Реферат: Типи небезпечних природних явищ та катастроф

Безпекажиттєдіяльності

Реферат

на тему:

Типи небезпечних природних явищ та катастроф

Київ- 2000

Зміст

1.Загальнахарактеристиканадзвичайнихситуацій

В Україніщорічно виникаютьтисячі важкихнадзвичайнихситуацій природногота техногенногохарактеру, внаслідок якихгине великакількістьлюдей, а матеріальнізбитки сягаютькількох мільярдівгривень. Нинів багатьохобластях Україниу зв'язку знебезпечнимиприроднимиявищами, аваріямиі катастрофамиобстановкахарактеризуєтьсяяк дуже складна.Тенденціязростаннякількостіприродних іособливо техногеннихнадзвичайнихситуацій, важкістьїх наслідківзмушують розглядатиїх як серйознузагрозу безпеціокремої людини, суспільствата навколишньомусередовищу, а також стабільностірозвитку економікикраїни. Дляроботи в районінадзвичайноїситуації потрібнозалучати значнукількістьлюдських, матеріальнихі технічнихресурсів.

15 липня1998 року ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни № 1099 «Пропорядок класифікаціїнадзвичайнихситуацій»затверджено«Положенняпро класифікаціюнадзвичайнихситуацій». Захарактеромпоходженняподій, котрізумовлюютьвиникненнянадзвичайнихситуацій натериторіїУкраїни, розрізняютьнаступні їхвиди:

— надзвичайніситуації техногенногохарактеру —транспортніаварії (катастрофи), пожежі, неспровокованівибухи чи їхзагроза, аваріїз викидом (загрозоювикиду) небезпечниххімічних, радіоактивних, біологічнихречовин, раптоверуйнуванняспоруд та будівель, аварії на інженернихмережах і спорудахжиттє­забезпечення, гідродинамічніаварії на греблях, дамбах.

— надзвичайніситуації природногохарактеру —небезпечнігеологічні, метеорологічні, гідрологічніморські тапрісноводніявища, деградаціягрунтів чинадр, природніпожежі, змінастану повітряногобасейну, інфекційназахворюваністьлюдей, сільськогосподарськихтварин, масовеураженнясільсько-господарськихрослин хворобамичи шкідниками, зміна стануводних ресурсівта біосфери.

— надзвичайніситуаціїсоціально-політичногохарактеру, пов'язані зпротиправнимидіями терористичногота анти-конституційногоспрямування: здійсненняабо реальназагроза терористичногоакту (збройнийнапад, захопленняі затриманняважливих об'єктів, ядерних установок,і матеріалів, систем зв'язкута телекомунікацій, напад чи замахна екіпаж повітряногочи морськогосудна), викрадення(спроба викрадення)чи знищеннясуден, встановленнявибуховихпристроїв угромадськихмісцях, викраданнязброї.

— надзвичайніситуації воєнногохарактеру, пов'язані знаслідкамизастосуваннязброї масовогоураження абозвичайнихзасобів ураження, під час якихвиникаютьвторинні факториураження населеннявнаслідокруйнуванняатомних ігідроелектричнихстанцій, складіві сховищ радіоактивнихі токсичнихречовин тавідходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючихотруйних речовин, токсичнихвідходів, транспортнихта інженернихкомунікацій.

В залежностівід територіальногопоширення, обсягів заподіянихабо очікуванихекономічнихзбитків, кількостілюдей, які загинули, розрізняютьчотири рівнянадзвичайнихситуацій:

— надзвичайнаситуаціязагальнодержавногорівня — ценадзвичайнаситуація, якарозвиваєтьсяна територіїдвох та більшеобластей (АвтономноїРеспублікиКрим, міст Києвата Севастополя)або загрожуєтранскордоннимперенесенням, а також у разі, коли для їїліквідаціїнеобхідніматеріали ітехнічні ресурсиу обсягах, щоперевищуютьвласні можливостіокремої області(АвтономноїРеспублікиКрим, міст Києвата Севастополя), але не меншеодного відсоткаобсягу видатківвідповідногобюджету;

