Реферат: Принципи системності, їх реалізація при організації виробничого процесу
МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІБОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Кафедраекономіки підприємства,
обліку іаудиту
РЕФЕРАТ
натему:
«Принциписистемності, їх реалізація при організації
виробничогопроцесу»
Черкаси- 2008
ЗМІСТ
Вступ
1. Організаціявиробничого процесу
2. Принципсистемності
3. Реалізаціяпринципу системності
Висновки
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
Виробничийпроцес – це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи,потрібних для виготовлення продукції. Організація виробничого процесу є процес праці як свідома діяльністьлюдини, предмети та засоби праці. Виробничийпроцес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторіі часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні таорганізації виробничого процесу. До таких принципів належать: спеціалізація,пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність, ритмічність,автоматичність, гнучкість, гомеостатичність. Усі вище перераховані принципиоб’єднує в єдине ціле принцип системності.
Метоюданого реферата є визначення того що являє собою принцип системності, та як вінреалізується у виробничому процесі.
Проблемапринципу системності є досить актуальною оскільки, принцип системностіпередбачає взаємне узгодження усіх напрямків розглядання об’єкту, а такожусунення протиріч між ними. В результаті такого підходу створюється системаорганізації виробництва, у рамках якого усі його складові частини взаємноузгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування усієї системи. А самеце дає підставу говорити про ефективність роботи будь-якого підприємства.
До допоміжнихналежать процеси виготовлення продукції, яка ристовується на самомупідприємстві для забезпечення ідіального протікання основних процесів.ДОПОМІЖНІ процеси групуються за їх призначенням, утворюючи такі.опоміжнівиробництва, як ремонтне, інструментальне, нергетичне та ін. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних ідопоміжних роцесів. До них належать складські, транспортні процеси.
За перебігому часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні.Дискретним Процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробівпевної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг-тощо).Безперервні — продуктивність одного робочого місця, кількість робочих місць.
Виробничийпроцес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторіі часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні таорганізації виробничого процесу. До таких принципів належать: спеціалізація,пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність, ритмічність,автоматичність, гнучкість, гомеостатичність, принцип системності.
Принциппропорційності вимагає, щоб у всіх частинах виробничого процесу, у всійвзаємопов’язаній ситемі підрозділів і машин була узгоджена пропускнаспроможність, тобто однакова здатність виконання робіт і випуску продукції.
Недотриманняцього принципу призводить до виникнення «вузьких місць» або неповногозавантаження окремих підрозділів. На підприємствах із складною структуроювиробництва важко досягти повної пропорційності потужностей окремих підрозділів(бригад, дільниць, цехів, виробництв). Вона періодично порушується внаслідокосвоєння нових виробів, неоднакових темпів зниження їх трудомісткості у різнихпідрозділах тощо. Виникнення диспропорцій — закономірний результат розвиткувиробництва, проте їх потрібно передбачати і планомірно усувати.
Принциппаралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів.Додержання цього принципу особливо важливе при виготовленні складних виробів,що компонуються із багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництвояких зайняло б багато часу. Паралельність досягається раціональнимрозчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різнихоперацій над ними, одночасним виготовленням різних виробів. Паралельневиконання робіт на робочому місці забезпечується багатоінструментальноюобробкою заготівок, суміщенням часу виконання основних і допоміжних операцій.
Принциппрямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні матинайкоротші маршрути по всіх стадіях і операціях виробничого процесу, беззустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи,дільниці, робочі місця, наскільки це можливо, розташовують за ходомтехнологічного процесу. Допоміжні виробництва, служби, склади у свою чергурозміщують по можливості ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.
