Реферат: Економіка водогосподарської організації
Економіка водогосподарської організації
· Поняттяводогосподарської організації.
· Основніфонди водогосподарської організації.
· Оборотніфонди водогосподарської організації.
· Персоналводогосподарської організації та продуктивність праці.
· Витративиробництва водогосподарської організації.
· Формуваннятарифу на воду.
До витрат натехнічну експлуатацію гідромеліоративних систем відносяться:
І. Наміжгосподарській частині.
• витратина інженерно-технічне забезпечення експлуатаційних заходів (робіт) і утриманнягідромеліоративних систем;
• витратина поточний ремонт гідромеліоративних систем;
• витратина капітальний ремонт гідромеліоративних систем;
• іншівитрати.
Витрати наінженерно-технічне забезпечення експлуатаційних робіт і утриманнягідромеліоративних систем представляють комплекс витрат на організацію іутримання гідромеліоративних систем, організацію водокористування і нагляду застаном гідромеліоративних систем, охорону природних ресурсів тощо. Витрати наінженерно-технічне забезпечення експлуатаційних робіт (заходів) і утриманнягідромеліоративних систем включають:
заробітну платупрацівників відділу меліорації (експлуатації) та лінійного персоналу управліньмеліоративних систем та нарахування на соціальні заходи, матеріально-технічне ітранспортне убезпечення їх діяльності;
витрати,пов'язані із водокористуванням і наглядом за меліоративним станом земель:утриманням гідромеліоративних систем, створів, постів; заміром рівняпідгрунтових вод, рівня води в каналах, дренажного стоку, обробкою цих замірів,аналізом метеорологічних умов (даних); визначенням строків зарегулювання води вканалах; визначенням запасів вологи в ґрунті; складанням і коригуванням планівводокористування, контролем за дотриманням правил водокористування; складаннямзвітної документації тощо;
аналізроботоздатності гідромеліоративних систем;
визначеннятехнічного стану гідроспоруд, насосних станцій, обстеження станугідромеліоративних систем, виявлення причин незадовільної дії цих систем тощо;
організацію робітз технічної експлуатації гідромеліоративних систем: підготовку до пропускуповені; заготівлю аварійного запасу матеріалів; аналіз даних про забір і подачуводи; роботу насосних станцій; організацію роботи оглядачів споруд та каналів,послуги зв'язку, транспорту тощо;
паспортизаціюгідромеліоративних систем;
облік основнихмеліоративних фондів, їх технічного стану тощо;
організаціювикористання та охорону природних ресурсів;
підготовкузвітної документації;
накладні витрат;
інші роботи.
Витрати напоточний ремонт забезпечують утримання гідромеліоративних систем у робочому стані. Вонивключають:
витрати наремонтні матеріали (вартість матеріалів, вантажно-розвантажувальні роботи,транспортні роботи і заготівельно-складські витрати тощо);
заробітну платуробітників, які зайняті на ручних роботах при виконанні поточною ремонту(доочистка каналів вручну, бетонні роботи, монтаж конструкцій тощо);
витрати наексплуатацію будівельних і меліоративних машин (одноразові витрати,амортизаційні відрахування і поточні експлуатаційні витрати);
інші прямівитрати;
накладні витрати(витрати на організацію і управління);
Витрати напоточний ремонт міжгосподарської частини гідромеліоративних систем визначаютьсяна основі актів обслідування технічного стану цих систем.
Витрати накапітальний ремонт міжгосподарської частини гідромеліоративних систем забезпечують частковевідтворення основних меліоративних фондів, їх технічне удосконалення, доведенняосновних параметрів гідромеліоративних систем до проектного рівня і таким чиномпродовжують строк ефективного використання цих систем.
Вони включають:
витрати наремонтні матеріали (вартість матеріалів, вантажно-розвантажувальні роботи,транспортні витрати, заготівельно-складські витрати тощо);
заробітну платуробітників, які зайняті ручними роботами при проведенні капітального ремонту(земляні і бетонні роботи тощо);
витрати наексплуатацію будівельних і меліоративних машин (одноразові витрати,амортизаційні відрахування, експлуатаційні витрати — заробітна плата, ремонтмашин і механізмів, паливо і мастило);
інші прямівитрати;
накладні витрати(витрати на організацію і управління).
