Реферат: Ринок праці та його регулювання

Реферат

З курсу: Економіка праці

Тема: "Ринок праці та йогорегулювання"

1. Ринокпраці: суть, зміст, структура

Україна – цекраїна з перехідною ринковою економікою, де формується національний ринок. Цеозначає, що формується ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання,фінансовий ринок, ринок послуг, ринок праці, ринок інформації тощо. Вонивходять у ринкову систему країни і роль ринку праці тут значна, тому що вінпоставляє робочу силу на інші ринки. Без ринку праці не може функціонуватижоден ринок. Але в той же час ринок праці може функціонувати тільки увзаємозв'язку із іншими ринками.

Ринок праці – цебагатогранне поняття. Ринок праці – це система економічних відносин, пов’язанихз формуванням і реалізацією попиту і пропозиції робочої сили; це – економічнийпростір, сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці;це – механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями інайманими працівниками.

Ринок праці – цесукупність соціально – трудових відносин між покупцями і продавцями з приводуумов найму і використання робочої сили.

Історично ринокпраці виникає тоді, коли виробник відділився від засобів виробництва і ставюридично незалежним. Він був вимушеним продавати свою здібність до праці, аборобочу силу, так появився новий товар, який дав назву новому ринку.

Ринок праці такожяк інші типи ринку має ресурсний і товарний характер, але має і особливості:по-перше, він породжує багато економічних і соціальних проблем (бідність,безробіття, інфляція, мітинги, страйки тощо), але справитися з ними не в змозі,тому він примушує суспільство і державу створювати відповідну системі, яка борганізувала розв’язання цих проблем. По-друге, відносини між роботодавцем інайманим працівником з приводу купівлі – продажу товару „праця” безперервні, аждо звільнення найманого працівника. По-третє, особливим є товар „праця”, томущо носієм його є людина з усіма своїми правами, обов’язками, які охороняє законі роботодавець повинен їх враховувати. „Працю” не можна зберігати, так як вонає джерелом існування. Корисність товару „праця” після початку його використаннязростає. „Праця” – товар виробничого призначення, але він несе ще й особистенавантаження і тому є вирішальним. В-четверте, ринок праці охоплює не лишесферу обміну, а й сферу розподілу та виробництва робочої сили.

Принциповим єпитання, що продається і купується на ринку праці: «робоча сила» чи«праця». Прихильники марксистської теорії ринкових відносинстверджують, що на ринку праці продається робоча сила, як здібність до праці,яку і експлуатує роботодавець. Сучасна економічна теорія доказує, що на ринкупраці продається і купується праця, а заробітна плата – плата за працю.Прибічники третьої точки зору вважають ринок праці ресурсним ринком.

На ринку праціосновними суб'єктами купівлі — продажу виступають роботодавець – покупець праціі найманий робітник – продавець ресурсу праці. Останній являється носієм івласником своєї робочої сили, тобто сукупності розумових і фізичних здібностейдо праці. Праця – це ресурс особого роду, який не можна відділити від йоговласника. Об'єктом ринкової угоди є право використання одиниці ресурсу праціпевної якості при певних умовах у певний відрізок часу. Ціною одиниці ресурсувиступає рівновісна заробітна плата, яка установлюється на ринку праці наоснові співвідношення попиту і пропозиції. Цю точку зору поділяють і авторироботи.

Головнимискладовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), яка охоплює усюнайману робочу силу і сукупний попит (По), як загальна потреба економіки у найманійробочій силі. Вони складають сукупний ринок праці. (рис. 1)..

Таким чином, тачастина ринку праці, яка утворюється на перехрещенні сукупного попиту ісукупної пропозиції має назву задоволений попит на працю (ЗПо). Неперехрещенічастки відповідають поточному ринку:

ПР = СР – ЗПо,

де СР – сукупнийринок праці;

ПР – поточнийринок праці.

Поточний ринокпраці утворюється за рахунок природного і механічного руху робочої сили іробочих міст. Він складається з відкритого і закритого ринків праці. Відкритийринок праці – це економічно активне населення, яке шукає роботу і має потребу упідготовці, перепідготовці, а також усі вакантні робочі місця у всіх секторахекономіки. Закритий ринок праці – це особи, які формально зайняті в економіці,але у той же час у зв'язку зі скороченням виробництваабо зі зміною його структури можуть бути звільнені.

