чисектором або економкою в цілому.

 Запаси пов’язаніз потоками: запаси є результатом нагромадження від попередніх операцій та іншихпотоків і змінюються під впливом майбутніх операційта інших потоків. Запасифіксуються в момент, коли вони використовуються, і фактично є результатомбезперервних надходжень і вилучень, а також тих чи інших змін у фізичномуобсязі вартості, які трапляються в період наявності відповідного активу чизобов’язання.

У СНР оперуютьпоняттями ринкові товари і послуги, які забезпечують одержання прибутку, танеринкові, які надаються органами державного управління і некомерцінимиорганізаціями для задаволення індивідуальних потреб населення і колективнихпотреб суспільства.

У СНР розрізняютькатегорії внутрішньої і національної економіки. Для розмежування цих категорійвикристовують такі поняття: економічна територія, резидент, центр економічнихінтересів.

Під економічноюрозуміють територію, якою адміністративно керує уряд країни і в межах якоїособи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися.

Інституційніодиниці (домашні господарства, підприємства, організації) вважаютьсярезидентами певної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний зекономічною територією країни.

Метою СНР єфіксування економічних потоків і запасів. Потоки та запаси фіксуються врахунках, причому  кожний рахунок стосується певного аспекту економічногожиття.

Національнірахунки можуть бути подані кількома способами: у вигляді балансу знадходженнями на одному боці та витратами на іншому, у вигляді матриці, в якійкожний рахунок подано парою, що складається з рядка та стовпця, а також увигляді діаграм і рівнянь.

Рахунки в СНРбудуються за принципом подвійного запису,  тобто кожна операція маєреєструватися двічі: як ресурс обо зміна  в зобов’язаннях і як використання або зміна в активах. Підсумок заопераціями, що зафіксовані як види використання або зміни в активах, маютьзбігаися, чим підтверджується правильність складання всіх рахунків.

Загальний принципу СНР полягає в тому, що операції між інституційними одиницями мають  і зобов’язання, тобто згідно з методомнарахувань.

Операція маєфіксуватися за однією вартістю для всіх сектрів, які беруть участь в операції.Це стосується як активів, так і зобов’язань. Операції оцінюються за фактичними цінами, які узгоджені учасникамиоперацій. За відсутності ринкових операцій оцінювання здійснюється  відповіднодо понесених витрат або за допомогою цін на аналогічні товари чи послуги.

Продукти тапослуги, які не набирають товарно-грошової ворми, оцінюють за ринковими цінамина аналогічні товари, що реалізуються на ринку, або собівартістю, коли ринковаціна відсутня.

СНР містять такірахунки:

-   внутрішньої економіки:продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальні витрати,фнансовий рахунок;

-   «зовнішньоекономічнихзв’язків» («решта країн світу»): поточних операцій, капітальних витрат,фінансовий рахунок;

Сукупністьрахунків утворює зведені рахунки і відбиває відносини між національноюекономікою та економікою інших країн, а також відношення між різнимипоказниками системи.

Рахунки поділяютьна три класи:

-   призначені для характеристикив цілому, пропорції між найважливішими макроекономічними величинами такатегоріями;

-   такі, що деталізують рахунки1-го класу відносно показників виробництва, споживання і нагромадженнянаціонального продукту; складаються для окремих галузей, товарів або груптоварів;

-   подають деталізацію рахунків1-го класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатківкапітального характеру; складаються для окремих секторів економіки.

Для кожногосектору економіки передбачено складання набору рахунків – від рахункувиробництва до фінансового; для різних галузей  — складання рахунків продуктівта послуг, виробництва і уторення доходів.

Рахункигрупуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромадження табаланси.

Рахунок товарів іпослуг характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання(проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів і послуг.

Показники рахункуподіляють на такі групи: продукти і матеріальні послуги; нематеріальні послуги.

Валовий випусктоварів і послуг та податки на продукти, чисті податки на імпорт та проміжнеспоживання переносяться в цей рахунок з рахунку виробництва; експорт та імпорттоварів і послуг – з рахунку поточних операцій за зовнішньоекномічнимизв’язками; кінцеве споживання – із рахунку використання доходів; валовенагромадження основних фондів та зміни матеріальних оборотних засобів – ізрахунку капіталу.

Рахуноквиробництва відбиває операції, що стосуються процесу виробництва. Тут подаєтьсявартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання,що дає змогу дістати одну з головних балансових статей СНР – додану вартість,яка використовується при обчисленні ВВП виробничим методом. Валовий внутрішнійпродукт – це кінцевий результат виробничої діяльності резидентниходиниц-виробників.  Його одержують як суму валового випуску продуктів та послугу цілому по території, податків на продукцію, чистих податків на імпорт мінуспроміжне споживання.