Величинавитрат на утримання міжгосподарських насосних станцій включають: заробітну платумашиністів з нарахуваннями, витрати на електроенергію і ремонти (поточний ікапітальний), інші витрати.
В умовахгосподарського розрахунку до витрат на технічну експлуатацію міжгосподарськоїчастини гідромеліоративних систем відносяться і амортизаційні відрахування поосновних меліоративних фондах.
Навнутрішньогосподарській частині:
амортизаційнівідрахування;
утриманняексплуатаційного персоналу;
витрати напоточний ремонт;
витрати накапітальний ремонт;
витрати наексплуатацію меліоративної техніки;
інші витрати.
В господарськійпрактиці витрати на технічну експлуатацію гідромеліоративних систем виступаютьяк комплекс ремонтно-експлуатаційних робіт на цих системах.
При визначенніобсягу ремонтно-експлуатаційних робіт на поточний рік необхідно враховувати їхособливості:
а) річні обсяги ремонтно-експлуатаційнихробіт визначатися потребами сільськогосподарського виробництва меліорованихземлях;
б)ремонтно-експлуатаційні роботи повинні виконуватися в певні строки, якіобумовлені вимогами сільськогосподарських культур на меліорованих землях;
в) длявизначення обсягів ремонтно-експлуатаційних робіт необхідно мати відповіднінормативи витрат, тривалості виконання цих робіт, трудоємності,матеріалоємності, їх початку та закінчення тощо;
г) ремонтно-експлуатаційніроботи необхідно виконувати одночасно на всіх гідромеліоративних системах, щопризводить до неможливості концентрації зусиль на більш «важливих»об'єктах, як це буває в інших галузях;
д) сезонний характербільшості видів ремонтно-експлуатаційних робіт, який впливає на результатигосподарської діяльності водогосподарських експлуатаційних організацій;
е) необхіднозабезпечувати надійність ремонтно-експлуатаційних робіт;
є) необхідно матирезерв виробничих потужностей для ліквідації аварій на гідромеліоративнихсистемах;
ж) відсутністьконкуренції у послугах водного господарства на гідромеліоративних системах, щопотребує приділяти більше уваги якості виконанню ремонтно-експлуатаційних робіт,яка характеризується створенням відповідних умов водного режиму для окремих сільськогосподарськихкультур протягом вегетаційного періоду;
з) можливістьрозширення виробничої програми ремонтно-експлуатаційних робіт за рахунок робітна внутрішньогосподарській частині гідромеліоративних систем;
й) на обсягиремонтно-експлуатаційних робіт впливають природні умови, типигідромеліоративних систем тощо;
і) основні види ремонтно-експлуатаційнихробіт виконуються в поточному році і практично відсутнє незавершеневиробництво, крім капітального ремонту гідромеліоративних систем.
Водогосподарськіпідприємства здійснюють комплекс ремонтно-експлуатаційних робіт наміжгосподарській частині гідромеліоративних систем, а також можуть виконуватиза договорами із господарствами частину (або весь комплекс)ремонтно-експлуатаційних робіт на внутрішньогосподарській частині.
Виконанийводогосподарськими підприємствами обсяг ремонтно-експлуатаційних робіт нагідромеліоративних системах виступає як власні витрати, пов'язані ізпідтриманням основних меліоративних фондів у робочому стані.
Кошторисорганізації
Кошторисбюджетної установи — це основний документ, наоснові якого проводиться планування діяльності, аналізуються результати,приймаються стратегічні рішення.
Кошторисмає дві складові:
· загальний фонд, який містить обсягнадходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повноюекономічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
· спеціальнийфонд,який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну метута їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповіднихвидатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів,пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Загальнийта спеціальний фонди кошторису хоч і мають багато спільного в методиціформування та реєстрації операцій, проте забезпечують різні види статутноїдіяльності.
Установанезалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговуєтьсяцентралізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складаєіндивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетноюпрограмою (функцією).
Установамможуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів іпланів асигнувань.
Головнірозпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчогорівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованихвидатків, правильності їх розподілу та економічною класифікацією, повнотинадходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін,лімітів, а також Інших показників відповідно до законодавства та складаютьпроекти зведених кошторисів. На основі проектів зведених кошторисів головнірозпорядники формують бюджетні запити, які подаються місцевим фінансовиморганам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому нимипорядку.
Упроцесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів заспеціальним фондом кошторисів не плануються.
Формуваннядохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставірозрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануютьсяна наступний рік.
Спеціальнийфонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Розподілвидатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і зарахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.
Відповідальністьза виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несевиключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.
Обов'язковимє виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатківна оплату праці з нарахуванні ми, а також на господарське утримання установ.Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинензабезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. Докошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством,необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки напридбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не єпершочерговими, можуть передбачатися лише за умов забезпечення коштаминевідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки назаробітну плату з коштів спеціальної фонду обчислюються залежно від обсягудіяльності, що провадить за рахунок цих коштів, із застосуванням встановленихзаконодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Видаткиспеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такійпослідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та напроведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які незабезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскількитакі видатки планується провадити за рахунок надходжень спеціального фонду,вони передбачаються в спеціальному фонді кошторису.
Утижневий термін після опублікування рішення місцевих рад місцеві фінансовіоргани доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетніасигнування. Показники лімітної довідки доводяться до відома головнихрозпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів іскладання проектів планів асигнувань. Розпорядники нижчого рівня уточнюютьпроекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань і подають ці документиголовним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів іскладання проектів зведених планів асигнувань.
Місцевіфінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженогорічного розпису асигнувань відповідного бюджету та помісячного розписуасигнувань загального фонду відповідного бюджету, які є підставою длязатвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнуваньрозпорядниками та планів використання бюджетних коштів одержувачами.
Кошториси,плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів повинні бутизатверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету.
Кошторисзатверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу заперіодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
Кошторис,плани асигнувань і штатні розписи установ затверджуються керівником установи,уповноваженої затверджувати такі документи, підпис якого скріплюється гербовоюпечаткою, із зазначенням дати.
Підчас складання річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розписуасигнувань загального фонду бюджету, кошторисів і планів асигнувань установ нанаступний рік ураховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписомбюджету та тимчасовими кошторисами.
Обсягбюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечитизменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів танедопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточномуроці.
Уразі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідаціїабо скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені планиасигнувань.
Уразі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмеження асигнуваньзагального фонду бюджету розпорядники беруть зобов'язання та приводять їх увідповідність з тимчасовими обмеженнями асигнувань.
Уразі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань обов'язково складаютьсявідповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що йкошториси та плани асигнувань.
Бюджетнаустанова не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати зарахунок бюджетних коштів позички юридичним і фізичним особам.
Видаткиспеціального фонду бюджету проводяться виключно в межах і за рахуноквідповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуваннямвнесених до них змін.
Установимають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахункахспеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених укошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін до спеціального фондукошторису). В спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків повинендорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.
Змінидо спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім власнихнадходжень бюджетних установ) вносяться у порядку, за яким після внесеннявідповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін докошторису.
Результатвиконання кошторису (перевищення доходів над видатками) свідчить про результативикористання отриманого бюджетного фінансування, але не є показникомприбуткової діяльності. При проведенні аналізу виконання кошторису можнавикористовувати співвідношення показників, характерні для підприємницькихструктур, однак прийняття управлінських рішень за результатами такого аналізумає ряд особливостей, так як діяльність установи не спрямована на збільшеннязалишків по рахунках «Результат виконання кошторису».
Параметричний аналіз кошторису доцільно проводити за коефіцієнтами:
· коефіцієнтспіввідношення касових видатків до фактичних;
· коефіцієнтспіввідношення фактичних видатків загального фонду до середньосписковоїчисельності;
· відношенняплану до надходження коштів за звітний період (в розрізі певних фондів);
· відношеннявидатків до доходів (в розрізі певних фондів);
· відношеннявидатків спецкоштів до суми власного капіталу.
