Реферат: Підприємницька діяльність в умовах конкурентного господарювання

Міністерствоосвіти і науки України

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедраекономічної теорії

Курсоваробота

натему:

«Підприємницька діяльність в умовахконкурентного господарювання»

Студента групи УПЕ 06-2

(Підпис, дата)

Пузирей В.М.

(Ініціали, прізвище)

Керівник

(Підпис, дата)

Шавкун В.М.

(Ініціали, прізвище)

2007

Зміст

Вступ

І. Підприємництво як сучасна формагосподарювання

1.1 Формування структурпідприємницького бізнесу

1.2 Принципи та умови організації підприємницькогобізнесу

II. Розвиток малого підприємництвав умовах ринкової економіки

2.1 Порівняння розвитку малогопідприємництва у країнах ЄC та в Україні

2.2 Діяльність малих підприємств заЄвропейською хартією

IIІ. Сприяння розвиткупідприємництва в Україні в сучасних умовах

Висновок

Використана література

Вступ

Підприємництво єуніверсальним інструментом участі мільйонів громадян як в економічному життівласних країн, так і в системі міжнародного розподілу праці, виступає дляекономічно свідомих громадян як своєрідний засіб існування і стимул досамовдосконалення.

В демократичнихкраїнах світу мале підприємництво визнається одним з головних чинниківполітичної та соціальної стабільності суспільства. Європейська Хартія МалогоБізнесу визначає мале підприємництво як хребет економіки ЄС, ключовим джереломробочих місць та інкубатором бізнес ідей, а намагання ЄС побудувати новуекономіку (за положеннями Хартії), будуть успішними лише тоді, коли малепідприємництво буде знаходитись у фокусі уваги як держави, так і усьогосуспільства. В Акті малого бізнесу, який затверджено Конгресом США, визнано, щозбереження та розширення малого підприємництва становить як основу економічногоблагополуччя громадян країни, так і є основою національної безпеки США.

Таке важливезначення малого підприємництва для політичної та соціальної стабільностідемократичних суспільств визначається тим, що мале підприємництво в першу чергувиконує соціальні функції, до яких належать:

— створення додаткових робочих місць,зменшення рівня безробіття, вирішення проблем бідності – вирішення якихстановить одну з найважливіших функцій держави;

— формування середнього класу, тобтотакого прошарку населення, який реально готовий нести на своїх плечахвідповідальність за сталий розвиток країни — що становить одне з головнихзавдань соціально-орієнтованого ринкового суспільства;

— підтримання конкурентного середовища іобмеження монополізму великих підприємств — що становить одну з головнихцінностей для людини, бо надає пересічним громадянам (споживачам) можливістьвільного вибору.

Розвиток малогопідприємництва з часу проголошення Україною її незалежності, більш або меншактивно проголошувався державою як один з пріоритетів державної політики. Алеза результатами незалежних досліджень державної політики щодо малогопідприємництва в Україні можна зробити невтішний висновок: непослідовні,фрагментарні та часто взаємо суперечливі рішення та дії влади свідчать профактичну відсутність в країні державної політики щодо малого підприємництва.Так, зміни у соціальному блоці законодавства у 2003-2004 роках „руйнують”спрощену систему оподаткування, дерегуляція „загальмувала” на штучній ініціаціїдержавними органами обов’язковості надання адміністративних платних послуг,спрощення процедур адміністративного контролю „топиться” в імітаціїрегуляторної політики, тощо.

Отже, метою моєїкурсової роботи є дослідження поведінки малого підприємства в умовахконкурентоспроможності, а також вивчення основних аспектів його існування.

Також у курсовійроботі я досліджую особливості малого підприємства в Україні, а саме роблю йогопорівняльну характеристику з іншими розвинутими країнами.

Досліджуючи цівсі прогресуючи питання, котрі стосуються моєї курсової роботи, я навожу етапирозвитку підприємства в Україні в сучасних умовах, які, на мою думку,допоможуть нашим вітчизняним підприємствам розвиватися якнайкраще.

І.Підприємництво як сучасна форма господарювання

Сутність,значення та організаційно-правові форми здійснення. Як відомо, у минуломувиокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині доних додають новий чинник – підприємницький потенціал (потенційну можливістьмаксимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних інематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу — цепрактично і є суттю поняття «підприємництво», яке заведено вважати особливоюсферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певногозиску.

Підприємництвом,як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльністьокремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержанняприбутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власнийризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи —підприємця або юридичної особи — підприємства (організації).

Основнимифункціями підприємницької діяльності заведеновважати:

1)творчу — генерування й активне використання новаторських ідей і пілотнихпроектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі(підприємництві);

2)ресурсну — формування й продуктивне використання власного капіталу, а такожінформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

3)організаційно-супровідну — практична організація маркетингу, виробництва,продажу, реклами та інших господарських справ. Підприємницька діяльність можездійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворенняабо з утворенням юридичної особи.

Підприємництвояк форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися йфункціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності,посередництва, надання послуг тощо).

Порядз цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницькоїдіяльності, тобто такі можливі види останньої, як:

а)малий бізнес (мале підприємництво), що базується на особистій власності абооренді майна;

б)спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності;

в)корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонернавласність.

Традиційноіснують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативнимваріантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінноорієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства(організації).

Інноваційнамодель підприємництва передбачає активне використання переважноінноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних ісоціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

ВУкраїні правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується насампередЗаконом України «Про підприємництво», ухваленим Верховною Радою України 1991року. Ключовими його розділами є: загальні положення щодо підприємництва (суб’єкти,свобода, обмеження, принципи та організаційні форми); умови здійсненняпідприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальнігарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності); стосункипідприємця і держави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання,діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори). Для дальшого розвиткупідприємницької діяльності в Україні важливе значення має також Указ ПрезидентаУкраїни «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 року№ 456/98. Згідно з указом підтримка малого підприємництва має здійснюватися затакими напрямами:

— формуванняінфраструктури підтримки й розвитку малого підприємництва;

— створеннясприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державнихфінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а такожнауково-технічних розробок і технологій;

— запровадженняспрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

— удосконаленняпідготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктівмалого підприємництва;

— фінансовапідтримка інноваційних проектів.

Важливоюпередумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибірорганізаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкоючинників (мірою відповідальності, системою оподаткування, потребою у фінансовихкоштах, можливістю зміни власника, управлінськими здібностями підприємця тощо).В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові формипідприємницької діяльності:

1)одноосібна власність;

2)товариства (партнерства);

3)корпорації (акціонерні товариства).

Сутнісніхарактеристики, переваги та недоліки окремих організаційних утворень наведено втабл. 1.1.

Таблиця1.1 – Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницькоїдіяльності.

Організаційно-правова форма Сутнісно-змістова характеристика Організаційно-економІчні та соціальні переваги недоліки Одноосібна власність Підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я

• Простота заснування

• Повна самостійність, свобода та оперативність дій підприємця

• Максимально можливі спонукальні мотиви до ефективного господарювання

• Гарантоване збереження комерційних таємниць

• Труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів

• Повна відповідальність за борги

• Неможливість спеціалізованого менеджменту

• Невизначеність терміну функціонування

Господарське товариство (партнерство) Об'єднання власних капіталів кількох фізичних або юридичних осіб за умов: однакового розподілу ризику і прибутку; спільного контролю результатів бізнесу; безпосередньої участі в здійсненні діяльності

• Широкі можливості виробничої та комерційної діяльності

• Збільшення фінансової незалежності й дієздатності

• Велика свобода дій та більша продуманість управлінських рішень

• Можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів

• Загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність, тобто можливість банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів

• Збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність процесу та результатів діяльності

Корпорація (акціонерне товариство) Підприємство, власниками якого є акціонери, котрі мають обмежену відповідальність (у розмірі свого внеску в акціонерний капітал) і розпоряджаються прибутком

• Реальна можливість залучення необхідних інвестицій

• Більша можливість постійного нарощування обсягів виробництва чи послуг

• Існування тільки обмеженої відповідальності акціонерів

• Постійний (тривалий) характер функціонування

• Наявність розбіжностей між правом власності і функцією контролю діяльності

• Сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів

• Існування потенційної можливості посадових осіб впливати на діяльність корпорації у власних інтересах

Важливоюформою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінніцього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції(здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: незалежна фірма(франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає послуги), передає правовикористовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) вобмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми(надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і підторговельною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсотоквід свого доходу як матеріальну (грошову) винагороду.

Підприємницькадіяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів маєорієнтуватися на продукування й просування на ринок традиційних абоінноваційних видів цих товарів. Така діяльність буде ефективнішою, якщоздійснюватиметься з використанням техніко-технологічних новацій, більш якісниххарактеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесівтощо. У цьому разі йдеться про виробництво традиційних видів продукції іззастосуванням часткових інновацій. Коли ж виробництво повністю базується наінноваціях, то результатом такої його організації є поява продукту з принциповоновими властивостями чи навіть сферами використання.

Однієюз поширених форм посередництва є агентування, тобто форма господарювання, заякої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника абоспоживача (принципала). Розрізняють кілька типів агентів. Агенти (представники)виробників уособлюють інтереси кількох виробників однотипних то варів. Повноважніагенти зі збуту (збутовики) взаємодіють з виробниками на договірних засадах.

Посередницькіфункції одноразового агента здійснює брокер — посередник за укладання угоди,головним завданням якого є звести продавця з покупцем і допомогти в досягненніпотрібної домовленості. Агенти можуть працювати як оптовики-комісіонери, котрісамостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комісію від комітента(власника товару). До комісійних відносять також операції консигнації, за якихпосередник-консигнант реалізує товар із власного складу на підставі договорудоручення.

Основоюбіржового підприємництва є біржі (форма постійно діючого оптового ринку), щовиконують спеціалізовані функції:

1)товарні — оптова торгівля масовими товарами зі стійкими якісними параметрами;

2)фондові — купівля-продаж цінних паперів;

3)валютні — купівля-продаж золота та інших дорогоцінних металів, іноземноївалюти;

4)праці (переважно у вигляді центрів зайнятості населення) — облік попиту іпропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацієюперенавчання.

Формуванняі функціонування соціальне орієнтованого та економічно ефективногопідприємництва можливі за умови створення належного підприємницькогосередовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуаціюв країні (регіоні), спиратися на розвинену ринкову економіку з відповіднимиактивними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринковоюінфраструктурою. Основними параметрами належного бізнесового середовища требавважати:

1)стабільність національної кредитно-грошової системи;

2)пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окремихпідприємців);

3)державну фінансову та інфраструктурну підтримку різномасштабного і насампередмалого підприємництва;

4)ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності;

5)науково обґрунтоване й ринкове спрямоване ціноутворення;

6)сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів;

7)інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

8)достатню привабливість іміджу підприємницької діяльності.

ВУкраїні (з урахуванням окреслених параметрів ефективно функціонуючого підприємництва)першочерговим є створення організаційно-економічних передумов активізаціїпідприємницької діяльності. Зарубіжний досвід та аналіз вітчизняної практикигосподарювання дають змогу стверджувати, що державна політика щодо активізаціїпідприємницької діяльності має передбачати:

•створення економічних, правових і соціальних передумов, що забезпечували брозвиток ефективного бізнесу (прискорення виходу вітчизняної економіки зкризового стану, стабілізації економічної та політичної ситуації; швидкезавершення реальної трансформації відносин власності; забезпечення державнихгарантій свободи підприємництва; зміцнення національної грошової одиниці;зниження інфляції до мінімальних меж);

•практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів підприємництва(завершення формування належної ринкової інфраструктури; реалізація системифінансової підтримки підприємництва, включаючи формування стартового капіталу;створення умов для зовнішньоекономічної діяльності; започаткування прогресивноїсистеми підготовки кадрів для сучасного бізнесу; І максимально можливаактивізація малого підприємництва).

1.1 Формування структур підприємницькогобізнесу

Організація бізнесуза своєю природою має процесуальний характер. Це відпрацювання, насамперед,правил формування підприємницьких структур, обов'язкових для всіх суб'єктівбізнесу. Ці правила (принципи) регулюються законодавчими актами відповідно донорм, прийнятих у суспільстві.

Джерелом законодавчихактів є відносини, які склалися у суспільстві, передусім — економічні. Юридичніакти закріплюють ці відносини, даючи простір для розвитку або гальмуючи їх.

Економічнівідносини не існують поза формами їх прояву. Форми ж економічних відносинрізноманітні, рухомі, мінливі. Вони не завжди знаходять відображення у законодавчихактах, які постійно відстають від економічного розвитку і тим самим стримуютьздійснення реформ, гальмуючи перехід до ринку.

Відносинибізнесу — одна з форм прояву економічних відносин, які почали розвиватися унашій економіці.

Підприємницькийбізнес є не що інше як організація власного підприємства (фірми) і, залежно відвиду діяльності, воно може бути промисловим підприємством, адвокатськоюконторою, консалтинговою фірмою, фермерським господарством, банком,видавництвом, торговельною точкою, акціонерним товариством, товариством зобмеженою відповідальністю тощо.

Відповідно доформ власності, встановлених Законом України „Про власність", іорганізаційної структури розрізняють підприємства:

— індивідуальне- на особистій власності фізичної особи та виключно його праці;

— сімейне — навласності та праці громадян — членів однієї сім'ї, що проживають разом і ведутьспільно своє господарство;

— приватне — навласності окремого громадянина, з правом найму робочої сили;

— колективне — на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутноготовариства, суспільної та релігійної організації;

— державнекомунальне — на власності адміністративно-територіальних одиниць;

— державне — назагальнодержавній (республіканській) власності;

— спільне — набазі об'єднання майна різних власників (мішана форма власності);

— орендне — наорендних відносинах, що передбачають передачу в оренду і повне господарськеволодіння колективу засобів виробництва та іншого майна, що залишаєтьсявласністю орендодавця.

Підприємницькіструктури розподіляють за такими ознаками:

· економічним призначенням — навиробництво засобів виробництва; предметів споживання; продукціївоєнно-промислового комплексу (ВПК); виробництво ідей та послуг, духовневиробництво;

· масштабами виробництва — індивідуальні,серійні, масові;

· рівнем спеціалізації — спеціалізовані,універсальні, мішані;

· кількістю персоналу — малі, середні,великі;

· галузями виробництва — промислові,будівельні, сільські, громадського харчування, торгівлі, побутовогообслуговування та ін.;

· сферами виробництва — виробничі,невиробничі;

· новими формами господарювання — фірми,контори, бюро, агентства, біржі, групи, фонди, кооперативи, товариства, банки,шопи тощо. Підприємство — основна ланка бізнесу, тому що саме на підприємствівідбувається процес виробництва матеріальних благ та послуг, і воно виступає яксамостійний господарський осередок, як організаційна структура підприємницькогобізнесу. Набувши господарської самостійності та вивільнившись від відомчоїопіки, багато підприємств, включившись у підприємницьку діяльність, почализмінювати свій статус та форми функціонування. Так почали формуватись новіструктури підприємницького бізнесу. Ряд підприємств перетворились у фірми,компанії, товариства, акціонерні товариства і залишаються основною ланкоюбізнесу. Закон України „Про підприємства в Україні" створює однаковіправові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності таорганізаційної форми підприємства.

