Лекция: Види комп'ютерної графіки: растрова і векторна

Графічні редактори використовуються для створення та ре­дагування графічних зображень: рисунків, креслень та ін. Розрізняють два способи створення предметних зображень — растровий і вектор­нийта, відповідно, два види комп'ютерної графіки — растрову і век­торну,

У растровій графіці зображення складається з різноколірних масивів прямокутних елементів — пікселів,які всукупності й форму­ють рисунок. Кожний растровий рисунок має певну кількість пікселів-точок по горизонталі та вертикалі. Кожний піксель представлено єди­ним параметром — кольором.

Якість растрових зображень залежить від їх розміру, а особ­ливо — від розподільної здатності. Чим більше пікселів міститься по горизонталі та вертикалі за одних і тих самих геометричних розмірів рисунка, тим вища якість його відтворення. Растрові зображення за­безпечують максимальну реалістичність, оскільки в цифрову форму закодовано найдрібніші фрагменти оригіналу.

Недолік растрової графіки — великі розміри файлів, що зберіга­ють растровий рисунок. У растровій графіці виникають також трудно­щі зі зміною масштабу і редагуванням елементів рисунка.

У векторній графіці зображення складаються з контурів. Контури складаються з одного або кількох суміжних елементів, обме­жених вузлами. Форма сегмента визначається типом вузлів, що його обмежують, і будується з допомогою математичного опису об'єктів, таких, наприклад, як лінія, коло, прямокутник. Такі прості об'єкти називаються примітивами. З їх допомогою створюються складніші об'єкти, які можуть також включати в себе дані в растровому форматі.

Для зручного управління кривизною сегментів вузли мають управляючі лінії. Змінюючи їх розташування та довжину, можна на­давати сегментам бажаний вигин, тобто усьому зображенню — бажану форму.

Контур — поняття математичне, тому товщини він не має. Щоб зробити контур видимим, слід надати йому обвідку — лінію за­даної товщини і кольору. Замкнуті контури можуть мати заповнення(заливку), тобто їх внутрішній простір може бути заповнено до­вільним кольором фону. Більшість графічнихпрограм підтримує не лише суцільнийколір фону, але й градієнтний(поступовий перехід від одного кольору до іншого) та візерунковий(заповнення рисун­ком, що повторюється).

Файли векторної графіки мають набагато менші розміри, ніж аналогічні растрові. Векторна графіка дає змогу також легко реда­гувати окремий об'єкт у рисунку, не впливаючи на інші частини.

Недоліком векторної графіки є деяка «неприродність» рисунка.