Реферат: Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету

Кафедра економіки та банківської справи

Курсова робота

З дисципліни “економіка підприємства”

на тему:

“Підвищення економічної ефективностівикористання основних фондів операційної діяльності підприємства”

Рівне – 2003.
План.

Вступ. 2

1 Поняття, оцінка та склад основнихфондів торговельногопідприємства 3

2. Оцінка та відтворення основних фондівторговельного підприємства. 7

3. Аналіз стану та ефективностівикористання основних фондів торговельного підприємства 10

3.1. Аналіз обсягів та динаміки основних фондів. 11

3.2. Аналіз стану та складу основних фондів. 11

3.3. Аналіз ступеня зносу основних фондів. 12

3.4. Аналіз інтенсивності відновлення основних фондів. 13

3.5. Аналіз ефективності використання основних фондів. 13

4. Завдання управління основними фондамипідприємства та шляхи їх розв'язання 15

4.1. Визначення розміру потреби в прирості основних засобів. 15

4.2. Розробка плану розвитку матеріально-технічної бази торговельногопідприємства 16

4.3. Вибір форми задоволення потреби в прирості основнихзасобів. 17

4.4. Раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства 18

4.5. Обґрунтування ремонтної політики підприємства. 18

4.6. Оптимізація термінівексплуатації основних фондів. 20

Висновок. 22

Вступ.

Ефективневикористання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення якдля підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використанняосновних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні вексплуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягівпродукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їхоборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву втермінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основнихфондів.

Успішнефункціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того,якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори краіцого їхвикористання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничихпотужностей означав: по-перше, збільшення часу функціонування основногоустаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складівсього устаткування, наявного на підприємстві.

1 Поняття, оцінка та склад основних фондів торговельного підприємства

Дляздійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільноїдіяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурсита засоби праці. Сукупність засобів праці, якимирозпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Підтерміном «основні фонди»розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльностіпідприємства впродовж Періоду, який перевищує 365 календарних днів віддати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язкуіз фізичним або моральним зносом.

Таким чином,характерними особливостями основних фондівє:

1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалогочасу (не менше року).

2.Схильністьдо зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатаціїу зв'язку з старінням, закінченням резервупотужності (матеріальний знос) або з втратою доцільності подальшоїексплуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).

3.Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізмпоступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточнівитрати підприємства, і відповідно, вартість продукції(робіт, послуг).

Основніфонди підприємства повинні забезпечитиналежні матеріальні умови дляздійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідногообсягу товарних запасів, проведеннятранспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та іншихпідготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів,виконанням виробничих функцій, наданням послуг,праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивностіїхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цихзавдань сприяє цілеспрямована робота з формуванняобсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їхексплуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

Оскільки натурально-речовий склад основних фондівпідприємства дужерізноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознакикласифікації (рис. 1).

Унаш час використовують наступну класифікацію основних фондів підприємства.

За характером використаннявиділяють:

— основні виробничіфонди основного виду діяльності підприємства;

— основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані зреалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до нихвідносять основні фонди таких сферматеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальнеобслуговування та інше);

— невиробничі основні фонди, використання яких пов'язанез діяльністю,що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальнегосподарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я,відпочинок та туризм, соціальне. забезпечення та інше).

Навідміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарськудіяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення,наявність у торговельного підприємства невиробничихосновних фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань:створення необхідних умов для проживання та відпочинку робітників підприємствата членів їх сімей, підтримку стабільності трудового колективу, покращення умовпраці та морального клімату.

Оскількив торговельних підприємствах переважне місце займають жінки та молодь, рішенняцих питань актуальне та злободенне.

Рис. 1 Класифікація основних фондівпідприємства

Зацільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельногопідприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки — архітектурно-будівельні об'єкти, щозабезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки,сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, наданняторговельних послуг населенню.

2. Споруди- інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих таторгово-технологічних процесів.

3.Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, атакож рідких та газоподібних речовин.

4.Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми таустаткування, торговельні автомати, механічне устаткування,підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальніприлади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольнихнапоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічнеустаткування, теплове устаткування.

5.Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машинінструменти.

6.Виробничий інвентар та приладдя, предмета: виробничого призначення;устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рідких та сипучих товаріві таке інше.

7.Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8.Господарський інвентар — предмета конторського та господарського призначення.

9. Багаторічнінасадження.

Залежновід участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

— активну частину — машини, обладнання, інструменти та інші елементи основнихфондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

— пасивну частину — будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, якібезпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речовіумови для господарської діяльності підприємства.

В галузях виробничої сфери вирішальну рольмає стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначаєможливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничоїпрограми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Цевимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основнихфондів в їх загальному обсязі.

Дляторговельних підприємств велике значення мають розміри, стан тамісцезнаходження пасивної частини основних фондів — торгових та складськихприміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та йоготоварного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоківпокупців, и, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельногопідприємства.

Стан активної частини основних фондіввизначає рівень продуктивності праці тільки окремих категорій робітників, яківиконують виробничі функції — фасувальників, вантажників, наладчиків та інше.Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечуєнеобхідні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежновід прав власності основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства,прийнято поділяти на:

— власні основніфонди;

— орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основідоговору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначенийчасовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права(оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартіснаоцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду,вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурнихпідрозділів, взятих в оренду, відображаються в балансі підприємства.

Вартістьокремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативку оренду (крімприміщень) обліковується на позабалансовому рахунку «Орендовані основніфонди», виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в договоріоренди (лізингу).

Залежновід джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

— основніфонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані впорядку оплати акцій);

— основніфонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

— основніфонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

— безплатно отримані основні фонди ( в порядку спонсорської, безплатноїфінансової допомоги та інше).

Наведенакласифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства насклад основних фондів.

Залежновід стану фактичного використання основних фондів, їх поділяють на:

— основніфонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства;

— основніфонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову);.

— основніфонди, що тимчасово використовуються у зв'язку з переходом на нові видипродукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попитута інше;

— основніфонди, подальше використання яких в діяльності підприємства не планується.

Характеристикаосновних фондів підприємства за станом їх використання дозволяв визначити колозавдань, що потребують вирішення:

— повідношенню до основних фондів, що використовуються в господарській діяльностіпідприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їхвикористання;

— поорендованих — вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

— пофондах, зданих в оренду — контроль за зберіганням та дотриманням правилексплуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль засвоєчасністю сплати орендної платні;

— повідношенню до фондів, що тимчасово не використовуються скорочення періоду їхпростою та якнайшвидше включення до виробничого процесу (за рахунок скороченнятермінів монтажу, наладки, ремонту).

Якщопідприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не використовуються, тоосновним завданням є пошук можливостей їх альтернативного використання шляхомперепрофілювання, здачі в оренду або продажу, максимізації отриманих внаслідокцього доходів.

Розглянутакласифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, плануваннявідтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок таінвентаризацій.

Структураосновних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних труп взагальному обсязі основних фондів. її аналіз дозволяв оцінити співвідношеннярізних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх складі.

Усіосновні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядкуїх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива,матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменуватиматеріально-технічною базою підприємства.

2. Оцінка тавідтворення основних фондів торговельного підприємства.

Оцінканаявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться поокремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісномувимірі.

Натуральніпоказники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного видуосновних фондів, їх параметри — потужність, продуктивність, вантажність, ріквведення в експлуатацію та інше.

Натуральніпоказники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносуосновних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивно! потужності тапропускної спроможності.

Кожнаодиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісніпоказники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу,відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні,здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їхвикористання.

Для оцінкиосновних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишковавартість.

Первіснавартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію:витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючивитрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисноїдокументації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються набалансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Підвідновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення засучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало бпідприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу.Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировинута матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливомінфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною тавідновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулюванняпроцесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективностівикористання.

Длязабезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основнихфондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведенняпереоцінки основних фондів приймалось на державному рівні, з затвердженнямцентралізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів(залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результатіпроведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку зповноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала ісума нарахованої амортизації.

Починаючиз 1998 року відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку»підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондіввиходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишковавартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще неперенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнюєрізниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносуосновних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.

3 метоюоцінки та аналізу розрізняють:

— бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив навартість основних фондів діючого (державно визначеного) механізму їїамортизації;

— реальнузалишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів врезультат! фізичного та морального зносу.

Потреба вамортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основнихфондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовимзношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнятовиділяти два види зносу — фізичний та моральний.

Підфізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату нимитехніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу наних природних сил.

Нашвидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність тадовговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються вїх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльностіторговельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтногообслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральнийзнос (техніко-економічне старіння основних фондів) — це процес знеціненнядіючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливомнауково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принциповонових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження новихтехнологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усуненнянаслідків зносу може відбуватися у різних формах (рис. 2).

Фізичнийзнос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджувальний).

Першачастина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонтуосновних фондів.

Друга неможе бути усунена таким шляхом. 3 часом неусувний фізичний знос нагромаджуєтьсята зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання єнеможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміниоб'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

Рис. 65. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Моральнийзнос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

Частковийморальний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основнихфондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єктиосновних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Настанняповного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондівпідприємства.

Залежновід результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

— простевідтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основнихфондів;

— розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількістьосновних фондів підприємства зростає.

Простевідтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та замінизастарілих об'єктів основних фондів, розширене шляхом проведення новогобудівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основнихфондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційноюдіяльністю торговельного підприємства.

Проміжокчасу, протягом якого відбувається процес формування, використання тавідновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям«цикл відтворення основних фондів».

Основністадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис. 3

Рис. 3.Стадії та етапи циклу відтворення основних фондів торговельного підприємства

Циклвідтворення основних фондів не слід плутати з поняттям «обіг основнихфондів», яке відображає проміжок часу, протягом якого відбуваєтьсявідновлення вартості основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Наведеніпоняття не тільки змістовно, а и кількісно відрізняються одне від одного.

Якщо циклвідтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, топідприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченоїамортизації.

Якщо ж вразі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, топідприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (взв'язку з не завершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списаннязалишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

3. Аналізстану та ефективності використання основних фондівторговельного підприємства

Необхідноюпередумовою удосконалення формування, використання та відтворення основнихфондів торговельного підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану таефективності використання. Інформаційною основою аналітичної роботи є матеріалибухгалтерського обліку (обігові відомості з рахунків 01 «Основнізасоби», 07 «Обладнання», 055 «Майно в оренді»), формибухгалтерської звітності: ф. №1 «Баланс», ф. №3 «Звіт профінансово-майновий стан» (розділ 4 — Наявність та рух основних фондів),форма статистичної звітності №11-ОФ «Звіт про наявність та рух основнихфондів, амортизацію (знос)», матеріали оперативного обліку об'єктів основнихфондів (технічні паспорти та інша первинна документація), матеріали дослідженняринкових цін відновлення основних фондів (прайс-листи на продаж аналогічногообладнання, вартість будівель-но-монтажних матеріалів та робіт) тощо.

Завданняманалізу стану та ефективності використання основних фондів е: встановленнязабезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами — відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них;визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стануосновних засобів і особливо їх активної частини — машин та устаткування:визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використанняторговельної та складської площі; встановлення ступеня використання обладнаннята його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на обсягтоварообороту та інші економічні та фінансові показники діяльностіпідприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягутоварообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.

Аналіз стану та ефективностівикористання основних фондів підприємства передбачає проведення наступноїаналітичної роботи (рис. 4).

Рис.4. Етапи аналізу стану та ефективності використання основних фондів

3.1. Аналіз обсягів тадинаміки основних фондів

Нацьому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних фондів торговельногопідприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондівпорівняно з попередніми періодами.

Якщопротягом аналітичного періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, товивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у співставний вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондівна індекс переоцінки або дооцінка вартості основних фондів в попередніхперіодах. Співставлений динамічний ряд дозволяв визначити реальну зміну обсягуосновних фондів підприємства.

Темпзростання обсягу основних фондів слід порівняти з темпом зростання обсягутоварообороту підприємства (для визначення ступеня матеріального забезпеченнязростання товарообороту) та темпів зростання загального обсягу активівпідприємства (для оцінки змін в їх складі поза обігових активів).

3.2. Аналіз стану таскладу основних фондів

На цьомуетапі аналізу вивчається склад основних фондів і динаміка окремих видів(об'єктів) та груп основних фондів.

В процесіаналізу основні фонди групують за ознаками класифікації, розглянутими вище.

Спрямуваннявисновків за результатами аналізу складу основних фондів за окремими ознакамикласифікації відображено у табл. 1.

Таблиця1

Напрямки діагностики показниківскладу основних фондів підприємства

Питома вага в загальному обсязі фондів: Спрямування діагностичного висновку

1. Основних виробничих

фондів.