/>

де По – сукупнапотреба на працю;

Пр – сукупнапропозиція праці;

ЗПо – задоволенийпопит на працю.

Виходячи звизначення і характеристики ринку праці можна установити основні його елементи:

1) Сторониринкових відносин, або суб'єкти ринку праці: роботодавці (і їх об'єднання),найняті працівники (і їх союзи) і держава;

2) Правові акти,які регламентують сторони ринкових відносин (КЗоТ, закон «Про зайнятістьнаселення» та інші).

3) Кон'юктураринку – співвідношення попиту і пропозиції праці, яка визначає ставкузаробітної плати на конкретні види праці і рівень зайнятості населення. Існуютьтри типи кон'юктури ринку праці:

трудозбитковий,коли пропозиція праці перевищує попит на нього;

трудодефіцитний,коли попит на працю нижче, ніж його пропозиція;

рівновісний, колипопит на працю дорівнює його пропозиції.

4) Службизайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

5) Інфраструктураринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості,кадрові служби підприємств та фірм, суспільні організації і фонди, якізабезпечують ефективну взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.

6) Система соціальнихвиплат і гарантії для громадян, яких з виробництва перевели на нове місцероботи, та безробітних.

7) Альтернативніформи забезпечення зайнятості: суспільні роботи, надомна праця, сезонні роботита інші.

Для функціюванняринку праці необхідне існування і взаємодія усіх його елементів.

2.Умови виникнення і ефективного функціонування ринку праці

Ринок праці виникає у певних умовах. Першою умовою є юридичнасвобода і здатність власника робочої сили за своїм россудом розпоряджатисьсвоїми здібностями до праці. Але цієї умови недостатньо, тому що юридичнасвобода поки що не примушує власника продавати свою робочу силу. Тому другоюумовою виникнення ринку праці є відсутність у людини всього необхідного дляведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життязасобів існування. Проте за сучасних умов мова вже нейде про абсолютну відсутність будь-яких інших засобів чи умов існування. Аджедеяка частина найманих працівників є власниками цінних паперів, нерухомості іт.п., з яких одержує доход, але все-таки змушена продавати свою робочу силу.Необхідність в продажу своєї робочої сили виникає тоді, коли доход з іншихджерел є недостатнім для одержання всіх необхідних для життя засобів. За цієїумови людина мусить економічно продавати свою робочу силу. Але, як відомо,поява на ринку продавця ще не гарантує його продаж — для цього потрібен ще йпокупець. Тому третьою умовою виникнення ринку праці є поява на ньомупокупця-підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купитизапропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників.

Ефективне функціонування ринку праці можливе занаявності ряду умов, до яких відносяться: по-перше, повна самостійність танезалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їх економічноювідповідальністю; по-друге, відносини агентів на ринку праці — це відносинидоговорів та угод між рівноправними партнерами; по-третє, функціонування ринкупраці тим більш ефективне, чим активніша конкуренція між власниками робочоїсили за право зайняття робочого місця та роботодавців за залученнякваліфікованої робочої сили; по-четверте, повинен існувати баланс між робочимимісцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати;по-п'яте, наймані працівники та роботодавці для захисту своїх інтересів можутьоб'єднуватись в спілки. (Проте в одній спілці вони перебувати не можуть.); по-шосте,продавець прагне продати свій товар найдорожче, а покупець купити найдешевше;по-сьме, повинна існувати єдність ринку робочої сили з ринком товарів тапослуг, ринком капіталів та іншими типами ринків (наприклад, ринок робочої силине може ефективно функціонувати без ринку житла).

3. Функції та сегментація ринку праці

Під функціями розуміють рід та вид діяльності.Сучасний ринок праці виконує такі функції.

Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовуєнайманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіямита кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;

Інформаційну. Ринок дає іІнформаціющодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць таробочої сили, якості робочої сили тощо.

Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок міжроботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємнихінтересів і потреб.

Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці,який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лишена ринку діє закон вартості і відбуваєтьсязагальне визнання затрат праці на відтворення товару «труд» івизначається його вартість.

Стимулюючу. Ринок праці завдяки конкуренціїстимулює роботодавців краще використовувати трудові ресурси з метою підвищенняприбутковості виробництва, а найманих працівників стимулює підвищуватипрофесійно-кваліфікаційний рівень.

