Реферат: Лізинг як метод інвестування основних фондів в Україні

Міністертво освіти України

Кіровоградський державний технічний

університет

Економічний факультет

Кафедра: Фінансів та планування

Курсова робота з предмету

інвестиції на тему :

Лізинг як метод інвестування основних

фондів в Україні

Виконав: студент

групи ФК-97-2

Москаленко В.М.

Перевірив:

Кіровоград КДТУ- 1999р

План :

Вступ.

Розділ1. Сутність поняття лізингу.

1.1.Поняття лізингу.

1.2.Форми лізингу, суб¢єкти і об¢єкти лізингових відносин.

1.3.Лізинговий договір.

1.4.Особливість лізингу і оренди.

Розділ2 .Стан лізингу в сучасних умовах розвитку економіки України.

2.1.Ефективність лізингу.

2.2.Проблеми лізингових відносин.

Розділ3 .Майбутній розвиток лізингу.

Висновки.

Література.

Додатки.
Вступ.

Процес переходу к ринковим відносинам, пов¢язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, заставив шукати нові шляхи вирішення поставших питаннь.

Орендні операції зайняли в ньому одне з найважливіших місць, а ра-зом з ним все частіше почало підійматися питання о лізингу.

В наш час широке використання лізингу стає дуже потрібним, виходя-чи з техніко-економічних предпосилок і формующійся державної полі- тики в майно у виробника, фінансує його, здійснює технічне обслугову- вання наданих в оренду засобів праці.

Для розвитку лізингу існують такі предпосилки-історичні, соціально-економічні, научні, юридичні.Докладнішу інформацію дивись в додатку (Таблиця№1).

Лізинг предстявляє собою специфічну, доповнюючу форму перспекти-вного фінансування капіталовкладеннь, альтернативного банківському кредитуванню,і предполагає використання своїх власних фінансових ресурсів.Він дає можливість всім суб¢єктам господарювання одержу- вати необхідні машини і обладнння без значних єдиночасовихвитрат а також немати проблем зстарінням засобів виробництва.Лізинг –є найперспективнішою формою оренди, яка широко застосовється в західних країнах, тобто це –довгострокова оренда машин, устаткуван-ня.Вона являє собою по суті новий спосіб фінансування й активізації збуту, що грунтується на збереженні права власності на товар за орендавцем. Механізм даної форми оренди полягає в тому, що компанія-орендавець спеціально закуповує для конкретного орендаря на його прохання пов¢язані з тим, що він дає можливість швидко пере-ходити на нову технічну базу, не вимагає значних одноразових затрат дає змогу звільнитися від обслуговування і зусередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки.Стрімкий розвиток лізингу у країнах з ринковою економікою пояснюється передусім необхідністю активізації інвестиційної політики.

Комплексна робота щодо розвитку лізингу проводиться і в Україні.

В 1991р. функціонувало понад 200 підприємств, які надавали в у тимчасове користування різні засоби праці.Певний досвід роботи у цьому напрямі вже нагромаджений Республіканським комерційним центром. Це –орендне підприємство, метою якого є всебічне сприяння формуванню ринку засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів.

Розділ1. Сутність поняття лізингу.

1.1. Поняття лізингу.

В лізингових відносинах з¢явився перелік питань, котрі не були врегульовані чинним законодавством, що визвало деякі складнощі при заключенні лізингових договорів, це і стало первопричиною приняття Верховною Радою Закону ¢¢Про лізинг¢¢ від 16 грудня 1997р. Це послу-жило створенню правової основи лізингових договірних операцій.

Самим важким питанням являється визначеннян правової природи договору лізингу, а це можливо при виявленні чітко визначених ознак цього договору, котрі виокремлювали б його від інших договорів.

Та обставина, що договором лізингу охватується разнородні відно-сини, не виникає сумнівів, оскільки це визначається з роду предписань Закону. Тобто в ст.№1 Закону дано поняття лізингу, котрий розглядає-ться як підприємницька діяльність, направлена на івестування власних або запозичених фінансових засобів визначена в наданні лізиногода- вачем в виключне користування на визначений термін лізингоодержу- вачу майна, котре являється власністю лізиндавача або купується їм в у власність за дорученням і согласованності з лізингоодержувачем пе- ріодичних лізингових платежів.

1.2. Форми лізингу, суб ¢ єкти і об ¢ єкти лізингових відносин.

В законі в ст.№4 визначені види і форми лізингу.

По договору фінансового лізингу лізиногодержувач приймає на себе зобов¢язання, пов¢язані з правом власності на матеріальні цінності і відповідальність за ризик їх можливої гибелі.

Фінансовий лізинг, право користування матеріальними цінностями розповсюджується на строк неменш 60% строка їх повної амортизації, а також передбачає подальшу передачу права власності лізингоодержувачу або по закінченні договору лізингу його викуп по залишкової вартості.Між тим, тут проявляється договірна форма фінансово- підприємницької лізингової діяльності.Цю діяльність потрібно розглядати іменно таким чином –як фінансовий лізинг, який проявляється в сумі возміщення вартості об¢єкту лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору лізингу.