Ступінь орієнтації основних фондів на господарську діяльність підприємства 2. Основних невиробничих фондів. Ступінь розвитку соціальної інфраструктури підприємства 3. Активно! частини. Ступінь технічного оснащення господарської діяльності підприємства 4. Пасивної частини основних фондів. Ступінь забезпечення матеріальних умов для діяльності підприємства 5. Власних основних фондів. Ступінь господарської незалежності підприємства

Продовження таблиці 1

Питома вага в загальному обсязі фондів: Характер діагностичного висновку 6. Орендованих основних фондів Ступінь залежності підприємства від орендарів 7. Фондів, що фактично використовуються в господарській діяльності Ступінь освоєння можливостей наявного матеріального потенціалу підприємства 8. Фондів, що передані в оренду Ступінь відволікання основних фондів для обслуговування виробничих потреб інших суб'єктів господарювання 9. Фондів, що не використовуються (тимчасово або постійно) Ступінь безгосподарності підприємства в використанні основних фондів 3.3. Аналіз ступеня зносуосновних фондів

Ступіньзносу основних фондів характеризує їх вік та можливість подальшоговикористання.

Для отримання аналітичного висновкуз цього напрямку аналізу розраховують значення наступної системи показників:

Показник Алгоритм розрахунку Економічна характеристика 1.Коефіцієнт зносу основних фондів.

Сума зносу основних фондів

--------------------------------------------------

Первісна (відновну вальна) вартість основних фондів

Ступінь зносу основних фондів та відшкодування витрат на формування основних фондів. 2.Коефіцієнт придатності.

Залишкова вартість основних фондів

----------------------------------------------------

Первинна вартість основних фондів

Можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування основних фондів.

Ступіньморального зносу (техніко-економічного старіння) окремих видів активно! частиниосновних фондів можна оцінити за допомогою коефіцієнта морального зносу, якийрозраховується так:

КМЗ=1-(В1/ВО)(ПО/П1)

деВ0, В1 — відповідно, повна вартість нових та задіяних основних фондів(відновлювальна);

П0, П1 — відповідно,продуктивність або витрати на обслуговування тих же основних фондів.

Чимбільше значення цього показника, тим більше його техніко-економічне старіння.

3 метоюхарактеристики ступеня придатності основних фондів для подальшого використаннядоцільно також проводити групування основних фондів за тривалістю їхексплуатації та порівнювати середню тривалість експлуатації з нормативнимзначенням.

Чим вищий середнійвік окремих труп основних фондів та ступінь відповідності нормативному термінуексплуатації, тим нижчий їх технічний рівень та споживчі якості.

3.4. Аналіз інтенсивностівідновлення основних фондів

Інтенсивністьвідновлення основних фондів торговельного підприємства може бутиохарактеризована такою системою показників:

Показник Алгоритм розрахунку Економічна характеристика Коефіцієнт оновлення основних фондів

Вартість введених основних фондів за період

--------------------------------------

Вартість основних фондів на кінець аналітичного періоду

Питома вага введених основних фондів в їх загальному наявному обсязі; ступінь оновлення основних фондів Коефіцієнт вибуття основних фондів

Вартість основних фондів, що вибули з експлуатації протягом аналітичного періоду

--------------------------------------

Вартість основних фондів на початок аналітичного періоду

Питома вага вибуття основних фондів в їх загальному обсязі, ступінь втрати основних фондів Швидкість оновлення

-----------------------------------------

Коефіцієнт оновлення основних фондів

Середній період повного оновлення усіх основних фондів підприємства (виходячи з тривалості аналітичних періодів -рік, квартал, місяць).

Вказаніпоказники розраховуються за окремими трупами основних фондів та за окремимианалітичними періодами. їх аналіз дозволяв зробити висновок стосовно станувідновлення основних фондів та пріоритетів підприємства в цьому питанні.

3.5. Аналіз ефективностівикористання основних фондів

Однимз найважливіших завдань підприємства в сучасних умовах є підвищенняефективності використання основних фондів.

Ступіньвирішення цього завдання оцінюється шляхом вивчення в статиці и динаміці тапорівняння з підприємствами-аналогами системи показників ефективностівикористання основних фондів.

Показникамиефективності використання основних фондів підприємства є

Показник

Алгоритм розрахунку Економічна характеристика 1. Фондовіддача

Обсяг товарообороту

-------------------------------------------------

Середня вартість основних фондів, що використовується в торговельній діяльності підприємства

Обсяг товарообігу на одиницю основних фондів. 2. Доходовіддача

Доходи від усіх видів діяльності

------------------------------------------------

Середня вартість основних фондів підприємства

Обсяг доходу, який отримує

явних основних фондів, як тих, що є в користуванні, так і переданих в оренду.

3. Фондоємкість

3.1. товарообороту

---------------------------------------------------

Фондовіддача

Середня сума основних фондів, що використовується для реалізації одиниці товарообігу підприємства. 3.2. доходів

---------------------------------------------------

Доходовіддача

Середня сума основних фондів, що припадає на одиницю

доходів підприємства.

4.Прибутковість основних фондів

Балансовий прибуток

------------------------------------------------100

Середня вартість основних фондів підприємства

Обсяг прибутку на одиницю основних фондів підприємства.

5.Забезпеченість витрат на утримання

основних фондів доходами від діяльності підприємства

Виплати на утримання основних фондів

---------------------------------------------------100

Доходи від усіх видів діяльності

Частка доходів, що використовується на утримання основних фондів, в їх загальному обсязі

Длярозрахунку наведених показників використовується середня первісна вартістьосновних фондів, розрахована по середній хронологічній, тобто з врахуванням їхнадходження та вибуття.

В практиціроботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, якийдозволяв надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондівпідприємства.

Розрахунокзначення інтегрального показника зміни ефективності використання основнихфондів КЕФ здійснюється за формулою:

_____

КЕФ=ÖІРФ.ІВФ

деІРФ — індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період;

ІФВ — індекс зміни фондовіддачіосновних фондів (або доходовіддачі) за аналітичний період.

Крімрозглянутих вище загальних вартісних показників для оцінки ефективностівикористання окремих видів та труп основних фондів торговельного підприємстваможуть використовуватися окремі натуральні та спеціальні показники:

Назва показника Алгоритм розрахунку 1. Товаровіддача торговельної площі.

Обсяг товарообороту (доходу), грош. од.

--------------------------------------------------------------------------

Обсяг торговельної площі, м2

2. Віддача складської площі.

