Реферат: Акрополь

                                                                                  

<img src="/cache/referats/20875/image002.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1040">     Афінський Акрополь почав забудовуватись щеу 2 тисячолітті до н.е. під час греко-персидських війн (480-479) роки до н.е.)він був повністю зруйнований, пізніше під керуванням скульптора і архітектораФідія почалось його відновлення і реконструкція.                                         Акропольвідносять до таких місць, по які говорять що вони бездоганні і неповторні. Алене питайте чому. Ніхто вам не зможе відповісти. Його можна виміряти, можнанавіть перерахувати навіть усі його камені. Стіни Акрополя круті і обривисті Акрополь– великий подовгуватий горб, що возвеличується над містом і храмами що йоговінчають, присвяченими покровительниці міста Афіні –богині мудрості и праці. Як всяка справжня архітектура, комплекс Акрополяорганічно пов’язаний з навколишнім ландшафтом. Єгипетські піраміди добрі тим,що вони у пустелі. Афінський Акрополь прекрасний у співвідношенні з просторомСередземного моря і блакитними силуетами архіпелагу.

Побудований заново в епоху Перікла, тобто вже післязакінчення греко-перських війн, Акрополь був і святилищем і укріпленням, і загальнимцентром; тут зберігалась державна казна, поміщалась бібліотека і картиннагалерея.

На свято в честь Афіни (так звані Великі Панафінеї) післякінних і гімнастичних змагань, після змагань співаків і музикантів наступавсамий величний момент – всенародний похід на Акрополь.

Йшли вершники на конях, шли воїни в латах,  молоді атлети.

Дівчата і юнаки вели жертовних тварин, везли з собоюмодель священного панафінейського корабля прикріпленим до його щогли розкішний пеплосом – покривало що призначавсяв дар Афіні. Свято закінчувалось загальним святом  на Акрополі.

<img src="/cache/referats/20875/image004.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1030"><img src="/cache/referats/20875/image006.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1031"> Чотири великих творів стоять і понині там нагорбі  зі скелястими схилами. Широказигзагоподібна дорога веде від підніжжя гори до єдиного входу. Це Пропілеїмонументальні ворота з колонами в доричному стилі з широкими сходами. Їхспорудив архітектор Мнесікл у 437-432 роках до н.е. Але перш ніж зайти  у ці величні ворота, кожен поневоліоглядається в право. Там, на високому п’єдесталі бастіону, що колись охороняввхід у Акрополь, велечіє храм богині перемоги Ніки Аптерос, – БезкрилійПеремозі, що прикрашена іонічними колонами. (Ніка – крилата діва ототожнюєперемогу, — рахувалась одним з атрибутів Афіни; тут афіняни побажали зобразитиїї безкрилою, щоб вона не змогла полетіти з міста). Це справа рук архітектораКаллікрата (друга половина 5 ст. до н.е.). Храм – легкий, повітряний,надзвичайно прекрасний – виділяється своєю білизною на синьому фоні неба. ХрамНіке стоїть на виступі скали. Він ледь повернутий в сторону Пропілей і граєроль маяка для процесій, огинаючих скелю.

Пройшовши через Пропілеї, процесія опинялась навеликій площі, тут перед нею возвеличувалась восьмиметрова статуюАфіни-Войовниці з бронзи, відлита скульптором Фідієм. Вона була центром всього ансамблю,блиск її списа, відбивали сонячні промені, виднілися здалеку з моря і це бувпершим привітним сигналом кораблям, що наближався до афінського порту. Всередині, справа, ті, що заходили на площу бачили Парфенон.

<img src="/cache/referats/20875/image008.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1032">Парфенон– головна і сама більша споруда Акрополя присвячена Афіні Парфенос – АфініДіві. Історія зберегла імена цих зодчих – Іктин і Каллікрат, вони збудувалиПарфенон в 447-438 р. до н.е. Весь з світлого мармуру, в оточенні сорока шестидорійських колон, Парфенон дійсно являється втіленням незайманої чистоти істрогості. Від Пропілей він видний з кута, так що зразу сприймається не фасадне,а як об’ємне пластичне ціле; видно дві його сторони – коротка, увінчанафронтоном з скульптурами що зображували спор Посейдона і Афіни, і довга, щойшла по діагоналі, що манила глядачів до східного входу в храм, де знаходивсявівтар Афіни. Процесія рухалась вздовж довгої стіни Парфенона і скрізь йогоколонаду бачила таку ж процесію на рельєфі фризу, там також скакали вершники,йшли дівчата, що несли дари. Цей фриз, як і фронтони і статуї, як всіскульптурні прикраси Акрополя виконувався по задуму Фідія ним самим і йогоучнями. Північний  портик Ерехтейона віву святилище Афіни, де зберігалася священна статуя богині, що ніби то впала знеба. Двері з святилища відкривалося в маленький дворик, де росло єдине увсьому Акрополі священне оливкове дерево, яке піднялося, коли Афінадоторкнулась в цьому місці своїм списом Через східний портик можна було попастив святилище Посейдона, де він ударив по скелі своїм тризубцем, залишивши борозниз дзюрчачою водою. Тут же знаходилося святилище Ерехтея, що шанували нарівні зПосейдоном. Центральна частина храма – прямокутне приміщення ( 4,1 на13,1метрів). У храмі також знаходилась могила і святилище першого легендарногоцаря Аттіки Кекропа.

