Реферат: Анализ конкуренции на рынке туризма в Украине

Зміст

Вступ… 2

Розділ 1 Теоритичні аспекти винекнення та існування турістичного ринку… 3

1.1 Історія розвитку туризму… 3

1.2 Рекреаційні ресурси як основа туристичногопотенціалу… 5

1.3 Практика ціноутворення в туризмі… 9

Розділ 2. Аналіз сучасного стана конкуренції наринку турізма… 19

2.1 Аналіз загального стана ринку туризма вУкраїні… 19

2.2 Порівняльнийаналіз діяльності туроператоров… 21

2.3 Аналіз діяльностіАО«САМ»… 22

Розділ 3. Проблеми та шляхи пожвавленнясучасного національного ринку туризма… 24

3.1 Проблеми національного ринку туризма… 24

3.2 Пропозиції щодо розв’язання проблеми… 25

Висновок… 28

Список літератури… 30

Додатки… 31

Вступ

Ця робота присвячена аналізу глобальної та регіональноїконкурентноздатності України в галузі туризму. На перший погляд тема видаєтьсядосить легкою. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безлічінформації з приводу того, куди можна поїхати, до яких туристичних операторівзвернутися по допомогу, яка вартість тієї чи іншої послуги. Але така інформаціяє досить хаотичною, з неї повною мірою не можна робити жодних висновків простан самої галузі та проблем, які в ній існують. Якщо ж намагатися розібратисябільш детально, все ж певні довідкові дані можна віднайти. Так, наприклад,досить легко можна знайти, інформацію, що у 2004 році в Україну в’їхало 4,2млн. чол., виїхало – 8,2 млн. чол.., а внутрішній туризм становив 6,4 млн.чол. тощо. але такі дані самі по собі нічого не говорять, адже ми знаємо, щовсе пізнається у порівнянні. На мій погляд, пересічному громадянинові доситьважко розібратися з такою безліччю статистичних даних. Так, з ними можнаознайомитися, але, закривши газету чи журнал, одразу і забути. Найважливіше, намою думку, відсутнє або подане досить коротко та не широко розповсюджене. Цемає бути повний огляд всієї галузі туризму України з поглибленою інформацією,статистичними відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями.

Саме цьому я прагнул досягти у своїй роботі описуаналізу конкуренції на ринке туризма. Звичайно, це лише моє власне бачення тієїситуації, що існує зараз, базоване на офіційних відомостях, що подаються вгазетних статтях, на інтернет-сайтах та задекларовані в прийнятих законах.Проаналізувавши їх, я спробувала зробити певні висновки у вигляді тихпропозицій, виконання яких, на мою думку, покращить стан всієї галузі, наблизитьїї до світового рівня, і дасть можливість туризму стати однією з основнихстатей наповнення бюджету. Тим більше, що навіть при певному скептицизмі могопідходу до розв’язання проблем туризму, не можна не погодитися, що наша країнаоб’єктивно має відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері. Слідзазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною тавідносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим зараз є не збільшення цієїємкості, а спрямування зусиль на розв’язання нагальних проблем галузі туризму вУкраїні, про які йтиметься нижче.

РОЗДІЛ 1 Теоритичні аспекти винекнення таіснування турістичного ринку1.1 Історія розвитку туризму

Масовий туризм є феноменом XX століття,оскільки отримав сучасний вигляд в основному за рахунок автомобілів і літаків зреактивними двигунами. Проте люди подорожували вже з незапам'ятних часів,головним чином для того, щоб уникнути голоду або небезпеки. Останки першихлюдей були знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї і Джаві. Цей факт вказуєна чудову здатність стародавніх людей подорожувати на дальні відстані безяких-небудь засобів пересування.

Винахід грошейфінікійцами і розвиток торгівлі, що почався в 4-му тисячолітті до н. э., можнавизначити як початок сучасної ери подорожей. Фінікійци також винайшлиписемність і колесо, так що їх по праву можна вважати родоначальниками«туристського бізнесу» [6, с. 176].

Як перших мандрівників можна виділити жителів Океанії таСередземномор’я.

Серед найперших булиподорожі по Океанії. Маленькі човникові каное, не більше 40 футів завдовжки,використовувалися для подорожей з Південно-Східної Азії через Мікронезію іТихий океан до островів Маркізи, архіпелагу Туамоту і З'єднаних островів. В 500р. до н.е. Полінезія із З'єднаних островів подорожувала на Гаваї на відстаньбільше 2 тис. миль. Навігація здійснювалася шляхом спостереження зарозташуванням сонця і зірок, хвилюваннями океану, хмарами і польотами птахів.Нерозгаданою залишається проблема поповнення запасів прісної води і їжі.

Встародавній колисці Західної цивілізації подорожі з метою торгівлі, комерції,релігії, лікування або навчання були популярними ще за давніх часів. У ВетхомуЗаповіті існують численні згадки про подорожі торговців на караванах.

З метоювивчення нових територій відправлялися в далекі подорожі старогрецькі учені(Геродот, V в. до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей, IV в. до н.е.).

Починаючи з776 р. до н.е. щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячі любителів спорту ішанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і інших держав Середземномор'я.До цього періоду відноситься і споруда спеціальних великих будинків, в якихмогли розміститися і відпочити атлети і глядачі.

Нагромадженідо початку нашої ери географічні дані про різні країни якнайповніші буливисловлені стародавніми географами Страбоном (63 р. до н.е.-20 р. н.е.) іКлавдієм Птоломєєм (90-168 рр. н.е.).

СтародавнійРим вніс свій внесок в історію туризму: багатство, достаток і величезнітериторії імперії були першорядними складовими, необхідними для туризму.Римляни побудували прекрасну мережу доріг, по яких вони могли подорожувати наконях на відстань більше 100 миль в день, щоб подивитися знамениті храми врегіоні Середземномор'я, особливо піраміди і пам'ятки Єгипту. В період розквітуримської імперії для римлян з багатих сімей поїздка до Греції часто булапов'язана з необхідністю доповнити свою освіту. Пізніше подорож до Греції сталанабувати розважального характеру: країна привертала туристів фестивалями,атлетичними змаганнями і іншими видами розваг. Переміщення багатих мандрівниківвимагало відповідної організації їх відпочинку. Особливо охоче відвідувалисямісця з теплими мінеральними джерелами.

Ще в 1 в. дон.е. в римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися один відодного на відстані одного дня їзди на коні. Вони розташовувалися в містах і наголовних дорогах, по яких проїжджали кур'єри і державні службовці з Рима, аж доМалої Азії і Галії.

В правлінняОлександра Великого (з 334 р. до н.е.) місто Ефес в Туреччині стало важливимторговим центром і одним з головних міст в античному світі, куди стікалисятуристи, щоб помилуватися на акробатів, жонглерів, чарівників, якіпереповнювали його вулиці.

Проте занепад римської імперії (1 в. н.е.)супроводжувався і занепадом туризму. Потік багатих мандрівників скоротився,дороги прийшли в непридатність, країна стала наповнюватися бандитами, злодіями,що зробили подорожі небезпечними. Протягом подальших століть і до середини XVстоліття головним видом подорожей було паломництво європейців, які подорожувалипо святих місцях континенту.

Наймасовіше пересуваннялюдей в середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, якіробилися європейськими лицарями і слідуючими за ними купцями в цілях захопленнячужих багатств і територій. Вслід за ними рухалися на схід священики іпаломники у супроводі незліченних натовпів бродяг і знедолених. Представникипривілейованих класів в середні століття подорожували до цілющих джерел. Проте,не дивлячись на різні цілі походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювалигеографічні пізнання людини. Докладні описи побачених ними річок, морів,материків і країн залишили Афанасій Никітін, Марко Поло, Васко де Гама,Христофор Колумб і ін.