Фінансовий лізинг поділяється на :

● лізинг в обслуговуванні;

● ліверидж лізинг;

● ¢¢у пакеті¢¢;

Лізинг з обслуговуванням являє собою поєднення фінансового лізингу

з обслуговуванням з договором підряду та передбачає надання цілого

ряду послуг, пов¢язаних з утриманням на обслуговування та утриман-ня зданого в оренду обладнання.

Ліверидж лізинг –особливий вид фінансового лізингу.У цій угоді більша частка (за вартістю)обладнення, що здається в оренду, бере-ться внайми у третьої сторони –інвестора.У першій половині строку оренди здійснюються амортизаційні відрахування по орендованому обладнанню та виплата відсотків за взятую позикою на його прид-бання, що знижує оподаткований прибуток(доход) інвестора та ство-рює ефект відстрочки податку.

Лізинг ¢¢у пакеті¢¢ -система фінансування підпиємства, при якій будів-лі та споруди надаються у кредит, а обладнання здається орендареві за угодою оренди.

За методами фінансування існують :

● терміновий лізинг, при якому здійснюється одноразова оренда майна;

● поновлювальний лізинг, при якому договір продовжується по закін-ченню першого строку контракту.

Стосовно орендованого майна лізинг поділяється на :

● чистий лізинг, коли додаткові видатки з обслуговування орендо-ваного майна покладаються на орендаря;

● повний лізинг, при якому орендар бере на себе всі видатки з технічного обслуговування зданого в оренду обладнання.

Розвиток лізингових стосунків може здійснюватися шляхом здачі в оренду цілих промислових підприємств, що викликає застосування ро-здільного лізингу.Він характеризується широкомаштабністю та наяв-ності більшої кількості фінансово-кредитних відносин при виконанні угод.

Роздільний лізинг –це ускладнений варіант фінансового лізингу, який передбачає участь в угоді кількох компаній та фінансових установ.Роздільний лізинг використовується в тому випадку, коли лізингодавець фінансує лише частину технічних засобів, а інша части-на сплачується позиками інших учасників.Власником цього комплексу технічних засобів залишається лізингодавець, за яким зберігається право отримання податкових пільг по лізингу.

Оперативний лізинг –характеризується тим, що лізингоодержувач по своєму заказу отримує в платне користування від лізингодавача об¢є-кту лізингу на строк неменш строка, в період якого амортизується 90% вартості об¢єкту лізингу, визначеной в день заключення договору.По закінченні договірного строку, договір може бути продовжен або об¢єкт лізингу може бути повернутий лізингодавачу, або передан повторно в користування іншому лізингоотримувачу по самостійному договору лізингу.

Оперативний лізинг має такі особливості :

● орендодавець не розраховує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від одного лізингоотримувача;

● строки оренди не охоплюють повного фізичного зносу майна;

● ризик збитків від псування або втрати майна лежить головним чи-ном на лізингодавачі;

● по закінченні встановленого строку майно повертається лізингода-вачу.

Обернений лізинг –розлядається як договір лізингу, передбачаючий придбання лізингодавачем майна у власника і подальшу передачу цього майна в лізинг.В цій операції лізинго-підприємницька діяльність обхватує дві групи рознорідних відносин:

●куплі-продажу майна;

●передачі цього майна у користування;

Лізингодавач купляє майно у його власника, а потім передає йому майно в лізинг.Якщо не було б договору лізингу, то суб¢єкти названих відносин повинні були б заключати два самостійних договорів: куплі-продажу і оренди.Однак, в цьому нема необхідності, так як договір лі-зингу охватує разнородні відносиниі в змішаному договорі вирішують-ся всі основні питання.З цього приводу обернений лізинг потрібно розглядати як самостійний вид (а не форму) лізингу.Оперативний лі-зинг розподіляється на рентинг і хайринг.Рентинг –це короткострокова оренда майна від одного дня до одного року.Хайринг –середньостро-кова оренда майна від 1-3 років.

Говорячи про лізинг треба вияснити що таке об¢єкти і суб¢єкти лізингу. Згідно з ст.№2 закону об¢єктами лізингу може бути будь-яке рухоме майно яке відноситься до основних засобів, у тому числі продук-ція, вироблена державними підприємствами (машини, обладнання), яким дозволено до вільного обертання на ринку і в відношенні якого нема обмежень о передачі його в лізинг.

Суб¢єкти лізингу –це лізингоодежувач, продавець власного майна (ст.№3 закону).

1.3. Лізинговий договір.

Під час здійснення лізингової угоди можна виділити 3 стадії її проведення.По першій здійснюється підготовча робота, яка передує укладанню низки юридичних договорів: оформлення заявки майбутн-ього лізингоотримувача, готуються висновки про кредитоспроможність клієнта і розраховується ефективність лізингового проекту.

На другїй проводиться юридичне закріплення лізингової угоди.

