Реферат: Основи ринкової економіки

Зміст

 

Вступ

1.Сутність ринку та об’єктивні умови його функціонування

2Рентабельність — показники ефективності поточних витрат

3 Інтернаціоналізаціягосподарського життя — закономірний процес розвитку світової економіки.

Висновки

Використаналітература

 

Вступ

Пізнанням закономірності розвитку природи займаються різнінауки: філософія. політекономія, історія, фізика, хімія, біологія, тощо. Кожнанаука має свій предмет і метод дослідження певних сторін навколишнього світу.Економічна теорія, подібна до кожної іншої науки, має свій специфічний предметдослідження і використовує для аналізу цього предмета особливі засоби вивчення,сукупність яких складає її метод. Предмет і метод тісно взаємодіють між собою івизначають межі тієї галузі знань, яка представлена економічною теорією.Економічна теорія належить до наук, які вивчають закономірності розвиткусуспільства. В системі цих наук вона посідає провідне місце, оскільки вивчає тісторони суспільного життя, які зв'язані з виробництвом матеріальних і духовнихблаг.

Висновок про визначальну роль виробництва е результатом осмисленняісторичного досвіду і внутрішніх взаємозв'язків суспільного життя. В йогооснові лежить очевидний факт: для того щоб жила і розвивалася людина, вонаповинна задовольняти свої потреби, в їжі, одязі, житлі тощо. В переважнійбільшості ці блага створюються в процесі виробництва. А тому вже сталоаксіомою, що виробництво матеріальних благ — основа життя і розвитку людини. Урезультаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засобивиробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництвонабуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна формастає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практичновсі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини єпануючими, в літературі отримала назву “ринкової економіки”.

1. Сутність ринку та об’єктивні умови його функціонування

Ринок — складне багатогранне явище, що постійно розвивається. Йогоеволюція та особливості функціонування на різних етапах розвитку суспільствазавжди були у центрі уваги економічної теорії. Тому закономірно, що у науковійі навчальній економічній літературі існує безліч визначень ринку. У працях А.Сміта і Д. Рі-кардо термін «ринок» не набув чіткого визначення.

Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економістА. Курно. Він вважав, що ринок — це будь-який район, де взаємовідносинипокупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари маютьтенденцію легко і швидко вирівнюватися.

У підручнику «Економікс» ринок розглядається як "…інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців(постачальників) окремих товарів та послуг" (див.: Кзмпбелл Р. Макконнелл,Брю С.Л. Зкономикс. — М.: Республика, 1992.), інші економісти вважають ринокмеханізмом, за допомогою якого "… покупці і продавці взаємодіють, щобвизначити ціну і кількість товару" ( Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д.Макроекономіка. — К.: Основи, 1995. ), що це "… набір взаємозв'язків абопроцес конкурентних торгів ( Хейне Пол. Зкономический образ мьшіления. — М.:Новости, 1991. ). У вітчизняних посібниках та підручниках також мають місцерізні тлумачення ринку. Зокрема, в підручнику «Основи економічноїтеорії» за ред. акад. А.А. Чухна визначається: «Ринок є складнимутворенням, що, з одного боку, являє собою сферу обміну, сукупність процесівкупівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесувідтворення, його цілісність» ( Основи економічної теорії: Підручник / Заред. А.А. Чухна.).

На основі узагальнення існуючих визначень, на нашу думку, можна виділитинаступне.

Насамперед, ринок — це обмін, організований за законом товарноговиробництва та обігу.

З давніх часів ринок визначався як місце торгівлі товарами. Тому дляхарактеристики сучасного ринку слід мати на увазі, що ринок — це економічнийпростір (місце, територія, зона), де відбувається обмін товарів.

Нарешті, ринок — це сукупність конкретних економічних відносин міжпродавцями та покупцями у процесі куплі-продажу товарів і послуг. Ринковівідносини, як і вся система виробничих відносин, мають своїм ядром відносинивласності. У процесі купівлі-продажу відбувається реалізація відносинвласності, їх відтворення. В такому аспекті ринок виступає як економічнакатегорія.