Створювалисяпередумови для великих географічних відкриттів кінця XV — другої половини XVIIстоліття, число невідкритих географічних місць на карті миру неухильноскорочувалося.

В XVIстолітті величезний континент Північної Америки досліджувався іспанцями, якідля своїх подорожей використовували коней.

Перші подорожі американців по країні здійснювалися пішки або на конях,надалі стали використовуватися маленькі човни і каное. Залежно від того якбудувалися дороги, стали розповсюджуватися поїздки на поштових каретах.Будівництво залізниць по всій країні привело до ще більшої популярностіподорожей. В 1850 р. була заснована компанія «Амерікен Експрес», яка сталапіонером у використанні дорожніх чеків (1891 р.) і різних туристських послуг.

Однією з найважливішихподій в історії подорожей по Америці є поїздки, вчинені під час другої світовоївійни: більше 12 млн. американців обслуговували озброєні сили з 1941 по 1945 р.

1.2 Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу

Природнірекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бутивикористані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальнуорганізацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів),їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленнюфізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямогой опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг [12, с. 148].

Рекреаційні ресурси — цесукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів таїх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних силлюдини, її працездатності [3, с. 86].Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні ікультурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси — цеособливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явищаприроди, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Соціально-економічні рекреаційніресурси — культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічніособливості території.

Рис. 2.1. Фактори привабливостірекреаційно-туристичних ресурсів, %

Поняття “рекреаційні ресурси” єнабагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає в себекомпоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, якізадовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторівпривабливості рекреаційно-руристичних ресурсів (рис.2.1), ми прийшли висновку,що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природнійпотенціал.

Рекреаційні ресурси океанів таморів характеризуються значною різноманітністю. До основнихрекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжяБіскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півостроваФлорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських конгломераційАтлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай),узбережжя Японського моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжяПівнічної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, районприбережних міських конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар.Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання,спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

На нашу думку, загальний обсягсвітових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно абокількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховуватигеографічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видіврекреаційних ресурсів належать: 1) узбережжя теплих морів; 2) узбережжя річок, озерта водосховищ; 3) лісові масиви; 4) передгір'я та гірські країни; 5) міста — столичні та історичні центри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7)релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межаминаселених пунктів; 8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста,фортеці тощо), каменярні.

На характер використаннярекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території — чистотаабо забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичномужитті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгострішихекологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря,поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм,наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів,що не припиняються.

На данний момент існує ще однапроблема: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів.Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий вщільнонаселених урбанізованих районах. Територія використовується доволіінтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як і іншіресурси, у світі розташовуються нерівномірно. Для більш об’єктивноговисвітлення світового туристичного потенціалу, ми б хотіли розглянутирекреаційні ресурси, поділяючи їх за такими регіонами: Європа, Азія, Африка,Північна Америка, Центральна ти Південна Америка, Австралія та Океанія.

Європа. Має в своємурозпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основнимрегіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.

Позитивні якості:

v вигідне економічно

-географічнерозташування;

v високий рівень економічногорозвитку;

v зростаюча урбанізація;

v зручні транспортні зв’язки зіншими країнами;

v розвинена рекреаційнаінфраструктура.

В європейському регіоні зосереджені джереламінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умовидля проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.

До країн з найкращимирекреаційними ресурсами відносяться:

Ø приморські, з переважною кількістюсонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та інші);

Ø країни з гірськими ландшафтами тачистим повітрям (Швейцарія, Австрія).

Ще одна причина популярності європейського регіону –це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. Нарозвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості такультури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з’їзди,конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, щосприяє розвитку туризму.

Азія. Останнім часом цей регіон набирає все більшоїпопулярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.

Основні фактори які сприяють розвитку:

o сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа);

o найбільш ємка та найбільша територія в світі занаселенням;

o територію омивають три океани, багато морів, депроходять основні водно-транспортні комунікації;

o різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історичнаспадщина;

o розміщення в межах території важливих центрівпаломництва;

o велика різноманітність етнічного складу (екзотика).

Негативні фактори розвитку рекреації:

— непридатність значної частини територій (пустелі,скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму;

— невисокий рівень економічного розвитку більшостікраїн, непідготовленість до прийому туристів;

— слабкий розвиток транспортних комунікацій,нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн.

Для Азії основними постачальниками туристів єрозвинені країни Європи (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія,Нідерланди, Бельгія, Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія,Нова Зеландія. З країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під часпаломництва в Мекку та Медіну.

Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційнимрегіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.

Привабливість африканського регіону заключається в:

1. теплий клімат, сонячні дніна протязі всього року;

2. чудові піщані пляжі;

3. унікальні історичні такультурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);

4. екзотична флора і фауна(заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан).

Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:

· низькій рівеньекономічного розвитку;

· слабо розвиненарекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);

· природні умови в окремихрайонах (жара, суховії, чисельні опади);

· нестабільне політичнеположення в деяких країнах.

Але для африканського регіону є дуже важливим івигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країнприділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливустаттю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка такихкраїн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, ззначній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джереломнадходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі урядустворений пост міністр по туризму.

Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає всебе такі високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигіднеекономіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним,Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морськихкомунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, якаволодіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами.Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі видитранспортних комунікацій.

Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всікраїни Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дужемале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний бізнесв Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають негативнийвплив:

q віддаленість від інших щільно населених регіонів, деформуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія);

q слабо розвинуті транспортні комунікації;

q недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури вбільшості країн Латинської Америки;

q низький рівень економічного розвитку та тяжкематеріальне становище населення в окремих країнах регіону;

q відсутність в більшості латиноамериканських країнахполітичної стабільності.

Основним видом транспорту, який використовується дляперевезення туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.

Основними іноземними туристами є громадяни сусідніхдержав, із європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція.Поїздки туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.

Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далековід туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній.Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часомв цьому регіоні.

За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потіктуристів збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційнадіяльність, а точніше туристична індустрія, перетворюється у все більшприбуткову діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла другемісце (після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. НаГавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатногонаселення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини абобананів.

У більшість туристів викликають інтерес мистецтво тапобут аборигенів. Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океаніюв місяці, коли в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичноїактивності. Це по-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародномутуризмі в загальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкіможливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точніше міжнародноготуризму.

1.3 Практика ціноутворення в туризмі

Ціноутворення втуризмі – це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високимрівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки майбутнього попиту [7, с.140].

Політика ціноутворення в туризмі визначається різнимифакторами, тому перелік методів, що використовуються є дуже великім. Але я бхотіла зупинитися на тих методах, які частіше всього використовуються не тількив вітчизняній практиці, а лей і на міжнародному рівні.

Витрати-плюс. Це метод ціноутворення, суть якого полягає в додаванніна витрати деякого відсотка з метою отримання прибутку після покриття витратна створення продукту і його представлення на ринку. Цей метод відноснолегкий, але має недоліки, особливо в сфері готельного бізнесу з-за високихпостійних витрат. Цей метод не враховує попит, а також ціни, які пропонують наринку конкуренти.

Норма рентабельності. Цей метод пов’язаний зфінансовим аналізом і визначає наскільки туристична фірма діє для поверненнявкладених інвестицій. На відміну від попереднього методу, якій базувався навитратах бізнесу, це метод керується рівнем прибутку, який генеруєтьсякапіталом, що інвестували. Але в той же час він не враховує деякі фактори, якивпливають на ціноутворення, наприклад, об’єм продажу.