Як особливаформа підприємницької діяльності розглядаються об'єднання підприємств. До нихвідносять:

- асоціації — договірні об'єднання,створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація немає права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з їїучасників;

- корпорації — договірні об'єднання,створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів зделегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльностікожного з учасників; концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості,транспорту, банків, торгівлі, наукових організацій на основі повної фінансовоїзалежності від одного або групи підприємців;

- консорціуми — тимчасові, статутніоб'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети;

- виробничі об'єднання — єдинийвиробничо-господарський комплекс, до складу якого входять підприємства,конструкторські бюро, технологічні організації та ін;

- науково-виробничі об'єднання (НВО) — об'єднання різних господарських одиниць, але основною є сильна, науково-дослідна,проектно-конструкторська або технологічна організація. НВО покликанезабезпечити органічну єдність елементів циклу „наука — створенняекспериментального зразка — впровадження у виробництво"

- об'єднання — за галузевими,територіальними та іншими принципами. Усі об'єднання є юридичними особами,мають самостійний баланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та іншіреквізит.

Основні формибізнесу та їх класифікація

Різноманітністьформ власності зумовила різноманітність форм ведення господарства, тобто кожнійформі власності відповідає певна організаційна форма господарстваОрганізаційно-правові форми (види) підприємницьких структур закріплено у ЗаконіУкраїни „Про підприємства в Україні". Проте організаційно-правові форми підприємницькихструктур і форми підприємницької діяльності (бізнесу) — це не одне і те саме.Наприклад, організаційно-правова форма підприємницького бізнесу — фірма, аформа його підприємницької діяльності (бізнесу) — акціонерне товариство абоорганізаційно-правова форма — спільне підприємство, а форма йогопідприємницької діяльності — товариство з обмеженою відповідальністю.Розглянемо поняття „форми організації" і „форми функціонування".

Формиорганізації виступають як зовнішні. Вони мають певну самостійність, алеприховують зміст, спотворюють його.

1) Форми бізнесу рухомі, вонивзаємопов'язані та взаємодіють між собою; переходячи з одного стану в інший,тобто змінюють форму функціонування на організаційно-правову форму і навпаки.Так, організаційно-правова форма такого підприємства — командитне товариство,форма його підприємницької діяльності (бізнесу) — спільне підприємство. Можливей поєднання організаційно-правової форми підприємства з формою підприємницькоїдіяльності (бізнесу). Наприклад, організаційно-правова форма підприємства іформа його функціонування — акціонерне товариство. Спосіб ведення господарстваявляє собою єдність організаційно-правових і господарських відносин, щовиявляються в формах організації та функціонування, тому форми бізнесу в конкретнійпрактиці сприймаються як цілісні. Тому не можна вибрати форму організаціїпідприємства, не визначивши форму його функціонування. Вибір статусупідприємства та форми його функціонування — це єдиний процес, який не повинензалежати від розпорядження уряду або чиновника, що його представляє.

Проте, для тогощоб зробити правильний вибір, потрібно знати, з чого можна вибирати. Спробуєморозібратися в цьому.

В усіх країнах зринковою економікою існує велика різноманітність підприємницьких структур або,як їх ще прийнято називати, підприємницьких фірм, класифікація якихздійснюється за якісними і кількісними параметрами.

Основним якіснимпараметром при такому розмежуванні є тип власності, на якому ґрунтуєтьсяпідприємство (фірма), наприклад приватна, спільна, державна Поряд з цимрозмежування за якісними параметрами може здійснюватися за характером і змістомдіяльності (виробничі, комерційні); за обсягом та асортиментом випущеноїпродукції (масове, серійне, універсальне, спеціалізоване); за способомвходження у різні міжфірмові спілки (асоціації, консорціуми, об'єднання); заспособами та методами ведення конкуренції (лідери, претенденти, відомі,новачки) тощо.

Основнимикількісними параметрами класифікації форм бізнесу є чисельність працівників ірічний обіг капіталу.

Відповідно допершого критерію підприємницькі структури (фірми) поділяють на малі (до 200чол.), середні (не більше як 500 чол.) і великі (понад 500 чол.).

Кількісніпараметри класифікації зумовлені якісними і насамперед типом власності.Наприклад, малі підприємства — це, як правило, або індивідуальні, приватніфірми, або невеликі колективні підприємства типу кооперативів або товариств.Середні та великі утворення — це товариства з обмеженою відповідальністю абоакціонерні товариства.

Практика розвиткубізнесу в різних країнах виробила багато підходів до класифікації форм бізнесу,але більшість дослідників та ділових людей дійшли висновку, що надмірнероздроблення форм бізнесу не виправдане, тому що, які б критерії класифікаціїне використовувалися, — все зводиться до одиничного або групового виробництвата володіння. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що основними формамибізнесу є індивідуальне та колективне підприємництво.

Особливістьіндивідуального підприємництва полягає в тому, що бізнесмен діє на свій страх іризик, під повну особисту відповідальність. Індивідуальне підприємництво – цеіндивідуальне підприємство (фірма), основане на особистій власності та праціфізичної особи (індивідуальна трудова діяльність) або приватне підприємство (фірма)– як власність окремого громадянина з правом найму робочої сили. Різновидприватного підприємства — сімейне підприємство (фірма), основане на власностіта праці членів однієї сім'ї, що проживають разом.

Особливістьколективного підприємництва полягає в тому, що партнери – члени колективунесуть спільну відповідальність за справи фірми. Колективне підприємництво – церізноманітні форми колективної власності: акціонерка, муніципальна, мішана таін. Воно виступає у вигляді різних підприємств, товариств, фірм, об'єднань.

1.3 Принципи та умови організаціїпідприємницького бізнесу

Організаційниймеханізм здійснення підприємницького бізнесу в умовах переходу до ринковоїекономіки закладений у Законі України „Про підприємництво". Відповідно донього підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

— вільний вибірвидів діяльності;

— залучення надобровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштівюридичних осіб і громадян;

— самостійнеформування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваноїпродукції;

— встановленняцін відповідно до законодавства;

— вільний наймпрацівників;

— залучення тавикористання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та іншихвидів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

— вільнерозпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановленихзаконодавством;

— самостійнездійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності;

— використанняпідприємцем частки валютної виручки, що йому належить, за власним розсудом.

Принципиорганізації бізнесу не можна абсолютизувати. Вони розвиваються, взаємодіють міжсобою і відображають відносини, що склалися у суспільстві на певний період. Длярозвитку підприємницької діяльності необхідні певні умови, які в основномуможна звести до наступного: потреба створення законодавчої та нормативної баз;додержання конкурентного режиму господарювання; формування ринковоїінфраструктури, стимулювання бізнесу. Потреба створення законодавчої базипродиктована потребою надати всім господарюючим суб'єктам гарантії длязбереження їх власності, виключення можливості націоналізації, експропріації,створення для всіх учасників бізнесу однакових прав, повної економічноїсвободи, неприпустимості втручання органів державного управління в діяльністьпідприємницьких структур. Конкурентний режим господарювання передбачає вільнесуперництво між учасниками бізнесу: за джерела сировини; вигідні умовивкладення капіталу; за більшу частину прибутку. Формування елементів ринковоїінфраструктури відкриває можливість для бізнесмена брати участь у системітоварних і фондових бірж, користуватися послугами комерційних банків,підприємств оптової торгівлі; доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо. Стимулюваннябізнесу передбачає заохочення та розвиток підприємництва, малого бізнесу,створення сприятливого економічного середовища (податкові пільги), прямідержавні дотації, фінансування ризикових проектів інноваційного характеру таін.