Оздоровлюючу. Ринок праці дозволяє одержуватиперевагу у конкурентній боротьбі більш якісній робочій силі і стимулює постійнопідвищувати цю якість.

Регулюючу. Певною мірою ринок впливає і наформування пропозиції суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючипереміщенню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетнорозвиваються, і високорентабельні. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їхоптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема,регулює рух трудових ресурсів в народному господарстві, спонукаючи підприємцівутримувати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечуютьйого прибутковість.

Сегментація ринку праці – це процес розподілу роботодавців іпродавців праці на групи за ознаками, які їх об’єднують. Сегментарний ринокпраці – це ринок з чітко визначеними частинами – сегментами, на якихконцентруються певні категорії робітників (останні не є конкурентами іншимробітникам в інших частинах ринку праці), які конкурують поміж себе. Такісегменти утворюються, наприклад, на ринках жіночої праці, праці інвалідів,літніх трудящих та ін.

Сегментація виконується за різними критеріями та в залежностівід різних ознак. Ними можуть бути: територіальний,соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількіснеспіввідношення покупців та продавців товару «робоча сила»; умовиконкуренції тощо.

З точки зору територіального підходу буваютьринки праці:

внутрішній — місцевий, регіональний,національний;

зовнішній — транснаціональний та світовий.

В залежності від соціального підходу виділяютьринки:

робочих кадрів (працівників переважно фізичноїпраці);

спеціалістів та менеджерів (працівників переважнонефізичної праці).

Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад,токарів, гірників, лікарів, економістів тощо.

З точки зору ланки суспільного виробництвавиділяють ринки праці:

внутріфірмовий, тобто ринок праці підприємства,фірми, установи, організації тощо;

галузевий;

національний.Даний тип ринку праці співпадає з однойменним типом ринку за територіальноюознакою.

Залежно від кількісного співвілношення покупців та продавцівтовару „робоча сила” ринок праці, подібно до товарного, може бути монополією,монопсонією, олігополією, поліполією.

З точки зору умовконкуренції розрізняють ринки праці:

необмеженоїконкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);

обмеженоїконкуренції (неповної конкуренції).

Особливе значеннямає виділення сегментів, в яких зконцентровані групи осіб з ньзькоюконкурентоспроможністю: молодь, жінки з дітьми, інваліди 3-ї групи тощо. Вонипотребують соціальної підтримки з боку держави.

Сегментація ринкупраці має велике значення для аналізу ринку; вивчення його структури таємності; виявлення контингенту, який утворює пропозицію праці і попит на нього;визначення перспектив ринку праці.

4.Безробіття, його види і показники

В умовах переходуУкраїни до ринкових відносин однією з найактуальніших виявилася проблемабезробіття. Сьогодні вона загострюється все більше, торкаючись інтересівкожного працівника, кожного працездатного громадянина. Роздержавлення таприватизація державної власності, структурна перебудова економіки, економічнінегаразди останніх років супроводжуються масовим вивільненням та перерозподіломробочої сили. Починаючи з січня 1996 р. і по сьогодні цей процес набувнадзвичайних масштабів, що викликало різке збільшення безробіття приодночасному скороченні вільних вакансій.

Безробіття –соціально–економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активногонаселення не зайняті у суспільному виробництві.

Безробітними вУкраїні вважаються громадяни працездатного віку, які по незалежним від нихпричинам не мають заробітку (трудового доходу) внаслідок відсутності підходящоїроботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу таздатні приступити до неї.

Не можуть бутивизначені безробітними громадяни:

віком до 16років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами ворганізації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням іліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням штату;

які впершешукають роботу і не мають професії у разі відмови їх від проходженняпрофпідготовки, або від оплачуваної роботи

які відмовилисьвід двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службізайнятості у якості безробітних;

які мають правона пенсію відповідно до законодавства України.

Безробітним, пометодології МОП, вважається той, хто не має роботи, шукає її, готовий до неїприступити і не має других джерел доходу зокрема заробітної плати. Це дварізних підходи для обліку безробіття. Існуюча система обліку безробітних вУкраїні не відображає дійсності, так як значна частка безробітних нереєструється у службах зайнятості.Критеріями розмежування видів безробіття, якправило, є причина його виникнення та довготривалість.

