Реферат: Видатні українські біологи
Реферат на тему:
Видатні українські біологи
| ПИРОГОВ Микола Іванович (1810 — 1881) Видатний хірург і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, педагог, громадський діяч. Автор низки фундаментальних праць із топографічної анатомії людського тіла. Учасник Кримської війни 1853-1856 рр. Організатор медичної допомоги пораненим воїнам. У 1858-1861-«попечитель» Київського навчального округу. Разом із професором П.Павловим заснував перші недільні школи для дорослих. | |
| КАЩЕНКО Микола Феофанович (1855 — 1935) Учений-біолог, ембріолог, селекціонер, академік УАН (з 1919 ). З 1912 — професор Київського політехнічного інституту. Виступив ініціатором створення Зоологічного музею (1919-1926) та акліматизаційного саду (1913 — 1931). Основні напрямки досліджень пов'язані з вивченням проблем ембріології хребетних тварин і людини, гістології, мікроскопічної техніки, теріології, герпетології, акліматизації та селекції рослин. | |
| БАХ Олексій Миколайович (1857 — 1946) Учений, основоположник вітчизняної школи біохіміків, академік АН СРСР ( з 1929 ). Навчався в університеті св. Володимира. Як керівник міської організації партії «Народна воля» брав участь у революційному русі. Виступив ініціатором створення фізико-хімічного інституту ім. Л. Карпова, а згодом — Інституту біохімії АН СРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з фотосинтезом, окислювальними процесами в живій клітині й вивченням ферментів. | |
| КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Авсентій Васильович (1857 — 1947) Учений — гігієніст, епідеміолог, академік ВУАН ( з 1921 ). У 1903 — 1934 — приват — доцент, завідувач кафедри університету св. Володимира. Одночасно з 1921 р. очолював кафедру народного здоров'я, а згодом кафедру гігієни й санітарії ВУАН. У 1928 — 1934 рр. Обирався неодмінним секретарем Президії академії. В 1934 — 1938 рр. завідував відділом Інституту демографії та санітарної статистики. Основні напрямки досліджень пов'язані з проблемами епідеміології та санітарного стану населення. | |
| ВОЛКОВИЧ Микола Маркіянович (1858 — 1928) Учений-хірург, академік ВУАН (з 1928). У 1882 р. закінчив університет св. Володимира, в якому викладав до 1922. З 1923 — завідувач кафедри хірургії Київського відділення Головнауки Наркомосу України. Одним із перших в Україні опанував методику проведення найскладніших хірургічних операцій. | |
| ЯНОВСЬКИЙ Феофіл Гаврилович (1860 — 1928) Учений-терапевт, академік ВУАН (з 1927), один із засновників вітчизняної школи терапевтів. Закінчив університет св. Володимира (1884), практикував до 1919 р. в його клініках, вів педагогічну роботу серед студентів. З 1921 р. завідував кафедрою терапії Київського медичного інституту. Досліджував клініку туберкульозу легень, хвороби нирок, питання клінічної бактеріології, фізіології та патології травлення, патології кровообігу. | |
| ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир Іванович (1863 — 1945) Видатний учений, філософ і громадський діяч, організатор і перший президент УАН (1919-1921). Народився в Києві, в сім'ї професора-економіста І.Вернадського. Викладав у Київському університеті (1918-1919). Засновник в Україні геохімії, біогеохімії та радіогеології. Творець всесвітньо відомого вчення про ноосферу. Автор низки праць «Біосфера», «Наукова думка як планетне явище», «Досвід описової мінералогії» та ін. | |
| ЛИПСЬКИЙ Володимир Іполитович (1863 — 1937) Учений-ботанік, академік УАН (з 1919). Закінчив університет св. Володимира (1886), де продовжував працювати на кафедрі ботаніки та в Ботанічному саду. В 1921 — 1922 — віце-президент, у 1922 — 1928 — президент ВУАН. Основні напрямки досліджень були пов'язані з флористикою, систематикою, географією вищих рослин, гербарною справою, принципами організації ботанічних садів, історією ботаніки. Здійснив експедиції в різні регіони України, описав чотири нові роди та понад 220 нових видів і різновидів рослин. Дослідження водоростей Чорного моря в 1930 — 1931 рр. сприяли створенню першого в Україні заводу з виробництва йоду. Його іменем названо 45 нових видів рослин. | |