— надзвичайнаситуаціярегіональногорівня — ценадзвичайнаситуація, якарозвиваєтьсяна територіїдвох або більшеадміністративнихрайонів (містобласногозначення), АвтономноїРеспублікиКрим, областей, міст Києва таСевастополяабо загрожуєперенесеннямна територіюсуміжної областіУкраїни, а такожу разі, колидля її ліквідаціїнеобхідніматеріальніі технічніресурси в обсягах, що перевищуютьвласні можливостіокремого району, але не меншеодного відсоткаобсягу видатківвідповідногобюджету;

— надзвичайнаситуація місцевогорівня — ценадзвичайнаситуація, якавиходить замежі потенційно-небезпечногооб'єкту, загрожуєпоширеннямсамої ситуаціїабо її вториннихнаслідків надовкілля, сусіднінаселені пункти,інженерніспоруди, а такожу разі, колидля її ліквідаціїнеобхідніматеріальніі технічніресурси в обсягах, що перевищуютьвласні можливостіпотенційнонебезпечногооб'єкта, але неменше одноговідсотка обсягувидатків відповідногобюджету. Домісцевого рівнятакож належатьвсі надзвичайніситуації, яківиникають наоб'єктахжитлово-комунальноїсфери та інших, що не входятьдо затвердженихпереліківпотенційнонебезпечнихоб'єктів;

— надзвичайнаситуація об'єктовногорівня — ценадзвичайнаситуація, якарозгортаєтьсяна територіїоб'єкта або насамому об'єктіі наслідки якоїне виходятьза межі об'єктаабо його санітарно-захисноїзони.

Подальшакласифікаціяприродних татехногеннихнадзвичайнихситуацій можебути здійсненаза такими ознаками: загальна причинавиникнення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни тамасштаб прояву.

2.Надзвичайніситуації природногохарактеру

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежілише протягомостанніх 20 роківзабрали життябільше трьохмільйонівчоловік. Заданими 00Н, зацей періодмайже одинмільярд жителівнашої планетизазнав збитківвід стихійнихлих.

Середнадзвичайнихситуацій природногопоходженняна Українінайчастішетрапляються:

— геологічнінебезпечніявища (зсуви, обвали та осипи, просадки земноїповерхні);

— метеорологічнінебезпечніявища (зливи, урагани, сильніснігопади, сильний град, ожеледь);

— гідрологічнінебезпечніявища (повені, паводки, підвищеннярівня ґрунтовихвод та ін.);

— природніпожежі лісовихта хлібнихмасивів;

— масовіінфекції тахвороби людей, тварин і рослин.

ОсобливостігеографічногоположенняУкраїни, атмосферніпроцеси, наявністьгірських масивів, підвищень, близькістьтеплих морівзумовлюютьрізноманітністькліматичнихумов: від надлишковогозволоженняв західномуПоліссі — допосушливого— в південнійСтеповій зоні.Винятковікліматичніумови на Південномуберезі Криму, в горах УкраїнськихКарпат та Криму.Внаслідоквзаємодії всіхцих факторіввиникаютьнебезпечністихійні явища.В окремих випадкахвони маютькатастрофічнийхарактер.

Надзвичайніситуації природногопоходженняв Україні поділяютьсяна: геологічні, географічні, метеорологічні, агроме­теорологічні, морські гідрологічні, гідрологічнінебезпечніявища, природніпожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійніявища частовиникають вкомплексі, щозначно посилюєїх негативнийвплив. Небезпечніприродні явища, переважно, визначаютьсятрьома основнимигрупами процесів— ендогенні, екзогенні тагідрометеорологічні.

Стихійнілиха, що маютьмісце на територіїУкраїни, можнаподілити напрості, що включаютьодин елемент(наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус)та складні, щовключаютьдекілька процесіводнієї групиабо кількохгруп, наприклад, негативнихатмосфернихта геодинамічнихекзогеннихпроцесів, ендогенних, екзогеннихта гідрометеорологічнихпроцесів упоєднанні зтехногенними.

У своїйроботі я зупинюсяна таких видахнадзвичайнихситуацій, якметеорологічнінебезпечніявища та гідрологічнінадзвичайніситуації.

2.1.Метеорологічнонебезпечніявища

Протягомостанньогодесятиріччяв Україні зафіксованоблизько 240 випадківвиникненнякатастрофічнихприродних явищметеорологічногопоходженнязі значнимиматеріальнимизбитками.