Плануваннядіяльності бюджетної установи, регламентоване Бюджетним кодексом, передбачаєпроведення перспективного та факторного аналізу (наведені на прикладі певноїбюджетної установи). Досить всебічно розглянутий аналіз фінансової стійкості.
Складністьпроведення аналізу обумовлена не тільки відсутністю на сьогодні чіткої методикийого проведення, узгодженої з органами Держказначейства, а й обмеженою дляпереважної більшості бюджетних установ кількістю штатних інженерне — економічних працівників. Запропоновані в роботі напрямки аналізу кошторису єспробою застосування загальноприйнятих вітчизняною практикою методів аналізу зурахуванням особливостей неприбуткової діяльності бюджетних установ. Вони даютьзмогу вирішити наступні питання:
· визначитиоптимальні співвідношення видатків в межах отриманих коштів (структурно — динамічний аналіз);
· розрахуватиспіввідношення основних показників господарської діяльності, які б малипрактичне застосування в процесі планування статей кошторису (параметричнийаналіз);
· дослідитивплив окремих факторів на виконання кошторису та прогноз статей доходів тавидатків за допомогою моделювання значень таких факторів.
1. Плата зазрошувальну воду у с/г, її основні функції.
В сучасних умовах всегостріше відчувається кількісний та якісний дефіцит води, що призводить дозбільшення витрат, знижені ефективності виробництва, створює несприятливіекономічні ситуації. Подальше екстенсивне використання водних ресурсівпрактично неможливо. Поліпшення водозабезпеченості народного господарствапов’язане перш за все з економією води і її раціонального використання. Цьогоможна досягти запровадивши плату за воду. Водогосподарські експлуатаційніорганізації і с/г підприємства в ринкових умовах є типовими учасникамикомерційних відносин, що виникають при купівлі – продажі товару та наданніпослуг по водоподачі.
Послуги по подачі води вточки її виділу, які надаються водогосподарськими експлуатаційнимиорганізаціями (ВЕО) водоспоживачам, мають всі ознаки товарних відносин:
- послуги ВЕОпотребують для свого здійснення затрат матеріальних ресурсів і живої праці;
- подача води дляводоспоживачів використовується ними, як технологічний ресурс, який забезпечуєс/г виробникам можливість отримання прибутків від реалізації с/г продукції.
Тому системавзаєморозрахунків між водогосподарськими і с/г підприємствами повиннабазуватись на загальних принципах ринкової економіки В той же час уводогосподарській галузі відсутній достатній досвід і традиціїгоспрозрахункової діяльності.
Плата за воду в с/гвиконує дві основні функції:
1. Вона виступає, якгоспрозрахунковий важіль у сфері природокористування, який спрямовано наекономію водних ресурсів .
2. Плата за водуслужить необхідним елементом, який забезпечує нормальні економічнівзаємовідносини між галузями АПК.
Продукція ВЕО – цепослуги по подачі води водоспоживачам, а також послуги по підтримцімеліоративних систем у робочому стані .
2. Методика розрахункутарифу за воду
Основні методичніпринципи ціноутворення у водному господарстві:
1. Платневодоспоживання у с/г базується на витратах суспільної праці, вона включає:плату за воду, яка забирається із водогосподарських систем і плату за послугипо подачі води ВЕО.
В першому випадкувикористовується діючі тарифи на воду, а в другому — тарифи на послуги ВЕО.
2. Тарифи на послугипо водоподачі формуються із двох складових:
а) собівартість, якавизначається за нормативними витратами на експлуатацію систем;
б) нормативний прибуток,який забезпечує функціонування ВЕО на умовах госпрозрахунку.
3. Доцільновикористовувати двох ставкові тарифи на воду.
4. Тарифи на водудоцільно доповнити пільговими тарифи і штрафними санкціями.
