Реферат: Состав и формы бухгалтерской отчетности (СКЛАД І ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ)

Міжрегіональна Академія управлінняперсоналом

Закарпатський інститут ім.Августина Волошина

Факультет бізнесу та зовнішньо-економічної діяльності

Кафедра економіки та управління бізнесом

ГаборКристина ІванівнаКУРСОВА РОБОТАЗ дисципліни:      Бухгалтерськазвітність

За темою:            СКЛАД І ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ

Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)

          Спеціальність: облік і аудит

Спеціалізація: облік і аудит

               

                      Науковий керівник

                             Ст.викладач

                   ПрокопенкоЛ.В.

УЖГОРОД-2002

З М І С Т

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Бухгалтерська звітність:призначення і склад, вимоги при складанні

1.1<span Times New Roman"">           

. Поняття та користувачі бухгалтерськоїзвітності……………………… 4

1.2<span Times New Roman"">           

. Якісні характеристики бухгалтерськоїзвітності……………………… 9

1.3<span Times New Roman"">           

. Принципи підготовки бухгалтерськоїзвітності………………………  13

Розділ 2. Характеристика основнихформ бухгалтерської звітності

2.1. Баланспідприємства……………………………………………………       19

2.2<span Times New Roman"">           

. Звіт про фінансові результати…………………………………………   22

2.3<span Times New Roman"">           

. Звіт про рух грошових коштів………………………………………….24

2.4<span Times New Roman"">           

. Звіт про власний капітал………………………………………………..30

2.5<span Times New Roman"">           

. Складання приміток до бухгалтерськоїзвітності…………………….  32

Розділ 3. Порядок складаннябухгалтерської звітності

      на матеріалах ТОВ«Данте»……………………………………………..34

Висновок…………………………………………………………………………….37

Додатки……………………………………………………………………………..        38

Список використаноїлітератури…………………………………………………..51

Вступ

          Програма реформування бухгалтерського обліку в Україніпередбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов дляеволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його ведення внародному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни в організації іведенні бухгалтерського обліку в Україні, які випливають із вимог міжнароднихстандартів. Здійснено перехід підприємств і організацій на нову методологіюбухгалтерського обліку господарських операцій, доходів, витрат і фінансовихрезультатів на нову систему бухгалтерського обліку.

Данаробота має за мету розглянути чинні в Україні форми обов’язкової бухгалтерської (фінансової) звітності, виявитиспецифіку форм звітів та дати поняття про зміст кожного з них. Більш детальнуінформацію, що не наведена у цій роботі, містять конкретні закони, укази, наякі зроблено посилання.

Фінансовізвіти складає більшість підприємств у всіх країнах світу. Вигадатиуніверсальний звіт, який відображав би фінансове життя підприємства у всій йогобагатогранності, поки що не вдалося. Як показує практика, оптимальним єскладання кількох різних звітів, кожний з яких розкриває ту чи іншу граньдіяльності підприємства. Так, баланс містить інформацію про стан активів,зобов’язань і власного капіталу підприємства на конкретнудату (як правило, на останній день основного або проміжного звітного періоду –року, кварталу або місяця). Це дає можливість судити про масштаби підприємства,а наявність графи “на початок звітного періоду” дозволяє дійти висновків і щододеяких тенденцій його розвитку. Водночас за показниками балансу важко судити,наприклад, про те, наскільки успішною була діяльність підприємства у звітномуперіоді, які доходи було отримано і які витрати здійснено. Цю інформаціюмістить звіт про фінансові результати. А оскільки звітних форм кілька, дужеважливо, щоб наявні у них показники взаємно доповнювали один одного, а колипотрібно – узгоджувалися між собою.

Розділ 1

Бухгалтерська звітність:

призначення і склад, вимоги при складанні

1.1.<span Times New Roman"">        

Поняття такористувачі бухгалтерської звітності

Фінансова звітність – цеузагальнена інформація, яка грунтується на даних бухгалтерського обліку профінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібназацікавленим особам (користувачам) для прийняття рішень.

Терміном “підприємство” позначеношироке коло осіб, адже згідно з Законом про бухоблік обов’язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб,створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхорганізаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб’єктівгосподарської діяльності.