Найістотнішим у ринкових відносинах є те, що вони регулюютьсяоб'єктивними законами ринку, зокрема, і в першу чергу — законом вартості,законом попиту та пропозиції, законами грошового обігу.

Ринок опосередковує виробництво й споживання, перебуваючи під їх впливомта впливаючи на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людськоїдіяльності, які задовольняють потреби споживачів. Саме тут з'ясовуються реальніпотреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості.Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності.

Тобто, ринок — це комплексне поняття, яке включає в себе одночасно сферуобміну товарів, економічний простір, де відбувається обмін товарів, системутоварно-грошових відносин, що складаються в процесі обміну товарів.

На підставі викладеного вище можна стверджувати, що ринок — це особливасоціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами міжвідособленими товаровиробниками і реалізація зворотного зв'язку міжвиробництвом і споживанням.

Розглянемо основні елементи і ланки сучасного ринку.

Насамперед, це повна самостійність ринкових суб'єктів, тобто можливістьвільно розпоряджатися своїм майном, продуктом, доходом від своєї праці.Економічна самостійність і незалежність товаровиробників реалізується зарахунок різних форм власності.

Найважливіший для ринкової економіки — споживач. Через купівлю товарів іпослуг споживачі керують виробництвом та збутом. Хоча, в умовах сучасноїринкової економіки переважне значення не завжди належить споживачам івиробникам. Певний вплив має і держава.

Ринкова економіка — це такий економічний лад, за якого господарськимипроцесами керують з допомогою цін. Отже, вільні ціни — це принцип ринковоїекономіки.

Важливим фактором ринку є повноцінно функціонуюча конкуренція. Завизначенням західних економістів, основу конкуренції складає широке розсіюваннявлади, яке регулює використання цієї влади і обмежує можливості зловживаннянею.

До важливих характеристик ринку належить його структура, що визначаєтьсясуб'єктами та об'єктами ринкових відносин. Суб'єктами ринку виступаютьпрактично всі учасники суспільного виробництва, а саме: споживачі (підприємці,наймані працівники, дрібні товаровиробники, студенти, учні, пенсіонери),виробники продукції, постачальники ресурсів (власники Цих ресурсів). В умовахсучасної змішаної економіки серед важливих суб'єктів ринкових відносинзнаходиться держава.

Об'єктами цих відносин є всі результати суспільної діяльності, тобто:матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги,житло і т.д.); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робочасила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали; земля таінші природні ресурси тощо.

2. Рентабельність-показник ефективності поточних витрат

Основними показниками мікроекономічної ефективності є рентабельністьвиробництва. Термін “Рентабельність” походить від нім. Rentabel — той, що дає прибуток доцільний згосподарської точки зору.

Рентабельність — характеризує прибутковість чи збитковість виробництва запевний проміжок часу.

Розрізняють рентабельність виробництва та рентабельність продукції.Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку досередньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обіговихзасобів.

Рентабельність продукції визначаеться як відношення прибутку відреалізації продукції до її повної собівартості.

Основними шляхами підвищення рентабельності є зниження собівартостіпродукції; підвищення якості, зниження втрат трудових та матеріальних ресурсів,

Оптимальне використання обладнання, режим, економії тощо.