<img src="/cache/referats/20875/image010.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1034"><img src="/cache/referats/20875/image012.jpg" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1033">Наближуючисьдо головного святилища, колона глядачів проходила навкруг Ерехтейона – другогохраму що стоїть ближче до північного схилу вершини. Ерехтейон будувався пізніше,вже в останній чверті 5 століття до н.е., але згідно з загальним задумом іплануванням. По контрасту з простим і строгим  Парфеноном Ерехтейон виглядає майже дивним.Кожний з чотирьох його фасадів оформлений по різному. На західному фасаді шістьтонких, струнких іонічних півколом що стоять на високому цоколі. Північнийпортик видається вперед, що  видно впрофіль одночасно з західним. Його колони стоять  на високому цоколі. разом з західним, що стоятьпрямо на землі. Довга південна  стінахраму, гладенька складена з маленьких квадратів служить фоном для  маленького зсунутого до заходу, портикакаріатид, де роль колон виконують жіночі фігури. Східний фасад – портикзвичайного типу з колонами на трьохступінчатому постаменті. Таким чином, різнітипи рішення іонійського портика об’єднувались в Ерехтейоні в дуже своєобразнеціле. По мірі обходу учасники  бачилиЕрехтейон в різних аспектах. То вони бачили чіткі обертання колон на фоні неба,то колони ніби входили в стіну що перетворювались на жінок, то на місцісквозних колонад виникала спокійна гладь стіни, яка вела до нової ритмічнорозділеній колонами композиції східного входу.   

На північній стороні Ерехтейона – прославленийпортик каріатид:на краюстіни висічено  з мармуру шість дів щопідтримують перекриття. Деякі вчені думають, що портик служив трибуною почеснимгромадянам чи тут збирались жерці для релігійних церемоній. Але точнепризначення портика до сих пір неясне, бо ”портик” означає перед дверима, а в даномувипадку портик не мав дверей і звідси не можна потрапити в середину храму.                                                                                      

Апофеозом всього походу було вступ на головний вівтарАфіни над східним входом в Парфенон, де скульптурна група фронтону зображуваланародження Афіни з голови Зевса. Ця сцена трактована Фідієм як грандіознакосмічна подія; це спостерігають божества сонця і ночі і богині долі. Гарнагрупа мойр добре збереглась, але голови відбиті. Всі фігури були вирішені яккруглі статуї, хоча і розміщувались на плоскому фоні фронтону.

Відкривались двері, східного входу що сонячне світлощо проникало у півтьму храму, освічувало великустатую Афіни Парфенос, зроблену з слонової кістки і золота, — шедевр Фідія. Афінаопиралась на круглий щит, покритий рельєфами, що зображували  боротьбу греків з амазонками. Одному з воїнівФідій придав схожість з Періклом, а в другому закарбував себе.

Загальний ансамбль Акрополя – приклад грецькогокласичного мистецтва. В ньому, як у закінченій моделі виражені його головніриси. Саме планування Акрополя на перший погляд майже не примхливе. Митціуникали фронтальності, симетрії, паралельності. Але в цьому вільномуживописному плануванні все продумано, проста симетричність замінена більшскладними принципами ритму і рівноваги. Насправді праворуч від Пропілей –мініатюрний храм бесідка Нікі-Аптерос, ліворуч –приземкуватий масивний і набагато більше по розмірам приміщення Пінакотекі. Здавалосьде ж тут рівновага? Зворотне розміщення: праворуч – величний Парфенон, ліворуч –не великий і вишуканий Ерехтейон. Так дві сторони ансамблю в кінцевому рахункуврівноважуються і вводиться перехресний ритм: Ерехтейон  співзвучний храму Ніки, а Парфенон – спорудіПінакотекі.

еще рефераты
Еще работы по архитектуре