Оформлюються такі документи: договір про куплю-продаж об¢єкту лізингу, акт про приймання об¢єкту лізингу в експлуатацію, договори на технічне обслуговування майна, що передається у лізинг, договір стра-хування об¢єкту лізингу.

Третя стадія –це період використання об¢єкту лізингу.Проводяться операції в обліку та звітності: виплата платежів, оформлюються доку-менти про подальшу долю об¢єкту.

Для збільшення гарантії повернення вартості об¢єкту лізингу, а також комесійних, доцільно укладати тристоронній договір: лізинго-давач, лізингоодержувач, страховик.

Стаття №21 закону ¢¢Про лізинг¢¢ регламентує проведення реєс-трації лізингових операцій.Це робиться для того, щоб операції прово-дилися в рамках правового поля, держава контролює правомірність проведення договірів лізингу і вживає заходів щодо усунення неправо-мірних операцій і наказує в рамках чинного законодавства.

Умови договору визначені ст.№7, тобто:

●сторони;

●об¢єкт лізингу;

●умови і строки поставки об¢єкту лізингу;

●строк заключення договору;

●розмір, склад і строки сплати лізингових платежів;

●умови переоцінки вартості обієкту;

●умови реєстрації;

●порядок повернення лізингового об¢єкту;

●відповідальність сторін;

●дата, місце заключення договору.

Також викликає зацікавлення в питанні оподаткування лізингових операцій і про наявність пільг на цей вид діяльності.

Ст.№20 закону ¢¢Про лізинг¢¢ передбачає, оподаткування прибутку от-риманного лізингодавачем і кредитором в здійсненні лізингової опера-ції відбувається за чинним законодавством.Якщо уважно вивчити за-кон ¢¢Про ПДВ¢¢(пп.3.1.1,3.1.2,3.2.2), то можна зазначити, що він стиму-лює лізингові операції для українських лізингодавачів та виробників предмету лізингу, що дасть змогу розширити експорт лізингової проду-кції і більшою мірою використовувати в середині країни незадіяні ос- новні виробничі фонди.З іншого боку, закон зменшує активність нере-зидентів на ринку лізингових послуг.

Лізингові стосунки виступають по суті як кредитні угоди.Орендар от-римує у тимчасове користування вартість, втілену в машинах і облад-нанні, на рівнях зворотності і платності. Активними учасниками лізин-гових стосунків виступають і комерційні банки.В Україні поки що не створено достатніх умов для розвитку довгострокової оренди основ-них фондів і, тим більше, для участі банків у орендних стосунках, тобто для здійснення ними лізингових операцій.

На сучасному етапі кількість випадків кредитування лізингових операцій в кожному банку не перевищує одиниці.

Головна причина –нестабільність економічної ситуації, високі темпи інфляції, тощо.

Якщо банк проводе лізингові операції, то для нього більш вигідно об-ходитися без посередництва лізингових компаній.В такому разі банк, придбаючи машини і устаткування,є їх покупцем, а здаючи їх в оренду

за лізингові угоди, робиться лізингодавачем.Для оплати придбанного устаткування можуть бути використані власні кошти банку –статутний

фонд, резервний фонд та інші фонди, які створенв за рахунок доходу, який залишається в розпорядженнні.

Строки лізингу визначаються з урахуванням амортизації або із зас-тосуванням методу прискореної амортизації орендованого майна. Використання прискореної амортизації економічно вигідно лізингода-вачу (банку) та лізингоодержувачу.Перший у більш короткі строки по-вертає вкладені ресурси, другий придбає можливість знизити суму податку на прибуток і наблизити строк одержання майна в свою власність, якщо така умова передбачена в договорі.

Банк має право передати майно в оренду на строк більш корот-кий, ніж період амортизації, за умови, що після закінчення цього строку лізингоодержувач оплатить дане майно за залишковою вартістю. Оскільки в цьому випадку зростає ризик лізингодавальника по відшко-дуванню високої залишкової вартості устаткування, то строк лізингу повинен складатися не менш 50% амортизаційного періоду.У договорі лізингу необхідно зафіксувати, що лізингоодержувач не може відмо-витися від оренди майна раніше строку договору, в протилежному випадку він повинен сплатити банку компенсацію, яка дорівнює сумі внесків за оренду, що залишається. наведені в таблиці № 1.1.

Таблиця № 1.1.

Співвідношення періодів амортизації і строків оренди.

Показники(роки)

Роки

Період амортизації

Мінімальний строк договору

3 4 5 6-7 8 9-10

3 3 4 5 6 7

Отже питання надання банками лізингових послуг є пріоритетним, а це свідчить про необхідність подальшого удосконалення законодав-ства про лізинг, як взаємовигідної форми взаємовідносин виробників і споживачів, створення умов для заохочення банків для проведення лізингу, бо це дає можливість збільшення доходів, появи нових клієтів, тощо.

1.4. Особливість лізингу і оренди.

