Реферат: Фінансовий аналіз

--PAGE_BREAK--пр— обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період.

      За період tодз  платіжні вимоги підприємства до покупців перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

     Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста­чальникам (tо
кз)визначається співвідношенням:

Зк х Дк

tодз= -------     ,

М

       де Зк– величина кредиторської заборгованості постачальни­кам; М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

      Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив­ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На­томість збільшення періоду оплати заборгованості може бути на­слідком різних причин: погіршання для підприємства умов розра­хунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

      Фінансова стійкість підприємства характеризуєтьспіввідношенням власного й залученого капіталу. Ддя цього використовуються різні показни­ки, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш по­ширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

   Коефіцієнт автономії(kа) обчислюється діленням власного ка­піталу на підсумок балансу підприємства:

kа
= Кв /Кб

      де Кв – власний капітал підприємства; Кв – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Якщо активи підприємства на 6% забезпечено влас­ними коштами,то решта (40%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги покриваються власним капіталом. Якщо kа< 0,5 ,то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів(kзб)є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залучено­го капіталу, тобто

kзб
= Кв /Кз

      де Кз– боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більшераза, це прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб>l.

      На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст­ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі­нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

      За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че­рез відношення заборгованості до власного капіталу.

      Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура­хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від­ношення  Кз /Кв  веде до зростання рентабельності власного капі­талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджсм) підвищення ефективності діяльності підприємства.

      Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я­зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак­тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

      Коефіцієнт загальної ліквідності(kлз ) — це відношення обо­ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор­мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

kлз
= Коа /Кзк

   де Коа– оборотні активи підприємства; Кзк — короткострокова заборгованість підприємства.

      Якщо  kлз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kлз>3—4), може ви­никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величинуkлз помітно впливає частка товарно-мате­ріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели­кими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани­ми дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгова­ності (kлз <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності(kлт) обчислюється як відно­шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до ко­роткострокових пасивів, тобто

kлт
= Ктл /Кзк

      де Ктл –оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

      Величина kлт = 1  є нормальною і свідчить про можливість своє­часної оплати боргів. Коли  kлт< 1, то платоспроможність підприє­мства невисока.

     Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)— це відношення аб­солютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

kла
= Кал /Кзк

      де kла — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких на­лежать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

      Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла> 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть­ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут­ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково­му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога­ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели­ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез­печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.
2. Аналіз  фінансового лівериджу

Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація стру­ктури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, ліверидж— це важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво зміни­ти результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.[5, стр.313]

Розрізняють три види лівериджу:

— виробничий;

— фінансовий;

— виробничо-фінансовий.

Існують витрати фінансового харак­теру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат за­лежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж— це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

 Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліве­ридж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розмі­ром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто ва­ловим прибутком.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

Лф = <img width=«15» height=«17» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1026">ЧП / <img width=«15» height=«17» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1027">П

        де: Лф — рівень фінансового лівериджу;

              <img width=«15» height=«17» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1028">П – темп зміни валового прибутку,% ;

         <img width=«15» height=«17» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1029">ЧП — зміни чистого прибутку, %.

      Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення пози­кового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важе­ля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

      Фінансовий ліверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ри­зик — це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процен­тів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим ви­щий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищен­ня фінансового ризику.

      Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується під­вищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

      Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.

      Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки пози­кового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

      Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліве­ридж, який являє собою добуток виробничого та фінансового лі­вериджу:

Лвф=Лв<img width=«12» height=«12» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1030">Лф,                  

      де Лвф
 –  виробничо-фінансовий ліверидж.


      З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з мож­ливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.

Наприклад, приріст обсягу реалізації складає 10%, валового прибутку — 40%, чистого прибутку — 54%.Тоді :

Лв = 40 / 10 = 4 ;

Лф = 54 / 40 = 1,35 ;

Лвф=4<img width=«12» height=«12» src=«coolreferat.com/images/nopicture.png» v:shapes="_x0000_i1031">1,35=5,4.

      Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури ви­трат на підприємстві і структури джерел капіталу збільшення об­сягу виробництва на 1% забезпечить приріст валового прибутку на 4% і приріст чистого прибутку на 5,4%.

      Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого прибутку на 1,35%.

      У випадку спаду виробництва ці показники змінюватимуться в аналогічній пропорції.
ПРАКТИЧНЕ   ЗАВДАННЯ
3. Задача( № 8): розрахйте за данними таблиці вплив факторів на зміну показника окупності інвестицій.

Показники

У минулому році

У звітному році

Відхилення

1. Чистий прибуток (після утримання податків)

51 936

54 988

3 052

2. Валовий прибуток від реалізації товарної продукції

6 492

7 791

1 299

3. Собівартість реалізованої продукції

36 788

38 037

1 249

4. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ)

43 280

45 828

2 548

5. Вартість майна

120 384

117 630

-2 754

6. Власні кошти

124

527

403

Розрахуємо рівень виробничого лівериджу, який визначається відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації:

Л    продолжение
--PAGE_BREAK--