Принципбезперервності вимагає, щоб перерви між суміжними технологічними операціямибули мінімальні або зовсім ліквідовані. Найбільшою мірою цей принципреалізується у безперервних виробництвах — хімічному, металургійному,енергетичному та ін. У дискретному виробництві, де технологічний процес маєшироку диференціацію, повністю ліквідувати перерви неможливо як зтехнологічних, так і організаційних причин. В цих умовах важливим завданням ємінімізація перерв у структурі виробничого циклу шляхом синхронізації операцій,застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом.Безперервність виробничого процесу повинна доповнюватись безперервністю роботиустаткування і робітників.
Принципритмічності полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випускпродукції повинні здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю.При додержанні принципу ритмічності у рівні проміжки часу виготовляєтьсяоднакова або рівномірно зростаюча кількість продукції, забезпечуєтьсярівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дозволяє найповнішевикористовувати виробничу потужність підприємства і його підрозділів.
Принципавтоматичності передбачає економічно обгрунтоване вивільнення людини відбезпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливоактуальна реалізація цього принципу у виробництвах з важкими і шкідливимиумовами пращі. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сферидіяльності людини, в тому числі управління.
Принципгнучкості означає, що виробничий процес повинен оперативно адаптуватися дозміни організаційно-технічних умов, пов'язаних з переходом на виготовленняіншої продукції або її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу дозволяєосвоювати нову продукцію у короткий термін з меншими витратами. Значенняпринципу гнучкості особливо зростає в умовах швидких темпів науково-технічногопрогресу, коли об'єкти виробництва часто міняються. Гнучкість виробничогопроцесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації таметодів обробки, впровадженням верстатів з ЧПК, гнучких виробничих систем.
Принципгомеостотичності вимагає, щоб виробнича система була здатною стабільновиконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистоятидисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних і організаційнихмеханізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційнихсистем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва,планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та ряд іншихзаходів.
Принципсистемності поєднує розглянуті принципи раціональної організації виробничогопроцесу, пов’язуючи їх тісно між собою, як наслідок вони доповнюють один одногоі різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуваннівиробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибиратиоптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічноїефективності.
1. ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТІ
Принципсистемності – принцип, що передбачає взаємне узгодження усіх напрямківрозглядання об’єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такогопідходу створюється система організації виробництва, у рамках якого усі йогоскладові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективногофункціонування усієї системи.
Принципсистемності, який ще називають принципом єдності, вимагає розглядати об'єктпланування як систему, що складається зі структурних елементів з певнимивзаємозв'язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системиорієнтовані на загальну мету.
Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесівпланування. Вимога координації означає, що планування діяльності підрозділіводного ієрархічного рівня (наприклад цехів, дільниць у межах цеху тощо) маєбути тісно пов'язаним. Отже, планувати їхроботу слід одночасно, враховуючи існуючі взаємозв'язки. Це ж стосується і змін у планах.
Будь-які зміни вплані одного підрозділу необхідно враховувати в планах тих підрозділів, щомають коопераційні зв'язки з першим. Інтеграція процесів планування полягає у взаємозв'язкупланових заходів і показників по вертикалі. План кожного підрозділу є логічноючастиною плану підрозділу вищого рівня, що створює умови для оптимальногопоєднання окремих видів виробництва й інтересів учасників спільної діяльності,забезпечує ефективне використання засобів виробництва та підвищенняпродуктивності праці. Коротко це можна подати так: план бригади план виробничоїдільниці план підприємства.
У зв'язку з цим прирозробленні планів підрозділів нижчого рівня орієнтуються на завданняпідрозділів вищого рівня, що забезпечує відображення в планах загальної мети істратегії підприємства. Таким чином, додержання принципу системності прирозробленні планів складних виробничих структур дає змогу створитивзаємопов'язану їх систему по горизонталі і вертикалі.
2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУСИСТЕМНОСТІ
Як відомо,виробничий процес – це сукупність трьох взаємопов’язаних елементів:
— трудового колективу(персоналу);
— знарядь праці;
— предметів праці.