У деяких випадках бухгалтерськузвітність складають і неюридичні особи. Зокрема, відповідно до п.5 ст.8 Законупро бухоблік філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи,якщо їх виділено на окремий баланс, зобов’язані вести бухгалтерський облік.Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства –юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та іншихвідокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, такожвключають до фінансової звітності юридичної особи, як це передбачено п.11П(С)БО 1.

Користувачі фінансової звітності

До користувачів фінансової звітностівідносяться як юридичні, так і фізичні особи, яикм для прийняття рішенняпотрібна інформація про діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовнорозділити на зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

-<span Times New Roman"">        

інвестори;

-<span Times New Roman"">        

акціонери;

-<span Times New Roman"">        

кредитори тапостачальники;

-<span Times New Roman"">        

покупці таклієнти;

-<span Times New Roman"">        

податковіоргани;

-<span Times New Roman"">        

органидержавної статистики;

-<span Times New Roman"">        

інші державніустанови.

До внутрішніх користувачів належать:

-<span Times New Roman"">        

керівництвопідприємства;

-<span Times New Roman"">        

управлінськийперсонал;

-<span Times New Roman"">        

працівникипідприємства;

-<span Times New Roman"">        

профспілковіоргани.

У п.1. ст.14 Закону про бухоблік вказанікористувачі, яким підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність.До таких користувачів відносяться:

-<span Times New Roman"">        

органи, досфери управління яких належать підприємства;

-<span Times New Roman"">        

трудовіколективи (на їх вимогу);

-<span Times New Roman"">        

власники(засновники) підприємства.

Зазначеною нормою Закону передбаченотакож, що “органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітністьподається відповідно до законодавства”. У Порядку № 419 конкретно названо йдеяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановленихзаконодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед:

-<span Times New Roman"">        

органамидержавної статистики;

-<span Times New Roman"">        

органамиДержавного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з державногобюджету);

-<span Times New Roman"">        

фінансовимивідділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннямиобласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодовикористання асигнувань, отриманих із місцевих бюджетів).

Комерційні банки подають фінансовузвітність також Національному банку.

Склад і форми

Потреби користувачів взначають обсягінформації, а, відповідно, і склад фінансової звітності, а також її види таформи. Цілком зрозуміло, що користувачам фінансової звітності великого заводупотрібна більш докладна інформація, ніж користувачам фінансової звітностіневеликої майстерні, а потреби користувачів звітності банків суттєвовідрізняються від потреб користувачів звітності бюджетних установ. Чиннінормативні документи бухгалтерського обліку (у тому числі Закон про бухоблік)враховують це і передбачають різну за складом, видами та формами фінансовузвітність для різних категорій суб’єктів господарювання.

Формифінансової звітностіперелічено уп.2 ст.11 Закону про бухоблік. Усього їх п’ять:

-<span Times New Roman"">        

баланс;

-<span Times New Roman"">        

звіт профінансові результати;

-<span Times New Roman"">        

звіт про рухгрошових коштів;

-<span Times New Roman"">        

звіт провласний капітал;

-<span Times New Roman"">        

примітки дозвітів.

Формифінансової звітності та порядок їх складання згідно зстаттею 11 Закону про бухоблік встановлено:

-<span Times New Roman"">        

Державнимказначейством України (для бюджетних установ);

-<span Times New Roman"">        

Національнимбанком України (для банків);

-<span Times New Roman"">        

Міністерствомфінансів України (для всіх інших підприємств і організацій).

Але не всі суб’єкти господарювання зобов’язані складатиі подавати користувачам повний комплект (тобто всі п’ять форм) фінансової звітності.

Заскладомрозрізняють фінансову звітність:

-<span Times New Roman"">        

суб’єктів малогопідприємництва та представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

-<span Times New Roman"">        

інших суб’єктівгосподарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.2 Закону пробухоблік “суб’єкти підприємницькоїдіяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на веденняспрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансовузвітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку ізвітності”. А п.3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що “для суб’єктів малогопідприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльностінаціональними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансовазвітність у складі балансу і звіту про фінансові результати”.