Рентабельність ( Рс ) можна визначити двома шляхами. Ефекитвністьпоточних виробничих витрат можна визначити шляхом співвідношення прибутку ( П )до собівартості ( С б ). Рс = П/Сб * 100 %

Бачимо, щопоказник рентабельності залежить від величини прибутку і собівартості, чимбільший прибуток менша собівартість, тим вища рентабельність підприємства.Оптимальний варіант для споживачів, коли прибуток фірми помірний, а собіватістьмаксимально низька, тоді і ціна на дану продукцію знижується, добробутспоживачів зростає.Алерентабельність можна нарощувати штучно, просто виправдено і невиправденопіднімаючи ціну на продукцію. Тоді навіть при збільшенні собівартості продукціїпідприємство отримує чималі прибутки. Був період у 90-х р., коли в Українірентабельність деяких підприємств при реалізації окремих медикаментозних сягла80%. Така ситуація спричинила введення в державі обмеження на реалізацію тавипуску медикаментів до 30-50%.Ефективністтьвикористання фондів підприємства дозволяє визначити інша модель розрахункурентабельності ( РФ ). Рф = П/ (Оф +О3) х 100%Як бачимо,тут відношення прибутку (п) до суми основних виробничих фондів ( Оф ) таоборотних засобів (Оз) характеризує ефективність використання виробничих фондівабо окупність. Але враховуючи що середня вартість основних виробничих фондів іоборотніх засобів значно вижча за величиною від собі вартості, то Рф < Рс.  3.Інтернаціоналізація господарського життя – закономірний процес розвиткусвітової економіки

 

Інтернаціоналізація –це процес розвиткуекономічнихзв’язків міжнаціональними господарствами. Інтернаціоналізація макроскопічних процесів проявляється першза все в міжнародній економічній інтеграціі.Економічна інтеграція — якісно новий етапінтернаціоналізації господарського життя.Вона передбачає зближення і взаємо-переплетіннянаціональних економік, проведення узгодженої державної економічної політики. Інтеграційнітенденції є природним процесом, який випливає із об'єктивних потребміжнародного поділу праці й науково-технічного прогресу.

Суть економічноїінтеграції проявляється в її найважливіших характеристиках.

Це, — по-перше,міждержавне регулювання економічних процесів;

подруге, поступовеформування, замість більш або менш незалежних один від одного національнихнародногосподарських комплексів, регіонального господарського комплексу іззагальною структурою відтворення;

по-третє, усуненняадміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджаючих вільному руховітоварів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону;

по-четверте,зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь вінтеграційних об'єднаннях

Міжнароднаекономічна інтеграція – це об’єднання двох чи більше країн. Існують такіосновні види інтеграційних об’єднань:

Ø  зонавільної торгівлі ( учасники відмінюють митні обмеження взаємній торгівлі );

Ø  митнийсоюз (вільне переміщення товарів і послуг в середині об’єднання доповнютьсяєдиним митним тарифом щодо третіх країн і створюється система пропорційногорозподілу митних доходів) ;

Ø  спільнийринок ( ліквідуєтья бар’єр не лише для вільного переміщення товарів, але ікапіталів, і робочої сили);

Ø  економічнийсоюз (попередні умови доповнюються системою міжнародного регулювання соціально– економічних процесів);

Ø  валютнийсоюз (всі умови економічного союзу доповнюються економічною системою і єдиноювалютою);

Ø  політичнийсоюз (об’єднання конфедаритивного типу ),

Найвища зрілість економічній інтенграції має місце в Західній Европі ( ЕС)

Економічна інтеграція також характерна для країн Латинської Америки. Дляміжнародних валютних відносин на сучасному етапі характерно як нестабільність,так і поглиблення координацій економічної політики в цій сфері як на рівніурядів, так і в рамках міжнародних валютно фінансових організацій.

Найбільшу роль у сфері валютного регулювання відіграють щорічніекономічні засідання “ сімки ” провідних країн Заходу. Міжнародий валютний фонд( МФД), Міжнародний банк реконструкцій і розвитку ( МБРР ), Організаціяекономічного співробітництва і розвитку ( ОЕСР )

Розглянемо деякі із них :

МВФ – це організація міжнародного валютного регулювання. На сьогодніважливим розвитком діяльності МВФ є кредитування країн для регулюванняплатіжних балансів і зовнішньої заборгованості. МВФ надає кредити країнам –членами з умовою проведення з цими країнами певиних змін в економічій політиці.Кредитні ресурси надаються такій країні залежно від ходу виконання такої програми.Кредитити надаються тільки вході прийняття такої програми.

