Реферат: Вищі водні рослини в системі рослинного світу
--PAGE_BREAK--Методи біотестування з використанням вищих рослин є економічно кращими, бо вони потребують мінімальних витрат.При проведенні робіт по біотестуванню стану водного середовища слід враховувати слідуючи обставини:
1) швидкість відповіді тест-об’єкту на дію агента (токсиканта) пов’язана з концентрацією речовини.
2) збільшення концентрації скорочує час настання відповідної реакції.
З точки зору технічного оснащення найбільш доступні досліди, засновані на реєстрації загально-біологічних характеристик гідробіонтів. Необхідно враховувати, що тест-об’єкт і тест-реакції мають специфічність відповідей на дію токсиканту. Рослини, наприклад, можуть бути найбільш чутливими в присутності у воді гербіцидів. Крім того, тест-реакція може виявити токсикант по його функції-мішені, якщо він має вибіркову дію на певні функції організму.
Вищі водні рослини застосовуються при розробці токсикологічних нормативів. Відносно тривалий строк отримання відповіді обмежує застосування вищих рослин для контролю токсичності стічних вод, особливо при низькій концентрації токсиканту [14].
1.5 Сучасний стан водних ресурсів Харківщини Водні ресурси області представлені 156 річками довжиною більше 100 км кожна, загальною довжиною 4561 км, які віднесені до басейнів річок Сіверський Донець і Дніпро. Загалом сумарні водні ресурси області мають загальнодержавне значення, водність яких оцінюється в 3,8км3/рік. Аналіз водокористування за період з 2004–2005 роки показав, що в області спостерігається тенденція до зменшення забору води та її використання. В 2004 році обсяг забраної води по області склав 484,3 млн. м3, в тому числі з поверхневих джерел – 401,3 млн. м3 і підземних – 82,96 млн. м3, що в порівнянні з 2003 роком менше на 165,6 млн. м3 (20,5%), в тому числі із поверхневих джерел – на 117, млн. м3 (22,7%), підземних – на 47,9 млн. м3 (36,6%). В порівнянні зі 2003 р зменшення водозабору склало на 29,3 м3 (5,7%) у тому числі на 17,97 млн. м3 (4,3%) з поверхневих водойм і на 11,33 млн. м3 (12%) підземної води [11].
Зниження водозабору пов’язано на ряду з контролем використання заходів, направлених, ще й з нестабільністю роботи підприємств, зменшення виробництва у сільському господарстві (зниження поголів’я тварин, скорочення об’ємів зрошення сільськогосподарських угідь і т. д.).
Так, використання свіжої води в промисловості у 2005 р. в порівнянні з 2004 р. зменшилась на 31,37 млн. м3 (44,1№), в сільському господарстві на 31,37 млн. м3 (60,5%), для зрошення на 24,147 млн. м3 (73,4%), в комунальному господарстві на 35,729 млн. м3 () 13%.
У порівнянні з 2004 р. використання води у звітному році збільшилося в промисловості на 10,54 млн. м3 (11,4%), в рибозведенні – на 8,37 млн. м3, в інших галузях на 7,816 млн. м3., зменшилось використання свіжої води в сільському господарстві на 4,78 млн. м3 та комунальному господарстві на 30,229 млн. м3.
За рахунок скорочення об’ємів виробництва використання оборотної води в порівнянні з 2004 р. зменшилося в цілому на 923 млн. м3 (32,2%). Майже на 742 млн. м3 зменшилось використання оборотної води в промисловості (в2004 р. – 2606 млн. м3, 2005 р. – 1684 млн. м3).
У 2005 р. в порівнянні з 2004 р. витрати оборотної води зменшилась на 296 млн. м3 і складають 1696 млн. м3. особливо ця тенденція помітна в промисловості: Зміївська ТЕС зменшила ці витрати на 310 млн. м3, ДП «Хімпром» на 3,45 млн. м3. збільшили витрати оборотної води підприємства: ВАТ «Турбоатом» на 7,36 млн. м3, ЗАТ «Созівський ковальсько-механічний завод» на 1,63 млн. м3.
За рахунок покращення якості очистки стічних вод та реконструкції з розширенням потужностей очисних споруд на КБО «Безлюдівка», ВУВКГ міст Чугуїв і Балаклея, Зміївської ТЕС знизився скид забруднених стічних вод у порівнянні з 2003 роком на 87,6 млн. м3. в порівнянні з 2004 р. зменшення скиду цієї категорії стічних вод склало 20, млн. м3.