Небезпечніметеорологічніявища, що маютьмісце в Україні:

сильнізливи (Карпатськіта Кримськігори); град (навсій територіїУкраїни); сильнаспека (степовазона); суховії, посухи (степовата східна лісостеповазони); урагани, шквали, смерчі(більша частинатериторії); пилові бурі(південний східстепової зони); сильні тумани(південний східстепової зони); сильні заметілі(південний східстепової зони); снігові заноси(Карпати); значніожеледі (степовазона); сильниймороз (північПолісся та східлісостеповоїзони). Крім того, вздовж узбережжята в акваторіїЧорного і Азовськогоморів маютьмісце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзанняспоруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

В Україніщорічно спостерігаєтьсядо 150 випадківстихійнихметеорологічнихявищ. Частішеза все повторюютьсясильні дощі, снігопади, ожеледі, тумани.Рідше буваютьпилові бурі, крижані обмерзання.

Найбільшепотерпає відвпливу стихійнихметеорологічнихявищ степовазона, де відмічаютьсяявища, притаманніяк для теплого(сильна спека, пилові бурі, суховії, лісовіпожежі), так іхолодного(сильні морози, сильна ожеледь)періоду року.

ДляУкраїнськихКарпат найбільшхарактернісильні зливи, що викликаютьселеві та зливовіпотоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади.

УзбережжяЧорного таАзовськогоморів знаходитьсяв зоні впливуатмосфернихявищ, характернихдля морськогоклімату.

Сильнідощі.В Україні середстихійних явищнайбільш частимиє сильні дощі(зливи). Вониспостерігаютьсящорічно і поширюютьсяна значні території.Частіше за всевони буваютьу Карпатах тав горах Криму.

Град.В теплий періодроку сильнідощі супроводжуютьсяградом, що завдаєвідчутнихзбитківсільськогосподарськимкультурам. Град— це атмосферніопади у виглядічастинок льодунеправильноїформи. Найчастішеград випадаєу гірськихрайонах Кримута Карпат.

У 40% випадківвипадання градуспостерігаєтьсядрібний інтенсивнийград. Великийград відмічаєтьсяв період з кінцясерпня до серединивересня в АвтономнійРеспубліціКрим, в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільськійобластях, менший— в Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській таХерсонськійобластях.

Сильнаспека.В степовій зоніщорічно буваєсильна спеказ температуроювище ЗО °С, причомув деякі рокивона перевищує40 °С.

Суховії.В Україні інтенсивнісуховії спостерігаютьсямайже щорічно.Суховії — цевітри з високоютемпературоюі низькою відносноювологістюповітря. Підчас суховіївпосилюєтьсявипаровування, що при нестачівологи у грунтічасто призводитьдо в'янення тазагибелі рослин.Найбільш зазнаєдії суховіївстепова зона, а також частковозона лісостепу.

Посухи.Тривала нестачаопадів, частішепри підвищенійтемпературіта низькійвологостіповітря, щовикликає зниженнязапасів вологиу грунті, і якнаслідок погіршенняросту, а інодіі загибельрослин. Найчастішевони зустрічаютьсяна півдні степовоїзони.

Ураганнівітри. Ураган— це вітер силою12 балів за шкалоюБофорта. Набільшій частинітериторіїУкраїни вітризі швидкістюбільше 25 м/с буваютьмайже щорічно.Найчастіше— в Карпатах, в горах Кримута на Донбасі.

Циклони— область низькоготиску в атмосферіз мінімумому центрі. Погодапри циклонахпереважнопохмура з сильнимивітрами. ВАзово-Чорноморськомубасейні виділяютьсясвоїми руйнівниминаслідкамиосінні циклони.За своїмивластивостями, походженнямта наслідкамивони схожі натропічні урагани.На Азовськомуморі циклоничасто призводятьдо штормів, якісупроводжуютьсямісцевим підняттямрівня моря.

Шквали.Шквалиможуть виникатив будь-якихмісцях України, але найчастішебувають в степовій, лісостеповійзоні та Поліссі.Це різке короткочаснепосиленнявітру, інодідо 30—70 м/с зі зміноюйого напрямку.Найчастішеце явище спостерігаєтьсяпід час грози.