Лізинг істотно відрізняється від оренди.На відміну від орендаря лізингоотримувач не тільки одержує об¢єкт у приватне користування, але на нього покладаються традиційні обов¢язки покупця, пов¢язані з правом власності і оплати майна, відшкодування збитків від випадко- вої втрати майна, його страхування, ремонт.Проте власником майна в цьому випадку залишається лізингодавець.Лізингоотримувач навідмі- ну від орендаря, виплачує лізингодавцю не щомісячну(щоквартальну) плату за право користування об¢єктом, а його повну вартість.

Лізинг відрізняється від банківського кредиту, при якому банк зали-шає за собою право власності на майно заставодавця.При лізингових стосунках після закінчення строку оренди та виплати всієї суми оренд-ної плати об¢єкт залишається власністю лізингодавця.

Розділ2.Стан лізингу в сучасних умовах розвитку економіки України.

2.1.Ефективність лізингу.

Широке розповсюдження лізингового бізнесу на формуючому вітчи-зняному ринку лізингових послуг в значній мірі залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Визначення ефективності лізингу необхідно, поперше, для обозначен-ня вигідності лізингу в порівнянні з іншими формами фінансово- госпо-дарських операцій, подруге, для глибокого економічного аналізу відно- вшень доходів від проведення лізингової угоди к єдиночасовим і пото- чним затратам на іх одержання.

Ефективність лізингових операцій предвизначається впливом біль-шого числа факторів.фактори ефективності наводяться в додат-ку(Додаток №2).

Многогранність лізингу як економічної категорії, вплив значної біль-шості факторів на його ефективність, в теперишній час ускладнює за-дачу визначення економічної вигідності лізингу.

Якщо після закінчення договору можна здостатнею точністю визна-чити сумарний ефект і ефективність лізингової операції то вначальній стадії, на етапі прооботки альтернативних варіантів суб¢єктами лізингу буде ускладненно.

Методика визначення ефективності лізингових операцій повинна носити науково-прикладний характер.

Основою економічного механізму взаємивигідних відносин між лізингодавачем і лізингоодержувачем являється розмір лізингових платежів.

Лізиногові платежі виплачуються в період дії лізинговоі угоди і вклю-чають в себе амортизаційні відрахування на повне відтворення пере- даного в лізинг майна і лізинговий відсоток.

Лізинговий відсоток повинен покривати лізингодавачеві накладні витрати по лізингової угоди, а також забезпечити лізингодачу прибуток Джерело виплати лізингового відсотка-сукупний дохід лізингоодержу- вача, який з¢являється в періоді використання майна.

Крім того, по визначенню фактичного розміру лізингових платежів необхідно враховувати коефіцієнт дисконтування-очикувану норму доходу від капітальних вкладеннь в лізингову операцію в розглядає-мому році:

αt=1/(1+і)ⁿ (2.1)

і – розрахунковий розмір ставки дисконту

n – поточний рік, по якому роблять коректировку

Таким чином, закінченому виляді реальна сума лізингового плате-жу за весь період дії лізингового договору буде:

Пл=∑(Аt+Лпрt)Иtαt (2.2)

t=0

Пл –обща сума лізингового платежу, грн.

Аt –річна сума амортизованих відрахувань на повне відтворення об¢єкту, грн

Лпрt –річна величина лізингового відсотку, грн

Иt –індекс інфляції в році t

Т –період дії лізингового договору

Інтегральний економічний ефект лізингодавача від реалізації

конкретної лізингвої операції визначається:

Эл=П¢л — ∑(Реt+РТt+Нt – Вt)αt (2.3)

t=1

П¢л –обща сума лізингових платежів за період дії лізингового до-говору приведена к першому року лізингу

Реt –єдиночасові витрати лізингодавача в році t, грн

РТt –поточні витрати лізингодавача в році t, грн

Нt –податки виплачувані лізингодавачем в році t, грн

Вt –виручка від реалізації майна, повертаєма лізингодавачу в році t, грн

Ефективність лізингової операції для лізингодавача можна визна-чити шляхом зіставлення общої суми, виплачуваноє по лізиноговій уго-ді, з ціною придбання майна в кредит чи ні.Вираховується це за формулою:

Сл=П¢л+∑ (ПДВt – Нлt)αt (2.4)

t=1

Пдвt –сума ПДВ, нараховуєма лізингоодерхувачем в t році, грн

Нлt –налогові пільги лізингоодержувача в році t, грн.

Використання на практиці предложених методичних підходів при визначенні ефективності лізингу позволе правильно визначати ефек-тивність лізингу, як методу інвестування.

2.2. Проблеми лізингових відносин.

В міжнародній практиці в правовому відношенні лізинг отримав оформлення 10 років тому в Оттаві.В ній прийняли участь 44 держави включаючи Росію та Україну.Прогнозуючи, що до кінця століття, доля лізингу в обсязі світового експорту-імпорту тільки в машинотехнічній продукції досягає 20%.Так, наприклад, в Японії щорічний приріст обся-гу лізингових платежів складає 25-40%, а річний обсяг лізингових дого-ворів Китаю перевищує 1млрд.дол.До 25% загального обсягу інвес-тицій в США, Японії та інших країн фінансується на умовах лізингу; в розвивающихся країнах темпи росту операцій по лізингу досягають 50% и більше. [ ].