Відніманням відвалового внутрішнього продукту споживання основних фондів дістаютьчистийвнутрішній продукт.

Рахуноквиробництва призначено для виокремлення доданої вартості як однієї з головнихбалансових статей СНР. У ресурсах рахунку виобництва як надходженнявідбувається випуск, а як використання – проміжне споживання та доданавартість. Вихідні потоки рахунку такі: проміжне споживання, що подане вхіднимпотоком  рахунку утворення і послуг; додана вартість, подана вхідним потокомрахунку утворення доходів (додана вартість, що є балансовою статтею рахунку,подана в ньому і як валова додана вартість, і як чиста  додана вартість).

Після завершенняпроцесу виробництва починається процес первинного та вторинного розподілудоходу, а також його перерозподілу.

Рахунок утвореннядоходу відбиває розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесомвиробництва. Ресурсна частина рахунку складається з валової доданаої вартості,що на макрорівні є внутрішнім продуктом у ринкових цінах, і субсидій  звиробництва та імпорту. Субсидії – це поточні трансферти, які держава надаєгосподарським одиницям-резидентам, котрі виробляють або імпортують продукти  таринкові послуги, для здійснення впливу на їхні ціни або доходи і створення умовпроведення певної економічної або соціальної політики. Використання включаєелементи первинного розподілу валового внутрішнього продукту на оплату праціробітників, податки на виробництво та імпорт, споживання основних фондів іприбуток економіки.

Валовий прибутокекономіки є балансуючою статтею рахунку утворення доходів. Її дістають післявідрахування з валового внутрішнього продукту  в ринкових цінах оплати праці, атакож чистих податків на виробництво та імпорт (податки на виробництво  таімпорт з відрахуванням субидій  на виробництво та імпорт).

Відрахуваннямспоживання основних фондів з валового прибутку дістають чистий прибутокекономіки.

При визначенніприбутку економіки доцільно виділити окремий показник – змішаний дохід.Змішаний дохід – це різновид доходів, в яких поєднуються елементи оплати праціі прибутку. До них належать доходи від особистої підприємницької діяльност,особистого підсобного господарства, прибутку осіб вільної професії, авторськігонорари тощо.

Рахунки розподілудоходів відбиває розподіл і перерозподіл доходів країни на рівні економіки вцілому з урахуванням відносин з іншими країнами.

У ресурсахпоказують як доходи від виробничої діяльності, так і інші види доходів,одержані в результаті перерозподільних операцій з урахуванням надходжень зінших країн.

У рахункахрозподілу доходів на рівні економіки в цілому в ресурсах відбиваються тількипоточні трансферти, одержані від «решти країн світу», а при розрахунках засекторами внутрішньої економіки – поточні трансферти, одержані від усіхсекторів.

Рахуноквторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл через поточні трансфертніоперації (у грошовому та натуральному вираженні) як у середині країни, так і зрештою країн світу. Поточні трансфертні операції – це однобічні перерозподільніпотоки доходів, які не викликають потоків доходів у зворотному напрямі, а томувони не пов’язані з творенням первиннихдоходів. Для сторони, яка одержує поточні трансферти, на відміну відкапітальних, вони не є джерелом інвестування. Сторона, що сплачує, виплачуєпоточні  трансферти за рахунок своїх поточних надходжень. Надання бюджетомсубсидій або дотацій також, як правило, не означає необхідності повернення їхотримувачем. Результатом вторинного розподілу доходів за допомогою поточнихтрансфертних операцій у грошовому вираженні є наявний дохід, який безпосередньоможе або використовуватися на споживання, або спрямовуватися на заощадження.

У рахункуперерозподілу доходів у натурі наявний дохід надходить як ресурс. Ресурси рахунку перерозподілу доходів у натурі, крім наявного доходу, утворюють трансфертисоціального характеру в натурі, що одержують домашні господарства. Увикористання цього рахунку відображаються ті самі трансферти, але такі, щопередаються урядовим і неприбутковим установам.

Рахункивикористання доходу: рахунок наявного доходу і рахунок скоригованого наявногодоходу. Ці рахунки показують розподі наявного і скоригованого наявного доходуна кінцеве споживання і заощадження. Перший рахунок показує наявне кінцеве споживанняі заощадження, другий – фактичне кінцеве споживання і заощадження. Рахункинагромадження — до них належать: рахунок капіталу; фінансовий рахунок; рахунокінших змін в обсязі активів; рахунок переоцінки.