Зворотне ціноутворення. Метод, заснований наринковій ціні товару та запланованому прибутку. За допомогою цього методукомпанії намагаються досягти прибуток, за рахунок зниження витратнихкомпонентів продукту, одночасно регулюючі якість і різноманітність послуг. Аледля того щоб не втрати клієнтів, компанії зазвичай проводять ретельнідослідження потреб туристів, приймаючи в увагу конкуренцію на ринку.

Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод називаєтьсятакож гнучким ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміну цін взалежності від часу, місця, виду продукції або об’єму продаж. Туристичні фірмипрактикують сегментацію ринку і пропонують різні ціни для різних сегментів взалежності від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад, студентам ілюдям похилого віку пропонуються знижки на проживання або транспорт.

Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коливартість однакових номерів є різною в залежності від виду з вікна.

Ще один приклад дискримінації, дискримінація заоб’ємом. Це знижка при наданні готельних номерів туристичним фірмам при умові,що вони повинні підтримувати обіцяний рівень обслуговування туристів. Якщо цяумова не виконується, знижки анулюються. Цей метод орієнтований на ринок івимагає постійної уваги к фактору ринку.

У вітчизняній практиці найпоширенішими є два методи ціноутворення:“зняття вершків” та “проникнення на ринок”. Крива руху рівня цін залежно відцінового фактора відображено

“Зняття вершків”. Цей метод є рідкісним явищем наміжнародному ринку послуг, оскільки важко винайти нові послуги, за якіспоживачі погодяться платити найвищі ціни. Тому у міжнародній практиці метод“зняття вершків” більше застосовується в галузях виробничої сфери з високимивитратами на дослідження та розробку нових товарів.

Іншою є ситуація для вітчизняних туристичнихпідприємств. Нині досить популярними є екзотичні тури, що обіцяють незабутнівідчуття та враження, за які туристи погоджуються сплатити будь-яку ціну. Закороткий проміжок часу на таких турах підприємство може заробити значнийприбуток (“зняття вершків”). Якщо клієнт залишається задоволеним від наданихпослуг, імідж фірми зростає, а конкуренти намагаються використати цей самийдосвіт і тоді ціни доводиться знижувати до середніх ринкових. Якщо ж клієнтповертається зі скаргами, фірма втрачає свій імідж і ставить під сумнів своєподальше існування.

“Проникнення на ринок”. Цей метод базується навстановленні низького рівня цін з метою залучення більшої кількості клієнтів.Низька ціна в даному випадку являє собою своєрідну плату за впровадженняпослуги на ринок. Така стратегія застосовується новими фірмами або фірмами, якіпрагнуть захопити більшу частку ринку. Із зростанням обсягів реалізації тазміцненням фірми на ринку, ціна поступово підвищується до середньогалузевогорівня, але це не призводить до зменшення попиту.

Стратегія “проникнення на ринок” може бути використанадля широко розповсюдження на внутрішньому туристичному ринку України, але затаких умов [1, с. 247]:

· власні витрати фірми маютьбути низькими, щоб навіть при низьких цінах була можливість отримати необхіднийприбуток;

· необхідно, щоб на ринкусклалася така ситуація, коли конкуренти не встигнуть відреагувати на зниженняціни. Якщо в гру вступають конкуренти, ризик банкрутства фірми сягає верхньоїмежи.

Ці методи використовуються для визначення ціни затуристичні послуги. Ціна типового туру на стадії планування включає такіосновні складові:

1. Ціна “нетто”, втому числі:

— вартість окремих видів послуг, що склалася уконкретних виробників послуг;

— непрямі податки на окремі види послуг.

2. Дохід (маржа) туристичноїфірми, якій поділяється на:

— поточні витрати туристичних фірм на розробкутуристичних маршрутів, екскурсійних програм, програм обслуговування туристів упроцесі реалізації туру;

— прибуток туроператора з урахуванням податковихплатежів з прибутку;

— комісійна винагорода на користь турагента та іншихпосередників, які беруть участь в реалізації туру;

— сезонні та інші комерційні знижки для окремих туристівта туристичних груп.

3. Податок на додану вартістьз маржинального доходу.

Отже, при встановленні відпускної вартості пакетутуристичних послуг і ціни туру використовується два варіанти цін :

· Ціна – “нетто”, щохарактеризує “обмежену собівартість” турпродукту;

· Ціна – “брутто”, тобтоціна пропозиції турпродукту на ринку.

Ціна – “нетто”відбиває суму цін, розцінок татарифів на всі види послуг, що надаються туристам, включаючи податок на додануватрість, готельний збір, митні збори, страхові платежі. Трансфер входить довартості пакету послуг, бо він від самого початку забезпечує чіткеобслуговування туристів. Для визначення повної собівартості туру до ціни“нетто” додаються витрати туристичних фірм, пов’язані з організацію їхньоїдіяльності.

Ціна – “брутто”включає повну собівартістьтуру, прибуток туроператора, всі види його податкових платежів, комісійнувинагороду турагентам та іншим посередникам, сезонні та інші комерційні знижкидля окремих туристів і туристичних груп, суму ПДВ.

Ціна турпакета в розрахунку на одного туристауцьому разі визначається за формулою:

Ц = [(SВі+ SНі) + (Вп + П + К + Вчі + SЗн(к))´1,2]/Чт, (5.1)

де Ц – цінатурпакета в розрахунку на одного туриста, грн.;

SВі – вартість послуг, які входять до пакету, складеного туроператором,грн.;

SНі – непрямі податки на окремі види послуг, грн.;

Вп –умовно-постійні витрати туроператора, грн.;

П –прибуток туроператора, грн.;

К – комісійна винагорода турагкнту чи іншомупосереднику, який реалізує турпакети (без урахування ПДВ);

Вчі – вартість послуг осіб, які супроводжували групу туристів, грн.;

SЗн(к) – комерційні знижки для окремих туристів чи туристичних груп;

Чт –чисельність туристів у групі, осіб;

1,2 –коефіцієнт, що враховує податок на додану вартість з маржинального доходу.

Усі складові вартості туру визначаються унаціональній грошовій одиниці (грн.), а у рекламних засобах можуть бутиперерахованими в інші грошові одиниці (євро, дол. США). До рекламної ціни туру,що оголошується на ринку, вони включаються повністю або частково, залежно відвиду туру. Від величини вартості туру та якісних параметрів запропонованихпослуг залежить, наскільки ціна туру буде конкурентно-спроможною.

Комплексна ціна туру маєзмінні елементи — так званіпрямізмінні витрати (ціна «нетто») таумовно-постійні витрати туристичноїфірми — складові ціни «брутто».

У міжнародній практиці використовують такі варіанти:

· ціна пакета на одноготуриста;

· ціна пакета на групутуристів;

· диференційовані ціни, яківстановлюються залежно від чисельності туристів у групі та є певним компромісомв угоді між організаторами туру.

Середня ціна однієї туродоби визначається якчастка від ділення загального обсягу доходів від реалізації турів на кількістьнаданих туродіб.

У вітчизняній практиці найчастіше ціна турувизначається на основі його обмеженої собівартості та нормативної надбавки(«маржі» або «доданого прибутку»). Доданий прибуток (маржа) встановлюєтьсяфірмою у відсотках до ціни «нетто». Розмір маржі на вітчизняні туристичніпродукти коливається в межах 15 — 30% від ціни «нетто» туру й залежить відбагатьох факторів, але насамперед від кількості посередників, що беруть участьв реалізації туру. Що стосується великих підприємств («САМ», “Гамалія”,“Альбіон”), то вони мають багато дочірніх підприємств і посередників у різнихмістах України, але водночас вони мають більше можливостей щодо зменшенняумовно-постійних витрат та здешевлення турів за рахунок значного обсягуоперацій.