Обмеження в здійсненнібізнесу

Підприємці-бізнесменимають право без обмеження приймати рішення і самостійно займатися будь-якоюдіяльністю, яка не суперечить чинному законодавству. Разом з тим законодавчимиактами передбачено обмеження у підприємницькому бізнесі, зокрема, діяльність звиготовлення та реалізації наркотичних засобів і зброї та боєприпасів до неї,вибухових речовин може здійснюватися тільки державними підприємствами, апроведення ломбардних операцій — повним товариством. Тільки з дозволу(ліцензії) Кабінету Міністрів України можуть здійснюватися: пошук (розвідка) таексплуатація родовищ корисних копалин; виробництво, ремонт та реалізаціяспортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а такожхолодної зброї; виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин;виготовлення пива та алкогольних напоїв, внутрішні та міжнародні перевезенняпасажирів і багажу повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільнимтранспортом; фрахтування морського торговельного флоту; виготовлення ціннихпаперів, грошових знаків і знаків поштової оплати; посередницька діяльність зприватизаційними паперами; надання послуг з охорони державної, колективної таприватної власності; монтаж, ремонт та профілактичне обслуговування охоронноїсигналізації; видобування дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, збір,переробка твердих і рідкісних відходів виробництв, що містять дорогоцінніметали та дорогоцінне каміння, виконання авіаційно-хімічних робіт таагрофотозйомок; проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомноїенергетики, а також надання послуг на обслуговування їх; аудиторська тастрахова діяльність, виготовлення та реалізація ветеринарних медикаментів іпрепаратів та інші види діяльності, зазначені у доповненні до Закону України„Про підприємництво". Без спеціального дозволу не може здійснюватисямедична, ветеринарна та юридична практика; потребує дозволу організаціяазартних ігор та інших ігорних закладів.

/>/>II.Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки

Малепідприємництво – це самостійна, систематична діяльність малих підприємств тагромадян-підприємців на власний ризик з метою реалізації економічного інтересу –отримання прибутку (підприємницького доходу). При визначенні поняття «малепідприємництво» слід враховувати не стільки кількісні показники, скількиякісну характеристику, зокрема єдність права власності та безпосередньогоуправління підприємством, повну відповідальність за результати господарюваннятощо.

До малихпідприємств відносяться такі підприємства:

* упромисловості і будівництві — з числом працюючих — до 200 чол.;

* у науці — до100 чол.;

* в іншихгалузях виробничої сфери (окрім роздрібної торгівлі) — до 500 чол.;

* у галузяхнематеріального виробництва — до 25 чол.;

* у роздрібнійторгівлі — до 15 чол.

Діяльність малихпідприємств базується на таких принципах:

* добровільністьутворення;

*самоуправління;

*самофінансування;

*відповідальність за результати господарської діяльності.

Маліпідприємства є одним з дійових засобів розв'язання першочерговихсоціально-економічних проблем. Серед них можна назвати: прискорення структурноїперебудови економіки, забезпечення насиченості ринку товарами і послугами,створення конкурентного середовища, створення нових робочих місць шляхомсамозайнятості, забезпечення ефективного використання місцевих сировиннихресурсів та багато інших.

Доцільністьстворення малих підприємств зумовлена основними їхніми перевагами:

1. Низьківитрати на управління. Малі підприємства є тією частиною економіки, де найбільшпослідовно проводиться принцип господарської самостійності і самоврядування,освоюються найрадикальніші шляхи активізації трудової діяльності трудовогоколективу. На таких підприємствах набуває поширення поєднання професій і посад.Це зумовлюється необхідністю у ряді випадків взаємозмінювання у процесівиробництва, що у свою чергу сприяє кращому використанню робочого часу,вдосконаленню професійних навичок, загальному розвитку людини.

2. Малий бізнессприяє розвитку науки, технічному прогресу. Висока ефективність малого бізнесуу створенні нової техніки і технології досягається завдяки мобільностіуправління такими фірмами, швидкості прийняття рішень, концентрації зусиль наодному напрямі, залученню висококваліфікованих спеціалістів, фінансовійпідтримці великих фірм, які сподіваються використати результати малого бізнесу.

3. Не потребуютьвеликого стартового капіталу, тому негайно розпочинають виробництво, заповнюючизбіднілий ринок, забезпечують додатковими доходами значну частину населення ірозширюють кількість нових робочих місць.

4. Високаоборотність ресурсів.

5. Підприємцяспонукає найбільш сильний варіант мотивації до праці. В його основі лежитьнайбільша серед усіх верств економічно активного населення — матеріальназацікавленість у результатах своєї діяльності, оскільки він несе повнувідповідальність за дані результати. Причому її повнота вимірюється для ньоговтратою власності і всього, що з нею пов'язане. Крах, банкрутство — з одногобоку, успіх і примноження статків — з іншого.

6. Швидше реагуєна потреби споживача. Швидке перелагодження виробництва для випуску новоїпродукції (в основному товари народного споживання і надання послуг).

Разом з тим слідвідзначити і недоліки функціонування малих підприємств.

1. Малі підприємницькіструктури є досить нестійкими.

2. Великийкомерційний ризик, пов'язаний із залученням особистих коштів.

3. Розвитокекономіки будь-якої держави характеризується циклічністю. Періоди економічногозростання змінюються періодами спаду ділової активності та депресією. У зв'язкуз тим, що малий бізнес значно чутливіший до економічних коливань, ніж великий,його розвиток залежить від загальної макроекономічної стабільності в державі,стану її економіки, рівня стабільності економічно, кон'юнктури.

4. Функціонуваннямалих підприємств значною мірою залежить і від рівня інфляції. Високі темпиінфляції є причиною для серйозних проблем у будь-якому бізнесі.

5. В малихпідприємствах більш низька продуктивність праці і прихована інтенсифікація зарахунок використання сімейної праці, досить слабка сприйнятливість малихпідприємств до найновіших досягнень науково-технічного прогресу.

Однак слідвідзначити, що поки що розвиток бізнесу в Україні стримується внаслідок:

* дефіцитувиробничих площ і приміщень;

* складностей водержанні кредитів та нерозвиненості системи гарантій і страхування діяльностімалих підприємств;

* нестачікваліфікованих кадрів, здатних працювати в умовах ринку;

* відсутностірозгалуженої мережі організаційних і управлінських організацій, які надаютьмалим підприємствам різного роду послуги на комерційній основі;

* причинбюрократичного характеру, що примушує засновників підприємств оббивати порогичисленних інстанцій для збору підписів.

Підтримка малогопідприємництва — один з основних напрямів економічної політики урядіврозвинутих країн світу, оскільки малий бізнес не тільки виступає факторомекономічного розвитку, а й сприяє соціально-політичній стабілізаціїсуспільства.

В демократичнихкраїнах світу мале підприємництво визнається одним з головних чинниківполітичної та соціальної стабільності суспільства.

Державнаполітика сфері підприємництва

Державнаполітика у всьому світі визначається як єдність змісту, форм і методівздійснення державної влади у визначеній сфері діяльності держави,характеризується певною самостійністю, однорідністю, повторюваністю. Тому якщодержавна влада у сфері малого підприємництва здійснюється непослідовно,суперечливо та фрагментарно, то це свідчить про відсутність державної політикияк такої. Головна проблема, з якою стикається система державного управління вУкраїні в цілому, полягає у низькій якості виконання державних рішень,відсутності або спотворених стимулах до її належної роботи як системи, і, якрезультат, до невиконання або вибіркового виконання національного законодавства(в першу чергу самими органами державної влади). Низька якість державногоуправління в Україні у свою чергу породжує наступні основні проблеми, з якими всвою чергу стикається і від яких потерпає національне мале підприємництво:

— відсутність чітко сформульованої тавиконуваної державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

— збільшення адміністративних бар'єрів(реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільноїпрактики, тощо) та надмірне втручання органів державної влади в діяльністьсуб'єктів малого підприємництва;

— корупція в органах державної влади, якастимулює суб’єктів підприємництва до ведення діяльності у „тіньовій зоні”.