Обсяг складського обороту, грош. од.

-------------------------------------------------------------------------

Обсяг складської площі, м2

3. Коефіцієнт використання складського об'єму.

Середній фактичний обсяг зберігання товарних запасів, м15

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Нормативна ємкість складу, м3

4. Коефіцієнт змінності роботи обладнання

Кількість одиниць обладнання, щр працює в першу та другу зміну

-------------------------------------------------------------------------

Загальна кількість одиниць обладнання

5. Коефіцієнт ефективного використання обладнання.

Кількість годин роботи обладнання в день, год.

-------------------------------------------------------------------------

Нормативна тривалість роботи обладнання (з врахуванням графіка роботи підприємства та тривалості планово-запобіжних ремонтів)

6. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Фактична продуктивність роботи обладнання, фіз. од.

------------------------------------------------------------------------

Нормативна продуктивність роботи обладнання, фіз. од.

7. Коефіцієнт інтегрального використання обладнання .

Коефіцієнт ефективного використання обладнання Х

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання

Проведенняаналізу стану, руху та ефективності використання основних фондів торговельногопідприємства дозволяв визначити основні недоліки діючої на підприємствістратегії формування та використання основних фондів, які необхідно враховуватипри обґрунтуванні напрямків її удосконалення на плановий період.

4. Завданняуправління основними фондами підприємства та шляхи їх розв'язання

Стратегічноюметою управління основними фондами підприємства є забезпечення максимальноефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримування таобслуговування.

Досягненнястратегічної мети управління визначається ефективністю наступних управлінськихзавдань (рис. 5).

Рис. 5. Завдання управління основнимифондами підприємства

4.1. Визначення розміру потребив прирості основних засобів

Потреба вприрості основних засобів (ДП03) в плановому періоді визначається за формулою:

rПОЗ=ПОЗ-НОФ+ВК+ВМ

де ПОЗ<sub/>- загальна потреба в основнихзасобах відповідно до розробленого плану товарообороту;

НОФ — наявність основних фондів на початок планового періоду;

ВК, ВМ — очікуване вибуття основних засобів в плановому періоді в зв'язку з їх фізичнимта моральним зносом.

Загальнапотреба в основних засобах на плановий період може бути визначенафакторно-аналітичним методом:

ПОЗ=((ТПЛ.ФЕМН)(100-РПОТ)/100

де ТПЛ — плановий обсяг товарообороту;

ФЕМН — фондоємкість товарообороту, щофактично склалася;

РПОТ — невикористаний резервпотужності (продуктивності) основних фондів, %.

4.2. Розробка планурозвитку матеріально-технічної бази торговельного підприємства

Метою цього управлінськогозавдання є визначення потреби в окремих видах та елементах основних фондівторговельного підприємства.

Розрахунки потреби в окремих видахта елементах основних фондів торговельного підприємства узагальнюються вспеціально розробленому плані розвитку матеріально-технічної бази.

Основними розділами цього плану є:

— план розвитку торгової площі;

— план розвитку складського господарства;

— план технічного оснащенняторговельного підприємства.

В плані розвитку торгової площівизначається потреба в розширенні торгової площі, її спеціалізація тарозміщення (в квадратних метрах).

Основними методами розробки цьогоплану є:

1. Нормативний метод, заснованийна нормативах товарообороту на 1 м2 торговельної площі або нормативахторговельної площі на 1000 жителів (при плануванні на регіональному рівні).

2. Факторно-аналітичний метод, воснові якого лежить вивчення потреби в торговій площі з врахуванням обсягутоварообороту та якості (стандарту) торговельного обслуговування.

План розвитку складськогогосподарства визначає потребу підприємства в розширенні ємкості (в м3) загальнотоварних та спеціалізованих складів.

Потреба підприємства в розвиткускладів визначається за нормативами або на основі проведеннятехніко-економічних розрахунків (виходячи з встановлених нормативів товарнихзапасів, які мають зберігатися на складах підприємства; розрахунковихкоефіцієнтів складського об'єму, необхідного для зберігання одиниці товарнихзапасів відповідного товарного асортименту; коефіцієнта корисного використанняскладського об'єму).

План технічного оснащенняторговельного підприємства визначає потребу в дооснащенні активної частиниосновних фондів підприємства.

При вирішенні цього завданнявиходять з того, що кожна одиниця обладнання, яка додатково вводиться,функціонує не самостійно, відокремлено, а повинна логічно увійти в існуючусистему або з ту систему обладнання підприємства, що формується.

Система обладнання являє собоюкомбінацію обладнання. що відповідає таким потребам технологи, якраціональність та гнучкість, технологічна та економічна ефективність. Метоюформування системи обладнання є досягнення максимального коефіцієнта корисноїдії всіх видів обладнання, що використовуються.

Потужність системи обладнаннярозраховується на основі визначення потужності окремих видів обладнання, тобтоїх спроможності виконувати роботи певного виду та якості за певний проміжокчасу (час, день) і коротко зветься «профіль потужності».

Потужність системи визначається якмінімальна потужність обладнання, що входить до її складу на кожному етапітехнологічного циклу (рис. 6).

Потреба у введенні в експлуатаціюокремих видів обладнання визначається так:

1. Оцінюється фактична потужністьсистеми обладнання підприємства.

2. На основі планів товарооборотувизначається потреба в збільшенні потужності системи обладнання.

3. Виявляються види обладнання, щоперешкоджають збільшенню потужності системи.

4. Визначається необхіднезбільшення потужності за окремими видами обладнання.

5. Розраховується кількістьодиниць обладнання кожного виду, які необхідно ввести в експлуатацію (шляхомділення необхідного приросту потужності на потужність одиниці обладнання).

Рис. 6. Оцінка потужності системиобладнання.

Потреба взбільшенні пасивної частини основних фондів (торговельних, складськихприміщень) оцінюється експертно на основі аналізу їх фактичного використання.

4.3. Вибір формизадоволення потреби в прирості основних засобів

Потреба вприрості основних засобів підприємства може бути задоволена різними шляхами:

— придбання необхідних основних засобів у власність (нових або таких, що були увикористанні);

— будівництва основних фондів (підрядним або господарським способом);

— оренди (лізингу) необхідного обладнання та площі (оперативний або фінансовийлізинг) тощо;

Кожен зрозглянутих способів задовольняє потреби підприємства в поповненні йогоосновних фондів, але розмір витрат підприємства на кожен з них різний. Великийвплив на обсяг витрат має і структура їх фінансування: за рахунок власних абозалучених фінансових ресурсів.