У процесі формування цін враховують специфічніособливості калькуляції різних видів турів та окремих туристичних послуг. Заспрямованістю туристських потоків розрізняють туризмвнутрішній—подорожі громадян у межах власної країни; закордоннийтуризм —виїзд громадян за межі власної країни з метою відвідання інших країн;іноземнийтуризм — прийом і обслуговування іноземців, туристів, що при були з іншихкраїн.

При формуванні цін на вітчизняні, іноземні тазакордонні тури механізм ціноутворення набирає певної специфіки. Так, прикалькулюванні ціни закордонного туру цінапакету послуг має валютне вираження, а частина витрат (деякі види страхування,консульський збір, транспортні тарифи — частково) встановлюється унаціональній валюті. Всі ці витрати зводять за діючим валютним курсом дозагальної ціни туру в іноземній валюті, (найчастіше у дол. США). Слідвідзначити, що на сучасному етапі при реалізаціїзакордонних турів черезінфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певнихзбитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час міжоплатою туру споживачем і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень віноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіннякурсу гривні.

Такий збиток дляукраїнської туристичної фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюєтьсяза безготівковим розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей.Тому тур-оператор до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку,що у більшості нині діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакетупослуг.

Отже, при формуванні цін важливим пунктом контрактноїугоди з іноземними партнерами єумови розрахунків. При їх обговоренніузгоджуються всі деталі: форми і способи платежів, терміни платежів, підставидля платежів тощо.

При калькулюванні цін на тури здійснюється розрахунокпрямих змінних витрат та розподіл непрямих умовно-постійних витрат на окремівиди турів.

Наказом Державного комітету України по туризму № 23від 6 червня 2004 р. затверджені «Методичні рекомендації щодо обліку витрат,які входять до собівартості туристичного продукту та порядок формуванняфінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку суб'єктівтуристичної діяльності» [13].

У туристичній практиціпрямі змінні витратитуру включають складові ціни «нетто»), передбачені у складі туру контрактною,агентською чи іншою туристичною угодою, а також прямі виробничі витратитурфірми на придбання прав на послуги сторонніх організацій, оплату працівиробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, вартість послуггіда, екскурсовода, перекладача та комісійну винагороду іншим посередникам —вітчизняним чи іноземним фірмам-партнерам.

Типова структуранепрямих умовно-постійнихадміністративних, комерційних та інших загальних витрат вітчизняних туристичнихфірм на виробництво і реалізацію туристичної продукції(Вп) включає такіскладові

[1, с.90]:

Вп = Воп + Всз + Вр + Взб + Він (5.2)

деВоп.— витрати на оплату праці працівниківадміністративного апарату тур- фірми — ЗО — 35%;

Всз. — відрахування на соціальні заходи — 12 — 15%;

Вр. — витрати на рекламу — близько 20%;

Взб. — витрати на інші заходи щодо стимулювання збуту — близько 10%;

Він. — усі іншівитрати, в т. ч. оренда офісу, комунальні послуги, опалення, банківські послуги, амортизаційні відрахування та ін. — близько 20%.

Отже, понад дві третини умовно-постійнихвитрат турфірм — це витрати на рекламу та на оплату праці працівниківадміністративного апарату з відрахуваннями на соціальні заходи.

Інколи сума умовно-постійних витрат турфірмрозподіляється між різними турами рівними частками, але такий метод розподілувитрат не можна вважати виправданим, тому що асортимент турів, які реалізуєпідприємство, суттєво відрізняється за ціною «нетто», за інтенсивністю продажута іншими факторами. Некоректний розподіл умовно-постійних витрат спричиняєпомилки у планових розрахунках цін на тури, валового прибутку та іншихпоказників діяльності на наступний період. Більш об'єктивним та економічновиправданим є метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно домаржинального доходу, що входить до ціни пропозиції туру та обумовлюєтьсятуристичними угодами й контрактами.

При розробці ціни на туристичний продукт, якийреалізувався через посередників, враховують загальний розмір комісійноївинагороди посередників.

Практикавітчизняного туристичного бізнесу розрізняє такі види комісійних винагород:

1. Комісійна винагородатуроператорів, що розробляють програми турів та реалізують їх самостійно абочерез посередників — 15 — 30% від ціни «нетто».

2. Роздрібна комісійна винагорода,що виплачується турагентам, які реалізують тури — 5 — 10% від ціни «нетто».

3. Комісійна винагорода іншихпосередників між туристом та готелем, екскурсійним бюро, розважальним закладомтощо — від 5% до 15% від ціни «нетто», з врахуванням обсягу реалізації послуг.

Залежно від умов агентських угод між туроператором татурагентами, договорів та контрактів туроператора з виробниками послуг,туристичні фірми формують свої доходи та прибутки за рахунок виплаченої їмкомісійної винагороди або за рахунок надбавок до договірних цін.

У практиці іноземних туристичних фірм такі надбавкимають назву «margin» (маржа) і складають 15 — 25% від ціни «нетто», за якоютуроператори розраховуються з авіакомпаніями, готелями та іншими виробникамитуристичних послуг. Маржа використовується для покриття власних витраттуристичної фірми та формування її прибутку.

Розрахунок загального планового обсягумаржинальногодоходу туристичної фірми необхідний для того, щоб визначити, чи зможепідприємство покрити постійні витрати та чи залишаться в нього кошти дляформування прибутку. Маржинальний дохід необхідно визначати окремо по кожномутурпродукту, тому що тури нерівноцінні за своєю вартістю, різною є сума зміннихвитрат, які відносяться на собівартість туру. Складність планового розрахункуполягає в тому, що на момент розрахунку важко визначити, які саме турикористуватимуться найбільшим або найменшим попитом у плановому році, отжевиникає необхідність прогнозування кон'юнктури ринку туристичних послуг.Загальний обсяг маржинального доходу туристичного підприємства визначається якрізниця між виручкою від реалізації туристичної продукції й прямими зміннимивитратами.

Маржинальний дохід від організації туру в розрахункуна одного туриста розраховується за формулою:

Дм = Ц – С (5.3)

деДм — Маржинальний дохід у розрахунку на одного туриста;

Ц —ціна туру («брутто»);

С —обмежена собівартість туру (ціна «нетто»).

Такий аналіз є одним із стандартних прийомів, якізастосовуються у бізнес-плануванні для обґрунтування ефективності інвестиційнихпроектів туристичних фірм, у тому числі для визначення обсягу без збитковоїдіяльності, діяльності в зоні прибутковості, запасу фінансової стійкостітуристичної фірми.

Розглянемо загальну схему визначення обсягубеззбитковоїдіяльності туристичної фірми. Критерій беззбитковості визначається мінімальнимобсягом продажу послуг, необхідним для покриття всіх витрат туристичної фірми.Розрахунок здійснюється за допомогою трьох показників, а саме:

• рівень маржинального доходу, відсоток до ціни«брутто» туру;

• сума умовно-постійних витрат;

• середня ціна туру.

Змінні витрати — витрати, сума якихзбільшується із зростанням обсягів продажу й знижується при їх зменшенні. Длятуристичної галузі це прямі витрати, пов'язані з обслуговуванням туристів, утому числі, змінні витрати на транспортування, розміщення, харчування та іншівитрати, що включаються до ціни «нетто», а також оплата послуг працівників, щосупроводжують групу туристів.