Ці проблемистворюють у певному розумінні „зачароване коло” системно-адміністративнихперешкод розвитку малого підприємництва, і, відповідно, суттєвого гальма нашляху розбудови демократії та громадянського суспільства в Україні.

За кількістюсуб’єктів малого підприємництва на 1000 населення Україна досягла рівня країнЄС.

Але при цьомуслід зауважити, що розвиток малого підприємництва в Україні характеризуєтьсязначною кількістю системних проблем.

Так якісний станрозвитку національного малого підприємництва дуже далекий від оптимального,включаючи структуру малого підприємництва та його регіональний розвиток. Прицьому слід відмітити, що Україна на сучасному етапі свого розвитку в першучергу потребує не стільки розвитку виробничо-орієнтованих суб’єктів малогопідприємництва, скільки суттєвого збільшення частки малого підприємництва звисокою доданою вартістю. />

Малепідприємництво в Україні сьогодні

Також малепідприємництво в Україні сьогодні характеризується низьким запасом „міцності”проти негативних зовнішніх чинників, до головного з яких все ще відноситься недосконаледержавне управління.

Тому можнаконстатувати, що для України на часі формування нової державної політики щодомалого підприємництва, яка має відповідати новим реаліям, і яка має як отриматипринципово нову якість, так і сприяти досягненню нової якості сектору малогопідприємництва.

Нова якістьдержавної політики щодо малого підприємництва пов’язана зі зміною суті системидержавного управління. Базис нової суті державного управління визначається тимфактом, що державна влада має прецедентний характер. Прецедентна природадержавної влади останніми десятиріччями замовчувалась, що було пов’язане з їїбажанням зменшити, а в ідеалі і взагалі відмовитись, від відповідальності засвої рішення та дії. Рішення державної влади сприймаються та виконуютьсясуспільством, суб’єктами бізнесу та громадянами лише тоді, коли сама державнавлада реально та без виключень виконує свої рішення. А це можливо лише тоді,коли в державі панує верховенство права.

Томувизначальними принципами нової системи державного управління мають реальностати: служіння народу України; демократизм і законність; доцільність;адекватність; ефективність; збалансованість; передбачуваність; прозорість таврахування громадської думки. Побудова нової системи державного управління маєвідбутися в результаті впровадження у повсякденну практику органів державногоуправління принципів та норм регуляторної політики, що виступає одним зосновних інструментів адміністративної реформи.

Таким чином вУкраїні на часі формування нової державної політики, у тому числі й щодо підприємництва,яка має відповідати сучасним реаліям. Основне гасло цієї нової політики щодомалого підприємництва має стати: „Від політики підтримки через політикурозвитку до політики партнерства”.

Нова державнаполітика щодо малого підприємництва у сучасних умовах має будуватися на двохважливіших складових:

Сучасне — збереження досягнутих результатів щодо кількісного стану розвитку малогопідприємництва;

Майбутнє — покращення та забезпечення нового рівня якісного стану розвитку малогопідприємництва.

Перша складова — збереження досягнутих результатів щодо кількісного стану розвитку малогопідприємництва — у своїй основі базується на принципі не погіршення умовведення господарської діяльності та високому ступеню інертності щодо ставленнягромадян до дій державної влади. Збереження досягнутих результатів є окремимзавданням і не може бути вирішено автоматично. Ця складова державної політикищодо малого підприємництва має реалізовуватись на основі збереження існуючихнорм спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва та досягнутого рівня відкритості влади і громадськихконсультацій.

Друга складова — покращення та забезпечення нового рівня якісного стану розвитку малогопідприємництва — у своїй основі базується на принципі, що розвиток малогопідприємництва становить завдання національного розвитку і має вирішуватисьвсіма органами державної влади без винятку. При цьому державна системауправління має постійно і неухильно проводити принцип, що держава у будь-якихсвоїх програмах має забезпечити врахування, дотримання та реалізацію політикидопомоги малому підприємництву.

Розвиток тастановлення національного малого підприємництва не є і не може бутиавтоматичним наслідком економічного зростання, і лише виважена та розумнадержавна політика є запорукою сталого розвитку, однією зі складових якого єрозвиток демократії та громадянського суспільства, що забезпечується розвиткомта вдосконаленням національного малого підприємництва.

Формуванняринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростаннямпідприємницької активності в усіх сферах економіки. Одним з найперспективнішихнапрямків створення конкурентного середовища є розвиток малого підприємництва.Мале підприємництво — це найдемократичніший суспільний сектор національноїекономіки, який практично нічого не коштує бюджету, але забезпечує значнучастку обсягу виробленої продукції держави та переважну частку робочих місць.

Саме томув більшості країн світу мале підприємництво є не тільки об'єктом державноїполітики, але й розглядається як один з чинників національної безпеки.

Становленнямалого підприємництва умовно можна поділити на 3 етапи.

І етап:1991-1994 роки – початок формування державної політики підтримки малогопідприємництва, прийняття Верховною Радою України Закону «Пропідприємництво», утворення Державного комітету України з сприяння малимпідприємствам і підприємництву та схвалення Урядом Програми державної підтримкипідприємництва;

ІІ етап: 1995-1997роки – період реформування системи державної підтримки підприємництва,схвалення Кабінетом Міністрів Концепції Державної політики розвитку малогопідприємництва, конституційне закріплення свободи підприємництва тазатвердження Урядом Програми розвитку малого підприємництва на 1997-1998 роки;

ІІІ етап: з 1998року по теперішній час – визнання на рівні державної політики необхідностізменшення державного втручання у підприємницьку діяльність, введення спрощеноїсистеми оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва,прийняття Верховною Радою України Законів «Про державну підтримку малогопідприємництва» та «Про Національну програму сприяння розвитку малогопідприємництва в Україні».

Рисунок 2.1 –Кількість суб’єктів малого підприємництва за 1991-2002рр

Станом на01.01.2003 в Україні діяло 2660 тис. суб'єктів малого підприємництва, що у 10разів більше, ніж у 1992 році, з них:

248 тис. малихпідприємств (у 3,6 разів більше);

2412 тис.фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ( майже у 12 разівбільше). Крім того, діяло 43 тис. селянських (фермерських) господарств. Заперіод з 1992 по 2002 рік їх кількість зросла майже у 3 рази.

На сьогодні маліпідприємства складають 83,8% від загальної кількості усіх підприємств — суб'єктів підприємницької діяльності.

Рисунок 2.2 –Кількість зайнятих в малому підприємництві за 1991-2002рр

Кількістьзайнятих в секторі малого підприємництва (з урахуванням фізичних та юридичнихосіб) становить 4305 тис. осіб, що у 3 рази більше, ніж у 1992 році.

Посилилисьпозитивні зміни в галузевій структурі кількості малих підприємств за видамиекономічної діяльності: поряд із зменшенням частки кількості малих підприємствв оптовій та роздрібній торгівлі відбувається зростання їх частки впромисловості, сільському господарстві, транспорті та будівництві.

Динамікарозвитку малого підприємництва України свідчить про стійке кількісне зростанняяк суб'єктів малого підприємництва, так кількості працюючих в цьому секторіекономіки та обсягу виробленої в ньому продукції.