Вибірнайбільш доцільного способу розвитку основних фондів підприємства здійснюєтьсяшляхом співставлення приведених (дисконтованих) витрат підприємства на їхреалізацію. Для економічного обґрунтування того чи іншого варіантурозробляється бізнес-план відповідного інвестиційного проекту та оцінюєтьсяекономічна ефективність його реалізації.

4.4. Раціоналізаціяексплуатації основних фондів підприємства

Підвищенняефективності використання основних фондів підприємства на стадії їхексплуатації досягається за рахунок:

— здійснення раціонального розміщення основних фондів, підвищення коефіцієнтазмінності (тривалості корисного використання) роботи обладнання;

— покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічнеобслуговування обладнання;

— удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію татехнічне обслуговування обладнання;

— впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботуобладнання, подовження ремонтного циклу та періоду експлуатації тощо.

4.5. Обґрунтуванняремонтної політики підприємства

Збереженняспоживчої вартості основних фондів та подовження можливого терміну їх корисноїексплуатації визначається ефективністю ремонтної політики підприємства.

Підприємствоможе використовувати різні підходи до проведення ремонтів основних засобів:

— запобіжна ремонтна політика, що передбачає проведення планово-попереджувальнихремонтів;

— аварійнаремонтна політика, при якій ремонтні роботи проводяться лише під час виходуосновних засобів з експлуатації (аварійний ремонт);

- комбінований.

Для виборуоптимально! стратегії ремонтів слід виходити з того, що підприємствозацікавлене, щоб витрати через виробничі паузи (ВП) та витрати на утримуваннязасобів виробництва в задовільному стані (ремонтні роботи) (3Р) були мінімальні, тобто:

ВП+3Р– MIN.

Більшдоцільною є запобіжна ремонтна політика, оскільки вона забезпечує ритмічністьроботи підприємства та стабільність його виробничих можливостей завдякипланомірному утримуванню основних фондів у задовільному стані. Для неїхарактерні и більш низькі витрати на профілактичні ремонтні заходи порівняно заварійними роботами.

Реалізаціятакої політики передбачає:

— обґрунтування ремонтного циклу, тобто періодичності та по черговості виконанняремонтних робіт (огляд обладнання, технічне обслуговування, малий та середнійпоточний та капітальний ремонти);

— здійснення контролю за ходом, дотриманням термінів та якості ремонтних робіт.

При виборіаварійної ремонтної політики слід враховувати, що з ладу може вийти одночаснодекілька одиниць обладнання. Це може поставити під загрозу виконання виробничоїпрограми (плану товарообороту), може унеможливити здійснення окремих етапівторговельно-технологічних операцій (зберігання товарів, фасування,розвантаження та інше), що може мати катастрофічні наслідки для діяльностіпідприємства та його фінансового стану.

Вибіраварійної ремонтної політики передбачає розробку програми дій підприємства вразі аварії основних фондів, в якій за видами основних фондів, що вийшли зладу, мають бути передбачені відповідні заходи реагування.

Завчаснарозробка програми дій дозволить скоротити витрати підприємства через вимушенийпростій. Ефективним інструментом захисту підприємства від аварійних ситуацій єтакож страхування його майна від безпосередніх (пошкодження та загибель) танепрямих (втрата прибутку від перерви у виробництві) збитків.

Залежновід мети та завдань виділяють поточний та капітальний ремонти основних фондів.

Метоюпоточного ремонту основних фондів є збереження засобів праці у стані,придатному для подальшого продуктивного використання шляхом проведеннярегулярних ремонтно-профілактичних операцій, спрямованих на усунення дрібнихнеполадок та попередження прогресуючого фізичного спрацювання. Витрати напроведення поточного ремонту є постійними, здійснюються відносно рівномірнопротягом усього періоду експлуатації, відносяться на витрати обігу підприємствапісля їх здійснення.

Капітальнийремонт основних фондів проводиться з метою відшкодування фізичного спрацюванняконструктивних елементів засобів праці та максимального відновлення їхпервісних техніко-експлуатаційних параметрів. Капітальний ремонт проводиться зпевною періодичністю (один раз на рік або — на два роки) і потребує значниходночасних витрат.

3 метоюнагромадження коштів для проведення капітального ремонту на підприємстві можеформуватися ремонтний фонд. Джерелом його формування є цільові періодичнівідрахування коштів, що відносяться на витрати обігу підприємства впродовжусього ремонтного циклу (періоду між проведенням капітальних ремонтів).

Важливезначення для діяльності підприємства має економічна оцінка доцільності витратна капітальний ремонт основних фондів.

В основіоцінки доцільності лежить порівняння двох альтернативних варіантів:

— проведення капітального ремонту основних фондів та продовження строку їхексплуатації на один ремонтний цикл.

— замінапошкодженого об'єкта основних фондів новим.

Дляздійснення оцінки необхідно визначити загальну суму витрат та збитківпідприємства в кожному варіанті.

Припроведенні капітального ремонту витрати підприємства складаються із:

— витрат накапітальний ремонт (ВКР);

— підвищення експлуатаційних витрат на капітально відремонтовані основні фондипорівняно з аналогічними новими (rЕВ).

Під часпридбання нових основних фондів до складу витрат та збитків підприємствавключають:

— витратина придбання основних фондів (ВНФ);

— збиткивід недоамортизованих діючих основних фондів (Зам).

Витрати напридбання основних фондів включають до розрахунку з поправкою на відмінності упродуктивності і тривалості ремонтного циклу нових та старих основних фондівшляхом застосування двох коригуючих коефіцієнтів:

α — коефіцієнт. що характеризує співвідношення продуктивності діючих та новихосновних фондів;

β — коефіцієнт, що відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу.

Прирістексплуатаційних витрат необхідно розраховувати на всю тривалість ремонтногоциклу та продисконтувати для визначення їх теперішньої вартості.

Витрати напридбання основних фондів визначають виходячи з умов розрахунку за придбаніосновні фонди з врахуванням відсотків за кредит, наданого періоду відстрочкиплатні тощо.

Взагальному вигляді умова ефективності витрат на капітальний ремонт основнихфондів описується нерівністю:

ВКР+rЕВ<ВНФ.α.β+ЗАМ

Ступіньефективності витрат на капітальний ремонт може бути визначена шляхом розрахункукоефіцієнта ефективності витрат (ЕКВ):

ЕКВ=1-(ВКР+rЕВ)/(ВНФ.α.β+ЗАМ)

Якщо ЕКВ>0, капітальний ремонт основних фондів є економічно виправданим, при ЕКВ< 0 — недоцільним.