Жорстка економічна криза, в якій перебуває Україна, посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження палатоспро-можності населення.Усвою чергу це не тілбки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки –ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприє-мства не зможуть вийти з економічної скрути.Пошук інвестиційних джерел за кордоном покищо не дає бажаного результату. Непев-ненність у стабільності політики держави, висока корумпованність усіх рівнів влади, та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Але якщо сподіватися тільки на іноземні інвестиції, то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розв¢язано Відомо, що інвестиційні потреби України оцінюються в 50 міль¢ярдів доларів.Необхідно шукати і внутришні джерела.Ця пробле-ма може бути розв¢язана внедрінняи нової форми фінансових відно-син – лізингу. Справді, основні фонди на наших підприємствах спра-цьовані, на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурен-тноздатну продукцію.Так, по групі великих машинобудівних підпри-ємств спрацювання основних фондів становить 40-55%, а по найваж-ливішій для виробництва третій групі –робочі й силові машини та об-ладнання –ще більше:64-87%.Ці підприємства збиткові та малорен-табельні і через це вони неможуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів обумовлено острою нехваткою засобів і мізерно малими розмірами отриманих підприємствами при-бутками.Аналіз показує, що останній етап сучасного оновлення основ-них засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 ро-ків тому.В результаті на початок 1997 року знос його основних засобів складає около 80%.[ ]

Так, спрацювання основних засобів на підприємствах є реальною причиною того, що підприємства позбавлені можливостей нарощу-вання своїх виробничих потужностей, тобто для вирішення цієї проб-леми необхідно переходити на систему лізингових відносин.

Про необхідність активізації процесу відтворення основних фондів свідчать статистичні дані.На підприємствах галузей народного господарства України від 60-80% обладнання фізично зношене чи морально устаріле,40% основних засобів функціонує більше 20 років, ще 40%-від 10-20 років.Аналіз тенденцій структурних перетворень економіки свідчить, що без всебічно обгрунтованих інвестицій у пріо-ритетні галузі народного господарства не обійтись.Для модернізації неефективних виробництв, за різними оцінками, потрібно від 170-300млрд.доларів.

Так, у 1997 році на замовлення та під гарантію уряду України захід-ною компанією було надано 300 комбайнів на умовах фінансового лізингу.

При цьому вона зробила розрахунки мінімального строку дії договорів виходячи з того, що амортизація 60% вартості комбайнів досягається протягом 5 років при застосуванні прискореної амор-тизації.Договір фінансового лізингу був укладений 1.12.97р. Отже, очикувалось, що 1грудня 2002 року 300 комбайнів буде викуплено за залишковою вартістю як такі, що були у фінансовому лізингу.Але при затвердженні бюджету на 1998р. Верховна Рада прийняла коефіцієнт амортизації 0,6.Це означає, що тепер 60% вартості комбайнів амортизується протягом 7,8р. (замість 5).Одже, всі договори, укладені на 5 років як договори по фінансовому лізингу на відповідають вимозі закону -строк дії їх коротший, ніж строк, за який амортизується 60% вартості об′єкта лізингу.Це дає право податковій інспекції вважати такі договори недійсними та незаконними.Виникає питання: як бути в цій ситуації?.. Лізингодавець стверджує, що він не може очикувати повного викупу комбайнів додатково 2,8 років, бо це йому фінансово вкрай не вигідно і відмовляється від продовження терміну дії договору.Текст діючого закону не передбачає ніяких рішень, тому можна ствер-джувати, що ситуація не врегульована законом та некерована.

Таким чином, враховуючи нестабільність у визначенні строків амор-тизації, не можна брати строки за основу для визначення виду договорів фінансового чи оперативного лізингу.Тому пропонується обрати більш стабільну та економічно обгрунтовану ознаку і виходити з того, яка сторона договору несе ризики втрати об′єкта лізингу протя-гом дії договору.Така практика поширена в розвинутих країнах і визначається Конвенцією про міжнародний фінансовий лізинг.Також необхідно надати лізингоотримувачу право вирішувати, чи бажає він придбати об′єкт фінансового лізингу по залишковій вартості після закінчення дії угоди.Така пропозиція базується на тому, що в момент закінчення строку ринкова ціна об′єкту лізингу може змінитися настільки, що ′′залишкова вартість′′ буде більшою ніж ринкова нового подібного майна.

Отже, краще не вимагати від лізингоодержувача обов′язкового викупу об′єкту, а залишити за ним право на відмовлення.