| ЗАБОЛОТНИЙ Данило Кирилович (1866 — 1929) Учений-мікробіолог, епідеміолог, академік ВУАН (з 1922), академік АН СРСР (з 1929), один із основоположників епідеміологічної школи. Закінчив університет св.Володимира (1894). У 1928 -1929 — директор Інституту мікробіології, епідеміології ВУАН. Основні напрямки досліджень пов'язані з вивченням чуми, холери, інших інфекційних захворювань. У 1893 р., вивчаючи холеру, Д.Заболотний у лабораторії професора В. Підвисоцького в Києві провів разом з І.Савченком на собі небезпечний експеримент. Здійснивши завчасно імунізацію, він випив живу холерну культуру, чим довів ефективність щеплення. У 1928-1929 рр. виконував обов'язки президента ВУАН. | |
| СТРАЖЕСКО Микола Дмитрович (1876 — 1952) Вчений-терапевт, академік ВУАН (з 1934), академік АН СРСР (з 1943), дійсний член АМН СРСР (з 1944), засновник однієї з провідних терапевтичних шкіл. Закінчив університет св. Володимира (1899). З 1922 — завідувач кафедри Київського медінституту. В першій половині 30-х рр. поєднував викладацьку діяльність з роботою в науково-дослідних установах, зокрема, в Інституті експериментальної біології та патології та Інституті клінічної фізіології. 3 1936 р. очолював Український науково-дослідний інститут клінічної медицини. Основні напрямки досліджень пов'язані з проблемами клінічної та теоретичної медицини — фізіології та патології травлення, недостатності кровообігу, хронічної інфекції, алергії ревматизму та туберкульозу. Разом з В.Образцовим уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз тромбозу вінцевих судин серця. | |
| КАВЕЦЬКИЙ Ростислав Євгенович (1879 — 1978) Учений — патофізіолог, академік АН УРСР (з 1951). У 1931 — 1941 — завідувач відділу, в 1943-1946 — заступник директора Інституту експериментальної біології та патології Міністерства охорони здоров'я України. У 1946 — 1951 — директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1953-1960 — завідувач відділу Інституту фізіології АН УРСР. З 1960 — директор Інституту експериментальної та клінічної онкології МОЗ України ( з 1971 — Інститут з проблем онкології АН УРСР). Основні напрямки досліджень пов'язані з проблемами реактивності організму — розробленням тестів визначення та методів ії підвищення, теоретичних і прикладних проблем онкології. Вперше запропонував лікування пухлин за допомогою лазерів. | |
| БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович (1881 — 1946) Вчений — патофізіолог, громадський діяч, академік ВУАН (з 1929), академік АН СРСР (з 1932), академік АМН СРСР ( з 1944 ). Народився в Києві. В 1930-1946 рр. — президент АН УРСР. Доклав чимало зусиль до створення Інституту експериментальної біології та патології Народного Комісаріату охорони здоров'я УРСР та Інституту клінічної фізіологи АН УРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з актуальними проблемами патологічної фізіології, ендокринології, обміну речовин, імунології, алергології, патології кровообігу, патогенезу шоку, механізму старіння організму. | |
| ШМАЛЬГАУЗЕН Іван Іванович (1884 — 1963) Учений-зооморфолог, академік ВУАН (з 1922), академік АН СРСР (з 1935). Народився в Києві. В 1907 р. закінчив університет св.Володимира, в якому працював до 1912 та в 1921-1941 рр. У 1930 — 1941 — директор Інституту зоології та біології АН УРСР (з 1939 — Інститут зоології), в 1936 — 1948 — директор Інституту еволюційної морфології АН СРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з питаннями еволюційної морфології, експериментальної зоології, вивченням закономірностей росту, проблемою кореляції, філогенії тварин, біокібернетикою. | |
| ПАЛЛАДІН Олександр Володимирович (1885 — 1972) Учений-біохімік, один із засновників вітчизняної наукової біохімічної школи, академік ВУАН (з 1929), академік АН СРСР (з 1942), дійсний член АМН СРСР ( з 1944 ). У 1921 — 1931 — завідувач кафедри медичного інституту. З 1925- директор Українського біохімічного інституту, з 1931 — Інституту біохімії АН УРСР. У 1934-1954 завідував кафедрою в Київському університеті. В 1935-1938 обирався неодмінним секретарем Президії, в 1939 — 1946 — віце-президентом, а в 1946 — 1962 — президентом Академії наук УРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з біохімією нервової системи та м'язової діяльності. Першим розпочав біохімічні дослідження вітамінів (1919). |