У порівнянні з 2004 роком збільшилась потужність очисних споруд на 38,14 млн. м3/рік в результаті введення в експлуатацію нових потужностей, в т. ч. на КБО «Диканівський» (100 тис. м3/добу), ВУВКГ м. Балаклея (4,2 тис. м3), ВКФ смт Краснокутськ (4,2 тис. м3) та ін.
Незважаючи на значне зниження скидання забруднених стічних вод підприємствами комунального господарства у 2005 р., ця галузь продовжує залишатися найбільшим забруднювачем поверхневих вод. Підприємства галузі у звітному періоді здійснили скид забруднених стічних вод в поверхні водойми в об’ємі 18,842 млн. м3. основними причинами складної ситуації в комунальному господарстві є передача багатьох відомчих очисних споруд, які фізично застарілі, обладнання яких на протязі тривалого часу не обновлювалося у зв’язку з відсутністю фінансування, на баланс комунальних підприємств.
Друге місце серед забруднювачів водних об’єктів області посідають об’єкти промисловості, однак слід відмітити, що у звітному році скид забруднених стічних вод у порівнянні з 2003 роком зменшився і склав 6,739 млн. м3. в 2004 р. у водні об’єкти області було скинуто 351,7 млн. м3 стічних вод, в тому числі:
нормативно – чистих -44,66 млн. м3
нормативно – очищених -276,82 млн. м3
забруднених – 30,17 млн. м3 (без очистки -9,29 млн. м3, недостатньо очищених – 20,88 млн. м3).
Загальна кількість скинутих зворотних вод зменшилась в порівнянні з 2003 р. зменшився і склав 2,7 млн. м3., а з 2005 р. на 3,47 млн. м3.
Із забрудненими стічними водами в 2005 р. скинуто 383,7 тис. тонн забруднюючих речовин (в тому числі хлоридів і сульфатів 101,9 тис. тонн), що на 1,7 тис. т. менше, ніж у 2004 р.
Значне збільшення у 2005 р. об’єму скиду «нормативно очищених» стічних вод на очисних спорудах екологічної очистки в порівнянні з 2003 р. (на 265,78 млн. м3) порівняно з покращенням якості очистки стічних вод на КБО «Диканівський», ДКГ «Харьківкомуночиствод» та Зміївської ТЕС, ВУВКГ міст Чугуїв і Балаклеї. Стічні води, що скидаються цими підприємствами у 2003 р. переведені з категорії «недостатньо очищених» в категорію «нормативно очищені».
Аналізуючи вищевказане ми дійшли до висновку, що водні ресурси Харківщини не завжди відповідають нормам. Недостатнє оснащення підприємств очисними спорудами приводить до потрапляння в водойми токсичних речовин. Визначення їх рівня, якості води є головне завдання санепідстанцій та органів екобезпеки. На нашу думку це доцільно робити використовуючи в якості тест-об’єкту для швидкого встановлення ступеню токсичності води Дафнію. Об’єкт легко утримувати в лабораторії, досить широко розповсюджений на території Харківської області і доступний для збору [21].
2. Район, об’єкти та методи дослідження
Фізико-географічна характеристика району дослідження
Наші дослідження проводилися на території заплавів річки Сіверський Донець околиць села Гайдари Зміївського району Харківської області у 2007 р.
Геологія та морфологія. Територія природного парку розташована на плато правого берегу Сіверського Дінця, в його заплаві та боровій терасі, та щільно прилягає до трубезської або однолесової тераси з її цікавими та найбільшими на Лівобережній Україні озерами Лиман, Чайка, Кругле та інші. На території парку знаходиться стратотипічне оголення зміївської світи, її еталон та інші оголення полтавської серії. Рельєф парку цікавий поєднанням давніх та сучасних форм. З півночі до плато приєднується новохарківська тераса Мжі, що тягнеться з нагірної частини Змійову.
Парк розташовується в межах глибокого прогину земної кори – Дніпровсько-Донецької западини. Кристалічні породи фундаменту залягають тут на глибині 4–5 км, крівля крейди занурюється нижче рівня моря, та на поверхні оголюються лише кайнозойські відкладення.
Плато складають відкладення неогену та палеогену. Відкладення четвертинної системи та пліоцену на території парку недостатньо оголені для складання стратиграфічної колонки. В південній частині парку, на висоті 5 – 6 м над граничним рівнем річки, в них залягають ділянки піщаного суглинку, що утворюють слабкий водоупор [14].