Основними видамибезробіття є: фрикційне, структурне, і циклічне.

Фрикційне виникаєтоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, частина шукає роботупісля звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина,особливо молодь, вперше шукає роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу, їхмісце займуть інші, подібні до них. Тому хоча конкретні люди, що залишились безроботи з тих або інших причин змінюють один одного, даний тип безробіттязалишається. Таким чином, термін “фрикційне безробіття” використовується длятієї категорії людей, які шукають роботу або очікують її отримання в недалекомуминулому.

Фрикційнебезробіття вважається неминучим та певною мірою бажаним, оскільки частинаробітників, тимчасово втративши роботу, переходять з низькооплачуваної танизькопродуктивної роботи на більш оплачувану та продуктивну. Це означає більшвисокі доходи для працівників та більш раціональний розподіл трудових ресурсів,а відтак забезпечує досягнення більш високих обсягів ВНП. Воно складає 2–3 %.

Структурнебезробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли під впливомнауково – технічного прогресу трапляються важливі зміни в техніці, технологіїта організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Цізміни призводять до того, що попит на деякі види професій зменшується, абовзагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Інакшекажучи, структура робочих місць та професійна структура працівників неспівпадають. Виникає категорія працівників, в яких навички й професійний досвідзастаріли та виявилися нікому не потрібними, а відтак їх стало неможливопродати. Саме цим структурне безробіття відрізняється від фрикційного, приякому безробітні мають навички, які вони можуть продати. Фрикційне безробіттямає короткостроковий характер, тоді як структурне – довгостроковий, саме чомуостаннє і вважається більш важким. Воно складає 2 – 3%.

Фрикційнебезробіття – це результат динамічності ринку праці. Структурне — виникає із-затериторіального або професіонального невідповідного попиту і пропозиції наринку праці. Економісти вважають фрикційне та структурне безробіття, неминучим,тому “повна зайнятість” складає менше 100% робочої сили.

Рівень безробіттяпри повній зайнятості дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Йогоназивають нормальним або природним безробіттям. Воно складає 5 — 6%.

Циклічнебезробіття обумовлюється спадами виробництва. Виникає коли сукупний попит натовари та послуги знижується, відтак зайнятість скорочується, а безробіття зростає.Для згладжування негативних наслідків цього виду безробіття необхіднорозробляти і приймати спеціальні програми забезпечення зайнятості населення ісубсидування державою. За оцінкою западних фахівців у періоди економічнихпідйомів і спадів безробіття може коливатися від 0 до 8 – 10% і більше. Вперіод 1929-1933 рр. циклічне безробіття у США складало 25%. Циклічнебезробіття є довгостроковим і небезпечним. В Україні основна частинабезробітних це циклічні безробітні.

В економічнійлітературі виділяють ще інституціональне, добровільне, вимушене і прихованебезробіття.

Інституціональнебезробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна.Наприклад, неповна інформація про вакантні робочі місця.

Добровільнебезробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням взв’язку з незадовільним рівнем оплати праці, умовами праці, з-за психологічногоклімату в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації. Йогорівень залежить від стадії економічного циклу (підвищується під час буму тазнижується під час спаду в економіці країни), престижності професії, рівнякваліфікації, належності до того чи іншого соціального прошарку населення.Закономірність даного виду безробіття полягає у тому, що чим менше у працівникашансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше у нього бажаннядобровільно залишити робоче місце.

Вимушенебезробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністраціяскорочує персонал. Таким чином, тільки частина безробітних можуть претендуватина нові робочі місця, а інші становляться вимушено безробітними в результатіперевищення пропозиції праці над попитом на неї. Таке становище на ринку праціхарактерне, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушеніскорочувати обсяги виробництва та чисельність персоналу з-за несприятливоїділової кон’юктури.

Прихованебезробіття – широкомасштабне явище, зумовлене нерозвиненістю ринкових відносин.Цей вид безробіття набув сьогодні чималого розповсюдження в Україні. Прихованийринок робочої сили утворюють працівники, які ще зберігають статус зайнятості,але для них можливість втратити роботу надзвичайно висока, або ж вони тількичисляться як працюючі, але перебувають у неоплачуваних відпустках й працюютьлише інколи.