ПрезидентУкраїни, визначаючи у щорічних посланнях до Верховної Ради Україниконцептуальні засади подальшого розвитку підприємництва, спільно з ВерховноюРадою України, Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчоївлади, закладають основи для подальшого ефективного розвитку підприємництва тастворюють належні правові умови для реалізації конституційного права громадянна підприємницьку діяльність.

Тісна взаємодіяорганів державної влади з підприємницькою громадськістю при вирішенніактуальних та стратегічних питань розвитку підприємництва багато в чомудосягається завдяки ефективним механізмам співпраці, які впровадженіНаціональною програмою.

2.1Порівняння розвитку малого підприємництва у країнах ЄC та в Україні

Малепідприємництво у всіх країнах світу є універсальним інструментом участімільйонів громадян як в економічному житті країни, так і в системі міжнародногорозподілу праці, виступає для активних громадян як своєрідний засіб існування істимул до самовдосконалення. І тому зрозуміло, що під час суспільних трансформаційрозвиток малого підприємництва виступає одним з головних чинників як розвиткудемократії та побудови середнього класу, так і ступеню ринкових перетворень тавідкритості економіки. Політика розвитку малого підприємництва не є предметомокремої державної політики, а становить предмет комплексної державної політики,об'єднуючи цілі економічної, соціальної, цінової, податкової і т.п. політик, щодля будь-якої країни світу вимагає наявності комплексних критеріїв ефективностіта високого ступеню їх координації. У Лісабоні Європейський Союз поставив замету стати найбільш конкурентоспроможною, динамічною інтелектуальною світовоюекономікою, яка характеризувалася б стійким економічним зростанням, збільшеннямкількості робочих місць, якісним покращанням умов праці та величезноюсоціальною єдністю. Тому, малі підприємства в ЄС розглядаються як першоджерелоінновацій, зайнятості, а також соціальної та місцевої інтеграції в Європу.

Трансформаціянаціональної економіки значно посилила вимоги до якості теоретичного обґрунтуванняформування дієвих та сучасних механізмів державного управління, і необхіднітеоретичні розробки і рекомендації щодо сфері підприємництва. Проте слідзазначити, що досягнення Україною якісно нових рівнів розвитку суспільства таекономіки, посилення процесів світової глобалізації та, відповідно, посилення процесівконкуренції та спеціалізації країн, особливо з урахуванням проголошеногоУкраїною курсу на євроінтеграцію, вимагає не тільки уточнення та формуваннянових завдань для системи державного управління, але й розуміння світовихтенденцій та досвіду щодо досягнень національних політик різних країн щодорозвитку національного малого підприємництва.

Вдемократичних країнах світу мале підприємництво визнається одним з головнихчинників політичної та соціальної стабільності суспільства та національноїекономіки, і тому проблема оцінки стану розвитку малого підприємництва вУкраїні та порівняння з показниками інших країн світу є вкрай актуальною, болише на основі її вирішення можливо досягнення високої ефективності державноїполітики в Україні та якості системи державного управління як в цілому, так іщодо малого підприємництва, зокрема.

УВеликій Британії віднесення суб'єктів до малого та середнього бізнесурегламентується в нормативному документі: «Акт Компаній» від 1985 року зізмінами, внесеними у 2004 році. згідно з цим актом суб'єкт малогопідприємництва має мати оборот не більш ніж 5,6 мільйонів фунтів стерлінгів,підсумок балансу підприємства не більш ніж 2,8 мільйон фунтів стерлінгів і небільш ніж 50 працівників.

Відповіднодо статистичних показників Великої Британії за результатами 2005 року з 4,3мільйонів бізнес-структур 99,3% були маленькими фірмами з менш ніж 50працівниками, 0,6% були середніми фірмами з 50…249 працівниками, і лише 0,1% буливеликими.

Такимчином слід уточнити, що за загальним визначенням суб'єктів малогопідприємництва в Україні поле малого підприємництва вужче за аналогічне поле уВеликій Британії приблизно у 20 разів. Але, не зважаючи на таку різницю, зарезультатами 2005 року мале підприємництво України визначається наступнимистатистичними показниками :

Таблиця2.1 – Основні показники розвитку малого підприємництва в Україні за 2006р.

Кількість суб'єктів Середня кількість зайнятих працівників, тис.осіб Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн.грн. тисяч одиниць на 1 тис. осіб наявного населення, одиниць всього середня кількість найманих працівників Суб'єкти малого підприємництва -всього 2'253,7 47,8 5'277,6 3'247,3 177'860,3 у тому числі: малі підприємства * 337,1 71 1994,7 1881,0 85086,1 у % до підсумку 15,0 - 37,8 57,9 47,8 фізичні особи -підприємці ** 1916,6 407 3282,9 1366,3 92774,2 у % до підсумку 85,0 - 62,2 42,1 52,2 /> /> /> /> /> /> />

Зацими даними слід визнати, що кількісний стан розвитку малого підприємництва вУкраїні в цілому відповідає стану розвитку малого підприємництва у ВеликійБританії. Щодо якісного стану розвитку малого підприємництва, то необхідновідмітити, що порівняння вкладу малого підприємництва у національну економікуУкраїни та Великобританії коректно лише тоді, коли база порівняння приведена довзаємоузгодження.

Прицьому також слід уточнити, що за рядом факторів Україна на Європейській аренімає ряж конкурентних переваг. До першого такого фактору без будь-якихперебільшень відноситься спрощена система оподаткування, обліку та звітностісуб'єктів малого підприємництва, про яку вже згадувалось у цій статті. Додругого фактору можна віднести норми регуляторної політики, яка запроваджена вУкраїні Законом «Про засади державної регуляторної політики у сферігосподарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-IV.

2.2 Діяльністьмалих підприємств за Європейською хартією

Маліпідприємства складають основу європейської економіки. Вони являються ключовимджерелом робочих місць та впровадження бізнесових ідей. Зусилля Європи усучасній економіці супроводжуються успіхом тільки тоді, коли малий бізнес будевисунутий на перше місце у порядку денному

Маліпідприємства швидко реагують на всі зміни у бізнес-середовищі. Вони першістраждають від надмірного обтяження бюрократією. Та. Звісно, вони перші, хтобуде нагородженим добробутом та процвітатиме від ініціативи порвати збюрократизмом.

У Лісабоні мипоставили за мету для Європейського Союзу стати найбільш конкурентоспроможною,динамічною, інтелектоємною світовою економікою, яка характеризувалась бистійким економічним ростом, збільшенням кількості робочих місць, якіснимпокращенням умов праці та величезною соціальною єдністю.

Маліпідприємства повинні розглядатися як першоджерело інновацій, зайнятості, атакож соціальної та місцевої інтеграції в Європу. Отже, має бути створененайбільш сприятливе середовище для малого бізнесу та підприємництва.

При підтримціданої хартії країни учасники зобовязуються діяти відповідно до нижчевикладеногоплану дій, приймаючи належні рішення згідно з потребами представників малогобізнесу.

1. Освіта танавчання підприємців

Європа будедбати про підтримку підприємницького духу і нових навичок з більше ранньоговіку. Базові знання у сфері бізнесу та підприємництва мають викладатися на всіхрівнях навчання. Спеціальні модулі, пов’язані з діловою активністю, мають стативагомою складовою системи освіти на середньому рівні, в коледжах їуніверситетах. Ми будемо заохочувати і сприяти спробам підприємців – початківцівта розвиватимемо належні навчальні схеми для менеджерів малих підприємств.