Розрахунокзначення ЕКВ по всій сукупності основних фондів торговельногопідприємства дозволяє визначити послідовність заміни основних фондів закритерієм максимального мінусового значення.

4.6. Оптимізація термінівексплуатації основних фондів

Одним зважливих завдань управління: основними фондами є визначення оптимальнихтермінів їх експлуатації.

Скороченнятермінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основнихфондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівеньпідприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниженняремонтно-експлуатаційних витрат.

Протенегативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунокамортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах,обтяження підприємства борговими зобов'язаннями.

Подовженнятерміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованихосновних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеноговідтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючихосновних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт.

Оптимальний(економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як періодексплуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів длявідновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуваннямобсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:

ДВОФ=НАМ –СВРЕМ — мах,

де ДВОФ — джерела коштів для відновлення основних фондів;

НАМ — нагромадженіобсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягомперіоду їх експлуатації;

СВРЕМ — сукупні витратипідприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатаціїосновних фондів.

Визначенняоптимального терміну експлуатації може бути здійснене графічним методом,застосування якого продемонстровано на рис. 7

Термін експлуатації років

Грошові потоки по відтворенню та ремонту основних фондів, ум. грош. од.

Рис7 Грошові потоки по відтворенню таремонту основних фондів залежно від терміну експлуатації

Де – НАМ — нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондівпротягом періоду їх експлуатації.

СВРЕМ — сукупні витратипідприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатаціїосновних фондів

ДВОФ — джерела коштівдля відновлення основних фондів

Визначенийу такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих труп та видів основнихфондів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних фондівдля забезпечення їх простого відтворення.

Висновок.

Інтенсивневикористання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобівпраці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектноїпродуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва иуправління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Доситьзначними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основнихфондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничихфондів. Оскільки збільшена випуску продукції досягається тільки у провіднихосновних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основнихфондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростанняфондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує,але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повноювіддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальновиробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращою використанняосновних фондів.

Важливийрезерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів тавиробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в діюнових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, щосередній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шістьі більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахункипідтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-двароки, залежно від галузі та виду підирнємства.

Використана література.

1. Про.власність: Закон України // Голос Украши. — 1991. — 7 лют.

2.Про захист нрав споживачів: Закон Україии // Голос України. — 1991. —12 черв.

3. Прочахнет споживчого ринку в Україні: Закон України // Голос України. — 1991.

—12 черв.

4.Про споживчу кооперацию: Закон України// Голос України. — 1992. —12 квіт.

5.Про піднриємства в Україні: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.

6. Прогосподарські товариства: Закон України // Нові закони України. — К, 1993. 7 Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Щцприємнинтво і ринок України. — 199.1 — № 3.

8. Продержавне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента України // Урядовий кур'єр. — 1995. —№ 106 (липень).

9. Пропідприємництво: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.

10. Прооплату праці: Закон Украши // Підприємиицтво і ринок України. — 1995. — № 3.

11. Про впорадкувашю засгосування контрактно! форми трудового договору:Постанова Кабінету Міністрів України // Бюлетень про приватизацію. —1994.— № 3-4.

12. Типовеположения про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу вгорговельній діяльності// Галицькі контракти. — 1996. — № 16.

13. Просистему оподатхування: Закон Украши // Нові закони України. — К, 1991.

14.Про податок на додану вартість: Закон Украши // Нові закони Украши. — К, 1992.

1.5. Про акцизний збір: Закон Україии// Нові закониУкраши. — К, 1992.

16. Про баикрутство: Закон Украши // Нові закони Украши. — К, 1993.

17. Про цінні папери та фоидову біржу: Закон Украши // Голос Украши. —1992. —

14 трав. IX. Про інвестиційнудіяльиість: Закон Украши // Голос Украши. — 1991. —18 берез.

19. Про банки та банківську діяльність: Закон Украши //Правда Украши. — 1991. — 4 лип.

20. Про страхування: Закон Украши // Урядовий кур'єр. — 1996. — №72-73.

21. Про заставу; Закон Украши (Нові закони Украши,— К,1997.

22. Про кредитуваігая: постанова Национального Банку Украши № 246 від28.09.95 зі змінами та доповненнями.

23. Акціонерні товариства. Залучеиня інвестицій (МаркеловА. Е., Шумейко А, К.).

— Фонд держмайна, Інвестиційна газета — К., 1997.

24. Альгин А П. Грани зкономического риска. — М.: Знание,1991.

25.Антикризисное управление от банкротства — к финансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова. — М.: Закон и право, ЮНИТИ,1995.

26. Астахов В. П. Анализ финансовой устойчивости фирми ипроцедури. связанньіе

с банкротством. — М.; Издательство «Ось-89», 1995.

27 Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия / Пер. с франц. под ред. Л. П. Бельіх — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.

28. БаззелР., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. / Под ред. Ефимовой М. Р. — М.: ФинстатиІІформ,1993.

29. Балабанов И. Т. ОсновьІ финансовогоменеджмента. Как управлять капиталом. — М.: ФинансьІ и статистика, 1994.

30. Балабапов И. Т. Риск — менеджмент. — М.: Финансц истатистика, 1996.

31. Бакаиов М. И., Шеремет А. Д. Теория зкономического анализа. —М.: ФинансьІ и статистика, 1993.

\ї.БалабановИ. Т. Анализ ипланирование финансово-хозяйственного су&ьекта. — М: ФиІІансьІ истатистика, 1994.

33.Банкротство: стратегия и тактика вьіживания. — Ч. 1. Как избежать банкротства. - — Международньій институт рьшочньіх исследований. Юридическая фирма СПМЛИ. — М., 1993.

34. БланкИ. А. Инвестиционнмй менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

35. БланкI, О. Податкова політика торговельного підприємства. Тексти лекцій. — К.: КДТЕУ, 1994.

36. Бланк И. А. Управление нрибшіью. — К.:«Ника-Центр», 1998.

37. Бланк I. О. Упрапліішя торговельним піднриємством. Підручник. — М.: «Тандем», 1998.

38. БланкI. О., Стоянова Є. С., Никона Є. В. Управління оборотним капиталом.Уч-бово-практичний посібиик. — М.: «Перспектива», 1998.

39. БланкI. О., Стоянова Є. С., Бикова Є. В. Фінансовий менеджмент. Розділ III, гл.2. Підручник. — М.: «Перспектива», 1998.