Для аналізубезробіття використовують такі показники:

кількістьбезробітного населення, тис. чол.;

рівеньбезробіття, виражений у відсотках. За міжнародними нормами він визначається поформулі:

Рб= (Еал-З) / Еалх 100,

де Рб – рівеньбезробіття, чол.

Еал – чисельністьекономічно активного населення, чол.

З – чисельністьзайнятих, чол.

розподілбезробітних по сферах суспільно корисної праці;

розподілбезробітних за професіями, галузями і секторам економіки;

середнятривалість безробіття, міс. Вона характеризує у середньому тривалість пошукуроботи особами, які мають статус безробітного на кінець аналізуємого періоду, атакож тими безробітними, які були у цьому періоді працевлаштовані;

навантаження наодне робоче місто, вакансію, чол. Визначається як відношення чисельностібезробітних до чисельності вакантних робочих міст.

Яким би не бувзагальний рівень безробіття, він неоднаково розподіляється між різнимикатегоріями працездатного населення. У розвинених країнах з ринковою економікоюв періоди підйому виробництва кількості безробітних серед робітників перевищуєкількість безробітних серед фахівців і службовців, безробітних серед молоді, якправило, більше, чим серед дорослих людей, особливо середнього віку; жінкичастіше попадають в число безробітних, чим чоловіки.

Статистичні данів Україні свідчать, що світові тенденції значною мірою повторюються і в нашійекономіці, за винятком того, що рівень безробіття зараз вище серед фахівців іслужбовців, чим серед робітників.

5.Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних

Безробіттявважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючогонаселення, а з іншого — великим суспільним злом. Економічні втрати відбезробіття – це не випущена продукція, скорочення платоспроможного попиту,звуження споживчого ринку, наростання елементів кризи виробництва. Перебуванняж людей у статусі безробітних спричиняє їм часткову або повну втрату доходів,професійних навиків, зниження рівня життя, викликає почуття власноїнеповноцінності, що перешкоджає їхньому поверненню на ринок праці. Безробіттяпризводить до зростання злочинності, смертності, числа психічних захворювань.Зростає кількість осіб без певного роду занять, молоді, які не прагнуть допрацевлаштування. Таким чином, безробіття заважає суспільству рухатися до своїхпотенційних можливостей.

Відомийамериканський економіст Артур Оукен математично виразив відношення між рівнембезробіття і відставанням обсягу валового національного продукту (не випущеноюпродукцією).Це відношення відомо як закон Оукена. Суть закону в тому, що якщофактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставанняВНП складає 2,5%.

Згідно з цимзаконом щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% підтримує кількістьбезробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 процентних пункти приростуреального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1 процентний пункт.Аналогічним чином кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на 2% викликаєзростання безробіття на 1%.

Закон Оукенадозволяє визначити рівень нормального безробіття, який, як встановлено,підвищується по мірі розвитку ринкової економіки. Так, наприклад, для США 60-хроків природній рівень безробіття визначався у 4%, а для 80-х років вінстановив вже 6-7%.

Із закону Оукенавипливає, що по-перше, певна величина зростання ВНП необхідна для того, щобзапобігти зростанню норми безробіття. Чисельність робочої сили з кожним рокомзростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним завдяки науково-технічному прогресу. Внаслідок цього, 2,5-3% щорічного приросту ВНП повинноспрямовуватись на створення нових робочих місць, здатних утримати безробіття напопередньому рівні. По-друге, більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття,тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує безробіття.

Безробітнігромадяни потребують соціального захисту і держава України його гарантує.

Працівникам, яківтратили роботу в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці,надаються особливі гарантії, якщо вони зареєструвалися в службі зайнятості втечії десяти днів після звільнення гарантується:

збереження заостаннім місцем роботи на період працевлаштування, але не більш 3 місяців,середньої заробітної плати з урахуванням вихідного посібника і безперервногостажу;

право наотримання допомоги по безробіттю в розмірі 75% середньої заробітної плати наостанньому місці роботи в течії наступних 3 місяців і 50% в течії наступних 6місяців, але не більш середньої заробітної плати в державі;

збереження нановому місці роботи на період професійного навчання з відривом від виробництвасередньої заробітної плати на останньому місці роботи;

право надостроковий вихід на пенсію за 1.5 роки до встановленого законодавством пропенсійне забезпечення терміну особам предпенсійного віку, які мають необхіднийзагальний трудовий стаж.