Керуючись цією нормою Закону пробухоблік, Міністерство фінансів України розробило не заплановий спочатку (тобтоне включений до Програми реформування системи бухгалтерського обліку іззастосуванням міжнародних стандартів) стандарт П(С)БО 25. Цим стандартомпередбачено, що фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва включаєтільки дві форми:

-<span Times New Roman"">        

баланс;

-<span Times New Roman"">        

звіт про фінансовірезультати.

Обидві ці форми об’єднанізагальною назвою (“Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”) і мають скорочену (порівняноз аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

Види звітності

Згідно зі ст.12 Закону про бухоблік суб’єктигосподарювання, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів провласні господарські операції зобов’язані складти і подавати консолідовану фінансову звітність, тобто звітність, що відображаєфінансовий стан, результати діяльності та рух коштів юридичної особи та їїдочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Крім консолідованої фінансовоїзвітності, існує ще зведена звітність,яку складають і подають:

-<span Times New Roman"">        

міністерства,інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належатьпідприємства, засновані на державній власності, а також господарськихтовариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності;

-<span Times New Roman"">        

органи, якіздійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності,- щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління, а також щодогосподарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальнійвласності;

-<span Times New Roman"">        

об’єднанняпідприємств – щодо всіх підприємств, що входять до їх складу.

Перелік видів діяльності, за якимискладають зведену фінансову звітність, затверджено Наказом № 37.

Періоди, дати, терміни

Відповідно до статті 13 Закону пробухоблік і пункту 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансовоїзвітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально абощомісяця наростаючим підсумком з початку звітного року, і вона для всіхпідприємств включає тільки дві форми – баланс і звіт про фінансові результати.

У окремих випадках звітний період можебути меншим або більшим за рік. Зокрема:

-<span Times New Roman"">        

перший звітнийперіод щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але неповинен перевищити 15 місяців. Зазначені норми дозволяють дійти висновку проте, що підприємства, створені (зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня,фінансову звітність за цей період не складають. Першим звітним періодом для нихбуде період із дати реєстрації до кінця наступного року;

-<span Times New Roman"">        

звітнимперіодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняттярішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13 Закону про бухоблік іп.13 П(С)БО 1.

Згідно з п.21 П(С)БО 1 у кожномуфінансовому звіті (залежно від його форми) має бути вказано:

-<span Times New Roman"">        

або дату,станом на яку наведено його показники (баланс);

-<span Times New Roman"">        

або період,який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошовихкоштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який складено фінансовийзвіт, відрізняється від основного (календарний рік) або проміжного (квартал,місяць) звітного періоду, то причини та наслідки цього повинні бути розкриті упримітках до фінансової звітності.

Відповідно до вимоги ст.14 Закону пробухоблік постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, якимвизначено порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності:

-<span Times New Roman"">        

квартальна(крім зведеної та консолідованої) – не пізніше 25 числа місяця, наступного зазвітним;

-<span Times New Roman"">        

річна – непізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається знеробочим (вихідним або святковим днем), термін подання переносять на перший післявихідного робочий день.

1.2.<span Times New Roman"">        

Якісніхарактеристики бухгалтерської звітності

          Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є таблична форма. Саметому всі звітні форми (у тому числі й примітки до фінансової звітності) поданоу вигляді таблиць.

          Основний елемент формфінансової звітності – стаття. Кожна стаття відповідає конкретному виду об’єктів обліку(активів, зобов’язань, капіталу, витрат, доходів тощо). Як правило, стаття – це один рядок,що має свій код (умовну позначку), який складається з трьох цифр. У балансідеякі статті складаються з трьох цифр. Наприклад, стаття “Нематеріальні активи”має три рядки (їх коди 010, 011, 012). За економічним змістом статті об’єднано врозділи та частини.

В українському варіанті фінансовихзвітів (на відміну від міжнародної практики, де статті звітів визначають саміпідприємства, керуючись при цьому принципами складання фінансової звітності)найменування статтей (показників), а також коди рядків стандартизовано(встановлено відповідними стандартами) і в усіх формах відображено в графах 1 і2. Решту граф призначено для заповнення показниками підприємства, яке звітує.Причому в різних формах звітності для заповнення призначено різну кількістьграф. У балансі (форма № 1) їх дві:

-<span Times New Roman"">        

в одній (графа3) відображають показники на початок звітного періоду;

-<span Times New Roman"">        

у другій(графа 4) – на кінець того самого звітного періоду, тобто на датускладання балансу.