Умовно-постійні витрати — витрати, що залишаютьсянезмінними незалежно від динаміки обсягу продажу. Це загальногосподарські таадміністративно-управлінські витрати фірми, в тому числі витрати центральногоофісу, амортизаційні відрахування, витрати на придбання та використанняінформаційної бази даних, витрати на рекламу та інші витрати відповідно докошторису витрат.

Маржинальний дохід – це загальна сума комісійнихвинагород і надбавок (маржі), що покриває постійні витрати, прибуток таподаткові платежі підприємства.

Рівень маржинального доходу — відношення величинимаржинального доходу до обсягу виручки від реалізації турів, помножене на 100%.

«Обсяг беззбиткової діяльності» — показник обсягувиручки, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства. При цьому значенніобсягу продажу фірма працює без збитків і без отримання прибутку (в структурімаржинального доходу прибуток дорівнює нулю). З плином часу обсяг беззбитковоїдіяльності постійно змінюється, тому необхідно постійно стежити за значеннямцього показника. Розрахунок обсягу беззбиткової діяльності може проводитись длярізних періодів діяльності фірми (дня, тижня, місяця тощо).

Рівень маржинального доходу розраховується таким чином[1, с. 96]:

Рівень маржинального маржинальнийдохід

доходу в складі =----------------------------- ´ 100% (5.4)

ціни туру цінатуру

Виручка, що забезпечує беззбитковістьреалізації турів (Вир) розраховується за такою формулою [1, с. 97]:

Постійні витрати ´ 1,2 ´ 100%

Вир =---------------------------------------- (5.5)

Рівень маржинального доходу

Фізичний обсяг беззбиткової діяльності (Фобд)туристичної фірми розраховується так [1, с.98]:

Фобд = виручка ¸ ціна туру (5.6)

Алгоритм розрахунку обсягу беззбиткової діяльності таобсягу діяльності туристичної фірми в зоні прибутковості є досить простим.Однак його практична реалізація потребує значного досвіду та високоїкваліфікації експертів-аналітиків. Проблематичним у розрахунку обсягубеззбиткової діяльності туристичних фірм, як і в багатьох інших прикладнихекономічних дослідженнях, є прогнозування ринкової кон'юнктури, можливогорозміру маржинального доходу, визначення умовно-постійних витрат туристичноїфірми, формулювання відповідних припущень щодо їх кількісної визначеності, втому числі в розрахунку на один тур, встановлення інтервалу проведення плановихрозрахунків, у межах якого можна вважати за доцільні зроблені припущення.

РОЗДІЛ 2. Аналіз сучасного стана конкуренції на ринку турізма2.1 Аналіз загального стана ринку туризма в Україні

Для глибинногорозуміння тих процесів, які призводять до виникнення та існування згаданих вищепроблем в галузі туризму, слід більш детально проаналізувати ситуацію, щосклалася на цьому ринку послуг.

Незважаючи на широку “географію” туристів, якіприїжджають до нашої країни, їх переважну частину (78%) складають туристи зколишнього СРСР, і в першу чергу – з Росії, Бєларусі та Молдови. Щодо іншихкраїн, то найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини таПольщі (табл.1). При цьому частина іноземних туристів, які подорожували втуристичних групах, є досить незначною – лише 1.2%. Більшість громадян, які, заіснуючою класифікацією, розглядаються як іноземні туристи, фактично такими неє, а відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (і в тому числі –для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченнямнедостатності розвитку в Україні організованого туризму.

Розподіл іноземнихтуристів за країнами, з яких вони прибули в 2003.

Табл. 1

Країни Прибуло до України З них подорожувало всього (тис. чол.) 2003 р. у % до 2002 р. у туристичних групах (тис. чол..

У цілому...............................................

у тому числі...............................

держави колишнього СРСР.......

з них:

Бєларусь................................................

Молдова................................................

Росія......................................................

інші.............................................

з них:

Болгарія................................................

Великобританія....................................

Греція....................................................

Ізраїль...................................................

Іспанія...................................................

Італія.....................................................

Канада...................................................

Кіпр.......................................................

Китай.....................................................

Німеччина.............................................

Польща..................................................

Румунія.................................................

Словаччина...........................................

США......................................................

Туреччина.............................................

Угорщина..............................................

Франція.................................................

Чехія......................................................

6207,6

4838,7

1238,9

1292,8

2116,8

1368,9

29,8

24,1

9,0

28,6

5,9

17,2

11,1

1,3

8,4

62,5

256,1

38,9

149,0

46,0

22,7

440,9

20,9

75,6

109

113

137

75,5

36,1

2,0

0,7

32,9

39,4

0,1

2,2

0,3

4,2

0,1

1,1

0,1

0,2

7,9

2,3

0,1

0,7

6,0

2,1

0,2

0,7

1,2

Хоча практично вся територія нашої країни маєдостатній потенціал для розвитку туризму, все ж інтенсивність відвідуваньіноземними туристами її окремих регіонів дуже різниться (табл. 2).

При досить значних, а часом і унікальних природно-лікувальнихресурсах України, лікувальний туризм (поряд із спеціалізованим та зеленим) щене дістав тут достатнього розвитку. Такі види туризму приваблюють лише менш як2% туристів (табл. 3).

Як свідчить здійснений порівняльний аналіз, в Українітуристична інфраструктура є недостатньо розвинутою і водночас раціональною, щов поєднанні з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і,відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по інших країнахЄвропи.

Розподіл регіонівУкраїни за кількістю відвідувань їх іноземними туристами в 2003 р.

Табл. 2

Кількість відвідувань Регіони

До 1 тис. ..........................

Від 1 тис. до 2 тис. ..........

Від 2 тис. до 3 тис. ..........

Від 3 тис. до 5 тис. ..........

Від 5 тис. до 10 тис. ........

Від 10 тис. до 20 тис. ......

Від 20 тис. до 50 тис. ......

Понад 50 тис. ..................

Донецька, Житомирська, Київська (без м. Києва), Луганська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області

Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Херсонська та Черкаська області

Волинська і Дніпропетровська області

Закарпатська (5), Запорізька (4,9), Івано-Франківська (3,3), Миколаївська (3,2) і Харківська (3,4) області

Чернівецька (6) область

Севастополь (18,6)

Львівська (20,5) і Одеська (30,5) області

Київ (60,9) і Автономна Республіка Крим (97,2)

Розподіл іноземнихтуристів за метою відвідування

Табл. 3

Показники Роки 2002 2003 2004

Чисельність туристів (усього)

у тому числі за метою відвідування:

службова, ділова, бізнес-тур, навчання.............................

дозвілля, відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм.......

лікувальний туризм..............................................................

спеціалізований туризм.......................................................

інші.........................................................................................

100,0

31,3

59,2

1,8

0,2

7,5

100,0

31,3

63,8

1,6

1,5

1,8

100,0

31,5

57,6

1,8

1,3

7,8

Нажаль, на сьогодні можемо лише констатувати. що на фоні зростаючої конкуренції на світовомуринку туристичних послуг і внаслідок дії ряду факторів, про які, йтиметьсянижче, відрив України від провідних туристичних країн збільшується, переміщуючиїї на “периферію” туристичних потоків (у 2004 р. її відвідали в 20 разів меншетуристів, ніж Францію – найближчу до України за розмірами території та чисельністюнаселення). Тому іноземнийтуризм і досі не відіграє належної ролі в господарському житті України. Аналізофіційної статистичної інформації свідчить про негативні риси в розвиткуіноземного туризму в нашій країні в останні роки. Потік іноземних туристів донеї зменшується. Лише за 2002-2004 рр. вдвічі скоротилася кількістьорганізованих туристів, майже втричі — приватні відвідування Україниіноземцями і вчетверо – прибуття іноземного обслуговуючого персоналу. Такескорочення відбувається на фоні збільшення (вп’ятеро) транзиту іноземнихтуристів українською територією (табл.4). Усе це дає підстави стверджуватипро втрату Україною привабливості як місця міжнародного туризму.