Европейська валютна система. В1979 р.державами, які є членами ЕС, зметою стабілізації валютних курсів була створена европейська валютна одиниця" ЕКЮ”. Національні валюти країн Европейського Союзу мали право коливатисянавколо “ЕКЮ” в мережах ± 2,25%. Найбільший розмахінтеграційні процеси одержали в Західній Європі. Ще з перших післявоєнних роківфункціонував митний, а потім і економічний союз Бельгії, Нідерландів іЛюксембургу (Бенілюкс). У 1951 р. було створено Європейське об'єднання вугілляі сталі (ЕОВС). Нарешті, 25 березня 1957 р. у Римі шість західноєвропейськихкраїн — Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Франція і ФРН — уклали договірпро створення Європейського співтовариства (ЄЕС), яке нерідко називали«Спільним ринком». Відповідно до Маастрихтського договору (лютий 1992р.) ЄЕС трансформувалося з 1 січня 1994 р. у Європейський Союз (ЄС), а числокраїн-членів зросло до 15. До держав-засновників приєдналися Великобританія,Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія таШвеція.Реальні досягнення ЄЕС за 30-річну історію його існування великі. Вже в1962 р. були відмінені кількісні обмеження у взаємній торгівлі країн ЄЕС, а в1968 р. — мито у взаємній торгівлі промисловими товарами. Був введений єдиниймитний тариф щодо третіх країн і до 1969 р. в основному завершився процесстворення митного союзу. Неухильно зростав обсяг торгового обороту між країнамиЄЕС і питома вага цього обороту в загальному обсязі їх зовнішньоторговихоперацій. З 1 січня 2002 року удванадцяти країнах Европейського Союзу введена в обіг нова европейська валюта –евро. Поява міжнародних розрахункових грошових одиниць “нічийних” світових грошей- свідоцтво взаємно переплетених національних економік, які входять в світовеспівробітництво. Але поки що основним розрахунковим засобом вважаються засобивалюти країн, які є лідерами. Європейський Союз не єдиний приклад регіональноїінтеграції. Сьогодні у світі нараховується понад три десятки зон вільноїторгівлі, митних та економічних союзів. Але найбільш примітним, динамічнимінтеграційним процесом став процес організації і функціонуванняпівнічноамериканської зони вільної торгівлі — НАФТА. З 1 січня 1994 р. дієдоговір між США, Канадою та Мексикою, який передбачає зняття митних бар'єрів натовари в торгівлі між цими країнами, лібералізацію режиму іноземногоінвестування і міграції робочої сили. Перспективи розвитку економічноїінтеграції в Східній Азії пов'язують зі створенням Азіатсько-тихоокеанського економічногоспівробітництва (АТЕС). У нього входять 18 держав Азії, Північної та ПівденноїАмерики. У відповідності з планами АТЕС передбачається до 2020 р. створитинайбільшу в світі зону вільної торгівлі.

Інтеграційні процеси активізуються і в інших регіонах. Найвідомішимиінтеграційними об'єднаннями є торговий пакт «МЕР-КОСУР», що діє міжАргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм з 1 січня 1995 р.; Асоціаціядержав Південно-Східної Азії (АСЕАН), в яку входять Індонезія, Малайзія,Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, а з 1995 р. — В'єтнам, Латиноамериканськаасоціація Інтеграції (ЛАІ) у складі Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії,Мексики, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилі і Еквадору.

Світовий банк реконструкції і розвитку ( МБРР ). Членами МБРР можутьбути країни – члени МВФ. Цей банк в основному надає довгостртокові кредити дляструктурної перебудови країни – кредиторів. В розробки таких програм береучасть могутній апарат спеціалістів МБРР виробляє по суті стратегію для країн,які розвиваються, а тепер також надається особлива увага країнам колишньогосоціалістичного табору, тобто країнам Східної Європи.