У звіті про фінансові результати (форма№ 2) і у звіті про рух грошових коштів (форма № 3) наводять показники як зазвітний, так і за попередній періоди. Отже,забезпечують порівнянність показників – одну з якісних характеристик фінансової звітності, передбачених п.14П(С)БО 1. Але у звіті про фінансові результати для заповнення призначено двіграфи, а в звіті про рух грошових коштів — чотири, оскільки в кожній статті (якза звітний, так і за попередній періоди) потрібно подати дані про надходженнята витрати. У звіті про власний капітал (форма № 4) кожна графа відповідаєодному з видів капіталу (статутний, додатковий, резервний тощо). А в приміткахдо річної фінансової звітності (форма № 5), що складається з кількох автономнихрозділів, у різних розділах різна кількість граф.

Як правило, графи “на початок звітногоперіоду” і “за попередній період” заповнюють шляхом простого перенесення до нихпоказників із звітних форм за відповідний період. Але у деяких випадках ціпоказники слід відкоригувати. Зокрема, “шляхомкоригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року”відображають:

-<span Times New Roman"">        

виправлення помилок, допущених підчас складання фінансових звітів у попередніх періодах (п.4 П(С)БО 6);

-<span Times New Roman"">        

вплив зміниоблікової політики на події та операції минулих періодів (п.12 П(С)БО 6).

Загальну суму коригувань відображаютьтакож у рядку 050 (із розшифровкою за видами коригувань у рядках 020, 030 і040) звіту про власний капітал у графі 8 “Нерозподілений прибуток”.

Пунктом 10 П(С)БО 1 встановлено певнікритерії, яким повинна відповідати стаття, для того, щоб була підстававідобразити її у фінансовій звітності. Такими критеріями визначено:

-<span Times New Roman"">        

наявністьймовірності надходження і вибуття майбутніх економічних вигід, пов’язаних з цієюстаттею;

-<span Times New Roman"">        

можливістьдостовірної оцінки статті.

Ці самі критерії застосовують і длявизнання відповідних об’єктів обліку (основних засобів, запасів, зобов’язань,доходів, витрат тощо) з метою відображення їх у бухгалтерському обліку. Цеозначає, що до фінансової звітності включають (у вартісному вираженні) ті об’єкти, якіраніше вже було відображено в бухгалтерському обліку. Джерелом інформації дляскладання фінансових звітів є дані бухгалтерського обліку: сальдо й обороти зарахунками та субрахунками, деякі показники аналітичного обліку. Тому такоюважливою є узгодженість між Планом рахунків і статтями фінансових звітів.

Складанню звітів повинен передуватианаліз усіх показників, які до них входять. І якщо якісь із них не відповідаютьзазначеним критеріям, необхідно виконати відповідні коригування.

Крім того, фінансові звіти повиннівідповідати певним якіснимхарактеристикам. Перелік цих характеристик наведено в п.14-17 П(С)БО 1. Доних належать:

-<span Times New Roman"">        

дохідливість іоднозначність тлумачення(за умови, щокористувачі мають достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, якаміститься у фінансових звітах);

-<span Times New Roman"">        

доречність ідостовірність інформації. При цьомудоречною вважають інформацію, яка “…впливає на прийняття рішень користувачами,дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити таскоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому”, а достовірною вважаютьінформацію, яка “…не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути нарішення користувачів звітності”;

-<span Times New Roman"">        

порівнянність,можливість порівнюватифінансовізвіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різнихпідприємств.

Конкретний зміст статтей фінансовихзвітів згідно з п.9 П(С)БО 1 визначено відповідними положеннями (стандартами)бухгалтерського обліку.