ВідвідуванняУкраїни іноземцями

Табл. 4Показники Роки

2004 р. у %

до 2002 р.

2002 2003 2004

Відвідування (всього).........................

у тому числі за метою:

туризм............................................

службова поїздка................

організований туризм.........

приватна поїздка................

обслуговуючий персонал.............

транзит..........................................

14743,6

12103,7

1194,2

1414,4

9495,1

1740,4

899,5

12003,0

9858,7

1478,3

852,6

7527,8

845,7

1298,6

10656,4

6014,1

1548

712,5

3753,6

404,2

4571,4

74,5

49,7

129,6

50,4

39,5

23,2

508,2

2.2 Порівняльний аналіз діяльностітуроператоров

За оцінками закордонних експертів, сумарні витрати навнутрішній і міжнародний туризм на нашій планеті становлять 15% світовоговалового продукту. При цьому частка туризму — 30% світової торгівлі у сферіпослуг, що за прибутковістю на другому місці після видобутку та переробкинафти.

Однак для того, щоб туристична галузь в Україні сталанастільки ж дохідною, необхідна низка умов. Перша і найважливіша — у нас єбагатюща природа, безліч визначних пам’яток світового значення, є де поєднативідпочинок із лікуванням. Друга умова — наявність добре підготовлених,стабільних, упевнених у собі кадрів.

Сьогодні в Україні у сфері туризму працює понад чотиритисячі ліцензованих туристичних підприємств. І ось уже втретє відзначає середних найкращих, тим самим надихаючи на здорову конкуренцію, заснованаТуристичною асоціацією України щорічна всеукраїнська туристична професійнапрограма «Кришталевий лелека».

Підбивши підсумки, асоціація та співорганізатори —Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку фізкультури, спорту ітуризму, компанія «Автоекспо» за сприяння Державної туристичної адміністраціїУкраїни з участю «Укрсоюзтуру» — зібрали переможців і лауреатів програми«Кришталевий лелека-2001» в залі «Еліта» готельного комплексу «Русь».

Нагороди вручалися в таких номінаціях: за реалізаціюдержавної політики в галузі туризму — Міністерству курортів і туризмуАвтономної Республіки Крим, найкращий туроператор закордонного туризму(Європейський туристичний ринок) — ПП «Міжнародне агентство з культурнихобмінів і туризму «Україна—Русь», найкращий туроператор закордонного туризму(американський туристичний ринок) — ТОВ «Тріада тревел бюро», найкращийтуроператор оздоровчо-лікувального туризму — колективному підприємству«Кандагар», за досягнення в розвитку туризму в Автономній Республіці Крим — ПП«Чорномор—Тур», за досягнення в розвитку туризму в Карпатському регіоні —спільному українсько-канадському підприємству «МІСТ-ТУР», за досягнення врозвитку туризму в Азово-Чорноморському регіоні — туристичній агенції«Муніципал—Одеса», за досягнення в розвитку туризму у Волинсько-Подільському регіоні— ЗАТ «Вінницятурист», найкращий організатор дитячого і молодіжного туризму —Донецькому інституту турбізнесу, найкращий туристсько-екскурсійний маршрут поУкраїні — ТОВ «Супутник» (екскурсії «Замки і фортеці України», «Козацькимишляхами», «По святих місцях України»), найкраща екскурсія («Пам’яткисадово-паркового мистецтва Чернігівщини: Тростянець і Качанівка») — колективуавторів Інституту туризму ФПУ, най-кращий туроператор закордонного туризму(країни Європи) — ЗАТ «Універсальне агентство з продажів авіаперевезень»,найкращий туроператор закордонного туризму (Азіатсько-
Тихоокеанський регіон) — українсько-єгипетській компанії «Синдбадinternational», найкращий туристичний готель — готелю «Турист», най-кращийтуристичний комплекс — ВАТ «Туристична фірма «Львів-Супутник», найгостиннішийтуристичний ресторан — ресторану туристично-готельного комплексу «Дністер»,найкращий туристичний перевізник — ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»,найнадійніший страховий партнер туризму — ЗАТ «Страхова компанія «Остра-Київ»,за забезпечення захисту і безпеки туристів — Верховинськомуконтрольно-рятувальному загону, за пропаганду туризму в засобах масовоїінформації — ПП «Телекомпанія «Крила», найкраще туристичне видання — ТОВ«Видавництво «Балтія Друк», за особистий внесок у розвиток туризму — президентуЗАТ «Гамалія» І.Голубасі (за розвиток міжнародних туристичних зв’язків),директору готелю «Дніпро» Л.Лугановій (за розвиток готельно-ресторанногобізнесу), директору Міжнародного центру дитячо-юнацького туризму М.Лейбельман(за розвиток дитячого і молодіжного туризму).

Крім того, спеціальних нагород удостоєно колишньогозаступника глави Івано-Франківської облдержадмі-ністрації М.Шкрібляка,президента американської туристичної фірми «Скоуп тревел інк» пані МарійкуГельбіг, ТОВ «Туристичне агентство «Либідь-Київ», ТОВ «Редакція журналу«Міжнародний туризм», ВАТ «Готельний комплекс «Русь», ТОВ «Смайл тревел», ЗАТ«Укрпромінвест», компанію «Автоекспо», редакційну раду книги «Німці і німецькакультура в Україні» і благодійний фонд «Лелека».

2.3 Аналіз діяльності АО«САМ»

Завдяки зниженню цін на 25–30%турфірма «САМ» вдвічі збільшила число клієнтів та стала безперечним лідеромринку виїзного туризму

За десять років турфірма «САМ», персоналякої за цей час зріс майже в сто разів (від 3 до 250 співробітників) і яказмінила скромну кімнатку на 15 власних офісів. Ювілей «САМу» було ознаменованорекордом — 256 проданих путівок за день. У секторі виїзного туризму «САМ» (6–8%ринку) впевнено тримається у лідерах серед близько 350 вітчизняних турфірм, а зв’їзного туризму перебуває у першій п`ятірці і є третьою на ринку продажуавіаквитків. Головна причина успіху — вчасна переорієнтація на внутрішнійтуризм та на клієнтів зі скромнішими статками.

Кількість клієнтів за рік подвоїлася

Щойно виткнувшись на ринок, одна з першихприватних турфірм «САМ» створила відчутну конкуренцію «Супутнику» тавідбрунькованим від нього компаніям, які на той час завдяки налагодженим щерадянським зв’язкам панували на ринку. Як і в більшості вітчизняних турфірм, у«САМі» зробили ставку на туризм виїзний і не прогадали — це дозволило набутинеобхідного досвіду та налагодити зв’язки у світовому турбізнесі.

Відомо ж бо: на гуртових закупівляхавіаквитків та готельних місць туроператор отримує відчутну знижку, яка і єйого основним заробітком. Однак заможних не так уже й багато, а потужніша фірмамає більше можливостей щодо зниження цін. Аби залучити «скромніших» туристів,цінову політику компанії було переглянуто, і ціни за основними напрямкамивдалося зменшити на 25–30%. «Завдяки перегляду тарифної політики 2000 року занезмінної якості ми надали послуги близько 47 тисячам туристів, що вдвічібільше, ніж минулого, — каже генеральний директор компанії «САМ» Сергій Дудка.— За деякими основними напрямками цей показник збільшився у 2–4 рази».