Висновки.

Отже, підсумовуючи вище розглянуті питання у контрольній роботі,можна зробити висновоки, стосовно ринку ключовим елементом конструкції“ринкової економіки” є ринок. З часу виникнення ринку різні напрями та школиекономічної думки неодноразово тлумачили його сутність. можна зробити висновок,що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об’єктивнимиекономічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини.Ринок діє об’єктивно і стихійного розвитку на ньому бути не може(це підтверджуєісторичний досвіт), на ринку має існувати реальний плюралізм пра-ва власності.Приоритетом має бути наданий на ринку споживачам, саме вони за рахунок свогопопиту в значній мірі забезпечують встановленню ринкової ціни, впливають напроцес ціноутворення. На мою думку ринок являється посередником міжтоваровиробниками та споживачами.

Щодо функціонуіання ринку, то слід виділити такі основні йогофункції як регулюючу, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень,стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, і чи не найважливішафункція ринку—це розвиток конкурентних засад.

Саме остання функція визнагає в значній мірі форми реалізаціїфункцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначенняринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу табагато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належитьдержаві. Як вже було зазначено ринок не може розвиватись стихійно, за нимповинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава маєзабезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведенняантимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняноговиробництва та підтримку підприємництва.

Стосовно рентабельності можна сказати, що вона стимулятором розвитку будьякої економіки, і являється рушійною силою прогресу та розвитку людства. Основними шляхами підвищеннярентабельності є зниження собівартості продукції; підвищення якості, зниженнявтрат трудових та матеріальних ресурсів.

Оптимальневикористання обладнання, режим. Бачимо, що показник рентабельності залежить відвеличини прибутку і собівартості, чим більший прибуток менша собівартість, тимвища рентабельність підприємства. Оптимальний варіант для споживачів, колиприбуток фірми помірний, а собівартість максимально низька, тоді і ціна на данупродукцію знижується, добробут споживачів зростає.

Стосовно інтеграції в господаврськом житті, можна сказати що цей процесвключає в себе. Системуміжнародних економічних відносин формується наоснові інтернаціоналізації продуктивних сил, яка у свою чергу виростає ізміжнародного поділу праці (МПП). Суть міжнародного (як і будь-якого) поділупраці полягає у єдності двох процесів — розчленування й об'єднання виробництва,відособлення і спеціалізації різних видів трудової діяльності, в їх взаємодії,взаємодоповненні. Міжнародний поділ праці здійснюється з метою підвищення ефективностівиробництва, економії затрат суспільної праці, раціонального розміщенняпродуктивних сил.

Початку визначальними факторами міжнародного поділупраці були природні фактори: відмінності між країнами в наявності природнихбагатств, грунтово-кліматичні умови, географічне положення, розміри трудовихресурсів. Але у другій половині XX ст. в умовах НІР головним факторомформування МПП стає науково-технічний прогрес, рівень розвитку продуктивних силу різних країнах, стан їх науки й техніки. Зменшення значення природних ігеографічних факторів для МПП особливо очевидне на прикладі Японії країнпрактично не пов'язана ні з наявністю у них природних ресурсів, ні навіть з їхгеографічним положенням.

Використана література

1.Економічна торія за редакцією професорівВ.О.Білика, П.Т.Саблука Київ2004р

2. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України вконтексті глобального розвитку. — Тернопіль, 2001. — С.311-338.

3. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения //Город, природа, человек. — М., 1982. — С.41-74.

4.Рузавін. Г.І. Основи ринкової економіки. М.:ЮНИТИ. 1996.

5.Основи економічної теорії За ред.ГальчинськогоА.С., Єщенко П.С., Палкіна Ю.І.К.: Вища школа, 1995.

6.Основи економічнї теорії О.Литвинова.В.Коломийчук Львів 2004р.