Щоб фінансова звітність була зрозумілоюкористувачам, вона повинна містити дані про:

·<span Times New Roman"">       

підприємство;

·<span Times New Roman"">       

дату звітностіта звітний період;

·<span Times New Roman"">       

валютузвітності та одиницю її виміру;

·<span Times New Roman"">       

відповідну інформаціющодо звітного та попереднього періоду;

·<span Times New Roman"">       

обліковуполітику підприємства та її зміни;

·<span Times New Roman"">       

консолідаціюфінансових звітів;

·<span Times New Roman"">       

припинення(ліквідацію) окремих видів діяльності;

·<span Times New Roman"">       

обмеження щодоволодіння активами;

·<span Times New Roman"">       

участь успільних підприємствах;

·<span Times New Roman"">       

виявлені помилкиминулих років та пов’язані з ними коригування;

·<span Times New Roman"">       

переоцінкустатей фінансових звітів;

·<span Times New Roman"">       

іншуінформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, якапідлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

-<span Times New Roman"">        

назву,організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, дезареєстроване підприємство, адресу його офісу);

-<span Times New Roman"">        

короткий описосновної діяльності підприємства;

-<span Times New Roman"">        

назву органууправління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської(холдингової компанії);

-<span Times New Roman"">        

середнючисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

1.3.<span Times New Roman"">        

Принципипідготовки бухгалтерської звітності

          Принципи ведення бухгалтерського(фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами),які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони маютьрекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання таподання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартівбухгалтерського обліку.

          В Україні основи новоїсистеми бухгалтерського обліку закладено в Законі України “Про бухгалтерськийоблік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовано в національнихположеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосуваннянового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарськихоперацій викладено у відповідних положеннях (стандартах)  бухгалтерського обліку.

          Закон надає підприємствамправо самостійно визначати обліку політику та розробляти систему і формивнутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю. Отже,держава встановлює правила й процедури обробки економічної інформації таскладання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.

          Загалом, ознайомившись з нововведенимипринципами бухобліку та звітності, які передбачені МСБО, можна вважати, щоукраїнські бухгалтери керувалися ними у своїй практичній діяльності задовго доїх письмового викладу. Але робили вони це неусвідомлено, оскільки вітчизняніпідручники і посібники з бухгалтерського обліку не містили словесного описупринципів, тоді як західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам цівідомості вже з перших днів їх знайомства з предметом.

          Майже усі перелічені у МСБОпринципи не є абсолютно новими для вітчизняних бухгалтерів, окрім хіба принципуобачності.

          Сутність принципу обачності полягає у виборібухгалтером такого методу оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовійзвітності витрат і зобов’язань та відповідно завищення активів і доходів.

Дотримання цього принципу поки що недуже властиве українським підприємствам. Можна сказати, він діє навпаки.Підприємці прагнуть показати у звітності якомога більше витрат і, відповідно,менше доходів з метою мінімізації податкових платежів, оскільки до користувачівфінансової звітності в основному зараховують переважно податкові органи. Щодоінших користувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів, постачальників)то, як правило, вони не виявляють серйозної зацікавленості в отриманнідостовірної фінансової інформації про підприємство. Тому керівники підприємстві не прагнуть показати своє підприємство у вигідному світлі. Інакше кажучи,немає інтересу до інформації – немає і потреби у її розкритті.

Потреба у мінімізації податків покипереважає над потребою надавати об’єктивну інформацію про стан справ.

На відміну від українських, американськіта західноєвропейські бізнесмени прагнуть прикрасити показникифінансово-майнового стану своїх підприємств, оскільки для них набагатоважливіше показати користувачам фінансової звітності, що бізнес розвиваєтьсяуспішно, фінансовий стан стійкий, зобов’язання в нормі, рентабельність висока.Усе це обіцяє інвесторам та акціонерам високі відсотки та дивіденди.

Щодо решти принципів, то вітчизнянібухгалтери користувались ними і раніше, бо без них облік був би неможливим,тому вони й принципи (засади, база). Саме до таких принципів належать:автономність, безперервність, історична собівартість, єдиний грошовий вимірниктощо.

Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал і зобов’язанняпідприємства повинні розглядатися окремо від активів, капіталу, зобов’язань іншихпідприємств та окремо від майна, доходів і зобов’язань власників цього підприємства,оскільки бізнес є самостійною, відокремленою від засновника субстанцією.