2. Дешевший таприскорений старт

Витрати навідкриття нової компаній мають наближуватись по відношенню до аналогічнихвитрат найконкурентоспроможніших підприємств у світі. Країни з відсталимрозвитком та найбільш обтяжливими процедурами реєстрації компаній необхіднозаохочувати прискорювати дані процеси. Необхідно зазначити, що online доступприскорить та поліпшить процес реєстрації підприємств.

3. Удосконаленнязаконодавства та регулювання

Національнезаконодавство про банкрутство має бути оцінено у світлі успішної практики.Вивчення практики застосування бенчмаркінгу повинно привести до покращенняпоточної діяльності в ЄС.

4. Придатністькваліфікації

Минамагатимемось гарантувати навчальним закладам укомплек- тованості відповідно звнутрішніми схемами навчання і, відповідно, отримання відповідної кваліфікації,адаптованої до потреб малого бізнесу, а також впровадити постійно діючімеханізми підготовки та консультування.

5. Покращення«online» доступу

Громадськіорганізації повинні бути заохочені до підвищення їх електронного зв’язку зсектором малого бізнесу. Таким чином, компаніям буде надана можливість отриматипораду, звернутися з проханням, подати податкову декларацію або отриматиелементарну інформацію в режимі «online», що прискорить та суттєво зменшитьвартість процесу спілкування. Комісія має стати прикладом у цій області.

6. Узагальненняєдиного ринку

Малий бізнесвідчуває економічний ефект від реформ європейської економіки. Тому Комісія ідержави – учасниці мають проводити реформи, зважаючи на фактичний внутрішнійринок, зручний для малого бізнесу, в критичних областях для розвитку малогобізнесу, включаючи електронну комерцію, телекомунікації, комунальну сферу, системудержавного сприяння і митних платежів.

7.Оподатковування та фінансові питання

Системаоподаткування має бути спрямована на мотивацію успіху, сприяння початкупідприємницької діяльності, підйому економічної діяльності малого бізнесу тастворенню нових робочих місць, а також спрощення створення малих успішнихпідприємств. Країни — учасниці повинні застосувати найкращу практикуоподатковування та створення системи індивідуальної мотивації.

8. Посиленнятехнологічних можливостей малих підприємств.

Мивдосконалюватимемо існуючі програми, які засновані на розповсюдженні технологійдля малих підприємств так само, як здатність малого бізнесу ідентифікувати,підбирати і адаптувати технології.

9. Моделіуспішного електронного бізнесу і підтримка найуспішніших малих підприємств

Комісія і країни- учасниці повинні сприяти у застосуванні передової практики і впровадженніуспішних моделей бізнесу малими підприємствами, які дадуть їм можливістьпроцвітати в умовах оновленої економіки.

10. Розвитоксильнішого. ефективнішого представництва інтересів малих підприємств наміждержавному та національному рівні. Ми завершуємо перегляд процесупредставництва інтересів малого бізнесу в ЄС та на національному рівні, зокремашляхом побудови соціального діалогу.

IIІ.Сприяння розвитку підприємництва в Україні в сучасних умовах

Протягом вжебільш як 2 років дії Національної програми сприяння розвитку малогопідприємництва в Україні державна підтримка малого підприємництва сталасамостійним системним напрямком соціально-економічної політики держави.

Так, за цейперіод Урядом були прийняті нормативно-правові акти, направлені на розвитокмолодіжного підприємництва, забезпечення гарантованої участі у формуваннідержавного замовлення для суб'єктів малого підприємництва, надання можливостібізнес-центрам та бізнес-інкубаторам використовувати науково-дослідні розробки,що виконувалися за кошти державного бюджету.

/>Проте,реалізація заходів Національної програми стримувалась неналежним фінансовимзабезпеченням з Державного бюджету. Так, з початку дії заходів на 2002 рік зДержавного бюджету було виділено лише 306 тис. грн., що становить 15,3% відзапланованих Державним бюджетом 2 млн. грн. і 0,6% від запланованихрозпорядженням Кабінету Міністрів України 463-р 48 млн. грн.

Рисунок 3.1 –Сприяння розвитку малого підприємництва

Але незважаючинавіть на таке незадовільне фінансове забезпечення, за виділені кошти вдалосяреалізувати ряд заходів, спрямованих на розвиток підприємництва.

Одним зпріоритетів Національної програми залишається зменшення податкового тиску,спрощення процедур оподаткування та звітності для суб¢єктівмалого підприємництва шляхом закріплення спрощених режимів в чинномузаконодавстві.

Значна частинапідприємців сьогодні здійснює діяльність на ринках країни. Ця категорія суб¢єктіввідчуває на собі негативний вплив проблем, які притаманні сучасним ринкам: відзаконодавчої неврегульованості до корумпованості відповідальних осіб. Томуможна пояснити велику кількість скарг від підприємців, що працюють на ринкустосовно недосконалого механізму справляння ринкового збору; відсутностісистеми укладання договорів між підприємцями та ринком, визначення умов наданняу довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності земельних ділянокдля розташування ринків, високого розміру орендної плати; проблем соціальногохарактеру (оформлення трудових відносин, ведення трудових книжок).

У зв’язку з існуванням багатьох проблем функціонуванняринків, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження “Про вивчення станусправ на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, якимпередбачено проведення обстеження ринків з метою визначеннясоціально-економічної ефективності їх діяльності. Таке обстеження булопроведене у всіх областях.

За результатами вивчення та узагальнення матеріалівобстеження до Кабінету Міністрів України надано пропозиції щодо поліпшеннястану справ на ринках та проекти відповідних нормативно-правових актів.Вирішення зазначених питань потребує негайного державного втручання шляхомвдосконалення нормативно-правових актів. Адже метою здійснених заходів єзабезпечення належних умов праці, вирішення соціальних проблемгромадян-підприємців та їх найманих працівників, а також прискорення процесуперетворення ринків в сучасні торгівельні комплекси.

Слід зазначити,що обстеження, проведене на ринках, висвітлило ще одну гостру проблему длядіючих підприємств — низький рівень професійної підготовки підприємців,відсутність можливості отримання кваліфікованої консультаційної таінформаційної підтримки. Тому, інформаційне та кадрове забезпечення залишаєтьсяодним із найважливіших напрямків державної підтримки малого підприємництва Насьогодні більшість підприємців вважають, що їм необхідні додаткові знання всфері бізнесу, а особливо актуальним є питання формування управлінських кадрівдля малих підприємств.

Отже, існуючасистема соціального захисту на випадок безробіття стимулює бути безробітним, ане бути самозайнятим та започатковувати власну підприємницьку діяльність.

Певним крокомщодо створення оптимальних умов для оволодіння підприємцями знань з питаньведення бізнесу стали затверджені Кабінетом Міністрів України в березні місяціцього року Комплексні заходи щодо освітнього, інформаційного та кадровогозабезпечення підприємницької діяльності на 2006 рік. Впровадження цих заходівдозволить підвищувати професійний рівень кадрів сфери малого підприємництва,надавати їм навчально-методичні, консультаційні та інформаційні послуги зпитань здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим,залишається потреба підприємницького сектору у фахівцях різного рівня відкерівників підприємств та менеджерів середньої ланки до фахівців із робітничимиспеціальностями. В той же час підготовка зазначених спеціалістів фактично нездійснюється за державні кошти.

З метоювирішення цього питання, Кабінету Міністрів України необхідно привести своїакти щодо формування держзамовлення на підготовку кадрів у відповідність донорм чинного законодавства. Для цього Міністерство економіки та з питаньєвропейської інтеграції України та Міністерство освіти та науки України приформуванні державного замовлення повинні враховувати потреби ринку праці увідповідних спеціалістах.