План 2001 року (77 тис. клієнтів) наразівиконується, а надалі планується щороку подвоювати кількість клієнтів та через2 роки зайняти 25–30% українського ринку турпослуг. Цього року сталася ще однанесподіванка: переорієнтування туристичних потоків з-закордону на внутрішнійтуризм. «Якщо минулого року першість за кількістю проданих турів належалаІспанії, то нині досить несподівано для нас з великим відривом почалилідирувати українські курорти, насамперед Крим», — каже директор з продажів«САМу» Валентина Дудка. На початку 2001 року «САМ» придбав контрольний пакетакцій готельного комплексу «Ялта-Інтурист».

Розділ 3. Проблеми та шляхипожвавлення сучасного національного ринку туризма3.1 Проблеми національного ринку туризма

Проблеми, які існують на сьогодні в галузі туризмуУкраїни, є наріжним каменем всієї роботи, тому до їх з’ясування слід підходитидуже уважно. Саме від того, на скільки правильною, адекватною та вчасною єзатронута проблема, залежить доцільність моєї роботи. Адже її основне завдання,на мій погляд, полягає не лише в простому перерахуванні всіх негараздів галузі,а, насамперед, в об’єктивній оцінці та пошуку найефективнішого шляху виходу зкризи, розв’язання поставлених задач. Тому для виявлення проблем українськоготуризму буде доцільно розглянути стан цієї галузі на світовому ринку іпорівняти його з ситуацією в Україні. Саме таким шляхом, але враховуючиособливості та специфічні риси нашої країни, можна розкрити всю глибинністьпровідних проблем галузі.

Характерною рисою кінця ХХстоліття став бурхливий розвиток туризму — найбільш демократичної таінтернаціональної сфери суспільної діяльності. Потужний імпульс до цього булодано на Першій всесвітній конференції “Туризм як впливова силу збереження миру”(1988 р. Ванкувер), де вперше пролунав заклик до поширення та пропагандитуризму як гаранта миру та безпеки, який впливає на громадян різних країн, їхекономіку, культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла.

Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузейсвітової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідніпозиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продуктута близько 30% світової торгівлі послугами. Такожним закумульовано близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнароднихтуристичних мандрівок постійно зростає (з 25 млн. у 1950 р. до 675 млн. у 2003р.), відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також підвищуватимутьсяприскореними темпами і можуть зростати від 445 млрд. дол. у 2003 р. доприблизно 2 трлн. дол. у 2020 р. (за припущеннями). За даними Всесвітньоїтуристичної організації, щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Примітним єте, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходженьнаціонального бюджету, а в 70 – однією з трьох статей. Наприклад, в Іспаніїчастка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень відекспорту товарів та послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі – понад 50 %, наГаїті – більш як 70 %і.

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичнихпослуг. Слід зазначити, що об’єктивно вона має всі передумови дляінтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічногоположення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Більш детальнопро її можливості йтиметься нижче. Але, нажаль, не все є таким безхмарним. Нафоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами,Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєріднимиінвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієїтуристичної галузі. Адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у виглядіподатків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол.

Безумовно, що причини такого становища треба шукати вскладній соціально-економічній ситуації в державі, в невідрегульованостімеханізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегіїрозвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях. Але проблема, на мою думку, є значно ширшою. Питаннястосується, мабуть, не лише туристичної галузі України, а взагалі шляхівзалучення країн з перехідною економікою (до яких належить і Україна) домогутніх інтеграційних процесів та конкурентноздатності таких економік насвітовому ринку.

Традиційно конкурентоспроможність трактується якзумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становищекраїни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для Україниважливим є розуміння того, що ключові параметри конкурентноздатності товарів,підприємств і галузей формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв’язківСРСР – країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучаснимкритеріям конкурентноздатності. Потенціал УСРС, хоча і був досить значним, проте ефективність його реалізації була вкрай незадовільною. Національнаекономіка України, яка успадкувала традиційно матеріально- та енергомістківиробництва, була об’єктивно неспроможною витримати конкуренцію на світовихринках. Вкрай несприятливі внутрішні умови розвитку при порівняно слабкихміжнародних позиціях економіки України примушують активно шукати нестандартні шляхи виходу з кризи, засоби формування по-справжньому міжнародноконкурентноспроможної національної економіки.

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, приходимо додосить простого, але водночас вирішального висновку. Так, можна з впевненістюстверджувати, що в галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне танераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвиткутуристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальнимпитанням, яке має диференційовану структуру, складаючись, в свою чергу, зряду інших, більш конкретних питань. Так, до останніх можна віднести насампередвідсутність розвиненої інфраструктури, низьку якість обслуговування,відсутність якісної реклами та глибинної інформації про готелі, санаторії, турипо країні та послуги, які надаються, на світовому рівні, значний податковийтягар тощо.

3.2 Пропозиції щодо розв’язання проблеми

Ситуація, що склалася в туристичній сфері останнімчасом, вимагає активного пошуку засобів подолання кризових явищ таінтенсифікації виробництва туристичного продукту, із забезпеченням необхідноїйого якості.

Проблеми, які можна спостерігати сьогодні в галузітуризму України, є наслідком того економічного минулого, яке залишилося нашійдержаві після розпаду СРСР. Тому ці явищає досить глибинними, а їх розв’язання потребує комплексного та продуманогопідходу. Фактори, що спричиняютьрозвиток іноземного туризму, не адекватний природо-ресурсному,історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній)площинах. Основними з галузевих факторів є:

— Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережіта об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовимстандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному,за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, томусеред об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічнимизакордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнемкомфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2000 рік небуло жодного п’ятизіркового, і тільки шість малиь чотири зірки. Зараз ситуаціяпочинає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизікровий готель вУкраїні. Але до стабілізації ситуації ще далеко. На щастя, усвідомлення цьогояк важливої проблеми галузі вже існує у державі. До 2010 року лише у Києві маєз’явитися п’ять п’ятизіркових готелів, 12—15 — чотиризіркових, а також 40—50 —тризіркових, що, за ідеєю, мало б сприяти притоку туристів у столицю. Про станукраїнських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури умережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вонамає найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільнихшляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК). Уз потужним туристичним потенціалом нашої країни, цей факт може стати важливим фактором розвитку вітчизняної економіки.

— Відсутність скоординованої висококваліфікованої таграмотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовийринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед зрекламою вітчизняних курортів. Так, в 2004 році в Національному бюджеті на цебуло передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому абсолютнозрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну,так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 2004 році в нашійкраїні було створено власну інформаційну систему (UTIS),вона в значній мірі носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер.Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так не має особливої потреби рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. На перший погляд здається, що це марнотратство. Але, як було підраховано, коженвкладений в рекламу фунт приносить доход від залучених туристів у 27 фунтів.Тому спрямування переважної частини коштів на рекламу України по всьому світута її широкі туристичні можливості, на мою, думку, буде правильним рішенням.

— Технологічна відсталість галузі. В Україні практичноне застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознакповсякденної ужитковості: електронні інформаційні довідники щодо готелів,транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, якіними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються велектронному, а більшість – у Internet-форматах, що дає їх користувачам можливістьбронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – “on-line”). Останнім часом в галузі інформаційнихтехнологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активновикористовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівеньобслуговування клієнтів.

— Низький рівень обслуговування, зумовлений загальноюкваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, атакож чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часомяк у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десяткинайбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). Внашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вонироблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.