Принципісторичної собівартостіозначає, щопід час оприбуткування на баланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витратна виробництво або придбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично.Решту методів оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) слідзастосовувати лише у випадках, колі такі витрати неможливо визначити з високимступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною собівартістю невідповідає економічній доцільності їх придбання.

Сутність принципу єдиного грошового вимірника полягає у тому, що вимірюванняй узагальнення усіх операцій, що їх проводять у регістрах бухгалтерськогообліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежно від того, скількивидів валют підприємство має у своєму розпорядженні. Зазвичай, це валютакраїни, в якій підприємство зареєстровано. Це означає, що неможливопідсумовувати українські гривні з американськими доларами під час розрахункузагальних вартісних результатів. Усі валюти приводяться до однієї.

Основне завдання принципу превалювання змісту над формою полягає у тому, що обліквсіх господарських операцій (реєстрацію фактів господарського життя) слідздійснювати відповідно до сутності цих операцій та економічної реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

Такий принцип як безперервність можна розглядати подвійно: власне якпринцип і як умову (припущення). У міжнародних стандартах безперервністьбухгалтерського обліку розглядають саме як припущення.

Безперервність полягає у тому, що оцінкаактивів і зобов’язань здійснюється виходячи з умови, що діяльність підприємствапродовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в недалекому майбутньомуне очікується.

Поряд з тим, безперервністьбухгалтерського обляку полягає не тільки в тому, що підприємство діє необмеженодовго і продовжуватиме діяльність у осяжному майбутньому, а й у тому, щонаслідки операцій, що їх відображають на рахунках, можуть правильно визначатисялише з урахуванням наслідків попередніх операцій. Інакше кажучи, кінцеве сальдоне може бути визначене без урахування початкового сальдо. У сальдовому балансініколи не буде рівності, якщо хоча б один, відмінний від нуля, залишок не будевраховано у загальному підсумку валюти балансу. При цьому не має значенняпереривало підприємство свою діяльність хоча б на якийсь час чи ні. Сальдо –обороти – сальдо тощо – це безперервний ланцюг.

Якщо принцип безперервності розглядатияк умову тривалості, то його значення полягає у тому, що підприємство діятименеобмежено довго і в близькому майбутньому не очікується його ліквідація. А увипадку, наприклад, банкрутства активи може бути переоцінено за ліквідаційноювартістю для більш швидкого їх продажу, щоб можна було розрахуватися зкредиторами.

Принципнарахування та відповідності доходів і витратполягає в тому, що ддя визначення фінансового результату звітного періодунеобхідно зіставити доходи звітного періоду та витрати, які були здійснені дляотримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку ізвітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплатигрошей. Інакше кажучи поняття доходів і витрат не потрібно ідентифікувати згрошовими потоками. Цей принцип, передбачений МСБО,  не є для нас новим, оскільки уже в процесіобліку ми зіставляємо отримані доходи та понесені на них витрати. Суттєву рольцей принцип відіграє в американському обліку, тому що американці користуютьсяним тільки під час підготовки фінансових звітів, оскільки доходи і витрати вонивідображають за фактом оплати.

          Принцип періодичностіприпускає розподіл діяльності підприємства на певніпроміжки часу з метою складання фінансової звітності. Вітчизняний облікпередбачає поділ звітності на періодичну (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців)та річну. Обов’язкова подача фінансової звітності передбачає квартальні періоди та річну.

Згідно принципу повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всюінформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка можевплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосуванняпідприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бутиобгрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Річний бухгалтерський звітпідприємства подають за такими типовими формами:

-<span Times New Roman"">        

№ 1 – баланс;

-<span Times New Roman"">        

№ 2 – звіт профінансові результати;

-<span Times New Roman"">        

№ 3 -  звіт про рух грошових коштів;

-<span Times New Roman"">        

№ 4 – звіт провласний капітал;

-<span Times New Roman"">        

примітки дорічної фінансової звітності.

Зміст і форма звітів визначаються тарегламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Перед початком складання звітностіпідприємства виконують велику підготовчу роботу:

-<span Times New Roman"">        

перевіряють повноту відображення впоточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповіднимидокумен
еще рефераты
Еще работы по бухгалтеровскому учету