Також необхідні доповнення до закону ′′Про лізинг′′.Так, згідно з ста-ттєю №3, тільки суб′єкти підприємницької діяльності можуть укладати

угоди фінансового та оперативого лізингу.Незрозуміло, чому такі види юридичних осіб, як органи законодавчої та виконавчої влади і бюджетні установи, що не є суб′єктами підприємницької діяльності, не можуть укладати договори лізингу з метою придбання високо-вартічних основних фондів(легкових, вантажних автомобілів, устатку-вання для лікарнь, меблів та обладнання для навчальних закладів) з поступовою випла-тою вартості такого майна.Тобто потребується роз-ширення кола суб′єктів лізингу, дозволивши його необмежене викори-стання фізичними та зареєстрованими юридчними особами.Таке роз-ширення надасть рівних прав щодо використання можливостей та переваг фінансового й оперативного лізингу підприємствами різних видів та різних форм власності.

Інша проблема, яка не дає підняти економіку, так це, дуже низька роль банків у сфері лізингового бізнесу.

Процес становлення лізингового бізнесу в Україні можна умовно поді-

лити на два періоди.Перший припадає на 1989-1995 рр., коли такі опе-рації здійснювали лише комерційні банки.У другому –з 1995 року й по сьогодні –у цій сфері працюють також спеціалізовані лізингові компанії створеніяк за участі банківського капіталу так і без нього.

Переломним етапом становлення та розвитку лізингових відносин стало друге піврічча 1997 року та січень 1998 року, коли було прийнято основнізаконодавчі акти, що регулюють цей вид діяльності.

Розвиток лізингу в Україні стримується через багато причин загаль-ного характеру.

Насамперед даються взнаки відсутність державної програми розвитку

лізингу, низька кваліфікація спеціалістів, які обслуговують ринок цих по-слуг.Лізингові компанії фінансово слабкі, оскільки цілковито залежать від засновників,їм нерідко бракує коштів для придбання саме того об-ладнення, яке зацікавить виробників як потенційних лізингоотримува-чей.Так, засоби транспорту десятки тисяч доларів США за одиницю, обладнання для харчової промисловості(наприклад, млин) –200-700 тисяч доларів, лінія для виробництва скляної тари –8 млн.дол. і т.д.

Для більшості вітчизняних бізнесменів, які працюють у даній галузі, це астрономічні ціни.

Механізм реєстрації та вилучення об¢єктів лізингу недосконалий, встановлено надто низькі норми амортизації майна, не сформовано вторинний ринок обладнання(а це гальмує розвиток оперативного лізингу), не налагоджено облік статистичних форм лізингових опе-рацій. До цього слід додати, що не спрямовані на підтримку цієї справи податкове, митне та валютне законодавство.

Так, Закон ¢¢Про податок на додану вартість¢¢ містить очевидні супе-речності.У статті 1 зазначено, що лізинг –це продаж послуг, отже є об¢єктом обкладання податком на додану вартість; а згідно з статтею 3 передача майна у користування та виплата лізингового платежу не входять до переліку операцій, які обкладаються ПДВ.Така невиз-наченність обходиться недешево.Зважаючи на те, що об¢єктами між-народного лізингу є виробниче обладнання, автотранспорт, тощо, доводиться сплачувати значні суми.Відтак міжнародний лізинг на території України не скоро набуде бажаного розвитку.

Лізинг розвивається в Україні якось однобоко.Так, договори операти-вного лізингу майже не укладаються, оскільки партнерські стосунки суб¢єктів лізингової діяльності в Україні не назвеш міцними, до того ж цей вид лізингу приносить низькі прибутки. Потребує вирішення про-блемна ситуація, за якої суб¢єктом лізингової угоди в Україні не може бути фізична особа.У країнах Європи та в США такі договори, укладені компаніями з фізичними особами, особливо поширені на ринках нерухомості та легкових автомобілів.

Зважаючи на зазначені фактори, українські банки надають перевагу опосередкованій участі в лізинговому бізнесі –створюють лізингові компанії.Тобто йдеться про непряму участь банківського капіталу у лі-зинговому бізнесі.Але, навіть обравши такий шлях, банк наштовхуєть-ся на досить відчутну перепону –сума, яку він має право інвестувати, не повинна перевищувати 25% від його власного капіталу.Відтак не-великі та низьколіквідні комерційні банки не в змозі брати участь у лі-

зингової діяльності.

Започаткував становлення ринку лізингових послуг АКБ ¢¢Україна¢¢.У 1996 році при банку було створено Фінансово-лізинговий дім.Сього-дні в Україні діють також лізингові компанії ¢¢Аваль-лізинг¢¢,¢¢Укрексім лізинг¢¢ та Харківська регіональна лізингова компанія ¢¢Реал банк¢¢.

Укладений договір між ¢¢Реал банк¢¢ та Державним лізинговим фон-дом (ДЛФ), копманія працює частково на отримані від нього бюджетні кошти.Так, у вересні минулого року на її рахунок надійшло 3 млн.грн.Об¢єктом цієї угоди є сільськогосподарська техніка, яку надають у лізинг під 15% річних у середньому на 5 років.Для порівняння: за задійснення лізингової операції компанія ¢¢Аваль-лізинг¢¢ нараховує до 30% річних. Така послуга вигідніша, ніж отримання кредиту в банку.