— Відставання масштабів (навіть порівняно з середнімипоказниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні. Про останні зміни та перегляд стратегіїдержави в галузі туризму йтиметься нижче.

Головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічнихреформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичногозокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля(і в тому числі – правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, якнаслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – яквнутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (черезнесприятливий інвестиційний клімат). Несприятливість бізнесового кліматуспричинила той факт, що з майже 3000 українських туристичних підприємств, якімають дійсні ліцензії на надання туристичних послуг, фактично на ринкупрацюють лише близько третини.

Як вже зазначалося, саме ці зовнішні та внутрішніфактори можуть бути базою, на основі якої розроблятимуться пропозиції щодовиходу галузі з кризового становища та слугувати вказівниками подальшихнапрямків її розвитку.

Висновок

Отже, проаналізувавши ситуацію в туристичнійгалузі України, я спробувал виокремити її головні проблеми та спробувал знайтиальтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою відвисновків та думок справжніх фахівців та експертів в цій галузі. Але, незалежновід рівня фахової підготовки, нас сьогоднішній день є декілька речей,очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них – абидосягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Цемають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якоюб вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їхбоку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів. Так, насьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Так,спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочатореконструкцію ряду київських готелів; в Карпатському регіоні почала своюдіяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS; британський фонд “Ноу-хау” взяв на себе витрати на відновлення туристичних об’єктів Львова; декілька мільйонів доларів вкладено в ялтинськийготель “Ореанда” та відому “Поляну казок”.

Регулювання туристської діяльностіповинне поєднувати в собі саморегулювання, засноване на законах вільного ринку,і державне регулювання в особливо важливих питаннях і, зокрема, що стосуютьсязаконотворчості. Проте дуже жорстке державне регулювання і велика кількістьзаконів можуть привести до підвищення цін, обмеження асортименту, зниженняінновацій і конкуренції у галузі міжнародного туризму.

Туроператори повинні вибиратинайоптимальніший метод ціноутворення, орієнтуючись на національній туристичнийринок, споживачів, ресурси, які є в розпорядженні. Країна має ставити собі замету зайняти вигідне положення на міжнародному ринку туристичних послуг, так якце гарантує постійні надходження в бюджет, зміцнення вже існуючих міжнароднихзв’язків і встановлення нових.

Збільшенняоплачуваної відпустки, зростання особистого доходу, підвищення рівня освіти,прагнення до пізнання іншої культури — важливі чинники, що впливають нарозвиток світового туристського ринку.

· недивлячись на політичну і економічну кризу, в туристському секторі наголошуєтьсязростання показників туристської діяльності;

· спостерігаєтьсявелика конкуренція серед регіонів в залученні туристів;

· відбуваєтьсяактивне просування капіталів окремих туристських компаній на іноземні ринки;

· відбуваєтьсяконцентрація товарів і виробництва послуг в туризмі;

· втуризмі активно використовується комп'ютерна техніка. У зв'язку з цим можнанамітити основні риси розвитку туризму в майбутнє XXI століття:

o подальшезростання показників міжнародної туристської діяльності;

o постійнийвплив економічної і політичної ситуації в світі на туризм;

o визначальнимичинниками туризму стануть соціодемографічні зміни, електронна інформація ікомунікаційні системи;

o поляризаціядіяльності туристських операторів, зайнятих як глобальним, так і середнім імалим бізнесом;

одним з найпопулярнішихрегіонів перебування, мабуть, стане Південна і Південно-Східна Азія.

Туристичнагалузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Алене можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде заразрозвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а,отже, і життя України в цілому.
Списоклітератури

1. Закон України “Про туризм”(N 324/95-ВР) від 15.09.1995 р.

2. Указ Президента України“Про підтримку розвитку туризму в Україні (”№127/2001) від 2.03.2001 р.

3. А.П Голіков. Українськийтуризм “Галицькі контракти”,№22, травень 2004 р.

4. Д.Прейгер, І.Малярчук“Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнароднихтранспортних коридорів” // Економіка України”, № 6 (червень) 2001 р. , с.20-28

5. В. Цибух. “Конкурентоспроможністьукраїнської економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах” //“Економіка України” №4 (квітень) 2004 р., с.4 –14

6. В.Цибух “Туризм вУкраїні” // “Економіст”, №6 (June) 2000 р., с.34-35

7. Марина Каплан “Рай вшалаше” // “Комп&ньоН”, №44(196) 30 жовтня – 3 листопада 2000 р. , с.62 — 65

8. Агафонова Л.Г., АгафоноваО.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція,державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.

9. Балабанов И.Т., БалабановА.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

10. Бовсуновская А.Я.География туризма: учебное пособие. – Д., 2002.

11. Голіков А.П. Вступ доекономічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.

12. Квартальнов В.А.Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999.

13. Немоляева М.Э., ХадорковЛ.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международныеотношения, 1985.

14. Панирян Г.А. Международныеэкономические отношения: экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.

15. Пузаков Е.П., ЧестиковаВ.А. Международный туристический бизнес. – М.: Экспертное бюро-М, 1997.

16. Юрківський В.М. Країнисвіту: довідник. – К.: Либідь, 1999.

17. Гостиничный итуристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.

18. Економіка зарубіжнихкраїн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 1996.

Додатки

Аналіз роботи суб’єктів туристичноїдіяльності України за 2002-03 рік

(за даними форми .№ 1-ТУР)

1. Загальні показникисуб’єктів туристичної діяльності

Протягом 2002 року чинними були5 367 ліцензій на туристичну діяльність.

Звіти за формою № 1-ТУР (к)“Звіт про діяльність туристичної організації” подали 3 909 (72,8 %)суб’єктів туристичної діяльності.

З числа суб’єктів туристичноїдіяльності, що звітували

- фактично надавалитуристичні послуги 3 134 підприємств (58,4 % чиннихліцензій);

/> <td/> />
не надавали туристичні послуги (подализвіти з “нульовими” показниками) 775 підприємств(14,4 %чинних ліцензій), в т. ч. 205 підприємств м. Києва,128 підприємств АР Крим, 70 підприємств м. Севастополя,45 підприємств Харківської області, 45 підприємств Львівської області,44 підприємства Одеської області, решта 238 підприємств припадає наінші 21 регіон України.

Неподали звіти 1 458 суб’єктів туристичноїдіяльності (27,2 % чинних ліцензій). Найбільша їх кількість вм. Києві (446 підприємств), АР Крим (275 підприємств), вобластях Одеській (217 підприємств), Дніпропетровській(92 підприємства), Донецькій (71 підприємство), Львівській (65підприємств), Херсонській (77 підприємств).

2001 р.

2002 р.

Темп приросту 2002/2001

Кількість чинних ліцензій,одиниць

4173 5367 + 28,6 %

Кількість підприємств, що надавали послуги, одиниць

2652 3134 + 18,2 %

Всього за 2002 р. суб’єктитуристичної діяльності України обслужили майже 2,0 млн. екскурсантів та2,3 млн. туристів, в т. ч. за видами туризму:

- іноземних (в’їзних) туристів – 417,7 тис.осіб, (18 % від загального числа);

- зарубіжних (виїзних) туристів – 302,6 тис.осіб, (13 %);

- внутрішніх туристів – 1 млн. 545 тис.осіб, (69 %).

В ціломупо Україні за 2002 р. спостерігається зростання основних показників роботисуб’єктів туристичної діяльності у порівнянні до 2001 р.

Назва показника

2001 р.

2002 р.

Темп приросту

Кількість суб’єктів туристичної діяльності, що надавали послуги (одиниць)

2 652

3 134

+18,2 %