Штормовий(шквальний )вітерна територіїУкраїни спостерігаєтьсядуже часто, айого швидкістьбуває від 20 до29 м/с, а іноді ібільше ЗО м/с.У гірськихмасивах Кримуі Карпат, західнихі північно-західнихобластях країнишвидкість вітрудосягає 40 м/с.

Шквалонебезпечнаситуація можевиникнути навсій територіїУкраїни. Одинраз на 3—5 роківшквали виникаютьу Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонськійобластях тана територіїКриму.

Смерчі.Цеатмосфернийвихор, що виникаєу грозовійхмарі та розповсюджуєтьсяу вигляді темногорукава абохобота (частішедекількох) занапрямком доповерхні сушіабо моря. Вінсупроводжуєтьсягрозою, дощем, градом і якщодосягає поверхніземлі, майжезавжди завдаєзначних руйнувань, вбираючи у себеводу та предмети, що зустрічаютьсяна його шляху, піднімаючиїх високо надземлею і переносячина значні відстані.Руйнівну діюцієї стихіїможна порівнятиз дією ударноїхвилі ядерноїзброї. Смерчісупроводжуютьсясильними зливамиі градом, щопосилює їхнебезпечність.Це найменшаза розмірамита найбільшаза швидкістюобертання формавихоровогоруху повітря.За співвідношеннямдовжини таширини виділяютьдві групи смерчів: змієподібні(лійкоподібні)та хоботоподібні(колоноподібні), за місцем виникненнявони поділяютьсяна такі, щосформувалисянад сушею ітакі, що сформувалисянад водою, зашвидкістюруйнувань —швидкі, середніта повільні.

В Українірідко складаютьсяумови для формуваннясмерчів, в основномуце явище спостерігаєтьсяв серпні. Заостанні 20 роківзареєстровано34 випадки. Найбільшхарактернівони для степовоїзони та центральногоПолісся. Невеликісмерчі спостерігаютьсямайже щорічноі мають локальнийхарактер. Смерчізавдають значнихзбитків об'єктамгосподарюванняі призводятьдо людськихжертв.

Пиловібурі— це складніатмосферніявища, що характе­ризуютьсяпереносом пилута піску з сильнимита тривалимивітрами, щознищують поверхнюгрунту. Пиловібурі за кольоромта складомпилу, якийпереноситьсябувають: чорні(чорноземи); бурі та жовті(суглинок, супісок); червоні (суглинкиз домішкамиокислів заліза)та білі (солончаки).Дуже частобувають короткочаснічорні бурітривалістюдо однієї години, велика кількістьїх також можебути тривалістювід 10 до 12 годині порівнянорідко такі бурібувають тривалістюпонад добу.Червоні бурітривають довше— протягомдекількох днів.Висота підйомупилу може досягати2—3 км, але найчастіше- 1-1,5 км. В зимово-веснянийперіод у центральнихта південнихобластях Україниспостерігаютьсясніжно-пиловібурі.

Сильніснігопади ізаметілі. Сильніснігопадинайчастішеспостерігаютьсяв Карпатах, атакож в лісостеповійта степовійзонах.

НатериторіїЗакарпатської,Івано-Франківськоїта Львівськоїобластей снігопадибувають щорічнопротягомсічня—лютого, а в прилеглихрайонах доКарпат інодіі в травні.

В основномупо територіїУкраїни кількістьснігових опадівскладає 20—ЗОмм, іноді сягає40—70 мм. В Карпатахв окремих випадкахвипадає більше100 мм.

Одинраз на три рокивеликі снігопадиможна спостерігатина територіїАвтономноїРеспублікиКрим, Вінницької, Київської, Чернівецькоїта Черкаськоїобластей, одинраз на п'ятьроків — на територіїЗапорізької, Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївськоїта Чернігівськоїобластей.

Заметілівиникають майжещорічно в різнихрайонах, особливов Карпатах, Криму, а такожу Донбасі.

Сильніморози.В Україні взимовий періодспостерігаютьсясильні морози, що сягають —ЗО°С та нижче.

Найбільшхолодна частинакраїни — східніі північно-східніобласті (Луганська, Сумська, Харківська,.Чернігівська)та гірськірайони Карпат.В цих місцевостяхбуває температуранижче —35 °С .