Одним з основнихкомпонентів Національної програми є впровадження регіональної політики сприяннярозвитку малого підприємництва. Основним інструментом такої політики євідповідні регіональні програми.

В більшостірегіонів вже відпрацьована гнучка система орендної плати за користуванняоб’єктами комунальної власності, що поліпшує їх привабливість та робитьдоступними для використання у підприємницькій діяльності.

Новою формоюпідтримки малого бізнесу є сприяння виробничому кооперуванню між собою великихта малих промислових підприємств, що робить можливим розширення для нихінноваційного співробітництва і ринків збуту.

Протягом двохроків реалізації регіональних програм відбулися позитивні зміни і в розвиткуінфраструктури малого підприємництва. Консультативну та правову допомогу маломупідприємництву на сьогодні надають 257 бізнес-центрів, що майже у 2 рази більшеніж у 2005 році.

Змінюєтьсявідношення керівництва областей та районів до проблем малого підприємництва.Сьогодні мале підприємництво стало одним з пріоритетних напрямків регіональноїполітики і невід’ємною частиною програм соціально-економічного розвиткурегіонів. Мале підприємництво

В рамкахНаціональної та регіональних програм розвитку підприємництва реалізуютьсясоціально-спрямовані програми для залучення до підприємницької діяльностісоціально-незахищених категорій населення (безробітних, жінок, інвалідів,звільнених у запас військовослужбовців). Для організації власної справи безробітніотримують одноразову допомогу по безробіттю.

В регіонахздійснюється залучення незайнятого населення до організації та розвиткусільського зеленого туризму шляхом запровадження регіональних програм розвиткутуризму, навчання тренерів-організаторів туризму, проведення семінарів врегіонах, видання туристичних путівників та створення інформаційних базприватних власників.

З метоюстворення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва у багатьохрегіонах за сприянням місцевих органів виконавчої влади впроваджуються цільовідовгострокові молодіжні програми, проводяться конкурси бізнес-планівпідприємницької діяльності серед молоді, діють молодіжні біржі праці.

Важливе значенняінфраструктури у становленні вітчизняного малого та середнього бізнесу вимагаєпостійної уваги до її формування як органів державного управління, так ідепутатського корпусу, активного залучення до цього процесу широкого колапідприємців та їх об'єднань.

З метоюздійснення комплексної порівняльної оцінки регіонів за станом розвитку малогопідприємництва та його підтримки на місцевому рівні. Було розроблено відповіднуметодику. Запровадження на регулярній основі визначення рейтингів сприятимепосиленню уваги місцевих органів влади та самоврядування до проблем малогопідприємництва в регіонах, активізації місцевої ініціативи щодо більш повноговикористання своїх повноважень по запровадженню нових ефективних форм йогопідтримки, поширенню прогресивного досвіду, а також стимулюватиме залученняінвестиційних коштів в розвиток цієї сфери економіки.

Висновок

Загальнийстан розвитку малого підприємництва за кількісними показниками та тенденціямищодо структурного складу в цілому відповідає відповідним показникам ЄС, зокремаВеликої Британії. Але Україні в умовах глобалізації та посилення конкуренціїслід по-перше приділити більшу увагу щодо приведення критеріїв визначеннясуб'єктів малого підприємництва до європейських рекомендацій, а по-другезберегти та посилити спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб'єктів малого підприємництва як один з основних інструментів своєїконкурентноздатності.

У системізаходів виходу з економічної кризи, здійснення переходу до регульованого ринкуважливе значення має створення і розвиток малих підприємств. У минулому їхняроль недооцінювалася. Вони вважалися малоефективними, нечутливими до технічнихнововведень. Перехід до регульованого ринку змінив ставлення до малихпідприємств у розвитку економіки.

Історія розвиткупідприємства на Заході показує, що воно виросло з малого бізнесу. Він ісьогодні сприяє поширенню підприємницької діяльності, без якої не може існуватиринкова економіка. Так, наприклад, у Великобританії малий і середній бізнесстановить 96%, охоплює зайнятість робочої сили 25% і виробляє 20% валового продукту.В Японії 80% працездатного населення зайняте у сфері дрібних та середніхпідприємств. В Італії частка дрібних і середніх підприємств становить 99%.

За оцінкоюспеціалістів, в Україні налічується близько 100 тис. малих підприємств і 900тис. господарських суб'єктів, яких у відповідності з міжнародними критеріями,можна зарахувати до сектору малого бізнесу. В цьому секторі економіки зайнятоприблизно 2,5 млн. чоловік, що становить тільки близько 10% зайнятогонаселення. Виходячи з цих результатів і порівнюючи їх із світовими, можнасказати, що Україна потребує 3-4 разового збільшення кількості малихпідприємств.

За кількіснимипоказниками стану розвитку малого підприємництва Україна досягла середньогорівня країн ЄС. За якісними показниками мале підприємництво в Українізалишається на початковому рівні. Це визначає необхідність формування тареалізації нової державної політики щодо малого підприємництва.

Нова політикащодо малого підприємництва має:

а) стояти напозиції, що розвиток малого підприємництва становить завдання національногорозвитку і має вирішуватись всіма органами державної влади без винятку;

б) базуватися напринципі не погіршення умов ведення господарської діяльності суб’єктами малогопідприємництва;

в)концентруватися навколо проблем збільшення експортного потенціалу національногомалого підприємництва та збільшення його частки у доданій вартості.

Використаналітература

1. Абрамов В. “Підприємства, малий бізнес іринкова конкуренція” // “Економіка України”, №11 2002 р.

2. Баранів Я. “Підприємство в системірегіонального керування” // “Економіка України”, №10 2003 р.

3. Бондаренко С.М. Рейтингова системауправління конкурентністю промислової продукції II Проблеми науки. – 2001 — №11– с.41-47.

4. Гончарова Н. “Адаптація підприємства доринкових відносин” // “Економіка України”, №12 1999 р.

5. Закон України „Про державну підтримкумалого підприємництва” від 19 жовтня 2000 року №2063-III

6. Закон України „Про Національну програмусприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21 грудня 2000 року№2157-III

7. Курский В.А. Управление конкурентностьюпредприятия II В.А. Курский, П.А. Васиц. ОА. Николаев II СТИН – 2001 — №10 –с.13-17.

8. Мале підприємництво України – процесрозвитку. / Д.В.Ляпін, Ю.І.Єхануров, О.В.Кужель та ін. – К.: Інститутконкурентного суспільства, 2005. – 256с.

9. Мочерный С.“Основи економічної теорії”,Тернопіль, 1993 р.

10. Підприємництво – вирішальний факторрозвитку країн з перехідною економікою. – К.: Знання України, 2003. – 327с.

11. Решетникова Т.П. Повышениеконкурентности предприятия и ее измерение.II Наукові праці Донецькогодержавного технічного університету. Сер. Економічна –2001 -№12 – с.58-61.

12. Рижків С. “Підприємництво сьогодні ізавтра” // “Комерсант України”, №6 2000 р.

13. Сологуб С.М. Теоретичні основи виборустратегії розвитку підприємств в післяприватизаційному періоді // Актуальніпроблеми економіки. – 2004 — №11-12 – с.58-61.

14. Україна та Росія: Державна політикащодо малого підприємництва. / Д.В.Ляпін, О.І.Ступницький та ін. – К.: Інститутконкурентного суспільства, 2002. – 212с.

15. Уотермен Р. Фактор обновления.Как сохраняют конкурентоспо-собность лучшие компании \ Общ. ред. В.Т. Рысина. –М.: Прогресс – 1997.-386с.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Підприємницька діяльність та її активізація в Україні

Підприємство по технічному обслуговуванню і ремонту будівельних машин

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень

1 Сентября 2013