Економічна оцінка води всистемі водозабезпечення дорівнює поточним щорічним витратам на формування іохорону доступних для використання водних ресурсів та економічній оцінці води,як природного ресурсу.
Для кінцевого споживачаплата за воду, яка використовується формується з витрат по водогосподарськійсистемі витрат ВЕО. Тому тариф за воду, яка використовується у с/г можна прирівнятидо ціни Франко – станція призначення.
Т = Твгс + Твео,
де Т – тариф на воду.
Твгс – тариф на воду, щозабирається із водогосподарських систем.
Твео — тариф на послугипо подачі води ВЕО споживачам.
3. Двохставковий тарифна зрошувальну воду, його суть і значення
Можливість формуваннядвох ставкового тарифу на зрошувальну воду тісно пов’язана з характером витратВЕО серед яких можна виділити дві відносно стійкі групи:
1. Перша група об’єднуєвитрати величина яких досить постійна, мало залежить від об’єму водоподачі івизначається в основному площею зрошувальних земель, які обслуговуються ВЕО.Такі витрати можуть бути покладені в основу планування ставок за 1 гектар зрошувальної площі.
2. Включає витрати,що значною мірою визначаються об’ємом водоподачі і можуть бути покладені воснову розрахунку ставок за 1м3 води.
В групу витрат, які можнаназвати умовно-постійними і які визначають погектарну ставку включаються такістатті:
1. Утриманняексплуатаційного штату управлінь меліоративних систем, дільниць, насоснихстанцій (зарплата персоналу).
2. Утримання і ремонтвиробничих і цивільних будівель, засобів зв’язку, експлуатації доріг,транспортних засобів, робочих механізмів, лісонасаджень.
3. Частина витрат поремонту меліоративних споруд.
4. Інші витрати (потехніці безпеки, на придбання виробничого інвентарю, утримання охорони тощо).
5. Амортизаційнівідрахування на основні фонди.
В групу витрат, які можнаназвати умовно-змінними і які відносять на собівартість 1м3 води(визначають по кубометрову ставку) включаються такі статті:
1. Частина витрат наутримання гідроспоруд, загороджувальних дамб і каналів, насосних станцій.
2. Витати на очисткумеліоративної мережі, на протипаводкові та регулюючі роботи, нівелювання дамб іканалів, формування аварійного запасу матеріалів.
3. Преміальні із фондузаробітної плати.
4. Витрати наелектроенергію.
Таким чином двохставковий тариф на воду формується з погектарної і по кубометрової ставок.
В умовах зрошувальнихмеліорацій доцільно використовувати такий двохставковий тариф:
1. Плата за гектар, щообслуговується:
ППЛ=СУПВ+ПН(грн./га),
де СУПВ –умовно-постійна частина витрат,
ПН –нормативний прибуток.
2.Плата за подачу води
ППВ=СУЗВ+ПН+ПР (грн./м3),
де СУЗВ –умовно-змінна частина витрат,
ПР – плата заводні ресурси(рента).
Виходячи іздвохставкового тарифу ціна на зрошувальну воду визначається за формулою:
/> (грн./м3),
де ПНТ – площазрошення нетто,
ОТВ – об’ємводи, що подається в точках водовиділу.
В умовах осушувальнихмеліорацій вартість послуг ВЕО визначається платою за гектар, щообслуговується, а також додатково-встановленим тарифом за подачу води в окреміроки.
4. Пільгові тарифи іштрафні санкції за водокористування у с/г .
Для посилення стимулюючоїдії тарифів на раціональне використання водних ресурсів і основнихмеліоративних фондів ВЕО доцільно ввести пільгові тарифи за поза вегетаційневодоспоживання і штрафні санкції за понаднормативне водоспоживання.
5. Основні напрямкиудосконалення системи платежів за воду у с/г:
1. Розробка нормативіввитрат на експлуатацію основних фондів по окремих видах чи групах.
2. Розробка методики інормативів рентабельності
В умовах ринковихвідносин найважливішим фактором формування будь-яких тарифів є попередня оцінкаверхньої та нижньої межі ціни між якими може бути встановлений договірнийтариф.