У перспективі, після внесення відповідних змін до законодавчо-нормативної бази України, доцільно поширити практику прямої участі банків у лізинговому бізнесі.Здійснюючи лізингові операції, банк відкриває для себе джерело нових доходів у вигляді компенсійних витрат.Позитивним моментом є також те, що заставою слугує майно, яке надаєтьсяу лізинг.

Розділ3.Майбутній розвиток лізингу.

На сьогоднішній час, враховуючи відсутність у підприємств власних засобів і їх тяжке фінансове становище, розвиток лізингу являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнення машин і інших основних засобів.Важливо, що сфера лізингового зако-нодавства активізує розширення збуту продукції, а не напівфабрикатів або сировини.

Лізинг-це дещо середнє між договором оренди і договором надання кредиту.

До приняття закону лізингова діяльність у вітчизняній економіці час-тково регулювалася Цивільним кодексом, Законом ¢¢Про оренду¢¢, пос-тановами Кабінету Міністрів України від 18.09.97р.№3031 ¢¢Про ство-рення державного лізингового фонду¢¢.Але навіть за відсутності за-кону ¢¢Про лізинг¢¢ в Україні все таки функціонував ряд лізингових ком-паній, об¢єднаних у Всеукраїнську асоціацію лізингу ¢¢Укрлізинг¢¢.

Найгодовніше завдання на теперишньому етапі і в майбутньому для суб¢єктів лізингової діяльності- це створити потребу в лізингових послугах, тобто сформувати кон¢юктуру лізингу.

Україні потрібно також організувати тісне співробітництво з європейс-кою асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції 1988 про міжнародний лізинг.

Лізинг потрібен Україні з багатьох міркуваннь:

● можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;

● лізингові операції залучають великі кошти банків, АТ, тощо;

● привабливий для споживача- через оренду основних засобів госпо- дарських товариств.

До порівняння: Якщо підприємство закуповує необхідне обладнення зарахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це із фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування, ПДВ, операції купівлі-продажу.

Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає вдію при укладенні контракту по наданні лізингових послуг.

Орендні платежі, сплачувані орендарем входять до собівартості продукції, а після повної сплати вартості орендованого обладнення підприємство, як правило стає його власником.У даному випадку кошти що витрачені як орендні платежі, так і на викуп орендованого устаткування, формується з прибутку підприємства до його оподат-кування.

Лізинг вигідний не тільки лізингоотримувачу, а й орендодавачу, бо передбачає 100% покриття всіх капітальних витрат, а при укладенні контрактів лізингу в міжнародному маштабі- можна отримати додатко-ву економію коштів компаній-орендавців, зарахунок різниці між подат-ковими ставками, які діють у різних країнах.

Лізинг вигідний і державі, бо борг підприємств іноземним лізингода-вачам не зараховується до загальної фінансової заборгованності країн-імпортерів.

Отже, лізинг можна розглядати як один з методів інвестування, здатний значно пожвавити процес оновлення виробництва та вход-ження України в структуру світового ринку.

Лізинг може сприяти просуванню вітчизняних машин і устаткування на внутришній та зовнішній ринок.Велику роль у розвитку цієї форми під-приєницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами сумісних лізингових коипаній.Це дозволе не тільки використовувати в народному господарстві передову техніку але й засвоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових операцій.

Для виготовлювача технічних засобів лізинг розкриває такі перспек-тиви: створюються передумови для зниження витрат на рекламу, вивчення ринку, пошук споживача.Ці послуги надає лізингова ком-панія, а виробник може зконцентрувати свої ресурси на випуску машин і обладнання.

В особі лізингової компанії виготовлювач знаходе постійного і надійного партнера, який готовий :

сплатити всю вартість устаткування, з¢являється можливість включити у список потенціальних покупців технічних засобів тих споживачів, які через нестачу власних або запозичених коштів, опинилися б поза сфе-рою економічних інтересів виробника, тобто позбули б його потенціа-льного прибутку.

Також лізинг надає значні переваги орендодавачу.Наприклад :

●розширення номенклатури продукції, з якою він встуває на внутришніх та зовнішніх ринках;

●забезпечення реалізації технічних засобів і надання послуг, продаж яких за інших умов невигіден;

●збільшення економічної ефективності машин і устаткування, що зда-ються в доагострокову оренду, шляхом відбору вигідних контрактів.

Нарешті лізингові операції дають можливість :

●одержати необхідне майно підприємству без значних капітальних

витрат;

●частково усунути ризик, мов¢язаний з моральним зносом основних засобів;

●податкові пільги орендарю, тому що орендна плата виступає у формі операційних вират і не оподатковується.

Висновки.

Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетво-рень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери.Усім відомо, що нині виробничо-технічна база нашої держави перебуває в стадії занепаду: процес заміни застарілих та зношених машин та обладнання, по суті припинено.

Безперечно, що в Україні ще не скоро буде створено політич-ні, економічні й організаційні умови, які могли б залучити ефективні іноземні інвестиції в потрібних обсягах та формах.Внутришні ж нако-пичення переважної більшості діючих підприємств різних форм влас-ності, доведених до глибокого кризового стану, мізерні й продовжують з року в рік зменшуватися.Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високоризковим і майже припинилося.

Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансу-вання витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію вироб-ництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг- ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Незважаючи на економічні переваги впровадження лізингу, в Україні він не дуже поширений.Можна назвати багато факторів, що стримують його розвиток, але головним з них є відсутність нормативно-правової бази, яка б досконало регулювала б лізингову діяльність.Закону Украї-

ни ′′Про лізинг′′, прийнятого Верховною Радою у грудні 1997 року, недо-статньо для стимулювання розвитку лізингового бізнесу.

Більшості підприємств та іншим господарським структурам буде ви-

гідно укладати договори лізингу, бо як відомо операції лізингу потре-бують менше коштів, ніж, наприклад, ортимання кредиту.Звісно відсоток

за користування кредитом може бути дуже високим, що спричинить де які труднощі в поверненні кредиту, а використання лізингу забезпечить

по-перше -задоволення підприємства в необхідних фондах, по-друге, витрати за користування орендуємого майна будуть мен-шими, ніж закористування кредитом, необхідного для придбання обла-днання.

Використання лізингу дасть можливість оновлення основних фондів, залучення інвестицій, що позитивно вплине на фінансовий стан підприємства.

Задача :

*Визначити внутришню норму рентабельності по інвестиційному проекту, яка має такі дані :*
Грошовий потік	8000
1-й рік	2000
2-й рік	3000
3-й рік	3000
Норма дисконту	15%
Обсяг інвестицій	5000
Рішення :
1.Визначаємо справжню вартість:
PV=P0+P1+P2+Pn	PV	5980,11
2.Визначаємо ЧПД:
ЧПД=ГП-ІК	ЧПД	980,11
3.Визначаємо індекс прибутковості:
ІП=ГП/ІК	ІП	1,19602
4.Період окупності інвестицій :
ПО=ІК/Гпсер	ПО	2,50832
5.Внутришня норма доходності та
Зіставляємо її з вартістю капіталу :
R=IK/ГПfv	R	0,625
ВНД; ГП=ІК

Література.

1. А.А.Пересада ,′′Основы инвестиционной деятельности′′, Киев: Либра,

1996г1.-330с.

2.Банківська Справа, ж.,№4 1999р.стор.19-20.

3.Бизнесс Информ, ж.;№2 1998г. стр.75,83-84.

4.Бизнесс Информ, ж.;№11-12 1999г. стр.70-74.

5. Вісник НБУ; ж., червень,№6 1999р.стор.62.

6. Закон України ′′Про лізинг′′, Відомості ВРУ,1998р.;№16.

7. Рейзвіх Е.П.′′Інвестиційна діяльність′′, Посібник.Кіровоград, КІСМ, 1997р.,-165с., стро.100-103.

8. Урядовий Кур′єр, ж.№4-5.1998.стор.4-7.

9. Шевчук В.А., Рогожин П.С.,′′Основи інвестиційної діяльності′′ Київ: Генеза,1997р.,384с., стор.330-334.

10. Ю.В.Николенко, М.М.Діденко, А.В.Шегда ¢¢Основи економічної теорії¢¢, Підручник: У 2 кн.Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менед-жмент.Відтворення в національному та світовому господарстві, К: Либідь,1998р,272с., стр 37-40.

Додатки

Таблиця№1.Предпосилки лізингу

Структура предпосилок	Склад предпосилок
1.історичні	1.1 існування традицій орендного підприємництва 1.2 Можливість використання досвіду орендних відносин в період економічних реформ.
2.Економічні	2.1 Необхідність розвитку ринкових відносин і формування ефективних елементів ринкової інфраструктури. 2.2 О¢єктивна потреба в нових формах і джерел кредитува ння і інвестування. 2.3.Потреба в більш раціональному розміщенні і використа нні основних засобів виробництва. 2.4 Структурні зміни в сфері матеріального виробництва і послуг юридичним особам 2.5 Можливість виходу українських товаровиробників через допомогу лізингу на ринок інших країн.
3.Організаційно-технічні	3.1 є досвід зовнішньоторгівельних операцій 3.2 Прийняття банківських закладів в лізингових операцій 3.3 Проведення процесу реконструювання великих під- прємств з елементами лізингу 3.4 Почавшийся процес створення лізингових підприємств
4.Суспільно-політичні	4.1 Розширення державної політики в області лізингу. 4.2 існування спеціалізованої суспільної організації ХРО ¢¢Лізинговий фонд¢¢ 4.3 Створення Укрлізингу
5.Науково-дослідницькі	5.1 Знання для спеціалістів лізингу, як методу стимулюван- ня розвитку виробничих сил 5.2 Заохоченність в дослідженні проблем лізингу
6.Соціальні	6.1 Підвищення рівня життя через оновлення основних засобів
7.Правові	7.1 Створення основ законодвства о лізингу 7.2 Встановлення пільг по лізингових операціям.