Рахунок капіталуслугує для відображення фінансового нагромадження основного капіталу і змінизапасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальнихактивів між секторами економіки та рештою країн світу у вигляді капітальнихтрансфертів. Балансова стаття для цього рахунку – чисте кредитування або чистезаощадження.

Рахунки «рештикраїн світу» характеризують зв’язки економіки країни з економікою зарубіжнихкраїн, які виявляються у формі зовнішньоекономічної діяльності. Вони показуютьоперації нерезидентів з резидентами – інституційними (господарськими)одиницями. Операції цього рахунку складаються з позицій зарубіжних країн і, вкінцевому підсумку, мають давати значення чистого кредитування або чистогозапозичення, що протилежне відповідним статтям рахунків операцій з капіталом національноїекономіки.

Зовнішньоекономічнадіяльність – це експорт і імпорт товарів, посліг, прав інтелектуальноївласності, міжнародна кооперація та інша господарська діяльність за участізарубіжних юридичних осіб на території певної країни  і витчизняних організаційза кордоном; транскорпораційний рух робочої сили, зарубіжних і витчизнянихінвестицій; міжнародний туризм; зовнішньоекномічні транспорті операції, а такожінші економічні відносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, утому числі ті, які не мають компенсаційного характеру.

Результатизовнішньоекономічної діяльності характеризуються в трьох рахунках: поточнихоперацій, капіталу, фінансовому.

Особливе місце ваналізі економічних зв’язківпосідають міжгалузеві баланси, які побудовані засхемою системи національних рахунків ( МГБ СНР). Це зумовлюється широкимиможливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основнихвартісних і натурально-речових пропорцій, а також для визначення напрямів ікількісних характеристик тендецій розвитку, проведення міжнародних зіставлень,оцінювання ефективності управління.

Згідно  іззаданнями, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунокбільшої деталізації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по горизонталіможе бути розширено коло операцій за рахунок уведення додаткових балансовихстатей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад поділомурядів на центральні і місцеві, виділенням групи домашніх господарств,підприємств з різними формами власності.

Яскравий прикладвикористання матричної форми в СНР – це міжгалузевий баланс

У матричномуваріанті кожний рахунок подається набором парних рядків і стовпців. На відмінувід рахунків, у матрицях кожна операція відбивається єдиним записом, якийфікчується на перетині відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної формиполягає в тому, що вона вельми інфоромаційно містка. А недолік – у тому, щовони не дає змоги перевірити правильність складання рахунків. Робиться спробавзаємоузгодити ці дві форми подання зведених рахунків у матричній формі.

Таблиці«Витрати-випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремихвиробників, яка узгоджена зі спаіввідношенням попиту і пропозиції, де випуск таімпорт, що становлять загальний обсяг пропозиції, узгоджуються з проміжнимспоживанням домашніх господарств, урядових інститутів, нагромадження.

Елементи тапідсумки національних рахунків належать до системи показників, на основі якипроводять оцінку пеерспектив розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по0перше,оцінювання можливостей досягнення поставлених перед державою цілей на базінаявних ресурсів; по-друге, поєднання завданьі засобів для її вирішення в часі;по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Віришенняцих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основімоделей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги  в усіхланках економіки, оптимізації розвитку  за певними критеріями. Як динамічнімоделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показників, яківизначаються національними рахунками, і відповідних параметрів (технологічних,функціональних та фінансових). Ці параментри відбивають закономірності, яківластиві тим  чи іншим зв’язкам, що визначають на основі національних рахунківабо проведенням спеціальних досліджень. Прикладом технологічних параметрівможуть бути коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначються но основіміжгалузевого балансу, коефіцієнти капітало- та трудомісткості продукції,коефіцієнту імпорту. До функціональних параметрів належать, наприклад,коефіцієнти елатичності попиту від доходів; до фінансових параметрів – ставкиоподаткування, коефіцієнти самофінансування інвестицій підприємствами, ставкиоблікового процента.

Велике значеннямає складання національних рахунків – не лише річних, але й внутрішньорічних.Зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, атакож для прогнозу на майбутнє. Наявність квартальних даних дає можливістьвирізнити та вивчити коливанні найважливіших показників розвитку економіки ітим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон’юнктури сезонними, чивони характеризують поворотні пункти динаміки народного господарства. Наявністьквартальних рахунків на відміну від річних розширює можливості не тількипрогнозу, але й перевірки ефективності окремих заходів і коригування прийнятихпрограм. Ці дані дозволяють поліпшити систему організації поточної інформаціїна основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв’язків дозволяєвикористати національні рахунки для оцінки точності та контролю за якістюінформації, яку одержують із різних джерел і різними засобами. Квартальні даніполегшують та прискорюють обробку річних даних.