Гідрографія. У Зміївському районі протікає найбільша річка Лівобережної України, правий приток Дону – Сіверський Донець з притоками Уди, Гнилиця, Мож, Гомольша. Його довжина 1016 км, площа басейну 98800 км2. Сів. Донець протікає в добре розробленій долині з асиметричними схилами: правим – більш високим, крутим, розчленованим багато чисельними балками, та лівим – низинним, розлогим, терасованим. В період повені річка виходить за межі корінного руслу, широко розливаючись по заплаві, а при високому рівні повені заливає всю заплаву.
На територій знаходяться притоки Сів. Дінця: справа впадає р. Уди, довжиною 164 км; р. Мож довжиною 74 км; на півдні протікає р. Гомольша, довжина її 15 км; зліва розташований приток Гнилиця, довжина 32 км.
По водному режиму Сів. Донець та його притоки належать до річок східноєвропейського типу, який характеризується високими весняними повенями, відносно невисокими паводками, що виникають літом та восени.
Вода помірно-жорстка належить до гідро карбонатного класу. Хімізм води змінюється у зв’язку з тим, що промисловість викидає в Сів. Донець недостатньо очищені, перероблені води.
Температурний режим річки характеризується найбільш високими температурами води у липні 24 – 25° С, найбільш низькими – у лютому +0,5 +0,7° С. Сів. Донець замерзає від одного до 2 – 2,5 місяців, товщина льоду до 14 – 18 см, а в холодні зими – до 70 см (1969 р.).
На території району зосереджені найбільші озера, що зустрічаються в басейні Сів. Донець. За походженням це озера-стариці. Найбільше озеро – Лиман [15].
2.2 Об’єкти та методи дослідження
Дослідження проводилися на заплавних луках р. Сіверський Донець околиць села Гайдари Зміївського району Харківської області.
Об’єктом дослідження є водні та прибережно-водні рослини.
Матеріал для дослідження збирався різними методами. Головні з них: це польові та лабораторні методи.
Польові включають в себе геоботанічні та маршрутно-екскурсивні методи. При маршрутно-екскурсивному були проведені екскурсії на заплавні луки, де були закладені студентами пробні ділянки, на яких було описано видовий склад рослин, відмічено Середнє Проективне Покриття (СПП), Коефіцієнт Зустрічаємості (КЗ) та Фенофазу (ФФ).
Також використовуються лабораторні методи (визначення за допомогою визначників, метод гербаризації, визначення екологічних груп).
3. Еколого-біологічна характеристика досліджуваної флори
Протягом вегетаційних періодів 2007 р. на заплавних луках р. Сіверський Донець околиць с. Гайдари Зміївського району Харківської області нами було досліджено 58 видів водних та прибережно-водних рослин, які належать до 52 родів, 31 родини, 3‑х класів та 1-го відділу – Magnoliophyta (Покритонасінні). Для кожного виду було проаналізовано таксономічну приналежність, життєву форму за К. Раункієром, визначена екологічна група за відношенням до світла і вологи та місце зростання. Узагальнені дані наведені в Таблиці 1.
З наведених даних видно, що тільки 2% виявлених видів є еврибіонти, тобто зустрічаються в усіх досліджених фітоценозах, а 2% не притаманні даному фітоценозу, отже 96% видів можна використовувати для характеристики певного фітоценозу. Найбільше видове різноманіття виявилось у повільно текучих водоймах (тобто р. Сіверський Донець). Це 43% виявлених видів. Умови існування в цьому ценозі найбільш сприятливі – велика кількість кисню, проточність, – сприяють швидкому очищенню води в разі забруднення. Саме тут зустрічаються види, чутливі до негативних чинників. Здатність до акумуляції важких металів серед водної рослинності проявляє Сальвінія плаваюча, Рдесник пронизанолистий, Рдесник блискучий, Рдесник вузлуватий, Багатокорінник звичайний та ін. Водні рослини також є індикаторами органічного забруднення та евтрофікації водних об’єктів.
На підвищення рівня концентрації Cu та Ni, солей важких металів та інших негативних чинників швидко реагують такі рослини як Елодея канадська, Валіснерія спіральна та Різуха гваделупська, у яких погано розвинені покривні тканини і вони є найбільш вразливими при потраплянні негативних речовин. Виходячи з цього можна зробити висновок – якщо дані рослини зустрічаються на території дослідження, то стан води р. Сіверський Донець цілком задовільний. Якби наведені вище рослини були відсутні, то можна було б стверджувати зворотне і непокоїтися про стан природи вцілому.