Для іншихгромадян умови і розміри допомоги по безробіттю визначаються згідно із закономУкраїни “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття”. Так, усе працездатне населення повинно бути обов’язково застрахованена випадок безробіття.

Застрахованігромадяни, які в течії 12 місяців до початку безробіття, працювали не менш ніж26 календарних тижнів на умовах повного і неповного робочого дня, мають правоодержувати допомогу по безробіттю.

Для одержаннядопомоги по безробіттю необхідно зареєструватися в службі зайнятості протягоммісяця після закінчення страхового стажу (втрати роботи). Страховий стаж — цеперіод часу роботи на умовах трудового договору, коли сплачувались страховівнески.

Допомога побезробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації у службі зайнятості. Часвиплати допомоги 360 днів протягом двох років. Для людей предпенсійного віку — 720 днів.

Розмір допомогипо безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати взалежності від страхового стажу.

Громадяни, якіпрацювали протягом 12 місяців менш ніж 26 тижнів теж мають право на допомогу,вона визначається з розрахунку прожиткового мінімуму.

Громадяни, якізвільнилися з роботи за власним бажанням, починають получати допомогу з 91-гокалендарного дня.

Допомога побезробіттю не може бути нижче прожиткового мінімуму і вище середньої заробітноїплати в області за минулий місяць.

6.Державне регулювання ринку праці в Україні

Важливим об’єктомрегулювання ринкової економіки є ринок праці. Ринок праці – цесоціально–економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується назбалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулюванняякої є ціна робочої сили.

Основнимпоказником оцінювання ринку праці є співвідношення між наявними вільнимиробочими місцями та кількістю осіб, які шукають роботу. Ринок праці в Українітільки починає формуватися. Тому елементи інфраструктури ринку праці ще недіють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціональногорегулювання, і держава повинна взяти на себе функцію регулювання ринку праці.

Державазастосовує такі види регулювання ринку праці:

захисне,призначене для обмеження дій, які призводять до незахищеності різних групнаселення;

заохочувальне,направлене на створення умов, в яких можуть здійснюватись і розвиватись певні формидіяльності;

обмежувальне, якездійснюється для виключення дій окремих осіб або груп таким чином, щоб вони немогли одержувати певних переваг перед іншими;

директивне регулювання,яке передбачає вплив уряду на ринок праці з врихуванням інтересів населення;

регулювання задопомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяютьросту пропозиції на ринку або зростанню зайнятості.

Державнерегулювання ринку праці в Україні здійснюється через економічні, правові таадміністративні важелі.

Економічнимиважелями регулювання ринку праці й зайнятості населення є:

формуванняоптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюютьдодаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадокбезробіття;

формуванняоптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільговихкредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів таінших осіб, які підпадають під 5%-ву квоту. Водночас нормативні штрафи тасанкції мають застосовуватись до підприємств, що відмовляють у прийомі нароботу зазначеним особам. Механізм дії цих важелів повинен бути законодавчоврегульований;

оптимізаціязаробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика.Цей норматив та механізм його дії мають визначатися виходячи з цін мінімальногоспоживчого кошика для робітника та членів його сім’ї, які перебувають на йогоутриманні, та ціни робочої сили. Зазначений норматив має враховувати такожрегіональний рівень цін на споживчі товари та особливості змін ціни робочоїсили на регіональному ринку праці;

оптимізаціянормативу допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання набезробітного та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні;

уведення квот напостачання робочої сили. Механізм застосування таких квот має враховуватиможливості працевлаштування робочої сили в регіоні, рівень попиту на неї,рівень цін, наявність житла та розвиток соціальної інфраструктури;

дотаціїпідприємствам, що створюють центри підготовки та перепідготовки кадрів напотребу ринку. Механізм надання таких дотацій має враховувати регіональнийпопит на робітників певної спеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів.

Ще однимнапрямком державного впливу на ринок праці є державні контракти. Вониукладаються між державою та підприємствами, спрямовуватися на створеннядодаткових робочих місць і пом’якшення наслідків безробіття, створення робочихмісць на громадських роботах регіонального масштабу. Державні контракти маютьураховувати стан ринку праці на перспективу, інших сегментних ринків і розвитокдемографічної ситуації в регіоні.