Сильніожеледі.Небезпечніситуації пов'язаніз виходом південнихциклонів. Ожеледьвиникає наземній поверхніта на предметахпри намерзанніпереохолодженихкрапель дощуабо туману притемпературіповітря нижче0°С.

Сильніожеледі можутьвиникати злистопада доберезня, а найчастішебувають вгрудні—січні.

Особливочасто вонивиникають натериторіїДонецькогоКряжу, Приазовській, Волинській, Подільськійвисочинах тагірської частиниКриму). Товщинаобмерзань сягає35 мм та більше.

Визначальнимфакторомнебезпечностіожеледі є неінтенсивність, а тривалістьцього явища.Сильна ожеледьтриває відкількох годиндо кількох діб.

Тумани.Тумани погіршуютьвидимість нашляхах, створюютьперешкоди дляроботи різнихвидів транспорту, сприяють забрудненнюповітря.

Сильнітумани спостерігаютьсяпереважно вхолодну поруроку. Найчастішевони виникаютьу гірськихрайонах Кримуі Карпат таіноді на південномуберезі Криму.

Сезонтуманів починаєтьсяу жовтні, закінчуєтьсяу квітні. Кількістьднів з туманамитут становитьблизько 100, а зсильними туманами— до 80.

Напідвищенихтериторіяхцентральноїта південноїчастини України(ДонецькийКряж, Приазовська, Волинська, Подільська, Придніпровськависочини) кількістьднів з туманамискладає близько80, з сильнимитуманами — доЗО.

Нарівниннійтериторіїпівденноїчастини Степовоїзони туманибувають близькоЗО днів на рік, а сильні — 10—20днів протягомроку.

2.2.Гідрологічнінадзвичайніситуації

Гідрологічниминебезпечнимиявищами, щомають місцев Україні, є: повені (басейнирічок); селі(Карпатськіта Кримськігори); маловоддя; крім того, вздовжузбережжя тав акваторіїЧорного і Азовськогоморів маютьмісце небезпечніпідйоми таспади рівняморя.

Протягоммайже 20 роківстабільніакумулятивніформи Саксько-Євпаторійськоїсистеми внаслідокдії техногеннихфакторів руйнуютьсязі швидкістю3,5 км щороку.Щорічно безповоротновтрачаєтьсябільше 100 гаприбережнихтериторій, зменшуєтьсяпляжна смуга, знижуєтьсябіологічнапродуктивністьморя. Під постійноюзагрозою руйнуваннязнаходятьсярозташованів береговійзоні матеріальніцінності (житловібудинки, курортнікомплекси,інженернікомунікації, сільгоспугіддя).Матеріальнізбитки відвпливу на узбережжяЧорного таАзовськогоморів сильнихштормів (1969, 1971, 1983,1992 рр.) складають520—600 млн. гривень.

Основнимипричинамипосиленнятемпів руйнуванняморських берегівє як природніфактори, пов'язаніз тектонічнимизануреннямипівнічногоПриазов'я, такі антропогенні, до яких відноситьсязарегульованістьтвердого стокурік, забрудненняводних басейніві пов'язане зцим зниженняїх продуктивності, безсистемназабудова береговоїсмуги та кіс, будівництвоберегозахиснихспоруд, які невідповідаютьхарактеругідроди­намічнихпроцесів, використаннямалоефективнихабо навітьшкідливихберегозакріплювальнихзаходів і конструкційпри «самобудах», відступи відпроектнихрішень, безконтрольневивезення піскуіз кіс, порушенняпротизсувногорежиму призабудові тераста інші шкідливінаслідкигосподарськоїдіяльностіна узбережжі.

Вгірських частинахКарпат і Кримурозвиваютьсяселеві процеси.Близько ЗОміст, селищ тасільськихнаселенихпунктів в Криму, Закарпатській,Івано-Франківській, Чернівецькійта Львівськійобластях знаходятьсяпід впливомселевих потоків.Всього в Карпатахвиявлено 219 селевихводозаборів.Найбільшоюактивністюхарактеризуютьсябасейни рікЧеремоша, Дністра, Тиси, Прута. Влютому—березніта в періодвідлиг районихребтів Горгани, Полонинський, Чорногори єлавинонебезпечнимиз обсягом сніговихлавин до 300 тисячм3.Шість населенихпунктів в Закарпаттіпідлягаютьвпливу сніговихлавин.