Таблиця 1. Еколого-біологічна характеристика вищих водних та прибережно-водних рослин басейну Сіверський Донець околиць села Гайдари
№
п/п
Видова назва
Родина
Життєва форма за Раункієром
Екологічна група за відношенням до
Фітоценоз
світла
вологи
1
2
3
4
5
6
7
1.
Хвощ річковий
Equisetum fluviatile L.
Хвощові
Equisetaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Болота, озера, береги річок, ставки.
2.
Сальвінія плаваюча
Salvinia natans L.
Сальвінієві
Salviniaceae
Терофіт
Геліофіт
Гідрофіт
В повільно текучих або стоячих водах та озерах.
3.
Латаття біле
Nimphaea alba L.
Лататтєві
Nimphaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гідрофіт
У стоячих та повільно текучих водах.
4.
Глечики жовті
Nuphar lutea (L.) Smith
Лататтєві
Nimphaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гідрофіт
Прісноводні, замкнуті та малопроточні водойми, на глибині 50–200 см, при пересиханні – утворює наземну флору.
5.
Кушир занурений Ceratophyllum demersum L.
Куширові Ceratophyllaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гідатофіт
Прісноводні замкнуті малопроточні та проточні водойми, на глибині 50–100 см
6.
Жовтець отруйний
Ranunculus
sceleratus L.
Жовтeцеві
Ranunculaceae
Хамефіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Заплавні луки, болота, береги водойм.
7.
Зірочник болотний
Stellaria palustris Retz.
Гвоздичні
Caryophyllaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Болота, мокрі та заболочені луки, торф’яники.
8.
Переступень
білий
Bryonia alba L.
Гарбузові
Cucurbitaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Серед чагарників, в лісах.
9.
Жеруха лучна
Cardamine pratensis L.
Хрестоцвіті
Brassicaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Береги річок, озер і стариць, заплавні луки, болота.
10.
Гадючник оголений
Filipendula
denudata Fritsch.
Розові
Rosaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Заплавні луки, чагарники, галявини, коло водойм.
11.
Водопериця колосиста
Myriophyllum
Spicatum L.
Столисникові
Haloragaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гідатофіт
В стоячих та повільно текучих водах
12.
Вех широколистий
Sium latifolium L.
Зонтичні
Apiaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гідрофіт
Береги та мілководдя прісноводних, замкнутих і малопроточних водойм.
13.
Дудник лісовий
Angelica
Silvestris L.
Зонтичні
Apiaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Долини річок, вологі ліси, заплавні луки.
14.
Смовдь болотна
Peucedanum
palustre L.
Зонтичні
Apiaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гідрофіт
Болотисті луки, чагарники.
15.
Підмаренник прибережний
Gallium rivale Gris.
Маренові
Rubiaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Береги річок, струмки, чагарники.
16.
Підмаренник
болотний
Galium
palustre L.
Маренові
Rubiaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Вологі луки та болота.
17.
Живокіст лікарський
Symphitum officinale L.
Шорстколисті
Boraginaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Вологі луки, береги річок.
18.
Незабудка болотна Miosotis palustris L.
Шорстколисті
Boraginaceae
Гемікриптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Болота, вологі луки, береги водойм.
19.
Паслін
солодко-гіркий
Solanum dulcamara L.
Пасльонові
Solanaceae
Хамефіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Береги річок, озер, чагарників, вологих місць.
20.
Вероніка джерельна
Veronica anagallis-aquatica L.
Ранникові
Scrophulariaceae
Гемікриптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Коло води, канав та ін.
21.
Пухирник звичайний
Urticularia vulgaris L.
Пухирникові
Lentibulariaceae
Криптофіт
Тіньовитривалий
Гідрофіт
Замкнуті та малопроточні, пріноводні водойми, на глибині (25) 50–100 см.
22.
Шоломниця
списолиста
Scutellaria hastifolia L.
Губоцвіті
Lamiaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Заплавні луки, вологі чагарники.
23.
Чистець болотний
Stachis palustris L.
Губоцвіті
Lamiaceae
Гемікриптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Луки, береги водойм, боліт.
24.
Вовконіг європейський
Lycopus
europaeus L.
Губоцвіті
Lamiaceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Заплавні луки, береги річок, в чагарниках.
25.
М’ята
водяна
Mentha aquatica L.
Губоцвіті
Lamiaceae
Криптофіт
Геліофіт
Гігрофіт
Береги водойм та в воді на ілуватих грунтах.
26.
Сідач коноплевий
Eupatorium cannabinum L.
Айстрові
Asteraceae
Гемікриптофіт
Тіньовитривалий
Гігрофіт
Береги водойм, заплави, вільшняки.
продолжение
--PAGE_BREAK--