Розвиток ринкупраці потребує створення правових важелів державного регулювання через внесеннязмін до законодавчих актів про працю, закріплення заробітної праці як ціниробочої сили, відповідності рівня заробітної плати рівню цін на споживчомуринку (мінімальна заробітна плата має дорівнювати фізіологічному мінімумуспоживання).

До адміністративнихважелів регулювання ринку праці та зайнятості належить:

упровадженняактивної та пасивної політики на ринку праці України та її регіонів черезорганізацію громадських робіт;

створеннястрахових фондів на випадок безробіття;

перекваліфікаціяробітників на потребу ринку і виплати допомоги та кредитів безробітним і членамїх сімей;

створення центрівз підготовки кадрів при центрах сприяння зайнятості.

Закон «Прозайнятість населення» визначає категорії зайнятості, права громадян увиборі виду діяльності, статус безробітних, права на допомогу у зв’язку збезробіттям, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятостінаселення тощо.

Державна програмазайнятості передбачає заходи держави з надання допомоги громадянам у їхньомупрацевлаштуванні, організації роботи з професійної перепідготовки кадрів,участі у профорієнтаційній роботі, сприяння створенню робочих місць,організації громадських оплачуваних робіт.

Головні функції зрегулювання ринку праці в Україні виконує Міністерство праці та соціальноїполітики. Для реалізації програми зайнятості і забезпечення громадянамвідповідних гарантій на всій території України створено державну службузайнятості. Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністерство Економікита управління, департаменти економіки місцевих державних адміністрацій. Вонианалізують і прогнозують кількість населення, складають баланс трудовихресурсів, з метою виконання програм економічного і соціального розвитку,вживають заходів щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення.Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості відображає тенденції, щоскладаються у процесі їхнього відтворення. Зведений баланс містить інформаціюпро склад і використання трудових ресурсів у середньорічному обчисленні.

Повніше ринокпраці характеризує зведений баланс ринку праці. Інформацією для його складанняє розрахункові баланси ринку праці, що їх розробляють обласні служби зайнятостіна підставі даних підприємств і організацій та виконкомів міських Рад ірайонних держадміністрацій. В балансі ринку праці визначають очікуванукількість незайнятого населення. Такими є особи, які вперше шукають роботу;жінки, які мали тривалу перерву в роботі, пов’язану з доглядом за малолітнімидітьми; працівники, звільнені з підприємств і організацій унаслідок змінипрофілю, обсягів виробництва й організації праці; інваліди III групи;військовослужбовці, звільнені з армії тощо.

У балансі такожрозраховують наявні вакансії, новостворювані робочі місця тощо, визначаютькількість осіб, яких скеровують на навчання, перенавчання і підвищеннякваліфікації.

В Українізаконодавчо врегульовано лише загальні питання забезпечення зайнятості,регулювання ринку праці, захисту громадян від наслідків безробіття.

Література

1.  Адамчук В.В. идр. Экономика труда: Учебник / В.В.Адамчук, Ю.П.Яковлев, Ю.П.Кокин,Р.Я.Яковлев. Под ред. В.В.Адамчука. М.: ЗАО «Финстаинформ»,1999.

2.  АдамчукВ.В., Ромашов О.В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник длявузов. – М.: ЮНИТИ, 2001. — 407 с.

3.  Батяев А.А. Идеальный персонал — профессиональная подготовка, переподготовка, повышение квалификации. Изд.:Альфа-Пресс, 2007 — 176c.

4.  НовиковЕ. В., Колбачева Т. А., Новик Е. В., Колбачев Е.Б. И др., Организация,нормирование и оплата труда на предприятиях. Издательство: ФЕНИКС, ТОРГОВЫЙ ДОМ, 2004. – 224c.

5.  ПетюхВ.М. Ринок праці: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.: КНЕУ, 2000. – 256 с.

6.  Рофе А.И., Лавров А. С., Галаева Е. В., Стрейко В. Т. ЭКОНОМИКА ТРУДА учебник для вузов, высш. Уч. Издательство: МИК, 2008 — 304c.

7.  Рофе А.И., ЗбышкоБ.Г., Ишин В.В. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда:Учеб. пособие. – М.: изд-во МИК, 1997,-160 с.

8.  СлезингерГ.Э. Труд в условиях рыночной экономики. Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996,– 336 с.