Повені.Значна кількістьгрошових таматеріальнихвитрат щорокувитрачаєтьсяна ліквідаціюнаслідківповеней нарічках України.Повені виникаютьпід час тривалихзлив та внаслідоктанення снігу, вітрових нагонівводи, при заторахта зажерах.Найбільш вірогіднимизонами можливихповеней натериторіїУкраїни є:

— упівнічнихрегіонах —басейни річокПрип'ять, Десната їх притоків.Площа повенілише в басейнір. Прип'ять можедосягти 600—800 тис.га;

— узахідних регіонах— басейни верхньогоДністра (площаможе досягти100—130 тис. га), річокТиса, Прут, ЗахіднийБуг (площа можливихзатоплень 20—25тис. га) та їхприток;

— усхідних регіонах— басейни р.СіверськийДонець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сулата інших притокДніпра;

— упівденномуі південно-західномурегіонах —басейни притокнижнього Дунаю, р. ПівденнийБуг та її приток.

Назначній територіїУкраїни (Карпати, Крим) річкимають вираженийпаводковийрежим стоку.В середньомуза рік тут буває6—7 повеней. Вониформуютьсяв будь-якийсезон року ічасто маютькатастрофічнінаслідки, зумовлюютьмасові руйнуваннята загибельлюдей.

Повеніна гірськихрічках (Дністер, Тиса, Прут, річкиКриму) формуютьсядуже швидко, що ставитьвисокі вимогищодо оперативностіпрогнозуваннята оповіщення.

Заостанні сорокроків катастрофічніповені Карпатта Криму спостерігались12 разів. Яскравимприкладом такихповеней можутьбути сніговіта дощові повеніна річках Закарпаття в листопаді1992 р. та грудні1993 р., восени 1998 р, коли постраждалобагато населенихпунктів, промисловихоб'єктів, споруд, були людськіжертви. Такіповені трапляютьсяв середньомуодин раз на5—10 років. Тривалістьповеней (затоплень)може досягтивід 7 до 20 діб ібільше. Прицьому можливезатопленняне тільки 10—70%сільгоспугідь, але й великоїкількостітехногенненебезпечнихоб'єктів.

Високіповені більшвластиві річкамДніпро, Дністер, Дунай та СіверськийДонець. Вонисупроводжуютьсязатопленнямзначних територійі викликаютьнеобхідністьчастковоїевакуації людейі тварин, завдаютьвідчутнихматеріальнихзбитків. Рівніводи під часвесняних повенейна рівниннихрічках зростаютьповільніше, але й небезпеканегативнихнаслідківзберігаєтьсядовше. У зонізатопленняможуть опинитисьі хімічно небезпечніоб'єкти.

У 1998 роціу результатісильних дощіві підвищеннярівня ґрунтовихвод сталисясильні паводковіпідтопленняу Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненськійта Львівськійобластях. Узоні катастрофічногозатопленняопинилося понад200 населенихпунктів у 35 районах.

Природніпожежі.Щорічно в суху, жарку погодунебезпека відлісових таторф'яних пожежрізко зростає.

Лісовіпожежі виникаютьголовним чиномз вини людинита внаслідокдії деякихприроднихчинників. Причиноюпожеж буваєвиробничадіяльністьлюдини (спалюваннявідходів наприлеглих долісу територіях)та її необережність(вогнища, недопалки, сірники). Вогоньможе швидкорозростисяі, підхопленийвітром, стативогненнимвалом, що знищуєна своєму шляхувсе живе і перетворюєліси в нежиттєздатніпустелі. Прицьому виникаєвелика загрозанаселенимпунктам, життюлюдей, домашнімтваринам, матеріальнимцінностям.

Найбільшнебезпечнимибувають жаркіта сухі літнідні з відносноювологістюповітря 30—40%.

Залежновід характеругоріння, швидкостірозповсюдженнявогню та розмірівпошкодженнялісу розрізняютьчотири категоріїлісових пожеж:

— низові(абонизинні);

— верхові(або повальні);

— підземні(торф'яні абогрунтові) тапожежі дуплистихдерев.

Найбільшрозповсюдженінизові пожежі, частка якихскладає близько80% усіх випадківможливих пожеж.