40. БланкI. О., Гуляева Н. М. Опорний конспект- лекцій з курсу «Інвестицшний менеджмент». Учбовий посібник. — К.: КДГЕУ, 1998.

41. БланкI. О. Деякі питания підвищеішя ефективності управління інвестиційною діяльиістю. Стаття. — К.: Вісник КДТЕУ, 1998.

42. БланкI. О. Фіиансовий механізм управління ефективністю операційних витратпідприємства. Стаття. — К.: Фішшси України, 1998. № 8.

43. Бланк И. А. Торговьій менеджмент. — К..: УФИМБ, 1997.

44. БланкИ. А. Словарь-справочник финансового менеджера. — К.: «Ника-Центр», 1998.

45.Банковские операции (под ред. Лаврушица О. И.) в 2-х гг. — М.: 1996.

46.Банковский портфель. Т. 3., М. 1995.

47. Банковское дело (под ред. Лаврушина О. И.). —М., 1992.

48. Богатин Ю. В., Шваидар В. А. Производствоприбьіли: Учеб. Пособие для вузов. — М.: Финанси, ЮНИГИ, 1998.

49. Вітлінський В. В., Наконечний. С. I. Ризик у менеджмент!. — К.: ТОВ «Борисфен-М».

50. Воропаев Ю. Н. Риски, присущие бизнесу.(Бухгалтерский учет. — 1995. — № 4.

51. ВалевичР. П., Давидова Г. А. Зкономика торгового предприятия: Учебн. пособие. — Ми.: Вьісшая школа, 1996.

52. Ворст И., Ревеитлоу П. Зкономика фирміл. — М.:Вьісшая школа, 1994.

53. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства:діагностика. стратегія, ефективність. — К.: Вита школа. Голов, вид-во, 1995.

54. Головачук Т. И. Зкономические регулированиятоварооборота торгового предприятия. Автореферат. — К.: КТЗИ, 1991.

55. Грипюк Н. А., Уиковська Т. Є. Політиказалучення позикових коштів торговельним підприємством. Навчальнийпосібник. — К: КДТЕУ, 1997. .56. Господарський ризикта метода його вимірювання. — М.:Економіка, 1992.

57. Градов А. П. Зкономическая стратегия фирмьі.— С.-П.: Специальная литература, 1995.

58.Совершенствование методов оценки зффективности основньіх производственньіх фондов. — К., 1998.

59. Гуляева II. М. Управління формуванням та використанням основних фондівторговельного підприємства. Навчальнийпосібник. — К: КДТЕУ, 1997.

60. ДамариР. ФиІІансьІ и предпринимательство. Пер. с англ. — Ярославль, Елень, 1993.

61. Долан Дж., Линдест Е. Рмнок.Микрозкоиомическая модель. — С-П., 1992.

(з2. Друри И. Введение в управленческий ипроизводствсниьій учет. — М, 1994.

63. Едронова В. П., Мизиковский Е. П. Учет и анализфинансовьіх активов. — М.: Фишшсц и статистика, 1995.

64. ЖеккерО. Цільові оріентири торговельного підприкмства на різних етапах його

розвитку. — X., 1995. 65 Инвестиционно-финансовьій портфель / Под общ. ред. ПетраковаН. Я. — М.:

Совинвест, 1993.

66. Кауси А. Материально-техническая база торговли:Учебн. пособие. — Таллин, 1987.

67. Как обеспечить рост капитала: воспроизводственньіе основмзкономики фирмьі. (Под ред. проф. Грязповой А. Г. и проф. Ленской С. А.).Финансовая академия при Правительстве РФ. —М., 1996.

68. Кинг К., Климонд Д.Стратегическое планирование и хозяйственная политика. — М.: Прогресс, 1992.

69. Кипермап В., Шевляков А. Хозрасчет и показателиприбьіли и дохода. — М., 1991.

70. Ковалев В. В. Финансовьш анализ:управление капиталом. Вьібор инвестиций. Анализ отчетности. — М.:ФинансьІ и статистика, 1995.

71. Ковалев В. В. Анализ финансового состояния ипрогнозирование банкротства. — С.-П., 1994.

72. Коммерчески-посредническая деятельность на товарном рьінке. —Учебн. пособие, 1995.

73. Контроллинг как инструмент управления предприятием. АнанкинаЕ. А., Дапи-лочкинС. В., Данидочкина Н. Г. и др. Под ред. Данилочкипой Н. Г… — М.:Аудит, ЮНИГИ, 1998.

74. Коростелев С. П. Основц теории и практики оценкинедвижимости. Учебное пособие. — М.:Русская Деловая Литература, 1998.

75. Коркип В. Зффективность воспроизводства основньіхфондов торговли. — Казань, 1990.

76. Котлер Ф. Основм маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.

77. Кохно П. А., Микрюков В. А.,Комаров С. Е. Менеджмент. — ФинансьІ и статистика, 1993.

78. Кравченко Н. И. Зкономический анализ деятельностипредприятий торговли и общественногопитания. — Мн.: Вьющая школа, 1995.

79. Кравченко Н. И. Анализ хозяйственной деятельности вторговле. — М., 1995.

80. Краткий курс зкономики предприятия. Пер. с нем. / Подредакцией Ушаковой Н. Н. — К.: изд-во «Генеза», 1998.

81. КрейпинаМ. Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательностиакционернмх обществ в промьішленности, строительстве и торгов-.. _ ле. — М.: Б-ка журн. «Консультантбухгалтера», 1994.

82. Крутик А. Б., Пиливова А. Л. Введение впредпринимательство. Учебн. пособие длявузов. — С.-П., 1995.

83. Ластовсцький В. О., Миронюк О. В. Ефективністьгосподарювання: оцінка, ана-ліз, фактори, резерви. — Чернівці, 1995.

84. Лііоиеико Л. О. Управління підприємницькимризиком як елемент протидїї банкрутству торговельного підприємства. Навчальнийпосібник. — К., КДТЕУ, 1998.

85. Ліговевко Л. О., Ковальчук Г.В, Управління грошовими коштами торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К.,КДТЕУ, 1998.

86. Лігонепко Л. О., Чумак 1. М. Управлішія товарішмзибезпсченпнм обороту. Навчальний Іюсібник.— К.: КДТЕУ, 1998.

87. Лігонепко Л.О. Управління дсбіторською заборгованіспо всистем! запобігання банкругству торговелиюго піднриемства. Збірннк иауковихпраць. — К., КДТЕУ, 1998.