Прийнята цілісністьелементів дозволяє виявити характер зв’язків між ними. Дійсно, зв’язок міжтакими елементами, як знаряддя праці і предмети праці (Б), є не що інше, яктехнологічні зв’язки при організації виробничих процесів, які вивчаютьсятехнологією виробництва. Характер зв’язків між виконавцями і знаряддями праці(А) – предмет вивчення наукової організації праці. Сукупність же взаємозв’язківвсіх трьох елементів виробничого процесу вивчається організацією виробництва.
Всі вказані підсистеми тіснопов’язані між собою. Якщо керівник підприємства впливає на одну з них (наприклад,на підсистему праці), то змінюється стан всіх інших. Саме в цьому проявляється принципсистемності.
Застосування принципу системності у виробничих процесах та їх моделювання означає виконання таких процедур: виділення системи та її структуризація; визначення цілей та альтернатив розвитку системи; виділення критеріїв ефективності альтернатив; розробку моделей, що виражають зв’язки між альтернативами, цілями і витратами.
Така методологія дозволяє отримати кількісну оцінку результатів та прогнозів при тій чи іншій стратегії розвитку підприємств виробничої сфери, оптимально розподілити та використати наявні у них ресурси. Принцип системності передує безпосередньому моделюванню виробничих процесів та є єдиним способом вираження якісних зв’язків, від яких залежать управлінські рішення. Розробляти управлінські рішення на перспективу найдоцільніше на основі результатів вирішення конкретних завдань з позицій принципу системності. Вирішення ж локальних завдань не повинне здійснюватись без зв’язку із системою. Реалізацією принципу системності в плануванні є програмно-цільовий підхід. Найповніше вимоги принципу системності реалізуються при застосуванні методів імітаційного моделювання.
Так якщо під часреалізації визначеного плану підприємства, якщо в одному з підрозділів євідхилення від плану то є відхилення і в плані по всьому підприємстві, оскількипринцип системності тісно пов’язує підрозділи між собою, представляючи їх якєдине ціле.
ВИСНОВКИ
Виробничий процес – цесукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних длявиготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праціяк свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.
Головноюскладовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій по змініта значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітнівиробничі процеси. Їх поділяють дусім за такими ознаками: призначення, перебігу часі, інь автоматизації.
Виробничийпроцес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторіі часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні таорганізації виробничого процесу. До таких принципів належать: спеціалізація,пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність, ритмічність,автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.
Принципсистемності поєднує розглянуті принципи раціональної організації виробничогопроцесу, пов’язуючи їх тісно між собою, як наслідок вони доповнюють один одногоі різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуваннівиробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибиратиоптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічноїефективності.
Принципсистемності – принцип, що передбачає взаємне узгодження усіх напрямківрозглядання об’єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такогопідходу створюється система організації виробництва, у рамках якого усі йогоскладові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективногофункціонування усієї системи.
Принципсистемності, який ще називають принципом єдності, вимагає розглядати об'єктпланування як систему, що складається зі структурних елементів з певнимивзаємозв'язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системиорієнтовані на загальну мету.
Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесівпланування. Вимога координації означає, що планування діяльності підрозділіводного ієрархічного рівня (наприклад цехів, дільниць у межах цеху тощо) маєбути тісно пов'язаним. Отже, планувати їхроботу слід одночасно, враховуючи існуючі взаємозв'язки. Це ж стосується і змін у планах.
Застосування принципу системності у виробничих процесах та їх моделювання означає виконання таких процедур: виділення системи та її структуризація; визначення цілей та альтернатив розвитку системи; виділення критеріїв ефективності альтернатив; розробку моделей, що виражають зв’язки між альтернативами, цілями і витратами.
Таким чиномпринцип системності взаємопов’язує між собою всі елементи підприємства в єдинеціле, і як наслідок утворюється один надійний і ефективний механізм.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алле М. Экономика как наука: Пер. с франц. – М., 1995.
2. Чухно А.А. Економічна теорія. – К.: Вид-во “Вища школа”, 1993.
3. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: Экономика, 1999.
4. www.almamater.com.ua