Низові(низинні) пожежірозвиваютьсявнаслідокзгорання хвойногопідліску, живогонадґрунтовогопокриву (моху, лишайника, трав'янистихрослин, напівчагарниківі чагарників)або підстилки(опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилихпнів), тобторослин та рослиннихзалишків, розташованихбезпосередньона грунті абона невеликійвисоті (півтора—дваметри). Полум'ямає висоту до50 см, швидкістьрозповсюдженнявогню при цьомуневелика —сто-двістіметрів за годину, а при сильномувітрі —до кілометрав рівнинніймісцевостіта від одногодо трьох кілометрів.

Верховілісові пожежірозвиваютьсяіз низових івідмінністьїх у тому, щозгорає не тількинадґрунтовийпокрив, але інижні ярусидерев та кронижердняків.Можуть бутище і вершинніпожежі, коливогнем знищуютьсялише кронидерев. Але безсупроводунизинної пожежівони довгопродовжуватисяне можуть. Приверхових пожежахвиділяєтьсябагато тепла.Висота полум'япри цьому становить100 і більше метрів.В таких випадкахвогонь перекидаєтьсяна значні відстані,іноді на декількасотень кілометрів, тому що швидкістьпожежі зростаєдо 8—25 км за годину.

Підземні(грунтові аботорф'яні) пожежівиникають частов кінці літа, як продовженнянизових абоверхових. Заглибленнянизового вогнюпочинаєтьсябіля стовбурівдерев, потімвоно розповсюджуєтьсяв різні сторонидо декількохметрів за добу.В осередкахґрунтових пожежвиникаютьзавали із опалихдерев і ділянокзгорілоготорфу. Однакторф'яні пожежіможуть бутиі не наслідкомлісових. Воничасто захоплюютьвеличезніпростори і дужеважко гасяться.Небезпека їху тому, що горіннявиникає підземлею, створюючипорожні місцяу торфі, якийуже згорів.Задимлюютьсявеликі райони, що подразнюючедіє на людейі ускладнюєборотьбу зпожежею; обмежуєвидимість; негативнопсихологічновпливає нанаселення.

Частішеза все пожежонебезпечніумови складаютьсяв Степовій, Поліській таЛісостеповійзонах, в горахКриму. Найбільшпоширенимиє лісові таторф'яні пожежі, бо ліси і торфовищазаймають більше10 млн. га територіїУкраїни. 31% лісіврозташованов північномурегіоні, 17% — всхідному, 10% —в південному,8% — в південно-західномуі 32% — в західномурегіоні.

Лісовийфонд Українимайже на 50% складаєтьсяз хвойних лісів, з яких 60% займаютьмолодники. Врезультатіширокомасштабнихробіт з залісенняна сотнях тисячгектарів створенісоснові насадження, котрі досягликритичного, в пожежномувідношенні, віку 15—ЗО років.

ЛісиУкраїни в більшостіїї регіонівнеспроможнівитриматизростаючогопотоку відпочиваючих, оскільки площаїх значно меншавід науковообгрунтованихнорм. Така ситуаціянайбільш характернадля Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавськоїобластей. АвтономноїРеспублікиКрим, що вважаютьсянайбільшпожежонебезпечними.

В середньомуза рік, в залежностівід погоднихумов, виникаєблизько 3,5 тисячпожеж, якимизнищуєтьсябільше 5 тисячгектарів лісу.Найбільшпожежонебезпечнимиє північнийта східнийрегіони, дещорічно виникаєв середньомувідповідно37 і 40% всіх лісовихпожеж.

Списоквикористаноїлітератури

1. УказПрезидентаУкраїни «Проконцепціюзахисту населенняі територійу разі загрозивиникненнянадзвичайнихситуацій»,26.03.1999 №284 / 99 // Надзвичайнаситуація, 1999, №4,– с.40-47.

2. ДжигерейВ.С., ЖидецькийВ. Ц. Безпекажиттєдіяльності.– Львів: Афіша,1999.

3. ЛапінВ.М. Безпекажиттєдіяльностілюдини: Навч.посіб. – 2-ге вид.– К.: Т-во «Знання»,1999.

4. ПістунІ. П. Безпекажиттєдіяльності.– К.: 1999.