88. ЛембдепД., Гаргер Д. Финаисіл в малом бизнесе. Практический подход. Пер. с

англ. — М.: ФишшсьІ и статистика, 1992. 89 МакконпеллК. Р., Брю С. Л. Зкономикс. — Республика. — 1992. — Т. 1, 2.

90. Максимова Т. И. Зкономический анализ доходов, расходови рентабельности. — М.: ФинаисьІ истатистика, 1990.

91. МольІІичук М. М. Поточні витрати торговельногопідприємства. Резерви їх еко-номії. — К.,1995.

92. Мороз Л. В. Організація матеріального стимулювання вторгівлі. Конспект лек-ній. — К.: КТЕІ,1994.

93. Псстерспко А. Г. Прибшіь и рентабельность на торговомпредприятии. — М., 1995.

94. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. Пер. з англ.— К.: Вік, Глобус, 1992.

95. Основіл предпринимательской деятельности. / Под ред. ВласовойВ. М. — М.: Финаисіл и статистика,1994.

96. Орлашок-Малипкая Л. Страховьіе операции. — М.,1991.

97. Орлашок-Малицкая Л.Платежеспособность страховой организации. — М., Издательский центр «Анкил»,1994

98. Оценочная деятельность в России. (Сборник научньіх трудов).Финансовая академия при Правительстве РФ.— М., 1998.

99. Павлова Л. Н. Финансовьій менеджмент впредприятиях и коммерческих организациях.Управление денежньім потоком. — М.: ФинаисьІ и статистика, 1993.

100.Патрон В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. — М.: Финансьі истатистика,

1993. 101 Пилдич Д. Путь к покупателю. —М.: Прогресс, 1991.

102. По.Іянко В. Н. Управление валовьім доходомторгового предприятия. — К.: КТЗИ, 1993.

103. Портфель конкуренции и управления финансами (Книгаконкурента. Книга финансового менеджера. Книга антикризисного управляющего) /отв. ред. Рубии Ю. Б. — М.: «СОМИНТЗК», 1996.

104. Райзберг Б. А. Предпринимательство и риск. Серия«Зкономика». — М.: Знание, 1992.

105. Райст Т., Кой г Б. Фииансовьіе инвестиции и риск. Пер.с англ. — К.: їоргово-издат. Бюро, 1995.

106. Риски в современном бизнесе. — М.: Альянс, 1994.

107. Риски в современном бизнесе. Авторн: Грабовьій П. Г.,Петрова С. Н., Полтавцев С. И., Романова К. Г., Хрусталев Б. Б., Яровепко С.М… Издательство «Аканс», 1994.

108. Руководство по кредитномуменеджменту. Пер. с англ. / Под ред. Здвардса Б. — М.: ИНФРА-М, 1996.

109. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансоваяустойчивость предприятия в условиях инфляции. — М.: Перспектива, 1995.

110. Родионов И. А. Планированиеприбили на торговом предприятии. — М., 1996.

111. Розничная торговля. Природа и значение./ Искусство торговать. Общая редакция. — Кумок С. И. — М., 1995.

112. СмоліІІ I. В., Лещук Н. М. Стратегія розвиткуторговельного підприємства в ринковихумовах. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 1998.

ИЗ.Стратегия и тактики антикризисного управления фирмой. / Под ред. 1'радона

Л.II., Кузина Б. И. —С.-П.: «Специальная литература», 1996. 1)4. Стоун Д., Хитчинг X.Бухгалтерский учет и финансовьій анализ. —- С.-П.: АОЗТ

«Литература», 1993.

115. Стоянова Е. С. Фишшсовілй менеджмент.— М.: Перспектива, 1995. їіб. Сут«»І)міиа В. М. Фішшси зарубіжннх корпорации.Навчальний посібник. — К.:

Либідь, 1993. I!7 Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Базаров

Г. 3.,Беляев С. Г., Бельіх Л. П. и др. Под ред. Беляева С. Г. и КошкинаВ. И..

— М.: Закони право, ІОНИГИ, 1996.

!18.Труділ зольного зкономического общества. Правительство МосквьІ, М., 1998. 119 УІІковская Т. Е. Финансовое равновесие предприятия. — К.: Моиографія,Київ.

Вид. Дім «Генеза». 120. Управление риском (практические методіл минимизациислучайного риска по-

тенциальньіх убьітков), — Санкт-Петербург, ут «Омега»,1993 121 Уткин 3.А. Антикризисное управление. — М.: Ассоциация авторов и издателей

«Тамдем».Издательство ЗКМОС, 1997.

122. Ушакова Н. II., Кукурудза Л. А. и др.Зкоиомическая стратегия деятельности торгового предприятия в условиях переходак рннку. — К.: Укр ИНТЗИ, 1993.

123. Ушакова Н. М., Кукурудза Л.О. Кредитна политика підприємства. Навч. посібник. — К.: К.ТЕІ, 1994.

124. Ушакова Н. М., Кукурудза Л. О. Управліиняприбутком Іорговельиого підприємства. — К.: КТЕ1, 1993.

125 Ушакова II. М.,Кукурудза Л. О. Метода оціики рівня господареького ризику. / Підприємництвоу торгівлі: 36 Наук, нраць. — К.: КДТЕУ, 1995.

126. Ушакова II. М., Лігоненко Л. О. Опорний конспектлекций з курсу «Фінанси підцриємства» для студеитів усіх факультета» з базовоїосвіти з економіки. — К., КДТЕУ, 1998.

127. Ушакова Н. М., Кукурудаа Л. О., Лисенко В. П. Унравліннягюточними витра-І-Іми торгонельиого нщприємства. Навчальний посібник. — К.:КДТЕУ, 1997 р.

128. Ушакова Н. П., Упковская Т. Е., Гуляева Н. Н., Грииюк Н. А.Инвестирование, финансирование, кредитироваішс. Монография. — К.: КДТЕУ, 1997.

129. Финансовое управление компанией. / Общ. ред. Е. В.Кузнецовой. — М.: Фонд «Правоваякультура», 1995.

130. Финаисовьш менеджмент. Учеб.-практ. Руководство. — М.:Перспектива, 1993.

131. Финансовий менеджмент. Учебник длявузов. / Поляк Г. Б., Акодис И. А., Крае-ва Т. А. и др. Подред. проф. Поляка Г. Б. — М.: ФинансьІ, ЮНИТИ, 1997.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Підвищення ефективності використання оборотних засобів

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод"

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Підвищення платоспроможності підприємств України з позиції ТОВ "Таргет"

1 Сентября 2013